Суд: Київський окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: стягнення податкового боргу
Дата: 29 жовтня 2026 р.
Справа: №320/54022/24
Суддя: Кочанова П.В.
КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
30 жовтня 2026 року м. Київ справа №320/54022/24
Київський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Кочанової П.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Чернівецькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тімбер Вей» про стягнення податкового боргу та накладення арешту,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач, Головне управління ДПС у Чернівецькій області звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тімбер Вей», в якому просить суд:
- стягнути кошти з банківських рахунків та готівки ТОВ «Тімбер Вей» (код ЄДРПОУ 40998074) в рахунок погашення податкового боргу в сумі 43 668,15 грн. до державного бюджету,
- накласти арешт на кошти та інші цінності ТОВ «Тімбер Вей», що знаходяться в банку, в межах суми податкового боргу в розмірі 56 093,15 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що станом на дату звернення до суду із цим позовом за ТОВ «Тімбер Вей» рахується заборгованість перед бюджетом у загальному розмірі 98925,00 грн., вказана сума є узгодженою, але не сплаченою добровільно платником податку, за таких обставин товариству було направлено податкову вимогу, яку було отримано останнім, проте заборгованість погашена не була.
12.10.2023 ГУ ДПС у Чернівецькій області було прийнято рішення про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу, яке теж було направлено засобами поштового зв`язку товариству, отримано його представником за довіреністю, проте проігнороване.
Оскільки товариством у добровільному порядку не сплачено суму податкового боргу контролюючий орган переконаний, що єдиним механізмом забезпечення розрахунку відповідача з бюджетом є звернення до суду із цим позовом.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2024 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідно до частини п`ятої статті 251 Кодексу адміністративного судочинства України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено в порядку письмового провадження, копія судового рішення надсилається протягом двох днів із дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.
Частиною шостою цієї ж статті визначено, що днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставляння копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи.
Якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Ухвалу суду від 21 листопада 2024 року було доставлено до електронного кабінету відповідача о 19:40 годині 22 листопада 2024 року.
Також, згідно даних Єдиного державного реєстру судових рішень ухвала суду від 21 листопада 2024 року, у відповідності до положень Закону України «Про доступ до судових рішень», оприлюднена 25 листопада 2024 року.
Єдиний державний реєстр судових рішень забезпечує відкритий безоплатний та цілодобовий доступ на офіційному веб-порталі судової влади України (http://reyestr.court.gov.ua) до внесених до такого реєстру судових рішень.
За таких обставин судом було здійснено всі заходи для реалізації відповідачем права судового захисту своїх прав та інтересів.
Відповідач правом на надання відзиву не скористався.
Відповідно до ч.6 ст.162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.
Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Тімбер Вей», код ЄДРПОУ: 40998074, місцезнаходження (юридична адреса): 01010, м. Київ, вул. І. Мазепи, буд. 26, зареєстровано в якості юридичної особи з 02.12.2016, перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у місті Києві (Центральна ДПІ).
Судом встановлено, що 05.01.2024 Головним управлінням ДПС у Чернівецькій області було проведено камеральну перевірку щодо порушення правил (термінів) сплати (перерахування) податків, платежів, зборів ТОВ «Тімбер Вей» за результатами якої складено Акт № 80/Ж5/24-13-04-05/40998074 від 05.01.2024.
За висновками вказаного Акту камеральною перевіркою встановлено порушення п. 57.1 ст. 57 ПК України в частині несвоєчасної сплати узгодженої суми податкового зобов`язання задекларованого у податковій декларації з податку на прибуток підприємства за 2022 рік.
На підставі означеного Акту ГУ ДПС у Чернівецькій області було складено податкове повідомлення-рішення від 11.01.2024 № 00000/163/Ж10/24-13-04-05, яким до товариства застосовано штрафну санкцію у розмірі 50% на суму 43250,00 грн.
Податкове повідомлення-рішення було отримано представником товариства особисто, про що свідчить підпис уповноваженої особи у відповідній графі ППР.
Податкове повідомлення-рішення відповідачем не оскаржувалось, а грошове зобов`язання не погашалось.
При цьому, як вбачається з ІКП товариства, на борг минулих років, зокрема, за несвоєчасну сплату самостійно визначеної суми податкового зобов`язання по податковій декларації від 28.02.2023 № 9308925283 нарахована пеня у розмірі 418,15 грн.
У зв`язку з несплатою платником податків узгодженого податкового зобов`язання за означеним повідомленням-рішенням, податковим органом було сформовано податкову вимогу форми «Ю» від 29.05.2023 №0001545-1308-2413, яка направлена засобом поштового зв`язку листом з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення на адресу: 59222, Чернівецька область, Вижницький р-н., с. Іспас, вул. Головна, буд. 10 та отримана платником податків 13.06.2023, що підтверджується копією корінця рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, наявного в матеріалах справи.
Вказана вимога не оскаржувалась та не відкликалась.
12 жовтня 2023 року Головним управлінням ДПС у Чернівецькій області було прийнято рішення № 159/4-2413 про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу, яке було направлено із супровідним листом від 13.10.2023 вих.№ 15091/6/24-13-13-08-03 на адресу товариства та отримано ним 17.10.2023, що підтверджується копією корінця рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, наявною в матеріалах справи.
ГУ ДПС у Чернівецькій області отримано інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, відповідно до якої за товариством не рахується майно, що може бути джерелом погашення податкового боргу.
При цьому, наявність податкового боргу у розмірі 43668,15 підтверджується копією інтегрованої картки платника податків ТОВ «Тімбер Вей».
Разом із цим, як вбачається з ІКП відповідача сума грошового зобов`язання у розмірі 12425,00 грн., самостійно визначена товариством у його податковій декларації від 28.02.2023 № 9308925283 не була сплачена, таким чином загальна сума податкового боргу ТОВ «Тімбер Вей» склала 56093,15 грн.
Відповідно до інформаційних даних податкового органу, ТОВ «Тімбер Вей» має відкриті банківські рахунки.
Враховуючи, що означена сума не була погашена товариством добровільно, вичерпавши всі заходи для досудового врегулювання спору, Головне управління ДПС звернулось до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.
Спірні правовідносини регулюються нормами Конституції України та Податкового кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі по тексту -ПК України).
Відповідно до ст. п.14.1.137 ст. 14 ПК України орган стягнення - державний орган, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.
Контролюючий орган має право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджету та державних цільових фондів суми грошових зобов`язань та/або податкового боргу.
За змістом пп.14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України, грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання (пп.14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України).
Тобто, виникнення податкового боргу є юридичним фактом, який пов`язаний із несплатою узгодженої суми податкового зобов`язання протягом установленого строку.
Органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень, у відповідності до положень пункту 41.2 статті 41 ПК України.
У разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу (п.57.3 ст.57 ПК України).
Згідно п. 58.2 ст. 58 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Згідно із п.58.3 ст. 58 ПК України, податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.
У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
Із матеріалів справи вбачається, що товариством було самостійно подано до контролюючого органу податкові декларації з податку на прибуток підприємства, зобов`язання по яким було сплачено несвоєчасно та не у повному обсязі, що було встановлено контролюючим органом за результатами камеральної перевірки.
На підставі Акту перевірки ГУ ДПС було сформоване податкове повідомлення-рішення від 11.01.2024 № 00000/163/Ж10/24-13-04-05 на суму 43250,00 грн., яке було отримано відповідачем самостійно, проте не сплачено, крім цього не сплачено грошове зобов`язання за податковою декларацією № 9308925283 від 28.02.2023 у сумі 12425,00 грн., а також, у зв`язку з несвоєчасною сплатою грошових зобов`язань на борг минулих років нарахована пеня у розмірі 418,15 грн.
За таких обставин, у відповідності до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України несплачена заборгованість у розмірі 56093,15 грн. набула статусу податкового боргу.
Пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України встановлено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
В силу підпункту 14.1.153 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.
Із матеріалів справи вбачається, що на адресу відповідача податковим органом також була надіслана податкова вимога форми «Ю» від 29.05.2023 №0001545-1308-2413, яка направлена засобом поштового зв`язку листом з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення на податкову адресу товариства та отримана платником податків 13.06.2023, що підтверджується копією корінця рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, наявного в матеріалах справи.
У відповідності до пункту 42.2 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.
Враховуючи положення Податкового кодексу України, податкова вимога форми «Ю» від 29.05.2023 №0001545-1308-2413, вважається врученою відповідачу належним чином.
Доказів оскарження відповідачем податкової вимоги форми «Ю» від 27.03.2023 №0000488-1302-2615, а також доказів сплати ним податкового боргу суду не надано. Не здобуто таких доказів і судом.
З моменту відправки зазначеної вимоги податковий борг платника податків існував не припиняючись, у зв`язку з чим вказана податкова вимога не втратила своєї юридичної сили. Дана податкова вимога є дійсною, докази оскарження вимоги у судовому порядку або скасування, зміни чи відкликання вимоги у матеріалах справи відсутні.
Крім цього судом встановлено, що заступником начальника Головного управління ДПС у Чернівецькій області було прийнято рішення про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу від 12.10.2023 № 159/4-2413.
Означене рішення було направлено на податкову адресу товариства із супровідним листом та отримано ним 17.10.2023, що підтверджується копією корінця рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, наявною в матеріалах справи.
Крім цього контролюючий орган отримав інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Тімбер Вей», код ЄДРПОУ: 40998074, згідно з якою за підприємством відсутня інформація щодо наявності майна.
Згідно з пп. 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 ПК України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Відповідно до п. 95.1, 95.4 ст. 95 ПК України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України нарахування пені розпочинається при нарахуванні суми грошового зобов`язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов`язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).
На момент розгляду справи в суді сума податкового боргу у розмірі 56093,15 грн. відповідачем не сплачена, заборгованість перед бюджетом не погашена, доказів протилежного відповідач суду не надав.
Відповідно до ч.2 ст.73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
З огляду на зміст наведеної норми процесуального права та зважаючи на те, що вимогою заявленого позову є стягнення податкового боргу, предметом доказування у даній справі є обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов`язує можливість стягнення податкової заборгованості в судовому порядку; встановлення факту її сплати в добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту; перевірка вжиття контролюючим органом заходів щодо стягнення податкового боргу на підставі та в черговості, встановлених ПК України, тощо.
При цьому, питання правомірності нарахованих контролюючим органом грошових зобов`язань не охоплюється предметом даного позову, а отже суд не має процесуальних повноважень у межах розгляду даної справи здійснювати їх правовий аналіз.
Наведене є однією із гарантій дотримання у податкових відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права.
Вказаний висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 31.08.2018 року по справі №821/381/17 та від 22.08.2018 року по справі №820/1878/16.
Враховуючи встановлені обставини справи, суд приходить до висновку, що на момент звернення до суду податковим органом вжито всі заходи на погашення суми заборгованості, проте остання відповідачем не сплачена, що підтверджується виписками з інтегрованої картки платника податків, з огляду на що є обґрунтованими позовні вимоги про стягнення боргу у визначеному контролюючим органом розмірі .
Щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться у банках, які обслуговують ТОВ «Тімбер Вей», суд зазначає.
Відповідно до пункту 94.4 статті 94 Податкового кодексу України арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.
Положеннями підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 Податкового кодексу України передбачено, що арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.
Таким чином, на законодавчому рівні положеннями норм податкового законодавства розрізнені правові поняття щодо арешту майна та арешту на кошти, що знаходяться в банківських установах платника податків.
Незважаючи на те, що кошти є також складовою майна платника податків, що складає загальний об`єкт, в той же час має свої особливості та різницю виникнення підстав для вчинення відповідних дій, пов`язаних із встановленням певного виду обмеження щодо такого майна (коштів), у вигляді арешту, а також можливим порядком його застосування. Обидва види арешту розрізняються процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів). В зв`язку з чим має місце різна правова природа виникнення та регулювання цих предметів, які не можна вважати тотожними в межах спірних правовідносинах.
Частиною четвертою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.
Відповідно до підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.
З огляду на правовий зміст та аналіз наведених норм матеріального права у їх взаємному зв`язку, суд вважає, що законодавством чітко встановлена не тільки процесуальна можливість на звернення до суду з законодавчо визначеним предметом позову, що складає суть вимог, але і за наявністю підстав (умов), за яких існує правова можливість для задоволення таких вимог.
В даному випадку такими правовими підставами (умовами) є саме або наявність податкового боргу, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.
Підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків, є універсальними та визначені пунктом 94.2, а також пунктом 94.6 статті 94 Податкового кодексу України та розділом ІІІ Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України 14 липня 2017 року № 632 (далі - Порядок № 632), відповідно до яких арешт майна може бути застосовано, якщо з`ясовується одна з таких обставин:
1) платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі;
2) фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон;
3) платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу;
4) відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих в установленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством;
5) відсутня реєстрація особи як платника податків у контролюючому органі, якщо така реєстрація є обов`язковою відповідно до Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам;
6) платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі;
7) платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу;
8) платник податків (його посадові особи або особи, які здійснюють готівкові розрахунки та/або провадять діяльність, що підлягає ліцензуванню) відмовляється від проведення відповідно до вимог Кодексу інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки).
За наявності однієї з наведених обставин керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення про застосування арешту майна платника податків.
Виходячи із приписів пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України та Порядку № 632, суд дійшов висновку, що наявність у платника податку податкового боргу та вручення йому податкової вимоги не є безумовною підставою для застосування адміністративного арешту коштів на рахунку, який не є виключним та єдиним способом його погашення.
Винятковість адміністративного арешту законодавець чітко пов`язує із обставинами, визначеними пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, що виникли між платником податків та податковим органом, лише за умови дотримання цих норм можливе погашення податкового боргу шляхом реалізації положень підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України.
Пунктом 3 Розділу VII Порядку № 632 передбачено, що для застосування арешту коштів на рахунку платника податків контролюючий орган подає до суду позовну заяву в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, у день прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.
Підставою для звернення податкового органу до суду є саме вчинення цим органом усіх передбачених заходів по розшуку майна платника податку, які повинні підтверджуватись належними доказами (запитами до відповідних установ, виходами за фактичним місцем знаходження боржника та за місцем державної реєстрації тощо).
Відповідні обставини повинні бути підтверджені податковим органом під час судового розгляду.
Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2019 року у справі № 825/2243/18.
Отже, Податковим кодексом України визначені вичерпні правові підстави для звернення податкового органу до суду з заявою про застосування адміністративного арешту коштів на рахунках платника податків. Реалізація цього права можлива лише за умови дотримання підстав, встановлених пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України.
Наведені законодавчі норми встановлюють як право контролюючого органу на звернення до суду з позовними вимогами про накладення арешту на кошти платника, так і підстави для реалізації такого повноваження.
Суд зазначає, що підставою для накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, є сукупність таких обставин, як наявність у платника податкового боргу та відсутність (недостатність) у платника майна, достатнього для погашення такого боргу.
Враховуючи наведене, за умови відсутності майна, за рахунок якого можливо погашення податкового боргу, згідно положенням підпункту 20.1.33, пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючому органу надається право звертатися до суду з позовом про накладення арешту на кошти платника податків.
Проте реалізація цього права можлива лише за умови дотримання підстав, встановлених пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14 травня 2020 року у справі № 820/5660/16.
Позивачем надано суду докази щодо відсутності у відповідача майна, проте звертаючись до суду, позивачем не дотримано умов пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України.
Крім того, суд наголошує, що надані докази не можуть бути належними доказами відсутності у відповідача іншого рухомого майна, яке може бути джерелом погашення податкового боргу, або наявності майна, балансова вартість якого менше суми податкового боргу, або наявності майна, яке не може бути джерелом погашення податкового боргу.
Також суд зауважує, що накладення арешту на кошти на банківських рахунках відповідача без дотримання процедури погашення податкового боргу суттєво обмежить права платника податків як власника таких коштів та унеможливить здійснення відповідачем його діяльності.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться у банку платника податків, є передчасними, необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
Відповідно до частини другої статті 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (частина третя статті 139 КАС України).
З викладеного слідує, що витрати суб`єкта владних повноважень на сплату судового збору відносяться на рахунок суб`єкта владних повноважень. Такий вид судових витрат, як судовий збір, поверненню позивачу - суб`єкту владних повноважень, не підлягає.
Такі обмеження у можливостях суб`єктів владних повноважень свідчать про загальну спрямованість адміністративного судочинства на захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у спірних правовідносинах із владою.
Оскільки ГУ ДПС у Чернівецькій області у вказаній справі є суб`єктом владних повноважень, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача судового збору на користь позивача.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
В И Р І Ш И В :
Адміністративний позов Головного управління ДПС у Чернівецькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тімбер Вей» про стягнення податкового боргу та накладення арешту - задовольнити частково.
Стягнути кошти з банківських рахунків та готівки ТОВ «Тімбер Вей» (код ЄДРПОУ 40998074) в рахунок погашення податкового боргу в сумі 43 668,15 грн. до державного бюджету.
У задоволені іншій частини позовних вимог - відмовити.
Судові витрати відшкодуванню не підлягають.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 30 жовтня 2026 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Кочанова П.В.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua