Рішення від 01 листопада 2026 р. у справі №638/21734/26 — Шевченківський районний суд міста Харкова

Справа № 638/21734/26

Провадження № 2/638/12053/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2026 року Шевченківський районний суд м. Харкова

в складі головуючого судді: Хайкіна В.М.,

за участю секретаря: Морозової Д.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті колект» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

07.09.2026 року через підсистему «Електронний суд» до Шевченківського районного суду м. Харкова надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті колект» в особі представника – Варшавського К.А. до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, згідно прохальної частини якої просить суд: стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором позики №74273176 від 28.01.2022 року у розмірі 7 491,08 грн., яка складається з: 5 000,00 грн. – основної суми боргу, 2 491,08 грн. – проценти за користування позикою; стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 2 662,40 грн., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн. та витрати, пов`язані з розглядом справи у розмірі 381,74 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 28.01.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем було укладено договір позики №74273176 на умовах повернення позики наприкінці визначеного договором строку. Договір було підписано в електронній формі. На виконання вказаного договору, первісним кредитором надано відповідачу позику в розмірі 5 000,00 грн., шляхом перерахування коштів на банківський рахунок відповідача № НОМЕР_1 . Взяті на себе зобов`язання за договором належним чином не виконано, суму позики у встановлений строк не повернуто, проценти за користування позикою у повному обсязі не сплачено, внаслідок чого утворилась заборгованість. 29.09.2022 року між первісним кредитором на Товариством з обмеженою відповідальністю «Сіроко фінанс» укладено договір факторингу №028-290922. 27.04.2026 року між ТОВ «Сіроко фінанс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті колект» укладено договір факторингу №27/04/26-02, на підставі якого до позивача перейшло право вимоги до відповідача. Загальна сума заборгованості за договором позики №74273176 становить 7 491,08 грн., з яких: 5 000,00 грн. – основна сума боргу, 2 491,08 грн. – проценти за користування позикою.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова від 14.09.2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач ОСОБА_1 відзиву на позовну заяву, який би відповідав вимогам статті 178 ЦПК України, чи будь-яких письмових та електронних доказів (які можливо доставити до суду), висновків експертів, заяв свідків, що підтверджують заперечення проти позову, до суду не надав.

Суд, дослідивши доводи сторін, викладені у письмових заявах по суті справи, оцінивши докази, представлені в матеріалах справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Матеріалами справи встановлено, що 28.01.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір №74273176 (на умовах повернення позики в кінці строку позики). За цим договором позикодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений умовами строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики.

Пунктом 2 Договору сторони визначили, що сума позики становить – 3 200,00 грн.; строк позики – 30 днів; процентна ставка (базова) – 1,99% в день (фіксована); дата надання позики – 28.01.2022 року; дата повернення позики – 27.02.2022 року; знижена процентна ставка (застосовується у відповідності до умов програми лояльності) – 0,8085% в день процентна ставка за понадстрокове користування позикою (її частиною) (не застосовується в період карантину) – 2,70% в день; пеня (не застосовується в період карантину) – 2,70% в день.

В пункті 20 Договору містяться реквізити сторін, а також позичальника, зокрема ПІБ, РНОКПП, адреса реєстрації, контактні дані та рахунок № НОМЕР_1 .

Вказаний договір підписано відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором tACrrW6q0O.

Додаток 1 до даного договору є таблиця обчислення вартості кредиту для споживача та реальної процентної ставки за договором про споживчий кредит, підписаний електронним підписом із використанням одноразового ідентифікатора.

11.02.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду №74273176 до договору позики №74273176 від 28.01.2022 року, відповідно до якої на підставі звернення позичальника, здійсненого за допомогою засобів інформаційно-телекомунікаційної системи позикодавця, позикодавець збільшує суму наданої позичальнику позики 3 200,00 грн. на 1 800,00 грн., тобто загальний розмір наданої позики становить 5 000,00 грн.

Вказана додаткова угода підписана електронним одноразовим ідентифікатором nh4mi10SRx.

Відповідно до довідки, складеної ТОВ «ФК «Фінексперс» Вих. №КД-000171842/ТНПП від 18.06.2026 року вбачається, що 28.01.2022 року на картковий рахунок ОСОБА_2 № НОМЕР_1 було перераховано кредитні кошти у розмірі 3 200,00 грн., номер платежу 7ec03ba2-9119-474f-b8ba-646cab04787e.

Відповідно до довідки, складеної ТОВ «ФК «Фінексперс» Вих. №КД-000173958/ТНПП від 19.06.2026 року вбачається, що 11.02.2022 року на картковий рахунок ОСОБА_2 № НОМЕР_1 було перераховано кредитні кошти у розмірі 1 800,00 грн., номер платежу 48d0c6c3-5b6d-4536-97c5-9c029477bd55.

ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» надав до суду відомості про щоденні нарахування та погашення за договором позики №74273176 від 28.01.2022 року.

29.09.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сіроко фінанс» (фактор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (клієнт) укладено договір факторингу №028-290922, відповідно до умов якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується прийняти такі права вимоги та сплатити клієнту ціну придбання за відповідний реєстр за плату, у передбачений цим договором спосіб.

Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги №29/09/22 від 29.09.2022 року до договору факторингу №028-290922 від 29.09.2022 року, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіроко фінанс» перейшло право грошової вимоги за кредитним договором №74273176 від 28.01.2022 року, боржником якого є ОСОБА_1 , на загальну суму заборгованості у розмірі 7 491,08 грн.

27.04.2026 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті колект» (фактор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сіроко фінанс» (клієнт) укладено договір факторингу №27/04/26-02, відповідно до умов якого клієнт відступає (передає) фактору права вимоги, а фактор набуває права вимоги від клієнта та надає за плату клієнту фінансування (ціну договору) за відступлення прав вимоги у порядку та у строку встановлені цим договором.

Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги №27/04/26_2 до договору факторингу №27/04/26-02 від 27.04.2026 року, до позивача перейшло право грошової вимоги за кредитним договором №74273176 від 28.01.2022 року, боржником якого є ОСОБА_1 на загальну суму заборгованості у розмірі 7 491,08 грн.

Згідно розрахунку заборгованості, складеного первісним кредитором, заборгованість відповідача за кредитним договором №74273176 від 28.01.2022 року становить 7 491,08 грн., із яких: 5 000,00 грн. – основна сума боргу, 2 491,08 грн. – проценти.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205,207 ЦК України).

Згідно статті 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно вимог статті 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа - незалежно від суми.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до положень частини 1 статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно із пунктами 5, 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну, або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа (пункт 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

- електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;

- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19, до аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203св20).

Зазначений договір є публічним договором приєднання.

Згідно із частиною першою статті 633ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у даному випадку ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються товариством, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим товариство має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

У рішенні від 11липня 2013 року № 7-рп/2013 Конституційний Суд України вказав, що умови договору споживчого кредиту, його укладення та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими споживач вважається слабкою стороною у договорі та підлягає правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності.

Відповідно до частини 4 статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини 1 статті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Виходячи з наведених норм чинного законодавства, договір, в тому числі і кредитний, може бути укладений шляхом приєднання до запропонованих умов однією із сторін оформлений у формулярах або інших стандартних формах.

Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 76, 77 ЦПК України).

Згідно вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Позивачем до суду надані докази щодо укладення договору позики, а саме: договір позики №74273176 від 28.01.2022 року, додаткова угода від 11.02.2022, графік платежів, де зазначено, що їх підписання здійснено клієнтом за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

У постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року по справі № 127/33824/19 зроблено правовий висновок, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт Товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений; сторони не досягли б згоди щодо усіх істотних умов правочину, а кредитні кошти не були б перераховані відповідачу.

У даній справі встановлено, що відповідач ОСОБА_1 шляхом власноручного введення одноразового ідентифікатора, отриманого від первісного кредитора на укладення договору позики №74273176 від 28.01.2022 року та додаткової угоди від 11.02.2022, здійснив підписання вказаного договору, тобто договір вважається укладеним у відповідності до статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» та, відповідно, сторони досягли згоди щодо всіх їх істотних умов.

Матеріалами справи встановлено, що вказаний кредитний договір відповідачем підписано особисто, недійсним в судовому порядку не визнавався, а відтак є чинним і підлягає до виконання його сторонами. Відповідач під час укладення кредитного договору, ознайомився з його текстом та істотними умовами кредитування а саме: сумою кредиту, процентною ставкою, строком кредитування, графіком платежів та порядком погашення заборгованості, що підтверджується особистим підписом позичальника. Оскільки, кредитний договір був підписаний відповідачем без будь-яких застережень, суд приходить до висновку, що останній погодився з його умовами та зобов`язувався виконувати їх.

Факт видачі кредитних коштів позичальнику підтверджується довідкою, складеною ТОВ «ФК «Фінексперс» Вих. №КД-000171842/ТНПП від 18.06.2026 року, із якої вбачається, що 28.01.2022 року на картковий рахунок ОСОБА_2 № НОМЕР_1 було перераховано кредитні кошти у розмірі 3 200,00 грн., номер платежу 7ec03ba2-9119-474f-b8ba-646cab04787e та відповідно до довідки, складеної ТОВ «ФК «Фінексперс» Вих. №КД-000173958/ТНПП від 19.06.2026 року, із якої вбачається, що 11.02.2022 року на картковий рахунок ОСОБА_2 № НОМЕР_1 було перераховано кредитні кошти у розмірі 1 800,00 грн., номер платежу 48d0c6c3-5b6d-4536-97c5-9c029477bd55

Зазначене узгоджується із висновками Верховного суду які викладені у постанові від 12 лютого 2025 року по справі №679/1103/23 в яких викладено що довідка про перерахування за допомогою платіжної системи кредиту на вказану позичальником картку є належним доказом отримання відповідачем кредитних коштів.

У суду немає сумнівів щодо належності вказаної карти відповідачу оскільки він самостійно вказав платіжний засіб № НОМЕР_1 під час укладення кредитного договору. Матеріали справи не містять доказі того що відносно відповідача вчинялись шахрайські дії, докази звернень до правоохоронних органів відповідача відсутні так і відсутні докази того що зазначені персональні дані відповідача були використані третіми особами.

Таким чином позивачем доведений факт укладення кредитного договору та факт отримання кредитних коштів у розмірі 5 000,00 грн.

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, як передбачено статтею 11 ЦК України.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Поряд з цим, право грошової вимоги до боржника може бути відступлене також на підставі договору факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги), за яким згідно з частиною першою статті 1077 ЦК України одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до частини першої статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Статтею 1079 ЦК України визначено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

У постанові Верховного Суду від 24.12.2019 року у справі № 668/7544/15-ц зазначено, що: «за приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).

Суд вважає доведеним позивачем перехід прав вимог до відповідача за договором позики №74273176 від 28.01.2022 року що підтверджується, зокрема: копією договору факторингу №028-290922 від 29.09.2022 року, копією договору факторингу №27/04/26-02 від 27.04.2026 року та копією витягу з реєстру боржників.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-383/2010 зроблений висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Суду не надано доказів на спростовування презумпції правомірності договору факторингу №028-290922 від 29.09.2022 року та договору факторингу №27/04/26-02 від 27.04.2026 року.

Згідно статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, тобто належним виконанням зобов`язань з боку відповідача є повернення кредиту та сплата процентів за користування ним у строки, у розмірі та валюті, як це було визначено кредитним договором.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Із матеріалів справи вбачається, що підписанням договору позики №74273176 від 28.01.2022 року сторони досягли згоди щодо умов, зокрема про нарахування відсотків.

У межах строку кредитування відповідачу нараховано відсотки за користування кредитом у розмірі 2 491,08 грн.

Наданий позивачем розрахунок заборгованості відповідачем не спростовано та свого не надано.

Всупереч умовам кредитних договорів, відповідач не виконав свого зобов`язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення кредитної заборгованості.

Згідно з частиною 3 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

З урахуванням викладеного, з відповідача на користь позивача за договором позики №74273176 від 28.01.2022 року до стягнення підлягає заборгованість у розмірі 7 491,08 грн., що складається з: 5 000,00 грн. – сума заборгованості за основною сумою боргу, 2 491,08 грн. – заборгованість за відсотками.

Питання щодо розподілу витрат по сплаті судового збору суд вирішує на підставі статті 141 ЦПК України.

Позивачем при поданні позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн., позовні вимоги задоволені в повному обсязі, а відтак з урахуванням викладеного з відповідача на користь позивача підлягають судові витрати за подачу позову в сумі 2 662,40 грн.

Крім того, на підставі пункту 4 частини 3 статті 133 ЦПК України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати понесені внаслідок відправлення копії позовної заяви з додатками в сумі 381,74 грн., оскільки це витрати пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Щодо витрат на правничу допомогу, то суд зазначає наступне.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частини перша друга статті 133 ЦПК України).

Судом встановлено, що позивачем на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн. надано належні та допустимі докази.

Відповідно до частини 4 статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Суд враховує, що вказана категорія справ відноситься до малозначних та розглядається у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням ціни позову, а також те, що представник позивача безпосередньої участі у судових засіданнях не брав.

Отже, суд вважає за необхідне, виходячи з засад розумності, беручи до уваги співмірність розміру витрат на виконання професійної правничої допомоги з ціною позову та обсягом фактично виконаних робіт, а також пропорційності стягнення судових витрат, стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн.

Керуючись ст. ст.81, 133, 141, 247, 263,264,265,268, ЦПК України, ст.ст. 526, 610-612, 1050, 1054 ЦК України суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті колект» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті колект», код ЄДРПОУ 43950742, місцезнаходження: м. Київ, пр. Соборності, 30-А, примі. 321, заборгованість за договором позики №74273176 від 28.01.2022 року у розмірі 7 491 (сім тисяч чотириста дев`яносто одна) грн. 08 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті колект», код ЄДРПОУ 43950742, місцезнаходження: м. Київ, пр. Соборності, 30-А, примі. 321, витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн. 40 коп., понесені витрати на правову допомогу у розмірі 3 000 (три тисячі) грн. 00 коп. та судові витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій в розмірі 381 (триста вісімдесят одна) грн. 74 коп.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий суддя: