Суд: Київський окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: стягнення податкового боргу
Дата: 29 жовтня 2026 р.
Справа: №320/54902/24
Суддя: Кочанова П.В.
КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
30 жовтня 2026 року м. Київ справа №320/54902/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Кочанової П.В., розглянувши в письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Вінницькій області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач, Головне управління ДПС у Вінницькій області звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 , в якому просить суд:
- стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) податковий борг в сумі 118 584,81 грн.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що згідно з даними картки особового рахунку платника податків за відповідачем обліковується податковий борг у загальному розмірі 118584,81 грн., який виник внаслідок не сплати донарахованих сум грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, за податковими повідомленнями-рішеннями, які було направлено за податковою адресою відповідача проте не отриманими нею, внаслідок чого зобов`язання по ППР набули статусу узгоджених.
З метою забезпечення сплати відповідачем узгодженої суми грошових зобов`язань контролюючим органом було складено податкову вимогу від 13.03.2024 № 0007321-1309-0232, яку було направлено платнику податків листом з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за податковою адресою, проте не отримано нею, у зв`язку із чим повернуто на адресу контролюючого органу у зв`язку із закінченням терміну зберігання.
Враховуючи, що сума податкового боргу є узгодженою, однак в добровільному порядку відповідачем не сплаченою вважає обгрунтованим звернення до суду із цим позовом.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.12.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 320/54902/24 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
Ухвалу про відкриття провадження у справі № 320/54902/24 було направлено відповідачу листом з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (трек номер поштового відправлення 0601126055971) за адресою: АДРЕСА_1 , проте не отримано останньою, тому поштове відправлення було повернуто на адресу суду із позначкою «за закінченням терміну зберігання», що підтверджується наявними матеріалами справи.
Також, згідно даних Єдиного державного реєстру судових рішень ухвала суду від 13.12.2024, у відповідності до положень Закону України «Про доступ до судових рішень», оприлюднена 16.12.2024.
Єдиний державний реєстр судових рішень забезпечує відкритий безоплатний та цілодобовий доступ на офіційному веб-порталі судової влади України (http://reyestr.court.gov.ua) до внесених до такого реєстру судових рішень.
За таких обставин судом було здійснено всі заходи для реалізації відповідачем права судового захисту своїх прав та інтересів.
Відповідач правом на надання відзиву не скористався.
Оскільки відповідач правом на подання відзиву не скористався, то відповідно до вимог частини 6 статті 162 КАС України, суд вирішує справу за наявними матеріалами .
Згідно з пунктом 10 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.
Згідно даних інформаційно - комунікаційної системи ДПС України, ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується інформацією з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про реєстраційні дані фізичної особи - платника податків; перебуває на обліку в ГУ ДПС у м. Києві, ДПІ у Голосіївському районі, при цьому, ОСОБА_1 є платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості.
У відповідності до приписів п.п. 10.1.1 п 10.1 ст. 10 ПК України податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є складовою податку на майно та належить до місцевих податків.
Головним управлінням ДПС у Вінницькій області було складено наступні податкові повідомлення-рішення щодо сплати податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нерухомості, стосовно нерухомого об`єкту, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 :
від 23.11.2023 № 0153776-240110-2657-UA05100010000023453 на суму 21015,85 грн.;
від 23.11.2023 № 0153739-240110-2657-UA05100010000023453 на суму 1936,55 грн.;
від 23.11.2023 № 0153746-240110-2657-UA05100010000023453 на суму 52492,14 грн.;
від 23.11.2023 № 0153741-240110-2657-UA05100010000023453 на суму 1750,82 грн.;
від 23.11.2023 № 0153761-240110-2657-UA05100010000023453 на суму 647,04 грн.;
від 23.11.2023 № 0153768-240110-2657-UA05100010000023453 на суму 715,68 грн.;
від 23.11.2023 № 0153763-240110-2657-UA05100010000023453 на суму 19399,25 грн.;
від 21.02.2024 № 0035917-240110-2657-UA05100010000023453 на суму 21662,49 грн.;
від 21.02.2024 № 0035914-240110-2657-UA05100010000023453 на суму 722,53 грн.;
від 21.02.2024 № 0035916-240110-2657-UA05100010000023453 на суму 799,18 грн.
Означені податкові повідомлення-рішення було направлено листами з рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень за податковою адресою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ), проте не отримані останньою, та повернуті на адресу контролюючого органу із позначкою «за закінченням терміну зберігання».
Оскільки грошові зобов`язання за податковими повідомленнями-рішеннями добровільно відповідачем сплачені не були, такі набули статусу податкового боргу, з метою погашення якого ГУ ДПС у Вінницькій області було сформовано податкову вимогу форми «Ф» від 13.03.2024 № 0007321-1309-0232.
Вказану вимогу було направлено листом з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення на адресу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ), проте поштове відправлення не було отримане, та повернуто на адресу контролюючого органу із позначкою: «за закінченням терміну зберігання».
Вичерпавши всі заходи досудового врегулювання спору, які не призвели до бажаного результату ГУ ДПС у Вінницькій області звернулось до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до пункту 45.1 статті 45 ПК платник податків - фізична особа зобов`язана визначити свою податкову адресу.
Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі.
Платник податків - фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси.
Відповідно до п.п. 20.1.19 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов`язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.
Згідно до п.п.16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платники податків зобов`язані сплачувати податки та збори в строки та в розмірах, встановленим цим Кодексом та законами з питань митної справи, що повністю узгоджується з приписами ст. 67 Конституції України щодо обов`язку кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Підпунктом 14.1.157 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України встановлено, що податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов`язок платника податків сплатити суму грошового зобов`язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.
Згідно пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг це сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
За приписами пп. 19-1.1.22, пп. 19-1.34 п. 19-1 ст. 19-1 ПК України контролюючі органи виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу, зокрема здійснюють погашення податкового боргу, стягнення своєчасно ненарахованих та/або несплачених сум єдиного внеску та інших платежів; забезпечують визначення в установлених цим Кодексом, іншими законами України випадках сум податкових та грошових зобов`язань платників податків, застосування і своєчасне стягнення сум передбачених законом штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.
Згідно п. 58.1 статті 58 ПК України контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов`язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт: невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації; завищення розміру задекларованого від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу; заниження або завищення суми податкових зобов`язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, крім випадків, коли зазначене заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки.
Пунктом 58.2 статті 58 ПК України податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу (п. 58.3 ст. 58 ПК України).
Згідно п. 42.2 ст. 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Якщо платник податків у порядку та у строки, визначені статтею 66 цього Кодексу, повідомив контролюючий орган про зміну податкової адреси, він на період з дня державної реєстрації зміни податкової адреси до дня внесення змін до облікових даних такого платника податків звільняється від виконання вимог документів, надісланих йому контролюючим органом за попередньою податковою адресою та в подальшому повернених як таких, що не знайшли адресата (п. 42.3 ст. 42 ПК України).
Згідно п. 42.5 ст. 42 ПК України у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
Відповідно до п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Суд звертає увагу, що відповідач не ініціював процедуру внесення змін до облікових даних платника податків (зворотнього відповідачем не доведено). Таким чином, листування з платником податків повинно здійснюватись за адресою, зазначеною у облікових базах контролюючого органу.
З огляду на викладене, слід зазначити, що податкові повідомлення-рішення та податкова вимога були направлені відповідачу саме на його податкову адресу, самостійно ним визначено та надану податковому органу, які збігаються з інформацією, отриманою з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про реєстраційні дані фізичної особи-платника податків.
При цьому, правильність наявних у податкового органу відомостей щодо податкової адреси залежить від своєчасного повідомлення відповідачем про зміну цієї адреси та інформації, яку він вказав під час постановлення на облік податковим органом.
Крім цього, відповідно до пункту 70.7 статті 70 ПК України у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин, фізичні особи - платники податків зобов`язані подавати контролюючим органам відомості про зміну даних, які вносяться до облікової картки або повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і мають відмітку у паспорті), протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання відповідної заяви за формою та у порядку, визначених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Згідно з приписами статті 45 ПК України податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі. Отже, законом встановлено обов`язок платника податків повідомляти контролюючий орган про зміну податкової адреси протягом місяця з дня, коли така зміна відбулася.
Пунктом 58.3 статті 58 ПК України у встановлено порядок надіслання податкового повідомлення-рішення, яке вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг. У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
В матеріалах справи наявна копія ППР та податкової вимоги Форми «Ф» від 13.03.2024 № 0007321-1309-0232 яка була направлена на податкову адресу відповідача, однак яка останньою не отримана, через що повернута на адресу ГУ ДПС з причин незалежних від відправника, а саме поштове відправлення повернуто до податкового органу з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
Водночас, суд зазначає, що в розумінні норм Податкового Кодексу така вимога також вважається врученою належним чином платнику податків.
Доказів наявності у відповідача адреси місця проживання чи місцезнаходження іншої ніж та, що зазначена у податковій вимозі станом на час її прийняття та надіслання, стороною відповідача надано не було.
З огляду на викладене, виходячи з системного аналізу правових норм та використовуючи логічно-змістовне тлумачення пункту 56.18 статті 56, пункту 58.3 статті 58 ПК України, суд доходить висновку, що контролюючий орган, не маючи інших правових механізмів для отримання персональних даних про платника податків, вправі розраховувати на актуальність (відповідність) даних облікової картки та, відповідно, у випадку недотримання платником податків приписів закону та невиконання обов`язку інформувати податковий орган про зміну своїх персональних даних, має нести ризик настання негативних наслідків такої поведінки.
Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 27 жовтня 2020 року по справі № 813/3922/17.
Судовою палатою з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 23 травня 2022 року у справі № 810/3116/18 зазначено, що відповідно до пункту 42.2 статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.
Судом також зазначено, що постійне неотримання поштової кореспонденції, яка направляється контролюючим органом на адресу платника податків є зловживанням останнім правом платника податків бути повідомленим контролюючим органом щодо прийнятих стосовно нього рішень.
Відповідно до пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.
У встановлений законодавством строк відповідачем не сплачено податковий борг у загальному розмірі 118584,81 грн.
Наявність вказаної суми податкового боргу підтверджується даними ІКП відповідача, копія витягу з якої наявна в матеріалах справи.
Як закріплено у п.87.11 ст.87 ПК України, орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи.
При цьому, суд звертає увагу на те, що предметом доказування у справах про стягнення податкового боргу є саме наявність узгодженого грошового зобов`язання, складові основної суми боргу, штрафних (фінансових) санкцій, пені, підстави виникнення боргу, моменту його виникнення, моменту погашення (за його наявності), розрахунку нарахування пені, об`єкту її нарахування, розміру та суми та дотримання контролюючим органом процедури оформлення та надіслання відповідного рішення податкового органу (податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги).
Дослідивши наявні матеріали справи, враховуючи відсутність відзиву або будь-яких пояснень з боку відповідача, беручи до уваги, що остання не ініціювала звернення до контролюючого органу щодо зміни податкової адреси, суд дійшов висновку, що контролюючим органом додержана процедура взаємодії із платником податку.
За наведених обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підтверджені належними та допустимими доказами і підлягають до задоволення повністю.
Інші доводи та заперечення сторін не спростовують вище встановленого судом та не мають визначального значення для вирішення спору по суті.
Судом враховується, що згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідач.
Згідно положень ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обгрунтованими та підлягають задоволенню.
Розподіл судових витрат не здійснюється відповідно до положень ст.139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 72-77, 139, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України суд,
В И Р І Ш И В:
Адміністративний позов Головного управління ДПС у Вінницькій області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) податковий борг в сумі 118 584,81 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено та підписано 30 жовтня 2026 року.
Суддя Кочанова П.В.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua