Вирок від 01 листопада 2026 р. у справі №638/10877/26 — Шевченківський районний суд міста Харкова

Справа № 638/10877/26

Провадження № 1-кп/638/1738/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2026 року м. Харків

Суддя Шевченківського районного суду м. Харкова ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувшиу відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026221200000392 від 21.02.2026 за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , уродженець м. Харків, громадянин України, з середньою освітою, раніше не судимий,

у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у період дії воєнного стану, поширеного на території України, будучи обізнаним про Указ Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та введеного в дію Законом України «Про затвердження Указу Президента України від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні»», строк дії якого продовжено Указом Президента України № 40/2026 від 12.01.2026 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженим Законом У країни № 4757-1Х від 14.01.2026, вчинив кримінальне правопорушення - злочин за наступних обставин.

У період часу з 18.02.2026 по 20.02.2026 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебував на стаціонарному лікуванні у комунальному некомерційному підприємстві Харківської обласної ради «Обласна клінічна лікарня», що розташоване за адресою: м. Харків, пр-т. Незалежності, буд. 13, в ендокринологічному відділенні, на четвертому поверсі п`ятиповерхової будівлі у палаті № 6, де проходив лікування разом з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . 20.02.2026, приблизно о 07 год. 00 хв. ОСОБА_5 , перебуваючи у вище вказаній палаті № 6, залишив належний йому мобільний телефон «Xiaomi 14Т», в корпусі чорного кольору, об`ємом пам`яті 256 ГБ на тумбі біля свого ліжка та вийшов за межі будівлі.

У цей час, у ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 „ який перебував у вказаній палаті та помітив залишений без нагляду ОСОБА_5 мобільний телефон, виник умисел на таємне викрадення чужого майна.

Реалізуючи свій злочинний умисел, 20.02.2026 о 07 год. 00 хв. ОСОБА_4 , діючи з прямим умислом, спрямованим на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів та з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна, усвідомлюючи протиправність своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, шляхом вільного доступу, упевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, перебуваючи у зазначеній палаті за адресою: м. Харків, просп. Незалежності, буд. 13, підійшов до тумби і, взявши до рук, таємно викрав мобільний телефон «Xiaomi 14Т» у корпусі чорного кольору, об`ємом пам`яті 256 ГБ, який належить громадянину ОСОБА_5 , вартістю 11 805 гривень згідно з висновком судово-товарознавчої експертизи № 3136 від 05.03.2026.

Після цього, упевнившись, що його дії залишились непоміченими сторонніми особами, він сховав викрадений телефон до кишені свого одягу, не маючи наміру повертати його власнику, та з місця вчинення кримінального правопорушення зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, чим спричинив потерпілому ОСОБА_5 матеріальну шкоду на суму 11 805 гривень.

Отже, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений свою винуватість у вчиненні таємного викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненого в умовах воєнного стану, визнав повністю, розкаявся та розповів про обставини вчинення злочину.

Показання ОСОБА_4 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Прокурор у судовому засіданні просив визнати обвинуваченого ОСОБА_4 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та просив призначити обвинуваченому покарання у виді п`яти років позбавлення волі, застосувати ст. 75 КК України та признати обвинуваченому покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки, стягнути з обвинуваченого судові витрати, понесені експертом при проведенні судово-товарознавчої експертизи та вилучене майно повернути власникові потерпілому ОСОБА_5 .

Потерпілий у призначене судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, сторону обвинувачення підтримує у повному обсязі.

На підставі вимог ст. 325 КПК України, за погодженням із учасниками судового провадження, судовий розгляд проведено за відсутності потерпілого.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 визнав свою вину у вчиненні злочину в межах висунутого обвинувачення, погодившись з юридичною оцінкою інкримінованого йому діяння та пояснив про обставини викладені вище, які стали підставою для пред`явлення йому обвинувачення за вчинення злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, тобто – таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.

Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

За згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин, які правильно розуміє обвинувачений та інші учасники судового провадження і які ніким не оспорюються, при цьому у суду не було сумнівів в добровільності та істинності їх позиції, суд вважав недоцільним дослідження решти доказів щодо обставин, які сторонами кримінального провадження не оспорювались. Тому суд обмежив дослідження доказів допитом обвинуваченого та дослідженням тих матеріалів кримінального провадження справи, що характеризують особу обвинуваченого.

При цьому суд роз`яснив обвинуваченому та іншим учасникам судового провадження, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати визнанні ними фактичні обставини справи в апеляційному порядку.

З урахуванням вищевикладеного, суд доходить висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 повністю доведена під час судового розгляду та кваліфікує його дії за ч. 4 ст. 185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.

При призначенні покарання суд відповідно до вимог ст. 65-67 КК України враховує ступінь тяжкості та конкретні обставини вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченого, наявність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Згідно з роз`ясненнями, що містяться у п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 "Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання суд в кожному випадку і щодо кожного засудженого, який визнається винним у вчиненні злочину, повинен дотримуватися вимог ст. 65 КК України, а саме: враховувати характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, особу засудженого та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, оскільки саме через останні реалізується принцип законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначене судом покарання повинно бути достатнім, для виправлення засуджених і попередження здійснення ними нових злочинів".

Вивченням особи обвинуваченого встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Харкова, громадянин України, з середньою освітою, неодружений, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий.

Обставинами, які згідно зі ст. 66 КК України пом`якшують покарання обвинуваченому, судом встановлено щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченому, судом не встановлено.

Відповідно до ст. 12 КК України обвинувачений вчинив тяжкий злочин.

Визначаючи вид та міру покарання суд керується положеннями частини 2 статті 50 КК України, відповідно до якої покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Відповідно до зазначеної норми Закону суд призначає більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин лише у разі якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.

Беручи до уваги вищевказані обставини вчинення кримінального правопорушення та його наслідки, враховуючи, що обвинувачений раніше не судимий, а також дані, які характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_4 , обставини, які пом`якшують покарання - щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, відсутність обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , ставлення обвинуваченого до скоєного, суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_4 , можливо без ізоляції його від суспільства, із застосуванням до нього положень ст. 75 КК України, звільнивши його від відбування основного покарання з випробуванням та покладанням відповідних обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

В ході досудового розслідування проведено судово-товарознавчу експертизу № 3136 від 05.03.2026 року, витрати з проведенням якої документально підтверджені та становлять 2748,06 грн.

На підставі ст. 118 КПК України вказані витрати включаються судом у процесуальні витрати і підлягають стягненню з обвинуваченого згідно з вимогами ч. 2 ст. 124 КПК України.

Саме таке покарання є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень.

Цивільний позов не заявлений.

Витрати на залучення експерта потрібно стягнути з обвинуваченого.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст.100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 366-368, 370, 371, 374, 376 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Визнати винуватим ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та призначити покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

Відповідно до ст. 75 КК України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звільнити від відбування покарання з іспитовим строком на 3 (три) роки.

Відповідно до ст. 76 КК України зобов`язати засудженого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 :

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Контроль за виконанням вироку покласти на місцевий орган пробації.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави процесуальні витрати за проведення судово-товарознавчої експертизи №3136 від 05.03.2026 у розмірі 2748,06 гривень (дві тисячі сімсот сорок вісім гривень шість копійок).

Речові докази, а саме мобільний телефон ТМ "Xiaomi" 14Т- повернути потерпілому ОСОБА_5 .

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 349 КПК України, до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Шевченківський районний суд м. Харкова протягом тридцяти діб з дня його проголошення, а засудженим - в той же строк з часу отримання копії вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1