Рішення від 01 листопада 2026 р. у справі №320/886/26 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 листопада 2026 року № 320/886/26

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Діски А.Б., розглянувши у письмовому провадженні в приміщенні суду в м. Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Броварського ВДВС у Броварському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Броварського ВДВС у Броварському районі Київської області ЦМУМЮ (м. Київ) в якому, з урахуванням уточнень просить:

- визнати протиправною бездіяльність та зобов`язати Броварський ВДВС у Броварському районі Київської області ЦМУМЮ (м. Київ) закінчити виконавче провадження ВП № НОМЕР_1 та ВП № НОМЕР_2 на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» та в порядку пункту 9 частини п`ятої статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» та частин першої-другої статті 40 Закону України «Про виконавче провадження»;

- повернути надмірно стягнутий виконавчий збір у сумі 2 016,84 грн, витрати виконавчого провадження у сумі 116,82 грн., стягнутий по ВП № НОМЕР_3.

Позовні вимоги мотивовані тим, що рішення суду у справі №760/15768/15 було фактично виконано приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Мельниченком К. П. Позивачка сплатила основну винагороду та витрати виконавчого провадження у ВП № НОМЕР_4 у повному обсязі, а тому ВП № НОМЕР_1 про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 виконавчого збору у розмірі 82 492,32 грн та ВП № НОМЕР_2 про стягнення з ОСОБА_1 витрати у сумі 369,00 грн на підставі постанови № НОМЕР_3, виданій 08.06.2023 підлягають закінченню, а стягнуті виконавчий збір у сумі 2 016,84 грн та витрати виконавчого провадження у сумі 116,82 грн підлягають поверненню.

Ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши наявні матеріали справи, заяви по суті справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

13.02.2008 між ОСОБА_1 та ТОВ «КБ «АРМА» було укладено договір про іпотечний кредит № 21/02/980-N-10, відповідно до якого позичальнику було надано кредит у сумі 700 000,00 грн.

В якості забезпечення виконання зобов`язань 13.02.2008 між ОСОБА_1 та ТОВ «КБ «АРМА» було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кабаєвою А. А. за реєстровим № 277, на підставі якого ОСОБА_1 було передано в іпотеку квартиру.

13.02.2008 між ТОВ «КБ «АРМА» та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № 21/02-980-N/10 відповідно до якого ОСОБА_2 відповідає за зобов`язаннями за договором про іпотечний кредит від 13.02.2008 № 21/02/980-N-10 в обсязі і на умовах, що і позичальник.

15.04.2008 між ТОВ «КБ «АРМА» та Державною іпотечною установою було укладено Договір відступлення прав вимоги № 704/08 відповідно до якого право вимоги за договором про іпотечний кредит від 13.02.2008 № 21/02/980-N-10, іпотечним договором, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кабаєвою А. А. за реєстровим № 277 та за договором поруки від 13.02.2008 № 21/02-980-N/10 перейшло до Державної іпотечної установи.

20.12.2010 рішенням Солом`янського районного суду м. Києва у справі № 2-3971/10 було задоволено позов Державної іпотечної установи про стягнення заборгованості солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за договором про іпотечний кредит від 13.02.2008 № 21/02/980-N-10 у розмірі 824 923,17 грн.

06.09.2012 Солом`янським районним судом м. Києва у справі № 2-4537/12 було ухвалено рішення про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно заборгованості за договором про іпотечний кредит від 13.02.2008 № 21/02/980-N-10 на користь Державної іпотечної установи у розмірі 298 001,27 грн.

22.04.2013 Голосіївським районним судом м. Києва у справі № 752/1256/13 було ухвалено рішення про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованості за договором про іпотечний кредит від 13.02.2008 № 21/02/980-N-10 на користь Державної іпотечної установи у розмірі 143 764,88 грн.

20.01.2015 рішенням Солом`янського районного суду м. Києва у справі №760/15768/15-ц було задоволено позов Державної іпотечної установи до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Рішенням у справі № 760/15768/15-ц від 20.01.2015 для задоволення позовних вимог Державної іпотечної установи до ОСОБА_1 в межах заборгованості за договором про іпотечний кредит від 13.02.2008 № 21/02/980-N-10, що становить 1 262 661,84 грн, було звернуто стягнення на предмет іпотеки згідно з договором № б/н від 13.02.2008, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кабаєвою А. А. за реєстровим № 276, а саме: трикімнатну квартиру загальною площею 61,80 кв. м., житловою площею 40,00 кв. м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 .

Так, постановою від 23.09.2016 державним виконавцем Броварського міськрайонного відділу ДВС ГТУ МЮ в Київській області було відкрито виконавче провадження № НОМЕР_3 про примусове виконання виконавчого листа № 2-3971/10, виданого 30.03.2011 Солом`янським районним судом м. Києва про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь державної іпотечної установи заборгованість за договором про іпотечний кредит та договором поруки в сумі 824 923,17 грн.

В межах виконавчого провадження № НОМЕР_3 державним виконавцем Броварського відділу ДВС у Броварському районі Київської області ЦМУ МЮ (м. Київ) 08.06.2023 винесено постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 82 492,32 грн та постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у розмірі 369,00 грн.

Постановою державного виконавця Броварського відділу ДВС у Броварському районі Київської області ЦМУ МЮ (м. Київ) від 01.10.2024 ВП № НОМЕР_3 виконавче провадження закінчено на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження». У постанові зазначено, що згідно заяви представника стягувача Державної іпотечної установи від 19.03.2024 за № 850/32 повідомлено, що згідно платіжного доручення № 3706 від 18.03.2024 боржницею ОСОБА_1 в рамках ВП № НОМЕР_3 сплачено в рахунок погашення заборгованості платіж на загальну суму 1 138916,94 грн, в зв`язку з чим рішення суду (в частині стягнення заборгованості в розмірі 824 923,17 грн. в тому числі) - виконано в повному обсязі.

Станом на 01 10.2024 виконавчий збір по ВП № НОМЕР_3 сплачено в сумі 2 016,84 грн, залишок несплаченого виконавчого збору становить 80 475,48 грн. Витрати виконавчого провадження сплачено в сумі 116,82 грн, залишок несплаченої суми 252,18 грн.

Постанови про стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження у ВП № НОМЕР_3 були виведені в окремі виконавчі провадження.

Так, 02.10.2024 постановою державного виконавця Броварського відділу ДВС у Броварському районі Київської області ЦМУ МЮ (м. Київ) розглянуто заяву про примусове виконання постанови № НОМЕР_3, виданої 08.06.2023 Броварським ВДВС у Броварському районі Київської області ЦМУМЮ (м. Київ) про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виконавчого збору в сумі 82 492,32 грн та відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1.

Постановою державного виконавця Броварського відділу ДВС у Броварському районі Київської області ЦМУ МЮ (м. Київ) розглянуто заяву про примусове виконання постанови № НОМЕР_3, виданої 08.06.2023 Броварським ВДВС у Броварському районі Київської області ЦМУМЮ (м. Київ) про стягнення з ОСОБА_1 витрат в сумі 369,00 грн та відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2.

У свою чергу, на виконання рішення 09.03.2016 Солом`янським районним судом м. Києва було видано виконавчий лист № 760/15768/15-ц.

Державною іпотечною установою виконавчий лист № 760/15768/15-ц про задоволення вимог Державної іпотечної установи до ОСОБА_1 в межах заборгованості за договором про іпотечний кредит від 13.02.2008 № 21/02/980-N-10, що становить 1 262 661,84 грн, звернути стягнення на предмет іпотеки згідно з договором №б/н від 13.02.2008, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кабаєвою А. А. за реєстровим № 276, а саме: трикімнатну квартиру загальною площею 61,80 кв. м., житловою площею 40,00 кв. м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , було пред`явлено приватному виконавцю виконавчого округу м. Києва Мельниченку К. П., на підставі якого 02.03.2023 відкрито виконавче провадження ВП № НОМЕР_4.

18.03.2024 приватним виконавцем було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № НОМЕР_4, відповідно до якої боржником було фактично та у повному обсязі виконано рішення Солом`янського районного суду м. Києва у справі №760/15768/15.

Кошти згідно виконавчого листа № 760/15768/15-ц, а також основна винагорода та витрати виконавчого провадження було отримано у повному обсязі та перераховано згідно розпорядження від 18.03.2024 № НОМЕР_4 на користь стягувача.

Згідно розпорядження № НОМЕР_4 від 18.03.2024 грошові кошти у сумі 257 416,83 грн, що надійшли 16.03.2024, 397 000,00 грн, що надійшли 16.03.2024, 300 000,00 грн, що надійшли 18.03.2024, 300 000,00 грн, що надійшли 18.03.2024 на рахунок з обліку депозитарних сум при примусовому виконанні виконавчого документа № 760/15768/15-ц, виданого 09.03.2016, необхідно перерахувати: 113 891,69 грн на користь Мельниченка К.П. , 1 138 916,94 грн на користь Державної іпотечної установи, 69,00 грн витрат виконавчого провадження, 414 грн витрат виконавчого провадження.

19.03.2024 Державна іпотечна служба звернулась до Броварського ВДВС у Броварському районі Київської області ЦМУМЮ (м. Київ) із заявою, в якій повідомлено про погашення заборгованості в розмірі 1 138 916,94 грн, у зв`язку з чим рішення суду (в частині стягнення заборгованості в розмірі 824 923,17 грн) виконано в повному обсязі, тому ВП № НОМЕР_3 підлягає закінченню.

Також Державна іпотечна служба повідомила, що станом на 19.03.2024 заборгованість ОСОБА_1 за договором про іпотечний кредит від 13.02.2008 № 21/02/980-N/10 повністю погашена.

11.09.2024 ОСОБА_1 звернулась до Броварського ВДВС у Броварському районі Київської області ЦМУМЮ (м. Київ) із заявою про припинення чинності арештів.

Відповідач повідомив, що до відділу надійшла заява Державної іпотечної установи та платіжне доручення № 3706 від 18.03.2024, яким боржником ОСОБА_1 в рамках ВП № НОМЕР_3 сплачено в рахунок погашення заборгованості платіж на загальну суму 1 138 916,94 грн, у зв`язку з чим рішення суду в частині стягнення заборгованості в розмірі 824 923,17 грн в тому числі виконано в повному обсязі. Також, до відділу надійшла постанова приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Мельниченка К.П. про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_4 з примусового виконання виконавчого листа від 09.03.2016 № 760/15768/15.

Відповідач зазначив, що наведені виконавчі документи, видані Солом`янським районним судом м. Києва мають розбіжності в номерах справи та суму боргу за кредитним договором, отже винагорода приватного виконавця, сплачена в межах ВП № НОМЕР_4 не може бути зарахована як виконавчий збір при закінченні виконавчого провадження, яке перебуває в Броварському ВДВС з 22.09.2016.

03.11.2025 до Броварського ВДВС у Броварському районі Київської області ЦМУМЮ (м. Київ) було подано запит про закінчення ВП № НОМЕР_1, ВП № НОМЕР_2, розпочатих на підставі постанови ВП № НОМЕР_3, у зв`язку, в тому числі, зі сплатою позивачем основної винагороди приватному виконавцю та витрат виконавчого провадження в ході вчинення дій з примусового виконання виконавчого документа № 760/15768/15 в межах виконавчого провадження № НОМЕР_4.

Відповіді на вказаний запит матеріали справи не містять.

Не погоджуючись із бездіяльністю відповідача щодо не закінчення виконавчих проваджень № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини щодо здійснення виконавчих дій регулюються Законом України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII).

Відповідно до положень статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно пункту 5 частини першої статті 3 Закону № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди.

Згідно з частиною першою статті 5 Закону № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Частиною першою статті 18 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно із частиною першою статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

У відповідності до положень частини п`ятої статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Згідно з частиною першою статті 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів (частина друга статті 27 Закону № 1404-VIII).

Частиною восьмою статті 27 Закону №1404-VIII визначено, що під час передачі виконавчого документа від органу державної виконавчої служби приватному виконавцю виконавчий збір не стягується, якщо він не був стягнутий на момент передачі. У разі стягнення частини виконавчого збору на момент передачі виконавчого документа приватному виконавцю стягнута частина виконавчого збору поверненню не підлягає.

Якщо примусове виконання рішення здійснює приватний виконавець, то згідно з частинами першою-третьою статті 31 Закону України від 02.06.2016 № 1403-VIII «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (далі - Закон № 1403-VIII) за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода.

Винагорода приватного виконавця складається з основної та додаткової.

Основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється у вигляді: 1) фіксованої суми - у разі виконання рішення немайнового характеру; 2) відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.

Розмір основної винагороди приватного виконавця встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини четвертої та п`ятої статті 31 Закону № 1403-VIII основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Якщо суму, передбачену в частині четвертій цієї статті, стягнуто частково, сума основної винагороди приватного виконавця, визначена як відсоток суми стягнення, виплачується пропорційно до фактично стягнутої суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Основна винагорода, що встановлюється у вигляді фіксованої суми, стягується після повного виконання рішення (частина шоста статті 31 Закону № 1403-VIII).

Відповідно до абзацу 1 частини сьомої статті 31 Закону № 1403-VIII приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

На виконання приписів статті 31 цього Закону постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2016 № 643 затверджено Порядок виплати винагород державним виконавцям та їх розміри і розмір основної винагороди приватного виконавця (далі Порядок № 643).

Пунктом 19 цього Порядку визначено, що приватний виконавець, який забезпечив повне або часткове виконання виконавчого документа майнового характеру в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», одержує основну винагороду у розмірі 10 відсотків стягнутої ним суми або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.

Статтею 45 Закону № 1404-VIII визначено, що розподіл стягнутих виконавцем з боржника за виконавчим провадженням грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника) здійснюється у такій черговості: 1) у першу чергу повертається авансовий внесок стягувача на організацію та проведення виконавчих дій; 2) у другу чергу компенсуються витрати виконавчого провадження, не покриті авансовим внеском стягувача; 3) у третю чергу задовольняються вимоги стягувача та стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків фактично стягнутої суми або основна винагорода приватного виконавця пропорційно до фактично стягнутої з боржника суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів); 4) у четверту чергу стягуються штрафи, накладені виконавцем відповідно до вимог цього Закону, та виконавчий збір або основна винагорода за виконавчими документами про стягнення аліментів.

Розподіл грошових сум у черговості, зазначеній у частині першій цієї статті, здійснюється в міру їх стягнення.

Основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору.

Основна винагорода приватного виконавця і виконавчий збір у виконавчому провадженні, що здійснює державний виконавець, хоча й виступають формами винагороди виконавців, проте не є однаковими поняттями. Згідно з приписами статті 45 Закону № 1404-VIII спільним для цих форм винагороди є лише порядок стягнення. Що стосується підстав виникнення у приватного виконавця права на основну винагороду та розміру цієї винагороди, такі питання регулюються окремими правовими нормами. Наведені висновки підтверджуються практикою Верховного Суду, наведеною у постановах від 29.01.2021 у справі № 640/13434/19, від 26.08.2021 у справі № 380/6503/20.

Основна відмінність полягає у тому, що виконавчий збір стягується до Державного бюджету України (частина перша статті 27 Закону № 1404-VIII), а його розмір встановлено законом (частина друга статті 27 Закону № 1404-VIII), натомість основна винагорода є доходом приватного виконавця, а її розмір встановлюється Кабінетом Міністрів України (частина третя статті 31 Закону № 1403-VIII).

На відміну від державного виконавця, який є представником влади, діє від імені держави і перебуває під її захистом та уповноважений державою здійснювати діяльність з примусового виконання рішень у порядку, передбаченому законом, а також має статус державного службовця (статті 7, 8 Закону № 1404-VIII) та отримує крім заробітної плати з Державного бюджету України винагороду у вигляді відсотка від суми стягнутого виконавчого збору (статті 13, 14 Закону № 1404-VIII), приватний виконавець є уповноваженим державою здійснювати діяльність з примусового виконання рішень у порядку, встановленому законом, та є суб`єктом незалежної професійної діяльності (частини перша та друга статті 16 Закону № 1404-VIII), державне регулювання якої здійснюється Міністерством юстиції України (стаття 17 Закону № 1404-VIII).

Відповідно до положень пункту 9 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі: фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Частиною першою статті 40 Закону № 1404-VIII визначено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом (частина друга статті 74 Закону № 1404-VIII).

Як встановлено судом з матеріалів справи, рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 20.12.2010 у справі № 2-3971/10 було задоволено позов Державної іпотечної установи про стягнення заборгованості солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за договором про іпотечний кредит від 13.02.2008 № 21/02/980-N-10 у розмірі 824 923,17 грн.

З метою виконання зазначеного судового рішення, державним виконавцем була винесена постанова від 23.09.2016 про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_3 на підставі виконавчого листа Солом`янського районного суду м. Києві від 30.03.2011 № 2-3971/10 про стягнення з позивача та ОСОБА_2 солідарно на користь Державної іпотечної установи заборгованості за договором про іпотечний кредит за договором поруки в сумі 824 923,17 грн.

В межах виконавчого провадження № НОМЕР_3 державним виконавцем 08.06.2023 винесено постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 82 492,32 грн та постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у розмірі 369,00 грн, які в подальшому були виділені в окремі виконавчі провадження (ВП № НОМЕР_1 та ВП № НОМЕР_2 від 02.10.2024 відповідно).

01.10.2024 постановою Броварського ВДВС у Броварському районі Київської області ЦМУМЮ (м. Київ) закінчено ВП № НОМЕР_3.

Також, рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 20.01.2015 у справі №760/15768/15 було задоволено позов Державної іпотечної установи до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки у вигляді квартири.

З метою виконання зазначеного судового рішення, 02.03.2023 приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Мельниченком К. П. відкрито виконавче провадження ВП НОМЕР_5 на підставі виконавчого листа Солом`янського районного суду м. Києва від 09.03.2016 № 760/15768/15-ц.

18.03.2024 приватним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № НОМЕР_4, відповідно до якої боржником було фактично та у повному обсязі виконано рішення Солом`янського районного суду м. Києва у справі № 760/15768/15. Кошти згідно виконавчого листа № 760/15768/15, а також основна винагорода та витрати виконавчого провадження було отримано у повному обсязі та перераховано згідно розпорядження від 18.03.2024 № НОМЕР_4 на користь стягувача.

Позивач звертаючись із даним позовом до суду вважає, що з нього одночасно стягується винагорода приватному виконавцю за ВП № НОМЕР_4 та виконавчий збір та витрати виконавчого провадження, які стягуються в межах ВП № НОМЕР_1 та ВП № НОМЕР_2.

Водночас, на переконання відповідача, наведені виконавчі документи, видані Солом`янським районним судом м. Києва мають розбіжності в номерах справи та суму боргу за кредитним договором, отже винагорода приватного виконавця, сплачена в межах ВП № НОМЕР_4 не може бути зарахована як виконавчий збір при закінченні виконавчого провадження № , яке перебуває в Броварському ВДВС з 22.09.2016.

З даного приводу суд зазначає, що відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 21.07.2022 у справі № 320/6215/19, вбачається наступне: «системний аналіз Закону України «Про виконавче провадження» свідчить про те, що цей закон не містить юридичної норми, яка необхідна для регламентації правовідносин, які виникли у справі. Цей Закон містить прогалину у правовому регулюванні процедури стягнення з боржників виконавчого збору і основної винагороди за виконання одного й того ж виконавчого документа.

Так, з одного боку, Закон не визначає порядку, умов чи підстав для припинення стягнення виконавчого збору з боржників у випадку подальшого пред`явлення стягувачами виконавчого документа до виконання приватним виконавцям.

Натомість з іншого боку, норми законодавства, що стосуються умов і підстав стягнення винагороди приватними виконавцями, не містять приписів, які б обмежували їхні права на отримання винагороди за вчинення виконавчих дій у разі, коли виконавчий лист попередньо перебував на виконанні в державного виконавця.

Вирішення цієї проблеми зачіпає конвенційні та конституційні права особи, її інтереси, а також стосується забезпечення верховенства права під час здійснення виконавчого провадження.

Виконання судового рішення є складовою частиною судового розгляду і завершальною стадією судового провадження. Виконавче провадження, серед іншого, здійснюється з дотриманням такої засади як справедливість.

Стягнення з боржника виконавчого збору й основної винагороди за виконання одного судового рішення тягне за собою додаткові витрати. Ця обставина може розглядатися як накладання непропорційного і надмірного тягара на боржника, що зачіпає його право власності, гарантоване статтею 41 Конституції України і статтею 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист людських прав і основоположних свобод.

Розв`язуючи це питання, Верховний Суд зазначив, що виконавче законодавство не ставить право приватного виконавця на отримання основної винагороди у залежність від тієї обставини, що на примусовому виконанні в органах державної виконавчої служби перебуває постанова державного виконавця про стягнення виконавчого збору. Зрештою, як уже зазначалося, це право залежить від того чи виконане рішення в повному або частковому обсязі внаслідок дій приватного виконавця.

На противагу цьому, виконавче законодавство містить норму, у якій обумовлений випадок, коли виконавчий збір не стягується або припиняється стягуватися у зв`язку із участю приватного виконавця у процедурі виконання того ж самого виконавчого документа.

Так, частиною восьмою статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що «під час передачі виконавчого документа від органу державної виконавчої служби приватному виконавцю виконавчий збір не стягується, якщо він не був стягнутий на момент передачі.

У разі стягнення частини виконавчого збору на момент передачі виконавчого документа приватному виконавцю стягнута частина виконавчого збору поверненню не підлягає».

Водночас у ситуації, що склалась, судом встановлено, що виконавче провадження НОМЕР_6, у межах якого винесені постанови про стягнення виконавчого збору та розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, що виведені в окремі виконавчі провадження № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2, відкрито на підставі виконавчого листа № 2-3971/10 про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь державної іпотечної установи заборгованість за договором про іпотечний кредит та договором поруки в сумі 824 923,17 грн.

Водночас виконавче провадження № НОМЕР_4 відкрито на підставі виконавчого листа № 760/15768/15-ц про задоволення вимог Державної іпотечної установи до ОСОБА_1 в межах заборгованості за договором про іпотечний кредит від 13.02.2008 № 21/02/980-N-10, що становить 1 262 661,84 грн, звернути стягнення на предмет іпотеки згідно з договором № б/н від 13.02.2008, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кабаєвою А. А. за реєстровим № 276, а саме: трикімнатну квартиру загальною площею 61,80 кв. м., житловою площею 40,00 кв. м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 .

З наведеного вбачається, що виконавчі провадження в державного виконавця та приватного виконавця були відкриті на підставі різних виконавчих документів, а не одного і того самого виконавчого листа.

Дійсно, Державна іпотечна служба як стягувач підтвердила листом від 19.03.2024, що перед Державною іпотечною службою відбулося фактичне погашення заборгованості, тому державний виконавець на цій підставі 01.10.2024 закінчив виконавче провадження НОМЕР_6.

Однак, постанови про стягнення виконавчого збору та стягнення витрат виконавчого провадження від 08.06.2023 № НОМЕР_3 лишились чинними, а виконавчий збір та витрати виконавчого провадження продовжили стягуватись в окремих виконавчих провадженнях - № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2.

Крім того, позивач просить закінчити виконавчі провадження №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2 на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII та в порядку пункту 9 частини п`ятої статті 27 Закону № 1404-VIII, частин першої-другої статті 40 Закону № 1404-VIII.

Так, частиною дев`ятою статті 27 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, та у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 17 частини першої статті 39 цього Закону.

Водночас суд звертає увагу, що виконавче провадження № НОМЕР_3 існувало задовго до виконання рішення у ВП № НОМЕР_4.

З урахуванням наведеного, суд доходить висновку, що Броварським ВДВС у Броварському районі Київської області ЦМУМЮ (м. Київ) не було допущено протиправної бездіяльності щодо закінчення виконавчих проваджень № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, а тому підстави для зобов`язання відповідача закінчити зазначені виконавчі провадження відсутні.

Щодо позовної вимоги про повернення надмірно стягнутого виконавчого збору у сумі 2 016,84 грн, витрат виконавчого провадження у сумі 116,82 грн., стягнутих по ВП НОМЕР_6, суд зазначає таке.

Так, 2 016,84 грн виконавчого збору та 116,82 грн витрат виконавчого провадження були стягнуті у виконавчому провадженні № НОМЕР_3, що підтверджується постановою про закінчення виконавчого провадження від 01.10.2024 ВП № НОМЕР_3.

Однак, як було вже зазначено судом, постанова про стягнення виконавчого збору у розмірі 82 492,32 від 08.06.2023 та постанова про мінімальні витрати виконавчого провадження, що становлять 369,00 грн від 08.06.2023, є чинними та не скасованими.

Більше того, виконання відбулося в межах іншого виконавчого провадження на підставі іншого виконавчого документа, у зв`язку з чим, передбачений частиною восьмою статті 27 Закону № 1404-VIII, механізм припинення стягнення виконавчого збору у зв`язку з передачею виконавчого документа приватному виконавцю застосуванню не підлягає.

Відтак, відсутні передбачені законом підстави для повернення вже стягнутої частини виконавчого збору, так і витрат виконавчого провадження, стягнутих по ВП № НОМЕР_3.

За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Згідно з частиною першою статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно із частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За наведеного вище, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до вимог статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат у суду відсутні, оскільки у задоволенні позову відмовлено.

Керуючись ст.ст. 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 287, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Діска А.Б.