Рішення від 29 жовтня 2026 р. у справі №320/57757/24 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2026 року м. Київ №320/57757/24

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши в електронній формі у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «В.К.МІСТОБУД» до Головного управління ДПС у місті Києві , Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось через підсистему "Електронний суд" Товариство з обмеженою відповідальністю «В.К.МІСТОБУД» з позовом до Головного управління ДПС у місті Києві , Державної податкової служби України, у якому просить суд:

- визнати протиправними та скасувати рішення комісії ГУ ДПС у м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації №11881261/42044532 від 08 жовтня 2024 року, №11881262/42044532 від 08 жовтня 2024 року, №11881264/42044532 від 08 жовтня 2024 року, №11881263/42044532 від 08 жовтня 2024 року;

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати податкові накладні №44 від 19 серпня 2024 року, №46 від 20 серпня 2024 року, №47 від 20 серпня 2024 року, №42 від 19 серпня 2024 року в Єдиному реєстрі податкових накладних за датою їх фактичного подання.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про те, що між ТОВ «В.К. ГРУП» та ТОВ «В.К.МІСТОБУД» укладено договір генерального підряду від 05.11.2019 №1-11/19, на виконання якого замовник здійснив авансові платежі за будівельно-монтажні роботи, що підтверджується відповідними платіжними інструкціями. У зв`язку з отриманням коштів позивач склав та подав на реєстрацію в ЄРПН податкові накладні №42 від 19.08.2024, №44 від 19.08.2024, №46 від 20.08.2024 та №47 від 20.08.2024. Реєстрацію зазначених податкових накладних було зупинено у зв`язку з відповідністю операцій критерію ризиковості, передбаченому пунктом 1 додатка 3 до Порядку №1165. На виконання вимог контролюючого органу позивач подав пояснення та копії документів на підтвердження здійснення господарських операцій і виникнення податкових зобов`язань. Однак рішеннями комісії ГУ ДПС у м. Києві від 08.10.2024 №11881261/42044532, №11881262/42044532, №11881264/42044532 та №11881263/42044532 у реєстрації податкових накладних відмовлено з підстав ненадання або часткового надання додаткових пояснень і документів. Позивач вважає оскаржувані рішення протиправними, оскільки контролюючий орган не конкретизував, які саме документи необхідно надати, вимагав документи, не передбачені відповідним переліком, а також не навів належного обґрунтування відмови, попри подання позивачем пояснень і документів на підтвердження господарських операцій. У зв`язку з цим позивач просить визнати протиправними та скасувати зазначені рішення й зобов`язати ДПС України зареєструвати відповідні податкові накладні в ЄРПН датами їх фактичного подання.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

ГУ ДПС у м. Києві заперечує проти задоволення позову, посилаючись на правомірність прийнятих рішень про відмову в реєстрації податкових накладних. Зазначає, що після зупинення реєстрації податкових накладних позивачу було запропоновано надати пояснення та копії документів на підтвердження господарських операцій. За результатами їх розгляду контролюючий орган дійшов висновку про недостатність поданих документів для підтвердження реальності господарських операцій, зокрема через відсутність первинних документів щодо постачання, зберігання та транспортування товарів, а також складських документів. Вважає, що саме на платника податків покладено обов`язок надати документи, достатні для реєстрації податкових накладних, а тому просить відмовити в задоволенні позову.

ДПС України також заперечує проти задоволення позову. Посилається на принцип офіційного з`ясування обставин справи та вважає, що суд має оцінювати документи, які були подані контролюючому органу на момент прийняття оскаржуваних рішень, оскільки дослідження нових документів може порушити принцип рівності учасників судового процесу. Зазначає, що сам факт укладення договорів не підтверджує реальності господарських операцій без належних первинних документів, які засвідчують фактичний рух товарів, послуг і коштів. Щодо вимоги про зобов`язання зареєструвати податкові накладні вказує на наявність у контролюючого органу дискреційних повноважень та вважає належним способом захисту повторний розгляд питання про їх реєстрацію. Просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю «В.К.МІСТОБУД», (код ЄДРПОУ 42044532; місцезнаходження: 04123, Україна, місто Київ, вулиця Світлицького, будинок, 35) зареєстровано у якості юридичної особи з 04.04.2018, основний вид діяльності за КВЕД: 41.10 організація будівництва будівель; інші види: 43.39 Інші роботи із завершення будівництва; 80.10 Діяльність приватних охоронних служб; 77.32 Надання в оренду будівельних машин і устатковання; 69.20 Діяльність у сфері бухгалтерського обліку й аудиту; консультування з питань оподаткування; 69.10 Діяльність у сфері права; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 68.10 Купівля та продаж власного нерухомого майна; 63.99 Надання інших інформаційних послуг, н.в.і.у.; 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 43.99 Інші спеціалізовані будівельні роботи, н.в.і.у.; 43.91 Покрівельні роботи; 43.34 Малярні роботи та скління; 43.33 Покриття підлоги й облицювання стін; 43.31 Штукатурні роботи; 43.29 Інші будівельно-монтажні роботи; 43.22 Монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування; 43.21 Електромонтажні роботи; 43.12 Підготовчі роботи на будівельному майданчику; 43.11 Знесення; 42.99 Будівництво інших споруд, н.в.і.у.; 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель, перебуває на податковому обліку в Головному управлінні ДПС у м. Києві (Правобережна ДПІ). Вказане підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

05 листопада 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «В.К. ГРУП» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «В.К.МІСТОБУД» (генеральний підрядник) укладено договір генерального підряду № 1-11/19, за умовами якого генеральний підрядник зобов`язався виконати будівельно-монтажні роботи на об`єкті «Будівництво адміністративно-офісної будівлі з житловими приміщеннями з використанням енергозберігаючих технологій інституту з вбудованими приміщеннями соціальної сфери» за адресою: м. Київ, вул. Академіка Булаховського, 2. Оплата за договором передбачена поетапно на підставі актів виконаних робіт, а також шляхом авансових платежів.

Для виконання умов договору позивач уклав низку договорів із підрядниками та постачальниками щодо виконання будівельних, монтажних, оздоблювальних та інших робіт, оренди обладнання й постачання будівельних матеріалів. На підтвердження відповідних операцій позивач мав договори підряду та поставки, акти виконаних робіт, видаткові й товарно-транспортні накладні, рахунки та платіжні інструкції.

На підтвердження виконання робіт за основним договором генерального підряду позивачем надано довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат і акти приймання виконаних будівельних робіт за липень, серпень та вересень 2024 року.

У вересні 2024 року ТОВ «В.К.МІСТОБУД» отримало від замовника авансові платежі за договором генерального підряду, що підтверджується платіжними інструкціями № 11817, № 11808, № 11807, № 11806, № 11805, № 11804 від 13 вересня 2024 року, № 11796 від 11 вересня 2024 року, № 11793 від 10 вересня 2024 року та № 11775 від 06 вересня 2024 року.

У зв`язку з отриманням коштів позивач склав податкові накладні № 9 від 06 вересня 2024 року, № 29 від 10 вересня 2024 року, № 35 від 11 вересня 2024 року, № 40, № 41, № 42, № 43, № 44, № 45 та № 46 від 13 вересня 2024 року та подав їх для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

За результатами автоматизованого моніторингу реєстрацію зазначених податкових накладних було зупинено. У квитанціях як підставу зупинення зазначено, що обсяг постачання товару/послуги за кодом 41.00 перевищує величину залишку, визначеного як різниця між обсягом придбання такого товару/послуги та обсягом його постачання, що відповідає пункту 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій.

У жовтні 2024 року позивач надіслав до контролюючого органу повідомлення про подання додаткових пояснень та документів щодо кожної податкової накладної, зокрема повідомлення № 44 від 16 жовтня 2024 року, № 41 від 15 жовтня 2024 року, № 47, № 48 та № 49 від 16 жовтня 2024 року, № 50 та № 53 від 17 жовтня 2024 року, № 54, № 55 та № 56 від 18 жовтня 2024 року. До повідомлень додано пояснення та документи щодо виконання договору генерального підряду, залучення підрядників, оренди обладнання, придбання будівельних матеріалів, виконання робіт та проведення розрахунків.

За результатами розгляду поданих документів комісія ГУ ДПС у м. Києві направила позивачу повідомлення про необхідність надання додаткових пояснень та/або документів, зокрема № 11902626/42044532, № 11902630/42044532, № 11902627/42044532 та № 11902628/42044532 від 14 жовтня 2024 року, № 11897363/42044532, № 11897354/42044532, № 11897361/42044532, № 11897359/42044532 та № 11897356/42044532 від 11 жовтня 2024 року, а також № 11890489/42044532 від 10 жовтня 2024 року. У повідомленнях зазначено про необхідність надання документів щодо сплати ЄСВ, ПДФО та військового збору з винагород за договорами цивільно-правового характеру, а також оборотно-сальдових відомостей за 2023- 2024 роки й аналітичного обліку за відповідними субрахунками.

За результатами розгляду матеріалів комісія ГУ ДПС у м. Києві прийняла рішення про відмову в реєстрації податкових накладних № 11881261/42044532, № 11881262/42044532, № 11881264/42044532 та № 11881263/42044532 від 08 жовтня 2024 року. У рішеннях зазначено підставу відмови - надання платником податку копій документів, складених із порушенням законодавства. У графі «Додаткова інформація» вказано на накопичення значних залишків товарно-матеріальних цінностей, зокрема вікон і штукатурки, які, за наведеними в рішеннях відомостями, ймовірно придбані без мети використання у господарській діяльності.

Позивач оскаржив зазначені рішення до ДПС України в адміністративному порядку. Рішеннями ДПС України № 69716/42044532/2 від 11 листопада 2024 року, № 70304/42044532/2, № 70263/42044532/2, № 69703/42044532/2, № 70269/42044532/2, № 69779/42044532/2, № 69721/42044532/2, № 70276/42044532/2, № 70290/42044532/2 та № 69714/42044532/2 від 11 та 13 листопада 2024 року скарги товариства залишено без задоволення, а рішення комісії регіонального рівня - без змін.

Не погоджуючись із рішеннями про відмову в реєстрації податкових накладних, ТОВ «В.К.МІСТОБУД» звернулося до суду з позовом про визнання їх протиправними та скасування, а також зобов`язання ДПС України зареєструвати податкові накладні № 42 від 19 серпня 2024 року, № 44 від 19 серпня 2024 року, № 46 від 20 серпня 2024 року та № 47 від 20 серпня 2024 року датами їх подання на реєстрацію.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Згідно з п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України) на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.16 ст. 201 ПК України передбачено, що реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

З 1 лютого 2020 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України № 1165 від 11 грудня 2019 року, якою затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Зокрема цим Порядком визначені Критерії ризиковості платника податку на додану вартість (додаток 1), повноваження комісії контролюючого органу, яка приймає рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку, порядок прийняття рішення комісією тощо.

Згідно з п. 5 Порядку №1165 платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2).

Критерії ризиковості здійснення операцій визначено у додатку 3 до Порядку № 1165.

Зокрема, пунктом 1 додатку 3 до Порядку № 1165 віднесено до ознак ризиковості здійснення операцій наступне: відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, поданій для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, у таблиці даних платника податку на додану вартість як товару/послуги, що на постійній основі постачається, та обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній/розрахунку коригування до податкової накладної на збільшення суми податкових зобов`язань, яку/який подано для реєстрації в Реєстрі, дорівнює або перевищує величину залишку, що визначається як різниця між обсягом придбання на митній території України такого/такої товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 1 січня 2017 року в отриманих податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі, і митних деклараціях, збільшеного у 1,5 раза, та обсягом постачання відповідного товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих з 1 січня 2017 року у Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 50 відсотків) груп товарів (продукції), визначених ДПС та затверджених відповідним наказом, оприлюдненим на офіційному веб-сайті ДПС.

При цьому, зупинення реєстрації ПН/РК за пунктом 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій відбувається у разі одночасного дотримання трьох умов: відсутність товару в таблиці даних платника податку на додану вартість, як товару, що на постійній основі постачається; обсяг постачання дорівнює або перевищує товарні залишки; переважання в такому залишку (більше 50 відсотків) груп товарів (продукції), визначених ДПС та затверджених відповідним наказом, оприлюдненим на офіційному веб-сайті ДПС.

Таким чином, у разі зупинення реєстрації податкової накладної на підставі пункту 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій, контролюючий орган має витребувати від платника документи на спростування наявних у органу ДПС сумнівів, пов`язаних з легальністю діяльності юридичної особи, вказавши які саме аспекти належить висвітити платнику податків у своїх поясненнях.

Натомість, як встановлено судом, надіслані позивачу квитанції містять вимогу щодо надання пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, без зазначення конкретної пропозиції щодо переліку документів, необхідних та достатніх для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН.

Наказом Міністерства фінансів України № 520 від 12 грудня 2019 року затверджено Порядок прийняття рішень про реєстрацію/ відмову в реєстрації податкових накладних/ розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі Порядок №520), яким визначено механізм прийняття рішень про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), реєстрацію яких відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) зупинено в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.2. Порядку №520 прийняття рішень про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено, здійснюють комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі головних управлінь Державної податкової служби України в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДПС (далі - комісія регіонального рівня).

Пунктом 3 Порядку №520 визначено, що комісія регіонального рівня протягом п`яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та копій документів, поданих відповідно до пункту 4 цього Порядку, приймає рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі та надсилає його платнику податку в порядку, встановленому статтею 42 Кодексу.

Згідно з п.4 Порядку №520 у разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі.

За приписами п.5 Порядку №520 перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, може включати: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством.

Згідно з п.6 Порядку №520 письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного в податковій накладній / розрахунку коригування. Платник податку має право подати письмові пояснення та копії документів до декількох податкових накладних / розрахунків коригування, якщо такі податкові накладні / розрахунки коригування складено на одного отримувача - платника податку за одним і тим самим договором або якщо в таких податкових накладних / розрахунках коригування відображено однотипні операції (з однаковими кодами товарів згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) або кодами послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг (ДКПП)).

Пунктом 7 Порядку №520 письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, платник податку подає до ДПС в електронній формі за допомогою засобів електронного зв`язку з урахуванням вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг», «;Про електронні довірчі послуги» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Відповідно до п.п. 9-13 Порядку №520 письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 4 цього Порядку, розглядає комісія регіонального рівня.

За приписами п. 11 Порядку прийняття рішень про реєстрацію/ відмову в реєстрації податкових накладних/ розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого наказом Мінфіна від 12.12.2019 № 520, комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі в разі:

- ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі;

- та/або ненадання платником податку копій документів відповідно до пункту 5 цього Порядку;

- та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства.

Пунктом 13 Порядку № 520 визначено, що рішення комісії регіонального рівня про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі може бути оскаржено в адміністративному або судовому порядку.

Верховний Суд за результатами аналізу наведених норм у постановах від 18 листопада 2021 року у справі № 380/3498/20, від 20 січня 2022 року у справі № 140/4162/21 дійшов висновку, що чинними нормативно-правовими актами визначено вичерпний перелік підстав, які можуть слугувати підставою для прийняття рішення про відмову у реєстрації податкових накладних.

При цьому, як підтверджується змістом пункту 5 Порядку № 520, передбачений цим пунктом перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, не є вичерпним.

Разом з тим, Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що можливість надання платником податків переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення податковим органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків з зазначенням необхідності надання документів за переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не довільно, на власний розсуд.

Як убачається з матеріалів справи, позивачем подано для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні № 42 від 19 серпня 2024 року, № 44 від 19 серпня 2024 року, № 46 від 20 серпня 2024 року та № 47 від 20 серпня 2024 року.

ГУ ДПС у м. Києві за наслідками проведеного моніторингу зупинено реєстрацію вказаної податкової накладної та запропоновано позивачу надати пояснення та копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН.

З наявних в матеріалах справи квитанціях про зупинення реєстрації податкової накладної убачається, що такі містять вимогу про надання пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, без зазначення конкретної пропозиції щодо переліку документів, необхідних та достатніх для прийняття відповідного рішення.

Суд зазначає, що квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної не відповідає вимогам, що встановлені до неї пунктом 11 Порядку № 1165 в частині необхідності зазначення критерію (їв) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (їх) зупинено реєстрацію податкової накладної в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку. А також, можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від зазначення у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної чіткого переліку документів. Проте, у квитанції не зазначено, які саме документи слід надати платнику податків та чого мають стосуватися пояснення такого платника податків для того, аби реєстрація податкової накладної стала можливою.

Загальними вимогами, які висуваються до акта індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його оформлення (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття. Можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків. Вживання податковим органом загального посилання на пункт Критеріїв, без наведення відповідної підстави і розрахованих показників за критерієм, якому відповідає платник податку, є неконкретизованим та призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не будь-яких на власний розсуд. Відтак, невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.

Наведене узгоджується із правовою позицією, що викладена Верховним Судом у постановах від 23 лютого 2023 року у справі № 420/9924/20, від 27 січня 2022 року (справа № 380/2365/21), від 18 червня 2019 року (справа № 0740/804/18), від 23 жовтня 2018 року (справа № 822/1817/1).

На підтвердження здійснення господарських операцій, за наслідками яких були складені та направлені на реєстрацію податкові накладні № 42 від 19 серпня 2024 року, № 44 від 19 серпня 2024 року, № 46 від 20 серпня 2024 року та № 47 від 20 серпня 2024 року, позивачем щодо кожної податкової накладної було подано пояснення та копії документів на підтвердження здійснення господарських операцій, зокрема договору генерального підряду, актів виконаних будівельних робіт, довідок про їх вартість, договорів із підрядниками та постачальниками, первинних документів щодо придбання будівельних матеріалів і платіжних інструкцій.

Таким чином суд встановив, що позивачем виконано вимоги контролюючого органу та надано відповідні пояснення, до яких долучено копії наявних документів, що підтверджують проведення господарських операцій.

Проте за результатами розгляду наданих позивачем документів комісією ГУ ДПС у м. Києві прийнято рішення від 08 жовтня 2024 року № 11881261/42044532, № 11881262/42044532, № 11881264/42044532 та № 11881263/42044532 про відмову в реєстрації податкових накладних № 44 від 19 серпня 2024 року, № 46 від 20 серпня 2024 року, № 47 від 20 серпня 2024 року та № 42 від 19 серпня 2024 року відповідно. Підставою для відмови зазначено надання платником податку копій документів, складених із порушенням законодавства. При цьому в оскаржуваних рішеннях не конкретизовано, які саме документи оформлено з порушенням вимог законодавства та в чому полягають відповідні порушення.

При цьому, жодних зауважень щодо повноти, достатності поданих документів на розгляд комісії, оскаржувані рішення не містять.

Отже, всупереч визначених у рішеннях підставах відмови, податковим органом не доведено жодного порушення норм матеріального права, не зазначено, які саме документи складені з порушенням законодавства, та яких саме документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.

Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

При цьому, можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення контролюючим органом конкретного критерію оцінки ступеня ризиків, а також зазначення у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної чіткого переліку документів, чого зроблено не було.

З огляду на викладене, суд висновує, що позивачем надано необхідні документи, які підтверджують інформацію, зазначену у податкових накладних, та які є достатніми для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію таких податкових накладних.

Суд наголошує, що дослідження факту здійснення господарських операцій, на виконання яких складено податкові накладні, є предметом документальних перевірок, обов`язком контролюючого органу при реєстрації податкових накладних є перевірка відповідності вказаних документів формі, встановленій чинним законодавством.

Таким чином, зважаючи на наявність передбачених законодавством документів, які свідчать про проведення господарської операції позивачем, та на те, що такі документи були надані контролюючому органу, останній не мав правових підстав для відмови позивачу у реєстрації податкових накладних.

Оскаржені рішення відповідача 1 не відповідає критеріям чіткості та зрозумілості актів індивідуальної дії, та спричиняють їх неоднозначне трактування, що водночас впливає на можливість реалізації права або виконання обов`язку платником податків виконати юридичне волевиявлення суб`єкта владних повноважень.

Невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії спричиняє його протиправність.

Окрім того, у постановах від 12.11.2019 у справі №816/2183/18, від 21.05.2019 у справі №940/1240/18, від 18.02.2020 у справі №360/1776/19, від 27.04.2020 у справі №360/1050/19, від 18.06.2020 у справі №824/245/19-а та низки інших суд касаційної інстанції наголошував на тому, що здійснення моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків є превентивним заходом, спрямованим на убезпечення від безпідставного формування податкового кредиту за операціями, що не підтверджені первинними документами або підтверджені платником податку копіями документів, які складені з порушенням законодавства. Здійснення моніторингу не повинно підміняти за своїм змістом проведення податкових перевірок як способу реалізації владних управлінських функцій податкового органу.

У межах спірних правовідносин, суд звертає увагу на той факт, що приймаючи рішення про реєстрацію податкової накладної, контролюючий орган не повинен здійснювати повний аналіз господарських операцій позивача на предмет їх реальності. Змістовна оцінка господарських операцій може бути проведена лише за результатом здійснення податкової перевірки платника податків, підстави та порядок проведення якої визначено нормами Податкового кодексу України.

Предметом розгляду, у даному випадку, є виключно стадія правильності та правомірності зупинення та відмови в реєстрації податкової накладної, а не реальність та товарність здійснення господарських операцій.

Слід звернути увагу, що при реєстрації податкової накладної фактично проводиться моніторинг операції чи платника податків лише за зовнішніми (формальними) критеріями. А тому, суд за результатами розгляду справи не робить висновків щодо реальності операцій за участю позивача, а лише оцінює наявність чи відсутність підстав для реєстрації податкової накладної.

У зв`язку з викладеними обставинами, суд дійшов висновку, що оскаржувані рішення про відмову в реєстрації податкових накладних є протиправними та таким, що підлягають скасуванню.

Отже, підсумовуючи вищевикладене, враховуючи встановлені обставини, зважаючи на наявність у позивача передбачених чинним законодавством документів, необхідних для складання податкових накладних та беручи до уваги, що реальність господарської операції може бути перевірена контролюючим органом під час проведення перевірки платника податків, суд дійшов висновку, що у ГУ ДПС були відсутні правові підстави для відмови у реєстрації в ЄРПН податкових накладних, а тому рішення комісії ГУ ДПС, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі накладних або відмову у такій реєстрації, прийняті відповідачем без урахування всіх обставин, що мають значення для їх прийняття, тобто необґрунтовано, а отже є протиправними та підлягають скасуванню.

У зв`язку з викладеним суд вважає за необхідне визнати протиправними та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у м. Києві з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 11881261/42044532 від 08 жовтня 2024 року, № 11881262/42044532 від 08 жовтня 2024 року, № 11881264/42044532 від 08 жовтня 2024 року та № 11881263/42044532 від 08 жовтня 2024 року.

Щодо позовних вимог про зобов`язання Державної податкової служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні № 42 від 19 серпня 2024 року, № 44 від 19 серпня 2024 року, № 46 від 20 серпня 2024 року та № 47 від 20 серпня 2024 року датами їх фактичного подання на реєстрацію, суд зазначає таке.

Згідно з частиною четвертою статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Пленум Вищого адміністративного суду України в пункті 10.3 Постанови від 20.05.2013 №7 Про судове рішення в адміністративній справі зазначив, що суд може ухвалити постанову про зобов`язання відповідача прийняти рішення певного змісту, за винятком випадків, коли суб`єкт владних повноважень під час адміністративних процедур відповідно до закону приймає рішення на основі адміністративного розсуду.

Згідно з Рекомендацією Комітету Міністрів Ради Європи №R (80) 2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 24.04.2017 № 1395/5, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.

Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.

Отже, у разі відсутності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановленні у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.

Згідно з пунктом 19 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 №1246, податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій:

- прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування;

- набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДПС відповідного рішення);

- неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.

Датою внесення відомостей до Реєстру вважається день, зазначений в рішенні суду, або день набрання законної сили таким рішенням.

Таким чином, у день набрання законної сили рішенням суду про реєстрацію податкової накладної в Реєстрі Державною податковою службою України вчиняються відповідні дії по реєстрації, при цьому датою реєстрації є день набрання законної сили рішенням суду, якщо у судовому рішенні не зазначена інша дата. Отже, суд може зазначити у судовому рішенні конкретну дату, яку контролюючому органу необхідно відобразити в якості дати реєстрації податкової накладної в Реєстрі.

У зв`язку з викладеним податкові накладні № 42 від 19 серпня 2024 року, № 44 від 19 серпня 2024 року, № 46 від 20 серпня 2024 року та № 47 від 20 серпня 2024 року підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних датами їх фактичного подання на реєстрацію.

Таким чином, з метою ефективного захисту та відновлення порушених прав та інтересів позивача, а також забезпечення остаточного вирішення спору між сторонами, суд дійшов висновку про необхідність зобов`язання Державної податкової служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні № 42 від 19 серпня 2024 року, № 44 від 19 серпня 2024 року, № 46 від 20 серпня 2024 року та № 47 від 20 серпня 2024 року датами їх фактичного подання на реєстрацію.

Решта доводів та посилань сторін у справі висновків суду не спростовують.

Судом враховується, що згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно положень ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 12112,00 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи платіжною інструкцією від 18.11.2024 №1802.

Відтак, враховуючи розмір задоволених позовних вимог, суд присуджує на користь позивача судові витрати у розмірі 12112,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-1, оскільки рішення саме комісії регіонального рівня призвело до спірних правовідносин. Право позивача на реєстрацію податкових накладних порушено. Отже, позовні вимоги є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходить з того, що згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як свідчать матеріали справи, позивачем під час звернення до суду сплачено судовий збір у розмірі 12112,00 грн.

Відтак, у зв`язку із задоволенням позову, судові витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 12112,00 грн належить стягнути на його користь з Головного управління ДПС у м. Києві, оскільки саме Комісією регіонального рівня прийнято оскаржувані рішення про відмову у реєстрації податкових накладних/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення комісії ГУ ДПС у м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації №11881261/42044532 від 08 жовтня 2024 року, №11881262/42044532 від 08 жовтня 2024 року, №11881264/42044532 від 08 жовтня 2024 року, №11881263/42044532 від 08 жовтня 2024 року.

Зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати податкові накладні №44 від 19 серпня 2024 року, №46 від 20 серпня 2024 року, №47 від 20 серпня 2024 року, №42 від 19 серпня 2024 року в Єдиному реєстрі податкових накладних за датою їх фактичного подання.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «В.К.МІСТОБУД», (код ЄДРПОУ 42044532; місцезнаходження: 04123, Україна, місто Київ, вулиця Світлицького, будинок, 35) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ ВП 44116011, адреса: 04116, м. Київ, Шолуденка, 33/19) судовий збір у розмірі 12112 (дванадцять тисяч сто дванадцять) грн 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лисенко В.І.