Рішення від 29 жовтня 2026 р. у справі №613/1681/25 — Богодухівський районний суд Харківської області

Справа №613/1681/25 Провадження № 2/613/130/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2026 року Богодухівський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Шалімова Д.В.,

за участю секретаря Герасимюк Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Богодухові цивільну справу № 613/1681/25, пров. № 2/613/130/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», представник позивача – адвокат Усенко М.І.. до ОСОБА_1 , представник відповідача – адвокат Жмуркова В.Ю., про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості, в якому просить: стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №9546453 від 23 вересня 2019 року в загальному розмірі 18 795 грн., сплачений судовий збір в сумі 2 422 грн. 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу 8 000 грн.

Представник позов мотивує тим, що 23 вересня 2019 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 9546453, відповідно до умов якого відповідачу було надано грошові кошти у розмірі 7 000 грн. на умовах визначених кредитним договором, а позичальник зобов`язався повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом на умовах та в терміни, що визначений договором. Станом на дату подання позову заборгованість відповідача перед позивачем становить 18 795 грн., а саме: 7 000 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 7 707 грн. - заборгованість за процентами; 588 грн. - заборгованість за комісією; 3500 грн. - заборгованість за штрафом. 13 грудня 2019 року ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» уклали договір відступлення прав вимоги № 43-МЛ, згідно якого ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Мілоан», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором № 9546453 від 23 вересня 2019 року.

Ухвалою Богодухівського районного суду Харківської області від 02 вересня 2025 року дану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження та призначено підготовче судове засідання. За клопотання сторони позивача, витребувано з АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» письмові докази по справі.

Ухвалою Богодухівського районного суду Харківської області від 25 вересня 2025 року за клопотання сторони позивача, витребувано з АТ КБ «Приватбанк» письмові докази по справі.

Ухвалою Богодухівського районного суду Харківської області від 15 січня 2026 року підготовче засідання по даній справі закрито та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою Богодухівського районного суду Харківської області від 27 серпня 2026 року, представнику відповідача надано можливість брати участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції.

Представник ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» в судове засідання не з`явився, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності та письмові пояснення на відзив.

Відповідач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Жмуркова В.Ю. в судове засідання не з`явились, представник надала до суду заяву про розгляд справи за їх з відповідачем відсутності. Також надала до суду відзив на позовну заяву, в якому прохала задовольнити частково позовні вимоги позивача про стягнення суми заборгованості за договором про споживчий кредит, а саме у сумі 8 396 грн. 50 коп.; зменшити розмір судових витрат у вигляді оплати за правничу допомогу до 2 000 грн.; зменшити пропорційно розміру задоволених позовних вимог суму стягнень судових витрат зі сплати судового збору. Підтвердила, що дійсно 23 вересня 2019 року між ТОВ «МІЛОАН» та відповідачем було укладено Договір про споживчий кредит № 9546453. Так, відповідно до умов договору позикодавцем були надані відповідачу 7 000 грн. позики, такий факт відповідачем не оспорюється. У позовній заяві зазначено і відповідачем не заперечується, що 23 вересня 2019 року остання заповнила анкету-заяву на отримання кредиту, відповідно до якої просила ТОВ «Мілоан» надати їй кредит на наступних умовах: сума кредиту 7 000 грн., термін кредиту 19 днів. Сума до повернення 8 984 грн. 50 коп., яка складається з: комісії 588 грн., яка нараховується одноразово за ставкою 8,40 відсотків від суми кредиту за договором; процентів за користування кредитом 1396 грн. 50 коп., нараховуються за ставкою 1,05 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Відтак, сторони погодили істотні умови договору про споживчий кредит. Позовна заява та додані додатки до неї не містять належних та допустимих доказів повернення відповідачем отриманих в позику коштів зі сплатою відсотків за користування кредитом, в межах визначеного сторонами строку кредитування та комісії. Разом з тим, заявляючи вимогу про стягнення відсотків у сумі 7707 грн., відповідач обчислив їх поза межами строку кредитування. Як встановлено з матеріалів справи, строк кредитування був погоджений сторонами та становив 19 днів. Доказів того, що позичальник ініціював продовження строку користування позикою та зміну дати повернення кредиту матеріали справи не містять. Позивачем не надано до суду доказів, того, що позичальник для продовження строку кредитування вчинив дії передбачені розділом 6 правил, у тому числі сплатив комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту. Таким чином, розмір відсотків відповідно до умов договору становить 1396 грн. 50 коп., виходячи з розрахунку: 7 000 грн. (тіло кредиту) х 1.05% (відсоткова ставка за один день користування кредитом) х 19 днів (строк позики). Та обставина, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, не позбавляє позивача обов`язку надати суду належні та допустимі докази щодо розміру заборгованості за відсотками, оскільки саме таким чином діють принципи диспозитивності та змагальності сторін у цивільному процесі. Також, вважала вимогу щодо стягнення з відповідача комісії нікчемною та такою, що не підлягає задоволенню, оскільки, жодних доказів вчинення будь-яких дій, за які позикодавцем нараховувалася комісія позивачем не надано. Крім того, зазначила, що дана справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін оскільки є малозначною у розумінні ЦПК України, спір у цій справі відноситься до категорії спорів, що виникають при неналежному виконанні стороною умов договору (у цьому випадку - кредитного договору та договору факторингу), судова практика у спорах такого характеру є сталою, матеріали справи не містять великої кількості доказів (з якими необхідно було ознайомитися та які необхідно було підготувати), розрахунок сум, що стягуються не є складним, у зв`язку з чим прохала зменшити розмір правничої допомоги до 2 000 грн.

Від представника позивача ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» - адвоката Усенка М.І. надійшли письмові пояснення, в яких останній зазначив, що умовами кредитного договору сторони передбачили порядок продовження строку кредитування та умови і строк нарахування процентів за користування кредитом. Відповідно до відомості про щоденні нарахування, відповідач не здійснював платежів у погашення кредитної заборгованості. Також вказав, що відповідач добре знала про умови кредитування та обов`язок сплати комісії, оскільки самостійно підписала договір, про що свідчить надана позивачем довідка про ідентифікацію. Підписавши цей договір, відповідач погодилась на його умови, тому вимогу представника відповідача про відмову у сплаті комісії вважав неправомірною. Щодо витрат на правничу допомогу зазначив, що вважає їх справедливими відповідно до обсягу справи, оскільки, на дану справу було витрачено загалом 6 год. 30 хв., з яких: усна консультація клієнта, щодо перспектив та порядку стягнення заборгованості за кредитним договором - 00 год. 30 хв.; ознайомлення з матеріалами кредитної справи - 02 год. 00 хв.; погодження правової позиції клієнта у справі 00; год. 30 хв.; складення позовної заяви з урахування правової позиції клієнта - 03 год. 30 хв.; подання заяви до суду від імені клієнта.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, враховуючи неявку в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.

Судом встановлено, що 23 вересня 2019 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 9546453, шляхом обміну електронними повідомленнями, у порядку, визначеному ст.12 Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з умовами пунктів 1.2-1.4 договору, сума кредиту складає 7 000 грн.; строк кредиту - 19 днів з 23 вересня 2019 року; дата повернення кредиту – 12 жовтня 2019 року.

Відповідно до п. 1.5.1 договору, комісія за надання кредиту: 588 грн., яка нараховується за ставкою 8.40 % від суми кредиту одноразово.

Згідно з п. п. 1.5.2-1.6 договору, проценти за користування кредитом: 1396 грн. 50 коп., які нараховуються за ставкою 1.05 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Тип процентної ставки за цим договором: фіксована. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 1.50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

З відомостей про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором № 9546453 вбачається, що ТОВ «МІЛОАН» нараховувало відсотки, комісію за надання, управління та обслуговування кредиту з 23 вересня 2019 року по 13 грудня 2019 року.

З копії платіжного доручення №1247084 від 23 вересня 2019 року вбачається, що 23 вересня 2019 року, ТОВ «МІЛОАН» здійснено перерахування коштів ОСОБА_1 на картку № НОМЕР_1 в сумі 7 000 грн., призначення платежу: кредитні кошти від ТОВ Мілоан згідно договору 9546453.

На виконання ухвали суду про витребування доказів, АТ КБ «ПРИВАТБАНК» було надано інформацію № 20.1.0.0.0/7-251003/69116-БТ від 08 жовтня 2025 року, згідно змісту якої, на ім`я ОСОБА_1 , (РНОКПП НОМЕР_2 ) емітовано карту № НОМЕР_3 , на яку 23 вересня 2019 року було зараховано грошовий переказ в сумі 7 000 грн.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір-є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається, що кредитний договір № 9546453 від 23 вересня 2019 року було укладено в електронній формі.

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Згідно ч. 1,2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис.. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Відповідно до ст. 8 вказаного Закону, юридична сила електронного документу не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму.

Згідно ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги».

За змістом ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний в порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документу з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документу.

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію», який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За приписами статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному у статті 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - пункт 2 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору - пункт 5 частини 1статті 3 Закону України «Про електронну комерцію».

Виходячи з вищенаведених положень чинного законодавства та встановлених обставин справи вбачається, що кредитний договір № 9546453 від 23 вересня 2019 року підписаний відповідачем електронним підписом.

Відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» кредитні договори вважаються такими, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цих договорів у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача.

Доказів протилежного матеріали справи не містять, відповідачем, таких не надано, що в силу положень статей 12,81 ЦПК України є його процесуальним обов`язком.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18; від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19; від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19 і від 16 грудня 2020 року у справі 561/77/19.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Частиною 1 ст. 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, установлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно ст. 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись в строк, що передбачений умовами договору.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У ст. 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Встановлено, що прийняті на себе зобов`язання за вказаним кредитним договором ТОВ «МІЛОАН» виконало своєчасно і повністю, надавши відповідачу кредитні кошти.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч.1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

13 грудня 2019 року між первісним кредитором та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги №43-МЛ.

Згідно з наданим позивачем витягом з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги № 43-МЛ від 13 грудня 2019 року, вбачається, що ОСОБА_1 має перед ТОВ ФК «Кредит Капітал» заборгованість за кредитним договором № 9546453від 23 вересня 2019 року в сумі 18 795 грн., з яких: 7 000 грн. – залишок по тілу кредиту; 7 707 грн. – залишок по відсоткам; 588 грн. - залишок по комісіям, 3 500 грн. – заборгованість по штрафам.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

За правилом ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з пунктами 1, 3, 4 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, сплата неустойки, відшкодування збитків.

Положеннями ч. 1 ст. 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

У ч. 1 ст. 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також проценти річних від простроченої суми, розмір яких встановлено договором.

Щодо розміру заборгованості, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, суд зазначає наступне.

Матеріалами справи підтверджено та визнано відповідачем факт видачі відповідачу кредитних коштів у сумі 7 000 грн. зокрема копією платіжного доручення №1247084 від 23 вересня 2019 року та інформацією АТ КБ «ПРИВАТБАНК» № 20.1.0.0.0/7-251003/69116-БТ від 08 жовтня 2025 року.

Враховуючи, що вказана сума кредиту первісному кредитору та позивачу не повернула, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за тілом кредиту у розмірі 7 000 грн., яка заявлена позивачем до стягнення.

Щодо стягнення відсотків, суд зазначає наступне.

Пунктом 2.3.1 кредитного договору № 9546453 від 23 вересня 2019 року передбачено, що позичальник за наявності відповідної пропозиції позикодавця має право на продовження строку користування/повернення кредиту на таких самих умовах на певну кількість днів доступну у пропозиції відповідно до розділу 6 Правил. Для продовження строку користування кредитом, позичальник має вчинити, згідно п. 1.5.2 договору за період на який здійснюється продовження строку кредитування, але не більше суми фактично нарахованих процентів за договором на дату здійснення пролонгації.

Пунктом 2.3.2 кредитного договору передбачено, волевиявлення позичальника продовжити строк користування/повернення кредиту укладення угоди про це, згідно п. 6.14 Правил, підтверджується здійсненням ним відповідного платежу у спосіб, визначений п. 2.5 Договору.

Суд звертає увагу на правові позиції, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц, про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Такий правовий висновок було підтверджено і у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16.

Отже, враховуючи узгоджений сторонами строк кредитування 19 днів, а також відсутність належних та допустимих доказів щодо пролонгації строку дії кредитного договору, позовні вимоги про стягнення з відповідача процентів за користування кредитними коштами за кредитним договором № 9546453 від 23 вересня 2019 року підлягають частковому задоволенню в межах строку дії кредитного договору, а саме з 23 вересня 2019 року по 12 жовтня 2019 року в сумі 1 396 грн. 50 коп.

Що стосується стягнення комісії в сумі 7 840 грн. суд зазначає наступне.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року №49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит).

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Разом з тим, Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

Крім того, Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в постанові від 06.11.2023 по справі №204/224/21 виклала висновок щодо застосування норми права, а саме якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті11, частини п`ятої статті12 Закону України «Про споживче кредитування».

У кредитному договорі № 9546453 від 23 вересня 2019 року , укладеному між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 не зазначено конкретного переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з обслуговуванням кредиту, а тому положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

За вказаних обставин, вимога про стягнення комісії задоволенню не підлягає.

Вирішуючи вимоги позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості за штрафом в сумі 3 500 грн., суд приходить до наступного.

Як вбачається з відомостей про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором № 9546453 вбачається, що ТОВ «МІЛОАН» нараховувало відсотки, комісію за надання, управління та обслуговування кредиту з 23 вересня 2019 року по 13 грудня 2019 року, при цьому інформації щодо дати нарахування штрафу, його суми дані відомості не містять, у зв`язку з чим суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в даній частині.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» підлягають частковому задоволенню, а саме з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту у розмірі 7 000 грн. та відсотків в сумі 1 396 грн. 50 коп.

Одночасно з цим, суд приходить до висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу в даній справі не є співмірним зі складністю справи (невеликий обсяг досліджуваних доказів), та виконаних адвокатом робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову, а тому, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, принципів справедливості, добросовісності та розумності, суд вважає, що витрати на правничу допомогу мають складати 3 000 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позов ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» задоволено на 44,68 % , відповідно судовий збір підлягає стягненню у розмірі 44,68 % від сплаченої суми, тобто 1 082 грн. 72 коп.

Рішення виноситься у межах заявлених вимог, на підставі пред`явлених доказів.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 204, 509, 512, 514, 516, 526,610-612, 625, 629, 1049, 1054, ст.ст. 141, 223, 247, 259, 263-265, 280-284, 289, 354 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження - 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, 28 корпус, 4-тий поверх) заборгованість за кредитним договором № 9546453 від 23 вересня 2019 року в сумі 8 396 (вісім тисяч триста дев`яносто шість) гривень 50 копійок, витрати по сплаті судового збору в сумі 1 082 ( одна тисяча вісімдесят дві) гривні 72 копійки та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3 000 ( три тисячі) гривень, ВСЬОГО: 12 479 ( дванадцять тисяч чотириста сімдесят дев`ять) гривень 22 копійки.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Харківського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», місцезнаходження: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, 28 корпус, 4-тий поверх, ЄДРПОУ 35234236.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Повний текст рішення виготовлений 30 жовтня 2026 року.

СУДДЯ