Рішення від 29 жовтня 2026 р. у справі №320/23578/25 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2026 року Київ справа №320/23578/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Горобцової Я.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди,

встановив:

До Київського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Київської міської ради, у якому позивач просить суд:

- визнати бездіяльність суб`єкта владних повноважень - Київської міської ради протиправною та зобов`язати вчинити певні дії - надати (призначити) дитині - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щорічну та щомісячну матеріальну допомогу як члену сім`ї загиблого (померлого) Захисника України;

- стягнути з відповідача відшкодування моральної шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю, які позивач оцінює в 100000 (сто тисяч) гривень.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.06.2025 справу відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Свої вимоги позивач мотивує безпідставністю оскаржуваної бездіяльності, з огляду на наявність у її дитини права на отримання щорічної та щомісячної матеріальної допомоги як члену сім`ї загиблого (померлого) Захисника України

За час розгляду справи відповідачем не надано відзиву на позовну заяву.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

ОСОБА_1 , є дружиною загиблого Захисника України - ОСОБА_3 , який загинув під час безпосередньої участі у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі та стримуванні збройної агресії, російської федерації проти України.

Від шлюбу у нас є малолітня дитина - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач із сином зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , з 08.08.2024, а до цього ми були зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2 (Дівичківська територіальна громада).

У зв`язку з тим, що я з дитиною змінила місце проживання та реєстрації, позивач звернулася із заявою у Департамент соціальної та ветеранської політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо надання дитині щорічної та щомісячної адресної допомоги згідно Порядку надання додаткових пільг та гарантій членам сімей загиблих (померлих) Захисників та Захисниць України.

За таким зверненням позивачу надана відмова Департаментом соціальної та ветеранської політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації). Підставою відмови було зазначено те, що загиблий Захисник України (тобто чоловік позивача) не був киянином, позивач та її дитина не були зареєстровані в місті Києві на момент загибелі (смерті) Захисника України.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з такого.

В якості підстав для задоволення позовних вимог позивач посилається на вимоги Закону України «Про щомісячну грошову виплату деяким категоріям громадян».

Між тим, відповідно до вимог статті 2 вказаного Закону дія цього Закону поширюється на деякі категорії громадян з числа осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, а також на членів сімей загиблих (померлих) громадян з числа осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною.

До деяких категорій громадян з числа осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, належать особи, які брали безпосередню участь у захисті суверенітету та територіальної цілісності України та:

1) яким, починаючи з 2014 року, присвоєно звання Герой України з врученням ордену "Золота Зірка";

2) яких, починаючи з 2014 року, нагороджено орденом Богдана Хмельницького трьох ступенів;

3) яких, починаючи з 2014 року, нагороджено орденом "За мужність" трьох ступенів;

4) яких, починаючи з 2014 року, нагороджено орденом княгині Ольги трьох ступенів;

5) яких нагороджено відзнакою Президента України "Хрест бойових заслуг".

До членів сім`ї загиблих (померлих) громадян з числа осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, на яких поширюється дія цього Закону, належать:

1) батьки та дружина (чоловік), якщо вони досягли віку, що дає право на призначення пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (незалежно від тривалості страхового стажу), або якщо вони мають право на пенсію незалежно від віку відповідно до частини третьої статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", на дострокову пенсію за віком, пенсію за віком на пільгових умовах чи пенсію із зменшенням пенсійного віку відповідно до закону, або якщо вони є особами з інвалідністю;

2) діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті особи, яка мала особливі заслуги перед Україною), які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років.

Між тим, матеріали справи не засвідчують віднесення загиблого чоловіка позивача до категорій осіб, вказаній у статті 2 Закону України «Про щомісячну грошову виплату деяким категоріям громадян».

Більше того, відповідно до вимог статті 3 Закону України «Про щомісячну грошову виплату деяким категоріям громадян» порядок призначення і виплати щомісячної грошової виплати та перелік документів, необхідних для її призначення, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Так, відповідно до вимог Порядку призначення і виплати щомісячної грошової виплати деяким категоріям громадян з числа осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною і брали безпосередню участь у захисті суверенітету та територіальної цілісності України, та членам сімей загиблих (померлих) громадян з числа осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 2023 року № 79, він визначає. що для призначення щомісячної грошової виплати особи, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, та члени сім`ї незалежно від того, чи перебувають вони на обліку в органах Пенсійного фонду України як одержувачі пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), подають до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - уповноважений орган) заяву про призначення щомісячної грошової виплати за формою згідно з додатком (далі - заява).

Відтак, положення Закону України «Про щомісячну грошову виплату деяким категоріям громадян» реалізуються шляхом звернення з відповідною заявою до органів Пенсійного фонду України, а не органів місцевого самоврядування, як це мало місце у даному випадку.

Таким чином, суд визнає безпідставними посилання позивача на вимоги Закону України «Про щомісячну грошову виплату деяким категоріям громадян».

Водночас, Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у статті 15 визначає пільги сім`ям загиблих (померлих) ветеранів війни, Захисників і Захисниць України.

Зокрема, вказана норма передбачає, що членам сімей, зазначеним у пункті 1 статті 10, статті 101 цього Закону, а також дружинам (чоловікам) померлих осіб з інвалідністю внаслідок Другої світової війни, які не одружилися вдруге, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 25 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Дружинам (чоловікам) померлих учасників війни і бойових дій, партизанів і підпільників, визнаних за життя особами з інвалідністю від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 10 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Щорічно до 5 травня членам сімей, зазначеним у пункті 1 статті 10, статті 101 цього Закону, а також дружинам (чоловікам) померлих осіб з інвалідністю внаслідок війни, які не одружилися вдруге, та дружинам (чоловікам) померлих учасників бойових дій, учасників війни, визнаних за життя особами з інвалідністю від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге, виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.

Отже, вказані виплати здійснюються за рахунок Державного бюджету України, а не місцевих бюджетів.

Разом з тим, відповідно до статті 2 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» місцеві ради, підприємства, установи та організації мають право за рахунок власних коштів і благодійних надходжень встановлювати додаткові гарантії щодо соціального захисту ветеранів війни.

Так, на виконання статті 2 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» Київською міською радою було прийнято рішення від 15 грудня 2022 року № 5892/5933, яким затверджено Порядок надання додаткових пільг та гарантій киянам, які брали (беруть) участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, членам їх сімей, членам сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України (далі також - Порядок).

Як вбачається з відповіді Департаменту соціальної та ветеранської політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), саме цим Порядком керувався Департамент при розгляді звернення позивача.

Водночас, норми Порядку визначають, що відповідні виплати здійснюються виключно кияни, тобто особи, які зареєстровані в місті Києві.

Суд наголошує, що відповідні положення Поряду є чинними, скасовані у судовому порядку не були.

Крім того, визначені Порядком виплати є додатковими щодо соціального захисту ветеранів війни, членів їх сімей, і здійснюються місцевими радами добровільно у визначеному ними порядку. Тобто позивач не має визначеного Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та Порядком обов`язку щодо призначення та здійснення вказаних виплат.

Відтак, суд доходить висновку про правомірність відмови позивачу у призначенні та здійсненні вказаних виплат, оскільки загиблий Захисник України (тобто чоловік позивача) не був киянином, а позивач та її дитина не були зареєстровані в місті Києві на момент загибелі (смерті) Захисника України.

Щодо позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди суд додатково зазначає таке.

Відповідно до статті 1167 Цивільного кодексу України (далі також - ЦК України) моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно з положеннями статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

У пункті 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» зазначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих відносин через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

У пункті 5 цієї ж Постанови Пленуму № 4 зазначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача, та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

За наслідками дослідження обставин справи, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем того, що спірною бездіяльністю відповідача йому заподіяно моральну шкоду, а саме, не надано належних пояснень того, в чому полягає моральна шкода, якими доказами вона підтверджується (наявність душевних переживань, погіршення стану здоров`я тощо), наявності причинно-наслідкового зв`язку між діями (бездіяльністю) відповідача та заподіянням їй шкоди, з яких міркувань вона виходить, визначаючи розмір моральної шкоди тощо.

Відповідно до статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За наслідком здійснення аналізу оскаржуваної бездіяльності на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд,

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Я.В. Горобцова

Горобцова Я.В.