Рішення від 01 листопада 2026 р. у справі №320/24410/24 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 листопада 2026 року № 320/24410/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Діски А. Б., розглянувши в спрощеному позовному провадженні в приміщенні суду в місті Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 28.11.2023 № 262440020687 щодо відмови у перерахунку пенсії із зарахуванням в подвійному розмірі періодів роботи в інфекційних закладах охорони здоров`я з 01.08.1990 по 14.11.1990, з 01.08.1991 по 01.02.1998, з 02.11.1998 по 02.12.1998, з 26.07.2007 по 25.03.2015, з 01.06.2020 по 30.11.2020, з 01.12.2020 по 20.04.2021 включно;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести перерахунок та виплату пенсії позивачу, із зарахуванням періодів роботи в інфекційних закладах охорони здоров`я з 01.08.1990 по 14.11.1990, з 01.08.1991 по 01.02.1998, з 02.11.1998 по 02.12.1998, з 26.07.2007 по 25.03.2015, з 01.06.2020 по 30.11.2020, з 01.12.2020 по 20.04.2021 включно до стажу роботи в подвійному розмірі, відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», починаючи з 06.08.2023 (дня призначення пенсії за віком), з урахуванням виплачених сум.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до положень ст. 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення", позивач звернувся до відповідача про перерахунок та виплату пенсії із зарахуванням до страхового стажу періодів роботи в інфекційних закладах охорони здоров`я в подвійному розмірі. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 28.11.2023 №262440020687 позивачу було відмовлено в перерахунку пенсії. Позивач вважає таке рішення відповідача протиправним, а тому за захистом своїх прав та інтересів звернувся до суду.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення учасників справи.

Від Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позовних вимог заперечує та зазначає, що відсутні підстави для проведення перерахунку пенсії позивача.

Представником Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві подано до суду відзив на позовну, в якому зазначає, що позивачу відмовлено в перерахунку пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Розглянувши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії та просив зарахувати стаж роботи в подвійному розмірі, відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 28.11.2023 №262440020687 позивачу було відмовлено в перерахунку пенсії.

У вказаному рішенні зазначено, що додані до заяви довідки не можуть бути прийняті до уваги, оскільки видані організаціями, які знаходяться на тимчасово непідконтрольній Україні території. Також, до заяви була додана довідка №129-К від 29.09.2023 видана виконавчим органом Київської міської ради департаментом охорони здоров`я КНП "Київська міська клінічна лікарня №6" для зарахування стажу. Оцінивши матеріали пенсійної справи та долучені до заяви документи було з`ясовано, що період роботи з 01.06.2020 по 20.04.2021 було враховано до страхового стажу за даними персоніфікованого обліку під час призначення пенсії.

Вважаючи таке рішення відповідача протиправним, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Так, стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Конституцією України, Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) та Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій встановлені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», який набрав чинності 01.01.2004.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат.

Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Закон №1058-IV набрав чинності 01 січня 2004 року. До цього моменту пенсійні відносини врегульовувалися Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (надалі Закон №1788-ХІІ), робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у психіатричних закладах охорони здоров`я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

Отже з аналізу статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», випливає, що робота у відповідних закладах охорони здоров`я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

При цьому, редакція статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є чинною на теперішній час. Стаття 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» не скасовує ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та не зупиняє її дію.

Крім того, нормами ст. 16 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугою років.

Відповідно до ст. 22 Конституції України, конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Таким чином, суд доходить висновку, що зарахування стажу у подвійному розмірі, передбачене ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», не пов`язано із набранням чинності Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а тому не обмежується наявним стажем роботи до 01.01.2004 року.

Зазначені висновки суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 04.04.2019 року по справі № 689/872/17, від 20.04.2022 року у справі № 214/3705/17 та від 27.04.2023 року у справі № 160/14078/23.

Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637).

Відповідно до пунктів 1-2 Порядку №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших-документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Отже, за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній застосовуються норми Порядку №637 щодо підтвердження трудового стажу.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до записів в трудовій книжці серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , зокрема:

- у період з 01.08.1990 по 14.11.1990 працював у Донецькому облшкірвендиспансері на посаді лікаря-інтерна;

- у період з 01.08.1991 по 01.02.1998 працював у Макіївському міському шкірвендиспансері на посаді лікаря - дерматовенеролога;

- у період з 02.11.1998 по 02.12.1998 працював у Макіївському міському шкірно-венерологічному диспансері на посаді лікаря - дерматовенеролога;

- у період з 26.07.2007 по 25.03.2015 працював у КЛПУ «Міський шкірно-венерологічний диспансер м. Горлівки» на посаді головного лікаря диспансеру;

- у період з 01.06.2020 по 30.11.2020 працював у ДЗ «СМЧ №11 МОЗ України» на посаді лікаря-дерматовенеролога;

- у період з 01.12.2020 по 20.04.2021 працював у Київській міській клінічній лікарні № 6 на посаді лікаря-дерматовенеролога загального соматичного відділення.

Як вбачається з матеріалів справи, період роботи позивача з 01.08.1990 по 14.11.1990 не було враховано до його страхового стажу, періоди роботи позивача з 01.08.1991 по 01.02.1998, з 02.11.1998 по 02.12.1998, з 26.07.2007 по 25.03.2015, з 01.06.2020 по 30.11.2020 та з 01.12.2020 по 20.04.2021 враховано до страхового стажу в одинарному розмірі при визначенні основного розміру пенсії, що підтверджується розрахунком, де загальний стаж для обрахунку основного розміру пенсії складає лише 41 рік 7 місяців 22 дні та не заперечується відповідачем.

Водночас, відповідно до ст. 1 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" від 06.04.2000 інфекційні хвороби - це розлади здоров`я людей, що викликаються живими збудниками (вірусами, бактеріями, рикетсіями, найпростішими, грибками, гельмінтами, кліщами, іншими патогенними паразитами), продуктами їх життєдіяльності (токсинами), патогенними білками (пріонами), передаються від заражених осіб здоровим і схильні до масового поширення.

За приписами ст. 7 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" лікування хворих на інфекційні хвороби може проводитися в акредитованих у встановленому законодавством порядку державних і комунальних спеціалізованих закладах (відділеннях) охорони здоров`я та клініках наукових установ, а також в акредитованих закладах охорони здоров`я, заснованих у встановленому законодавством порядку на приватній формі власності. Лікуванням хворих на інфекційні хвороби можуть займатися особи, які мають, медичну освіту та відповідають кваліфікаційним вимогам, установленим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, у тому числі особи, які в установленому порядку займаються медичною практикою.

Відповідно до наказу Міністерства охорони здоров`я України від 19.07.1995 № 133 "Про затвердження Переліку особливо небезпечних, небезпечних та паразитарних хвороб людини і носійства збудників цих хвороб" сифіліс, гонорея, трихофітія, мікроспорія, фавус відноситься до небезпечних інфекційних хвороб, короста та демодекс до групи: акарози, паразитарних хвороб.

Спільним листом від 29.12.2005 №625/0/15-05/039-6, №10.01.2009/2606, №16918/02-20 Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства охорони здоров`я України та Пенсійного фонду України надано роз`яснення, що інфекційними закладами є, в тому числі, кабінети інфекційних захворювань, час роботи в яких зараховується до стажу роботи в подвійному розмірі.

Згідно листа Міністерства охорони здоров`я України від 15.02.2006 за №10.03.68/286 робота медичних працівників у шкірно-венерологічних диспансерах, відділеннях, кабінетах, палатах, які працюють з хворими на визначену наказом Міністерства охорони здоров`я України № 133 патологію повинна зараховуватись до стажу їх роботи у подвійному розмірі.

За правилами статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та в силу приписів пункту 16 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» період роботи у інфекційному закладі охорони здоров`я підлягає зарахуванню до стажу роботи на пільгових умовах у подвійному розмірі.

Отже, як вбачається з матеріалів справи за своєю професійною діяльністю позивач всі спірні періоди працював в інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я.

Відповідно до наданої трудової книжки, позивачем підтверджується факт роботи медичним працівником у інфекційних закладах охорони здоров`я, а саме у шкірно-венерологічних диспансерах (відділеннях), що за посадовою діяльністю дає право на зарахування стажу роботи у подвійному розмірі.

Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 04.12.2019 у справі №689/872/17 та від 20.04.2022 у справі №214/3705/17, від 27.04.2023 у справі №160/14078/22, у яких зобов`язано відповідачів зарахувати до страхового стажу в подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періоди роботи позивачів в інфекційних закладах після 01.01.2004, тобто після дати набрання чинності Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Як вбачається з оскаржуваного рішення відомості трудової книжки позивача не були взяті пенсійним органом до уваги. При цьому, пенсійний орган в оскаржуваному рішенні зазначив, що позивачем до заяви були додані довідки, які видані організаціями, які знаходяться на тимчасово непідконтрольній Україні території. Водночас, суд зазначає, що вказані спірні періоди роботи, підтверджуються відомостями з трудової книжки позивача, а тому вказані підстави відмови у перерахунку пенсії відповідача є необґрунтованими.

Крім того, в оскаржуваному рішенні зазначено, що період роботи позивача з 01.06.2020 по 20.04.2021 було враховано до страхового стажу за даними персоніфікованого обліку під час призначення пенсії. При цьому, як вбачається з матеріалів справи та зазначалось судом, спірні періоди роботи позивача, зокрема, період роботи з 01.06.2020 по 20.04.2021 на посаді лікаря-дерматовенеролога не було враховано відповідачем до страхового стажу позивача у подвійному розмірі.

З огляду на встановлені обставини справи та наведені положення чинного законодавства, суд дійшов до висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 28.11.2023 №262440020687 є протиправним та підлягає скасуванню

Таким чином, з урахуванням викладеного, з метою повного та ефективного захисту прав позивача та зважаючи на те, що позивач зареєстрований та фактично проживає у місті Києві, суд вважає, що належним та достатнім способом захисту прав позивача з урахуванням вимог ч. 2 ст. 9 КАС України є визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 28.11.2023 №262440020687 та зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві ззарахувати періоди роботи ОСОБА_1 в інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я з 01.08.1990 по 14.11.1990, з 01.08.1991 по 01.02.1998, з 02.11.1998 по 02.12.1998, з 26.07.2007 по 25.03.2015, з 01.06.2020 по 30.11.2020, з 01.12.2020 по 20.04.2021 у подвійному розмірі, відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», у зв`язку із чим перерахувати розмір його пенсії за віком з часу призначення - з 06.08.2023.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також письмові доводи сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до положень ст. 139 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області суму судового збору в розмірі 605,60 грн та за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві суму судового збору в розмірі 605,60 грн, який був сплачений позивачем при подачі позову.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

в и р і ш и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області № 262440020687 від 28.11.2023 про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 42098368) зарахувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , і.н. НОМЕР_2 ) стаж роботи в подвійному розмірі за періоди з 01.08.1990 по 14.11.1990, з 01.08.1991 по 01.02.1998, з 02.11.1998 по 02.12.1998, з 26.07.2007 по 25.03.2015, з 01.06.2020 по 30.11.2020, з 01.12.2020 по 20.04.2021, відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та здійснити перерахунок і виплату пенсії з 06.08.2023.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , і.н. НОМЕР_2 ) витрати зі сплати судового збору в сумі 605,60 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (08500, Київська обл., м. Фастів, вул. Андрія Саєнка, 10, код ЄДРПОУ 22933548).

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , і.н. НОМЕР_2 ) витрати зі сплати судового збору в сумі 605,60 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 42098368).

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Діска А.Б.