Рішення від 29 жовтня 2026 р. у справі №260/6042/26 — Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

30 жовтня 2026 рокум. Ужгород№ 260/6042/26

Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Скраль Т.В., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), в особі уповноваженого представника Козара Михайла Володимировича (88018, Закарпатська область, м. Ужгород, а/с 34 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (88000, Закарпатська обл., м. Ужгород, пл. Народна, 4, код ЄДРПОУ 20453063) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

24 серпня 2026 року ОСОБА_1 , через уповноваженого представника Козара Михайла Володимировича звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, якою просить: 1) визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо неприйняття рішення за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про зарахування періоду роботи до страхового стажу та перерахунок пенсії; 2) визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 20.04.1994 року по 30.04.1995 року в Ужгородському державному університеті; 3) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 20.04.1994 року по 30.04.1995 року в Ужгородському державному університеті на посаді лаборанта кафедри технології машинобудування; 4) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області провести перерахунок та виплату пенсії по інвалідності ОСОБА_1 з урахуванням періоду роботи з 20.04.1994 року по 30.04.1995 року, починаючи з дати призначення пенсії, а саме з 04.12.2024 року.

10 вересня 2026 року ухвалою суду відкрито провадження у даній адміністративній справі. Зобов`язано Головне управління ПФУ в Закарпатській області надати суду до 15 жовтня 2026 року пенсійну справу ОСОБА_1 .

16 вересня 2026 року Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області надало суду завірену належним чином копію електронної пенсійної справи ОСОБА_1 .

1. Позиції сторін.

Заявлені позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що факт роботи позивача у спірний період підтверджується архівною довідкою ДВНЗ «УжНУ» №5302/01-14 від 10.12.2014 року, яка видана на підставі первинних документів книг наказів за 1994 та 1996 роки. Довідка чітко констатує: з 20.04.1994 року позивач прийнятий на посаду лаборанта кафедри технології машинобудування з місячним окладом 207570,00 крб. (наказ №92-03 від 25.04.1994 р.) та з 30.04.1995 року вважаюся звільненим за ст. 40 п. 4 КЗпП України (наказ №39-03 від 16.02.1996p.). Згідно з довідкою про заробіток для обчислення пенсії №921 від 12.12.2024 року, виданою ДВНЗ «УжНУ» на підставі особових рахунків за 1994 -1995 pp., весь зазначений період позивачу щомісячно y нараховувалась заробітна плата, на всі виплати нараховані внески до Пенсійного фонду України (страхові внески). В довідці також зазначається що заробіток позивача який враховується при обчисленні пенсії склав 122,03 грн. та що установа не заперечує проти проведення перевірки первинних документів зазначених у довідці. Таким чином, у Відповідача були наявні всі законні підстави для зарахування спірного періоду до страхового стажу позивача, оскільки несвоєчасне або неналежне видання роботодавцем наказу про звільнення є виключно порушенням внутрішнього кадрового діловодства з боку установи і не може перекладати на працівника тягар негативних наслідків.

28 вересня 2026 року відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому просять відмовити в задоволенні позову. В обґрунтуванні зазначають, що пенсію позивачу обчислено з урахуванням 23 років 1 місяців 1 днів страхового стажу, в тому числі 11 років 9 місяців 4 днів додаткового стажу (період з дня встановлення інвалідності до настання пенсійного віку) (індивідуальний коефіцієнт стажу 0,23083) та згідно даних Реєстру застрахованих осіб за період з 01.12.2002 року по 31.10.2024 року (індивідуальний коефіцієнт заробітку 0,94635). Стаж враховано по 31.10.2024 року. Розмір пенсії з 01.03.2026 року становить 2595,00 грн. За матеріалами електронної пенсійної справи при призначенні пенсії позивачу не зараховано до страхового стажу період роботи з 20.04.1994 року по 30.04.1995 року, оскільки згідно архівної довідки №5202/01-14 від 10.12.2024 року, виданої ДВНЗ «Ужгородський національний університет» виявлено розбіжність між датою звільнення (30.04.1995 року) та датою наказу про звільнення (наказ №39-03 від 16.02.1996 року). Так, відповідно до пункту «д» ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ до стажу роботи зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі. Відповідно до пункту 8 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» від 12 серпня 1993 року № 637, час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання. За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження часу навчання приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.

Відповідно до статті 229 частини 4 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

2. Обставини, встановлені судом.

Судом встановлено, що 20 січня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області із заявою про призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 769, (а.с. 29-30).

З 04 грудня 2024 року ОСОБА_1 призначено пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», (а.с. 25).

06 липня 2026 року Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області листом № 7836-7853/К-02/8-0700/26 повідомило ОСОБА_1 , що пенсію обчислено з урахуванням 23 років 1 місяців 1 днів страхового стажу, в тому числі 11 років 9 місяців 4 днів додаткового стажу (період з дня встановлення інвалідності до настання пенсійного віку) (індивідуальний коефіцієнт стажу 0,23083) та згідно даних Реєстру застрахованих осіб за період з 01.12.2002 року по 31.10.2024 року (індивідуальний коефіцієнт заробітку 0,94635). Стаж враховано по 31.10.2024 року. Розмір пенсії з 01.03.2026 року становить 2595,00 грн. Період роботи з 20.04.1994 року по 30.04.1995 року не зараховано до страхового стажу, оскільки згідно архівної довідки №5202/01-14 від 10.12.2024 року, виданої ДВНЗ «Ужгородський національний університет» виявлено розбіжність між датою звільнення (30.04.1995 року) та датою наказу про звільнення (наказ №39-03 від 16.02.1996 року), (а.с. 9).

Не погодившись із діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

3. Мотиви суду та норми права, застосовані судом.

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Надане вищевказаною статтею право деталізоване у Законах України від 05.11.1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788) та від 09.07.2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058), зокрема, у статтях 1 і 8 відповідно.

Закон України «Про пенсійне забезпечення» відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій, спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих; та гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв`язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.

Згідно із статтею 1 Закону № 1788 громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до статей 6, 7 Закону № 1788 особам, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором, за винятком пенсій інвалідам внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов`язків військової служби, або внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті чи з виконанням інтернаціонального обов`язку.

Звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.

При цьому, пенсії за віком і по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона продовжується. Пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію.

Відповідно до статті 56 Закону № 1788 до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Згідно із статтею 62 Закону № 1788 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 62 Закону № 1788 постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Пунктами 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» (далі - Порядок № 637) встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до статті 1 Закону № 1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Згідно із частиною 1 статті 24 Закону № 1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до частини 2 статті 24 Закону № 1058 страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Таким чином, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, а наявність відповідних записів у трудовій книжці про стаж роботи є підтвердженням страхового стажу. Лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до архівної довідки Державного вищого навчального закладу «Ужгородський національний університет» від 10 грудня 2024 року № 5302/01-14 (а.с. 42), згідно з архівними матеріалами ДВНЗ «Ужгородський національний університет» підтверджують, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно працював в Ужгородському державному університеті:

1) з 20 квітня 1994 року прийнятий на посаду лаборанта кафедри технології машинобудування з місячним окладом 207570,00 крб. (наказ № 92-03 від 25.04.1994 року);

2) з 30 квітня 1995 року вважається звільненим з посади лаборанта кафедри технології машинобудування за ст. 40 п.4 КЗпП України (наказ № 39-03 від 16.02.1996 року).

Підстава: книги наказів за 1994, 1996 pp.

Враховуючи вищенаведене, відмова у зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 20 квітня 1994 року по 30 квітня 1995 року є протиправною, а відтак необхідно зарахувати дані періоди роботи до страхового стажу.

З огляду на встановлене, суд з метою ефективного захисту прав позивача вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 20 квітня 1994 року по 30 квітня 1995 року та здійснити перерахунок пенсії з 04 грудня 2024 року з врахуванням проведених виплат.

Позовна вимога визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо неприйняття рішення за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про зарахування періоду роботи до страхового стажу та перерахунок пенсії не підлягає задоволенню, оскільки бездіяльність суб`єкта владних повноважень має місце у випадку, коли такий суб`єкт зобов`язаний вчинити певні дії або прийняти відповідне рішення, однак не вчиняє їх у визначений законом строк чи спосіб.

Як встановлено судом, 06 липня 2026 року Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області листом № 7836-7853/К-02/8-0700/26 повідомило позивача про результати розгляду питання щодо зарахування спірного періоду роботи до страхового стажу, зазначивши причини, з яких цей період не було враховано при призначенні пенсії по інвалідності.

Отже, матеріалами справи підтверджується, що відповідачем було розглянуто питання щодо зарахування спірного періоду роботи до страхового стажу позивача та доведено до його відома позицію органу Пенсійного фонду України з цього питання.

При цьому суд звертає увагу, що незгода позивача з результатами розгляду відповідного питання та неправомірність висновків відповідача щодо незарахування спірного періоду роботи самі по собі не свідчать про наявність бездіяльності суб`єкта владних повноважень, оскільки в цьому випадку має місце вчинення відповідачем дій, правомірність яких є предметом окремої перевірки судом.

Крім того, судом надано оцінку доводам позивача щодо неправомірності незарахування спірного періоду роботи до страхового стажу та встановлено, що відмова відповідача у врахуванні такого періоду не ґрунтується на належних правових підставах.

Таким чином, порушення прав позивача у спірних правовідносинах полягає саме у протиправності дій відповідача щодо незарахування до страхового стажу періоду роботи з 20 квітня 1994 року по 30 квітня 1995 року.

Відповідно до статті 77 частини 1 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.

Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Позивачем при поданні адміністративного позову сплачено судовий збір у розмірі 1 331,50 грн, що підтверджується квитанцією від 19 серпня 2026 року, (а.с. 4).

Однак, стягненню на користь позивача підлягає сума судового збору 1 331,20 грн. пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, оскільки позивачем заявлено одну вимогу немайнового характеру.

Керуючись статтями 9, 14, 139, 242-246, 255, 295 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Позов ОСОБА_1 , в особі уповноваженого представника Козара Михайла Володимировича до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного Фонду України в Закарпатській області щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 20 квітня 1994 року по 30 квітня 1995 року при призначенні пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 для обчислення розміру пенсії по інвалідності періоду роботи з 20 квітня 1994 року по 30 квітня 1995 року та здійснити перерахунок пенсії з 04 грудня 2024 року з врахуванням проведених виплат.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, 4, код ЄДРПОУ 20453063) судові витрати у розмірі 1 331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 коп.) сплаченого судового збору.

5. В решті позовних вимог – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 30 жовтня 2026 року.

СуддяТ.В.Скраль