Рішення від 01 листопада 2026 р. у справі №240/13018/25 — Житомирський окружний адміністративний суд

Суд: Житомирський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: військової служби

Дата: 01 листопада 2026 р.

Справа: №240/13018/25

Суддя: Приходько Оксана Григорівна

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2026 року м. Житомир справа № 240/13018/25

категорія 106030200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Приходько О.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними бездіяльності та дій, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати індексації грошового забезпечення за період з 24 травня 2017 року по 28 лютого 2018 року;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 24 травня 2017 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням для обчислення індексації місяця підвищення тарифної ставки (окладу) січень 2008 року;

- визнати протиправними дії відповідача щодо неврахування вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 17 лютого 2020 року;

- зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та доплату індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 17 лютого 2020 року із врахуванням абзаців 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, обчисливши щомісячний розмір індексації як різницю між сумою індексації, обчисленої в березні 2018 року з урахуванням для обчислення індексації коефіцієнтів місяця підвищення тарифної ставки (окладу) січень 2008 року, і розміром підвищення доходу в березні 2018 року;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації за весь час затримки виплати - за період з 24 травня 2017 року по день фактичної виплати індексації.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач зазначає, що у період проходження військової служби відповідач безпідставно не нараховував індексацію грошового забезпечення упродовж періоду з 24 травня 2017 року по 28 лютого 2018 року. Оскільки відповідно до пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (надалі - Порядок № 1078) базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для проведення індексації є підвищення грошового забезпечення за рахунок зростання його складових, які не мають разового характеру, а посадові оклади військовослужбовців були підвищені у січні 2008 року з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (надалі - Постанова № 1294), при обчисленні індексації грошового забезпечення за період з 24 травня 2017 року по 28 лютого 2018 року належить застосовувати базовий місяць - січень 2008 року. З 01 березня 2018 року у зв`язку з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (надалі - Постанова № 704) підвищено посадові оклади військовослужбовців, і для нарахування індексації до такого підвищення застосуванню підлягають індекси споживчих цін, що відповідають місяцю підвищення посадового окладу. Проте відповідач, при визначенні суми індексації за період з 01 березня 2018 року, не врахував норму пункту 5 Порядку № 1078 та не визначив розмір належної індексації у березні 2018 року, не вирахувавши різницю між таким розміром індексації та розміром підвищення грошового забезпечення позивача, тому, як доводить позивач, не виплатив у повному розмірі індексацію грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 17 лютого 2020 року відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078.

Невиплата спірної індексації грошового забезпечення зумовлює, як вважає позивач, виплату спірних сум з одночасною компенсацією втрати частини грошових доходів відповідно до Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-III "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" (надалі - Закон № 2050-III).

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 19 травня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач позов не визнав. У відзиві на позовну заяву щодо спірної індексації у період з 01 березня 2018 року по 17 лютого 2020 року зазначає про те, що оскільки з набранням чинності Постановою № 704 грошове забезпечення позивача збільшилось, то у зв`язку з тим, що розмір підвищення постійних складових грошового забезпечення позивача у березні 2018 року, в тому числі розмір підвищення посадового окладу, перевищив суму індексації, яка склалась у зазначеному місяці, сума індексації у місяці підвищення не нараховувалась. Також за даними Держстату індекс споживчих цін з квітня 2018 року по грудень 2018 року не перевищував 103 %, а тому, як зазначає відповідач, підстав для нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01 березня по 01 грудня 2018 року не виникало.

Так само відповідач стверджує про безпідставність позовних вимог в частині індексації за період з 24 травня 2017 року по 28 лютого 2018 року, зазначаючи про те, що з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів" (надалі - Постанова № 1013) істотно змінено порядок проведення індексації доходів населення починаючи з 01 грудня 2015 року. Оскільки згідно з рішенням Міністерства оборони України, доведеного телеграмою від 31 грудня 2015 року № 248/3/1/1150 в грудні 2015 року військовослужбовцям Збройних Сил здійснено підвищення рівня доходів за рахунок збільшення розміру щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, а в подальшому наказом Міністерства оборони України від 27 січня 2016 року № 44 "Про особливості виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України в 2016 році" (зі змінами) врегульовано розмір грошового забезпечення військовослужбовцям на 2016 рік, підвищення у грудні 2015 року місячного грошового забезпечення військовослужбовців, як стверджує відповідач, склало 6134,80 грн, що в 2,7 рази перевищило суму ймовірної індексації грошового забезпечення за грудень 2015 року, Тому, як зазначає відповідач, у період з січня 2016 року до березня 2018 року індексація грошового забезпечення виплачувалась у межах фінансових ресурсів на такі цілі. При цьому вважає, що обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення залежить від просування військовослужбовця по службі. А тому, на переконання відповідача, позивач безпідставно наполягає на застосуванні січня 2008 року як "базового місяця" для розрахунку індексації в період з 24 травня 2017 року по 28 лютого 2018 року із урахуванням норми пункту 5 Порядку № 1078 у редакції, яка діє з 01 грудня 2015 року. Додає, що з 01 січня 2016 року грошове забезпечення військовослужбовцям було значно збільшено за рахунок збільшення розмірів їх грошової винагороди. Отже сума підвищення грошового доходу за рахунок постійних її складових в січні 2016 року в порівнянні з груднем 2015 року перевищує суму індексації, а, відповідно, січень 2016 року, слід вважати базовим при проведенні індексації.

Також наполягає на дискреції відповідача щодо визначення індексації грошового забезпечення.

З таких підстав просить суд відмовити у позові повністю.

Ухвалою суду від 02 листопада 2026 року залишено без задоволення клопотання відповідача про зупинення провадження у цій справі.

Розглянувши доводи у позовній заяві та заперечення у відзиві на позов, з`ясувавши усі обставини справи, перевіривши їх дослідженими доказами, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з урахуванням такого.

Суд встановив, що згідно з наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 24 травня 2017 року № 116 молодшого сержанта військової служби за контрактом ОСОБА_1 , призначеного наказом командувача Високомобільних десантних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 22 травня 2017 року № 18-РС командиром відділення десантно-штурмового взводу 3 десантно-штурмової роти НОМЕР_2 десантно-штурмового батальйону, з 24 травня 2017 року зараховано до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 .

На підставі наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 17 лютого 2020 року № 32 молодшого сержанта ОСОБА_1 , старшого водія десантно-штурмового взводу десантно-штурмової роти десантно-штурмового батальйону, звільненого наказом командира НОМЕР_3 окремої десантно-штурмової бригади (по особовому складу) від 13 лютого 2020 року № 16-РС з військової служби у запас за підпунктом "а" пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", з 16 лютого 2020 року виключено зі списків особового складу військової частини та з 17 лютого 2020 року - з котлового забезпечення з обіду.

Відповідно до довідки Військової частини НОМЕР_1 від 01 червня 2025 року № 813/23170 з травня 2017 року по листопад 2018 року позивачу не нараховувалась індексація грошового забезпечення, що також підтверджено довідкою Військової частини НОМЕР_1 від 15 лютого 2025 року № 133/1097; а з грудня 2018 року по лютий 2020 року нараховано щомісячну індексацію грошового забезпечення з урахуванням базового місяця - березень 2018 року.

При цьому, фіксована сума індексації позивачу не нараховувалась та, відповідно, не виплачувалась.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає таке.

Відповідно до абзацу 2 пункту 3 статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Статтею 3 Закону України від 03 липня 1991 року № 1282-XII "Про індексацію грошових доходів населення" (надалі - Закон № 1282-XII) передбачено, що індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Підстави для проведення індексації визначені статтею 4 Закону № 1282-ХІІ.

У первинній редакції частина перша статті 4 цього Закону передбачала, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка.

Надалі до цієї норми були внесені зміни Законом України від 24 грудня 2015 року № 911-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", який набрав чинності 01 січня 2016 року.

Тож з 01 січня 2016 року за правилами частини першої статті 4 Закону № 1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Інші положення статті 4 цього Закону з 2005 року й дотепер залишилися незмінними.

Зокрема, обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Статтею 6 Закону № 1282-XII визначено, що у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 1-1 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 р. - місяця опублікування Закону України від 06 лютого 2003 року № 491-IV "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення". Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Постановою Уряду від 09 грудня 2015 року № 1013 були внесені зміни до Порядку № 1078.

З 01 грудня 2015 року редакція пункту 5 Порядку № 1078 (на час виникнення спірних правовідносин) передбачає, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.

Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.

Внаслідок цих змін Порядок № 1078 (у редакції з 01 грудня 2015 року) не містить поняття "базовий місяць" і передбачає уніфікований механізм визначення індексації у разі підвищення заробітної плати.

Для проведення індексації з 01 грудня 2015 року замість терміну "базовий місяць" використовується поняття "місяць підвищення доходу", яке має інший зміст.

Системне тлумачення пункту 5 Порядку № 1078 (у редакції з 01 грудня 2015 року) свідчить про те, що місяць підвищення доходу - це місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Отже, з 01 грудня 2015 року для визначення місяця підвищення доходу позивача та початку обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за займаною посадою.

Вказана правова позиція відповідає висновку, який викладено в постановах Верховного Суду від 23 березня 2023 року у справі № 400/3826/21 та від 15 квітня 2024 року у справі № 380/2263/22.

Станом на грудень 2015 року розмір посадових окладів військовослужбовців визначався Постановою № 1294, яка була чинною з 01 січня 2008 року по 01 березня 2018 року, тобто до набрання чинності Постановою № 704, якою затверджено, зокрема, нову тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

При цьому, від січня 2008 року посадові оклади військовослужбовців не змінювалися до березня 2018 року, зазначене відбулося на підставі Постанови № 704.

Отже, за умови останнього підвищення військовослужбовцям посадового окладу в січні 2008 року, місяцем для розрахунку індексації грошового забезпечення для цілей застосування Порядку № 1078 (із змінами, внесеними Постановою № 1013) є січень 2008 року.

При цьому, повноваження державних органів щодо визначення "місяця підвищення тарифних ставок (окладів)" для цілей застосування Порядку № 1078 (із змінами, внесеними Постановою № 1013) не є дискреційними, оскільки нормами означеного Порядку установлено лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки відповідної установи галузі бюджетної сфери - проведення індексації грошових доходів у разі перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, встановленого у розмірі 103 відсотки, починаючи з місяця останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку обіймає працівник, яким для військовослужбовців у спірному періоді був січень 2008 року.

Аналогічні висновки викладено Верховним Судом у постанові 20 березня 2025 року у справі № 160/24039/21, у якій Суд також зауважив і на тому, що обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати такий вид індексації грошового забезпечення (пункт 115 цієї постанови).

За наведеного правового регулювання та встановлених обставин у цій справі суд доходить висновку про протиправність оскаржуваної у цій справі бездіяльності відповідача щодо індексації за період з 24 травня 2017 року по 28 лютого 2018 року та зобов`язання нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 24 травня 2017 року по 28 лютого 2018 року з урахуванням для обчислення індексації коефіцієнтів місяця підвищення тарифної ставки (окладу) січень 2008 року.

Щодо вимоги про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення з 01 березня 2018 року відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078, то за змістом цих норм (у редакції на час виникнення спірних правовідносин), якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2018 року № 141 "Про внесення змін до Порядку проведення індексації грошових доходів населення", яка набрала чинності з 15 березня 2018 року, абзац шостий викладено в такій редакції: "До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.".

А згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 2021 року № 278 "Про внесення змін до Порядку проведення індексації грошових доходів населення", яка набрала чинності з 02 квітня 2021 року, абзац п`ятий викладено в такій редакції: "У разі зростання грошового доходу за рахунок інших його складових без підвищення тарифних ставок (посадових окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення грошового доходу. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (посадового окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові грошового доходу, які не мають разового характеру.". Крім того, в абзаці шостому слово "(окладів)" замінено словами "(посадових окладів)".

Суд враховує, що Верховний Суд у постанові від 23 березня 2023 року у справі № 400/3826/21 за подібних з цією справою обставин надавав оцінку нормам абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078.

Згідно із викладеною позицією Верховного Суду, Порядок № 1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, "поточної" та "індексації-різниці".

Право на поточну індексацію виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 01 січня 2016 року встановлений у розмірі 103 відсотка (абзац 2 пункту 1-1, абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078). Сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзац 2, 5 пункту 4 Порядку № 1078).

При цьому слід зазначити, що з 01 грудня 2015 року в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 по суті йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.

Застосовуючи вказаний у справі № 400/3826/21 підхід та ураховуючи, що 01 березня 2018 року набрала чинності Постанова № 704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку № 1078 можна дійти висновку що березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.

За такої умови відповідно до абзаців 3, 4 пункту 5 Порядку № 1078 слідує, що у березні 2018 року як місяці підвищення доходу позивача військовій частині належало вирішити питання, чи має він право на отримання суми індексації-різниці.

З огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку № 1078 позивач має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.

Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.

З урахуванням викладених підходів Верховним Судом у постановах у від 23 березня 2023 року у справі № 400/3826/21, від 23 травня 2024 року у справі № 160/15411/23, від 06 червня 2024 року у справі № 380/14704/22, зазначено про те, що для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078, суду належить встановити:

- розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А) (визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року);

- суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б) (визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку №1078));

- чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).

В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку №1078).

Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.

Сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).

Для правильного розрахунку суми можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року потрібно визначити розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на березень 2018 року, а також величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, застосовуючи січень 2008 року як місяць підвищення доходу.

Відповідно до Закону України від 07 грудня 2017 року № 2246-VIII "Про Державний бюджет України на 2018 рік" в березні 2018 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становив 1762,00 грн.

Для визначення величини приросту індексу споживчих цін в березні 2018 року необхідно розрахувати індекс споживчих цін в березні 2018 року наростаючим підсумком (шляхом перемноження індексів інфляції (поділених на 100), починаючи з місяця, наступного за базовим, - до перевищення порогу індексації), від якого віднімається 100 %.

У постанові від 23 травня 2024 року у справі № 160/15411/23 Верховний Суд розрахував, що величина приросту індексу споживчих цін в березні 2018 року, застосовуючи січень 2008 року як місяць підвищення доходу, становить 253,3 %.

Верховний Суд зазначив, що оскільки станом на березень 2018 року величина приросту індексу споживчих цін становила 253,3 %, у березні 2018 року прожитковий мінімум складав 1762,00 грн, то сума можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 році, якби не відбулося чергового підвищення тарифних ставок (окладів) військовослужбовців, мала становити 4463,15 грн (1762,00 грн х 253,30 % / 100 = 4463,15 грн).

Повертаючись до обставин справи, що розглядається, суд з`ясував, що згідно із довідкою Військової частини НОМЕР_1 від 01 червня 2025 року № 813/23171 нараховане та виплачене грошове забезпечення позивача за лютий 2018 року становить 8623,00 грн, а саме: оклад за військовим званням 40,00 грн; посадовий оклад 585,00 грн; надбавка за вислугу років 62,50 грн; надбавка за виконання особливо важливих завдань 343,75 грн; премія 4358,25 грн; щомісячна додаткова грошова винагорода 3233,70 грн.

Грошове забезпечення позивача за березень 2018 року складає 9054,19 грн, а саме: оклад за військовим званням 670,00 грн; посадовий оклад 2910,00 грн; надбавка за вислугу років 895,00 грн; надбавка за особливості проходження військової служби 604,13 грн; премія 3975,06 грн.

Отже, збільшення грошового доходу позивача становить 431,19 грн (9054,19 грн - 8623,00 грн), що є меншим розміру можливої індексації, тому обґрунтованими є доводи позивача про те, що у такому разі підлягає нарахуванню й виплаті індексація-різниця у фіксованій сумі щомісячно до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби, а у цій справі за період з березня 2018 року по лютий 2020 року.

Наданими відповідачем довідками від 15 лютого 2025 року № 133/1097 і від 01 червня 2025 року № 813/23170 підтверджується, що ОСОБА_1 з грудня 2018 року проведено індексацію грошового забезпечення у зв`язку з перевищенням величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 11 Порядку № 1078. Однак, виплата указаної індексації не спростовує необхідність щомісячної виплати "індексації-різниці" на виконання абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28 серпня 2023 року у справі № 420/17338/22.

Однак позивачем помилково окреслено граничну межу цього періоду 17, а не 16 лютим 2020 року (виключення зі списків особового складу Військової частини на підставі наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 17 лютого 2020 року № 32).

З урахуванням цього, за наведеного правового регулювання спірних правовідносин та виходячи зі встановлених обставин цієї справи відповідача слід зобов`язати нарахувати та виплатити позивачу індексацію-різницю грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 16 лютого 2020 року (а не 17 лютого 2020 року), тому позовні вимоги у цій частині слід задовольнити частково.

При цьому, на переконання суду, враховуючи характер спірних правовідносин такий спонукаючий спосіб захисту є належним та ефективним, адже забезпечить реальне поновлення права позивача на індексацію грошового забезпечення.

В частині заявлених позовних вимог щодо компенсації втрати частини доходів у зв`язку із затримкою виплати спірної індексації грошового забезпечення суд виходить з того, що питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом № 2050-III.

Статтею 2 Закону № 2050-ІІІ визначено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, серед іншого, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші (абзац п`ятий частини другої статті 2 Закону № 2050-III у редакції на час виникнення спірних правовідносин).

Своєю чергою, індексація грошового забезпечення, зокрема, є компенсаторною складовою заробітної плати (грошового забезпечення), на чому наголошував Конституційний Суд України у Рішенні від 15 жовтня 2013 року № 9-рп/2013.

Аналіз наведених норм Закону № 2050-ІІІ дає підстави вважати, що право на компенсацію частини доходів у громадянина пов`язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати.

Відповідно до статті 3 Закону України № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Згідно зі статтею 4 Закону України № 2050-ІІІ виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Суд зазначає, що використане у статті 3 Закону № 2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється шляхом множення суми "нарахованого, але не виплаченого грошового доходу" за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Тобто зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 Закону № 2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Такий підхід до розуміння зазначених норм права сформульовано Верховним Судом у постановах від 22 червня 2018 року у справі № 810/1092/17, від 13 січня 2020 року у справі № 803/203/17, від 29 квітня 2021 року у справі № 240/6583/20 та підтримано й натепер, зокрема, у постановах від 28 жовтня 2024 року у справі № 420/2598/24 та від 20 грудня 2024 року у справі № 440/6875/24, висновки у яких є релевантними у цій справі.

Ураховуючи наведене правове регулювання та викладену Верховним Судом правову позицію, суд доходить переконання щодо зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації за весь час затримки виплати - за період з 24 травня 2017 року по день фактичної виплати індексації, відтак заявлені позовні вимоги і у цій частині суд визнає обґрунтованими.

За нормами частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності його дій у межах спірних правовідносин, а також докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що за встановлених обставин справи та викладеного у цьому рішенні праворегулювання з урахуванням правозастосовчої практики Верховного Суду позов належить задовольнити частково.

Підстави для вирішення питання стягнення судового збору, враховуючи результат вирішення цієї справи, у порядку статті 139 КАС України у суду відсутні.

Щодо відшкодування позивачу витрат на професійну правничу допомогу, суд при вирішенні цього питання виходить з такого.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (частина перша статті 134 КАС України).

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина друга статті 134 КАС України).

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина третя статті 134 КАС України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 КАС України).

Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 134 КАС України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).

Відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Частиною дев`ятою статті 139 КАС України визначено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Аналіз наведених норм процесуального права дає підстави для висновку, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Заявляючи про відшкодування витрат на правничу допомогу у цій справі до позовної заяви представником додано копії:

договору про представництво та надання правової (правничої) допомоги від 07 січня 2025 року, за умовами пункту 1 якого "Предмет договору" Адвокатське бюро "Грішин та Партнери" (Бюро) приймає на себе обов`язки представляти права та законні інтереси ОСОБА_1 (Клієнт) згідно з умовами цього договору, зокрема, в судах усіх інстанцій та юрисдикцій із усіма без виключення процесуальними правами, наданими стороні по справі положеннями, зокрема, КАС України, у тому числі надання юридичних консультацій, складання процесуальних документів, пошук та збирання доказів, звернення до суду з позовом та ін., з питань перерахунку, виплати (доплати) грошового забезпечення, додаткових винагород та компенсацій Військовою частиною НОМЕР_1 та Військовою частиною НОМЕР_4 . Обсяг доручень за даним договором включає представництво та надання правничої допомоги на стадії досудового врегулювання та представництва інтересів в судах першої та апеляційної інстанцій, а також з питань виконання судових рішень;

додаткової угоди від 30 квітня 2025 року № 4 до договору від 07 січня 2025 року про представництво та надання правової (правничої) допомоги, згідно з пунктами 2 та 3 якого Клієнт надає Бюро (Адвокату) доручення щодо здійснення досудового врегулювання та оскарження дій (бездіяльності) Військової частини НОМЕР_1 з приводу ненарахування та невиплати (доплати) Клієнту сум інфляційних втрат (індексації грошового забезпечення) за час проходження ним військової служби; ненарахування (перерахунку) та невиплати Клієнту грошової суми - втрату частини доходів за несвоєчасний розрахунок при звільненні. Вартість послуг (гонорару) за даним окремим дорученням, визначеним у пункті 2, становить 2500 грн. Зазначена сума є остаточною та узгоджена сторонами з урахуванням обсягу дій Адвоката, а також витрати часу, необхідних для виконання доручення Клієнта (пункт 4). Сторони домовились та узгодили, що вартість послуг, зазначена у пункті 3 даної додаткової угоди, є фіксованою, тобто розмір гонорару (вартості послуг) не змінюється, не залежно від обсягу витраченого часу на виконання доручення, витраченого у пункті 2 даної угоди та пункті 1.4 Основного договору, а також від кількості дій Адвоката для його виконання;

рахунку від 09 травня 2025 року № 39 на суму 2500 грн (призначення платежу: за надання правничих послуг згідно з договором про надання правничої (правової) допомоги від 07 січня 2025 року; додаткова угода від 30 квітня 2025 року № 4);

квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки від 12 травня 2025 року № ПН563 на суму 2500 грн (платник: ОСОБА_1 ; призначення платежу: оплата за надання правничих послуг згідно з договором про надання правничої (правової) допомоги від 07 січня 2025 року; додаткова угода від 30 квітня 2025 року № 4; додаткова угода від 30 квітня 2025 року № 4).

У цій справі суд при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу враховує правові висновки Верховного Суду у постанові від 16 жовтня 2026 року у справі № 120/15786/24, у якій суд касаційної інстанції вказав, що

"У питанні компенсації понесених у зв`язку з розглядом справи витрат на правничу допомогу процесуальним законом передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат: дійсність, обґрунтованість і співмірність.

Водночас відповідно до вимог частини шостої статті 134 КАС України суд застосовує визначені в частині п`ятій цієї статті критерії співмірності виключно за наявності клопотання іншої сторони.

Отже, зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на стягнення з іншої сторони своїх витрат на правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Cторона, яка заперечує заявлений до відшкодування розмір витрат на правничу допомоги, зобов`язана навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження своїх доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципами співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат із застосуванням критеріїв, закріплених у статті 139 КАС України.

Оскільки зменшення розміру витрат на правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, відповідно до норм процесуального кодексу можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони з підстав недотримання вимог стосовно співмірності витрат, суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

На неприпустимість зменшення судом розміру витрат на професійну правничу допомогу з власної ініціативи, без відповідного клопотання іншої сторони, неодноразово вказувала Велика Палата Верховного Суду, зокрема в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц та додаткових постановах від 07 липня 2021 року у справі № 910/12876/19, від 15 червня 2022 року у справі № 910/12876/19, від 18 січня 2024 року у справі № 9901/459/21.

Наведеного підходу до вирішення питання щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, Верховний Суд дотримувався, зокрема у постановах від 10 листопада 2022 року у справі № 340/2871/21, від 18 травня 2022 року у справі № 826/6958/17, від 18 травня 2022 року у справі № 640/4035/20, від 15 липня 2021 року у справі № 420/7028/20, від 23 січня 2025 року у справі № 120/17480/23..."

У цій справі відповідачем ані у відзиві, ані окремою заявою/клопотанням не заявлено про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, тому суд, з урахуванням позиції Верховного Суду у постанові від 16 жовтня 2026 року у справі № 120/15786/24, вирішуючи питання розподілу судових витрат, не може оцінювати відповідність їх розміру критеріям співмірності, що визначені у частині п`ятій статті 134 КАС України, та відповідно самостійно зменшувати розмір заявлених до відшкодування сум.

Отже, документально підтверджені витрати позивача на правничу допомогу у заявленому розмірі 2500,00 грн підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача повному обсязі.

При цьому суд враховує часткове задоволення заявлених позовних вимог, що, водночас, зумовлено датою виключення позивача зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 , однак розмір компенсації судових витрат суд визначає виходячи з кількості (а не розміру) задоволених/незадоволених позовних вимог. Такий висновок викладено Верховним Судом у рішенні від 16 червня 2020 року у справі № 620/1116/20 при вирішенні розподілу судових витрат зі сплати судового збору й такий підхід суд вважає застосовним й у питанні розподілу судових витрат на правничу допомогу у цій справі.

Керуючись положеннями статей 2, 9, 72-77, 134, 139, 242-246, 251, 257, 292, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 ) індексації грошового забезпечення за період з 24 травня 2017 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням для обчислення індексації місяця підвищення тарифної ставки (окладу) січень 2008 року.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 24 травня 2017 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням для обчислення індексації місяця підвищення тарифної ставки (окладу) січень 2008 року.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо неврахування вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 16 лютого 2020 року.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 16 лютого 2020 року із урахуванням абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, обчисливши щомісячний розмір індексації як різницю між сумою індексації, обчисленої в березні 2018 року з урахуванням для обчислення індексації коефіцієнтів місяця підвищення тарифної ставки (окладу) січень 2008 року, і розміром підвищення доходу в березні 2018 року.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації за весь час затримки виплати - за період з 24 травня 2017 року по день фактичної виплати індексації.

У решті позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 2500,00 грн (дві тисячі п`ятсот гривень 00 коп.) судових витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.Г. Приходько

02.11.26

Оригінал: reyestr.court.gov.ua