Рішення від 01 листопада 2026 р. у справі №160/34099/25 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2026 рокуСправа № 160/34099/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кучугурної Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН-ТАЖ» до Київської митниці про визнання протиправними і скасування рішень,

Обставини справи: до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН-ТАЖ» до Київської митниці, в якій позивач просить суд:

визнати протиправними та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів:

- №UA100330/2025/000041/2 від 02.08.2025 з карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100330/2025/000435;

- №UA100330/2025/000042/2 від 05.08.2025 з карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100330/2025/000441;

- №UA100330/2025/000043/2 від 15.08.2025 з карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100330/2025/000467.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на протиправність оскаржуваних актів, прийнятих відповідачем, оскільки вважає, що ним подано до митного органу повний пакет необхідних документів, які не мали розбіжностей і містили усі необхідні відомості, що підтверджували числові значення складових митної вартості за заявленим методом (за ціною договору).

Справі за цією позовною заявою присвоєно №160/34099/25 та за результатами автоматизованого розподілу справу передано для розгляду судді Кучугурній Н.В.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву (у разі заперечення проти позовної заяви) протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.

Від відповідача через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву. Заперечуючи проти задоволення позову відповідач зазначив, що наданими з митною декларацією документами, які містили розбіжності, неможливо підтвердити числові значення заявленої декларантом митної вартості за основним методом, у зв`язку з чим і були прийняті рішення про коригування митної вартості товарів за резервним методом 2-ґ.

Від позивача через систему «Електронний суд» до суду подано відповідь на відзив, в якій позивач підтримав доводи, наведені в обґрунтування позовних вимог.

Ухвалою суду відмовлено у задоволенні клопотання представника Київської митниці про розгляд справи №160/34099/25 з викликом сторін.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п.8 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.

При цьому, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

УСТАНОВИВ:

17.01.2025 ТОВ «ВІН-ТАЖ», як Покупець, уклало з іноземним підприємством OU Sferium (Естонія), як Продавцем, Договір № EX-UA/1701/25 (надалі Договір), предметом якого відповідно до п. 1.1. є продаж Продавцем на користь Покупця товару у відповідності з умовами, по цінам і кількістю, зазначеною в інвойсах, які є невід`ємною частиною цього Договору.

Пунктом 2.1. цього Договору передбачено, що ціна на Товар встановлюються в доларах США, та включають вартість тари, пакування та маркування. Загальна ціна даного Договору визначається шляхом складання вартості всіх партій Товару, переданих за окремими товарно-супровідними документами протягом строку дії цього Договору (п.2.2.).

Відповідно до п. 3.1. Договору поставка Товару здійснюється на умовах DAP (ІНКОТЕРМС 2020), місце поставки визначається в інвойсі на кожну окрему поставку.

Згідно з п.3.2. Договору продавець зобов`язаний здійснити експортне оформлення Товару власними силами та за власний рахунок. Датою поставки є дата відвантаження Товару та заповнення транспортної накладної (CMR) (п.3.8.).

За умовами Договору №EX-UA/17001/25, у серпні 2025 року на адресу позивача надійшли Товари, на умовах поставки DAP-Дніпро.

02.08.2025 для здійснення митного оформлення товарів за Договором №EXUA/17001/25, які надійшли на адресу позивача відповідно до інвойсу ІNVOICE №0001-0062/25 від 02.06.2025 та інших супровідних документів, на умовах поставки DAP UA Дніпро, на загальну суму 9 280,24 USD (доларів США), країни виробництва - CN (Китайська Народна Республіка), позивачем до Київської митниці була подана електронна митна декларація, якій присвоєно реєстраційний номер №25UA100330112800U2.

До вказаної декларації позивачем було подано такі документи:

- пакувальний лист PACKING LIST №0001-0062/25 від 02.06.2025;

- рахунок-фактуру ІNVOICE №0001-0062/25 від 02.06.2025;

- міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) №19870 від 24.07.2025;

- документ про походження товару ІNVOICE №0001-0062/25 від 02.06.2025;

- висновок експерта №ГО-988 від 25.07.2025 Дніпропетровської торгово-промислової палати;

- комерційну пропозицію COMMERCIAL OFFER №б/н від 29.05.2025;

- зовнішньоекономічний договір №EX-UA/17001/25 від 17.01.2025;

- додаток до договору.

Загальна вартість товару позивачем визначена за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Розглянувши подані документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, та не погодившись із заявленою митною вартістю, посилаючись на виявлені розбіжності, митний орган направив електронне повідомлення, в якому, відповідно до статті 53 МК України запропонував надати додаткові документи для підтвердження митної вартості імпортованих товарів, а саме: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення з перекладом на мову офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, відповідно до ст. 254 МКУ; якщо здійснено страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування з перекладом на мову офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, відповідно до ст. 254 МКУ; якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; виписку з бухгалтерської документації; за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; інші наявні документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.

Листом від 02.08.2025 №0208/1 позивач повідомив відповідача про відсутність можливості надати додаткові документи.

Не погодившись із заявленою декларантом митною вартістю товару, Київською митницею складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100330/2025/000435, якою повідомлено декларанта про відмову у митному оформлені (випуску) товарів.

02.08.2025 відповідачем було прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів №UA100330/2025/000041/2, яким скоригована митна вартість товару із застосуванням резервного методу визначення митної вартості товару.

Так, митним органом виявлені такі розбіжності у поданих позивачем документах:

1) відповідно до п. 3.10 контракту від 17.01.2025 №EX-UA/1701/25 зазначено, що товар супроводжується документами: рахунок-фактура (інвойс), пакувальний лист, експортна декларація, транспортна накладна (CMR, TIR) та іншими документами на вимогу покупця. Декларантом із наведеного списку не надано експортну декларацію;

2) надана декларантом комерційна пропозиція являє собою копію інвойсу, не містить інформації щодо пропозицій для продажу оцінюваних товарів незалежним покупцям, отже не відображає дійсну вартість товару у розумінні положень статті VIIГенеральної угоди з тарифів та торгівлі. Так, згідно норм зазначеної статті, під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Тобто, даний документ не підтверджує дійсність цін та достовірність митної вартості;

3) висновок експерта Дніпропетровської ТПП від 25.07.2025 №ГО-988 прийнято до уваги митницею, але не може бути підставою для підтвердження митної вартості. В наведених експертом джерелах з мережі Інтернет, зазначена продукція без врахування технічних характеристик товару. Крім того, зазначена в окремих джерелах вартість продукції вища, ніж вартість оцінюваного. Також експертом вартісний аналіз проводився на підставі інформації сайту www.alibaba.com за результатами перевірки якого з`ясовано, що переважна більшість цінових пропозицій діє на умовах поставки FOB, тобто без додаткових витрат на основне перевезення (морській фрахт) та інші витрати, які виникають при перевезенні товару. Разом із тим, документи декларантом надано на умовах поставки DAP;

4) відповідно до п.3.1 контракту від 17.01.2025 №EX-UA/1701/25 та інвойсу від 02.06.2025 №0001-0062/25 товар поставляється в Україну на умовах DAP - Дніпро. Міжнародний торговий термін DAP (Delivered At Piont (... named point of destination) Постачання в пункті (... назва пункту) означає, що продавець виконав своє зобов`язання по постачанню, коли він надав покупцеві товар, готовий до розвантаження з транспортного засобу, що прибув в узгоджене місце призначення. Продавець несе всі ризики, пов`язані з доставкою товару в узгоджене місце призначення. В наданому інвойсі від 02.06.2025 №0001-0062/25 не зазначено які складові додані до ціни товару. А отже, неможливо виокремити вартість самого товару. Варто також зазначити, що сфера дії Інкотермс розповсюджуються тільки на визначення обов`язків сторін щодо поставки товару та переходу ризиків щодо втрати чи пошкодження товару та не визначають всі положення щодо зовнішньоекономічної операції, зокрема і тих, що стосуються формування ціни товару. Отже, всі положення, на які не розповсюджується сфера дії Інкотермс визначаються положеннями зовнішньоекономічної угоди. Враховуючи що надані контракт та інвойс не містять інформації щодо складових митної вартості, необхідних при її обчисленні, отже відсутня інформація щодо включення складових митної вартості до ціни товару. Отже, у митного органу відсутні відомості щодо включення до ціни товару на умовах поставки DAP-Дніпро всіх витрат, пов`язаних з транспортуванням товарів до названого місця призначення. Згідно CMR від 24.07.2025 №19870 перевізником товару виступає український перевізник ТОВ «ТАНІТ ТРАНС» (Україна), що підтверджує сумніви митного органу щодо включення всіх складових митної вартості до ціни товару у повному обсязі. За результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості встановлено, що декларантом до митного оформлення не надано всіх необхідних документів, які підтверджують заявлену митну вартість товарів та документи не містять достовірних та об`єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості на умовах поставки DAP. Відповідно до Конвенції ООН «По договорам повністю або часткового морського міжнародного перевезення вантажів» від 11.12.2008, Конвенції ООН «Про морське перевезення» від 1978 року, транспортним документом морського перевезення, який прирівнюється до договору морського перевезення та містить відповідну інформацію, є коносамент (BILL OF LADING), зокрема лінійний коносамент (MASTER BILL OF LADING). Згідно вищевказаних міжнародних Конвенцій та міжнародної практики, коносамент містить дані, що характеризують вантаж і дозволяють його ідентифікувати, дані щодо умов перевезення, найменування відправника/перевізника, місце приймання/завантаження вантажу, місце призначення, відомості щодо фрахту (сплачений чи підлягає сплаті), його розміру, умов зберігання в порту відправлення/прибуття та інші істотні умови перевезення/ оплати за товар. Таким чином, MASTER BILL OF LADING, як договір морського перевезення, та інвойс складений до нього містять ключову інформацію необхідну митним органам для здійснення перевірки достовірності декларування складових митної вартості, зокрема вартості транспортування вантажу, відповідно до умов розділу ІІІ Митного Кодексу України. В той же час, зазначених документів на морське перевезення (MASTER BILL OF LADING, інвойс/інвойси до нього) до митного органу не надано.

Джерела інформації, якими користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості: товар № 1 – митна декларація від 07.04.2025 №25UA100440615638U9, (вартість згідно джерела інформації – 2,51 доларів США/кг), товар № 2 – митна декларація від 22.05.2025 №25UA204060004225U4 (вартість згідно джерела інформації – 5,10 доларів США/кг). Розрахунок митної вартості: товар № 1 - 2,51 доларів США/кг * 8404,15 кг : 22640 шт =0,9317 доларів США/шт., товар № 2 - 5,10 доларів США/кг * 9 кг : 400 шт =0,1148 доларів США/шт. Враховуючи неможливість застосування попередніх методів, керуючись положеннями частини 8 статті 57 та частини 1 статті 55 МКУ, можливо застосувати «резервний» метод відповідно до статті 64 МКУ з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями ГАТТ, яка щонайбільшою мірою ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митними органами рівні митної вартості.

У зв`язку з незгодою із Рішенням, декларантом заявлено випуск партії товару у вільний обіг за ЕМД №25UA100330112802U0 від 02.08.2025 під гарантійні зобов`язання.

Різниця митних платежів від митної вартості товарів, визначеної підприємством та скоригованої відповідачем, зазначеної у рішенні №UA100330/2025/000041/2 від 02.08.2025, склала 158 275,67 грн.

05.08.2025 для здійснення митного оформлення товарів за Договором №EXUA/17001/25, які надійшли на адресу позивача відповідно до інвойсу ІNVOICE №0001-0061/25 від 15.04.2025 та інших супровідних документів, на умовах поставки DAP UA Дніпро, на загальну суму 27615,60 USD (доларів США), країни виробництва - CN (Китайська Народна Республіка), позивачем відповідачу була подана електронна митна декларація, якій присвоєно реєстраційний номер №25UA100330113072U8.

Разом з декларацією позивачем було подано митному органу документи для здійснення митного контролю та митного оформлення, а саме:

- пакувальний лист PACKING LIST №0001-0061/25 від 15.04.2025;

- рахунок-фактуру ІNVOICE №0001-0061/25 від 15.04.2025;

- міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) №TG019314 від 31.07.2025;

- документ про походження товару ІNVOICE №0001-0061/25 від 15.04.2025;

- висновок експерта №ГО-1038 від 04.08.2025 Дніпропетровської торгово-промислової палати (код документу 3016);

- комерційну пропозицію COMMERCIAL OFFER №б/н від 11.04.2025;

- зовнішньоекономічний договір №EX-UA/17001/25 від 17.01.2025;

- додаток до договору.

Загальна вартість товару позивачем визначена за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Розглянувши подані документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, та не погодившись з заявленою митною вартістю, посилаючись на виявлені розбіжності, митний орган направив електронне повідомлення, в якому, відповідно до статті 53 МК України запропонував надати додаткові документи для підтвердження митної вартості імпортованих товарів, а саме: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення з перекладом на мову офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, відповідно до ст. 254 МКУ; якщо здійснено страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування з перекладом на мову офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, відповідно до ст. 254 МКУ; якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; виписку з бухгалтерської документації; за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; додаткові наявні документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.

Листом за №0508/1 від 05.08.2025 позивач повідомив відповідача про те, що він не має можливості надати додаткові документи.

Не погодившись із заявленою декларантом митною вартістю товару, Київською митницею складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100330/2025/000441, якою повідомлено декларанта про відмову у митному оформлені (випуску) товарів.

05.08.2025 Київською митницею було прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів №UA100330/2025/000042/2, яким скоригована митна вартість товару із застосуванням резервного методу визначення митної вартості товару.

Так, митним органом виявлені такі розбіжності у поданих позивачем документах:

1) відповідно до п.3.10 контракту від 17.01.2025 №EX-UA/1701/25 зазначено, що товар супроводжується наступними документами: рахунок-фактура (інвойс), пакувальний лист, експортна декларація, транспортна накладна (CMR, TIR) та іншими документами на вимогу покупця. Декларантом із наведеного списку не надано експортну декларацію;

2) надана декларантом комерційна пропозиція являє собою копію інвойсу, не містить інформації щодо пропозицій для продажу оцінюваних товарів незалежним покупцям, отже не відображає дійсну вартість товару у розумінні положень статті VII Генеральної угоди з тарифів та торгівлі. Так, згідно норм зазначеної статті, під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Тобто, даний документ не підтверджує дійсність цін;

3) висновок експерта Дніпропетровської ТПП від 04.08.2025 №ГО-1038 прийнято до уваги митницею, але не може бути підставою для підтвердження митної вартості. В наведених експертом джерелах з мережі Інтернет, зазначена продукція без врахування технічних характеристик товару. Крім того, зазначена в окремих джерелах вартість продукції вища, ніж вартість оцінюваного. Також експертом вартісний аналіз проводився на підставі інформації сайту www.alibaba.com за результатами перевірки якого з`ясовано, що переважна більшість цінових пропозицій діє на умовах поставки FOB, тобто без додаткових витрат на основне перевезення (морській фрахт) та інші витрати, які виникають при перевезенні товару. Разом із тим, документи декларантом надано на умовах поставки DAP;

4) відповідно до п.3.1 контракту від 17.01.2025 №EX-UA/1701/25 та інвойсу від 15.04.2025 №0001-0061/25 товар поставляється в Україну на умовах DAP - Дніпро. Міжнародний торговий термін DAP (Delivered At Piont (... named point of destination) Постачання в пункті (... назва пункту) означає, що продавець виконав своє зобов`язання по постачанню, коли він надав покупцеві товар, готовий до розвантаження з транспортного засобу, що прибув в узгоджене місце призначення. Продавець несе всі ризики, пов`язані з доставкою товару в узгоджене місце призначення. В наданому інвойсі від 15.04.2025 №0001-0061/25 не зазначено які складові додані до ціни товару. А отже, неможливо виокремити вартість самого товару. Варто також зазначити, що сфера дії Інкотермс розповсюджуються тільки на визначення обов`язків сторін щодо поставки товару та переходу ризиків щодо втрати чи пошкодження товару та не визначають всі положення щодо зовнішньоекономічної операції, зокрема і тих, що стосуються формування ціни товару. Отже, всі положення, на які не розповсюджується сфера дії Інкотермс визначаються положеннями зовнішньоекономічної угоди. Враховуючи що надані контракт та інвойс не містять інформації щодо складових митної вартості, необхідних при її обчисленні, отже відсутня інформація щодо включення складових митної вартості до ціни товару. Отже, у митного органу відсутні відомості щодо включення до ціни товару на умовах поставки DAP-Дніпро всіх витрат, пов`язаних з транспортуванням товарів до названого місця призначення. Згідно CMR від 31.07.2025 №TG019314 перевізником товару виступає український перевізник ФОП ОСОБА_1 (Україна), що підтверджує сумніви митного органу щодо включення всіх складових митної вартості до ціни товару у повному обсязі. За результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості встановлено, що декларантом до митного оформлення не надано всіх необхідних документів, які підтверджують заявлену митну вартість товарів та документи не містять достовірних та об`єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості на умовах поставки DAP. Відповідно до Конвенції ООН «По договорам повністю або часткового морського міжнародного перевезення вантажів» від 11.12.2008, Конвенції ООН «Про морське перевезення» від 1978 року, транспортним документом морського перевезення, який прирівнюється до договору морського перевезення та містить відповідну інформацію, є коносамент (BILL OF LADING), зокрема лінійний коносамент (MASTER BILL OF LADING). Згідно вищевказаних міжнародних Конвенцій та міжнародної практики, коносамент містить дані, що характеризують вантаж і дозволяють його ідентифікувати, дані щодо умов перевезення, найменування відправника/перевізника, місце приймання/завантаження вантажу, місце призначення, відомості щодо фрахту (сплачений чи підлягає сплаті), його розміру, умов зберігання в порту відправлення/прибуття та інші істотні умови перевезення/ оплати за товар. Таким чином, MASTER BILL OF LADING, як договір морського перевезення, та інвойс складений до нього містять ключову інформацію необхідну митним органам для здійснення перевірки достовірності декларування складових митної вартості, зокрема вартості транспортування вантажу, відповідно до умов розділу ІІІ Митного Кодексу України. В той же час, зазначених документів на морське перевезення (MASTER BILL OF LADING, інвойс/інвойси до нього) до митного органу не надано.

Джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості: товар № 1 – митна декларація від 02.06.2025 № 25UA500580003938U1 (вартість згідно джерела інформації – 2,02 доларів США /кг); товар № 2 – митна декларація від 26.07.2025 №25UA100230016071U2 (вартість згідно джерела інформації 3,02 доларів США /кг); товар № 3 – митна декларація від 02.06.2025 № 25UA500580003938U1 (вартість згідно джерела інформації 1,82 доларів США /кг); товар № 4 – митна декларація від 26.07.2025 №25UA100230016071U2 (вартість згідно джерела інформації 2,06 доларів США /кг). Враховуючи неможливість застосування попередніх методів, керуючись положеннями частини 8 статті 57 та частини 1 статті 55 Кодексу, можливо застосувати «резервний» метод відповідно до статті 64 Кодексу з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями ГАТТ, яка щонайбільшою мірою ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митними органами рівні митної вартості.

У зв`язку з незгодою із Рішенням декларантом заявлено випуск партії товару у вільний обіг за ЕМД №25UA100330113081U3 від 05.08.2025 під гарантійні зобов`язання.

Різниця митних платежів від митної вартості товарів, визначеної підприємством та скоригованої Відповідачем зазначеної у рішенні №UA100330/2025/000042/2 від 05.08.2025 склала 176 033,75 грн.

15.08.2025 для здійснення митного оформлення товарів за Договором №EXUA/17001/25, які надійшли на адресу Позивача відповідно до інвойсу ІNVOICE №0001-0065/25 від 12.06.2025 та інших супровідних документів, на умовах поставки DAP UA Дніпро, на загальну суму 49 829,00 USD (доларів США), країни виробництва - CN (Китайська Народна Республіка), позивачем до Київської митниці була подана електронна митна декларація, якій присвоєно реєстраційний номер №25UA100330113735U8.

Разом з декларацією позивачем було подано митному органу документи для здійснення митного контролю та митного оформлення, а саме:

- пакувальний лист PACKING LIST №0001-0065/25 від 12.06.2025;

- рахунок-фактуру ІNVOICE №0001-0065/25 від 12.06.2025;

- міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) №19955 від 08.08.2025;

- документ про походження товару ІNVOICE №0001-0065/25 від 12.06.2025;

- висновок експерта №ГО-1084 від 08.08.2025 Дніпропетровської торгово-промислової палати;

- зовнішньоекономічний договір №EX-UA/17001/25 від 17.01.2025;

- додаток до договору.

Загальна вартість товару позивачем визначена за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Розглянувши подані документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, та не погодившись з заявленою митною вартістю, посилаючись на виявлені розбіжності, митний орган направив електронне повідомлення, в якому, відповідно до статті 53 МК України запропонував надати додаткові документи для підтвердження митної вартості імпортованих товарів, а саме: коносамент; договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; копію митної декларації країни відправлення (також передбачену п. 3.10 Контракту); каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; інші наявні документи для підтвердження заявленої митної вартості

Листом за №1508-03 від 15.08.2025 позивач повідомив відповідача про те, що він не має можливості надати додаткові документи.

Не погодившись із заявленою декларантом митною вартістю товару, Київською митницею складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100330/2025/000467, якою повідомлено декларанта про відмову у митному оформлені (випуску) товарів.

15.08.2025 Київською митницею було прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів №UA100330/2025/000043/2, яким скоригована митна вартість товару із застосуванням резервного методу визначення митної вартості товару.

Так, митним органом виявлені розбіжності у поданих позивачем документах, які мають вплив на правильність визначення митної вартості та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, зокрема:

товар постачається на митну територію Україну на виконання положень зовнішньоекономічного контракту купівлі-продажу від 17.01.2025 №EX-UA/1701/25 (далі – Контракт), укладеного між компанією «OU SFERIUM», Естонія (Продавець) та ТОВ «ВІН-ТАЖ» (Покупець). Декларантом заявлено умови поставки DAP - Дніпро. Відповідно до положень ІНКОТЕРМС умови DAP «поставка в пункті» означає, що продавець виконав своє зобов`язання по постачанню, коли він надав покупцеві товар, готовий до розвантаження з транспортного засобу, що прибув в узгоджене місце призначення. Продавець несе всі ризики, пов`язані з доставкою товару в узгоджене місце призначення. Також, положеннями ІНКОТЕРМС визначено, що у разі якщо обрані умови базису поставки суперечать іншим умовам контракту, застосовуються відповідні пункти контракту, а не базис поставки ІНКОТЕРМС. Слід зазначити, що сфера дії ІНКОТЕРМС розповсюджуються тільки на визначення обов`язків сторін щодо поставки товару та переходу ризиків, щодо втрати чи пошкодження товару та не визначають всі положення щодо зовнішньоекономічної операції, зокрема і тих, що стосуються формування ціни товару. Отже, всі положення, на які не розповсюджується сфера дії ІНКОТЕРМС, визначаються положеннями зовнішньоекономічної угоди та наданими документами. Відповідно до п.2.1 Контракту ціни на товар включають вартість тари, пакування та маркування. У наданому до митного оформлення інвойсі від 12.06.2025 №0001-0065/25 (далі – Інвойс) не зазначено, які складові митної вартості додано до ціни товарів. А отже, неможливо виокремити вартість самого товару. Відповідно, у митного органу відсутні відомості щодо включення до ціни товару на умовах поставки DAP - Дніпро всіх витрат, пов`язаних з транспортуванням товарів до названого місця призначення. Також, відповідно до п.3.3 Контракту назва, артикули, кількість Товару, який має бути поставлений за цим Договором, а також бажану дату поставки, Сторони визначають в Замовленні на поставку (надалі Замовлення), на кожну партію товару. Умови поставки, сума кожної партії і умови оплати оформлюються у Замовленні (п.3.4 Контракту). Окрім зазначеного, номер і дата Замовлення мають бути зазначені в Інвойсі. Проте, в Інвойсі відсутня інформація щодо наявного обов`язкового Замовлення, передбаченого умовами Контракту, а також саме Замовлення на розгляд митному органу не надано. Відповідно до положень п.2.2.7 наказу Державної митної служби України від 01.07.2021 №476 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України» (далі – Методичні рекомендації) митний орган під час проведення контролю за правильністю заявленої декларантом митної вартості перевіряє документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, вивчає маршрут транспортування та перевіряє достовірність декларування витрат на транспортування. Одними із основних документів, що підтверджують митну вартість товарів, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, та транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (п.4, п.6 ч.2 ст.53 Митного кодексу України (далі – Кодекс)). Згідно з гр.4 CMR від 08.08.2025 №19955 місце завантаження товарів – GDANSK (POLAND). Отже, доставка оцінюваного товару здійснювалась морським перевезенням з порту Китая до порту GDANSK (Польща) та автомобільним транспортом із GDANSK (Польща) до м. Дніпро. Відповідно до Конвенції ООН «По договорам повністю або часткового морського міжнародного перевезення вантажів» від 11.12.2008, Конвенції ООН «Про морське перевезення» від 1978 року, транспортним документом морського перевезення, який прирівнюється до договору морського перевезення та містить відповідну інформацію, є коносамент (BILL OF LADING), який до митного оформлення декларантом не надано. А також у гр.44 МД №25UA100330113735U8 відсутні відомості щодо коносаменту, що протирічить ст.335 Кодексу. Таким чином, у митного органу відсутні відомості про числові значення складових митної вартості та відомості про документи, що їх підтверджують, згідно з умовами Інкотермс. Отже, не можливо здійснити перевірку числового значення митної вартості. Згідно з частинами 1, 2 та п.1) ч. 3 ст. 54 Кодексу, митний орган зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення митної вартості, наявності в поданих декларантом документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари – перевірити розрахунок числового значення.

Відповідно до п. 6.1 Контракту платежі по цьому Договору здійснюються наступним чином: 100% передоплата вартості Товару або Продавець може надати Покупцю кредит 90 календарних днів з моменту відвантаження Товару Покупцеві у відповідності до інвойсу. До митного оформлення декларантом не надано банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Наданий до митного оформлення Інвойс не містить порядку, умов та терміну оплати. Крім того, відсутність Замовлення, у якому зазначаються умови оплати, також не дають можливість митному органу здійснити перевірку числового значення митної вартості.

Висновок експерта Дніпропетровської ТПП від 08.08.2025 №ГО-1084 прийнято до уваги митницею, але не може бути підставою для підтвердження митної вартості. В наведених експертом джерелах з мережі Інтернет, зазначена продукція без врахування технічних характеристик товару. Крім того, зазначена в окремих джерелах вартість продукції вища, ніж вартість оцінюваного. Також експертом вартісний аналіз проводився на підставі інформації сайту www.alibaba.com за результатами перевірки якого з`ясовано, що переважна більшість цінових пропозицій діє на умовах поставки FOB, тобто без додаткових витрат на основне перевезення (морській фрахт) та інші витрати, які виникають при перевезенні товару. Разом із тим, документи декларантом надано на умовах поставки DAP.

Джерела інформації, якими користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості: товар № 1 – митна декларація від 24.02.2025 №25UA500580001436U0 (вартість згідно джерела інформації – 2,21 доларів США /шт.), товар № 2 – митна декларація від 26.05.2025 №25UA500580003727U3 (вартість згідно джерела інформації – 2,76 доларів США/шт.). Враховуючи неможливість застосування попередніх методів, керуючись положеннями частини 8 статті 57 та частини 1 статті 55 МКУ, можливо застосувати «резервний» метод відповідно до статті 64 МКУ з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями ГАТТ, яка щонайбільшою мірою ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митними органами рівні митної вартості.

Декларантом заявлено випуск партії товару у вільний обіг за ЕМД №25UA100330114067U2 від 15.08.2025 під гарантійні зобов`язання.

Різниця митних платежів від митної вартості товарів, визначеної підприємством та скоригованої відповідачем зазначеної у рішенні №UA100330/2025/000043/2 від 15.08.2025, склала 914 089,35 грн.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями та картками відмови, позивач звернувся із цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає про таке.

Відповідно до ч.1 ст.49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з ч.1 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Суд зазначає, що ч.2 ст.53 Митного кодексу України містить вичерпний перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. До них відносяться: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України слідує, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Ця норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, у частині третій якої встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15 лютого 2011 року «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила, а саме на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності, гласності та прозорості.

За правилами ч.3 ст.53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Таким чином, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

З наведеним висновком кореспондуються положення п.2 ч.5 ст.54 Митного кодексу України, за змістом якої відповідач має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості лише у випадках, встановлених цим Кодексом.

Статтею 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом.

Відповідно до ч.3 ст.54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування, відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною 6 статті 54 Митного кодексу України визначено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

За приписами ч.1 ст.55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з ч.1 ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до ч.ч.2-8 ст.57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу, відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості, згідно з положеннями статей59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів, згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Разом з тим, згідно з ч.2 ст.58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Частиною 7 статті 54 Митного кодексу України передбачено, що у разі, якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Також за приписами частин першої, другої статті 64 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Отже, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, однак, дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів. У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 Митного кодексу України).

Згідно з частиною шостою статті 53 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Водночас, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналізуючи зазначені норми чинного законодавства, суд зазначає, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27.06.2019 в адміністративній справі №803/667/17.

Відтак, наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Тягар доведення неправильності заявленої митної вартості лежить на митному органі.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

В свою чергу, відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Таке правозастосування узгоджується з висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 31.03.2015 у справі №21-127а15.

Як видно з матеріалів справи, позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені частиною другою статті 53 МК України.

Судом встановлено, що відповідач за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, заявленої позивачем, дійшов висновку, що в наданих декларантом документах міститься ряд розбіжностей, наявність яких унеможливлює підтвердження всіх числових значень складових митної вартості, однак, суд не погоджується з такими висновками митного органу.

Надаючи оцінку доводам відповідача, які стали підставою для прийняття спірного рішення про коригування митної вартості товарів, суд зазначає таке.

Щодо включення до ціни товару на умовах поставки DAP витрат, пов`язаних з транспортуванням та страхуванням товару, суд указує, що Умови поставки DAP Правил МТП Інкотермс-2020 ((Delivered at Place) – поставка в пункті <...> (назва пункту)) визначають, що продавець зобов`язаний поставити товар шляхом його надання у розпорядження покупця на транспортному засобі, що прибув, готовим для розвантаження в узгодженому пункті, якщо такий є, у названому місці призначення або забезпечити надання товару, поставленого у такий спосіб.

Продавець зобов`язаний за власний рахунок укласти договір (контракт) перевезення товару до названого місця призначення або узгодженого пункту, якщо такий є, у названому місці призначення.

Таким чином, продавець зобов`язаний оплатити витрати, пов`язані з перевезенням товару до названого пункту призначення.

Отже, наведене свідчить про те, що погоджуючи саме обрані умови поставки DAP, Сторони виходили з того, що ціна вже включає в себе вартість товару, фрахт та транспортні витрати до пункту призначення. Пунктом призначення є місто Дніпро, що вказано у кожному інвойсі.

Таким чином, укладаючи зовнішньоекономічний Договір, Сторони погодили всі його істотні умови, до складу яких належить в тому числі і ціна товару, придбаного за умовами поставки DAP, відповідно до яких у фактурну вартість товару вже включені витрати, що впливають на митну вартість товару (в тому числі перевезення).

Саме тому для цілей визначення митної вартості товару ця вартість не потребує коригування.

Також суд зазначає, що пунктом 6 частини 2 статті 53 МК України визначена необхідність надання транспортних(перевізних) документів, а також документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, які повинні надаватись тільки за певних умов, зокрема: якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару.

Положення частини 10 статті 58 МК України передбачають, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати, що є складовими митної вартості, зокрема (витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті

Враховуючи те, що Договором узгоджені умови поставки DAP (Інкотермс 2020), за якими продавець зобов`язаний оплатити витрати, пов`язані з перевезенням товару до названого пункту призначення, Позивач звільнений від обов`язку щодо надання перевізних документів.

Позивач не укладав жодного договору з перевізниками, і не здійснював будь-якої оплати перевізникам, а отже перевізні документи у нього відсутні.

Крім цього, враховуючи, що перевезення товару відбулось за рахунок продавця, і у позивача (декларанта) відсутні перевізні документи, Позивач не повинен надавати митному органу перевізні документи, і це не є розбіжністю митної вартості товарів.

Щодо інформації, яка міститься в комерційній пропозиції, суд зазначає, що чинним законодавством не встановлено будь-яких обов`язкових вимог щодо форми та змісту комерційної пропозиції, які можуть оформлюватись продавцем у довільній формі та на власний розсуд. Сама комерційна пропозиція є лише пропозицією щодо вартості товару, а конкретна його ціна визначається сторонами та обумовлюється відповідним інвойсом. Отже, комерційна пропозиція, у сукупності з іншими доказами по справі, є додатковим доказом правильності визначення митної вартості товару за ціною Договору, так як в ній зазначена ціна, на підставі якої було запропоновано Позивачу придбати відповідний товар.

Стосовно експертного висновку торгово-промислової палати, суд зазначає, що за правилами статті 11 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» методичні та експертні документи, видані торгово-промисловими палатами в межах їх повноважень, є обов`язковими для застосування на всій території України. Крім того, у разі сумніву у відповідному експертному висновку, митниця мала право звернутися до іншого суб`єкта оціночної діяльності із письмовим запитом на рецензування (згідно із Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в України»), однак таке своє право не реалізувала.

Такий правовий висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду висловлений у постанові від 06 листопада 2018 року у справі №810/2593/15.

В оскаржуваних у цій справі рішеннях про коригування митної вартості також зазначено, що у наданому до митного оформлення інвойсі не зазначено, які саме складові включено до ціни товару.

Щодо цих доводів суд указує, що у інвойсах є посилання на зовнішньоекономічний Договір, змістом якого і визначені умови поставки, умови розрахунків та інше.

Так, пунктом 2.1. зовнішньоекономічного Договору №EX-UA/1701/25 від 17.01.2025 сторони обумовили, що ціна на Товар включає вартість тари, пакування та маркування.

Відповідно до пункту 3.1. зовнішньоекономічного Договору №EX-UA/1701/25 від 17.01.2025, поставка Товару здійснюється на умовах DAP (ІНКОТЕРМС 2020), місце поставки визначається в інвойсі на кожну окрему поставку.

Згідно із рахунками-фактурами (інвойсами), Товар надійшов на адресу Позивача на умовах поставки DAP-Дніпро. Тобто, відповідно до кожного інвойсу, ціну Товару за цим Договором сформовано з урахуванням умов поставки DAP-Дніпро, відповідно до Правил «ІНКОТЕРМС 2020».

Крім цього, суд зазначає, що відповідно до вимог Митного кодексу України, основні документи, які підтверджують задекларовану митну вартість товарів визначені у частині 2 статті 53 МК України, і до них не належить експортна декларація, а отже ця обставина не є достатньою підставою для відмови в оформленні товару за основним методом визначення митної вартості.

Отже, подані декларантом до митного органу документи у своїй сукупності підтверджують заявлену підприємством митну вартість та її складові частини, не мають розбіжностей, відомості про визначення митної вартості в цих документах є достовірними, базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Натомість, зазначені митницею у повідомленні декларанту та рішенні про коригування митної вартості зауваження та розбіжності, які стали підставою для витребування митницею додаткових документів та прийняття спірного рішення про коригування митної вартості, не можуть бути визнані об`єктивними, обґрунтованими та такими, що впливають на числові значення заявленої митної вартості.

По суті вказані митним органом зауваження носять формальний характер, що у їх сукупності та окремо кожне не вказує на наявність підстав для коригування заявленої декларантом вартості товару.

Поряд з цим, суд зазначає, що в рішенні про коригування митної вартості товарів відсутні порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за другорядним методом (метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів), відсутні пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Згідно із пунктом 2.1. Наказу Міністерства фінансів України 24.05.2012 № 598 «Про затвердження Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів», посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Натомість, у рішенні про коригування митної вартості жодних пояснень щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, комерційних умов тощо, а також докладної інформації та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні не зазначено.

Обставина про наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за резервним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).

Автоматизована система аналізу та управління ризиками з об`єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

Водночас, ціна є грошовим вираженням лише у разі коли існує рівновага між попитом та пропозицією. В інших випадках коливання цін спричиняються не вартістю, а іншими причинами.

Отже, факт наявності у автоматизованій системі митного органу інформації, що товар, який задекларовано позивачем, розмитнювався іншими особами за значно вищою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 29.01.2019 справа №815/6827/17, від 22.04.2019 справа № 815/6242/17, від 07.08.2018 справа №815/3400/17.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що надані позивачем до митного оформлення документи повною мірою підтверджують числові значення складових митної вартості, відомості в них не мають протиріч, невідповідностей або розбіжностей, які б не дозволяли митному органу провести обчислення митної вартості за основним методом, документи у своїй сукупності підтверджують заявлену позивачем митну вартість та її складові частини, відомості про визначення митної вартості в цих документах базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, достатність яких не спростована відповідачем, а тому вказані відповідачем в оспорюваному рішенні обставини не можуть бути підставами для коригування такої митної вартості.

Митним органом не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, та не надано доказів, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за ціною договору.

Відтак, підстави для незастосування першого методу визначення митної вартості судом не встановлені, наявність підстав для коригування митної вартості товару відповідачем не доведена.

Згідно з частинами першою, другою статті 256 МК України, відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення органу доходів і зборів про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.

У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.

Відповідно до частини сьомої статті 54 МК України, у разі, якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

З аналізу цих норм у їх системному зв`язку між собою та з положеннями пункту 2 частини шостої статті 54, частини третьої статті 53 МК України, видно, що відмова у митному оформленні має бути аргументованою невиконанням вимог, що пов`язані саме з тими недоліками, у зв`язку з якими органом доходів і зборів витребувані додаткові документи.

Аналогічний правовий висновок здійснений Верховним Судом у постанові від 06 березня 2018 року у справі №815/3142/17.

Суд дійшов висновку, що надані позивачем документи у своїй сукупності підтверджують заявлену підприємством митну вартість та її складові частини, не мають розбіжностей, відомості про визначення митної вартості в цих документах базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, що спростовує висновки митного органу щодо відсутності таких підтверджень.

З наданих документів видно, що підприємство для митного оформлення і підтвердження митної вартості надало усі документи для застосування основного методу визначення митної вартості. Надані документи підтверджують числові значення складових митної вартості, відомості в них не мають протиріч та розбіжностей дозволяють провести обчислення митної вартості.

Відповідачем не надано доказів того, що документи, які подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності зазначеної у них інформації щодо складових митної вартості товару.

Також у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів. Проте в даному випадку вказаних відомостей митницею не наведено.

Застосована правова позиція відповідає правовому висновку, висловленому Верховним Судом у постанові від 08.02.2019 у справі № 825/648/17.

У постанові від 09.04.2021 у справі № 804/5143/16 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначає: «митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України (у разі визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за першим методом).

При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

Водночас приписи вказаних статей зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Саме ж по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товарів та рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товару, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу її визначення».

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 23.07.2019 у справі № 1140/3242/18, де зазначено, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У зв`язку з вказаним саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.

Надаючи оцінку таким доводам митного органу, суд виходить з того, що саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Отже, відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.

Суд зазначає, що досліджені первинні документи, які також були подані позивачем до митного органу, повністю підтверджують митну вартість товару, задекларовану за основним методом.

Зважаючи на те, що відповідачем не надано доказів того, що подані декларантом для митного оформлення документи не надавили можливості встановити всі складові митної вартості товари, мали розбіжності або виправлення, у зв`язку з чим спірне рішення митного органу про коригування митної вартості товару не може вважатися обґрунтованим та правомірним.

За таких обставин, оскаржувані у цій справі рішення відповідача про коригування митної вартості товарів прийняті не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, та необґрунтовано, тобто без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, тобто не відповідають критеріям, визначеним частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, тому є протиправними та підлягають скасуванню.

Надаючи правову оцінку прийняттю відповідачем карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, які є предметом спору у цій справі, суд зазначає таке.

Згідно з частиною 12 статті 264 Митного кодексу України у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи митного органу.

Як зазначено у пунктів 8.1, 8.2 Розділу VІІІ Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого 30 травня 2012 року наказом Міністерства фінансів України №631, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 серпня 2012 року за №1360/21672, у всіх випадках відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення оформлюється картка відмови за формою, наведеною в додатку 2 до цього Порядку.

Картка відмови складається за допомогою АСМО у межах строку, відведеного статтею 255 Кодексу для завершення митного оформлення, посадовою особою митного органу, якою прийнято рішення про відмову.

У картці відмови зазначаються причини відмови, наводяться вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а також вказується інформація про порядок оскарження рішення про відмову.

У картах відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення зазначено такі причини для відмови у митному оформлені (випуску) товарів: прийняття рішення про коригування митної вартості товарів.

Оскільки судом скасовані рішення про коригування митної вартості товарів через їх протиправність, оскаржувані у цій справі картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення також підлягають скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на встановлені обставини справи, наведені положення чинного законодавства, суд зазначає, що позовна заява у цій справі є такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до абз.1 ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При цьому, суд ураховує, що рішення про коригування митної вартості та картка відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є взаємопов`язаними однаковими правовідносинами, відтак вказані рішення у випадку їх спільного оскарження розцінюються як одне ціле.

Розрахунок судового збору у випадку оскарження рішення про коригування митної вартості разом з карткою відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення має здійснюватися виходячи лише з розміру різниці між митною вартістю, що була розрахована позивачем, та митною вартістю, що була визначена оскаржуваними рішеннями. Суд не повинен додатково визначати судовий збір за оскарження картки відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення як немайнову вимогу.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 27 серпня 2024 року у справі № 120/15468/23.

З урахуванням наведеного, а також з огляду на задоволення позовних вимог, стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає судовий збір у розмірі 14980,79 грн.

Відповідно до ч.5 ст.250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 90, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН-ТАЖ» до Київської митниці про визнання протиправними і скасування рішень задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів:

№UA100330/2025/000041/2 від 02.08.2025 з карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100330/2025/000435;

№UA100330/2025/000042/2 від 05.08.2025 з карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100330/2025/000441;

№UA100330/2025/000043/2 від 15.08.2025 з карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100330/2025/000467.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН-ТАЖ» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 14980 (чотирнадцять тисяч дев`ятсот вісімдесят) грн 79 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІН-ТАЖ» (вул. Театральна, буд.3, каб.8, м. Дніпро, 49047).

Відповідач: Київська митниця (б-р Гавела Вацлава, 8-А, м. Київ, 03124, код ЄДРПОУ 43997555).

Суддя Н.В. Кучугурна