Рішення від 01 листопада 2026 р. у справі №160/10056/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Суд: Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них

Дата: 01 листопада 2026 р.

Справа: №160/10056/26

Суддя: Кучугурна Наталія Вікторівна

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2026 рокуСправа № 160/10056/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кучугурної Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Живоглядова Уляна Сергіївна, до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

Обставини справи: через систему «Електронний суд» до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Живоглядова Уляна Сергіївна, до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, в якій позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення № 046450017747 від 24.12.2025 Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області в частині розрахунку страхового стажу ОСОБА_1 ;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 09.07.1984 по 04.02.1989, з 14.02.1989 по 12.01.1990, з 15.01.1990 по 10.08.1992, з 11.08.1992 по 06.04.2000, згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 15.08.1984 та архівної довідки №161/1-25 від 07.04.2022, що ґрунтується на розрахунках по оплаті праці колгоспників колгоспу «Аврора» та КДСП «Авангард»; період навчання згідно диплома НОМЕР_2 від 31.10.1990; періоди догляду за дітьми 1986 р.н. та 1997 р.н.

В обґрунтування позовних вимог позивач указує, що 18.12.2025 вона звернулася до органів пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком, яка була розподілена за принципом екстериторіальності на розгляд до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області їй було відмовлено в призначенні пенсії у зв`язку з недосягненням пенсійного віку та відсутністю необхідного страхового стажу. При цьому відповідачем не було зараховано до її страхового стажу періоди її роботи в колгоспі, період навчання та періоди догляду за дітьми до досягнення ними віку трьох років. Позивач не погоджується із зазначеним рішенням в частині розрахунку її страхового стажу, тому звернулася до суду з цим позовом.

Справі за цією позовною заявою присвоєно №160/10056/26 та за результатами автоматизованого розподілу справу передано для розгляду судді Кучугурній Н.В.

Ухвалою суду прийнято до розгляду позовну заяву і відкрито провадження в адміністративній справі; призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), за наявними у справі матеріалами; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву (у разі заперечення проти позовної заяви) протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.

Від відповідача через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, у якій відповідач указує, що позовні вимоги не визнає та зазначає, що позивачу у призначенні пенсії відмовлено через недосягнення пенсійного віку та відсутність необхідного страхового стажу. В результаті розгляду документів, доданих до заяви, не зараховано періоди: з 09.07.1984 по 04.02.1989, 14.02.1989 по 12.01.1990 та 15.01.1990 по 10.08.1992 згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 15.08.1984, оскільки інформація про встановлений мінімум трудової участі та кількість відпрацьованих трудоднів в колгоспі не завірено належним чином; з 11.08.1992 по 06.04.2000 згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 15.08.1984, оскільки згідно архівної довідки 160/1-25 від 07.04.2022 позивач не працювала; стаж згідно архівної довідки 160/1-25 від 07.04.2022 можливо буде зарахувати після проведення перевірки заробітної плати на підприємстві; навчання згідно диплома НОМЕР_2 від 31.10.1990, оскільки період навчання потребує уточнення; догляд за дитиною 1986 р.н. та 1997 р.н., оскільки не підтверджено догляд за дитиною до трьох років. Таким чином, страховий стаж позивача складає 21 рік 8 місяців 19 днів, що є недостатнім для призначенням пенсії за віком, а також відповідач указує на не досягнення позивачем пенсійного віку. На підставі викладеного відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Від позивача через її представника надійшла відповідь на відзив, у якій, посилаючись на доводи, викладені в позовній заяві, позивач просить суд позов задовольнити.

Ухвалою суду витребувано у відповідача належним чином засвідчену копію пенсійної справи позивача, яка відповідачем була надана до суду разом з відзивом на позовну заяву.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п.8 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (позивач) 18.12.2025 звернулася до органів пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (відповідач) від 24.12.2025 №046450017747 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком.

У рішенні, серед іншого, зазначено про таке.

Відмова про призначення пенсії за віком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , яка звернулася до територіальних органів Пенсійного України фонду України 18.12.2025 щодо призначення пенсії за віком згідно ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (Закон від №1058).

Право на призначення пенсії за віком після досягнення 60-річного віку за наявності страхового стажу - 34 роки. 63-річного віку за наявності страхового стажу - 25 роки, 65-річного віку за наявності страхового стажу - 15 років.

Згідно наданих документів страховий стаж становить 21 рік 08 місяців 19 днів.

Результати розгляду документів, доданих до заяви:

за доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди:

- з 09.07.1984 по 04.02.1989, 14.02.1989 по 12.01.1990 та 15.01.1990 по 10.08.1992 згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 15.08.1984, оскільки інформація про встановлений мінімум трудової участі та кількість відпрацьованих трудоднів в колгоспі не завірено належним чином;

- з 11.08.1992 по 06.04.2000 згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 15.08.1984, оскільки згідно архівної довідки 160/1-25 від 07.04.2022 позивач не працювала;

- стаж згідно архівної довідки 160/1-25 від 07.04.2022 можливо буде зарахувати після проведення перевірки заробітної плати на підприємстві;

- навчання згідно диплома НОМЕР_2 від 31.10.1990, оскільки період навчання потребує уточнення;

- догляд за дитиною 1986 р.н. та 1997 р.н., оскільки не підтверджено догляд за дитиною до трьох років.

Враховуючи вищевикладене, прийнято рішення відмовити у призначенні пенсії відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з недосягненням пенсійного віку та відсутністю необхідного страхового стажу.

Не погоджуючись із вказаним рішенням органів пенсійного фонду в частині розрахунку страхового стажу, позивач звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає таке.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до пункту 6 статті 92 Конституції України, виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058-ІV), який розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Цей Закон також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Згідно з ч. 1 ст. 8 вказаного Закону, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону №1058-IV, в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно з частиною першою статті 24 Закону №1058-ІV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону №1058-ІV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч.4 ст.24 Закону №1058-ІV).

Згідно зі ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. До стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.

Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

12.08.1993 Кабінет Міністрів України своєю постановою № 637 затвердив Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок №637).

Так, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків (розділ «Загальні положення» Порядку №637).

Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пунктів 1, 2, 6 Основних положень про порядок видачі і ведення трудових книжок колгоспників, затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 02.04.1975 №310 «Про трудові книжки колгоспників» (в редакції від 15.08.1990), трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспу. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту прийняття їх у члени колгоспу. Всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою.

Відповідно до ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», стаж роботи в колгоспі за період після 1965 року обчислюється за фактичною тривалістю роботи тільки тоді, коли член колгоспу не виконував встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві без поважних причин.

Згідно з Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженою постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 №162, до трудових книжок за місцем роботи вносяться окремим рядком з посиланням на дату, номер та найменування відповідних документів, зокрема, такі записи, про роботу в якості членів колгоспу - у тому разі, коли чинним законодавством передбачене зарахування цієї роботи в загальний трудовий стаж працівників. Передбачені цим пунктом записи вносяться до трудової книжки до занесення відомостей про роботу на даному підприємстві (п.2.17).

Таким чином, до стажу роботи зараховується робота, у тому числі, на підставі членства в колгоспах. При цьому, записи про роботу як членів колгоспу заноситься до трудової книжки до занесення відомостей про роботу у колгоспі.

Так, трудова книжка колгоспника ОСОБА_2 серії НОМЕР_1 містить, з-поміж інших, такі записи про періоди роботи позивача (мовою трудової книжки):

09.07.1984 Принята в члены колхоза «Аврора» Магдалиновского района.

Принята в качестве разнорабочей.

Направлена на учебу в Днепропетровский с/х институт.

04.02.1987 Принята в качестве агронома-семеновода.

04.02.1989 Уволена по собственному желанию.

Колхоз имени Ильича Магдалиновского района Днепропетровской области

14.02.1989 Принята в члены колхоза.

Принята на работу агрономом-семеноводом.

12.01.1990 Уволена по собственному желанию.

15.01.1990 Принята в колхоз «Аврора» агрономом-семеноводом.

11.08.1992 Колхоз реорганизован в КДСП «Авангард».

06.04.2000 Уволена с членов КДСП по собственному желанию.

Крім цього, трудова книжка містить такі записи (мовою трудової книжки):

1987 принятый колхозом годовой минимум трудового участия в общественном хозяйстве - 250, выполнение годового минимума трудового участия в общественном хозяйстве 229;

1988 принятый колхозом годовой минимум трудового участия в общественном хозяйстве 250, выполнение годового минимума трудового участия в общественном хозяйстве 285;

1989 принятый колхозом годовой минимум трудового участия в общественном хозяйстве -, выполнение годового минимума трудового участия в общественном хозяйстве 264;

1990 принятый колхозом годовой минимум трудового участия в общественном хозяйстве 260, выполнение годового минимума трудового участия в общественном хозяйстве 322;

1991 принятый колхозом годовой минимум трудового участия в общественном хозяйстве 260, выполнение годового минимума трудового участия в общественном хозяйстве 328;

1992 принятый колхозом годовой минимум трудового участия в общественном хозяйстве 260, выполнение годового минимума трудового участия в общественном хозяйстве 338;

1993 - д/отпуск;

1994 принятый колхозом годовой минимум трудового участия в общественном хозяйстве 260, выполнение годового минимума трудового участия в общественном хозяйстве 304;

1995 принятый колхозом годовой минимум трудового участия в общественном хозяйстве 260, выполнение годового минимума трудового участия в общественном хозяйстве 328;

1996 принятый колхозом годовой минимум трудового участия в общественном хозяйстве 260, выполнение годового минимума трудового участия в общественном хозяйстве 290;

1997 принятый колхозом годовой минимум трудового участия в общественном хозяйстве 260, выполнение годового минимума трудового участия в общественном хозяйстве 234;

1998 - д/відпустка по догляду за дитиною до 3 років.

1999 - відпустка по догляду за дитиною до 3 років.

Таким чином, згідно з трудовою книжкою колгоспника позивач працювала у колгоспі «Аврора» (пізніше КДСП «Авангард») Магдалинівського району з 09.07.1984 по 04.02.1989 та з 15.01.1990 по 06.04.2000, а також у колгоспі ім. Ілліча Магдалинівського району з 14.02.1989 по 12.01.1990.

Трудова книжка колгоспника містить запис про членство позивача в колгоспі «Аврора», що внесений у трудову книжку. Також запис про членство в колгоспі ім. Ілліча, що також внесений у трудову книжку.

Отже, робота позивача в колгоспі «Аврора» та колгоспі ім. Ілліча підтверджується записами у її трудовій книжці колгоспника, яка є основним документом про трудову діяльність членів колгоспу. При цьому, трудова книжка колгоспника свідчить про те, що позивач виконувала норму з відпрацьованих вихододнів у вищевказані періоди, що з огляду на положення статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», є підставою для зарахування до страхового стажу періодів роботи позивача в колгоспах.

У свою чергу, відповідач в оскаржуваному рішенні вказав, що до страхового стажу не зараховано періоди роботи в колгоспі з 09.07.1984 по 04.02.1989, з 14.02.1989 по 12.01.1990 та з 15.01.1990 по 10.08.1992 згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 15.08.1984, оскільки інформація про встановлений мінімум трудової участі та кількість відпрацьованих трудоднів в колгоспі не завірено належним чином.

Суд зазначає, що пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників» передбачено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення його трудової книжки та бухгалтерських документів на підприємстві, тому неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на загальних підставах.

Наведене вище узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові №687/975/17 від 21.02.2018.

Також, Верховний Суд у постанові від 19.12.2019 у справі №307/541/17 (адміністративне провадження №К/9901/18274/18) зазначив, що підставою для призначення пенсії за віком є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Управління ПФУ не врахувало, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

З огляду на викладене, суд зазначає, що періоди роботи позивача у колгоспі «Аврора» (пізніше КДСП «Авангард») Магдалинівського району з 09.07.1984 по 04.02.1989 та з 15.01.1990 по 06.04.2000, а також у колгоспі ім. Ілліча Магдалинівського району з 14.02.1989 по 12.01.1990 повинні бути зараховані до її страхового стажу.

Згідно зі ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», до стажу роботи зараховується, серед іншого, також навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Відповідно до п.8 Порядку №637, час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.

Як, до органів пенсійного фонду, так і до матеріалів справи був наданий диплом НОМЕР_2 , в якому вказано, що ОСОБА_1 у 1984 році вступила до Дніпропетровського ордена Трудового Червоного Прапора сільськогосподарського інституту і в 1990 році закінчила повний курс названого інституту.

Суд зазначає, що із наданого диплому не можливо встановити точну дату початку і закінчення навчання.

Інших доказів, що містять відомості про періоди навчання до матеріалів справи не надано.

Враховуючи викладене, суд відмовляє у задоволенні позовної заяви в частині позовних вимог, які стосуються зобов`язання відповідача зарахувати до страхового стажу позивача період навчання відповідно до диплома НОМЕР_2 .

Щодо позовних вимог про зарахування до страхового стажу позивача періодів догляду за дитиною 1986 р.н. та 1997 р.н., суд зазначає таке.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 11 Закону №1058-IV, загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню підлягають особи, які доглядають за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відповідно до закону отримують допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та/або при народженні дитини, при усиновленні дитини.

До стажу роботи зараховується також час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку (п. «ж» ч.3 ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення»).

Відповідно до ч. 2 ст. 181 КЗпП України, відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати (частини третя та шоста статті 179 цього Кодексу) зараховуються як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу роботи за спеціальністю.

Згідно зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 від 10.11.1986, ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_3 , матір`ю якого вказана ОСОБА_1 .

Згідно зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_5 від 08.09.1997, ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася ОСОБА_4 , матір`ю якої вказана ОСОБА_1 .

Відповідач не зарахував до страхового стажу позивача періоди догляду за дитиною ( ІНФОРМАЦІЯ_2 та ІНФОРМАЦІЯ_3 ) до досягнення нею 3-річного віку, оскільки не підтверджено догляд за дитиною до трьох років.

Разом з тим, відповідно до п. 11 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок №637), час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми встановлюється на підставі:

свідоцтва про народження дитини або паспорта громадянина України (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть);

документів про те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було надано копії свідоцтв про народження дітей серії НОМЕР_4 від 10.11.1986 та серії НОМЕР_5 від 08.09.1997, що є достатнім для зарахування періодів догляду за дітьми до досягнення ними віку трьох років, за умови, якщо позивач не перебувала б у трудових відносинах в ці періоди.

Проте записи трудової книжки свідчать про те, що позивач у вказані періоди працювала в колгоспі «Аврора» (КДСП «Авангард»), та зазначені періоди роботи судом вже були зараховані до її страхового стажу.

Таким чином, в задоволенні позовної заяви в наведеній частині позовних вимог суд відмовляє.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Встановлення невідповідності діяльності суб`єкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання його рішень, дій та бездіяльності може бути підставою для задоволення адміністративного позову.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскаржуване у цій справі рішення в частині не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи у колгоспах з 09.07.1984 по 04.02.1989, з 14.02.1989 по 12.01.1990, з 15.01.1990 по 10.08.1992, з 11.08.1992 по 06.04.2000, прийняте відповідачем без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення і не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, відповідно це рішення є протиправним у зазначеній вище частині і таким, що підлягає скасуванню частково.

З огляду на викладене, суд зазначає про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №046450017747 від 24.12.2025 в частині не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи у колгоспах з 09.07.1984 по 04.02.1989, з 14.02.1989 по 12.01.1990, з 15.01.1990 по 10.08.1992, з 11.08.1992 по 06.04.2000 та зобов`язання відповідача зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 09.07.1984 по 04.02.1989, з 14.02.1989 по 12.01.1990, з 15.01.1990 по 10.08.1992, з 11.08.1992 по 06.04.2000.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (ч. 1 ст. 90 КАС України).

З огляду на встановлені обставини справи, наведені положення чинного законодавства, позовні вимоги у цій справі підлягають задоволенню частково.

З огляду на положення ст. 139 КАС України, а також часткове задоволення позовних вимог, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 532,48 грн.

Відповідно до ч. 5 ст. 250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 139, 241-246, 250 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №046450017747 від 24.12.2025 в частині не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи у колгоспах з 09.07.1984 по 04.02.1989, з 14.02.1989 по 12.01.1990, з 15.01.1990 по 10.08.1992, з 11.08.1992 по 06.04.2000.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 09.07.1984 по 04.02.1989, з 14.02.1989 по 12.01.1990, з 15.01.1990 по 10.08.1992, з 11.08.1992 по 06.04.2000.

В іншій частині позовних вимог, у їх задоволенні відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (просп. Соборний, буд. 158-Б, м. Запоріжжя, 69005, код ЄДРПОУ 20490012) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) судовий збір у розмірі 532 (п`ятсот тридцять дві) грн 48 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (просп. Соборний, буд. 158-Б, м. Запоріжжя, 69005, код ЄДРПОУ 20490012).

Суддя Н.В. Кучугурна

Оригінал: reyestr.court.gov.ua