Рішення від 28 жовтня 2026 р. у справі №160/2240/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Суд: Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: медико-соціальної експертизи

Дата: 28 жовтня 2026 р.

Справа: №160/2240/26

Суддя: Конєва Світлана Олександрівна

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2026 рокуСправа № 160/2240/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Конєвої С.О.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до відповідача-1: Комунального некомерційного товариства «Дніпропетровська обласна клінічна офтальмологічна лікарня», до відповідача-2 : Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» Центру оцінювання функціонального стану особи про визнання протиправними та скасування рішень №72/25/2692/Р від 05.08.2025р. №8231/01-19 від 19.11.2025р., визнання бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

29.01.2026р. (згідно відомостей Укрпошти) ОСОБА_1 звернулася з адміністративним позовом до відповідача-1: Комунального некомерційного товариства «Дніпропетровська обласна клінічна офтальмологічна лікарня», до відповідача-2 : Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» Центру оцінювання функціонального стану особи та, з урахуванням уточненого адміністративного позову від 21.03.2026р., просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, сформованої при КНТ «Дніпропетровська обласна клінічна офтальмологічна лікарня» відповідача-1 №72/25/2692/Р від 05.08.2025 року;

- визнати бездіяльність відповідача-2 Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ Центру оцінювання функціонального стану особи (ЦОФСО) щодо розгляду скарги б/н від 13.10.2025 року від позивача;

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача-2 Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ Центру оцінювання функціонального стану особи (ЦОФСО) щодо розгляду скарги б/н від 13.10.2025 року від позивача оформлену листом відповіддю вих. 19.11.2025 №8231/01-19;

- зобов`язати відповідача-1 експертну команду з оцінювання повсякденного функціонування особи, сформовану при КНТ «Дніпропетровська обласна клінічна офтальмологічна лікарня» здійснити повторне оцінювання повсякденного функціонування особи щодо встановлення позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 інвалідності з урахуванням висновків суду, викладених у рішенні суду.

Свої позовні вимоги позивачка обґрунтовує тим, що відповідачем-1 за оспорюваним рішенням від 05.08.2025р. їй була встановлена ІІ група інвалідності, з яким вона не погоджується, оскільки під час його прийняття експертною командою не було визначено потреби у її постійному сторонньому догляді з урахуванням того, що підтверджений медичною документацією фактичний стан її здоров`я відповідає критеріям для встановлення І групи інвалідності, а саме: основним діагнозом є – Н54.0 «Сліпота обох очей» (код згідно з класифікатором НК 025:2021), вона має обмеження здатності до самообслуговування та орієнтації, відповідно, має потребу в постійному догляді, їй була проведена операція, окрім того, поставлені супутні діагнози – ішемічна хвороба серця дифузний кардіосклероз стенокардія напруги 2 ф. кл гіпертонічна хвороба 2 ст. ст.2 ризик 4 СН2А, що не було взято до уваги, тому, на переконання позивачки, зазначене призвело до неправильного встановлення їй групи інвалідності та порушення відповідачем-1 порядку проведення експертизи та основних вимог законодавства, що регулює відповідну сферу спірних правовідносин. Позивачка також посилається і на те, що, зазначивши у оспорюваному рішенні про те, що вона не потребує стороннього догляду, відповідачем-1 не було наведено жодних мотивів такого висновку, не описано здатність її до самостійного пересування поза житлом, не надано оцінки можливості безпечного користування транспортом, відвідування медичних і державних установ, не враховано ризики для життя і здоров`я, пов`язані з повною відсутністю зору, не зазначено про те, чому при таких показниках зору як повна сліпота встановлено ІІ групу інвалідності та легкий ступінь обмежень в самообслуговуванні. Тобто, позивачка вважає оспорюване рішення у цій частині необґрунтованим, формальним та таким, що порушує принцип повної та всебічної оцінки повсякденного функціонування особи, при його прийнятті не було дотримано критеріїв встановлення груп інвалідності визначених наказом МОЗ від 10.12.2024 №2067, критеріїв стійкості розладів функцій організму, затверджених п.7 постанови КМУ №1338, у зв`язку з чим таке оспорюване рішення відповідача-1 вважає протиправним. За викладеного, позивачка вважає, що відповідачем-1 не були враховані всі медичні документи, які прямо вказують на ступінь втрати зору, який відповідає І групі інвалідності, висновок відповідача-1 не містить належного обґрунтування, що свідчить про недотримання експертною комісією порядку проведення експертизи. Також позивачка вказала і на те, що нею була подана скарга від 13.10.2025р. на вказане оспорюване рішення до відповідача-2, проте, їй було відмовлено у розгляді цієї скарги протиправно, так як у неї були вагомі причини того, що вона пропустила строк звернення зі скаргою, тому, на її переконання, відповідач-2 проявив бездіяльність щодо розгляду її скарги.

Ухвалою суду від 13.03.2026р. відкрито провадження у даній адміністративній справі, розгляд даної справи було призначено у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами з 10 квітня 2026 року та зобов`язано відповідачів-1,2 протягом 15 календарних днів після отримання цієї ухвали надати суду відзив на позов та докази в обґрунтування відзиву з дотриманням вимог ст.ст.162,261 Кодексу адміністративного судочинства України; надати докази правомірності оскаржуваних рішень; правомірності відмови у поновленні строку розгляду скарги позивачки від 13.10.2025р. з урахуванням стану її здоров`я (сліпота) та того, що її син проходить військову службу, виходячи з вимог ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Зазначена ухвала суду була отримана відповідачами-1,2 у їх електронних кабінетах 14.03.2026р. (у робочий час та день), що підтверджується змістом довідок про доставку електронного листа та є належним повідомленням відповідача про дату та час розгляду справи у відповідності до вимог ст.ст.18, 251 КАС України.

На виконання вимог зазначеної ухвали суду, через систему «Електронний суд», 24.03.2026р. відповідачем-1 (КНТ «Дніпропетровська обласна клінічна офтальмологічна лікарня») подано до суду відзив на позов, у якому останній просив у задоволенні адміністративного позову позивачці відмовити у повному обсязі, залишити оспорюване рішення від 05.08.2025р. без змін, посилаючись на те, що воно є правомірним та таким, що прийняте у повній відповідності до чинного законодавства України; відповідач-1 зазначив, що оцінювання проводиться за електронним направленням, що сформоване в електронній системі лікуючим лікарем, який направив позивачку для встановлення групи інвалідності, відтак, отримавши через електронний реєстр оцінювання медичні документи, сформовані лікарем, відповідач-1 діяв правомірно при проведенні її повсякденного функціонування; позивачка, станом на день огляду експертною командою, не мала обмежень життєдіяльності та клінічних порушень здоров`я, які би відповідали критеріям І групи інвалідності; за п.10 Критеріїв встановлення інвалідності, затверджених постановою №1338 у редакції від 06.06.2025р., яка діяла на день огляду позивачки, було передбачено встановлення потреби в постійному сторонньому догляді тільки для першої групи, яка поділяється на підгрупи А і Б, а отже, відповідач-1 не мав законних підстав встановлювати потребу в постійному сторонньому догляді про що зазначено і у оспорюваному рішенні; рішення приймаються колегіально більшістю голосів членів експертної команди, розгляд справи фіксується у відповідному протоколі, за результатами проведення оцінювання експертна команда приймає рішення, відтак, на переконання представника відповідача-1, експертною командою не було допущено порушень встановленого порядку, прийняття оспорюваного рішення було здійснено без порушень таких принципів адміністративної процедури, як законність, відкритість, гарантування права на участь у проведенні оцінювання та отримання результатів. Також відповідач-1 вказав і на те, що звернення позивачки до суду з даним позовом фактично направлено на вирішення питання щодо не надання їй відповідної групи інвалідності, що є дискреційними повноваженнями експертних команд відповідно до постанови КМУ №1338, і суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері, у межах адміністративного процесу суд також і не вправі надавати оцінку професійним діям конкретних лікарів під час застосування ними відповідних методів огляду позивачки, про що свідчать і численні правові висновки Верховного Суду, викладені, зокрема, у постанові від 12.10.2021 у справі №280/4820/19 та інших, наведених у відзиві на позов. Окрім того, відповідач-1 у відзиві на позов навів обґрунтування щодо правомірності дій/бездіяльності відповідача-2 щодо не розгляду скарги позивачки від 13.10.2025р. та правомірності відмови їй у поновленні строку звернення зі скаргою, оформлену листом від 19.11.2025р.

30.03.2026р. на виконання вимог ухвали суду через систему «Електронний суд» відповідачем-2 (ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності) було подано відзив на позов, у якому останній просив у задоволенні позовних вимог позивачки відмовити у повному обсязі посилаючись на те, що 17.0.2025р. позивачкою було подано скаргу на рішення ЕК №72/25/2692/Р від 05.08.2025р. з клопотанням про поновлення строків подання скарги, без доказів поважності причин пропуску строку, встановленого п.60 Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого постановою КМУ №1338 від 15.11.2024р., за результатами розгляду клопотання позивачки доданого до її скарги встановлено, що документів на підтвердження поважних причин пропуску строку оскарження не надано, таким чином, за результатами розгляду клопотання позивачки та на підставі вищезазначеної норми , ЦОФСО відмовив позивачці у поновленні строку подання скарги про що позивачку було повідомлено листом від 19.11.2025р. вих. №8231/01-19, який прийнятий у порядку та у спосіб, що визначені чинним законодавством України. Також, відповідач-2 вважає, що належними та допустимими доказами довів правомірність та обґрунтованість оспорюваних позивачкою дій та дотримання процедури розгляду скарги позивачки.

02.04.2026р. через систему «Електронний суд» представником позивачки була подана відповідь на відзив, у якій останній зазначив, що позивачка у даній справі оскаржує порушення процедури, неповноту дослідження доказів та необґрунтованість висновків експертної команди, що відповідає критеріям для оцінювання рішення (дій), визначених статтею 2 КАС України, у зв`язку із чим просив визнати протиправними і скасувати оспорювані рішення відповідачів-1,2, визнати бездіяльність відповідача-2 щодо розгляду скарги позивачка та зобов`язати відповідача-1 ЕКОПФО здійснити повторне оцінювання щодо встановленні позивачці групи інвалідності з урахуванням висновків суду, викладених у рішенні суду.

Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Ухвалою суду від 29.10.2026р. у зв`язку із перебуванням судді Конєвої С.О. у щорічній відпустці, велику завантаженість справами та, як наслідок, об`єктивну неможливість прийняття у цей період рішень у справах, на підставі ст. 121 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд даної справи було продовжено до 29.10.2026р.

Враховуючи викладене, дана справа вирішується 29.10.2026р., тобто у межах строку, визначеного ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.

У відповідності до вимог ч.8 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Із наявних в матеріалах справи копій документів, судом встановлені наступні обставини у даній справі.

Позивачка у справі – громадянка України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за даною адресою проживає одна, про що свідчить зміст копії паспорту позивачки серії НОМЕР_1 від 11.04.2003р. та копія довідки №49 від 13.10.2025р. голови квартального вуличного комітету №17 Довгинцевський район м. Кривий Ріг, наявних у справі.

Як зазначила позивачка у позові, нею з 2023 року поступово втрачався зір, до цього діагнозу – втрати зору (повна сліпота) були поставлені супутні діагнози – ішемічна хвороба серця дифузний кардіосклероз стенокардія напруги 2ф. кл гіпертонічна хвороба 2 ст. ст.2 ризик 4 СН2А та відповідно поставлено діагноз Н540 «Сліпота обох очей». Е11.33 діабетична проліферативна ретинопатія, діабетичний макулярний набряк обох очей, Супутній Н25.1. Незріла катаракта обох очей, що підтверджено і копіями таких медичних документів, а саме: консультативним висновком спеціаліста форми №028/о від 29.04.2025р., випискою №1387/965 із медичної карти стаціонарного хворого відділення мікрохірургії ока форми №027/о – дата находження в стаціонарі з 13.05.2025 по 20.05.2025р., консультативним висновком спеціаліста форми №028/о від 04.06.2025р.

При цьому, зі змісту копії Виписки №1387/965 із медичної стаціонарного хворого відділення мікрохірургії ока форми №027/о, виданої Криворізькою філією КП «Дніпропетровська обласна клінічна офтальмологічна лікарня» м. Кривий Ріг встановлено, що позивачка у період з 13.05.2025 по 20.05.2025р. перебувала на стаціонарному лікуванні у згаданому медичному закладі та 13.05.2025р., 15.05.2025р. їй була проведена операція обох очей у якому зазначено, що до операції візометрія ОD – 0,01 н/к, OS – 0,02 н/к, після оперативного лікування - ОD – 0,02 н/к, OS – 0,03 н/к.

За змістом копії Консультативного висновку спеціаліста від 17.06.2025р. КФ «Дніпропетровська обласна клінічна офтальмологічна лікарня» поставлено діагноз: Н54.0 «Сліпота обох очей», Е11.33 діабетична проліферативна ретинопатія, діабетичний макулярний набряк обох очей. Супутній Н25.1. Незріла катаракта обох очей.

Згідно висновку спеціаліста від 20.06.2025р. сімейний лікар встановив діагноз: цукровий діабет тип 2.

Також лікуючим лікарем було зроблено Виписку із медичної карти амбулаторного хворого стосовно позивачки за формою №027/о, від 15.07.2025р., де була зазначено період хвороби позивачки з 2005р. та відображено усі діагнози позивачки, у тому числі, і наведені вище діагнози згідно згаданих медичних виписок та висновків спеціалістів.

Вказані медичні документи бути передані на розгляд експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи (далі – ЕК з ОПФО) КП «Дніпропетровська обласна клінічна офтальмологічна лікарня» з метою встановлення позивачці групи інвалідності, що не заперечувалося відповідачем-1 у його відзиві на позов.

За результатами розгляду вищенаведених медичних документів, а також очного огляду позивачки в закладі охорони здоров`я 05.08.2025 року ЕК з ОПФО позивачці були встановлені такі діагнози: Основний діагноз: Н54.0 – Сліпота обох очей, Супутні діагнози: 111.9 – Гіпертензивна (гіпертонічна) хвороба серця без (застійної) серцевої недостатності; 120.8 – інші форми стенокардії;125.10 – Атеросклеротична хвороба серця неуточнених судин; Е11.65 – Цукровий діабет типу 2 з незадовільним контролем; Н25.1 – стареча ядерна катаракта. Ускладнення основного діагнозу: Е11.33 – Цукровий діабет типу 2 з проліферативною ретинопатією, внаслідок чого вказаною ЕК з ОПФО було прийнято рішення №72/25/2692/Р про встановлення позивачці з 18.07.2025 ІІ групи інвалідності безстроково, що підтверджується Витягом із наведеного рішення №72/25/2692/В.

При цьому, у Рекомендаціях до згаданого рішення, які є частиною індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю, номер витягу:72/25/2692/І у розділі 5, п.5.1.1-п.5.1.3 зроблені такі висновки, а саме: здатність до самообслуговування – легкий ступінь обмеження; здатність до пересування – нормальна здатність; здатність до орієнтації – виражений ступінь обмеження.

Надалі, позивачкою було подано скаргу на вищенаведене рішення ЕК з ОПФО від 13.10.2025р. до Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України», разом із клопотанням про поновлення строку на подання скарги, які були отримані відповідачем 17.10.2025р.

У відповідь на зазначене клопотання про поновлення строку на подання скарги, відповідач-2 листом за №8231/01-19 від 19.11.2025р. через відсутність документів, що підтверджують поважність причин його пропуску, відмовив позивачці у поновленні строку на подання скарги.

Відповідно, скарга позивачки б/н від 13.10.2025р. відповідачем-2 взагалі не розглядалась та жодного рішення за нею не приймалось (такі докази в матеріалах справи відсутні).

Позивачка, вважаючи протиправними оспорювані рішення відповідача-1 від 05.08.2025р., відповідача- 2 від 19.11.2025р., оформленого листом, бездіяльність щодо розгляду її скарги від 13.10.2025р., з тих підстав, що вони не містять обґрунтованих мотивів такого висновку (встановлення ІІ групи інвалідності замість І групи), тобто, є формальними та такими, що порушують принцип повної і всебічної оцінки повсякденного функціонування особи, звернулася до суду з даним позовом з метою захисту порушеного права.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для задоволення позовних вимог позивачки частково, виходячи з наступного.

Суд зазначає, що при розгляді цієї справи судом не досліджується медичний критерій (стосовно діагнозів та його правомірності), а лише юридична процедура прийняття і відповідність спірного рішення вимогам законодавства, з огляду на таке.

Верховний Суд у постановах від 29.12.2021 у справі № 638/2723/16-а та від 12.10.2021 у справі № 280/4820/19 зазначив, що якщо спір виник у зв`язку з незгодою позивачів із висновками МСЕК щодо встановлення групи інвалідності, рішення МСЕК приймається після повного медичного обстеження особи і проведення досліджень лікувально-профілактичним закладом охорони здоров`я, на підставі медичних документів та за результатами об`єктивного обстеження особи членами комісії.

У вказаних постановах наголошується на тому, що при розгляді по суті спору у справах, в яких оспорюються рішення МСЕК, суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки не є спеціалізованою установою в медичній сфері, а тому оцінка підставності висновку МСЕК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права.

Отже, питання щодо встановлення групи інвалідності виходить за межі питань права і не може оцінюватись судом.

Враховуючи наведені правові висновки Верховного Суду є обов`язковими для застосування адміністративним судом при вирішенні подібних правовідносин в силу ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України, тому у спірних правовідносинах судом не надається оцінка правомірності висновку експертної команди в частині правильності встановлення позивачці ІІ групи інвалідності замість І групи інвалідності, на що позивачка посилається у своєму позові, як на підставу для визнання протиправним та скасування оспорюваного рішення від 05.08.2025р., оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері, і тому така оцінка виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права.

Аналогічний правовий висновок міститься і у постанові Верховного Суду від 10.02.2022 року у справі №160/7153/20.

В той же час, за наведеними правовими висновками суди вправі перевіряти законність висновку МСЕК (зараз - ЕК з ОПФО) лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку на підставі приписів Інструкції про встановлення груп інвалідності, Положення про медико-соціальну експертизу та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності.

Відтак, у спірних правовідносинах підлягають перевірці судом законність прийняття оспорюваного рішення експертної команди стосовно встановлення позивачці ІІ групи інвалідності у контексті процедури його прийняття, а саме: надання ЕК з ОПФО належної оцінки та врахування всіх діагнозів позивачки на підставі поданих нею медичних документів, наведення обґрунтованості та вмотивованості прийнятого оспорюваного рішення, що згаданою експертною командою було залишено поза увагою.

Стосовно обґрунтованості та вмотивованості прийнятого відповідачем-1 рішення №72/25/2692/Р від 05.08.2025 року про встановлення позивачці ІІ групи інвалідності безстроково, суд зазначає про таке.

Відповідно до ст.3 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.1991 року №875-XII (далі - Закон №875-XII), у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що інвалідність повнолітній особі встановлюється за результатами оцінювання повсякденного функціонування особи, проведеного експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 2 Постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024р. №1338 установлено, що з 1 січня 2025 р. експертиза щодо встановлення інвалідності відповідно до законодавства для повнолітніх осіб проводиться експертними командами з оцінювання повсякденного функціонування особи, сформованими відповідно до Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою (далі - експертні команди), до складу яких можуть входити лікарі, які мають право проводити оцінювання повсякденного функціонування особи відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою, а також Центром оцінювання функціонального стану осіб відповідно до Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою:

- проведення оцінювання повсякденного функціонування особи організовується в кластерних та надкластерних закладах охорони здоров`я відповідно до Положення про експертну команду з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою.

За потреби та/або в разі відсутності затвердженої спроможної мережі закладів охорони здоров`я на території регіону оцінювання повсякденного функціонування особи проводиться також у визначених Міністерством охорони здоров`я закладах охорони здоров`я державної форми власності та визначених розпорядженням начальника (голови) обласної, Київської міської державної адміністрації (військової адміністрації) за погодженням з Міністерством охорони здоров`я закладах охорони здоров`я комунальної форми власності;

- оцінювання повсякденного функціонування особи проводиться з використанням електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи після початку її функціонування.

Вказана постанова КМУ набрала законної сили 26.11.2024р., окремі її положення з 01.01.2025р.

Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи затверджене згаданою постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 року №1338 (далі - Положення №1338).

Пункт 1 Положення №1338 визначає основні організаційні засади формування та функціонування експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи (далі - експертні команди).

Згідно п. 3 Положення №1338 експертні команди формуються з метою організації та проведення оцінювання повсякденного функціонування особи (далі - оцінювання) відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи та критеріїв направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 р. №1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи».

Відповідно до п. 6 Положення №1338 оцінювання проводиться:

- Центром оцінювання функціонального стану особи;

- експертними командами, сформованими на базі закладів охорони здоров`я.

Пунктом 7 Положення №1338 встановлено, що права та обов`язки Центру оцінювання функціонального стану особи за рішенням МОЗ покладаються на підприємство, установу або організацію, що належить до сфери управління МОЗ, та має ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики.

У відповідності до п.п.2,5-8 пункту 9 згаданого Положення №1338 передбачено, що експертні команди, а саме:

- формують результати оцінювання на підставі відомостей про стан здоров`я особи, зокрема обов`язково на підставі тих, що містяться в електронній системі охорони здоров`я, та в медичній документації, що була внесена до електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи в сканованому вигляді лікарем, який направив на проведення оцінювання;

- встановлюють групи (підгрупи) інвалідності, фіксують причини та час її настання відповідно до підтверджувальних документів;

- встановлюють ступінь втрати професійної працездатності;

- вносять до електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи протокол та рішення про проведене оцінювання в електронній формі в установленому законодавством порядку.

Порядок проведення оцінювання повсякденного функціонування особи затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 року №1338 (далі - Порядок №1338).

Згідно п. 1-1 Порядку №1338 оцінювання повсякденного функціонування особи включає визначення необхідності проведення подальшої комплексної оцінки обмежень життєдіяльності особи з використанням Міжнародної класифікації функціонування, обмеження життєдіяльності та здоров`я та передачу таких відомостей до Єдиної інформаційної системи соціальної сфери (за наявності технічної можливості).

Пунктом 17 Порядку №1338 встановлено, що оцінювання проводиться за електронним направленням, що сформоване в електронній системі лікарем (далі - лікар, який направив):

- лікуючим лікарем з надання первинної медичної допомоги, лікуючим лікарем з надання спеціалізованої медичної допомоги після проведення необхідних діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності ознак, що відповідають критеріям направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 р. № 1338 Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи.

Електронне направлення формується та надсилається до закладу охорони здоров`я, в якому проводиться оцінювання, з урахуванням його завантаженості, а також побажань особи, щодо якої формується направлення, з приводу територіальної доступності в електронній формі за допомогою засобів електронної системи - п.19 Порядку №1338.

У відповідності до п.21 Порядку №1338 установлено, що до електронного направлення додаються електронні копії оригіналів таких документів, зокрема, медичні документи, що стосуються захворювання чи стану здоров`я, відповідно до якого особу направлено на проведення оцінювання:

- у разі надання медичної допомоги в умовах стаціонару, що пов`язано з діагнозом або станом здоров`я, відповідно до якого особу направлено на оцінювання, - виписка з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого за формою, затвердженою МОЗ, в обсязі лише тих даних, на підставі яких встановлено ступінь важкості захворювання або діагноз, який розглядатиметься експертною командою;

- у разі надання медичної допомоги в амбулаторних умовах, що пов`язано з діагнозом або станом здоров`я, відповідно до якого особу направлено на оцінювання, - виписку з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого за формою, затвердженою МОЗ, за останній рік із закладу (закладів) охорони здоров`я, де проводилося лікування або обстеження, та/або оригінали консультативних висновків лікарів та/або діагностичних досліджень за останній рік щодо діагнозу або стану здоров`я, який розглядатиметься експертною командою;

- результати лабораторних, інструментальних, променевих та інших обстежень, що підтверджують діагнози або стани здоров`я та ступінь їх важкості.

За п.31 Порядку №1338 передбачено, що під час розгляду справи члени експертної команди досліджують всі надані документи, а також відповідні медичні записи, що підтверджують стан здоров`я особи, щодо якої проводиться оцінювання, що містяться в електронній системі охорони здоров`я.

У відповідності до п.34-36 Порядку №1338 установлено, що експертна команда проводить розгляд справи у визначеному складі. Відомості щодо результатів огляду і прийнятих рішень вносяться до протоколу розгляду. У разі організаційної потреби та технічної можливості окремі члени експертної команди (крім тих, що безпосередньо проводять огляд особи та/або спеціалізація яких безпосередньо стосується рішення, яке повинна прийняти експертна команда) можуть брати участь у розгляді дистанційно з використанням технічних засобів електронних комунікацій із забезпеченням дотримання лікарської таємниці, конфіденційності інформації про стан здоров`я особи та інших вимог законодавства щодо захисту персональних даних.

Рішення приймаються колегіально більшістю голосів членів експертної команди. У разі рівного розподілу голосів вирішальним є голос головуючого у справі.

Розгляд справи фіксується у відповідному протоколі. Протокол розгляду підписується в електронній системі кожним членом експертної команди шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису користувача електронної системи відповідно до Закону України “Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги”.

Згідно п.40 Порядку №1338, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, встановлено, що за результатами проведення оцінювання експертна команда приймає рішення щодо встановлення чи невстановлення (або визначення) відповідно до законодавства, зокрема:

- ступеня обмеження життєдіяльності особи;

- потреби у продовженні тимчасової непрацездатності;

- інвалідності, фіксації причин та часу її настання відповідно до документів, що це підтверджують;

- ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках);

- потреби у постійному сторонньому догляді.

У разі встановлення інвалідності експертна команда розробляє рекомендації у зв`язку з прийнятим рішенням, які є частиною індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю, на підставі Державної типової програми реабілітації осіб з інвалідністю, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 8 грудня 2006 р. № 1686 (Офіційний вісник України, 2006 р., № 50, ст. 3311; 2020 р., № 20, ст. 763), індивідуального реабілітаційного плану (за наявності), за участю лікаря та особи індивідуальну програму реабілітації особи з інвалідністю, в яких визначаються обсяги та види реабілітаційних заходів з конкретизацією трудових рекомендацій, методи та строки їх здійснення, засоби реабілітації, медичні вироби та відповідальні за виконання. Експертна команда відповідає за якість розроблених рекомендацій та здійснює у межах своїх повноважень контроль за її виконанням – п.43 Порядку №1338.

Згідно п.44 згаданого Порядку №1338 встановлено, що рішення експертної команди підписується в електронній системі кожним членом експертної команди шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису користувача електронної системи відповідно до Закону України “Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги”.

У разі складення експертною командою документів в паперовій формі такі документи підписуються всіма членами експертної команди – п.45 Порядку №1338.

У відповідності до п.49 згаданого Порядку №1338 передбачено, що група інвалідності встановлюється без зазначення строку повторного оцінювання відповідно до критеріїв встановлення інвалідності, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 р. № 1338 “Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи”.

Відповідно до Критеріїв визнання особи особою з інвалідністю підставою для визнання особи особою з інвалідністю є одночасна наявність таких обов`язкових умов: стійкі порушення функцій організму - хвороба триває не менше 12 місяців, або очікується, що вона триватиме щонайменше 12 місяців або призведе до смерті особи, а також існують мінімальні шанси на значне покращення стану навіть за умов застосування найкращого доступного лікування; обмеження життєдіяльності - особа має помірний (1 ступінь), виражений (2 ступінь) або значний (3 ступінь) ступінь обмеження здатності до самообслуговування, пересування, орієнтації, контролю своєї поведінки, спілкування, навчання, виконання трудової діяльності; необхідність вжиття заходів соціального захисту - особа має потребу в підтримці в повсякденному житті, а саме: отриманні послуг з реабілітації, паліативної допомоги, забезпеченні технічними та іншими засобами реабілітації, забезпеченні лікарськими засобами для використання в амбулаторних умовах та/або медичними виробами для використання в амбулаторних та побутових умовах (пункт 8 Критеріїв).

Для осіб, що мають захворювання та стани, визначені в додатку, встановлюється інвалідність на підставі медичних записів, що підтверджують відповідне захворювання та стан (пункт 9 Критеріїв).

Особі, що визнається особою з інвалідністю, залежно від ступеня розладу функцій органів і систем організму та обмеження її життєдіяльності встановлюється одна з таких груп інвалідності: перша (I), яка поділяється на підгрупи А і Б залежно від ступеня втрати здоров`я особами з інвалідністю та обсягу потреби в постійному сторонньому догляді, допомозі або нагляді; друга (II); третя (III) (пункт 10 Критеріїв).

Згідно пунктів 11-13 Критеріїв третя група інвалідності встановлюється особам, які мають помірний ступінь (1 ступінь) обмеження одного або кількох критеріїв життєдіяльності людини, що зумовлені захворюванням, наслідками травм або вродженими вадами.

Друга група інвалідності встановлюється, якщо особа має виражений ступінь (2 ступінь) обмеження одного або кількох критеріїв життєдіяльності людини, що зумовлені захворюванням, наслідками травм або вродженими вадами.

До II групи інвалідності можуть належати також особи, які мають дві хвороби або більше, що призводять до інвалідності, наслідки травми або вроджені порушення та їх комбінації, які в сукупності спричиняють виражене (2 ступінь) обмеження життєдіяльності особи та її працездатності.

Перша група інвалідності встановлюється, якщо особам має значний ступінь (3 ступінь) обмеження одного або кількох критеріїв життєдіяльності людини, що зумовлені захворюванням, наслідками травм або вродженими вадами.

До I групи належать особи з найважчим станом здоров`я, які повністю не здатні до самообслуговування, потребують постійного стороннього нагляду, догляду або допомоги, повністю залежні від інших осіб у виконанні життєво важливих соціально- побутових функцій або які частково здатні до виконання окремих елементів самообслуговування.

До підгрупи А I групи інвалідності належать особи з виключно високим ступенем втрати здоров`я, який спричиняє до виникнення потреби у постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі інших осіб і фактичну нездатність до самообслуговування.

Критеріями встановлення підгрупи А I групи інвалідності є ступінь втрати здоров`я, що спричиняє повну нездатність до самообслуговування та повну залежність від інших осіб (необхідність постійного стороннього нагляду, догляду або допомоги).

До підгрупи Б I групи інвалідності належать особи з високим ступенем втрати здоров`я, який спричиняє значну залежність від інших осіб у виконанні життєво важливих соціально-побутових функцій і часткову нездатність до виконання окремих елементів самообслуговування.

Критеріями встановлення підгрупи Б I групи інвалідності є ступінь втрати здоров`я, що спричиняє втрату можливості самостійного задоволення з допомогою технічних засобів і за умови відповідного облаштування житла більшості життєво необхідних фізіологічних та побутових потреб.

Так за п.6 Переліку анатомічних дефектів та захворювань, при яких група інвалідності встановлюється без строку повторного оцінювання, що є Додатком до Критеріїв встановлення інвалідності (далі – Перелік до критеріїв), передбачено, що до Групи інвалідності ІА відноситься - поєднання сліпоти на обидва ока (коригована гострота зору нижче ніж 0,1 або концентричне звуження полів зору до 25 градусів від точки фіксації) із загальною соматичною патологією, що призводить до високого ступеня втрати здоров`я та повної залежності від інших осіб.

До Групи інвалідності ІБ відноситься - сліпота (гострота зору з переносною корекцією менше ніж 0,05 або концентричне звуження поля зору до 10 градусів від точки фіксації) на обидва ока внаслідок стійких незворотних змін – п.8 Переліку до критеріїв.

До Групи інвалідності ІІ відноситься - стійкий повний птоз на обох очах після всіх видів відновного лікування та необоротні зміни органу зору з гостротою зору з переносною корекцією 0,05-0,08 або концентричним звуженням поля зору до 20 градусів від точки фіксації на обидва ока або на око, що краще бачить – п.16 Переліку до критеріїв.

Отже, із аналізу чинних вищенаведених приписів слідує, що встановлення особі певної групи інвалідності залежить від стану функціонування особи, який має підтверджуватися певними медичними документами, відповідними консультаційними висновками спеціалістів, та іншими медичними документами, які оформлюються за результатами проведеного лікування такої особи.

При цьому, особі, яка має діагноз – сліпота обох очей (Н54.0) відповідна група інвалідності має визначатися за вищенаведеними критеріями, зокрема, у разі сліпоти (гострота зору з переносною корекцією менше ніж 0,05 або концентричне звуження поля зору до 10 градусів від точки фіксації) на обидва ока внаслідок стійких незворотних змін, за наведеними критеріями такій особа має встановлюватися група І інвалідності (підгрупа ІБ).

Як встановлено судом із матеріалів справи, позивачкою з метою встановлення їх групи інвалідності через свого лікуючого лікаря були надані такі медичні документи на підтвердження свого стану здоров`я, а саме:

- копію Виписки №1387/965 із медичної стаціонарного хворого відділення мікрохірургії ока форми №027/о, виданої Криворізькою філією КП «Дніпропетровська обласна клінічна офтальмологічна лікарня» м. Кривий Ріг де зазначено, що позивачка у період з 13.05.2025 по 20.05.2025р. перебувала на стаціонарному лікуванні у згаданому медичному закладі та 13.05.2025р., 15.05.2025р. їй була проведена операція обох очей у якому зазначено, що до операції візометрія ОD – 0,01 н/к, OS – 0,02 н/к, після оперативного лікування - ОD – 0,02 н/к, OS – 0,03 н/к;

- копії Консультативного висновку спеціаліста від 17.06.2025р. КФ «Дніпропетровська обласна клінічна офтальмологічна лікарня» поставлено діагноз: Н54.0 «Сліпота обох очей», Е11.33 діабетична проліферативна ретинопатія, діабетичний макулярний набряк обох очей. Супутній Н25.1. Незріла катаракта обох очей.

- висновок спеціаліста від 20.06.2025р., у якому сімейний лікар встановив діагноз: цукровий діабет тип 2;

- копію виписки із медичної карти амбулаторного хворого стосовно позивачки за формою №027/о, від 15.07.2025р., де була зазначено період хвороби позивачки з 2005р. та відображено усі діагнози позивачки, у тому числі, і наведені вище діагнози згідно згаданих медичних виписок та висновків спеціалістів.

Разом з тим, як слідує з матеріалів справи, ні зміст Протоколу розгляду експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи №72/25/2692/П, ні зміст оспорюваного рішення №72/25/2692/Р від 05.08.2025р., ні зміст Рекомендацій, які є частиною індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю №72/25/2692/І посилань на вищенаведені медичні висновки, консультативні висновки щодо позивачки (виписку №1387/965, де зазначено показники візометрії до операції - ОD – 0,01 н/к, OS – 0,02 н/к, після оперативного лікування - ОD – 0,02 н/к, OS – 0,03 н/к) не містить.

Також зі змісту розділу 5 п.5.1.1 Рекомендацій відповідачем-1 були зроблені висновки про те, що позивачка має здатність до самообслуговування - легкий ступінь обмеження, в той же час, у п.5.1.3 зазначено, що здатність до орієнтації – виражений ступінь обмеження, що фактично суперечить п.5.1.1 вказаних рекомендацій.

Зазначене свідчить про те, що відповідачем-1 та його ЕК з ОПФО під час огляду встановлення позивачці ІІ групи інвалідності та прийнятті оспорюваного рішення від 05.08.2025р., вказані медичні показники враховані не були (таких посилань спірне рішення не містить), вказаною експертною командою відповідача-1 були зроблені суперечливі висновки в частині здатності позивачки до самообслуговування, тому суд приходить до висновку, що у даному випадку з боку ЕК з ОПФО відповідача-1 мало місце порушення процедури щодо проведення медичного огляду позивачки та неврахування експертною командою всіх наданих позивачкою медичних документів щодо наявності у неї захворювань, проведеного лікування, що є обґрунтованими підставами для визнання такого рішення протиправним та його скасування.

У цьому контексті, суд вдруге наголошує, що суд вправі перевірити законність висновку експертної команди лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку, яка встановлена вказаним Порядком. Суд позбавлений можливості оцінювати підставність прийняття певного висновку, так як суд не є спеціалізованою установою в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку експертної команди виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального та процесуального права.

В той же час, адміністративний суд наділений повноваженнями та має обов`язок перевірити спірне рішення від 05.08.2025р. на відповідність його критеріям, передбаченим частиною 2 статті 2 КАС України, серед яких є такий критерій, як його обґрунтованість.

У постанові від 08 серпня 2024 року у справі № 420/7076/20 Верховний Суд вказав, що загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб`єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

На додаток варто також згадати усталену позицію Верховного Суду про те, що вмотивоване рішення демонструє особі, що вона була почута, дає стороні можливість апелювати проти нього. Лише за умови прийняття обґрунтованого рішення може забезпечуватися належний публічний та, зокрема, судовий контроль за адміністративними актами суб`єкта владних повноважень. І навпаки, не наведення мотивів прийнятих рішень «суб`єктивізує» акт державного органу і не дає змоги суду встановити дійсні підстави та причини, з яких цей орган дійшов саме таких висновків, надати їм правову оцінку, та встановити законність, обґрунтованість, пропорційність рішення (постанови Верховного Суду від 18.09.2019 у справі № 826/6528/18, від 10.04.2020 у справі № 819/330/18, від 10.01.2020 у справі № 2040/6763/18).

Також у постанові Верховного Суду від 16.03.2023 у справі № 160/18668/21 зазначено, що стосовно вимог до адміністративного акта суб`єкта владних повноважень у судовій практиці склалася правова позиція, відповідно до якої такий акт має бути детально обґрунтованим (мотивованим). Вимога про те, що адміністративний акт повинен містити мотиви, на яких він ґрунтується, на додаток до принципів справедливої адміністративної процедури, що регулюють адміністративні акти, встановлена також у Рекомендації № R(91)1 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам про адміністративні санкції (прийнято Комітетом Міністрів 13 лютого 1999 року) на 452-му засіданні заступників міністрів) (Council of Europe Committee of ministers Recommendation No. R(91)1 of the Committee of Ministers to member states on administrative sanctions).

Таким чином, обґрунтованість рішення суб`єкта владних повноважень означає, що таке рішення має бути вмотивованим, тобто у ньому повинні відображатися мотиви (позиція) суб`єкта владних повноважень. Вмотивованість рішення дає можливість особі зрозуміти, чи були враховані його доводи при прийнятті рішення, або з яких підстав (причин) вони були відхилені, тобто чи була особа почутою.

Аналогічні правові висновки були зроблені і Верховним Судом у його постанові від 25.09.2025р. у справі №480/13255/23, які є застосовними і до спірних правовідносин ззідно до вимог ч.5 ст.242 КАС України.

Повертаючись до обставин цієї справи, за змістом позову судом було встановлено, що позивачкою оспорюється рішення від 05.08.2025р. щодо визначення їй ІІ групи інвалідності саме з підстав порушення процедури його прийняття, а саме: оскільки у ньому не наведено жодних мотивів обґрунтованості встановлення їй саме ІІ групи інвалідності, і не врахування її нездатності до самообслуговування через сліпоту обох очей.

Таким чином, враховуючи те, що судом вище було встановлені факти того, що згадані медичні виписки, які стосуються діагнозу позивачки – сліпота обох очей з урахуванням проведеної їй операції та інші вищенаведені консультативні висновки спеціалістів відповідачем-1 ЕК з ОПФО при встановленні позивачці ІІ групи інвалідності не були враховані (таких посилань оспорюване рішення не містить), суд дійшов висновку, що оспорюване рішення від 05.08.2025р. не відповідає критеріям його обґрунтованості, тому підлягає визнанню судом протиправним та скасуванню.

Щодо позовних вимог позивачки про визнання бездіяльності відповідача-2 Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ Центру оцінювання функціонального стану особи (ЦОФСО) щодо розгляду скарги б/н від 13.10.2025 року від позивача, суд зазначає наступне.

Згідно п.4 ч.1 ст.5 КАС України передбачено, що одним із способів захисту порушених прав, свобод та інтересів особи є визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною.

Разом з тим, у позові, обираючи у якості способу захисту порушеного права, позивачка просить визнати бездіяльність відповідача-2 щодо розгляду її скарги б/н від 13.10.2025р., і не просить визнати таку бездіяльність саме протиправною, що не відповідає способу захисту, визначеного у п.4 ч.1 ст.5 КАС України.

При цьому, суд звертає увагу позивачки на те, що її представник проявив повне нерозуміння щодо належного та ефективного обрання способу захисту її прав, свобод та інтересів у наведеній частині позову, з огляду на те, що «бездіяльність щодо розгляду відповідачем-2 її скарги» є активними діями, а не бездіяльністю відповідача-2, а відтак, позивачкою та її представником обраний неналежний та неефективний спосіб захисту прав, свобод та інтересів позивачки.

За приписами ч.2 ст.9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відтак, враховуючи обрання позивачкою та її представником неефективного способу захисту прав, свобод та інтересів позивачки у цій частині позовних вимог (визнання бездіяльності щодо розгляду скарги від 13.10.2025р.), суд вважає за можливе із виходом за межі цих позовних вимог (що передбачено ч.2 ст.9 КАС України) перевірити наявність обставин протиправності/відсутності протиправності бездіяльності відповідача-2, яка полягає саме у не прийнятті за скаргою б/н від 13.10.2025р. рішення про залишення скарги без розгляду згідно до вимог п.61 Порядку №1338, за критеріями, переліченими у ч.2 ст.2 наведеного Кодексу.

З цього приводу суд зазначає про таке.

Оскарження результатів оцінювання визначено у п.п.57-61 Порядку №1338.

Рішення експертних команд щодо результатів оцінювання можуть бути оскаржені особами, яким було проведено таке оцінювання (далі - скаржник) (їх уповноваженими представниками), в порядку адміністративного оскарження згідно з вимогами цього Порядку та/або до адміністративного суду.

Скарга на рішення експертної команди щодо результату оцінювання (далі - скарга) подається скаржником (його уповноваженим представником):

- у паперовій формі до Центру оцінювання функціонального стану особи;

- в електронній формі через електронну систему шляхом звернення до лікаря, який направив.

Розгляд скарг здійснюється експертними командами Центру оцінювання функціонального стану особи.

Скарга може бути подана протягом 40 календарних днів з дня надсилання витягу з рішення експертної команди, що оскаржується, скаржнику (його уповноваженому представнику).

У разі пропуску з поважних причин (відрядження, що підтверджується наказом роботодавця; тимчасової непрацездатності, що підтверджується медичним висновком про тимчасову непрацездатність чи листком непрацездатності, або проходження військової служби (служби), що підтверджується листом з військової частини, органу (підрозділу) поліції, цивільного захисту) строку подання скарги скаржник (його уповноважений представник) може звернутися до Центру оцінювання функціонального стану особи з клопотанням про поновлення строку подання скарги, в якому містяться відомості, зазначені в додатку 2. Таке клопотання може бути подано протягом 10 робочих днів з дня припинення обставин, що були поважною причиною пропуску строку подання скарги, але не пізніше ніж протягом одного року з дня прийняття рішення експертної команди, що оскаржується.

У разі відсутності або недостатності обґрунтування наявності поважних причин пропуску строку подання скарги Центр оцінювання функціонального стану особи відмовляє в поновленні такого строку.

Скарга, подана з порушенням строку подання без поважних причин, залишається без розгляду ( п.61 Порядку №1338).

Не пізніше ніж протягом п`яти робочих днів з дня отримання скарги, поданої з порушенням строку подання без поважних причин:

- у разі подання скарги в паперовій формі - Центр оцінювання функціонального стану особи надсилає повідомлення про залишення скарги без розгляду рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) скаржника (його уповноваженого представника), зазначену у відповідній скарзі.

Рішення експертної команди щодо результату оцінювання, скарга на яке залишена без розгляду відповідно до цього пункту, не може повторно оскаржуватися в порядку адміністративного оскарження до Центру оцінювання функціонального стану особи.

Із аналізу наведених приписів слідує, що у разі відсутності або недостатності обґрунтування наявних поважних причин пропуску строку подання скарги відповідач-2 відмовляє в поновленні такого строку, і така відмова, в свою чергу, є підставою для залишення такої скарги без розгляду, про що відповідач-2 має обов`язок рекомендованим листом з повідомленням на адресу задекларованого місця проживання скаржника, зазначену у скарзі, направити повідомлення про залишення скарги без розгляду.

Тобто, у разі відмови у поновленні строку подання скарги, відповідач-2 має обов`язок прийняти рішення, оформлене повідомленням, про залишення такої скарги без розгляду в силу п.61 Порядку №1338.

Так, як встановлено судом із наявних в матеріалах справи копій документів, позивачкою була подана скарга від 13.10.2025р. на вище оспорюване рішення від 05.08.2025р. до відповідача-2, що підтверджено і відповідачем-2 у відзиві на позов.

Разом зі скаргою позичкою було подане клопотання про поновлення строку подання скарги на оспорюване рішення від 05.08.2025р., у якому позивачка просила поновити їй строк на подання такої скарги через те, що фактично вона є сліпою на обидва ока, проживає одна, без сторонньої допомоги не може пересуватись, відвідувати вулицю та будь-які заклади, тому не могла оскаржити дане рішення, у неї є син, військовослужбовець, який перебував у цей період на бойових завданнях та теж не мав можливості допомогти їй оскаржити дане рішення.

Вказане клопотання про поновлення строку на подання скарги відповідачем-2 було розглянуто та листом від 19.11.2025р. за №8231/01-19, у зв`язку із тим, що документів на підтвердження поважних причин пропуску строку оскарження не було надано, у задоволенні клопотання позивачці було відмовлено згідно до абз.4 п.60 Порядку №1338.

Відтак, враховуючи те, що у задоволенні клопотання про поновлення строку на подання скарги від 13.10.2025р. позивачці було відмовлено вищенаведеним листом від 19.11.2025р., у такому випадку відповідач-2 мав би прийняти рішення у вигляді повідомлення про залишення згаданої скарги позивачки без розгляду в силу ст.61 Порядку №1338.

Разом з тим, рішення про залишення скарги позивачки б/н від 13.10.2025р. без розгляду у відповідності до вимог п.61 Порядку №1338 відповідачем-2 не приймалось (таких доказів суду не надано).

При цьому, не заслуговують на увагу та відхиляються судом аргументи позивачки з приводу того, що у спірних правовідносинах мала місце бездіяльність відповідача-2 щодо розгляду її скарги б/н від 13.10.2025р., оскільки, враховуючи, що відповідачем-2 листом від 19.11.2025р. було відмовлено позивачці у поновленні строку на подання скарги, останній обов`язку розглядати скаргу по суті не мав, а зобов`язаний був її залишити без розгляду та повідомити про це скаржницю (позивачку у справі) згідно до вимог п.61 Порядку №1338.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що не прийняття відповідачем-2 за скаргою позивачки б/н від 13.10.2025р. рішення у вигляді повідомлення про залишення скарги без розгляду згідно до вимог п.61 Порядку №1338, слід визнати протиправною бездіяльністю суб`єкта владних повноважень.

За приписами ч.1 ст.73 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 наведеного Кодексу, визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Однак, відповідачами-1,2 під час розгляду даної справи не було наведено жодних підстав та не надано суду належних, достатніх та допустимих доказів, які б свідчити про правомірність прийняття оспорюваного рішення від 05.08.2025р., правомірність бездіяльності відповідача-2 щодо не прийняття рішення за скаргою б/н від 13.10.2025р. про залишення скарги без розгляду згідно до вимог п.61 Порядку №1338, з урахуванням встановлених судом обставин та аналізу норм наведеного вище чинного законодавства.

Є безпідставними та необґрунтованими доводи відповідача-1 з приводу того, що позивачкою не доведено факт вчинення порушення її прав, свобод та інтересів з боку відповідача-1, з огляду на те, що у порядку адміністративного судочинства доведення правомірності прийняття оспорюваного рішення покладено на суб`єкта владних повноважень, тобто на відповідача-1, і саме останній має довести правомірність свого рішення, а не позивачка.

В свою чергу, відповідач-1 обґрунтованість та вмотивованість прийняття оспорюваного рішення від 05.08.2025р. щодо встановлення позивачці саме ІІ групи інвалідності внаслідок встановленого діагнозу – «сліпота обох очей» (що може бути логічним свідченням того, що така особа не може себе самообслуговувати, що має вплив на визначення певної групи інвалідності), жодними належними, достатніми та допустимими доказами не довів, таких обґрунтувань і оспорюване рішення не містить, відтак, таке рішення не відповідає критерію обґрунтованості, наведеному у п.3 ч.2 ст.2 КАС України.

Посилання відповідача-1 і на те, що позивачка, станом на день огляду експертною командою, не мала обмежень життєдіяльності та клінічних порушень здоров`я, які би відповідали критеріям І групи інвалідності, з огляду на те, що доказів врахування досліджених вище судом медичних документів у оспорюваному рішенні від 05.08.2025р., зокрема, виписки №1387/965, які містять показники зору позивачки до операції і після та які впливають на визначення групи інвалідності, відповідачем-1 суду не надано.

Окрім того, викладені у п.п.5.1.1 – 5.1.3 рекомендацій, щодо здатності до обслуговування – як легкий ступінь обмеження, а здатності до орієнтації – виражений ступінь обмеження, суперечать один одному, ці суперечності відповідачем-1 жодними доказами не спростовані, тому такі посилання судом визнаються неспроможними.

Також судом критично надається оцінка аргументам відповідачів-1, направлених на захист прав та інтересів відповідача-2 (і навпаки, аргументи відповідача-2 направлені на захист прав та інтересів відповідача-1), з огляду на те, що останні наділені повноваженнями щодо захисту лише своїх прав та інтересів, і жодному з представників відповідача-1 не надано право захисту інтересів відповідача-2, а представнику відповідача-2 не надано повноважень на захист інтересів відповідача-1, таких повноважень до відзивів на позов не надано.

Не можуть бути покладені в основу правомірності бездіяльності відповідача-2 щодо не прийняття рішення за скаргою позивачки б/н від 13.10.2025р. про залишення скарги без розгляду згідно до вимог п.61 Порядку №1338 і аргументи відповідача-2 стосовно того, що за результатами розгляду скарги позивачки відповідач-2 відмовив у поновленні строку подання скарги, з огляду на те, що листом від 19.11.2025р. за №№8231/01-19 позивачці було відмовлено у поновленні строку на подання скарги за її клопотанням про поновлення строку подання такої скарги, тобто, відповідачем-2 фактично було відмовлено у поновленні строку на подання скарги, а не у розгляді скарги.

З цього приводу суд звертає увагу відповідача-2 на те, що відмова у поновленні строку подання скарги не звільняє відповідача-2, як суб`єкта владних повноважень, від обов`язку прийняття рішення про залишення такої скарги без розгляду, що чітко передбачено п.61 Порядку №1338 та відповідачем-2 вказана норма була фактично проігнорована (доказів прийняття такого рішення суду не надано), що свідчить про бездіяльність відповідача-2, яка не відповідає вимогам п.61 Порядку №1338, тому і визнається судом протиправною.

Інші аргументи відповідачів-1,2 не заслуговують на увагу, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням вищенаведеного, перевіривши правомірність прийняття відповідачем-1 як суб`єктом владних повноважень оспорюваного рішення від 05.08.2025р., перевіривши правомірність бездіяльності відповідача-2, яка полягає у неприйнятті рішення за скаргою позивачки б/н від 13.10.2025р. про залишення скарги без розгляду згідно п.61 Порядку №1338, суд приходить до висновку, що при прийнятті наведеного оспорюваного рішення посадові особи відповідача (ЕК з ОПФО) діяли не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, необґрунтовано, без врахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Отже, судом встановлено, що при прийнятті відповідачем-1 оспорюваного рішення від 05.08.2025р., при вчиненні бездіяльності відповідачем-2 щодо не прийняття рішення за скаргою б/н від 13.10.2025р. без розгляду згідно до вимог п.61 Порядку №1338, відповідачі-1,2 допустили порушення прав, свобод та інтересів позивачки, які підлягають судовому захисту шляхом визнання оспорюваного рішення протиправним та його скасування, а також шляхом визнання згаданої бездіяльності відповідача-2 протиправною.

Також і враховуючи те, що судом визнано протиправним і скасовано оспорюване рішення від 05.08.2025р., то підлягають задоволенню і позовні вимоги позивачки про зобов`язання відповідача -1 провести повторне оцінювання повсякденного функціонування особи – позивачки саме з метою встановлення позивачці групи інвалідності, з урахуванням висновків суду, які мають похідний характер та є ефективним засобом відновлення порушеного права позивачки згідно до вимог ст.13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та виходячи з вимог ч.2 ст.9, ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 47, 48 Порядку №1338 повторне оцінювання осіб з інвалідністю з нестійкими, оборотними змінами та порушеннями функцій організму проводиться раз на один - три роки або в інший строк, визначений відповідно до критеріїв встановлення інвалідності, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 р, № 1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи».

Повторне оцінювання осіб з інвалідністю, а також осіб, інвалідність яких встановлена без зазначення строку проведення повторного оцінювання, проводиться раніше зазначеного строку за направленням, сформованим лікарем на підставі звернення такої особи з інвалідністю або її уповноваженого представника, у разі настання змін у стані здоров`я і працездатності або за рішенням суду.

Відтак, із аналізу наведених приписів слідує, що повторне оцінювання осіб, інвалідність яких не встановлена може бути проведено, зокрема, за рішенням суду.

При цьому, суд вважає за доцільне зауважити, що відповідно до ч.2 ст.9 КАС України адміністративний суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У разі задоволення позову суд може обрати інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів - п.10 ч.2 ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України.

Приписами статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 №3477-IV передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Таким чином, обираючи спосіб захисту порушеного права, суд зважує на його ефективність з точки зору статті 13 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» та враховує положення «Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень», прийняті Комітетом Міністрів 11.03.1980, щодо того, що суд не може підміняти державний орган рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі повноважень суду, визначених законодавцем.

Під дискреційними повноваженнями слід розуміти надання органу або посадовій особі повноважень діяти на власний розсуд в межах Закону, зокрема, дискреційні повноваження полягають у тому, що суб`єкт владних повноважень може обирати у конкретній ситуації альтернативне рішення, яке є законним.

Адміністративний суд під час розгляду справи та вирішення публічно-правових спорів перевіряє чи рішення суб`єкта владних повноважень прийняте у межах законної дискреції. При цьому, відповідно до правил правозастосування практики Європейського суду з прав людини, суд не може своїм рішенням підміняти рішення суб`єкта владних повноважень.

Отже, адміністративний суд у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, виконуючи цілі, встановлені адміністративним судочинством щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення) передбаченим ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається і не може втручатися в дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень за межами перевірки за названими критеріями.

При цьому, абз.2 ч.4 ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у його рішенні.

Так, під час розгляду цієї справи, судом було встановлено, що комісією ЕК з ОПФО відповідача-1 було проведено оцінювання повсякденного функціонування особи – позивачки без дотримання процедури його проведення (без надання оцінки усім медичним документам та без наведення обґрунтованості встановлення ІІ групи інвалідності у оспорюваному рішенні від 05.08.2025р.), що підтверджено матеріалами справи та відповідачем-1 не спростовано, про що свідчить зміст оспорюваного рішення, що визнано судом порушенням відповідачем процедури проведення такого оцінювання, встановленій Порядком №1338, а саме: встановлення (визначення) позивачці групи інвалідності без врахування усіх медичних документів, які судом досліджені вище, проте, обґрунтованість їх не врахування у оспорюваному рішенні від 05.08.2025р. не наведено.

А відтак, при повторному проведенні оцінювання повсякденного функціонування позивача відповідачеві-1 слід провести оцінювання повсякденного функціонування особи позивачки з урахуванням вищенаведених медичних документів, навести обґрунтовані підстави у рішенні про встановлення тієї чи іншої групи інвалідності з урахуванням основного діагнозу позивачки – сліпота обох очей, врахувати всі супутні діагнози позивачки та обґрунтувати можливість/-неможливість її до самообслуговування та вирішити питання щодо її потреби у постійному сторонньому догляді.

При цьому, у вирішенні питання встановлення позивачці групи інвалідності під час повторного проведення оцінювання позивачки та прийнятті рішення суб`єктом владних повноважень, адміністративний суд не втрачається у свободу розсуду суб`єкта владних повноважень в силу вимог абз. 2 ч.4 ст. 245 КАС України та виходячи з наведеної вище судової практики Верховного Суду.

У даному контексті судом враховується, що адміністративний суд, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим частиною другою КАС України, критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Системний аналіз правових норм КАС України свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, оскільки ключовим його завданням є здійснення правосуддя.

Таким чином, при розгляді по суті спору у справах, у яких оспорюються рішення МСЕК (зараз ЕК з ОПФО), суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому така оцінка виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Суди вправі перевіряти законність висновку МСЕК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 10.02.2022р. у справі №160/7153/20 та є застосовним і до правовідносин у даній справі у відповідності до вимог ч.5 ст.242 КАС України.

Отже, виходячи з наведеного, суд вважає, що згадані вимоги при розгляді цією справи були ним дотримані.

Стосовно позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення відповідача-2 щодо розгляду скарги б/н від 13.10.2025р. від позивача, оформлену листом відповіддю вих. 19.11.2025р. №8231/01-19, суд зазначає про таке.

Як уже зазначалося вище, п.51 –п.57 Порядку №1338 визначено порядок та умови оскарження рішення ЕК з ОПФО.

Розгляд скарг здійснюється експертними командами Центру оцінювання функціонального стану особи.

Як встановлено судом вище, позивачкою разом зі скаргою на рішення ЕК з ОПФО від 05.08.2025р., 13.10.2025р. до відповідача-2 було подано і клопотання про поновлення строку подання скарги, у якому були наведені наступні причини пропуску цього строку, а саме: сліпота обох очей, неможливість пересування без сторонньої допомоги, перебування сина, який є військовослужбовцем, на бойових завданнях у цей період, що було перешкодою для оскарження даного рішення.

До зазначеного клопотання на підтвердження поважності причин пропуску строку подання скарги були у додатках надані такі документи, а саме: підтвердження стану здоров`я; документи, що підтверджують статус сина ОСОБА_2 .

Тобто, із аналізу встановлених судом обставин слідує, що у цьому спорі позивачкою фактично оспорюється правомірність прийняття рішення про відмову у поновленні строку на подання скарги, прийнятого відповідно до п.60 Порядку №1338.

Однак, проаналізувавши вищенаведені приписи Порядку №1338, суд дійшов висновку, що у разі такої відмови у клопотанні про поновлення строку на подання скарги позивачка не позбавлена була права та можливості подати таке клопотання повторно із наданням відповідних доказів поважності його пропуску, відповідно, оскарження рішення відповідача-2 про відмову у поновленні строку на подання скарги за п.60 Порядку №1338 саме в судовому порядку (у порядку адміністративного судочинства) не передбачено, тому у задоволенні позовних вимог у цій частині позивачці слід відмовити.

При цьому, судом враховується і те, що позивачка не позбавлена була можливості своєчасно подати відповідну скаргу в електронній формі через електронну систему шляхом звернення до лікаря, який направив її на оцінювання, що передбачено п.58 Порядку №1338, таких доказів до позову не було надано.

А відтак, суд вважає, що подання скарги позивачкою з пропуском терміну її подання без використання нею процедури, передбаченої приписами п.58 Порядку №1338, не може бути визнано поважною причиною пропуску такого строку, тому відповідачем-2 у задоволенні клопотання було відмовлено правомірно, що відповідає вимогам п.60 Порядку №1338.

Приймаючи до уваги все вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивачки підлягають задоволенню частково.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат та враховуючи, що позивачка звільнена від сплати судового збору за подання цього позову згідно до п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», а тому у адміністративного суду відсутні будь-які підстави для їх розподілу у порядку, встановленому ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 52, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до відповідача-1: Комунального некомерційного товариства «Дніпропетровська обласна клінічна офтальмологічна лікарня», до відповідача-2 : Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» Центру оцінювання функціонального стану особи про визнання протиправними та скасування рішень №72/25/2692/Р від 05.08.2025р. №8231/01-19 від 19.11.2025р., визнання бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Комунального некомерційного товариства «Дніпропетровська обласна клінічна офтальмологічна лікарня» №72/25/2692/Р від 05.08.2025р. про встановлення ІІ групи інвалідності ОСОБА_1 .

Визнати бездіяльність Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» Центру оцінювання функціонального стану особи щодо не прийняття рішення за скаргою ОСОБА_1 б/н від 13.10.2025р. про залишення скарги без розгляду згідно до вимог п.61 Порядку №1338 – протиправною.

Зобов`язати експертну команду з оцінювання повсякденного функціонування особи Комунального некомерційного товариства «Дніпропетровська обласна клінічна офтальмологічна лікарня» (49005, Дніпропетровська область, Дніпровський район, м. Дніпро, пров. Феодосія Макаревського, 1А, ЄДРПОУ 03191673) провести повторне оцінювання повсякденного функціонування особи – ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) з метою визначення групи інвалідності з дотриманням процедури її проведення із врахуванням усіх медичних документів та з урахуванням правової оцінки, наданої у цьому судовому рішенні, виходячи з вимог абз.2 ч. 4 ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України.

У задоволенні решти позову – відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, або протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення відповідно до вимог ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.О. Конєва

Оригінал: reyestr.court.gov.ua