Суд: Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: військової служби
Дата: 01 листопада 2026 р.
Справа: №580/6623/26
Суддя: Ільков Василь Васильович
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 листопада 2026 рокуСправа № 580/6623/26
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Ількова В.В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,-
УСТАНОВИВ:
І. ПРОЦЕДУРА
До Черкаського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , в якому позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати позивачу одноразової грошової винагороди в сумі 1 мільйон гривень за тривалість проходження служби в бойових умовах відповідно до абзацу 4 пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153;
- зобов`язати військову частина НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову винагороду в сумі 1 мільйон гривень на підставі абзацу 4 пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153, з урахуванням раніше виплачених сум.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 24.06.2026 року адміністративну справу №580/6623/26 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії передано на розгляд Дніпропетровському окружному адміністративному суду.
15.07.2026 року справа надійшла до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.07.2026 року прийнято справу до провадження, відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, згідно положень ст. 262 КАС України.
11.08.2026 року відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву.
Ухвалою суду від 22.09.2026 року продовжено строк розгляду справи №580/6623/26 на розумний строк, достатній для всебічного та повного розгляду справи.
У відповідності до приписів статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Отже, рішення у цій справі приймається судом 02.11.2026 року, тобто у межах строку встановленого ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.
ІІ. ДОВОДИ ПОЗИВАЧА
У обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що не дивлячись на відповідність позивача усім вимогам для виплати одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень відповідач нарахував та виплатив позивачу 13.05.2026 року лише половину коштів у розмірі 5000000 (п`ятсот тисяч гривень), що позивач вважає протиправним, тому звернувся до суду із цим позовом, за захистом своїх порушених прав.
ІІІ. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вказано, що Постановою визначено, що особам рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24 лютого 2022 р. №2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень.
Абз 2 п. 4 Постанови вказано, що військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених).
Таким чином позивачу у відповідності до абз. 2 п. 4 Постанови належить виплата в сумі 500 000 гривень, за 90 повних днів безпосередньої участі в бойових діях.
Вказують про те, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) №1208 від 15.05.2026 року виплачено позивачу на вище вказаних підставах одноразову грошову допомогу в сумі 500 000 гривень.
Також, вказують щодо твердження позивача, що він отримав тяжке поранення, пов`язане із захистом Батьківщини, а отже на його думку має право на отримання одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень.
Абз. 3 п. 4. Постанови зазначено, що військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі; Постанова набрала чинності 13.02.2025 року.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем отримано поранення 19.04.2025 року.
Тобто після набрання Постановою чинності.
Таким чином вважають, що пред`явлені позовні вимоги безпідставними.
ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН
Суд, дослідив матеріали справи, з`ясував усі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, оцінив докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізував застосування норм матеріального та процесуального права, встановив таке.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 проходить військову службу у військової частини НОМЕР_1 з 08.03.2022 по 02.11.2025 р.р., а з 03.11.2025 року по теперішній час проходить військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Отже, позивач, був призваний на військову службу по мобілізації та зарахований до списків військової частини НОМЕР_1 - 08.03.2022 року.
Позивач, ІНФОРМАЦІЯ_2 , був призваний на військову службу по мобілізації та зарахований до списків військової частини НОМЕР_1 - 08.03.2022 року, станом на цю дату йому було 23 роки.
На протязі проходження військової служби позивач у складі військової частини безпосередньо приймав участь у бойових діях, здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі та стримуванні збройної агресії російської федерації в загальній кількості 147 днів, що підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_1 №2069/2/16 від 16.09.2025, та 19.04.2025 року був поранений під час виконання бойового завдання в зоні проведення бойових дій, що підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_1 №2069/14/7-367 від 05.05.2025 року.
Позивач має військове звання - солдат, та під час проходження військової служби займав посади віднесені до посад рядового складу Збройних Сил України.
01.05.2025 року позивач пройшов військово-лікарську комісію у військовій частині НОМЕР_2 , згідно довідкою, якої №20205-0501-1059-1552-0 йому було надано відпустку для лікування після поранення терміном 30 днів, поранення пов`язали із проходженням військової служби оскільки на той позивач не надав довідку про обставини травми бо її на той час ще не видав відповідач, а травму віднесли до легких.
Згідно з довідкою ВЛК військової частини НОМЕР_3 від 30.09.2025 року №2025-0930- 0850-3516-0, поранення яке сталося з позивачем пов`язано із захистом Батьківщини, травма відноситься до тяжких, та на підставі ст.17б графи II Розкладу хвороб встановлено, що позивач придатний для служби у військових частинах забезпечення, ТЦК, навчальних центрах, закладах, установах, медичних підрозділах, в зв`язку із чим позивач був переведений для подальшого проходження військової служби до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
З довідки про обставини травми військової частини НОМЕР_1 від 05.05.2025 №2069/14/7-367 видно, що позивач 19.04.2025 року отримав поранення під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Зелений Кут, Волновського району Донецької області. Факт отримання поранення є таким, що стався під час проходження служби в Збройних Силах України, та пов`язаний з виконанням військового обов`язку військової служби в Збройних Силах України, та не пов`язаний з вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення, і не е наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження. Поранення та травмування військовослужбовцем отримано під час бойових дій із забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони Батьківщини та територіальної цілісності України, відсічі і стримування збройної агресії з боку збройних сил російської федерації на території Донецької області. Військовослужбовець перебував в засобах індивідуального захисту.
Враховуючи наведене, позивач вважає, що відповідає всім вимогам для отримання одноразової грошової винагороду за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн., оскільки був призваний на військову службу у віці 23 роки, брав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком 147 днів, отримав тяжке поранення під час захисту Батьківщини, займав відповідну посаду та не притягувався до кримінальної відповідальності, не притягувалися до адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення та не притягувались до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) № 1208 від 15.05.2026 року виплачено позивачу на вище вказаних підставах одноразову грошову допомогу в сумі 500000 гривень.
Отже, відповідач нарахував та виплатив позивачу кошти у розмірі 5000000 (п`ятсот тисяч гривень), у зв`язку із чим, 29.05.2026 року представник позивача звернувся із адвокатським запитом до відповідача у якому просив:
надати довідку про участь у бойових діях в районах їх ведення та відсутність (наявність) випадків притягнення до відповідальності та інших особливих обставин ОСОБА_2 відповідно до Окремого доручення Міністра оборони від 26.09.2025 № 5601/уд;
надати довідку про всі нараховані та виплачені види грошового забезпечення ОСОБА_3 за час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 ;
нарахувати та виплатити ОСОБА_3 одноразову грошову винагороду за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень передбачену постановою Кабінету Міністрів України №153 від 11 лютого 2025 року з урахуванням раніше виплаченої суми.
Відповідач листом від 01.06.2026 року №2069/2/25-3751 повідомив, що нарахування та виплата одноразової грошової винагороди було здійснено відповідно до акту попередньої перевірки законності нарахування одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 , отриманого засобами СЕДО за вихідним номером оперативного командування ІНФОРМАЦІЯ_4 від 14.05.2026 №607/22072. До своєї відповіді відповідач додав Акт попередньої перевірки законності нарахування одноразової грошової винагороди від 14.05.2026 №607/22072, вивчивши який стороною позивача було виявлено, що до вказаного акту було додано застарілу довідку ВЛК військової частини НОМЕР_2 №20205-0501-1059-1552-0 від 01.05.2025 року, в якій поранення отримане позивачем не пов`язано із захистом Батьківщини, та травма відноситься до легких. Останню довідку ВЛК військової частини НОМЕР_3 від 30.09.2025 №2025-0930-0850-3516-0, якою поранення отримане позивачем відноситься до тяжких та пов`язано із захистом Батьківщини, відповідачем було проігноровано та не додано до Акту.
Не погодившись із такими діями відповідача, позивач звернувся до суду із цим позовом за захистом своїх порушених прав.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, та доводам відповідача, викладених в відзиві на позов, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела права.
V. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН
Предметом спірних правовідносин у даній справі є невиплата одноразової грошової допомоги на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-ХІІ, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
За змістом ч. 1, ч. 3ст. 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.
Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Частиною 6 ст. 2 Закону № 2232-XII визначені види військової служби, зокрема, строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також інші види.
Виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ч. 14 ст. 2 Закону №2232-XII).
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону 2232-ХІІ Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову (направлення) громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом.
Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів, як це передбачено ч. 1 ст. 9 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII).
За правилами ч. 2 ст. 9 Закону № 2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Частиною 4 ст. 9 Закону № 2011-XII передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
11.02.2025 Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 153 Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану, пунктом 2 якої затверджені Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану та форма контракту про проходження громадянами України віком від 18 до 25 років військової служби у Збройних Силах України, Національній гвардії України та Державній прикордонній службі України на посадах осіб рядового складу (далі - Постанова № 153).
Пунктом 3 Постанови № 153, чинної станом на час виникнення спірних відносин, установлено, що учасникам експериментального проекту є: громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу.
Відповідно до пункту 4 Постанови № 153 особам рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні від 24.02.2022" № 64, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн гривень;
- військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених);
- військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі;
- військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони два або більше разів за сукупністю притягувалися до кримінальної відповідальності, адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується.
Отже, з аналізу норм Постанови № 153, тобто станом на час проходження позивачем військової служби, слідує, що особам рядового, сержантського і старшинського складу, які у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу, зокрема, до Збройних Сил, проходять військову службу під час воєнного стану та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн грн.
У свою чергу, військовослужбовцям, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності Постановою № 153, у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни винагорода виплачується в повному обсязі.
Таким чином, одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн грн виплачується військовослужбовцям рядового, сержантського та старшинського складу, які були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану у віці до 25 років, проходять службу, брали безпосередню участь у бойових діях не менше шести місяців.
Варто зауважити, що така винагорода виплачується військовослужбовцям за умови, якщо вони не були притягнуті до кримінальної відповідальності, адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення.
VІ. ОЦІНКА СУДУ
Дослідивши докази по справі, встановлено, що ОСОБА_1 проходить військову службу у військової частини НОМЕР_1 з 08.03.2022 по 02.11.2025 р.р., а з 03.11.2025 року по теперішній час проходить військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Отже, позивач, був призваний на військову службу по мобілізації та зарахований до списків військової частини НОМЕР_1 - 08.03.2022 року.
Позивач, ІНФОРМАЦІЯ_2 , був призваний на військову службу по мобілізації та зарахований до списків військової частини НОМЕР_1 - 08.03.2022 року, станом на цю дату йому було 23 роки.
На протязі проходження військової служби позивач у складі військової частини безпосередньо приймав участь у бойових діях, здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі та стримуванні збройної агресії російської федерації в загальній кількості 147 днів, що підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_1 №2069/2/16 від 16.09.2025, та 19.04.2025 року був поранений під час виконання бойового завдання в зоні проведення бойових дій, що підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_1 №2069/14/7-367 від 05.05.2025 року.
Позивач має військове звання - солдат, та під час проходження військової служби займав посади віднесені до посад рядового складу Збройних Сил України.
01.05.2025 року позивач пройшов військово-лікарську комісію у військовій частині НОМЕР_2 , згідно довідкою якої №20205-0501-1059-1552-0 йому було надано відпустку для лікування після поранення терміном 30 днів, поранення пов`язали із проходженням військової служби оскільки на той позивач не надав довідку про обставини травми бо її на той час ще не видав відповідач, а травму віднесли до легких.
Згідно з довідкою ВЛК військової частини НОМЕР_3 від 30.09.2025 року №2025-0930- 0850-3516-0, поранення яке сталося з позивачем пов`язано із захистом Батьківщини, травма відноситься до тяжких, та на підставі ст.17б графи II Розкладу хвороб встановлено, що позивач придатний для служби у військових частинах забезпечення, ТЦК, навчальних центрах, закладах, установах, медичних підрозділах, в зв`язку із чим позивач був переведений для подальшого проходження військової служби до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
З довідки про обставини травми військової частини НОМЕР_1 від 05.05.2025 №2069/14/7-367 видно, що позивач 19.04.2025 року отримав поранення під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Зелений Кут, Волновського району Донецької області. Факт отримання поранення є таким, що стався під час проходження служби в Збройних Силах України, та пов`язаний з виконанням військового обов`язку військової служби в Збройних Силах України, та не пов`язаний з вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення, і не е наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження. Поранення та травмування військовослужбовцем отримано під час бойових дій із забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони Батьківщини та територіальної цілісності України, відсічі і стримування збройної агресії з боку збройних сил російської федерації на території Донецької області. Військовослужбовець перебував в засобах індивідуального захисту.
Отже, позивач відповідає вимогам для отримання одноразової грошової винагороду за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн., оскільки був призваний на військову службу у віці 23 роки, брав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком 147 днів, отримав тяжке поранення під час захисту Батьківщини, займав відповідну посаду та не притягувався до кримінальної відповідальності, не притягувалися до адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення та не притягувались до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився.
При цьому, наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) № 1208 від 15.05.2026 року виплачено позивачу на вище вказаних підставах одноразову грошову допомогу в сумі 500000 гривень.
Отже, матеріалами справи підтверджено, що відповідач нарахував та виплатив позивачу кошти у розмірі 5000000 (п`ятсот тисяч гривень).
Беручи до уваги викладені вище обставини, суд вважає, що позивачем дотримані визначені Постановою № 153 умови для отримання одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. грн, оскільки: 1) прийнятий на військову службу під час воєнного стану у віці до 25 років; 2) проходив військову службу станом на дату набрання чинності Постановою №153; 3) брав безпосередню участь у бойових діях сукупно більше шести місяців; 4) не притягнутий до кримінальної відповідальності чи адміністративної відповідальності за вчинення військового правопорушення, та дисциплінарної відповідальності.
Отже у позивача наявні всі визначені Постановою № 153 умови для виплати одноразової грошової допомоги, а тому її невиплата за цих обставин зі сторони відповідача є протиправною бездіяльністю.
Крім того, суд звертає увагу на те, що постановою Кабінету Міністрів України від 30.07.2025 № 942 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 Р. № 153", яка набула чинності 07.08.2025, внесені зміни до Постанови № 153, зокрема, пункт 4 доповнений абзацами такого змісту: виплата винагороди здійснюється також військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які відповідають вимогам щодо виплати винагороди, зазначеним в абзаці другому цього пункту, та: були прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану, з числа осіб, які проходили строкову військову службу.
Зважаючи на внесені Постановою № 942 зміни до Постанови № 153, суд звертає увагу, що законодавець у такий спосіб усунув прогалини цього нормативного акту щодо права на виплату одноразової грошової винагороди у разі укладення контракту військовослужбовцями, які проходили строкову військову службу.
Позаяк, інше тлумачення приписів Постанови № 153, на переконання суду, не відповідало б меті прийняття Постанови № 153 - підвищенню мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану, та мало б ознаки дискримінації.
Отже, суд зазначає, що на момент набрання чинності Постановою №153 та набуття права позивача на отримання грошової допомоги позивач проходив службу у відповідача і саме у відповідача виник обов`язок її виплати.
Саме до даної військової частини позивач звертався за її виплатою, та суд в межах розгляду даної справи констатував наявність у нього даного права та протиправної бездіяльності зі сторони відповідача.
При цьому, слід вказати, що таке право позивача на спірні виплати набуте з моменту прийняття Постанови № 153.
Згідно п.15 Постанови №153, військовослужбовцям, які уклали контракт відповідно до цього Порядку, виплачується одноразова грошова допомога після укладення контракту, проходження відповідної підготовки та вступу до виконання обов`язків за посадою у військових частинах відповідно до переліку, затвердженого Генеральним штабом Збройних Сил, Головним управлінням Національної гвардії або Адміністрацією Держприкордонслужби (далі - одноразова грошова допомога), у розмірі 1 млн. гривень, яка виплачується трьома частинами:
перша частина - 200000 гривень протягом п`яти робочих днів після підписання контракту та вступу до виконання обов`язків за посадою, на яку призначений;
друга частина - 300000 гривень протягом п`яти робочих днів після проходження відповідної підготовки та залучення до виконання бойових (спеціальних) завдань, про що оголошується наказом командира військової частини;
третя частина - 500000 гривень у день виключення із списків особового складу військової частини, а у разі продовження військової служби за новим контрактом - в останній день дії контракту, укладеного відповідно до цього Порядку.
Тобто, у відповідача був обов`язок виплати позивачу вищезазначеної грошової винагороди, однак ним допущено протиправну бездіяльність.
При цьому, суд зазначає, що частину коштів позивачеві вже виплачено, відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) №1208 від 15.05.2026 року в сумі 500000 гривень.
Таким чином, враховуючи наведене, слід дійти висновку про задоволення вимог позивача у повному обсязі.
VІІ. ВИСНОВКИ СУДУ
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини четвертої статті 242 КАС України судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.
Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.
Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права, яка проявляється в рівності всіх перед законом, цілях і засобах, що обираються для їх досягнення.
Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід та неупередженість.
Положеннями частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, про таке.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди в сумі 1 мільйон гривень за тривалість проходження служби в бойових умовах відповідно до абзацу 4 пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 року № 153.
Зобов`язати Військову частина НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову винагороду в сумі 1 мільйон гривень на підставі абзацу 4 пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153, з урахуванням раніше вже виплачених сум.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ).
Відповідач : Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення складено 02.11.2026 року.
Суддя В.В. Ільков
Оригінал: reyestr.court.gov.ua