Рішення від 28 жовтня 2026 р. у справі №160/2655/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2026 рокуСправа № 160/2655/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Конєвої С.О.

розглянувши у місті Дніпрі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними матеріалами адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

03.02.2026р. (згідно відомостей Нової Пошти) ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 та, з урахуванням уточненого позову від 16.03.2026р., просить:

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про порушення правил військового обліку та відомостей про розшук ОСОБА_1 ;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про порушення правил військового обліку та відомостей про розшук ОСОБА_1 ;

- визнати протиправним та скасувати звернення ІНФОРМАЦІЯ_1 до органів національної поліції для адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 :

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 направити повідомлення органам Національної поліції про відсутність підстав для адміністративного затримання до доставлення ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що він перебуває у відповідача на військовому обліку, 23.01.2026р. з Єдиного електронного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, з мобільного застосунку Резерв+ дізнався про наявність відміток про те, що він знаходиться в розшуку ТЦК та СП. Позивач вказує, що він до адміністративної відповідальності за порушення правил військового обліку у порядку ст.210, ст.210 КУпАП не притягувався, відповідної постанови посадовими особами відповідача щодо нього не приймалось, тому вважає, що внесення відповідних відомостей до реєстру «Оберіг» (без притягнення його до адміністративної відповідальності за порушення правил військового обліку), які були відображені у мобільному застосунку Резерв+, є протиправними діями відповідача, тому просив зобов`язати відповідача, після внесення змін до реєстру «Оберіг» про виключення інформації про порушення ним правил військового обліку та подання в розшук, повідомити Національну поліції про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення позивача.

Ухвалою суду від 09.03.2026р. було відкрито адміністративне провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, та запропоновано, зокрема, відповідачеві – протягом 15 календарних днів з дня отримання цієї ухвали суду надати суду відзив на позов та докази в обґрунтування відзиву з дотримання вимог ст.ст.162,261 Кодексу адміністративного судочинства України, надати докази правомірності дій відповідача у спірних правовідносинах, виходячи з вимог ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Зазначена ухвала суду разом із адміністративним позовом була отримана, зокрема, відповідачем у його електронному кабінеті 10.03.2026р. (адміністративний позов з додатками), 11.03.2026р. (ухвалу суду), що є належним повідомленням відповідача про час та місце судового розгляду справи у відповідності до вимог ст.18, 251 Кодексу адміністративного судочинства України, що підтверджується довідками про доставку електронного листа, наявними у справі.

26.03.2026р., на виконання вищевказаної ухвали суду, через систему "Електронний суд" відповідач подав до суду відзив на позов, в якому останній зазначив, що позов не визнає, посилається на те, що на поштову адресу позивача була надіслана повістка №5927258 засобами поштового зв`язку АТ «Укрпошта» за номером відправлення R067057925474 за якою позивач викликався до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 12.01.2026р. для уточнення даних, за фактом неприбуття до ТЦК та СП у день та час визначений повісткою позивач порушив правила військового обліку (ст.22 Закону №3543) у зв`язку з чим ТЦК та СП було направлено електронне звернення Е4481355 до органів Національної поліції України щодо доставлення особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ст.ст.210,210-І КУпАП, станом на дату подання відзиву позивач, будучи обізнаним у необхідності прибуття за викликом до ТЦК та СП, за повісткою не прибув, тому через наявність виявленого порушення правил військового обліку до відповідного Реєстру була внесена інформація щодо виявленого факту. За викладеного, представник відповідача вважає, що відповідачем факт виконання свого обов`язку щодо завчасного направлення позивачу повістки №5927258 доведений, тому просив у задоволенні позовних вимог позивачеві відмовити в повному обсязі.

Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Ухвалою суду від 29.10.2026р. через велику завантаженість суду адміністративними справами військовозобов`язаних та військовослужбовців, перебування судді Конєвої С.О. у щорічних чергових відпустках, що об`єктивно унеможливлювало здійснення адміністративного судочинства у даний період, розгляд даної справи було продовжено відповідно до ст.121 Кодексу адміністративного судочинства України до 29.10.2026р.

Враховуючи викладене, дана справа вирішується 29.10.2026р., тобто, у межах строку, визначеного ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.

У відповідності до приписів ч.8 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Із наявних в матеріалах справи копій документів, судом встановлені наступні обставини у даній справі.

Громадянин України – ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , гуртожиток, перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що свідчить зміст копії паспорта позивача серії НОМЕР_1 від 27.12.1996р. та відомості у електронному військово-обліковому документі позивача (далі – еВОД), наявних у справі.

23.01.2026р., після формування еВОД у мобільному застосунку Резерв+, позивач довідався про наявність у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про те, що ТЦК та СП 22.01.2026р. звернувся до Нацполіції, щоб доставити його для складання протоколу. Причина: Не прибули за повісткою до ТЦК та СП, що підтверджується даними еВОД позивача.

Із відповідною заявою про виправлення вказаної інформації у порядку ч.2 ст.9 Закону №1951-УІІІ, вимог п.4 Порядку №559 позивач до відповідача не звертався ( вимоги ухвали суду з цього приводу позивачем були проігноровані).

Вважаючи дії відповідача, які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про порушення ним правил військового обліку, відомостей про розшук та направлення звернення до Нацполіції про його затримання та доставлення до ТЦК та СП, протиправними, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд приходить до висновку про відсутність обґрунтованих правових підстав для задоволення даного адміністративного позову, виходячи з наступного.

Закон України від 16.03.2017 № 1951-VIII «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» (далі - Закону №1951) визначає правові та організаційні засади створення, функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, регулює відносини у сфері державної реєстрації громадян України, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави, та осіб, приписаних до призовних дільниць.

Згідно ст.1 та 2 цього Закону, Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

Основними завданнями Реєстру є: 1) ідентифікація призовників, військовозобов`язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України; 2) інформаційне забезпечення комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань особовим складом у мирний час та в особливий період; 3) інформаційне забезпечення громадян України, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію, та членів сімей загиблих військовослужбовців відомостями щодо виконання ними військового обов`язку.

Відповідно до ст. 3 Закону №1951 передбачено, що основними засадами ведення Реєстру є зокрема обов`язковість та своєчасність внесення до Реєстру передбачених цим Законом відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів; повнота та актуалізація відомостей Реєстру про призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

В силу положень ст. 6 Закону №1951 до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: 1) персональні дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів; 2) службові дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Згідно ч.1 ст. 7 Закону №1951 до персональних даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста належать зокрема відомості про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (дата, номер, короткий зміст протоколу та/або постанови про адміністративне правопорушення).

Згідно ч.1 ст. 8 Закону №1951 до службових даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста належать зокрема відомості про виконання військового обов`язку.

Отже, до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів вносяться зокрема службові дані військовозобов`язаних - відомості про виконання військовозобов`язаними військового обов`язку.

Приписами ст.1 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» визначено, що військовий обов`язок включає дотримання правил військового обліку.

Положення ст.22 Закону України від 21.10.1993 № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначають, що у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

Разом з тим, згідно ст.27 цього Закону у разі невиконання під час мобілізації громадянином обов`язків, передбачених частинами першою, третьою статті 22 цього Закону, та вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки звертається до органів та підрозділів, що входять до системи поліції, щодо здійснення адміністративного затримання та доставлення такого громадянина до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Правила військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів встановлено у додатку №2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. № 1487.

Так, підпункт 2 пункту 1 цих Правил визначає, що призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов`язаних та резервістів.

Отже, з метою дотримання правил військового обліку військовозобов`язані повинні у разі отримання повістки про виклик з`явитися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

У разі порушення такого правила військового обліку, це є відомостями стосовно виконання військовозобов`язаним військового обов`язку, що в силу приписів ч.1 ст. 8 Закону №1951 вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів як службові дані військовозобов`язаного.

Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок №560) затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560.

В силу приписів п.41 Порядку №560 належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку:

- день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;

- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;

- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Так, як встановлено судом із наявних в матеріалах справи копій документів, відповідачем було направлено засобами поштового зв`язку на адресу місця проживання позивача ( АДРЕСА_1 ) повістку за №5927258 від 17.12.2025 про виклик до ТЦК та СП на 12.01.2026р. о 09:00 год. для уточнення даних, що підтверджується копією повістки та рекомендованим поштовим відправленням за трек-номером R 06705 7925474.

У подальшому, 02.01.2026р. таке поштове відправлення АТ «Укрпошта» було повернуто на адресу відповідача з відміткою – «Одержувач відсутній за вказаною адресою».

Отже, матеріали справи містять відомості про належне оповіщення позивача про виклик до відповідача повісткою, з метою дотримання правил військового обліку позивач, як військовозобов`язаний, мав з`явитися до відповідача у зазначені в повістці місце та строк.

Натомість, матеріалами справи не підтверджено, що позивач до відповідача з`явився у визначені в повістці №5927258 від 17.12.2025 місце та строк, а позивачем таких доказів суду не надано.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що в силу приписів ч.1 ст. 8 Закону №1951 до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів службові відомості про виконання військовозобов`язаним (позивачем у справі) свого військового обов`язку, а саме: про порушення позивачем правил військового обліку (неявку до ТЦК та СП за повісткою з метою уточнення даних), що стало наслідком звернення керівника відповідача до органів системи поліції, щодо здійснення адміністративного затримання та доставлення громадянина до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, відповідачем внесено правомірно та на законних підставах.

При цьому, судом відхиляються аргументи позивача стосовно відсутності факту притягнення його до адміністративної відповідальності за ст.ст.210,210-1 КУпАП (за порушення правил військового обліку), адже вони не спростовують вищевказаних висновків суду про підтвердження наявності у відповідача підстав для внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів службових відомостей стосовно виконання військовозобов`язаним – позивачем у справі свого військового обов`язку (необхідності явки за повісткою №5927258 від 17.12.2025).

Враховуючи вищенаведені встановлені судом обставини та аналізуючи приписи згаданого чинного законодавства у їх сукупності, суд дійшов висновку, що доводи позивача про протиправність дій відповідача стосовно внесення ним до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів спірних службових відомостей (даних) стосовно позивача, є безпідставними та необґрунтованими.

Відтак, слід дійти висновку, що для визнання протиправних дій відповідача щодо внесення до відповідного Реєстру «Оберіг» про порушення правил військового обліку, внесення відомостей про розшук позивача та визнання протиправним і скасування звернення відповідача до Національної поліції щодо адміністративного затримання та доставлення позивача до ТЦК та СП, обґрунтованих правових підстав у адміністративного суду не має, у зв`язку з чим у задоволенні даного позову позивачеві слід відмовити.

За приписами ч.1 ст.73 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи – ч.1 ст.75 наведеного Кодексу.

Згідно ч.1 ст.76 Кодексу, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

В той же час, і ч.1 ст.77 наведеного Кодексу, покладає обов`язок на позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.

Разом з тим, у ході судового розгляду справи, протиправність дій відповідача щодо внесення до відповідного Реєстру «Оберіг» відомостей про порушення правил військового обліку, внесення відомостей про розшук позивача та звернення до Нацоліції про його затримання і доставлення до ТЦК та СП з урахуванням встановлених судом обставин та аналізу чинного законодавства, жодними належними, достатніми та допустимими доказами позивачем не доведена.

Також, суд звертає увагу позивача і на те, що виявивши вищенаведені спірні відомості у своєму еВОД, сформованому 23.01.2026р., позивач мав обов`язок звернутися до відповідача із відповідною заявою про виправлення таких відомостей у відповідності до вимог ч.2 ст.9 Закону №1951 та п.4 Порядку №559.

Разом з тим, позивачем таких заходів вжито не було, заява до відповідача про виправлення спірних відомостей позивачем не подавалась (таких доказів до позову позивачем не надано).

Окрім того, ухвалами суду від 20.02.2026р., від 09.03.2026р. позивачу було запропоновано надати суду докази звернення позивача до відповідача із заявою щодо виключення недостовірних даних з ЄДРП у порядку ст.9 Закону №1951, які останнім були проігноровані.

А оскільки таку заяву позивач до відповідача не подавав, а відповідач, в свою чергу, її і не розглядав та жодних рішень з цього питання не приймав, зазначене свідчить про відсутність порушеного права позивача на момент звернення до суду з цим позовом (03.02.2026р.), що є самостійною підставою для відмови у позові.

Наведені правові висновки узгоджуються із правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 19.03.2019р. у справі №826/16994/15 та від 21.12.2019р. у справі №812/120/17 та є релевантними до правовідносин у даній справі в силу ч.5 ст.242 КАС України

Інші аргументи позивача, уважно вивчені судом, однак не заслуговують на увагу суду, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши правомірність оспорюваних вищенаведених дій відповідача за критеріями, визначеними ч.2 ст.2 вказаного Кодексу, суд приходить до висновку, що при вчиненні оспорюваних дій (внесення до Реєстру відомостей про порушення позивачем правил військового обліку, внесення відомостей про розшук позивача та звернення до Нацполіції про затримання та доставлення позивача до ТЦК та СП), відповідач, як суб`єкт владних повноважень, діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, обґрунтовано, з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Таким чином, судом не встановлено, а позивачем не підтверджено та не доведено жодними доказами, порушення відповідачем прав та інтересів позивача під час вчинення відповідачем вищенаведених оспорюваних дій, а тому правові підстави для їх визнання протиправними, у адміністративного суду відсутні.

За таких обставин, з урахуванням того, що суд не знайшов обґрунтованих правових підстав для задоволення основних позовних вимог (визнання протиправними дій), тому і у задоволенні позовних вимог позивача про зобов`язання відповідача вчинити певні дії, які носять похідний характер від основних вимог, позивачеві також слід відмовити.

Окрім того, судом враховується і правова позиція ЄСПЛ, сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Приймаючи до уваги все вище викладене, суд приходить до висновку про відсутність обґрунтованих правових підстав для задоволення зазначеного адміністративного позову, тому у задоволенні цього позову позивачеві слід відмовити повністю.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України лише при задоволенні позову судові витрати покладаються на суб`єкта владних повноважень.

Однак, виходячи з того, що у суду відсутні жодні обґрунтовані правові підстави для задоволення цього позову, то і всі судові витрати позивача, понесені ним у цій справі з бюджетних асигнувань відповідача-суб`єкта владних повноважень стягненню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 78, 94, 122, 132, 132, 138, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – відмовити повністю.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на позивача згідно до вимог ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення відповідно до вимог статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.О. Конєва