Рішення від 01 листопада 2026 р. у справі №160/3438/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Суд: Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: проходження служби, з них

Дата: 01 листопада 2026 р.

Справа: №160/3438/26

Суддя: Сліпець Надія Євгенівна

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2026 рокуСправа № 160/3438/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сліпець Н.Є.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, Військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

13.02.2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, Військової частини НОМЕР_2 (далі - відповідачі) в якій просить суд:

- визнати бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої ч. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в розмірі 50% місячного грошового забезпечення з врахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 60% грошового забезпечення, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року № 889, з урахуванням раніше виплаченої суми одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 проходив службу у Військовій частині НОМЕР_1 та 19 травня 2017 року позивача виключено з усіх видів грошового забезпечення. Позивачу виплачена грошова допомога при звільнені з військової служби у запас у розмірі 50% місячного грошового забезпечення; та відповідно до наказу Міністра оборони України від 15 листопада 2010 року №595 (зі змінами) виплачена щомісячна додаткова грошова винагороду у розмірі 60% місячного грошового забезпечення. На думку позивача, зазначена одноразова грошова допомога по звільненню була нарахована та виплачена без врахування щомісячної додаткової грошової винагороди, яка входила до складу отримуваного позивачем грошового забезпечення, і яку він отримував на момент звільнення з військової служби. Вважаючи, що щомісячна додаткова грошова винагорода повинна включатися до місячного грошового забезпечення, з якого обчислюється одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.02.2026 відкрито провадження та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами з 16.03.2026, відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

05.03.2026 від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній зазначає, що Військова частина НОМЕР_1 є неналежним відповідачем у справі, а предмет спору між нею та позивачем відсутній. В обґрунтування цієї позиції відповідач вказує, що згідно з витягом із послужного списку позивача, з 16.06.2016 майор ОСОБА_1 обіймав посаду старшого офіцера розвідувально-інформаційного відділу саме у Військовій частині НОМЕР_2 . Відповідно до витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 19.05.2017 № 97, майора ОСОБА_1 , звільненого в запас за станом здоров`я наказом командувача Повітряних Сил ЗСУ від 14.04.2017 № 123, вважати таким, що справи та посаду здав, направлено для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 та з 19.05.2017 виключено зі списків особового складу частини й усіх видів забезпечення. З огляду на викладене, представник відповідача наголошує, що позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 , а тому Військова частина НОМЕР_1 не перебувала з ним у публічно-правових відносинах щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні.

Ухвалою від 10.08.2026 суд залучив до участі у справі як другого відповідача Військову частину НОМЕР_2 , розгляд справи розпочато спочатку та призначено в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами з 08.09.2026, відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України. Другому відповідачу надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

28.08.2026 від Військової частини НОМЕР_2 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник заперечує проти задоволення позовних вимог, обґрунтовуючи тим, що щомісячна додаткова грошова винагорода, яка передбачена постановою № 889 та Інструкцією про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженою наказом Міністра оборони України від 15 листопада 2010 року № 595, виданим на виконання постанови № 889, має тимчасовий характер, оскільки виплата такої винагороди дозволена за наявності наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації) або вищого командира (начальника) залежно від настання спеціальних обставин, її розмір не є фіксованим, а виплата не є щомісячною, тому вона не включається до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби.

Відповідно до положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Згідно із ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу у Військовій частині НОМЕР_2 та 19 травня 2017 року позивача виключено з усіх видів грошового забезпечення, що не заперечується сторонами.

З матеріалів позовної заяви вбачається, що позивачу виплачена грошова допомога при звільнені з військової служби у запас у розмірі 50% місячного грошового забезпечення. Відповідно до наказу Міністра оборони України від 15 листопада 2010 року №595 (зі змінами), виплачена щомісячна додаткова грошова винагороду у розмірі 60% місячного грошового забезпечення.

При цьому, на думку позивача, зазначена одноразова грошова допомога по звільненню була нарахована та виплачена без врахування щомісячної додаткової грошової винагороди, яка входила до складу отримуваного позивачем грошового забезпечення, і яку він отримував на момент звільнення з військової служби.

Так, на адвокатський запит позивача від 30.06.2025, Військова частина НОМЕР_1 листом від 01.07.2025 №177/172/34/284пс повідомила, що щомісячна додаткова грошова допомога (ЩДГВ) не може включатись до розрахунку одноразових додаткових видів грошового забезпечення, так як розрахунок її самої здійснюється виходячи з розміру місячного грошового забезпечення. Тобто, коли розмір місячного грошового забезпечення вже відомий (і лише цей розмір є базою для нарахування одноразових додаткових видів грошового забезпечения). ЩДГВ є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення, але не є складовою місячного грошового забезпечення, а лише виплачується одночасно з ним. Таким чином, підстав для здійснення перерахунку грошової допомоги відповідач не вбачає.

Вважаючи, такі дії відповідача протиправними, з метою захисту своїх прав та законних інтересів, позивач звернувся до суду із цією позовною заявою.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Права, пільги та соціальні гарантії військовослужбовців визначаються Законом України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 2011-ХІІ).

Відповідно до частин першої, другої статті 9 Закону № 2011-ХІІ, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

За приписами частини другої статті 15 Закону № 2011-ХІІ, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Відповідно до пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» від 22.09.2010 №889 (далі - Постанова №889), щомісячну додаткову грошову винагороду установлено:

1) військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які займають посади у Військово-Морських Силах Збройних Сил та Морській охороні Державної прикордонної служби, посади наземних авіаційних спеціалістів, що забезпечують безпеку польотів літаків та вертольотів, у військових частинах і підрозділах Повітряних Сил та Сухопутних військ Збройних Сил, посади у військових частинах і підрозділах високомобільних десантних військ та спеціального призначення Збройних Сил, і військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) льотного складу Збройних Сил, Національної гвардії та Державної прикордонної служби - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення;

2) військовослужбовцям Збройних Сил (крім тих, що зазначені у підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби):

з 01 квітня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 20 відсотків місячного грошового забезпечення;

з 01 вересня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 40 відсотків місячного грошового забезпечення;

з 01 січня 2014 року - у розмірі, що не перевищує 60 відсотків місячного грошового забезпечення;

з 01 квітня 2014 року - у розмірі, що не перевищує 80 відсотків місячного грошового забезпечення;

з 01 липня 2014 року - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення;

3) особам начальницького складу, які проходять службу на посадах льотного складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій, - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення;

Згідно п.2 Постанови № 889 граничні розміри, порядок та умови виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої пунктом 1 цієї постанови, визначаються Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Службою зовнішньої розвідки за погодженням з Міністерством соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення.

На виконання Постанови № 889 Міністр оборони України наказом від 15.11.2010 затвердив Інструкцію "Про затвердження Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України" №595 (далі – Інструкція № 595).

Згідно п. 3, 4 Інструкції № 595 до місячного грошового забезпечення, з якого визначається винагорода, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням та щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою (посадою, до тимчасового виконання обов`язків за якою він допущений).

Виплата винагороди здійснюється з того дня, з якого військовослужбовці стали до виконання обов`язків за посадами, але не раніше дня видання наказу про призначення, і до дня їх звільнення від виконання обов`язків за посадами включно (у тому числі й у разі тимчасового виконання обов`язків за посадами, до яких вони допущені наказами відповідних командирів (начальників)).

Відповідно до пункту 5 Інструкції № 595 винагорода виплачується військовослужбовцям за місцем штатної служби за минулий місяць одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць на підставі наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації); командирам (начальникам) військових частин (установ, організацій) - на підставі наказів вищих командирів (начальників).

Пунктами 8, 9 Інструкції № 595 встановлено, що винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Розміри винагороди встановлюються наказами Міністерства оборони України (начальника Головного управління розвідки Міністерства оборони України) з урахуванням конкретної військової частини, займаної посади та особливостей умов проходження служби у межах видатків на грошове забезпечення, передбачених для Міністерства оборони України (Головного управління розвідки Міністерства оборони України) у державному бюджеті України на відповідний рік.

Наказом Міністра оборони України від 24.10.2016, відповідно до Постанови № 889 затверджено Інструкцію про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України № 550 (далі – Інструкція № 550, чинна на момент спірних правовідносин) та визнано таким, що втратив чинність, наказ Міністра оборони України від 15.11.2010 № 595 "Про затвердження Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України".

Пунктом 1 Інструкції № 550 встановлено, що вона визначає порядок та умови виплати особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом (далі - військовослужбовці), які займають посади в органах військового управління, з`єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах і військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів, установах та організаціях Збройних Сил України (далі - військові частини), щомісячної додаткової грошової винагороди (далі - винагорода).

Відповідно до пункту 3 Інструкції № 550 до місячного грошового забезпечення, з якого визначається винагорода, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням та щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою (посадою, до тимчасового виконання обов`язків за якою він допущений)

Згідно з пунктом 5 Інструкції № 550 винагорода виплачується військовослужбовцям за місцем штатної служби одночасно з виплатою грошового забезпечення на підставі наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації); командирам (начальникам) військових частин (установ, організацій) - на підставі наказів вищих командирів (начальників).

Пунктами 8-10 Інструкції № 550 встановлено, що грошова винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Розміри винагороди встановлюються наказами Міністерства оборони України (начальника Головного управління розвідки Міністерства оборони України) з урахуванням конкретної військової частини, займаної посади та особливостей умов проходження служби у межах видатків на грошове забезпечення, передбачених для Міністерства оборони України (Головного управління розвідки Міністерства оборони України) у державному бюджеті України на відповідний рік.

Командир (начальник) військової частини (установи, організації) має право зменшувати розміри винагороди за: порушення статутних правил несення служби; особисті незадовільні показники командирської, бойової та мобілізаційної підготовки; уживання алкогольних напоїв (наркотичних речовин) у службовий час, прибуття на службу в нетверезому стані (у стані наркотичного сп`яніння); порушення вимог законів та інших нормативно-правових актів, які призвели до поломок військової (спеціальної) техніки й озброєння, пошкодження майна, інших матеріальних збитків, а також завдали шкоди здоров`ю військовослужбовців або інших осіб.

Військовослужбовцям зменшується розмір винагороди згідно з наказами командирів (начальників) за той місяць, у якому були допущені ці порушення, або за місяць, у якому ці накази надійшли до військової частини.

Таким чином, суд вважає необхідним зазначити, що право позивача на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні згідно ст. 15 Закону № 2011-ХІІ підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем.

Разом з тим, спірним питанням в даній справі є склад грошового забезпечення військовослужбовців, яке повинно включатися при нарахуванні цієї допомоги.

Підставою для звернення позивача до суду з адміністративним позов є не включення додаткової грошової винагороди до складу грошового забезпечення, з якого обчислено одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби.

При цьому, відповідач, відмовляючи у включенні додаткової грошової винагороди до складу грошового забезпечення, з якого обчислено одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби позивачу, посилається на положення Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністра оборони України 24.10.2016 № 550.

Разом з цим, суд зазначає, що згідно висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 522/2738/17, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Зі змісту постанови № 889 вбачається, що щомісячна додаткова грошова винагорода відповідає ознакам щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, оскільки є щомісячною та має постійний характер.

При цьому, суд зауважує, що висновок щодо віднесення щомісячної додаткової грошової винагороди до щомісячних видів грошового забезпечення викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 522/2738/17.

Так, відповідач вказує, що на час звільнення позивача зі служби діяли положення Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністра оборони України 24.10.2016 № 550, пунктом 8 якої передбачено, що винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Водночас, застосовуючи вищезазначену Інструкцію, відповідач не врахував пріоритетності законів над підзаконними актами та дискреції держави щодо визначення порядку та розміру гарантій особам, які проходять військову службу.

Крім того, встановлення підзаконним нормативно правовим актом порядку та умов виплати щомісячної додаткової грошової винагороди не може звужувати чи заперечувати права на отримання такої винагороди, встановленого актом вищої юридичної сили.

Ієрархічні колізії нормативно-правових актів долаються шляхом застосування норми, яка закріплена в нормативно-правовому акті, що має вищу юридичну силу.

Враховуючи правове регулювання спірних правовідносин, застосуванню підлягають норми Закону № 2011-ХІІ та Постанови № 889, а не Інструкцій № 595 та 550.

Відтак, щомісячна додаткова грошова винагорода входить до складу грошового забезпечення військовослужбовців, з якого обчислюється одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби.

Вказані висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 листопада 2021 року у справі №825/997/17, яка відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України враховується судом.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про протиправну бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні, передбаченої частиною другою статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» із включенням у розрахунок місячного грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889, а тому відповідач зобов`язаний здійснити перерахунок та виплату позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні, передбаченої частиною другою статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», із включенням у розрахунок місячного грошового забезпечення щомісячну додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889, з урахуванням раніше виплачених сум та висновків суду, викладених у цьому рішенні.

При цьому, суд не вбачає підстав для задоволення позову в частині зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу одноразової грошової допомоги з врахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 60% грошового забезпечення, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року №889, оскільки перерахунок та виплата грошової допомоги при звільненні має бути здійснений з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою № 889, що були фактично нараховані та виплачені позивачу перед звільненням.

Суд зауважує, що в межах спірних відносин судом не вирішується розмір щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою № 889.

Також, не підлягають задоволенню вимоги щодо зобов`язання відповідача здійснити нарахувати та виплату позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні саме в розмірі 50% місячного грошового забезпечення, оскільки в межах спірних відносин судом встановлено право позивача на перерахунок такої допомоги з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою № 889, та не вирішується питання щодо її відсоткового розміру.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Третього апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2025 року у справі № 160/1775/25.

Щодо позовних вимог до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, суд зауважує, що предмет розгляду цієї справи стосується відносини публічної служби між ОСОБА_1 та Військовою частиною НОМЕР_2 . При цьому, Військовою частиною НОМЕР_1 права позивача не були порушені. За таких обставин, з метою ефективного захисту, суд вважає необхідним зобов`язати вчинити дії по відновленню порушених прав позивача саме Військову частину НОМЕР_2 .

При цьому суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява №63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Відповідно до частини першої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Частиною першою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Згідно ч. 2 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, а також обставини, встановлені у ході судового розгляду справи, суд доходить висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими в частині, а вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить із того, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову в розмірі 1331,20 грн, що документально підтверджується квитанцією № 5049-5232-1406-0148 від 06.02.2026.

Отже, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 1331,20 (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 копійок) підлягає стягненню на користь позивача.

Відповідно до частини четвертої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно частини п`ятої статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132,139,193,241-246, 250, 251,257-262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ), Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні, передбаченої частиною другою статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» із включенням у розрахунок місячного грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок та виплату позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні, передбаченої частиною другою статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», із включенням у розрахунок місячного грошового забезпечення щомісячну додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889, з урахуванням раніше виплачених сум та висновків суду, викладених у цьому рішенні.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) сплачений судовий збір у сумі 1331,20 (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.Є. Сліпець

Оригінал: reyestr.court.gov.ua