Рішення від 01 листопада 2026 р. у справі №160/16758/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2026 рокуСправа № 160/16758/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Голобутовського Р.З.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

16.06.2026 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради (далі – відповідач), у якій просить:

- визнати протиправними дії державного реєстратора Лагутіна О.Ю. та Дніпровської міської ради щодо зняття з реєстрації місця проживання неповнолітніх дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

- зобов`язати Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради поновити реєстрацію місця проживання неповнолітніх дітей за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що 15.02.2022 державним реєстратором Лагутіним О.Ю. (Відділ формування та ведення реєстру територіальної громади Дніпровської міської ради, Новокодацький район) були вчинені дії щодо зняття неповнолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 . Формального окремого рішення про зняття з реєстрації довірительці не надавалось. Довідки позивач отримала лише 01.01.2026 від родичів. Зняття дітей з реєстрації відбулося без її відома, без письмової згоди та без урахування найкращих інтересів дітей. Наведені обставини зумовили звернення до суду з цим позовом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.06.2026 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується матеріалами справи.

Ухвалою суду від 22.06.2026 відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Позовна заява з додатками та копія ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.06.2026 отримані відповідачем в системі «Електронний суд» 16.06.2026 та 22.06.2026 відповідно, що підтверджується довідками про доставку електронного листа.

Відповідно до ч. 7 ст. 18 Кодексу адміністративного судочинства України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

З аналізу наведених норм законодавства встановлено, що у випадку реєстрації учасника судового процесу в системі «Електронний суд», суд повідомляє вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі.

Суд вважає відповідача належним чином повідомленим про можливість подання відзиву у зазначені строки та належним чином повідомленим про судовий розгляд справи.

Відповідачем, на виконання ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, не було надіслано до суду письмового відзиву на адміністративний позов та не було повідомлено про поважність причин ненадання відзиву.

Відповідно до ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є громадянкою України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 .

На сторінці 11 паспорту ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 міститься відмітка про реєстрацію місця проживання: АДРЕСА_2 , з 27.06.2003.

Позивач є матір`ю неповнолітніх:

- ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 ;

- ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 .

Особа неповнолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підтверджена також паспортом громадянина України № НОМЕР_4 .

15.02.2022 державним реєстратором Відділу формування та ведення реєстру територіальної громади департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Лагутіним О.Ю. видано довідку №02.3-24/2041 про зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з відміткою «знято з реєстрації за адресою»: АДРЕСА_2 , у зв`язку з вибуттям до нового місця проживання: АДРЕСА_3 , з 15.02.2022.

15.02.2022 державним реєстратором Відділу формування та ведення реєстру територіальної громади департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Лагутіним О.Ю. видано довідку №02.3-24/2042 про зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з відміткою «знято з реєстрації за адресою»: АДРЕСА_2 , у зв`язку з вибуттям до нового місця проживання: АДРЕСА_3 , з 15.02.2022.

Не погоджуючись з діями державного реєстратора Лагутіна О.Ю. щодо зняття з реєстрації місця проживання неповнолітніх дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , позивач звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 3 Конституції України встановлено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до ст. 52 Конституції України діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним.

Частиною 8 ст. 7 Сімейного кодексу України визначено, що регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Згідно зі ст. 141 Сімейного кодексу України мати та батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Відповідно до ч. 1 ст. 160 Сімейного кодексу України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Частиною 2 ст. 160 Сімейного кодексу України передбачено, що місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

Згідно з ч. 3 ст. 160 Сімейного кодексу України якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Відповідно до ст. 3 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Таким чином, під час прийняття рішень та вчинення адміністративних дій, які стосуються місця проживання дітей, уповноважений орган зобов`язаний дотримуватися не лише встановленої процедури реєстрації, але й передбачених законодавством гарантій захисту прав та інтересів дітей.

Правові та організаційні засади здійснення реєстрації місця проживання фізичних осіб визначаються Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» та Законом України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» від 05.11.2021 №1871-IX.

Суд зазначає, що Закон №1871-IX набрав чинності 01.12.2021, а тому його положення підлягали застосуванню до спірних реєстраційних дій, вчинених 15.02.2022.

Водночас на момент виникнення спірних правовідносин діяли Правила реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 №207 (далі — Правила №207).

Постанова Кабінету Міністрів України від 07.02.2022 №265, якою затверджено новий Порядок декларування та реєстрації місця проживання (перебування), набрала чинності 14.03.2022, тобто після вчинення оскаржуваних дій.

Отже, правомірність дій державного реєстратора від 15.02.2022 необхідно оцінювати відповідно до нормативно-правового регулювання, чинного на зазначену дату.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону №1871-IX зняття особи із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) у разі звернення до органу реєстрації або через центр надання адміністративних послуг за місцем задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) здійснюється:

1) за заявою про зняття особи із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування), поданою у паперовій формі такою особою, її законним представником або представником;

2) за заявою власника житла приватної форми власності, поданої у паперовій формі, стосовно повнолітньої особи, місце проживання (перебування) якої зареєстровано або задекларовано в житлі, що належить власнику на підставі права власності. У разі подання власником житла заяви про зняття із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) батьків або інших законних представників дитини чи одного з них така дитина підлягає зняттю із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) разом із її батьками або іншими законними представниками чи одним із них.

Згідно з ч. 2 ст. 18 Закону №1871-IX зняття із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) дитини не здійснюється за заявою власника житла, якщо власником такого житла є один із батьків або інших законних представників дитини.

Частиною 6 ст. 18 Закону №1871-IX передбачено, що подання заяви про зняття із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) дитини віком до 14 років або особи, визнаної судом обмежено дієздатною або недієздатною, здійснюється одним із батьків або інших законних представників такої особи за згодою іншого з батьків чи законних представників.

Таким чином, для вирішення питання щодо правомірності зняття дітей з реєстрації необхідно встановити конкретну правову підставу відповідної реєстраційної дії та перевірити дотримання передбачених законодавством умов її здійснення.

Аналогічні вимоги щодо перевірки належного оформлення документів передбачалися Правилами №207.

Пунктом 26 зазначених Правил встановлено, що у разі реєстрації місця проживання батьків за різними адресами зняття з реєстрації місця проживання дитини, яка не досягла 14 років, разом з одним із батьків здійснюється за письмовою згодою другого з батьків у присутності особи, яка приймає заяву, або на підставі засвідченої в установленому порядку письмової згоди другого з батьків (крім випадків, коли місце проживання дитини визначено відповідним рішенням суду або рішенням органу опіки та піклування).

Відповідно до пункту 27 Правил №207 працівник органу реєстрації або центру надання адміністративних послуг перевіряє належність документа, до якого вносяться відомості про місце проживання, особі, що його подала, його дійсність, правильність заповнення заяви про зняття з реєстрації місця проживання та наявність документів, необхідних для зняття з реєстрації місця проживання, про що зазначений працівник робить відповідний запис у цій заяві.

Таким чином, обов`язковою передумовою законного зняття неповнолітньої дитини з реєстрації місця проживання було встановлення належної правової підстави та перевірка документів, необхідних для вчинення такої дії.

Судом встановлено, що 15.02.2022 державним реєстратором Відділу формування та ведення реєстру територіальної громади департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Лагутіним О.Ю. видано довідку №02.3-24/2041 про зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та довідку №02.3-24/2042 про зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно із зазначеними довідками обох дітей знято з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 , у зв`язку з вибуттям до нового місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

На дату здійснення відповідних реєстраційних дій ОСОБА_2 виповнилося 13 років, а ОСОБА_4 виповнилось 9 років.

Отже, обидві дитини на момент вчинення оскаржуваних дій не досягли 14-річного віку.

У зв`язку з цим під час здійснення реєстраційних дій підлягали застосуванню спеціальні положення законодавства щодо зняття малолітніх дітей з реєстрації місця проживання.

Позивач стверджує, що заяви про зняття дітей з реєстрації місця проживання не подавала, письмової згоди на здійснення відповідних дій не надавала та про факт зняття дітей з реєстрації не була повідомлена.

Водночас відповідачем до суду не подано письмового відзиву на позовну заяву та документів, які б підтверджували фактичні й правові підстави вчинення оскаржуваних реєстраційних дій.

Зокрема, у матеріалах справи відсутні первинні заяви, на підставі яких 15.02.2022 здійснено зняття дітей з реєстрації місця проживання, а також документи, які дозволяли б встановити особу заявника та обсяг її повноважень.

При цьому суд зазначає, що сама по собі наявність довідок про зняття з реєстрації місця проживання підтверджує факт вчинення відповідних реєстраційних дій, однак не підтверджує дотримання встановленої законодавством процедури їх здійснення.

Довідка про зняття з реєстрації є документом, що відображає результат відповідної адміністративної процедури, проте не замінює документів, які становили правову підставу для її проведення.

Суд звертає увагу, що зазначення в довідках про вибуття дітей до нового місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , саме по собі не підтверджує факту здійснення їх реєстрації за зазначеною адресою, а також не доводить наявності законних підстав для зняття з попереднього місця проживання.

Крім того, матеріали справи не містять належних доказів того, що на момент здійснення спірних реєстраційних дій мала місце одночасна реєстрація дітей за новою адресою з дотриманням установлених законодавством вимог.

Суд зауважує, що обов`язок перевірки належності та достатності документів, поданих для зняття з реєстрації місця проживання малолітніх дітей, покладається на уповноважений орган реєстрації.

Суд зазначає, що принцип забезпечення найкращих інтересів дитини не звільняє уповноважений орган від дотримання встановлених законом вимог до здійснення реєстраційних дій.

Наявність спеціального правового регулювання щодо реєстрації місця проживання малолітніх дітей спрямована на забезпечення додаткових гарантій захисту їхніх прав та законних інтересів.

Відтак здійснення реєстраційних дій щодо малолітніх дітей без підтвердження належної правової підстави не може визнаватися правомірним лише з огляду на те, що відповідні дії фактично були вчинені уповноваженою посадовою особою.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що відповідачем не доведено правомірності дій щодо зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_4 15.02.2022 за адресою: АДРЕСА_2 .

За таких обставин позовна вимога про визнання протиправними відповідних реєстраційних дій підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача поновити реєстрацію місця проживання дітей за адресою: АДРЕСА_1 , суд зазначає наступне.

Як встановлено судом, оскаржувані реєстраційні дії від 15.02.2022 полягали у знятті дітей з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 .

Водночас позивач просить суд зобов`язати відповідача поновити реєстрацію дітей за іншою адресою, а саме: АДРЕСА_1 .

Суд звертає увагу, що в наявних довідках про зняття з реєстрації місця проживання зазначено вибуття дітей до нового місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Тобто адреса, за якою позивач просить поновити реєстрацію дітей, відрізняється від попереднього зареєстрованого місця проживання.

При цьому матеріали справи не містять належних доказів того, що діти раніше були зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , та що їх було знято з реєстрації саме за цією адресою.

За таких обставин вимога про поновлення реєстрації місця проживання за адресою, щодо якої не встановлено факту попередньої реєстрації та її припинення, не відповідає характеру встановленого судом порушення.

Суд зазначає, що скасування неправомірно вчиненої реєстраційної дії та здійснення нової реєстрації місця проживання за іншою адресою є різними за своїм змістом адміністративними процедурами.

Визнання протиправним зняття особи з реєстрації за певною адресою саме по собі не створює безумовних правових підстав для реєстрації такої особи за будь-якою іншою адресою.

Для здійснення реєстрації місця проживання за новою адресою необхідним є дотримання передбачених законодавством вимог, зокрема щодо звернення уповноваженої особи, подання відповідних документів та підтвердження передбачених законом умов реєстрації.

Водночас у межах цієї справи судом не встановлено обставин звернення позивача до відповідача із заявою про реєстрацію місця проживання дітей за адресою: АДРЕСА_1 , а також прийняття відповідачем рішення про відмову у здійсненні такої реєстрації.

Отже, заявлена позивачем вимога фактично спрямована на зобов`язання відповідача здійснити нову реєстраційну дію без надання до суду доказів належного звернення із заявою про реєстрацію дітей за новою адресою.

У даному випадку встановлені обставини стосуються зняття дітей з реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 , тоді як вимога щодо реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , виходить за межі правових наслідків безпосередньо оскаржуваної реєстраційної дії.

Таким чином, суд робить висновок, що підстави для зобов`язання відповідача поновити реєстрацію місця проживання дітей за адресою: АДРЕСА_1 , відсутні, а тому у задоволенні зазначеної вимоги належить відмовити.

Щодо строку звернення до адміністративного суду суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Позивач зазначає, що про зняття дітей з реєстрації місця проживання їй стало відомо лише 01.01.2026 після отримання відповідних довідок від родичів.

При цьому із позовною заявою до суду позивач звернулася 16.06.2026.

Відповідачем не подано до суду документів на підтвердження своєчасного ознайомлення позивача з довідками про зняття з місця реєстрації дітей.

Отже, за умови підтвердження обставин отримання позивачем інформації про оскаржувані дії саме 01.01.2026, звернення до суду 16.06.2026 відбулося в межах шестимісячного строку.

Сам по собі факт вчинення реєстраційної дії у 2022 році не свідчить про те, що позивач була обізнана про відповідне порушення саме в день його вчинення, відповідачем протилежного не доведено.

Відповідно до ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Аналогічна позиція стосовно обов`язку доказування висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).

Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд робить висновок, що позовна заява підлягає частковому задоволенню судом.

Розподіл судових витрат у відповідності до вимог ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду даної справи не здійснюється, оскільки позивач у відповідності до п. 7 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_5 ) до Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради (просп. Дмитра Яворницького, буд. 75, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 40392181) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради щодо зняття 15.02.2022 з реєстрації місця проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_2 .

У задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Р.З. Голобутовський