Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №160/22794/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Суд: Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: військової служби

Дата: 12 жовтня 2026 р.

Справа: №160/22794/26

Суддя: Ільков Василь Васильович

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 рокуСправа №160/22794/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Ількова В.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

І. ПРОЦЕДУРА

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду через підсистему Електронний суд надійшла позовна заява заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , у якій позивачі просять суд:

визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не здійснення нарахування та виплати ОСОБА_2 щомісячних основних видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, одноразових додаткових видів грошового забезпечення за період з 25.11.2022 по 28.02.2023 (включно) з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2022 рік” станом на 01.01.2022 рік, Законом України “Про Державний бюджет України на 2023 рік” станом на 01.01.2023 рік на відповідні тарифні коефіцієнти відповідно до постанови Кабінету Міністрів України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” від 30.08.2017 року № 704;

визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , що полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_2 компенсації втрати частини доходу (грошового забезпечення) у зв`язку з порушенням розміру та строків виплати грошового забезпечення за період з 25.11.2022 по день фактичної виплати грошового забезпечення у належному розмірі;

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_2 перерахунок та виплату щомісячних основних видів грошового забезпечення, щомісячні додаткових видів грошового забезпечення, одноразових додаткових видів грошового забезпечення за період з 25.11.2022 по 28.02.2023 (включно) з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2022 рік” станом на 01.01.2022 рік, Законом України “Про Державний бюджет України на 2023 рік” станом на 01.01.2023 рік на відповідні тарифні коефіцієнти відповідно до постанови Кабінету Міністрів України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” від 30.08.2017 року №704 з врахуванням раніше виплачених сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 “Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_2 грошової допомоги для оздоровлення за 2022 рік з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2022 рік” станом на 01.01.2022 рік на відповідні тарифні коефіцієнти, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” № 704 від 30.08.2017, з врахуванням раніше виплачених сум;

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_2 компенсацію втрати частини доходу за весь час затримки виплати грошового забезпечення за період з 25.11.2022 по день фактичної виплати, відповідно до вимог Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати”.

Ухвалою суду від 05.08.2026 року позов залишено без руху.

Позивачем надано заяву на усунення недоліків.

Ухвалою суду від 14.08.2026 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку положень ст. 262 КАС України.

Також ухвалою суду від 14.08.2026 року витребувано у відповідача додаткові докази по справі, зокрема:

копію особової картки (розрахункової частини особової справи) головного сержанта ОСОБА_2 за період з 25.11.2022 по 28.02.2023;

розрахункові листки (картки нарахування грошового забезпечення) позивача за листопад 2022 року — лютий 2023 року;

довідку про нараховані та фактично виплачені позивачу суми грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення за 2022 рік та компенсації податку з доходів фізичних осіб за період з 25.11.2022 по 28.02.2023.

витяг з наказу про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини;

довідкову інформацію про те, чи нараховувалось та виплачувалось грошове забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення) за спірний період, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року,

відомості щодо виплату позивачеві грошової допомоги для оздоровлення за 2022 рік;

відомості/інформацію про виплату позивачеві щомісячних основних, щомісячних додаткових та одноразових додаткових видів грошового забезпечення за спірний період;

звернення позивача про нарахування та виплати спірного грошового забезпечення;

докази сплати/несплати спірного грошового забезпечення та вказати такі підстави;

відомості щодо нарахування позивачеві грошової допомоги на оздоровлення при наданні щорічної основної відпустки за 2023 рік

відомості щодо виплати позивачеві матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік;

листи/відмови відповідача;

інформацію щодо відмови (підстави) у здійсненні виплат спірного грошового забезпечення;

усі наявні докази щодо суті спору.

31.08.2026 року відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву. У відзиві відповідач посилається на пропуск Позивачем процесуальних строків звернення до суду, тому просить суд залишити позов без розгляду.

У відповідності до приписів статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Отже, рішення у цій справі приймається судом 13.10.2026 року, тобто у межах строку встановленого ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.

Щодо клопотання відповідача про залишення позову без розгляду.

Ухвалою суду від 14.08.2026 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку положень ст. 262 КАС України.

Вказаною ухвалою було вирішено питання щодо строків звернення позивача до суду із цим позовом, отже клопотання відповідача про залишення позову без розгляду задоволенню не підлягає.

ІІ. ДОВОДИ ПОЗИВАЧА

У обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що позивач проходив службу у відповідача.

Відповідач протиправно, починаючи з 25.11.2022 року по 28.02.2023 року, розраховував грошове забезпечення позивача із застосуванням розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб станом на 01 січня 2018 року у розмірі 1 762 грн, що призвело до порушення його майнових прав, а саме, гарантованого статтею 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» отримання грошового забезпечення у законодавчо визначеному розмірі та до зменшення розміру грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та інших виплат.

Вказане й стало підставою для звернення до суду з позовом.

ІІІ. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вказано, що відповідач здійснював нарахування грошового забезпечення відповідачу у відповідності до чинних.

Також, відповідач посилається на відсутності звернень Позивача до військової частини НОМЕР_1 з приводу досудового врегулювання спору.

ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Суд, дослідив матеріали справи, з`ясував усі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, оцінив докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізував застосування норм матеріального та процесуального права, встановив таке.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Позивач — ОСОБА_2 , проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 у період з 25 листопада 2022 року по 28 лютого 2023 року.

ОСОБА_2 є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням.

У період з 26.02.2022 року по 24.11.2022 року проходив дійсну військову службу у військовій частині НОМЕР_2 , що підтверджується даними з витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 26.02.2022 №39 та витягом із наказу командира військової частини (по стройовій частині) НОМЕР_2 від 24.11.2022 року №238.

У період з 25.11.2022 року по 28.02.2023 року проходив дійсну військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується даними з витягом із командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 25.11.2022 №358, від 02.01.2023 №2, від 03.02.2023 №62, від 28.02.2023 №104.

У період з 01.03.2023 по 28.08.2023 проходив дійсну військову службу у військовій частині НОМЕР_3 , що підтверджується даними з витягу із командира військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 01.03.2023 №22, від 28.08.2023 №208.

У період з 29.08.2023 по 27.11.2023 проходив дійсну військову службу у військовій частині НОМЕР_4 , що підтверджується даними з витягу із командира військової частини НОМЕР_4 (по стройовій частині) від 29.08.2023 №42, від 27.11.2023 №135.

У період з 28.11.2023 та станом на дату звернення з цим позовом Позивач проходить дійсну військову службу у військовій частині НОМЕР_5 , що підтверджується даними з посвідчення офіцера серії НОМЕР_6 та витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_5 від 28.11.2023 №342.

Встановлено, що з 26.02.2022 по 24.11.2022 Позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 - наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 24.11.2022 №238 Позивача виключено зі списків особового складу військової частини та з усіх видів забезпечення з 21.11.2022 у зв`язку з зарахуванням у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 .

у подальшому, після виключення зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 Позивач безперервно з 25.11.2022 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 (перебував у розпорядженні).

У подальшому наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 25.11.2022 №358 Позивача зараховано у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 .

У подальшому Позивача наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 02.01.2023 №2, від 03.02.2023 №62 призначено на відповідні посади.

У подальшому наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 28.02.2023 №104 Позивача переміщено до військової частини НОМЕР_3 .

У подальшому наказом командира військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 28.08.2023 №208 Позивача переміщено до військової частини НОМЕР_4 .

У подальшому наказом командира військової частини НОМЕР_4 (по стройовій частині) від 27.11.2023 №135 позивача переміщено до військової частини НОМЕР_5 .

Станом на дату звернення з цим позовом позивач проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_5 , що підтверджується даними з посвідчення офіцера серії НОМЕР_6 та витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_5 .

Позивач вказує про те, що ВЧ не здійснила з ним розрахунок за усіма видами забезпечення, зокрема з фінансового забезпечення. При виключенні зі списку особового складу військової частини НОМЕР_1 з 25.11.2022 по 28.02.2023 включно грошове забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення), грошова допомога для оздоровлення, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням відповідно були виплачені не у повному розмірі, що і стало підставою для звернення до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, та доводам відповідача, викладених в відзиві на позов, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела права.

V. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

За приписами ст.1 Закону №2011-XII соціальний захист військовослужбовців це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно із ч.2 ст.1-2 Закону № 2011-XII у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

За приписами ст.9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення (ч.2 ст.9 Закону № 2011-XII).

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (ч.3 ст.9 Закону № 2011-XII).

Відповідно до ч.4 ст.9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Кабінет Міністрів України як вищий орган виконавчої влади 30.08.2017 року прийняв постанову № 704, якою затвердив, зокрема, тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу.

Постанова КМУ від 30.08.2017 року № 704 набрала чинності 01.03.2018 року.

Згідно із п.2 постанови № 704 грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Додатком 1 до постанови № 704 встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

За приписами п.4 постанови № 704 (в первинній редакції на дату прийняття) розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Також додатки 1, 12, 13, 14 до постанови № 704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема, посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.

VІ. ОЦІНКА СУДУ

21.02.2018 р. КМУ прийнято постанову №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - постанова №103), якою внесено зміни до постанови № 704, зокрема, пункт 4 викладено в новій редакції: установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно із додатками 1, 12, 13 і 14» (п.6 постанови № 103).

Постанова №103 набрала чинності 24.02.2018 р.

Постанова №704 набрала чинності з 01.03.2018.

Разом з тим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.03.2022 у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови № 103, яким були внесені зміни до п.4 постанови №704.

Тобто, з 25.03.2022 р. була відновлена дія п.4 постанови №704 у первісній редакції, яка визначала розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, а не на 01.01.2018 р.

Так, 12.05.2023 р. КМУ прийняв постанову № 481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов КМУ, затверджених постановою КМУ від 21.02.2018 р. №103, та внесення зміни до пункту 4 постанови КМУ від 30.08.2017 р. № 704» (далі - постанова № 481), п.2 якої внесено зміни до п.4 постанови №704, виклавши абзац перший в такій редакції: «4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно із додатками 1, 12, 13 і 14».

Пунктом 3 постанови № 481 установлено, що видатки, пов`язані з виконанням пункту 2 цієї постанови, здійснюються в межах асигнувань на грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб, передбачених у державному бюджеті на відповідний рік для утримання відповідних державних органів.

Отже, з дня набрання чинності постановою № 481 від 20.05.2023 р. КМУ замість розрахункової величини «прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01 календарного року» запроваджено сталу розрахункову величину для посадового окладу та окладу за військове звання 1 762 грн.

Таким чином, з 20.05.2023 р. розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру сталої величини 1 762 грн, а не із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01 календарного року.

Водночас, постанова КМУ від 12.05.2023 року №481 (далі - постанова №481) набрала чинності з 20.05.2023 року та змінила п.4 постанови №704, в зв`язку з чим з цієї дати і дотепер відповідна норма права має наступну редакцію: «установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1 762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».

Отже, стара редакція п.4 постанови №704, зміст якої фактично і утворює підстави позову, діяла до 19.05.2023 року включно.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що обчислення та виплата позивачу у заниженому розмірі з 25.11.2022 року по 28.02.2023 року всіх виплат без урахування посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт, є протиправними.

Так, наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок №260).

Згідно із п.6 Розділу XXIII (Виплата грошової допомоги для оздоровлення) Порядку №260 розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.

Відповідно до п.7 Розділу XXIV (Виплата матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань) Порядку №260 до місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.

Згідно із п.6 Розділу XXXI (Виплата грошового забезпечення у разі звільнення з військової служби) Порядку №260 розрахунок грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, крім винагород з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою.

Однак, слід вказати про те, що згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 25 листопада 2022 року № 358 Позивач зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 лише 25 листопада 2022 року.

До цього часу (з 26 лютого 2022 року по 24 листопада 2022 року) Позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 .

Позивач під час проходження служби у військовій частині НОМЕР_1 у 2022 році з рапортом про надання грошової допомоги для оздоровлення за 2022 рік до командира військової частини НОМЕР_1 не звертався, накази про нарахування такої допомоги не видавалися.

Оскільки грошова допомога для оздоровлення за 2022 рік військовою частиною НОМЕР_1 Позивачу не нараховувалася і не виплачувалася, вимоги про її перерахунок є передчасними, оскільки перерахунку підлягають лише ті суми, які фактично нараховувалися.

Щодо нарахування та виплати належних позивачу сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, суд зважає на таке.

Постановою КМУ від 15.01.2004 № 44 затверджено Порядок виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (далі - Порядок № 44).

Відповідно до пункту 1 Порядку № 44 цей Порядок визначає умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (грошова компенсація).

Пунктами 2, 5 Порядку № 44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Зазначена в абзаці першому цього пункту грошова компенсація також виплачується іноземцям та особам без громадянства, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця.

Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб".

Виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення. Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Таким чином, грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, зокрема, військовослужбовцями, виплачується їм для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

З огляду на наведене суд дійшов висновку, що нарахування та виплата грошового забезпечення позивачу має бути проведена відповідачем із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку № 44.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 (далі - Порядок - № 159).

Згідно статті 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться) (стаття 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати»).

Стаття 4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» визначає, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Відповідно до пункту 1 Порядку № 159, його дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи),

За змістом пунктів 2, 3 Порядку № 159, компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01 січня 2001 року. Компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території У країни і не мають разового характеру, зокрема, пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).

У пункті 4 Порядку № 159 закріплено, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Використане у статті 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду України від 11.07.2017 у справі № 21-2003а16, Верховного Суду від 22.06.2018 у справі № 810/1092/17 та від 13.01.2020 у справі № 803/203/17.

У постанові від 15.10.2020 року у справі № 240/11882/19 Верховний Суд виходив із аналізу норм Закону № 2050-ІІІ, відповідно до статті 2 якого компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі № 2050-ІІІ слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, серед іншого, заробітна плата (грошове забезпечення).

Згідно зі статтею 4 Закону № 2050-ІІІ виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

У справі № 240/11882/19 Верховний Суд зауважив, що використане у статті 3 Закону №2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

З урахуванням наявності факту у ненарахуванні та невиплати позивачу грошового забезпечення у повному обсязі за спірний період, суд робить висновок, що позивач має право на компенсацію втрати доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати по день фактичної виплати заборгованості.

Враховуючи вищевикладене, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню частково з викладених вище підстав.

VІІ. ВИСНОВКИ СУДУ

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини четвертої статті 242 КАС України судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.

Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права, яка проявляється в рівності всіх перед законом, цілях і засобах, що обираються для їх досягнення.

Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід та неупередженість.

Положеннями частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, про таке.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нездійснення нарахування та виплати ОСОБА_2 щомісячних основних видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, одноразових додаткових видів грошового забезпечення за період з 25.11.2022 по 28.02.2023 (включно) з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2022 рік” станом на 01.01.2022 рік, Законом України “Про Державний бюджет України на 2023 рік” станом на 01.01.2023 рік на відповідні тарифні коефіцієнти відповідно до постанови Кабінету Міністрів України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” від 30.08.2017 року № 704.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , що полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_2 компенсації втрати частини доходу (грошового забезпечення) у зв`язку з порушенням розміру та строків виплати грошового забезпечення за період з 25.11.2022 року по день фактичної виплати грошового забезпечення у належному розмірі.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_2 перерахунок та виплату щомісячних основних видів грошового забезпечення, щомісячні додаткових видів грошового забезпечення, одноразових додаткових видів грошового забезпечення за період з 25.11.2022 року по 28.02.2023 року (включно) з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2022 рік” станом на 01.01.2022 рік, Законом України “Про Державний бюджет України на 2023 рік” станом на 01.01.2023 рік на відповідні тарифні коефіцієнти відповідно до постанови Кабінету Міністрів України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” від 30.08.2017 року № 704 з врахуванням раніше виплачених сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 “Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_2 компенсацію втрати частини доходу за весь час затримки виплати грошового забезпечення за період з 25.11.2022 по день фактичної виплати, відповідно до вимог Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати”.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Позивач: ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_7 ).

Відповідач : Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ЄДРПОУ НОМЕР_8 ).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено 13.10.2026 року.

Суддя В.В. Ільков

Оригінал: reyestr.court.gov.ua