Рішення від 01 листопада 2026 р. у справі №140/10074/26 — Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2026 рокуЛуцькСправа № 140/10074/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

судді Стецика Н.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі також – ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі також – ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідач-1), Військової частини НОМЕР_1 (далі також – відповідач-2), в якому просив:

визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 «Про призов військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації» №40 від 06.02.2026 в частині призову та направлення для проходження військової служби під час мобілізації, в особливий період військовозобов`язаних відповідно до поіменного списку військовозобов`язаних, які призванні і направленні в склад старшого солдата ОСОБА_1 (дата народження ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 );

визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 № 38 від 06.02.2026 в частині призначення на посаду курсанта навчального взводу навчальної роти НОМЕР_3 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки Військової частини НОМЕР_1 старшого солдата ОСОБА_1 (дата народження ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 )

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 виключити старшого солдата ОСОБА_1 зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 .

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що призов ОСОБА_1 на військову службу відбувся з істотним порушенням порядку проведення медичного огляду. Зокрема, постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.06.2026 у справі №140/5064/25 скасовано рішення ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо придатності позивача до військової служби.

Позивач вважає, що за відсутності належного висновку про придатність до військової служби за станом здоров`я, його призов та подальше зарахування до списків особового складу військової частини є протиправними, а протиправні дії суб`єкта владних повноважень не можуть спричиняти правомірних наслідків.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 04.08.2026 позивачу поновлено строк на звернення до суду з даним позовом, прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач 2 (Військова частина НОМЕР_1 ) у поданому відзиві на позовну заяву проти задоволення позовних вимог заперечив у повному обсязі. Вказав, що наказ про зарахування позивача до списків особового складу видано у відповідності до чинного законодавства після його прибуття до військової частини. Зауважив, що процедура призову є незворотною дією, яка вже відбулася, а вимога про виключення зі списків особового складу не відповідає визначеним статтею 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» підставам для звільнення з військової служби.

Відповідач-1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, доказів у спростування позовних вимог не надав, про причини неподання відзиву суд не повідомив.

Ураховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, а також принципи змагальності та диспозитивності судового процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), суд вважає, що в межах наданих повноважень він створив належні умови для реалізації учасниками процесу їхніх прав щодо висловлення правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

Позивач ОСОБА_1 перебував на військовому обліку як військовозобов`язаний у ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 №40 від 06.02.2026 позивача було призвано на військову службу під час мобілізації та направлено для проходження військової служби до Військової частини НОМЕР_1 .

Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 №38 від 06.02.2026 ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу військової частини та призначено на посаду курсанта навчального взводу навчальної роти 2 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.06.2026 у справі №140/5064/25 визнано протиправним та скасовано рішення ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_3 (протокол №37/13 від 06.02.2025) щодо придатності позивача до військової служби та зобов`язано ВЛК провести повторний медичний огляд ОСОБА_1 .

Вважаючи згадувані накази про призов та зарахування до списків особового складу військової частини протиправними (у зв`язку зі скасуванням рішення ВЛК), позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначені Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII в чинній редакції).

Статтею 1 Закону №2232-XII визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Відповідно до частини другої статті 1 Закону №2232-XII військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Частиною першою статті 2 Закону №2232-XII визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Частиною другою статті 2 Закону №2232-ХІІ передбачено, що проходження військової служби здійснюється: громадянами України у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом; іноземцями та особами без громадянства у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту та Національної гвардії України.

Згідно з частиною шостою статті 2 Закону №2232-XII одним з видів військової служби є військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (частина 14 статті 2 Закону №2232-XII).

Пунктом 20 частини першої статті 106 Конституції України передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Статтею 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 за №389-VІІІ (далі - Закон №389-VІІІ) визначено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Аналогічне визначення воєнного стану міститься і у статті 1 Закону України «Про оборону України» від 06.12.1991 №1932-XII (далі - Закон №1932-XII).

Також статтею 1 Закону №1932-XII передбачено, що особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Пунктами 1, 4 Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 №69/2022 передбачено, що у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, Президентом України постановлено: оголосити та провести загальну мобілізацію (далі мобілізація); мобілізацію провести на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва; мобілізація проводиться протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом; призов військовозобов`язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших військових формувань України здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022 (затвердженим Законом України від 24.02.2022 за №2102-ІХ), у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався і наразі також триває.

Таким чином, на час виникнення спірних правовідносин та на дату прийняття рішення у цій справі на території України діє воєнний стан, правовий режим якого визначається Законом №389-VIII.

Відповідно до частини першої статті 39 Закону №2232-XII призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

За приписами частини першої статті 4 Закону України від 21.10.1993 №3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі також – Закон №3543-XII) організація і порядок проведення мобілізаційної підготовки та мобілізації визначаються цим Законом, актами Президента України та Кабінету Міністрів України.

Зі змісту положень статті 23 Закону України №3543-XII вбачається, що призову на військову службу під час мобілізації підлягають військовозобов`язані, які, з-поміж іншого, визнані придатними до військової служби за станом здоров`я відповідно до висновку військово лікарської комісії.

Частина п`ята статті 22 Закону №3543-XII передбачає, що особливості проходження медичного обстеження військовозобов`язаними та резервістами під час мобілізації, на особливий період визначаються Міністерством оборони України спільно з Міністерством охорони здоров`я України.

Питання медичного огляду регулюється Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 №402 (далі також - Положення №402).

Пункт 1.1. Розділу І Положення №402 передбачає, що медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров`я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності, зокрема, до військової служби, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров`я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов`язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях у мирний та воєнний час.

Медичний огляд проводиться ВЛК з метою визначення придатності, зокрема, військової служби допризовників, військовозобов`язаних, резервістів (кандидатів у резервісти).

Медичний огляд військовозобов`язаних проводиться за рішенням військового комісара ВЛК військових комісаріатів. Кожний військовозобов`язаний оглядається хірургом, терапевтом, невропатологом, психіатром, окулістом, оториноларингологом, стоматологом, дерматологом, а за медичними показаннями і лікарями інших спеціальностей (пункт 3.1. Розділу ІІ Положення №402).

Після закінчення медичного обстеження під час мобілізації ВЛК виносить щодо військовозобов`язаного одну із таких постанов: «Придатний до військової служби», «Тимчасово непридатний до військової служби (вказати дату повторного огляду)»; «Непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку» (пункт 3.8. Розділу ІІ Положення №402).

Як випливає із рішення суду в адміністративній справі №140/5064/25, 06.02.2025 ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_5 проведено обстеження та медичний огляд ОСОБА_1 .

За результатами проходження військово-лікарської комісії, позивач визнаний придатним до військової служби, що підтверджується постановою військово-лікарської комісії, оформленою Довідкою військово-лікарської комісії №37/13 від 06.02.2025.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 21.07.2025 у справі №140/5064/25 в задоволенні позову ОСОБА_1 до Військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії відмовлено.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.06.2026 рішення Волинського окружного адміністративного суду від 21.07. 2025 у справі №140/5064/25 скасовано та прийнято нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправним та скасувано рішення Військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 , оформлене протоколом Військово-лікарської комісії №37/13 від 06.02.2025. Зобов`язано Військово-лікарську комісію ІНФОРМАЦІЯ_3 провести повторний медичний огляд ОСОБА_1 з метою визначення придатності до військової служби з урахуванням висновків суду.

Вважаючи, що за відсутності належного висновку про придатність до військової служби за станом здоров`я, його призов та подальше зарахування до списків особового складу військової частини є протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

У поданому позові ОСОБА_1 просить визнати протиправним та скасувати як наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 «Про призов військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації» №40 від 06.02.2026 в частині його призову на військову службу, так і наказ командира Військової частини НОМЕР_1 №38 від 06.02.2026 в частині призначення його на посаду курсанта навчального взводу навчальної роти НОМЕР_3 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки Військової частини НОМЕР_1 .

Суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Конституційний Суд України у Рішенні від 30.01.2003 №3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).

Отже, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушених прав та бути адекватним наявним обставинам. Обраний позивачем спосіб захисту має бути спрямований на відновлення його порушених прав, і у випадку задоволення судом його вимог, прийняте судом рішення повинно мати наслідком відновлення тих прав, за захистом яких позивач і звернувся до суду.

На переконання суду, обраний позивачем спосіб захисту порушеного права, є неефективним, адже не вирішує правомірності акту, який приймається за результатом проведеної процедури призову позивача на військову службу.

Так, процедура призову військовозобов`язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною дією, яка вже відбулася.

Визнання процедури призову протиправною чи скасування наказу про призов не спричинює відновлення попереднього становища особи, яка була призвана на військову службу.

Наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 № 40 від 06.02.2026 (про призов) та наказ командира Військової частини НОМЕР_1 №38 від 06.02.2026 (про зарахування до списків особового складу) за своєю юридичною суттю є актами індивідуальної дії разового застосування.

З моменту, коли ОСОБА_1 з`явився до ТЦК, був направлений до військової частини, прибув до місця проходження служби та був зарахований до її списків, зазначені накази повністю вичерпали свою дію фактом їх виконання.

У питанні скасування акту індивідуальної дії разового застосування, який вичерпав свою дію фактом його виконання, Верховний Суд має сталу та послідовну позицію, відповідно до якої такий акт не може бути скасованим після його виконання через порушення гарантій стабільності суспільних відносин та принципу правової визначеності (зокрема, таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 12.05.2021 у справі №9901/286/19, від 08.09.2021 у справі №816/228/17, Касаційний адміністративний суд у рішеннях від 14.07.2021 у справі №9901/96/21, від 27.10.2022 у справі №П/9901/97/21).

Оцінюючи доводи позивача щодо процедурних порушень, допущених під час його медичного огляду ВЛК, суд звертає увагу на те, що у позовній заяві ОСОБА_1 не зазначає інформації щодо фактичного стану свого здоров`я станом на момент прийняття оскаржуваного наказу про призов від 06.02.2026 №40.

Матеріали справи не містять жодних належних, допустимих та достовірних доказів (медичних висновків, діагнозів, виписок із медичних карт або рішень експертних установ), які б свідчили про те, що станом на дату призову ОСОБА_1 мав захворювання, які об`єктивно перешкоджали проходженню ним військової служби чи робили його непридатним до неї.

В свою чергу, процедурні порушення чи скасування в судовому порядку постанови ВЛК без доведення факту наявності у позивача стану здоров`я, що виключав можливість мобілізації, не свідчать про його фактичну непридатність до військової служби на момент призову та не можуть бути безумовною підставою для скасування наказу про призов, який вже вичерпав свою дію фактом виконання.

Суд наголошує, що відновлення порушеного права повинно відбуватися в межах спірних правовідносин, відповідно, за участю їхніх учасників.

Водночас зобов`язання військової частини НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 з військової служби виходить за межі правовідносин між ІНФОРМАЦІЯ_2 та позивачем щодо порядку його призову на військову службу під час мобілізації, яка є предметом розгляду в цій справі.

Іншими словами, такий спосіб захисту порушеного права втручатиметься в інші правовідносини, які врегульовані іншими правовими нормами.

У контексті вказаного варто також звернути увагу на те, що постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.06.2026 Військово-лікарську комісію ІНФОРМАЦІЯ_3 зобов`язано провести повторний медичний огляд ОСОБА_1 з метою визначення придатності до військової служби.

У разі прийняття ВЛК постанови про непридатність позивача до військової служби, це утворює законну підставу для видання наказу про його звільнення відповідно до ст. 26 Закону №2232-XII.

Окрім того, перебуваючи у статусі військовослужбовця, позивач не позбавлений права самостійно реалізувати захист своїх прав шляхом подання рапорту на ім`я командира військової частини про направлення на медичний огляд ВЛК відповідно до розділу II Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України.

З огляду на невідповідність обраного позивачем способу захисту спірним правовідносинам та відсутність законних підстав для виключення зі списків особового складу, позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та задоволенню не підлягають

З огляду на прийняття судом рішення про відмову у задоволенні позову, підстави для відшкодування судових витрат у справі відповідно до положень статті 139 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано судом 02 листопада 2026 року.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідач-1: ІНФОРМАЦІЯ_6 ( АДРЕСА_3 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ).

Відповідач-2: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_4 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ).

Суддя Н. В. Стецик