Рішення від 29 жовтня 2026 р. у справі №140/6100/26 — Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2026 рокуЛуцькСправа № 140/6100/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Плахтій Н.Б.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася з позовом військової частини НОМЕР_1 (далі - в/ч НОМЕР_1 , відповідач) про визнання протиправними дій щодо нарахування та виплати грошового забезпечення за зниклого безвісти ОСОБА_2 не в повному обсязі; зобов`язання здійснити нарахування та виплату грошового забезпечення за зниклого безвісти ОСОБА_2 згідно з пунктом 6 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ) в повному обсязі, починаючи з 01.02.2025.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_2 був призваний на військову службу за призовом під час мобілізації та станом на 04.07.2024 проходив військову службу у в/ч НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою №11468 від 04.07.2024.

21.07.2024 під час виконання бойового завдання із захисту територіальної цілісності України, здійснення відсічі та стримування збройної агресії російської федерації проти України ОСОБА_2 зник безвісти, про що сім`ю військовослужбовця було повідомлено відповідним оповіщенням.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мають двох спільних малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв`язку з цим ОСОБА_1 є законним представником малолітніх дітей зниклого безвісти військовослужбовця.

З липня 2024 року по 31 січня 2025 року позивачка отримувала грошове забезпечення ОСОБА_2 як законний представник їхніх спільних неповнолітніх дітей. У лютому 2025 року військова частина повідомила позивачку про зміни у законодавстві, після чого виплата грошового забезпечення здійснювалася їй у розмірі 33,33 відсотка грошового забезпечення ОСОБА_2

12.03.2026 адвокат Плечук О.П., діючи в інтересах позивачки, звернувся до в/ч НОМЕР_1 із заявою про здійснення виплати грошового забезпечення ОСОБА_2 у повному розмірі відповідно до законодавства, чинного на момент його зникнення безвісти.

Згідно з відповіддю в/ч НОМЕР_1 від 21.03.2026, отриманою адвокатом 11.05.2026, у задоволенні вказаної заяви було відмовлено.

Позивач вважає відмову відповідача протиправною та такою, що порушує її права та права її малолітніх дітей, оскільки застосування нової редакції статті 9 Закону №2011-ХІІ, що діє з 01.02.2025 року, до правовідносин, які виникли до цієї дати, є неправомірним. Право на отримання грошового забезпечення відповідно до законодавства, чинного на момент виникнення правовідносин, не може бути звужене зворотною дією нового нормативного акта.

З наведених підстав позивач просив задовольнити позов повністю.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 18.05.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.29).

В поданому до суду відзиві на позовну заяву (а.с.32-34) представник відповідача позов не визнав та зазначив, що у зв`язку із прийняттям Закону України від 08.10.2024 №3995-IX здійснення виплати грошового забезпечення зниклого безвісти ОСОБА_2 здійснюється у таких розмірах: позивач - 33,33%, ОСОБА_5 - 16,67% від загальної суми, що підлягає виплаті рідним зниклого безвісти військовослужбовця після депонування усіх виплат на користь самого військовослужбовця у відповідності до статті 9 Закону №2011-ХІІ.

Зміни до Закону №2011-ХІІ внесені з метою покращення становища (в тому числі матеріального) військовослужбовців, які зникли безвісти і не призводить до зменшення загального розміру грошового забезпечення, яке підлягає нарахуванню та виплаті військовослужбовцю, або особам, зазначеним у пункті 6 статті 9 Закону №2011-ХІІ.

Просив відмовити у задоволенні позову повністю.

Інших заяв по суті справи не надходило.

Враховуючи вимоги статті 262 КАС України судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Судом встановлено, що солдат ОСОБА_2 перебував на військовій службі у в/ч НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою в/ч НОМЕР_1 від 04.07.2024 №1146А (а.с.9).

Відповідно до свідоцтва про народження серія НОМЕР_2 та повторно виданого свідоцтва про народження серія НОМЕР_3 ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відповідно є доньками ОСОБА_2 (а.с.17,18).

ОСОБА_2 зник на території бойових дій (під час воєнних дій), що вбачається з витягу з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин (а.с.19).

У зв`язку із зникненням безвісти чоловіка ОСОБА_2 . ОСОБА_1 здійснювалося нарахування та проводилася виплата грошового забезпечення як малолітнім (неповнолітнім) дітям зниклого безвісти відповідно до пунктів 4, 7 постанови Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 №884 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, a також сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх» та статті 9 Закону №2011-XII.

Представник позивачки адвокат Плечук О.П. звернувся із заявою до в/ч НОМЕР_1 , в якій просив здійснювати нарахування та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 зниклого безвісти ОСОБА_2 згідно пункту 6 статті 9 Закону №2011-XII (а.с.20-21).

Листом від 21.03.2026 №485/фс в/ч НОМЕР_1 повідомила адвоката Плечука О.П. про те, що оскільки коло членів сімей військовослужбовця у діючій редакції Закону обумовлює ситуацію, коли батьки та інші особи, основне джерело спільних доходів у яких, - грошове забезпечення військовослужбовця та які потребують його захисту, втрачають право на отримання зазначеного грошового забезпечення, а сам військовослужбовець, повернувшись із полону, залишається без необхідних засобів для відновлення, реабілітації та інколи з боргами (комунальні послуги, орендна плата). Тобто, вказані зміни до Закону №2011-XII внесені з метою покращення становища (в тому числі матеріального) військовослужбовців, які зникли безвісти і не призводить до зменшення загального розміру грошового забезпечення, яке підлягає нарахуванню та виплаті військовослужбовцю, або особам, зазначеним у пункті 6 статті 9 Закону №2011-XII (а.с.22-24)

При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-ХІІ), норми якого суд застосовує в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

За змістом частин першої та третьої статті 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Частиною шостою статті 2 Закону №2232-XII визначені види військової служби, зокрема, строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також інші види.

Виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ч.14 ст.2 Закону №2232-XII).

Відповідно до частини першої 1 статті 4 Закону 2232-ХІІ Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову (направлення) громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом.

Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів, як це передбачено частиною першою статті 9 Закону №2011-XII.

За правилами частини другої статті 9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

За змістом пункту 6 статті 9 Закону №2011-XII (в редакції від 04.05.2024, тобто чинної станом на час зникнення чоловіка позивача безвісти) за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або безвісно відсутніми, зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення. Сім`ям зазначених військовослужбовців щомісячно виплачується грошове забезпечення, в тому числі додаткові та інші види грошового забезпечення, у порядку та в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Дія цього пункту не поширюється на військовослужбовців, які добровільно здалися в полон, самовільно залишили військові частини (місця служби) або дезертирували зі Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів.

Грошове забезпечення виплачується таким членам сімей військовослужбовців:

дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей. Виплата грошового забезпечення цим членам сімей здійснюється до повного з`ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, інтернування військовослужбовців або їх звільнення, або визнання їх у встановленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини.

Затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 №884 «Порядок виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх» (далі - Порядок №884) визначав механізм виплати грошового забезпечення, в тому числі додаткових та інших видів грошового забезпечення, сім`ям військовослужбовців Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, Держспецтрансслужби та Держспецзв`язку, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх (далі -військовослужбовці).

Пунктами 4, 5, 6 Порядку №884 було унормовано, що виплата грошового забезпечення здійснюється з дня захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, а також інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти, членам сімей військовослужбовців за їх заявою на ім`я командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації). Командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) розглядає протягом 15 днів подані документи та приймає рішення щодо виплати або відмови у виплаті грошового забезпечення, про що повідомляється заявнику в письмовій формі. Виплата грошового забезпечення здійснюється щомісяця на підставі наказів командирів (начальників, керівників) військових частин (установ, організацій) членам сімей військовослужбовців, безвісно відсутніх, - до дня набрання законної сили рішенням суду про визнання їх безвісно відсутніми або оголошення померлими.

Законом України «Про внесення зміни до пункту 6 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» щодо грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх» від 08.10.2024 №3995-ІХ (набрав чинності з 20.01.2015, введено в дію з 01.02.2025) пункт 6 статті 9 Закону №2011-XII викладено в новій редакції:

«За військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або зниклими безвісти, зберігається виплата грошового забезпечення.

Військовослужбовець має право скласти у письмовій довільній формі особисте розпорядження на випадок захоплення його в полон або заручником, інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти про виплату належного йому грошового забезпечення особі (особам) за його вибором, визначивши розмір частки таких осіб у відсотках (далі - особисте розпорядження на випадок полону).

Порядок підтвердження справжності підпису військовослужбовця на особистому розпорядженні на випадок полону, оформлення та зберігання такого розпорядження та його скасування здійснюються у порядку, передбаченому пунктом 4 статті 16 цього Закону.

У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону грошове забезпечення виплачується дружині (чоловіку), законним представникам малолітніх (неповнолітніх) дітей, дітям з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) або їх законним представникам та батькам військовослужбовців (крім тих із зазначених осіб, які одержують від військовослужбовця аліменти, а також батьків, позбавлених батьківських прав, за умови що ці права не були поновлені). Таким особам рівними частками виплачується частина грошового забезпечення, що в загальній сумі не перевищує 50 відсотків грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань.

У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону та осіб, зазначених в абзаці четвертому цього пункту, грошове забезпечення виплачується повнолітнім дітям, рідним братам (сестрам), законним представником яких є військовослужбовець. Таким особам рівними частками виплачується частина грошового забезпечення, що в загальній сумі не перевищує 20 відсотків грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань.

Виплата грошового забезпечення особі (особам), визначеній (визначеним) в особистому розпорядженні на випадок полону, та особам, передбаченим цим пунктом, здійснюється до повного з`ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, інтернування військовослужбовців у нейтральних державах або зникнення безвісти, їх звільнення з полону або визнання судом безвісно відсутніми чи оголошення судом померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця із списків особового складу військової частини.

Грошове забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти, підлягає індексації відповідно до закону. Порядок та умови перерахунку розміру грошового забезпечення таких військовослужбовців встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону та осіб, зазначених в абзацах четвертому - п`ятому цього пункту, належні та не виплачені військовослужбовцям, захопленим у полон або заручниками, а також інтернованим у нейтральних державах або зниклим безвісти, суми грошового забезпечення після оголошення їх судом померлими включаються до складу спадщини.

Дія цього пункту не поширюється на військовослужбовців, які добровільно здалися в полон, самовільно залишили військові частини (місця служби) або дезертирували зі Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів.

За військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або зниклими безвісти, зберігаються передбачені законом інші види забезпечення».

На виконання положень абзацу восьмого пункту 6 статті 9 Закону №2011-XII Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 15.04.2025 №449 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 р. № 884 і від 14 травня 2024 р. № 550», якою вніс зміни, зокрема у постанову Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 №884 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти», виклавши Порядок №884 у новій редакції.

Згідно з пунктом 1 Порядку №884 цей Порядок визначає механізм виплати грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, державних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями, Служби зовнішньої розвідки, розвідувального органу Міноборони, розвідувального органу Адміністрації Держприкордонслужби, Держспецзв`язку, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти (далі - військовослужбовці), особі (особам), визначеній (визначеним) військовослужбовцем в особистому розпорядженні, складеному на випадок захоплення в полон або заручником, інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти, про виплату грошового забезпечення особі (особам) за його вибором із зазначенням розмірів часток таких осіб у відсотках (далі - особисте розпорядження на випадок полону), та особам, зазначеним в абзацах четвертому і п`ятому пункту 6 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - визначені особи).

Відповідно до пункту 2 Порядку №884 за військовослужбовцями зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (далі - грошове забезпечення) з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення.

Пунктом 6 Порядку №884, серед іншого, визначено, що виплата грошового забезпечення здійснюється:

особам, визначеним в особистому розпорядженні на випадок полону, відповідно до зазначеного розміру частки у відсотках після здійснення встановлених законом відрахувань. У разі відсутності в особистому розпорядженні на випадок полону стовідсоткового розподілу грошового забезпечення нерозподілена частка грошового забезпечення зберігається за військовослужбовцями;

у разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону - рівними частками в загальній сумі 50 відсотків грошового забезпечення (після здійснення встановлених законом відрахувань) - дружині (чоловіку), законним представникам малолітніх (неповнолітніх) дітей, дітям з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) або їх законним представникам та батькам військовослужбовців (крім тих із зазначених осіб, які одержують від військовослужбовців аліменти, а також батьків, позбавлених батьківських прав, за умови, що ці права не були поновлені);

у разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону та осіб, зазначених в абзаці третьому цього пункту, - рівними частками, в загальній сумі 20 відсотків грошового забезпечення (після здійснення встановлених законом відрахувань), - повнолітнім дітям, рідним братам (сестрам), законними представниками яких є військовослужбовці.

У разі неподання визначеними особами заяв про виплату належне не виплачене грошове забезпечення визначеним особам та військовослужбовцям: виплачується військовослужбовцям з дня звільнення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, інтернованих у нейтральних державах; включається до складу спадщини з дати складення актового запису про смерть.

Так, спірні правовідносини у даній справі виникли у зв`язку з незгодою позивачки у виплаті грошового забезпечення зниклого безвісти чоловіка - військовослужбовця в меншому розмірі у зв`язку із запровадженням змін до законодавства.

Водночас суд зазначає, що відповідно до пояснювальної записки до проекту Закону України «Про внесення зміни до статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» його розроблено на виконання доручення Віце-прем`єрміністра України Міністра з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 13.10.2023 №8785/8/1-23. Прийняття цього Закону зумовлено необхідністю вдосконалення чинної норми щодо виплати грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених в полон або заручниками, а також інтернованих в нейтральних державах або безвісно відсутніх, членам їх сімей, яка є неефективною, зокрема у визначеному колі членів сімей та чинного порядку черговості отримання ними грошового забезпечення.

Законопроектом передбачалося, що реалізація Закону у новій редакції дасть можливість посилити соціальний захист військовослужбовців, адже після повернення з полону чи зниклий безвісти військовослужбовець зберігає за собою 50 відсотків належного йому грошового забезпечення, яке він набув, виконуючи конституційний обов`язок із захисту Батьківщини, надважкі завдання із відсічі та стримування збройної агресії російської федерації, захисту суверенітету та територіальної цілісності України.

Такі заходи з боку держави як збереження (депонування) належного, але не виплаченого, грошового забезпечення військовослужбовців, передбачає зарахування цих сум грошового забезпечення на депозитні рахунки військової частини, відкриті в органах Державної казначейської служби України. Тобто, депонування - це гарантоване зобов`язання держави перед військовослужбовцем про збереження його грошового забезпечення. Механізмом такого збереження не передбачено використання цих коштів державою або будь-якою іншою стороною (особою), але збережені (депоновані) суми грошового забезпечення та додаткової винагороди зниклого безвісти військовослужбовця надалі будуть виплачені в установленому законодавством порядку.

Зазначений закон прийнято саме згідно з вимогами принципу соціальної справедливості, адже 50 відсотків грошового забезпечення розподіляється між найближчими родичами зниклого безвісти військовослужбовця, а 50 відсотків залишається на його рахунках з метою забезпечення йому гідного рівня для життя після повернення додому та забезпечення його базових потреб. Тоді як у разі виплати 100 відсотків грошового забезпечення його найближчим родичам, військовослужбовець залишається ні з чим після повернення додому. Водночас родичі та сім`я зберігають за собою право на спадщину збережених на рахунках військовослужбовця грошових коштів у разі визнання його загиблим.

Отже, жодного звуження прав позивачки не відбулося, а відбулася лише зміна механізму реалізації права на соціальне забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця та членів його родини.

Закон №3995-ІХ не визнано неконституційним у встановленому законом порядку, не скасовано, він є чинним, а отже є обов`язковим до виконання на всій території України.

А тому правовідносини, що виникли між ОСОБА_1 в інтересах неповнолітніх дітей і відповідачем щодо виплати грошового забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця до внесення змін до Закону №2011-XII Законом №3996-ІХ, після набрання чинності таких змін, тобто з 01.02.2025, повинні бути приведені у відповідність із новим юридичним регулюванням.

Суд наголошує, що положення Закону №2011-XII, відповідно до яких за зниклим безвісти військовослужбовцем зберігається 50 відсотків його грошового забезпечення у разі відсутності особистого розпорядження, покликано не на звуження змісту та обсягу прав і свобод позивачки - дружини зниклого безвісти військовослужбовця, а на збереження прав самого військовослужбовця, тобто відбулася лише зміна механізму реалізації права на соціальне забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця та членів його родини.

Тобто, у ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітніх дітей, залишається право на отримання належної частки грошового забезпечення зниклого безвісти ОСОБА_2 з урахуванням збереження прав самого військовослужбовця на таке грошове забезпечення у розмірі 50 відсотків.

На думку суду, оскільки ОСОБА_1 на підставі її заяви до 31.01.2025 здійснювалась відповідна виплата грошового забезпечення як матері неповнолітніх дітей зниклого безвісти військовослужбовця, то зміна механізму реалізації права на соціальне забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця та членів його родини не тягне за собою обов`язку знов проводити процедуру призначення таких виплат, при тому що наявність у позивачки права на грошове забезпечення безвісти зниклого солдата ОСОБА_2 відповідачем не заперечується та ним фактично визнано (було перевірено при вирішенні питання про виплату позивачу грошового забезпечення позивачці у повному розмірі).

За наведених судом висновків суд не вбачає правових підстав для виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення ОСОБА_2 , який вважається таким, що зник безвісти, у розмірі 100 відсотків згідно з положеннями пункту 6 статті 9 Закону №2011-XII до змін, внесених Законом №3995-IX, які на теперішній час є не чинними, та у цьому випадку жодного звуження прав позивачки не відбувається, адже норми Закону №2011-XII з урахуванням внесених змін Законом №3995-ІХ покликані не на звуження змісту та обсягу прав позивача, а на збереження прав самого військовослужбовця, якому таке грошове забезпечення по суті належить.

За таких обставин відсутні підстави вважати доведеними твердження позивачки щодо порушення права малолітніх дітей на отримання та виплату відповідачем грошового забезпечення зниклого безвісти, а тому заявлені позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними, з огляду на що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.

Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий-суддя Н.Б.Плахтій