Рішення від 29 жовтня 2026 р. у справі №140/6085/26 — Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2026 рокуЛуцькСправа № 140/6085/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Каленюк Ж.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправним та скасування розпорядження,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі – ІНФОРМАЦІЯ_3 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі – ІНФОРМАЦІЯ_4 ) з позовом про визнання протиправним та скасування розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 від 04 березня 2026 року №1195/2109 в частині поновлення на військовому обліку ОСОБА_1 .

Позов обґрунтований тим, що ОСОБА_1 на підставі рішення позаштатної постійно діючої військово-лікарської комісії (ВЛК) ІНФОРМАЦІЯ_6 від 20 липня 2022 року визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку. Однак 04 травня 2026 року від ІНФОРМАЦІЯ_6 отримано лист №657, відповідно до якого позивача було повторно відновлено на військовому обліку на підставі розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 від 04 березня 2026 року №1195/2109.

Позивач вважає таке розпорядження відповідача протиправним, оскільки чинне законодавство не містить норм, які б передбачали механізм та підстави для поновлення на військовому обліку осіб, які попередньо були виключені з військового обліку у зв`язку з непридатністю до військової служби, а також недійсність рішень ВЛК у зв`язку з наступними змінами в законодавстві.

З наведених підстав позивач просив позов задовольнити.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 18 травня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України).

Відповідач, отримавши ухвалу про відкриття провадження (а.с.19), відзив на позов не подав.

Відповідно до частини шостої статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Третя особа пояснення щодо позову також не подала.

Дослідивши письмові докази, перевіривши доводи позову, суд встановив такі обставини.

Відповідно до довідки позаштатної постійно діючої ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_6 від 20 липня 2022 року №649 за результатами проведеного медичного огляду на підставі статті 16а графи ІІ Розкладу хвороб ОСОБА_1 визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку (а.с.7 зворот).

Згідно з даними електронного військово-облікового документа, сформованими 01 травня 2026 року, ОСОБА_1 перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_6 як військовозобов`язаний, у той же час містяться відомості постанову ВЛК від 20 липня 2022 року з висновком “Непридатний з виключенням з військового обліку” (а.с.8).

У відповідь на заяву позивача від 02 травня 2026 року про актуалізацію персональних даних у Реєстр ІНФОРМАЦІЯ_4 листом від 05 травня 2026 року №691 повідомив про поновлення ОСОБА_1 на військовому обліку з 29 квітня 2026 року на підставі розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 04 березня 2026 року №1195/2109 у зв`язку із проведенням заходів мобілізаційної підготовки (а.с.7).

Так листом начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 від 04 березня 2026 року №1195/2109 доведено до відома начальників районних (міських) ТЦК та СП про проведення службової перевірки щодо правомірності внесення до Реєстру відомостей про виключення з військового обліку громадян віком від 22 до 54 років, яких ВЛК визнано непридатними до військової служби. В ході перевірки виявлено, що внесення відомостей до Реєтру про виключення вказаної категорії осіб з військового обліку здійснено без достатніх підстав. У зв`язку із цим начальникам районних (міських) ТЦК та СП, начальникам відділів районних ТЦК та СП запропоновано здійснити ретельний аналіз осіб за списками, які додаються до цього розпорядження, та вжити заходів щодо поновлення на військову обліку та подальшого направлення для проходження медичного огляду громадян, виключених як непридатних до військової служби без достатніх на те підстав (а.с.21 зворот).

Предметом оскарження є саме розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 від 04 березня 2026 року №1195/2109.

При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює та загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25 березня 1992 року №2232-XII “Про військовий обов`язок і військову службу” (далі - Закон №2232-XII).

За змістом частини дев`ятої статті 1 Закону №2232-XII щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Відповідно до частини першої статті 34 Закону №2232-ХІІ персонально-якісний облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року №1487 затверджено Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Порядок №1487).

Військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікових документів. Для внесення запису/актуалізації даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів ними надаються персональні дані відповідно до вимог Закону України “Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів” (пункт 20 Порядку №1487).

Пунктом 79 Порядку №1487 встановлено, що районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки: організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці; здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством; організовують та забезпечують зберігання облікової документації призовників, військовозобов`язаних та резервістів, персональних даних, які містяться в них; проставляють у військово-облікових документах призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідні відмітки про взяття їх на військовий облік, зняття та виключення з нього; виконують функції з ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Статтею 1 Закону України від 16 березня 2017 року №1951-VIII “Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів” (далі - Закон №1951-VIII) визначено, що Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

Відповідно до пунктів 1 та 2 частини першої статті 3 Закону №1951-VІІІ основними засадами ведення Реєстру є: обов`язковість та своєчасність внесення до Реєстру передбачених цим Законом відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів; повнота та актуалізація відомостей Реєстру про призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Як передбачено частиною першою статті 6 Закону №1951-VІІІ, до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: 1) персональні дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів; 2) службові дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Згідно з частою першою статті 14 Закону №1951-VІІІ ведення Реєстру включає: 1) внесення запису про призовників, військовозобов`язаних та резервістів до бази даних Реєстру для взяття на облік або при відновленні на військовому обліку з перевіркою відповідності персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних та резервістів існуючим обліковим даним; 2) внесення змін до персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних, резервістів на підставі відомостей органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, закладів освіти незалежно від підпорядкування і форми власності, а також відомостей, що подаються органу ведення Реєстру призовниками, військовозобов`язаними, резервістами; 3) знищення повторного запису Реєстру в разі його виявлення.

За змістом частини восьмої статті 5 Закону №1951-VІІІ органами ведення Реєстру є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України.

Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних (частина дев`ята статті 5 Закону №1951-VІІІ).

Аналіз викладеного дає підстави для висновку, що взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством, актуалізацію даних Реєстру покладений на районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 був виключений з військового обліку військовозобов`язаних у зв`язку визнанням його непридатним до військової служби (постанова позаштатної постійно діючої ВЛК від 20 липня 2022 року №649). Попри це ОСОБА_1 був взятий на військовий облік військовозобов`язаних у ІНФОРМАЦІЯ_6 , що не є спірним та підтверджено електронним військово-обліковим документом від 01 травня 2026 року (а.с.8).

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Предметом судового контролю у цій справі є розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 від 04 березня 2026 року №1195/2109, яке, на переконання позивача, спричинило поновлення його на військовому обліку.

В контексті цього спору суд зазначає, що за змістом частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Неодмінним елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб`єктивне право особи та її юридичний обов`язок. При цьому обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Отже, судовому захисту підлягає суб`єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах.

За визначенням, наведеним у частині першій статті 4 КАС України, відповідач - суб`єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.

Позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права, свободи чи інтереси рішеннями, дією або бездіяльністю конкретного суб`єкта владних повноважень – відповідача. Водночас задоволення відповідних вимог особи можливе лише в разі об`єктивної наявності порушення, тобто встановлення, що саме це рішення, дія або бездіяльність відповідача протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки позивача у сфері публічно-правових відносин.

Відповідно до висновку у постанові Верховного Суду України від 15 листопада 2016 року у справі №800/301/16 гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване в законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження про порушення прав було обґрунтованим. Порушення має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

З цього слідує, що під час розгляду кожної справи суд повинен встановити чи має місце порушення прав та інтересів позивача, адже без цього не можна виконати завдання судочинства. Якщо позивач не довів факту порушення особисто своїх прав чи інтересів, то навіть у разі, якщо дії суб`єкта владних повноважень є протиправними, підстав для задоволення позову немає.

Звернення до суду є способом захисту порушених суб`єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах.

Оспорюваним розпорядженням начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 , викладеним у листі від 04 березня 2026 року №1195/2109, адресованому начальникам районних (міських) ТЦК та СП області, останнім запропоновано здійснити аналіз осіб за списками, які додаються, та вжити заходів щодо поновлення на військовому обліку та подальшого направлення на проходження медичного огляду громадян, виключених як непридатних без достатніх підстав.

Отже, вказане розпорядження є документом, яким надано пропозицію начальникам районних (міських) ТЦК та СП та їх відділів для вжиття відповідних заходів; воно не є актом індивідуальної дії, а його рекомендації не створюють для ОСОБА_1 юридичних наслідків.

В цьому випадку негативні наслідки для позивача настали внаслідок дій саме ІНФОРМАЦІЯ_6 (його ІНФОРМАЦІЯ_7 ), який взяв на облік (поновив на обліку) військовозобов`язаних ОСОБА_1 . Проте безпосередньо такі дії, внаслідок яких змінився статус останнього, а отже виникають певні обов`язки, не є предметом оскарження, що виключає можливість їх розгляду самостійно за ініціативою суду та у зв`язку із цим залучення іншого суб`єкта як відповідача у справі.

Установлюючи правило, що суд розглядає адміністративну справу в межах позовних вимог, частина друга статті 9 КАС України встановлює виняток у вигляді можливості суду вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного та повного захисту прав, свобод, інтересів людини, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин (сторін чи третіх осіб), про захист яких вони просять, від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Такі повноваження суду щодо визначення меж розгляду адміністративної справи є субсидіарними, не можуть змінювати предмет спору, а лише стосуються обсягу захисту порушеного права (постанова Верховного Суду від 07 лютого 2020 року у справі №826/11086/18).

Отже, суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову до іншого суб`єкта владних повноважень, навіть якщо в його діях при розгляді справи вбачаються ознаки порушень прав позивача.

Тобто суд зв`язаний предметом і обсягом заявлених вимог (постанова Верховного Суду від 19 лютого 2019 року у справі №824/399/17-а).

За наведеного вище суд вважає, що оскільки розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 не є тим рішенням, яке призвело до зміни обсягу прав та обов`язків позивача (не є рішенням чи дією щодо його поновлення на військовому обліку військовозобов`язаних), то заявлені позовні вимоги про визнання протиправним та скасування цього рішення задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 2, 72-77, 244-246, 255, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_2 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_3 ) про визнання протиправним та скасування розпорядження відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ж.В. Каленюк