Рішення від 01 листопада 2026 р. у справі №120/15561/26 — Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

02 листопада 2026 р. Справа № 120/15561/26

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Аляб`єва І.Г., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1

до: Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області

про: визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, у якому просить:

- визнати протиправною відмову відповідача, викладену в листі від 17.04.2026 №0200-0304-8/40639, у нарахуванні та виплаті основної пенсії у розмірі шести мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до статей 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції Закону України №230/96-ВР;

- зобов`язати відповідача здійснити з 16.04.2026 перерахунок та виплату основної пенсії у розмірі шести мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до статей 50, 54 зазначеного Закону у редакції Закону України №230/96-ВР, з урахуванням раніше виплачених сум.

Позовні вимоги обґрунтовано протиправними діями відповідача щодо обчислення та виплати позивачу пенсії по інвалідності без застосування мінімальних гарантій, передбачених статтями 50, 54 Закону №796-XII у редакції Закону №230/96-ВР. Позивач зазначає, що має інвалідність III групи, пов`язану з роботами з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, та з урахуванням рішень Конституційного Суду України і правових висновків Верховного Суду має право на основну пенсію не нижче шести мінімальних пенсій за віком і додаткову пенсію у розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 14.10.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи визначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Відповідачу встановлено строк для подання відзиву.

Відповідач подав відзив, у якому просить відмовити в задоволенні позову. Зазначає, що пенсія позивача обчислюється відповідно до Закону №796-XII зі змінами, внесеними Законом №1584-IX, та Порядку №1210. На думку відповідача, Верховна Рада України виконала Рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р(II)/2021, установивши нові мінімальні розміри пенсій, а відстрочення втрати чинності відповідною нормою за Рішенням Конституційного Суду України від 03.04.2024 №4-р(I)/2024 зобов`язує застосовувати чинне регулювання. Додаткову пенсію у сумі 284,70 грн відповідач вважає визначеною правомірно.

Відповідач також посилається на відсутність заяви за формою Порядку №22-1, інформаційний характер листа від 17.04.2026 та обмежену сферу застосування мінімального розміру пенсії за віком, установленого статтею 28 Закону №1058-IV.

Дослідивши обставини спору та оцінивши доводи учасників, суд виходить із такого.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України від 28.02.1991 №796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі – Закон №796-XII). Позивач має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, та інвалідність III групи внаслідок захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС. Зазначені обставини відповідач визнає у відзиві.

16.04.2026 представник позивача звернувся до відповідача щодо обчислення та виплати основної пенсії у розмірі шести мінімальних пенсій за віком і додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області листом від 17.04.2026 №0200-0304-8/40639 повідомило про відсутність підстав для заявленого перерахунку. За наведеним у позові змістом відповіді основна пенсія обчислюється за статтею 54 Закону №796-XII з урахуванням Закону №1584-IX та постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210. У відзиві відповідач підтверджує застосування зазначених правил та виплату додаткової пенсії у сумі 284,70 грн.

Не погодившись із відмовою у перерахунку, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам спору у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає, зокрема, право на забезпечення у разі втрати працездатності. Стаття 50 Конституції України гарантує право на безпечне для життя і здоров`я довкілля та відшкодування завданої порушенням цього права шкоди. Обов`язок держави щодо подолання наслідків Чорнобильської катастрофи закріплено статтею 16 Конституції України.

Спеціальні гарантії пенсійного забезпечення осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, встановлено Законом №796-XII. Стаття 49 Закону №796-XII розмежовує державну пенсію та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію. Отже, спір стосується двох складових пенсійного забезпечення, підстави та розміри яких визначаються окремими нормами цього Закону.

Стаття 54 Закону №796-XII у редакції Закону України від 06.06.1996 №230/96-ВР передбачала, що розмір пенсії особи з інвалідністю III групи, щодо якої встановлено зв`язок із Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим за шість мінімальних пенсій за віком. Стаття 50 Закону №796-XII у відповідній редакції встановлювала для осіб категорії 1 з інвалідністю III групи щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Законом України від 28.12.2014 №76-VIII змінено регулювання зазначених виплат. Визначення порядку та розмірів додаткової пенсії за статтею 50, а також умов, порядку призначення та мінімальних розмірів пенсії по інвалідності за статтею 54 Закону №796-XII передано Кабінету Міністрів України.

Рішенням Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р(ІІ)/2021 зазначене законодавче регулювання в частині уповноваження Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри відповідних пенсій визнано таким, що не відповідає Конституції України. Конституційний Суд України виходив, зокрема, з того, що держава може змінювати законодавче регулювання у сфері соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, однак при цьому не повинна вдаватися до обмежень, що порушують сутність їх індивідуальних прав, а досягнутий рівень соціального захисту має бути збережено.

У пункті 3 резолютивної частини Рішення від 07.04.2021 №1-р(II)/2021 Конституційний Суд України зобов`язав Верховну Раду України протягом трьох місяців привести нормативне регулювання статті 54 Закону №796-XII у відповідність із Конституцією України та Рішенням. У разі невиконання такого обов`язку передбачено застосування частини четвертої статті 54 Закону №796-XII у редакції Закону №230/96-ВР. Отже, правовий наслідок неприведення законодавчого регулювання у відповідність із конституційними гарантіями визначено безпосередньо Конституційним Судом України.

На виконання Рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р(ІІ)/2021 Верховною Радою України прийнято Закон України від 29.06.2021 №1584-IX, який набрав чинності 01.07.2021 та виклав частину третю статті 54 Закону №796-XII у новій редакції. Згідно з цією редакцією розмір пенсії для осіб з інвалідністю ІІІ групи не міг бути нижчим 3700 грн.

Водночас сам факт прийняття Закону №1584-IX не може розглядатися як безумовне виконання Рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р(ІІ)/2021 у частині забезпечення належного рівня соціальних гарантій.

Так, у Рішенні від 03.04.2024 №4-р(І)/2024 Конституційний Суд України, оцінюючи зміни, внесені Законом №1584-IX, констатував, що законодавець повторно запровадив правове регулювання з тим самим недоліком, визначивши у частині третій статті 54 Закону №796-XII мінімальні розміри державної пенсії за інвалідністю та пенсії у зв`язку з втратою годувальника в розмірах, менших, ніж ті, що були гарантовані Законом №796-XII у редакції Закону №230/96-ВР.

Рішенням Конституційного Суду України від 03.04.2024 №4-р(I)/2024 частину третю статті 54 Закону №796-XII в редакції Закону №1584-IX визнано неконституційною з відстроченням втрати чинності на три місяці з дня припинення чи скасування воєнного стану. Таке відстрочення не змінює змісту висновку щодо невідповідності зменшених пенсійних гарантій Конституції України та має враховуватися разом із визначеними Рішенням від 07.04.2021 №1-р(II)/2021 наслідками неналежного врегулювання цих правовідносин.

У постанові від 10.12.2024 у справі №240/1121/24 судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що встановлені Законом №1584-IX розміри пенсій є нижчими за гарантовані статтею 54 Закону №796-XII у редакції Закону №230/96-ВР. З огляду на це судова палата застосувала попередню редакцію статті 54 та задовольнила вимогу особи з інвалідністю III групи про основну пенсію не нижче шести мінімальних пенсій за віком, скасувавши рішення першої інстанції та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04.06.2024.

Зазначений підхід надалі застосовано Верховним Судом у постанові від 22.04.2026 у справі №240/27871/21. Верховний Суд скасував рішення попередніх інстанцій, зокрема постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11.11.2024, у частині відмови в застосуванні належного розміру пенсії за статтею 54 Закону №796-XII та зобов`язав провести відповідний перерахунок. Відповідні висновки Верховного Суду суд враховує згідно з частиною п`ятою статті 242 КАС України.

Отже, застосування статті 54 Закону №796-XII у редакції Закону №230/96-ВР обумовлене виконанням правового наслідку, визначеного Конституційним Судом України, з урахуванням подальшого нормативного регулювання та його оцінки Верховним Судом. Визначаючи належну норму права, суд не встановлює нового розміру пенсії, а забезпечує застосування законодавчої гарантії до особи, яка належить до відповідної категорії. Тому чинність Закону №1584-IX та відстрочення втрати чинності нормою самі по собі не спростовують права позивача на основну пенсію не нижче шести мінімальних пенсій за віком. Передбачене частиною четвертою статті 7 КАС України застосування норм Конституції України як норм прямої дії під час вирішення індивідуального спору не тотожне визнанню закону неконституційним із загальними наслідками.

Поряд із вимогою щодо основної пенсії позивач просить перерахувати додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю. Стаття 50 Закону №796-XII у редакції Закону №230/96-ВР визначала для особи категорії 1 з інвалідністю III групи розмір такої виплати на рівні 50 відсотків мінімальної пенсії за віком. Передання Законом №76-VIII Кабінету Міністрів України повноваження визначати розмір цієї виплати призвело до застосування менших фіксованих сум.

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду в постанові від 04.11.2025 у справі №580/5022/24 визначив, що додаткова пенсія є складовою посиленого соціального захисту постраждалих від Чорнобильської катастрофи та має обчислюватися за статтею 50 Закону №796-XII у редакції Закону №230/96-ВР. Судова палата відступила від попереднього підходу щодо її виплати лише в розмірах, визначених Порядком №1210. З огляду на встановлені групу інвалідності та статус позивача застосування фіксованої суми 284,70 грн не забезпечує належного способу обчислення додаткової пенсії.

Для обчислення гарантованих виплат належить використати мінімальний розмір пенсії за віком, визначений частиною першою статті 28 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установленого законом на відповідний період. Положення статті 28 про сферу її застосування не може бути підставою для відмови у використанні цієї величини як розрахункової, коли спеціальний закон безпосередньо визначає виплати у кратному або відсотковому співвідношенні до мінімальної пенсії за віком. Йдеться про обчислення гарантій за Законом №796-XII, а не про призначення позивачу іншого виду пенсії.

Таким чином, основна та додаткова пенсії позивача мають обчислюватися окремо за статтями 54 і 50 Закону №796-XII у редакції Закону №230/96-ВР. Додаткова пенсія у розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком не включається до шести мінімальних пенсій за віком, які становлять мінімальну гарантію основної пенсії. Під час виплати належної різниці відповідач повинен урахувати раніше виплачені суми.

Оцінюючи доводи щодо відсутності належної заяви, суд враховує, що звернення представника від 16.04.2026 стосувалося обчислення та виплати вже призначеної пенсії позивача із застосуванням конкретних розмірів основної і додаткової пенсій. Відповідач надав відповідь по суті застосованого регулювання та заперечив наявність правових підстав для заявленого перерахунку. Отже, між сторонами виник спір щодо розміру пенсійного забезпечення, а не лише щодо надання інформації.

У постанові від 22.07.2025 у справі №580/710/24 Верховний Суд зазначив, що звернення у формі адвокатського запиту, зі змісту якого вбачається чітке волевиявлення на перерахунок пенсії, має оцінюватися за змістом, а не лише за формою. Водночас Верховний Суд пов`язав можливість прямого зобов`язання провести перерахунок зі встановленням усіх передбачених законом умов. За відсутності перевірки таких умов належним способом захисту визнано повторний розгляд звернення.

Позивач отримує пенсію по інвалідності за Законом №796-XII. Належність позивача до категорії 1, встановлення III групи інвалідності та її причинний зв`язок із Чорнобильською катастрофою відповідач не заперечує. Отже, спір стосується правильності обчислення вже призначеної пенсії, а його вирішення не потребує з`ясування додаткових обставин щодо права на відповідні виплати.

За наведених обставин належним способом захисту є зобов`язання відповідача здійснити з 16.04.2026 перерахунок та виплату основної пенсії у розмірі шести мінімальних пенсій за віком і додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком, з урахуванням раніше виплачених сум.

За частинами першою та другою статті 77 КАС України кожна сторона доводить обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а відповідач як суб`єкт владних повноважень – правомірність оскаржуваної відмови. Сукупність наведених обставин та застосовних норм дає підстави визнати відмову протиправною і зобов`язати відповідача здійснити належний перерахунок та виплату пенсії. Такий спосіб захисту відповідає статті 245 КАС України та забезпечує поновлення порушеного права. Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання судових витрат, суд враховує, що позивач належить до категорії 1 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та звільнений від сплати судового збору відповідно до пункту 10 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір". Відомостей про понесення інших судових витрат, які підлягають відшкодуванню, не наведено, тому підстав для їх розподілу за статтею 139 КАС України немає.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії задовольнити.

Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, викладену в листі від 17.04.2026 №0200-0304-8/40639, у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 основної пенсії у розмірі шести мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до статей 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції Закону України від 06.06.1996 №230/96-ВР.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити ОСОБА_1 з 16.04.2026 перерахунок та виплату основної пенсії у розмірі шести мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до статей 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції Закону України від 06.06.1996 №230/96-ВР, виходячи з мінімального розміру пенсії за віком, визначеного частиною першою статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, ЄДРПОУ 13322403)

Суддя Аляб`єв Ігор Геннадійович