Суд: Вінницький окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: військової служби
Дата: 01 листопада 2026 р.
Справа: №120/15378/26
Суддя: Аляб'єв Ігор Геннадійович
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Вінниця
02 листопада 2026 р. Справа № 120/15378/26
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Аляб`єва І.Г., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_1
до: Військової частини НОМЕР_1
про: визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії
ВСТАНОВИВ:
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , у якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати за період з 26.02.2022 по 31.05.2022 грошового забезпечення, а також виплачених за зазначений період грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та премії, обчислених із посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2022 на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704, з урахуванням раніше виплачених сум та одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44;
- зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 26.02.2022 по 31.05.2022, а також виплачених за зазначений період грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та премії із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2022 при визначенні посадового окладу та окладу за військовим званням згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704, з урахуванням раніше виплачених сум та одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до Порядку №44.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що під час обчислення грошового забезпечення відповідач застосовував прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2018 у розмірі 1762 грн. Позивач вважає, що за спірний період посадовий оклад та оклад за військовим званням належало визначати із прожиткового мінімуму на 01.01.2022, що зумовлює перерахунок грошового забезпечення та залежних від його розміру виплат.
Ухвалою від 12.10.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
13.10.2026 відповідач подав відзив, у якому просить відмовити у задоволенні позову. Заперечення обґрунтовано правомірністю застосування величини 1762 грн відповідно до пункту 4 постанови №704, повноваженнями Кабінету Міністрів України визначати розміри грошового забезпечення та обсягом бюджетного фінансування. Вимогу про одночасну компенсацію ПДФО відповідач вважає передчасною, оскільки податок із суми перерахунку ще не утримувався.
Дослідивши матеріали справи та доводи учасників, суд установив наступне.
ОСОБА_1 у спірний період проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 , яка перебувала на фінансовому забезпеченні Військової частини НОМЕР_1 .
Позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 26.02.2022 по 31.05.2022 із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2022, а також через представника з адвокатським запитом щодо порядку його обчислення.
У відповіді від 03.08.2026 Військова частина НОМЕР_1 повідомила, що під час розрахунку грошового забезпечення позивача застосовано прожитковий мінімум для працездатних осіб на 01.01.2018 у розмірі 1762 грн. У відзиві відповідач також обґрунтовує правомірність використання зазначеної величини. Отже, спір стосується розрахункової величини для визначення окладів та перерахунку залежних від них виплат за період з 26.02.2022 по 31.05.2022.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із наступного.
Частина друга статті 19 Конституції України зобов`язує органи державної влади та їх посадових осіб діяти на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України.
Стаття 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначає склад грошового забезпечення військовослужбовців і передбачає його виплату в розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України. Грошове забезпечення охоплює посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні та одноразові додаткові види грошового забезпечення.
На виконання зазначених положень прийнято постанову Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі – Постанова №704). Пункт 4 Постанови №704 у первісній редакції передбачав визначення окладів шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня календарного року, на відповідні тарифні коефіцієнти, із застереженням щодо 50 відсотків мінімальної заробітної плати.
Пунктом 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 розрахункову величину змінено на прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2018. Однак постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 пункт 6 постанови №103 визнано протиправним та скасовано в частині зміни порядку визначення окладів. Відтак під час обчислення грошового забезпечення за спірний період належало застосовувати прожитковий мінімум на 01 січня відповідного календарного року.
Висновок щодо застосування пункту 4 Постанови №704 до перерахунку грошового забезпечення військовослужбовців викладено Верховним Судом у постанові від 25.04.2024 у справі №240/16735/21. Суд касаційної інстанції підтвердив необхідність визначення окладів із прожиткового мінімуму на 01 січня відповідного року та перерахунку виплат, розмір яких залежить від цих окладів. Зазначений висновок суд ураховує відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України.
Статтею 7 Закону України від 02.12.2021 №1928-IX "Про Державний бюджет України на 2022 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб на 01.01.2022 установлено у розмірі 2481 грн. Тому посадовий оклад та оклад за військовим званням позивача за період з 26.02.2022 по 31.05.2022 належало визначати шляхом множення 2481 грн на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з додатками 1, 14 до Постанови №704 з дотриманням установлених правил округлення.
Оскільки позивач просить обчислити оклади із прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а не з мінімальної заробітної плати чи 50 відсотків її розміру, посилання на встановлену пунктом 3 розділу II Закону України від 06.12.2016 №1774-VIII заборону застосовувати мінімальну заробітну плату як розрахункову величину не спростовує позовних вимог.
Наведені у відзиві доводи щодо змін, унесених постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481, не стосуються спірних нарахувань. Постанова №481 набрала чинності 20.05.2023, тоді як позовні вимоги охоплюють період до 31.05.2022 включно. Відповідно, її положення та висновки щодо їх застосування не визначають порядок обчислення грошового забезпечення позивача за заявлений період.
Суд зазначає, що повноваження Кабінету Міністрів України встановлювати розміри грошового забезпечення не усувають обов`язку відповідача застосувати порядок обчислення окладів, чинний у спірний період. Обсяг бюджетного фінансування також не змінює розрахункової величини та не звільняє від нарахування належних сум.
Перерахунок грошового забезпечення охоплює виплачені за спірний період допомогу для оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та премію в частині, розмір якої залежить від посадового окладу та окладу за військовим званням. Відповідач має зберегти встановлені підстави та умови відповідних виплат, застосувавши належні розміри окладів і врахувавши раніше виплачені суми.
При виплаті різниці грошового забезпечення застосовуються пункт 168.5 статті 168 Податкового кодексу України та пункти 2, 4, 5 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44. Вони передбачають рівноцінну компенсацію утриманого податку одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання.
Такий підхід до одночасної компенсації ПДФО при виплаті належної складової грошового забезпечення застосовано Верховним Судом у постанові від 27.06.2024 у справі №580/602/22. Отже, відсутність утримання податку на момент розгляду спору не свідчить про передчасність вимоги: позивач просить дотриматися встановленого механізму майбутньої виплати перерахованих сум, а не повернути ще не утриманий податок.
Статтею 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Відповідно до статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
За наведеного та враховуючи встановлені обставини у справі, оцінивши належність, допустимість, достовірність доказів, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.
Враховуючи, що позивач звільний від сплати судового збору та ним не понесено витрат, пов`язаних з розглядом справи, тому судові витрати у даній справі не розподіляються.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо непроведення перерахунку та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 26.02.2022 по 31.05.2022 включно, а також виплачених за зазначений період грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та премії з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01.01.2022 у розмірі 2481 грн, на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704.
Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 26.02.2022 по 31.05.2022 включно, а також виплачені за зазначений період грошову допомогу для оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та премію, визначивши посадовий оклад та оклад за військовим званням шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" на 01.01.2022 у розмірі 2481 грн, на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з додатками 1, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704, з урахуванням раніше виплачених сум та одночасною компенсацією утриманих сум податку на доходи фізичних осіб відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 )
Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ: НОМЕР_4 )
Суддя Аляб`єв Ігор Геннадійович
Оригінал: reyestr.court.gov.ua