Рішення від 01 листопада 2026 р. у справі №127/31360/25 — Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

02 листопада 2026 р. Справа № 127/31360/25

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жданкіної Наталії Володимирівни, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (в письмовому провадженні) адміністративну за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

03.10.2025 до Вінницького міського суду Вінницької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач покликався на протиправність дій відповідача щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про порушення ним правил військового обліку з позначкою «розшук». Зазначив, що підставою для внесення відповідних відомостей стала неявка за повісткою від 30.10.2024, якої він фактично не отримував.

Позивач повідомив, що неодноразово звертався до відповідача із заявами про зняття позначки «розшук» та надання доказів вручення повістки, однак відповідні відомості не були виправлені. При цьому Головне управління Національної поліції у Вінницькій області листом від 19.09.2025 повідомило про відсутність інформації щодо доставлення позивача до ТЦК та СП і притягнення його до адміністративної відповідальності, а також зазначило, що поліція не оголошувала його в державний розшук.

На думку позивача, внесення спірних відомостей без належного підтвердження вручення повістки та дотримання встановленої законом процедури є протиправним. Крім того, позивач послався на сплив строків притягнення до адміністративної відповідальності та зазначив, що наявність відповідної позначки створює перешкоди в реалізації його прав і ризик застосування заходів примусу.

З огляду на викладене позивач просив визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо внесення відповідних відомостей до Реєстру, зобов`язати відповідача усунути спірний запис, надати документи, які підтверджують вручення повістки, застосувати заходи забезпечення позову та стягнути судові витрати.

Ухвалою судді Вінницького міського суду Вінницької області адміністративний позов ОСОБА_1 передано на розгляд за підсудністю до Вінницького окружного адміністративного суду.

В подальшому, матеріали позовної заяви разом з усіма доданими до неї матеріалами надійшли до Вінницького окружного адміністративного суду.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями отримані з Вінницького міського суду Вінницької області матеріали справи передано на розгляд судді Вінницького окружного адміністративного суду Жданкіній Наталії Володимирівні.

Ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (ст. 262 КАС України). Витребувано в відповідача документально підтверджену інформацію (із посиланням на конкретні норми чинного законодавства) щодо підстав вчинення оскаржуваних в межах даної справи дій, а саме щодо внесення відомостей про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Також, даною ухвалою встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

В подальшому позивачем подано клопотання про забезпечення позову.

Ухвалою суду відмовлено в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову в адміністративній справі № 127/31360/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

У встановлений судом строк відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому заперечив щодо задоволення даного адміністративного позову. Зокрема зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_3 відповідно до Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» є органом адміністрування Реєстру, тоді як органами його ведення є, зокрема, районні та міські територіальні центри комплектування та соціальної підтримки. Відтак відповідач не здійснює безпосереднього внесення відомостей до Реєстру та не має повноважень самостійно видаляти відповідні записи.

Також відповідач наголосив, що звернення районного (міського) ТЦК та СП до органів Національної поліції щодо доставлення особи для складення протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене статтями 210, 210-1 КУпАП, не є тотожним оголошенню особи в розшук у розумінні кримінального процесуального законодавства.

З огляду на те, що ІНФОРМАЦІЯ_4 не є органом ведення Реєстру, відповідач вказав на відсутність у нього можливості надати документально підтверджену інформацію щодо підстав внесення спірних відомостей про порушення позивачем правил військового обліку, а також виконати рішення суду в разі задоволення позову. На підставі викладеного просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, листом ІНФОРМАЦІЯ_1 від 08.09.2025 №952/8/16467, наданим у відповідь на звернення ОСОБА_1 , позивача повідомлено, що відповідно до даних Реєстру він перебуває на військовому обліку як військовозобов`язаний у ІНФОРМАЦІЯ_5 , а відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації йому надано до 04.11.2025.

У зазначеному листі відповідач також повідомив, що за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів позивачу було сформовано повістку від 30.10.2024 №885792, яку надіслано на його адресу з метою прибуття 15.11.2024 о 09:00 до ІНФОРМАЦІЯ_6 для уточнення даних. У зв`язку з неявкою позивача за вказаною повісткою його було подано в розшук до органів Національної поліції України з метою доставлення до відповідного територіального центру для притягнення до адміністративної відповідальності.

Крім того, у листі зазначено, що для уточнення військово-облікових даних та зняття з розшуку як особи, що порушила правила військового обліку, позивачу необхідно прибути до ІНФОРМАЦІЯ_6 із документами, що посвідчують особу, військово-обліковими документами та документами, які можуть підтвердити наявність підстав для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Водночас, як стверджує позивач, повістки від 30.10.2024 №885792 він не отримував, а доказів її належного вручення відповідачем не надано. На підтвердження відсутності відомостей про його доставлення до ТЦК та СП і притягнення до адміністративної відповідальності позивач посилається на лист Головного управління Національної поліції у Вінницькій області від 19.09.2025, у якому також зазначено, що Національна поліція не оголошувала його в державний розшук.

Своєю чергою, відповідач у відзиві на позовну заяву не погодився із доводами позивача та наголосив, що ІНФОРМАЦІЯ_4 є органом адміністрування Реєстру, а не органом його ведення. У зв`язку із цим відповідач заперечує наявність у нього повноважень щодо безпосереднього внесення та видалення спірних відомостей, а також зазначає про відсутність можливості надати документально підтверджену інформацію щодо безпосередніх підстав їх внесення.

Проте, вважаючи протиправними саме дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку з позначкою «розшук», а також наявність у відповідача повноважень щодо усунення таких відомостей, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

В подальшому Указами Президента України воєнний стан продовжувався та на момент розгляду адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні триває.

Указом Президента України №69/2022 «Про загальну мобілізацію» від 24 лютого 2022 року оголошено загальну мобілізацію на території України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі - Закон № 2232-ХІІ).

Згідно з частинами 1, 2 статті 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі Збройні Сили України та інші військові формування).

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 37 Закону №2232-XII громадяни України, які старші 25 років і раніше не перебували на військовому обліку, підлягають взяттю на військовий облік військовозобов`язаних у ТЦК та СП.

Згідно з частиною 1 статті 39 Закону №2232-XII призов військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - Закон №3543-XII) (тут і надалі в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частини 5 статті 22 Закону №3543-XII призов громадян на військову службу під час мобілізації здійснюють ТЦК та СП або командири військових частин.

Згідно з пунктом 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року № 154 (далі - Положення №154), ТЦК та СП є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. ТЦК та СП утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах.

Залежно від обсягів облікової, призовної та мобілізаційної роботи утворюються районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) ТЦК та СП.

Згідно з пунктом 9 Положення №154 ТЦК та СП відповідно до покладених на них завдань ведуть військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів, здійснюють ознайомлення громадян України з їхніми правами та обов`язками під час взяття на військовий облік, направлення для проходження базової військової служби, призову на військову службу, здійснюють заходи оповіщення та призову громадян (крім військовозобов`язаних та резервістів СБУ та розвідувальних органів) на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку), оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов`язаним та резервістам.

Правові та організаційні засади створення, функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів визначені Законом України від 16.03.2017 №1951-VIII «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» (далі - Закон №1951-VIII).

Відповідно до статті 1 Закону №1951-VIII Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) є інформаційно-комунікаційною системою, призначеною для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створеною для забезпечення військового обліку громадян України.

Згідно з частиною першою статті 3 Закону №1951-VIII основними засадами ведення Реєстру є:

1) обов`язковість та своєчасність внесення до Реєстру передбачених цим Законом відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів;

2) повнота та актуалізація відомостей Реєстру про призовників, військовозобов`язаних та резервістів;

3) захищеність Реєстру та внесених до нього відомостей, зокрема гарантування державою захисту бази даних Реєстру від несанкціонованого доступу, незаконного використання відомостей та порушення цілісності бази даних Реєстру.

Відповідно до частини третьої статті 5 Закону №1951-VIII адміністратор Реєстру обробляє відомості про призовників, військовозобов`язаних та резервістів від імені держателя Реєстру. Для цього із складу підпорядкованих йому органів визначаються органи адміністрування Реєстру та органи ведення Реєстру.

Частиною п`ятою статті 5 Закону №1951-VIII визначено, що органами адміністрування Реєстру в межах своїх повноважень є:

1) уповноважений орган адміністрування держателя Реєстру;

2) оперативні командування;

3) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя;

4) Центральне управління Служби безпеки України;

5) відповідні підрозділи розвідувальних органів України.

Згідно з частиною шостою статті 5 Закону №1951-VIII органи адміністрування Реєстру здійснюють аналітичну обробку даних; забезпечують взаємодію щодо ведення Реєстру, контролюють повноту, відповідність та своєчасність внесення інформації, наданої державними органами, контролюють виконання рішень Держателя та розпорядника Реєстру; забезпечують зберігання та резервування бази даних Реєстру, контроль за її цілісністю, дотриманням вимог законодавства та Порядку ведення Реєстру, затвердженого Кабінетом Міністрів України; організовують підготовку та підвищення кваліфікації персоналу підпорядкованого органу адміністрування.

Водночас частиною восьмою статті 5 Закону №1951-VIII до органів ведення Реєстру віднесено, зокрема, районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до частини дев`ятої статті 5 Закону №1951-VIII органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.

Отже, законодавець розмежував повноваження органів адміністрування Реєстру та органів його ведення, поклавши на останніх безпосереднє здійснення заходів, пов`язаних із веденням Реєстру та актуалізацією відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Аналогічне розмежування повноважень передбачено положеннями Закону України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу».

Так, відповідно до частини першої статті 34 Закону №2232-XII персонально-якісний облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Крім того, пунктом 2 частини першої статті 9 Закону №1951-VIII передбачено право призовника, військовозобов`язаного та резервіста звертатися в порядку, встановленому адміністратором Реєстру, до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру.

Аналіз наведених положень законодавства дає підстави для висновку, що повноваження щодо ведення військового обліку, внесення та актуалізації відповідних відомостей Реєстру законодавчо покладені на органи його ведення, до яких належать районні та міські територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

У свою чергу, статус обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки як органу адміністрування Реєстру сам по собі не свідчить про здійснення ним конкретних реєстраційних дій щодо військовозобов`язаної особи та не ототожнює його повноваження з повноваженнями органу ведення Реєстру.

Повертаючись до обставин цієї справи, суд зазначає, що з листа ІНФОРМАЦІЯ_1 від 08.09.2025 №952/8/16467 встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_5 .

У цьому ж листі відповідач повідомив, що позивачу сформовано повістку від 30.10.2024 №885792 для прибуття 15.11.2024 до ІНФОРМАЦІЯ_6 , а у зв`язку з неявкою за вказаною повісткою його було подано до органів Національної поліції України для доставлення до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Таким чином, із наданих матеріалів вбачається, що облік позивача здійснюється ІНФОРМАЦІЯ_7 , який відповідно до положень Закону №1951-VIII належить до органів ведення Реєстру.

Натомість позовні вимоги пред`явлені до ІНФОРМАЦІЯ_1 , який відповідно до частини п`ятої статті 5 Закону №1951-VIII є органом адміністрування Реєстру.

При цьому матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що саме ІНФОРМАЦІЯ_3 здійснив внесення до Реєстру відомостей про порушення позивачем правил військового обліку, ініціював звернення до органів Національної поліції України щодо його доставлення або прийняв інше рішення, внаслідок якого у Реєстрі з`явилася спірна позначка «розшук».

Сам по собі факт надання відповідачем листа від 08.09.2025 №952/8/16467, у якому повідомлено про наявні в Реєстрі відомості, не свідчить про те, що саме відповідач здійснив їх внесення.

Суд зауважує, що повідомлення особи про відомості, які містяться в інформаційно-комунікаційній системі, та безпосереднє внесення таких відомостей до цієї системи є різними за своїм змістом діями суб`єкта владних повноважень.

Відтак обставини отримання позивачем зазначеного листа не є достатніми для висновку про вчинення ІНФОРМАЦІЯ_4 оскаржуваних реєстраційних дій.

Водночас суд враховує, що доводи позивача щодо неотримання повістки від 30.10.2024 №885792, відсутності належного підтвердження її вручення та спливу строків притягнення до адміністративної відповідальності стосуються правомірності підстав внесення відповідних відомостей до Реєстру.

Проте оцінка цих обставин у контексті заявлених позовних вимог нерозривно пов`язана із встановленням суб`єкта владних повноважень, яким безпосередньо вчинено оскаржувані дії.

За відсутності доказів вчинення таких дій саме ІНФОРМАЦІЯ_4 наведені позивачем доводи не можуть бути самостійною підставою для визнання протиправними дій цього відповідача.

При цьому суд не ставить під сумнів право позивача на оскарження внесення до Реєстру недостовірних відомостей та їх виправлення у встановленому законодавством порядку. Разом із тим реалізація такого права повинна здійснюватися з урахуванням повноважень суб`єкта владних повноважень, відповідального за вчинення оскаржуваних дій.

Щодо посилання позивача на лист Головного управління Національної поліції у Вінницькій області від 19.09.2025 суд зазначає, що відсутність відомостей про оголошення позивача в державний розшук у розумінні кримінального процесуального законодавства сама по собі не спростовує можливості направлення територіальним центром комплектування та соціальної підтримки звернення до органів Національної поліції України щодо здійснення адміністративного затримання та доставлення особи у випадках, передбачених законодавством.

Водночас відсутність інформації про фактичне доставлення позивача або притягнення його до адміністративної відповідальності також не встановлює, який саме територіальний центр комплектування та соціальної підтримки вчинив оскаржувані дії.

Отже, наведені обставини не спростовують висновку суду про недоведеність здійснення спірних реєстраційних дій безпосередньо ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Суд також враховує, що вимога позивача про зобов`язання усунути відповідні відомості з Реєстру є похідною від вимоги про визнання протиправними дій щодо їх внесення.

З огляду на встановлене законодавством розмежування повноважень між органом адміністрування та органом ведення Реєстру, а також за відсутності підтвердження здійснення оскаржуваних дій ІНФОРМАЦІЯ_4 , правових підстав для покладення на цього відповідача обов`язку усунути спірні відомості суд не встановив.

Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що предметом перевірки в цій справі є правомірність дій конкретного суб`єкта владних повноважень, визначеного позивачем відповідачем, а не абстрактна правомірність існування відповідного запису в Реєстрі.

Встановлені судом обставини свідчать, що позивач перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_5 , який відповідно до положень Закону №1951-VIII є органом ведення Реєстру.

Натомість ІНФОРМАЦІЯ_3 здійснює повноваження органу адміністрування Реєстру, а доказів безпосереднього вчинення ним оскаржуваних дій у матеріалах справи немає, а відповідач у відзиві на позовну заяву заперечує вчинення оскаржуваних дій.

За таких обставин суд доходить висновку, що заявлені позовні вимоги пред`явлено до неналежного відповідача, у зв`язку з чим правові підстави для їх задоволення відсутні.

При цьому суд зазначає, що такий висновок не є оцінкою правомірності внесення до Реєстру відомостей про порушення позивачем правил військового обліку та не позбавляє позивача права на судовий захист у спорі з належним суб`єктом владних повноважень.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії задоволенню не підлягає.

Оскільки в задоволенні адміністративного позову відмовлено, підстави для стягнення на користь позивача понесених ним судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

в и р і ш и в :

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 )

Суддя Жданкіна Наталія Володимирівна