Суд: Вищий антикорупційний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Кримінальне
Категорія: Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою
Дата: 01 листопада 2026 р.
Справа: №991/4381/21
Суддя: Ткаченко О. В.
справа № 991/4381/21
провадження 1-кп/991/32/ 21
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
ОКРЕМА ДУМКА
судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 до вироку
від 02 листопада 2026 року у справі № 991/4381/21
(провадження 1-кп/991/32/21)
02 листопада 2026 року місто Київ
Вироком Вищого антикорупційного суду від 02 листопада 2026 року (надалі - вирок), ухваленим колегією суддів у складі: головуючого судді ОСОБА_2 , суддів: ОСОБА_3 і ОСОБА_1 (надалі - суд) у кримінальному провадженні за № 52020000000000741 від 01.12.2020 року за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 368 КК України, ухвалене рішення про:
- визнання ОСОБА_4 винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, та призначенням їй покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з позбавленням права обіймати посади, визначені у п. 1, п. п. «а», «в» п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», окрім виборних, на строк 2 роки та з конфіскацією всього належного їй майна;
- визнання ОСОБА_4 винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, та призначенням їй покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років з позбавленням права обіймати посади, визначені у п. 1, п. п. «а», «в» п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», окрім виборних, на строк 3 роки та з конфіскацією всього належного їй майна;
- на підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначити їй остаточне покарання у виді 9 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, визначені у п. 1, п. п. «а», «в» п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», окрім виборних, на строк 3 роки та з конфіскацією всього належного їй майна.
Вироком також вирішені й інші питання, передбачені вимогами ст. ст. 368 і 374 КПК України.
З цим вироком я не згоден з огляду на таке.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 375 КПК Україн: «Кожен суддя з колегії суддів має право викласти письмово окрему думку, яка не оголошується в судовому засіданні, а приєднується до матеріалів провадження і є відкритою для ознайомлення».
Перше.
Суд визнав обвинувачену винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, а саме у проханні надати та одержанні службовою особою, яка займає особливо відповідальне становище, неправомірної вигоди для себе за вчинення такою службовою особою в інтересах третьої особи дії з використанням службового становища (надалі - епізод 1 щодо прохання надати і одержання неправомірної вигоди у розмірі 1.800,00 доларів США за оформлення громадянину Соціалістичної Республіки В`єтнам ОСОБА_5 посвідки на тимчасове проживання на території України).
Суд визнав обвинувачену винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, а саме у проханні надати та одержанні службовою особою, яка займає особливо відповідальне становище, неправомірної вигоди для себе за вчинення такою службовою особою в інтересах третьої особи дії з використанням службового становища (надалі - епізод 2 щодо прохання надати неправомірну вигоду у розмірі 30.000,00 доларів США за оформлення набуття громадянства України громадянином Ірану).
Диспозиція ч. 1 ст. 368 КК України встановлює обов`язковість існування нерозривного зв`язку між проханням надати неправомірну вигоду, прийняттям пропозиції, обіцянки її надати або її одержанням, вчиненням/невчиненням дій службовою особою та з інтересами того хто пропонує або надає таку неправомірну вигоду чи з інтересами третьої особи, а відсутність такого зв`язку виключає наявність складу зазначеного злочину, що стосується також і ч. 4 ст. 368 КК України.
За формулюванням визнаного судом доведеним обвинувачення по епізоду 1 у цьому кримінальному провадженні обвинувачена висловила прохання надати їй неправомірну вигоду ОСОБА_6 (прізвище та ініціали змінені), який був штатним співробітником Національного антикорупційного бюро України (надалі - НАБУ) і діяв у межах виконання спеціального завдання з розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації під час проведення оперативно-розшукових заходів в оперативно-розшуковій справі, а також отримала від нього неправомірну вигоду у розмірі 1.800,00 доларів США за оформлення громадянину Соціалістичної Республіки ОСОБА_7 посвідки на тимчасове проживання на території України.
За формулюванням визнаного судом доведеним обвинувачення по епізоду 2 у цьому кримінальному провадженні обвинувачена висловила прохання надати їй неправомірну вигоду у розмірі 30.000,00 доларів США ОСОБА_6 (прізвище та ініціали змінені), який був штатним співробітником Національного антикорупційного бюро України (надалі - НАБУ) і діяв у межах виконання спеціального завдання з розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації під час проведення оперативно-розшукових заходів в оперативно-розшуковій справі за оформлення набуття громадянства України громадянином Ірану.
За таких обставин:
- штатний співробітник НАБУ ОСОБА_6 (прізвище та ініціали змінені) в обох епізодах виконував спеціальне завдання з розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації під час проведення оперативно-розшукових заходів, тобто діяв в інтересах НАБУ як правоохоронного органу, а тому не міг мати і не мав особистого інтересу у вчиненні обвинуваченою дій як щодо оформлення громадянину Соціалістичної Республіки В`єтнам ОСОБА_5 посвідки на тимчасове проживання на території України, так і щодо оформлення набуття громадянства України громадянином Ірану;
- прокурором не доведено і судом не встановлено, що громадянин Соціалістичної Республіки ОСОБА_7 мав інтерес у вчиненні обвинуваченою дій з оформлення для нього посвідки на тимчасове проживання на території України. Зазначений громадянин Соціалістичної Республіки В`єтнам судом не допитувався і більше того, суду не відомо чи існує взагалі така фізична особа, оскільки за постановою керівника Другого підрозділу НАБУ ОСОБА_8 від 10.07.2017 року у межах ОРС № 52цт/2017 від 26.04.2017 року був виготовлений несправжній (імітаційний) засіб - паспорт громадянина Соціалістичної Республіки В`єтнам на зазначене ім`я з відмітками про перетин кордону, що підтверджується протоколом про результати його виготовлення від 19.07.2017 року. Крім того, щодо нього були виготовлені несправжні (імітаційні) засоби: медична довідка, довідка про відсутність судимості, автобіографія (постанова від 26.07.2017 року і протокол від 03.08.2017 року у межах ОРС № 52цт/2017 від 26.04.2017 року) і довіреність від його імені (постанова від 15.08.2017 року і протокол від 15.09.2017 року у межах ОРС № 52цт/2017 від 26.04.2017 року);
- прокурором не доведено і судом не встановлено, що громадянин Ірану мав інтерес у вчиненні обвинуваченою дій з оформлення для нього набуття громадянства України. Зазначений громадянин Ірану судом не допитувався і більше того, суду не відомо чи існує взагалі такий громадянин, оскільки будь-які відомості стосовно останнього відсутні у наданих суду сторонами кримінального провадження матеріалах.
Крім того, маю зауважити, що досліджені судом, як окремо, так і в сукупності докази сторони обвинувачення не підтверджують, як на мене отримання обвинуваченою від штатного співробітника НАБУ ОСОБА_6 (прізвище та ініціали змінені) неправомірної вигоди у розмірі 1.800,00 доларів США за епізодом 1.
З огляду на наведене, вважаю, що дії обвинуваченої не містять об`єктивної сторони інкримінованого їй складу злочину, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України за обома епізодами і прокурором «поза розумним сумнівом» не доведено, що в її діяннях є склад зазначеного кримінального правопорушення, а тому її слід було визнати невинуватою і виправдати на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України.
Друге.
Я погоджуюся з доводами сторони захисту щодо провокації злочину. На моє переконання це твердження знайшло своє підтвердження під час судового розгляду. Я виходжу з того, що обов`язок доказування відсутності провокування покладається на прокурора, що не позбавляє сторону захисту права на доведення перед судом зворотного (рішення ЄСПЛ у справі «Баннікова проти Росії» від 04 листопада 2010 року), але прокурор, як на мене не спростував наявності провокації злочину щодо обвинуваченої і не довів її відсутності. Натомість сторона захисту не тільки обгрунтувала, а й доказово підтвердила існування провокації злочину. На користь заяви сторони захисту про провокацію злочину свідчить те, що ОСОБА_4 з питань готування щодо неї провокативних дій ще 07.12.2016 року зверталася до Генерального прокурора України, голови СБУ, директора НАБУ і голови НАЗК, але всупереч вимогам ст. 214 КПК України правоохоронні органи не внесли відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань і не розпочали досудове розслідування з метою перевірки її заяви, хоча саме уповноважені особи НАБУ і проводили щодо останньої оперативно-розшукові заходи. Надалі, 26.09.2017 року ОСОБА_4 знову звернулася із заявою, але тепер до ГУ по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю СБУ, за наслідком чого вже були внесені відомості до ЄРДР і розпочато досудове розслідування, а ОСОБА_4 з цієї дати у взаємовідносинах з ОСОБА_6 (прізвище та ініціали змінені) діяла під контролем СБУ.
На моє переконання суд не має приймати від сторони обвинувачення докази, здобуті шляхом провокації злочину правоохоронним органом та/або його уповноваженою особою, це не може бути виправдано також і суспільним інтересом.
Висвітлена стороною захисту позиція щодо наявності провокації злочину у цьому кримінальному провадженні, як на мене, узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, яка міститься зокрема у його рішеннях у справах «Раманаускас проти Литви» від 05 лютого 2008 року, «Баннікова проти Росії» від 04 листопада 2010 року і «Чохонелідзе проти Грузії» від 28 червня 2018 року.
Вважаю, що за таких обставин наведені стороною захисту аргументи щодо провокації злочину не були спростовані прокурором і знайшли своє підтвердження під час судового розгляду цього кримінального провадження, що виключає винуватість обвинуваченої і є підставою для її виправдання на підставі
п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України, тобто у зв`язку з недоведеністю, що в її діяннях є склад інкримінованого злочину.
Третє.
Вважаю, що низка доказів сторони обвинувачення у цьому кримінальному провадженні є недопустимими з огляду на наступне.
Постанови про виконання спеціального завдання з розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації від 26.04.2017 року, 27.10.2017 року і 28.11.2017 року, винесені детективом НАБУ ОСОБА_9 у межах ОРС № 52цт/2017 від 26.04.2017 року з порушенням вимог норм КПК України та Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність».
Нормами Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» та кримінального процесуального права визначено наступне:
- оперативні підрозділи для виконання завдань оперативно-розшукової діяльності мають право виконувати спеціальне завдання з розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації згідно з положеннями ст. 272 КПК України (п. 8 абзацу 1 ст. 8 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність»);
- особою, яка відповідно до закону виконує спеціальне завдання з розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації, беручи участь у такій групі чи організації, або яка є учасником такої групи чи організації, яка на конфіденційній основі співпрацює з органами досудового розслідування, під час досудового розслідування тяжких або особливо тяжких злочинів можуть бути отримані відомості, речі і документи, які мають значення для досудового розслідування (ч. 1 ст. 272 КПК України);
- виконання особами такого спеціального завдання, як негласна слідча (розшукова) дія, здійснюється на підставі постанови слідчого, погодженої з керівником органу досудового розслідування, або постанови прокурора із збереженням у таємниці достовірних відомостей про особу (ч. 2 ст. 272 КПК України);
- прийняття рішення про проведення оперативно-розшукових заходів, подання та розгляд відповідних клопотань, проведення оперативно-розшукових заходів, фіксація та використання їх результатів, проведення цих заходів до постановлення ухвали слідчого судді та інші питання їх проведення регулюються згідно з положеннями глави 21 КПК України з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про оперативно-розшукову діяльність», щодо мети проведення оперативно-розшукових заходів, суб`єкта ініціювання та проведення цих заходів, обґрунтування клопотання про їх проведення та підстав для його задоволення слідчим суддею, використання результатів оперативно-розшукових заходів та інших питань, обумовлених специфікою мети їх проведення (абзац 2 ст. 8 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність»);
- прийняття рішень про проведення оперативно-розшукових заходів, які не потребують дозволу слідчого судді або рішення прокурора, здійснюється керівником відповідного оперативного підрозділу або його заступником з повідомленням про прийняте рішення прокурора (абзац 2 ст. 8 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність»).
Наведені норми матеріального і процесуального права, а також досліджені судом матеріали цього кримінального провадження надають мені підстави для висновку про те, що:
- постанови про виконання спеціального завдання з розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації від 26.04.2017 року, 27.10.2017 року і 29.11.2017 року, винесені детективом НАБУ ОСОБА_9 у межах ОРС № 52цт/2017 від 26.04.2017 року з порушенням вимог норм КПК України та Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність», тобто неуповноваженою особою, оскільки за спеціальною нормою (абзац 2 ст. 8 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність») право винести таку постанову має виключно керівник відповідного оперативного підрозділу або його заступник, а не детектив НАБУ;
- досліджені судом матеріали цього кримінального провадження не містять повідомлень прокурора про винесення цих постанов, що вказує на відсутність прокурорського нагляду і контролю за здійсненням цих оперативно-розшукових заходів (абзац 2 ст. 8 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність»).
За таких обставин, зазначені постанови були винесені неуповноваженою особою незаконно і про їх винесення не був повідомлений відповідний прокурор, що на моє переконання є істотним порушенням як норм кримінального процесуального права, так і прав обвинуваченої, а тому за доктриною «плодів отруйного дерева» (fruit of the poisonous tree) докази, які були отримані за участі особи, яка виконувала спеціальне завдання - штатного співробітника НАБУ ОСОБА_6 (прізвище та ініціали змінені; він же детектив НАБУ О-20) у негласних оперативно-розшукових заходах у межах ОРС № 52цт/2017 від 26.04.2017 року і які враховані моїми колегами як докази на підтвердження винуватості обвинуваченої, слід було визнати недопустимими і не враховувати.
Зокрема, це стосується протоколів за результатами виконання спеціального завдання з розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної діяльності від 25.10.2017 року, 07.12.2017 року і 29.12.2017 року, складених детективом НАБУ ОСОБА_9 , (охоплюють періоди проведення негласних оперативно-розшукових заходів з 26.04.2017 року по 25.10.2017 року та з 27.10.2017 року по 28.11.2017 року і 29.12.2017 року).
Вважаю за необхідне звернути увагу також і на наявність інших підстав для визнання недопустимими доказами відомостей і фактичних даних, що містяться у цих протоколах, а саме:
- ці протоколи були складені не у межах досудового розслідування у цьому кримінальному провадження, відомості про яке були внесені до ЄРДР 01.12.2020 року, а тому відомості, які у них містяться не можуть бути прийняті судом як докази відповідно до вимог ч. 1 ст. 272 КПК України, яка є даному випадку спеціальною нормою по відношенню абзацу 2 ч. 2 ст. 99 КПК України;
- ці протоколи складені з порушенням вимог п. 1 ч. 3 ст. 104 та ч. 1 ст. 252 КПК України, оскільки в них не зазначена особа, яка власне виконувала спеціальне завдання (брала участь у цих негласних оперативно-розшукових заходах) штатний співробітник НАБУ ОСОБА_6 (прізвище та ініціали змінені; він же детектив НАБУ О-20). Більше того, допитаний свідок ОСОБА_10 (він же штатний співробітник НАБУ ОСОБА_6 (прізвище та ініціали змінені; він же детектив НАБУ О-20)) повідомив суду, що із зазначеними вище постановами про виконання спеціального завдання він не був ознайомлений, як і з усіма іншими постановами, винесеними у межах ОРС з грифом «таємно» або «цілком таємно», і цих постанов ніколи не бачив, оскільки не мав допуску до державної таємниці. З вказаними протоколами, як і з іншими складеними у межах ОРС протоколами з грифом «таємно» або «цілком таємно», він також не був ознайомлений з тих же причин, а також не повідомляв детективам, які складали ці протоколи інформацію і відомості, яку вони в них відображали.
Вважаю, що за доктриною «плодів отруйного дерева» (fruit of the poisonous tree) слід вважати незаконними також і винесені у межах ОРС наступні постанови:
- постанови про виготовлення засобів, що використовуються під час проведення оперативно-розшукових заходів від 03.05.2017 року, 19.05.2017 року, 10.07.2017 року, 26.07.2017 року та 15.08.2017 року, оскільки за цими постановами виготовлялися несправжні (імітаційні) засоби, які використовувалися штатним співробітником НАБУ ОСОБА_6 (прізвище та ініціали змінені; він же детектив НАБУ О-20) при виконанні ним спецального завдання, питання щодо використання яких первісно було вирішено постановою про виконання спеціального завдання від 26.04.2017 року, що встановлено п. 2 ч. 3 ст. 272 КПК України;
- постанови прокурора про проведення операції з контрольованого вчинення корупційного діяння від 27.06.2017 року і 29.11.2017 року, оскільки ці постанови винесені за наслідком розгляду матеріалів ОРС № 52цт/2017 від 26.04.2017 року, які вже містили протоколи та постанови, про недопустимість і незаконність я зазначив вище, а також у зв`язку з тим, що проведення операції за ними було доручено особі, яка виконує спеціальне завдання - штатному працівнику НАБУ О-20 (він же ОСОБА_6 та ОСОБА_10 );
- постанови про проведення оперативно-розшукового заходу - спостереження за річчю від 27.06.2017 року, оскільки ця постанова винесена за наслідком розгляду матеріалів ОРС № 52цт/2017 від 26.04.2017 року, які вже містили протоколи та постанови, про недопустимість і незаконність я зазначив вище.
Вважаю, що з огляду на наведене вище і за доктриною «плодів отруйного дерева» (fruit of the poisonous tree) суд мав визнати недопустимими та не приймати такі докази:
- протоколи за результатами виготовлення засобів, що використовуються під час проведення оперативно-розшукових заходів по оперативно-розшуковій справі № 52цт/2017 від 26.04.2017 від 04.05.2017 року , 09.06.2017 року, 19.07.2017 року, 03.08.2017 року і 15.09.2017 року;
- протокол огляду та вручення грошових коштів від 27.06.2017 року, оскільки грошові кошти були вручені штатному працівнику НАБУ О-20 (він же ОСОБА_6 та ОСОБА_10 ) у межах та у період виконання ним спеціального завдання;
- протокол за результатами проведення оперативно-розшукового заходу - спостереження за річчю від 30.06.2017 року з огляду на незаконність постанови про проведення оперативно-розшукового заходу - спостереження за річчю від 27.06.2017 року, а також на те, що у протоколі зазначено, що грошові кошти були надані особі, яка згідно закону виконує саме спеціальне завдання з розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації штатному співробітнику НАБУ О-20 ОСОБА_6 , а не постанову прокурора про проведення операції з контрольованого вчинення корупційного діяння від 27.06.2017 року;
- протокол про результати операції з контрольованого вчинення корупційного діяння від 30.06.2017 року, оскільки у ньому зазначено, що фактичне виконання цієї операції було доручено надані особі, яка згідно закону виконує саме спеціальне завдання з розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації штатному співробітнику НАБУ О-20 і йому були видані грошові кошти;
- протоколи за результатами проведення оперативно-розшукових заходів - аудіо, -відеоконтроль осособи від 26.10.2017 року і 20.12.2017 року, оскільки зазначені оперативно-розшукові заходи здійснювалися особою, яка згідно закону виконує саме спеціальне завдання з розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації штатному співробітнику НАБУ О-20 ( ОСОБА_6 ), також прокурор не надав суду відповідних ухвал слідчих суддів про надання дозволу на проведення таких дій і у матеріалах кримінального провадження вони відсутні, а листи Київського апеляційного суду на підтвердження їх існування не можуть прийматися судом як належне підтвердження підстав для проведення таких заходів.
За таких обставин вважаю, що обвинувачену ОСОБА_4 слід було визнати невинуватою у пред`явленому обвинуваченні та виправдати на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України, оскільки прокурором не була «поза розумним сумнівом» доведена перед судом її винуватість.
суддя ОСОБА_1
Оригінал: reyestr.court.gov.ua