Постанова від 01 листопада 2026 р. у справі №295/10949/24 — Житомирський апеляційний суд

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №295/10949/24 Головуючий у 1-й інст. Чорній Р. О.

Номер провадження №33/4805/1441/26

Категорія ч.1 ст.483 МК України Доповідач Кузнецов Д. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2026 року м.Житомир

Суддя Житомирського апеляційного суду Кузнецов Д.В., за участі представника Житомирської митниці Кондратюка А.В., захисника Алексеєва С.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Житомирі апеляційну скаргу представника Житомирської митниці Кондратюка Андрія Володимировича на постанову Богунського районного суду м. Житомира від 24 серпня 2026 року, якою закрите провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст.483 МК України за відсутністю складу правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Богунського районного суду м. Житомира від 24 серпня 2026 року закрите провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст.483 МК України за відсутністю складу правопорушення.

З постанови суду вбачається, що 04.03.2024 Житомирською митницею отримано лист Департаменту боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Державної митної служби України від 04.03.2024, яким, в рамках адміністративної допомоги відповідно до Конвенції про процедуру спільного транзиту, надіслано лист з копіями документів від митної служби Королівства Норвегія, які були підставою для експорту легкових транспортних засобів на митну територію України, в тому числі, легкового автомобіля марки VOLKSWAGEN, модель UP, номер кузова НОМЕР_1 .

Відповідно до інформації, наявної в АСМО «Інспектор», 05 січня 2024 року о 23:26, громадянин України ОСОБА_1 (паспорт НОМЕР_2 ) через пункт пропуску «Угринів - Долгобичув» митного поста «Угринів» Львівської митниці, ввіз на митну територію України товар, а саме: «легковий автомобіль VOLKSWAGEN UP, номер кузова НОМЕР_1 » на транспортному засобі з реєстраційними номерними знаками НОМЕР_3 / НОМЕР_4 .

У якості підстави для переміщення вказаного транспортного засобу через митний кордон України ОСОБА_1 подав митним органам України документи, у тому числі, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу Королівства Норвегія № EL55212220000771745-1 від 23.06.2020, договір купівлі-продажу №Б/Н від 07.11.2023 згідно заповнених графякого продавець: ОСОБА_2 (Askveien 16, 3510 HONEFOSS, Norway) покупець: ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ).

Вартість вищезазначеного транспортного засобу відповідно до договору купівлі- продажу від 07.11.2023 становить 4300 євро.

08.01.2024 до відділу митного оформлення №3 м/п «Житомир-центральний» Житомирської митниці подано електронну митну декларацією типу ІМ40ДЕ№UA101030/2024/000150 (24UA101030000150U1),

відповідно до якої було проведено митне оформлення товару: «легковий автомобіль: марка - VOLKSWAGEN; модель UP; номер шасі - НОМЕР_1 ; тип двигуна - електричний; кількість місць - 4; - ємність батареї - 18,7 кВт/год; колісна формула - 4х2; тип кузова хетчбек; такий, що був у використанні; календарний рік виготовлення - 2015 р.; модельний рік виготовлення - 2015 р.; дата першої реєстрації 12.01.2015; країна відправлення/експорту - Німеччина», який відповідно до договору купівлі-продажу б/н від 07.11.2023 та поданої митної декларації слідував на адресу покупця, громадянина України ОСОБА_4 (паспорт НОМЕР_5 ), АДРЕСА_2 за ціною 4300 євро, що з урахуванням курсу НБУ на дату переміщення 05.01.2024 транспортного засобу через митний кордон України, у національній валюті становить 179165,95 гривень.

За результатом опрацювання інформації, наданої митними органами Королівства Норвегія, інвойсу (договору купівлі-продажу) від 03.12.2023 № 99, експортної митної декларації від 14.12.2023 № 442091.2300.117605 та MRN 23NO37990110A7EA84 встановлено, що відправником/експортером товару, а саме, легкового автомобіля марки VOLKSWAGEN UP, номер кузова НОМЕР_1 , єFROLOV EXP, Askveien 16, 3510 HONEFOSS, Norway, одержувачем (покупцем) - ТОВ «ЕЛЬКАРС», Полтавське шосе, 212-В, 61416, Пісочин, Україна. Також згідно експортної декларації рік виробництва вищезазначеного транспортного засобу - 2015, код товару 87038009, країна відправлення/експорту Королівство Норвегія, умови поставки EXW HONEFFOS, вартість вищезазначеного транспортного засобу становить 48000 норвезьких крон (з урахуванням курсу НБУ на дату переміщення 05.01.2024 транспортного засобу через митний кордон України, у національній валюті становить 177 422,4 гривні).

Згідно MRN 23NO37990110A7EA84 переміщення легкового автомобіля марки VOLKSWAGEN UP, номер кузова НОМЕР_1 здійснювалось перевізником-довірителем НAZMAT OU (EE11515782, Kivila 21-121, 13918, Tallin, EE) транспортним засобом з польськими реєстраційними номерними знаками НОМЕР_6 / НОМЕР_7 з контрольною датою доставки до 04.01.2024. Митниця призначення зазначено: ZOSIN OC (PL).

Однак, вже під час ввезення на митну територію України, ОСОБА_1 до митного органу було надано договір купівлі-продажу № Б/Н від 07.11.2023, де покупцем зазначений ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ), що не відповідає дійсності так як товар легковий автомобіль Марки VOLKSWAGEN UP, номер кузова НОМЕР_1 згідно документів, наданих митними органами Королівства Норвегія був реалізований для ТОВ «ЕЛЬКАРС», Полтавське шосе, 212-В, 61416, Пісочин, Україна та поміщений в режим експорту 14.12.2023 згідно митної декларації № 442091.2300.117605.

Таким чином, громадянину України ОСОБА_1 ставиться у провину вчинення дій, спрямованих на переміщення товару, а саме: легкового автомобіля, VOLKSWAGEN UP, номер кузова НОМЕР_1 , (реєстраційний номерний знак автовоза - НОМЕР_8 / НОМЕР_4 ), вартістю 48000 норвезьких крон (або еквівалент 177422,4 гривні за курсом НБУ на час переміщення транспортного засобу через митний кордон України) через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, шляхом подання митному органу як підстави для переміщення документів, що містять неправдиві відомості щодо одержувача/імпортера, країни відправлення/експорту, його вартості (та/або надання з цією ж метою митному органу документів, що містять такі відомості).

У оскаржуваній постанові суд першої інстанції дійшов висновку, що матеріали справи не містять доказів про те, що ОСОБА_1 умисно подав неправдиві відомості щодо одержувача/імпортера, країни відправлення/експорту, його вартості, оскільки при переміщенні т/з через митний кордон України, ОСОБА_1 не був обізнаний про наявність документів з Королівства Норвегії, а також про відомості, які в них зазначені.

Не погоджуючись із вказаною постановою суду першої інстанції, представник митниці Кондратюк А.В. оскаржив її законність й обґрунтованість в апеляційному порядку. В обґрунтування скарги зазначає, що належними доказами підтверджено, що ОСОБА_1 діяв як уповноважена особа декларанта від імені декларанта – ОСОБА_5 . Документів на підтвердження того, що ОСОБА_1 здійснював дії по перевезенню транспортного засобу виключно як перевізник, суду не надано.

Просить скасувати постанову Богунського районного суду м. Житомира від 13 січня 2026 року та прийняти нову постанову, якою визнати ОСОБА_1 винуватим у порушенні митних правил, передбачених ч. 1 ст. 483 МК України, застосувавши до нього стягнення у відповідності до санкції статті.

Апеляційна скарга містить клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови, оскільки повний текст представник митниці отримав 29.09.2026.

Розглянувши клопотання про поновлення строку та враховуючи конкретні обставини справи, зокрема, дату отримання повного тексту постанови суду першої інстанції 29.09.2026, про що додано лист з відміткою, і подачу апеляційної скарги 08.10.2026, тобто вкрай незначний пропуск строку апеляційного оскарження, з метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, реалізації положень Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод, суд вважає за необхідне поновити апелянту строк на апеляційне оскарження, як такий, що пропущений з поважних причин.

Заслухавши пояснення представника Житомирської митниці, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, захисника, який заперечував проти задоволення поданої апеляційної скарги та просив її залишити без задоволення, а постанову суду без змін, апеляційний суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до вимог ч.1 ст.318 МК України митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.

Під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України декларант, уповноважена ним особа або перевізник подає митному органу документи та відомості, необхідні для митного контролю, передбачені ст. 335 МК України.

Згідно з положеннями ч. 8 ст. 264 МК України з моменту прийняття митним органом митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.

Так, відповідно до ст. 458 МК України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх митним органам для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на митні органи цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Підставою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність в її діях складу адміністративного правопорушення - сукупності юридичних ознак (об`єктивних і суб`єктивних), що визначаються вчинене протиправне діяння як конкретне адміністративне правопорушення.

Тобто при складанні протоколу про порушення митних правил враховуються ознаки складу правопорушення, які мають узгоджуватись з диспозицією статті, до відповідальності за якою притягується особа. У іншому випадку відсутність однієї із ознак складу правопорушення виключає можливість притягнення особи до відповідальності.

Згідно з ч. 1 ст. 483 МК України відповідальність настає за переміщення або дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, тобто з використанням спеціально виготовлених сховищ (тайників) та інших засобів або способів, що утруднюють виявлення таких товарів, або шляхом надання одним товарам вигляду інших, або з поданням митному органу як підстави для переміщення товарів підроблених документів чи документів, одержаних незаконним шляхом, або таких, що містять неправдиві відомості щодо найменування товарів, їх ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача, кількості вантажних місць, їх маркування та номерів, неправдиві відомості, необхідні для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості.

Об`єктивною стороною правопорушення є дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України, тобто, розуміється активна поведінка (вчинок) особи.

Переміщення предметів із приховуванням від митного контролю - це їх переміщення через митний кордон різними шляхами, зокрема, шляхом подання до митного органу України підроблених документів або які містять неправдиві дані.

Суб`єктивна сторона вказаного правопорушення характеризується прямим умислом, тобто усвідомленням особою, яка вчинила правопорушення характеру незаконного переміщення товарів через митну територію України та свідоме надання ним документів, що містять неправдиві дані.

Не можна розглядати як порушення митних правил дії особи, яка, переміщуючи товари через митний кордон України, надала митним органам супровідні документи з відомостями, що не відповідають дійсності, без умислу порушити митні правила, передбачені чинним законодавством України (п. 6 постанови Пленуму Верховного суду від 3 червня 2005 року № 8 «Про судову практику у справах про контрабанду та порушення митних правил»).

Представник власника товару підлягає відповідальності лише у тому випадку, коли він здійснював декларування товару або з метою приховування від митного контролю особисто вчиняв будь-які дії, що складають об`єктивну сторону такого правопорушення.

Перевізники несуть відповідальність за переміщення або дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю шляхом подання митному органу як підстави для переміщення цих товарів документів, що містять неправдиві відомості, виключно у разі, якщо ці відомості стосуються кількості вантажних місць, їх маркування та номерів, а перевізниками не вжито заходів до перевірки правдивості зазначених відомостей або у разі неможливості такої перевірки не внесено відповідного запису до міжнародної автомобільної накладної (СМR).

При цьому, що стосується використання документів, то судам необхідно враховувати, що підставою для переміщення товарів через митний кордон є визначені нормативними актами документи, без яких неможливо одержати дозвіл митного органу на пропуск товарів через митний кордон. Це, зокрема, можуть бути митна декларація, контракт, коносамент, ліцензія, квота, товаросупровідні документи, дозвіл відповідних державних органів. Тобто ті, що подаються митному органу на кордоні та є підставою для пропуску товару на митну територію України.

Апеляційним судом встановлено, що 04.01.2024 року ОСОБА_4 нотаріально посвідченою довіреністю уповноважив ОСОБА_1 представляти його інтереси щодо придбання та реєстрації на його ім`я транспортного засобу VOLKSWAGEN, модель UP, 2015 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 з правом доставки (перегону) придбаного на його ім`я до України (а.с.15).

Згідно з договором купівлі-продажу від 07.11.2023 ОСОБА_6 придбав у Frolov Exp (Норвегія) транспортний засіб марки VOLKSWAGEN, тип UP, номер шасі НОМЕР_1 вартістю 4 300 Євро (а.с.10-11).

У електронній декларації, поданій 08 січня 2024 року на легковий автомобіль марки VOLKSWAGEN, модель UP, 2015 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , декларантом виступає ФОП ОСОБА_7 , вантажоодержувачем – ОСОБА_1 , а особою, відповідальною за фінансове врегулювання – ОСОБА_4 (№24UA101030000072U1) (а.с.8).

Аналогічні відомості зазначені у електронній митній декларації типу ІМ40ДЕ 24UA101030000150U1 (а.с.9).

Також згідно з платіжним дорученням від 05.01.2024 ОСОБА_4 здійснив передоплату (доплату) за митне оформлення в сумі 900 грн. на рахунок Житомирської митниці.

Поряд з цим в матеріалах справи наявна електронна митна декларація типу ЕХ 1, подана 14 грудня 2023 року на легковий автомобіль марки VOLKSWAGEN, модель UP, 2015 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , де відправником/експортером є Frolov EXP, отримувачем – LLC ELCARS, Пісочин, Україна, декларантом – Transit Plus Norway AS (а.с.23-26).

Згідно з інвойсом LLC ELCARS 08.12.2023 здійснило оплату за вказаний автомобіль у сумі 48 000 норвезьких крон (а.с.27-28).

Таким чином матеріали справи вказують, що ОСОБА_4 було ініційовано ввезення вказаного автомобіля, укладання договору купівлі-продажу на придбання автомобіля з країни Норвегія, та складання всіх митних документів, в тому числі проведення оплати за митне оформлення. При цьому всі подані від імені ОСОБА_4 документи не місять в собі посилання на ОСОБА_1 як можливу зацікавлену або уповноважену особу. Відповідальною за фінансове врегулювання особою за даними всіх декларацій є ОСОБА_4 , а декларантом/представником – ФОП ОСОБА_7 .

Даних про використання ОСОБА_1 ввезеного ним автомобіля у власних інтересах чи обернення на свою користь, або не передачу авто кінцевому замовнику - ОСОБА_4 матеріали справи не містять.

Наявні матеріали не містять достатніх відомостей, що ОСОБА_1 самостійно виступав в якості покупця/декларанта чи відповідальної за фінансове врегулювання особи, здійснював будь-які дії по оформленню митного декларування, подавав відомості щодо вартості переміщених товарів, а також продавців-експортерів (вантажовідправників) вказаного легкового автомобіля.

В будь-яких угодах, що стосувалися придбання автомобіля, які були надані під час митного оформлення, а також на запит митних органів з Королівства Норвегії, ОСОБА_1 не значиться як сторона чи представник, а тому в дійсності міг бути необізнаним про існування недостовірних відомостей в поданих документах.

Тобто саме ОСОБА_8 є відповідальною особою за даною конкретною імпортною операцією, якого митний орган не зміг результативно викликати для дачі пояснень на етапі складання адміністративних матеріалів та в ході розгляду вказаної справи.

Жодна із відповідальних осіб, які викликались митним органом для дачі пояснень по суті справи про адміністративне правопорушення, зокрема: ОСОБА_4 , ФОП ОСОБА_7 , керівник ТОВ Елькарс не дали викривних свідчень, які б вказували на причетність саме ОСОБА_1 до вчинення навмисних дій з надання недостовірних документів при перевезенні придбаного автомобіля.

Навпаки вони не з`явились за викликом до митного органу та не вказали на винуватість ОСОБА_1 та не пояснили можливе походження первісних документів.

Тобто не був спростований належними доказами висловлений ОСОБА_1 довід про його непричетність до внесення недостовірних відомостей в документи та сумнів про можливу причетність інших осіб, відображених в декларації та відповідальних за декларування та фінансове врегулювання. Без належної перевірки їх можливої причетності та виключення вказаних осіб як ймовірних фігурантів надання недостовірних документів про походження імпортованого автомобіля прийняття законного судового рішення про одноособову винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення є неможливим.

Відповідно до ст. 4 МК України декларантом є особа, яка самостійно здійснює декларування або від імені якої здійснюється декларування.

Згідно зі ст. 266 МК України вбачається, що декларант перед подачею митної декларації має право з дозволу митного органу здійснювати фізичний огляд товарів з метою перевірки їх відповідності опису (відомостям), зазначеному у товаросупровідних документах, брати проби та зразки товарів.

Тобто, декларантом, який мав право в разі необхідності у спосіб, передбачений ст. 266 МК України, перед подачею митної декларації здійснити фізичний огляд товарів з метою перевірки їх відповідності опису (відомостям), зазначеному у товаросупровідних документах, взяти проби та зразки товарів, цього зроблено не було, і доказів, що він був позбавлений можливості це зробити, - матеріали справи не містять.

Згідно з положеннями ч. 8 ст. 264 МК України з моменту прийняття митним органом митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.

Під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України декларант, уповноважена ним особа або перевізник подає митному органу документи та відомості, необхідні для митного контролю, передбачені ст. 335 МК України.

На переконання апеляційного суду та за висновками суду першої інстанції матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 не мав наміру умисно подавати неправдиві відомості щодо одержувача (імпортера), країни відправлення (експорту) та вартості товару, оскільки на момент переміщення транспортного засобу через митний кордон України він не був обізнаний про наявність документів, оформлених у Королівстві Норвегія, а також про інформацію, що містилася в зазначених документах.

Відповідно до положень статті 495 Митного кодексу України доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Такі дані встановлюються: 1) протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до зазначених протоколів; 2) поясненнями свідків; 3) поясненнями особи, яка притягується до відповідальності; 4) висновком експерта; 5) іншими документами (належним чином завіреними їх копіями або витягами з них) та інформацією, у тому числі тими, що перебувають в електронному вигляді, а також товарами - безпосередніми предметами порушення митних правил, товарами із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортними засобами, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України.

При цьому слушно також відзначити, що відповідно до ст. 251 КУпАП, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Здійснюючи оцінку таких доказів, апеляційний суд зауважує, що митні декларації та інвойси були подані митному органу не ОСОБА_1 , а іншою особою від імені ОСОБА_4 , тобто дії по дотриманню митних формальностей вчинялися не особою, яка притягається до відповідальності. Тим більше, що усі зазначені первинні документи, в тому числі ті, що надіслані з Королівства Норвегії, не містять посилання на ОСОБА_1 , як на особу, що вчиняла з автомобілем будь-які дії по придбанню чи відчуженню, що могло б додатково викривати ОСОБА_1 та вказувати про його недоброчесність при перевезенні імпортованого автомобіля.

Крім того, додатковим непрямим доказом відсутності у ОСОБА_1 умислу на представлення недостовірних відомостей про обставини придбання імпортованого автомобіля є відсутність заподіяної державі шкоди у вигляді недоплачених митних (обов`язкових) платежів, оскільки нарахування всіх можливих митних (обов`язкових) платежів при ввезені електричного автомобіля проводилось виходячи із ємності акумулятора, а не від ціни (вартості) купленого автомобіля. Тому розумних підстав для навмисного надання особою ОСОБА_1 недостовірних відомостей про ціну та покупця автомобіля не було.

Зазначене вище свідчить про правильність висновків суду першої інстанції про не доведення митним органом обов`язкової ознаки складу правопорушення в діях ОСОБА_1 – прямого умислу, що обов`язково має характеризувати суб`єктивну сторону.

Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у рішеннях Європейського суду з прав людини, доказування має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпції, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.

На підставі наведеного, апеляційний суд вважає ґрунтовним висновок суду першої інстанції про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 483 МК України, у зв`язку з чим відсутні правові підстави для задоволення поданої апеляційної скарги представника Житомирської митниці.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання представника Житомирської митниці Кондратюка Андрія Володимировича про поновлення строку на апеляційне оскарження задовольнити. Поновити строк на апеляційне оскарження постанови Богунського районного суду м. Житомира від 24 серпня 2026 року.

У задоволені апеляційної скарги представника Житомирської митниці Кондратюка Андрія Володимировича відмовити, а постанову Богунського районного суду м. Житомира від 24 серпня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя: