Постанова від 27 травня 2026 р. у справі №279/5682/25 — Житомирський апеляційний суд

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №279/5682/25 Головуючий у 1-й інст. Недашківська Л. А.

Категорія 76 Доповідач Шевчук А. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючої судді Шевчук А.М.,

суддів: Павицької Т.М., Талько О.Б.,

за участі секретаря судового засідання Ковальчук М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі

цивільну справу №279/5682/25 за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства "Коростенська центральна міська лікарня Коростенської міської ради» про стягнення недовиплаченої премії та моральної шкоди

за апеляційною скаргою Комунального некомерційного підприємства "Коростенська центральна міська лікарня Коростенської міської ради»

на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 30 жовтня 2025 року, яке ухвалене під головуванням судді Недашківської Л.А. в м.Коростені,

у с т а н о в и в:

У вересні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Комунального некомерційного підприємства "Коростенська центральна міська лікарня Коростенської міської ради» (далі - КНП «Коростенська ЦМЛ КМР). Просив стягнути з відповідача на свою користь: 150 000 грн недовиплаченої премії за період із 01 травня 2024 року по 31 серпня 2025 року; 100 000 грн у відшкодування моральної шкоди за незаконне винесення наказу від 13 травня 2024 року №45 та незаконне позбавлення премій.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що він працює водієм автотранспортного засобу на підприємстві Комунальне некомерційне підприємство "Коростенська міська лікарня Коростенської міської ради". На підставі наказу від 13 травня 2024 року №45 був притягнутий до дисциплінарної відповідальності, а саме, йому була оголошена догана за порушення трудової дисципліни. Постановою Житомирського апеляційного суду від 03 грудня 2024 року в справі №279/3575/24 визнано незаконним та скасований наказ генерального директор Комунального некомерційного підприємства "Коростенська центральна міська лікарня Коростенської міської ради" від 13 травня 2024 року №45 про застосування до нього ( ОСОБА_1 ) дисциплінарного стягнення. Наслідком винесення наказу від 13 травня 2024 року №45 стало ненарахування йому премії з травня 2024 року по даний час. Він 13 січня 2025 року звернувся з відповідною заявою до відповідача щодо виконання постанови Житомирського апеляційного суду та надання йому інформації щодо виплати належних сум премії, яких незаконно його було позбавлено. Після скасування наказу судом відповідач тривалий термін не виконував постанову апеляційного суду. Відповідачем 13 лютого 2025 року на його заяву була надана формальна відповідь. Наказ скасований не був. Унаслідок невиконання він вимушений був звертатися до органів ДВС, правоохоронних органів щодо відкриття кримінального провадження за злісне невиконання рішення суду. Відповідачем 27 травня 2025 року винесений наказ №47 "Про скасування наказу про застосування дисциплінарного стягнення №45 від 13 травня 2024 року". Нарахування йому премії, починаючий травня 2024 року по теперішній час, здійснено не було. Розмір його премії не був менший 10 000 гривень щомісячно. Зважаючи на це, відповідач незаконно не нарахував йому премій, починаючи з травня 2024 року по серпень 2025 року, в сумі 150 000 грн. Починаючи з травня 2024 року по сьогоднішній день, він жодного разу не притягувався до дисциплінарної відповідальності, належним чином, виконував свої трудові обов`язки. Внаслідок неправомірних дій відповідача, в частині винесенні протиправного наказу №45, який скасований Житомирським апеляційним судом, що став підставою позбавлення його премій на тривалий період, йому нанесено моральної шкоди, яку він оцінює в сумі 100 000 грн. Моральна шкода полягає в тому, що він під час роботи розраховував на належні йому виплати, які йому не виплачувалися в повному обсязі. Внаслідок чого, він не мав змоги належним чином лікуватися, забезпечувати себе необхідним. Він неодноразово звертався до бухгалтерії відповідача щодо погашення перед ним заборгованості, виконання постанови Житомирського апеляційного суду. Всі його законні вимоги залишилися без задоволення. Лише після того, як він звернувся до Коростенського відділу поліції з заявою про вчинення кримінального правопорушення, відповідач 27 травня 2025 року скасував незаконний наказ №45. Він переживав із приводу розуміння цілковитої незаконності дій відповідача та використання ним свого домінуючого положення. Відповідач знехтував його законні права на гідну заробітну плату. На його утриманні та догляді знаходяться батьки, які є особами з інвалідністю 2-ої групи. Він не отримував належні йому кошти, через що не зміг належним чином допомагати батькам (на харчування та ліки). Він вимушений був звертатися за правовою допомогою, відвідувати судові засідання, звертатися до органів ДВС, правоохоронних органів. Із моменту виникнення протиправного ставлення відповідача до нього, він гостро відчуває постійний психологічний дискомфорт. Необґрунтована не виплата премій принизила його, призвела до моральних страждань та інших негативних наслідків морального характеру. Порушення трудових прав завдало йому душевних страждань, він постійно знаходиться в пригніченому стані, втратив спокій та гарне самопочуття. Ситуація, що мала місце щодо нього, призводить до його роздратованості, та відповідно погіршує його відносини з оточуючими його людьми, близькими та рідними.

Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 30 жовтня 2025 року позов задоволений частково. Стягнуто з Комунального некомерційного підприємства «Коростенська центральна міська лікарня Коростенської міської ради» на користь ОСОБА_1 130 000 грн премії за період із 01 травня 2024 року по 01 липня 2025 року та 5 000 грн моральної шкоди. Вирішено питання судового збору.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач Комунальне некомерційне підприємство «Коростенська центральна міська лікарня Коростенської міської ради» подав апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі через безпідставність заявлених вимог.

Доводи апеляційної скарги аргументовані тим, що премія є заохочувальною виплатою, а не обов`язковою складовою заробітної плати. Преміювання працівників лікарні проводиться відповідно до рішення комісії з преміювання КНП «Коростенська ЦМЛ КМР». Саме комісія визначає на підставі клопотання керівників структурних підрозділів підстави преміювання. Керівником структурного підрозділу не було подано клопотання про преміювання ОСОБА_1 , а тому комісія не мала законних підстав для встановлення преміювання позивача. Щомісячна премія, яка не виплачувалася позивачу, є заохочувальною виплатою і не є обов`язковою складовою частиною заробітної плати, тобто, не є виробничою премією, а тому в таких спірних правовідносинах преміювання/депреміювання позивача та інших працівників відноситься до виключних дискреційних повноважень роботодавця. Позивачу всі обов`язкові, належні і передбачені законодавством виплати проводилися і його не було позбавлено обов`язкових виплат, які є обов`язковою складовою частиною заробітної плати. Твердження позивача про те, що він неодноразово звертався до бухгалтерії про погашення заборгованості не відповідають дійсності, оскільки таких звернень не було. За весь час від позивача надійшло одне звернення до адміністрації лікарні з питання нарахування та виплати премії. За результатами розгляду такого звернення ОСОБА_1 листом від 13 лютого 2025 року №271 був роз`яснений порядок преміювання. Заохочувальна виплата у виді премії може застосовуватися роботодавцем до працівника, а може і не застосовуватися, і тому за своєю правовою природою заохочувальна премія не є гарантованою для працівника і може йому не нараховуватися роботодавцем. На підтвердження своїх вимог про стягнення моральної шкоди позивач вказує про те, що раніше він мав змогу належним чином лікуватися та забезпечувати себе необхідним. Позивачем не надано суду доказів про таке лікування та відповідне забезпечення. Позивач не довів спричинення йому моральної шкоди, а тому в цій частині позовні вимоги також задоволенню не підлягають.

Позивач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Відповідно до частини третьої ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

У судовому засіданні представник відповідача Воропаєв В.І. просить апеляційну скаргу задовольнити, - рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Позивач ОСОБА_1 апеляційну скаргу не визнав, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень ст.367 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду доходить висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволеною з наступних підстав.

Відповідно до ст.43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Статтею 21 КЗпП України передбачено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно з частиною першою ст.94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до частини другої ст.97 КЗпП України, форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, роботодавець зобов`язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом.

До структури заробітної плати включено: основну заробітну плату - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців; додаткову заробітну плату - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій; інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми (ст.2 Закону України "Про оплату праці").

Згідно з частинами першою та другою ст.15 Закону України "Про оплату праці", форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною, галузевими (міжгалузевими) і територіальними угодами. У разі, коли колективний договір на підприємстві не укладено, роботодавець зобов`язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво органом. Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються з урахуванням вимог, передбачених частиною першою цієї статті.

Отже, премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій (додаткова заробітна плата), а також премії за спеціальними системами і положеннями (інші заохочувальні та компенсаційні виплати) входять до структури заробітної плати (постанова Верховного Суду від 31 березня 2021 року в справі №757/1997/20-ц).

Згідно з усталеною судовою практикою, при вирішені спорів про виплату премій, винагороди за підсумками роботи за рік чи за вислугу років, надбавок i доплат, необхідно виходити з нормативно-правових актів, якими визначено умови та розмір цих виплат. Працівники, на яких поширюються зазначені нормативно-правові акти, можуть бути позбавлені таких виплат (або розмір останніх може бути зменшено) лише у випадках i за умов, передбачених цими актами. З мотивів відсутності коштів, у проведенні вказаних виплат може бути відмовлено в тому разі, коли вони обумовлені в зазначених актах наявністю певних коштів чи фінансування (постанова Верховного Суду від 09 вересня 2019 року в справі №174/780/16-ц).

Із матеріалів справи вбачається та судом установлено, що ОСОБА_1 працює водієм автотранспортного засобу на підприємстві Комунальне некомерційне підприємство «Коростенська міська лікарня Коростенської міської ради».

Наказом Комунального некомерційного підприємства «Коростенська міська лікарня Коростенської міської ради» від 13 травня 2024 року №45 ОСОБА_1 був притягнутий до дисциплінарної відповідальності, а саме, останньому була оголошена догана за порушення трудової дисципліни (а.с.7). У наказі про оголошення догани зазначено: про порушення ОСОБА_1 трудової дисципліни; докази, які підтверджують вказані порушення; інформацію, на підставі яких статей КЗпП України накладено дисциплінарне стягнення (а.с.7).

Постановою Житомирського апеляційного суду від 03 грудня 2024 року в справі №279/3575/24 визнано незаконним та скасований наказ генерального директор Комунального некомерційного підприємства "Коростенська центральна міська лікарня Коростенської міської ради" від 13 травня 2024 року №45 про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 (а.с.8-10).

Порядок преміювання працівників КНП "Коростенська ЦМЛ КМР" визначений у Положенні про преміювання, яке застосовується у правовідносинах КНП "Коростенська ЦМЛ КМР" з позивачем.

Відповідно до п.1.3 Положення про преміювання працівників в КНП "Коростенська ЦМЛ КМР" преміювання здійснюється за рахунок та в межах затвердженого фонду заробітної плати закладу на поточний рік за джерелами утворення економії цього фонду, а саме: фонду оплати праці за загальним та спеціальним фондами державного та місцевого бюджету.

Відповідно до п.2.1,2.3 Положення про преміювання працівників в КНП "Коростенська ЦМЛ КМР", преміювання може проводитися за підсумками роботи лікарні за місяць, квартал, рік тощо, до державних і професійних свят, ювілейних дат та в інших випадках, за умови виконання показників діяльності і в залежності від особистого внеску кожного працівника. Розмір премії конкретного працівника залежить від особистого внеску в результати роботи структурного підрозділу, відділення, кабінету та не обмежується граничними розмірами і встановлюється комісією з преміювання КНП "Коростенська ЦМЛ КМР" на підставі клопотання керівника структурного підрозділу, відділення, кабінету.

Відповідно до змісту п.3.2 Положення, головним критерієм оцінки праці працівників лікарні при преміюванні є: своєчасне і якісне виконання планової або оперативної роботи, доручень, наказів, розпоряджень; якісне і сумлінне виконання завдань, безпечне обслуговування об`єктів, проведення технічного обслуговування і поточних ремонтів автомобілів, відсутність порушень правил дорожнього руху та трудової дисципліни тощо.

Із викладеного вище слідує, що преміювання працівників здійснюється за рахунок та в межах затвердженого фонду заробітної плати закладу на поточний рік за джерелами утворення економії цього фонду; прийняття рішення про заохочення працівників комісією з преміювання КНП "Коростенська ЦМЛ КМР" на підставі клопотання, поданого керівником структурного підрозділу, відділення, кабінету.

Разом із тим, відповідно до п.4.1 Положення, працівники лікарні можуть бути позбавлені премії частково або повністю, зокрема у випадку притягнення до дисциплінарної відповідальності на 100%. Працівник, якому винесено догану, позбавляється премії строком на дванадцять місяців від дати реєстрації наказу про накладення дисциплінарного стягнення. Якщо працівник не допустив нового порушення трудової дисципліни, проявив себе як сумлінний працівник і стягнення з нього зняте наказом Генерального директора достроково, він преміюється на загальних підставах відповідно до норм цього Положення.

У період із січня 2023 року по січень 2025 року ОСОБА_1 нараховувалися премії до травня 2024 року, а після винесення наказу від 13 травня 2024 року №45 про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, нарахування премій припинилося (а.с.14).

Оскільки постановою Житомирського апеляційного суду від 03 грудня 2024 року наказ генерального директора КНП «Коростенська центральна міська лікарня КМР» від 13 травня 2024 року №45 про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 визнаний незаконним, то суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивач має право на виплату йому премій за період із 01 травня 2024 року по 30 червня 2025 року, приймаючи до уваги, що в липні 2025 року премія ОСОБА_1 нарахованою була.

Відповідно до положень ст.237-1 КЗпП України, відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику проводиться у разі, якщо порушення його законних прав, у тому числі внаслідок дискримінації, мобінгу (цькування), факт якого підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили, призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

За усталеною судовою практикою за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на роботодавця незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

За таких обставин, захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Тобто, за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин відшкодування моральної шкоди на підставі ст.237-1 КЗпП України здійснюється в обраний працівником спосіб.

Європейський суд з прав людини наголошує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, №68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Окрім цього, Європейський суд з прав людини в пункті 37 рішення у справі «Недайборщ проти РФ» зазначив, що заявнику не може бути пред`явлено вимогу про надання будь-якого підтвердження моральної шкоди, яку він поніс, що означає, що при наявності встановленого факту порушення прав заявника моральна шкода наявна та констатується судом.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року в справі № 752/17832/14-ц виснувано, що розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

Суд першої інстанції надав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам у їх сукупності та дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення компенсації за спричинену позивачу відповідачем моральну шкоду, оскільки судом установлено порушення прав позивача у трудових відносин, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків та вимагало від позивача додаткових зусиль для організації свого життя, а тому у відшкодування моральних страждань законно стягнуто 5 000 грн, що є достатньою сатисфакцією понесених позивачем душевних страждань.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та зводяться до переоцінки доказів, яким надана належна оцінка. Разом із тим, будь-яких процесуальних порушень, які б давали підстави для переоцінки доказів, апеляційним судом не встановлено.

За наведених обставин, підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення апеляційний суд не вбачає. Суд першої інстанції ухвалив рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права, яке відповідно до положень ст.375 ЦПК України залишається без змін.

Керуючись ст.ст.259,268,367-368,374-375,381-384 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Комунального некомерційного підприємства "Коростенська центральна міська лікарня Коростенської міської ради» залишити без задоволення.

Рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 30 жовтня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення - 30 жовтня 2026 року.

Головуюча Судді: