Рішення від 01 листопада 2026 р. у справі №761/47684/25 — Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/47684/25

Провадження № 2/761/5702/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2026 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого: судді - Притули Н.Г.

при секретарі: Капусті Б.В.,

за участі

позивача: ОСОБА_1 ,

представника позивача: ОСОБА_2 ,

третьої особи та представника позивача: ОСОБА_3 ,

представника відповідача: Верес М.О.,

третьої особи: ОСОБА_4 ,

представника ОСОБА_4 : ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6 , треті особи: ОСОБА_7 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором та відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

13.11.2025 року зазначена позовна заява надійшла до суду в якій позивач просить: стягнути з відповідача на користь позивача основну суму зобов`язання 4 600 000,00 Євро, що становить 222 134 000,00 грн.; штрафні санкції за порушення зобов`язань за Договором за період з 03.12.2023 року по 05.11.2025 року в розмірі 1 281 383,56 Євро, що становить 61 878 012,19 грн., стягнути штрафні санкції в зв`язку з інфляційними процесами в розмірі 460 000,00 Євро, що становить 4 442 680,00 грн., моральну шкоду 92 000,00 Євро, що становить еквівалент 4 442 680,00 грн.

Позов обгрунтований тим, що відповідач, отримавши за Договором про надання поворотної фінансової допомоги (позики) від 02.12.2021 року, укладеного між сторонами 4 600 000,00 Євро, не повернула їх в строки, передбачені договором, тобто протягом двох років з моменту надання суми позики.

А тому для захисту порушеного права позивач звернулася до суду з цим позовом.

26.01.2026 року до суду надійшов відзив на заявлені вимоги представника відповідача ОСОБА_8 - адвоката Верес М.О. в якому вона просить відмовити в задоволенні заявлених вимог. Як зазначено у відзиві, з доданих позивачем прибуткових касових ордерів вбачається, що грошові кошти було внесено ОСОБА_9 в рахунок оплати зобов`язань за попереднім Договором від 01.12.2021 року. Жодних доказів, які б підтвердили виконання Позивачем за наданим нею Договором матеріали справи не містять.

В якості доказів направлення листа ОСОБА_1 до ОСОБА_6 надано квитанції УКРПОШТИ, з яких не вбачається можливим встановити вміст відправлень, а також відповідність адрес Відповідачу.

Щодо «роздруківок з месенджеру», доданих до позову, представник зазначає, що з них не вдається за можливе верифікувати осіб, які беруть участь у спілкування, відповідно вказані папери не можуть вважатися доказами у цій справі.

Враховуючи викладене, зокрема - відсутність доказів, які б свідчили про виконання Позивачем умов договору про надання поворотної фінансової допомоги та доказів наявності у Позивача фінансової можливості для надання поворотної фінансової допомоги в розмірі 4 600 000.00 Євро, представник вважає що позовні вимоги в даному випадку є безпідставними та необґрунтованими.

05.02.2026 року до суду надійшла відповідь на відзив в якій позивач наполягає на задоволенні заявлених вимог з підстав, викладених у позовній заяві та зазначає, що відповідач намагається створити у суду хибне уявлення про те, що спірні кошти нібито були сплачені за іншим договором, не пов`язаним із предметом позову. Однак, зазначення в прибуткових касових ордерах слова «попереднім» є виключно механічною помилкою. Ця неточність не свідчить про існування іншого, окремого «попереднього договору», а є лише помилковим найменуванням основного Договору від 02.12.2021 року. Під час оформлення прибуткових касових ордерів дійсно було допущено механічну описку у реквізитах договору, що має виключно технічний характер і не впливає на реальну правову природу правовідносин між сторонами. Факт допущення такої описки та її виправлення офіційно підтверджений листом ТОВ «Омега Фінанс» «Повідомлення про технічну помилку в прибуткових касових ордерах та уточнення реквізитів», вих. №30/12-21 від 30.12.2021р. Зазначеним листом беззаперечно встановлено, що кошти були отримані саме в рахунок оплати за договором про відступлення права вимоги «Ф/1-01/12-2021» від 01.12.0221р. та платником за відповідними платежами є ОСОБА_1 , а не будь-яка інша особа. Таким чином, ТОВ «ОМЕГА ФІНАНС» (отримувач коштів) офіційно підтвердило як призначення платежу, так і особу платника задовго до виникнення спору та звернення до суду. Необхідно також врахувати, що випадкова описка в банківському або касовому документі не може бути підставою для заперечення реального факту передачі коштів, якщо отримувач підтверджує зарахування цих коштів від конкретної особи за конкретним правочином. Крім того, представник Відповідача, стверджуючи про існування «іншого договору» від 01.12.2021 р., не надає жодних доказів того, що він коли-небудь виконувався, або що між сторонами взагалі існували будь-які інші правовідносини на таку суму. Не надає жодного альтернативного пояснення, чому та з якою метою Відповідач нібито самостійно вносила значні грошові суми, якщо боргових зобов`язань не існувало.

В судовому засіданні позивач та її представники вимоги позову підтримали та просили їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечила проти задоволення заявлених вимог з підстав, викладених у відзиві. Крім того, представник відповідача під час розгляду справи категорично заперечувала підписання договору відповідачем та отримання нею коштів.

Третя особа ОСОБА_3 в судовому засіданні вимоги позову підтримав та просив їх задовольнити.

Третя особа ОСОБА_7 та його представник позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити в частині стягнення боргу.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов`язок доказування покладений на сторони.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши в сукупності надані суду докази, вислухавши сторони та їх представників, врахувавши їх процесуальні заяви, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.

Частина 1 статті 4 ЦПК України передбачає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (стаття 1046 ЦК України).

Частиною першою статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язується повернути позикодавцю позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовим ознаками у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, які встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

З метою забезпечення правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказувався факт укладення договору позики і його умови.

Такі правові висновки щодо застосування статей 1046, 1047 ЦК України викладені у постановах Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі № 6-63цс13, від 02 липня 2014 року у справі № 6-79цс14 та від 13 грудня 2017 року у справі № 6-996цс17.

Як встановлено судом, 02.12.2021 між адвокатом ОСОБА_1 (далі - Позикодавець) та ОСОБА_6 (далі - далі - Позичальник) був укладений Договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) за умовами якого Позикодавець надає Позичальнику поворотну позику в сумі 4 600 000,00 Євро, а Позичальник зобов`язується повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених даним Договором, тобто протягом двох років з моменту надання суми позики (п.1.1, 1.2, 3.1 Договору).

Представник відповідача зазначала що відповідач не підписувала зазначений договір. Однак до суду не було подано зустрічний позов про визнання договору недійсним.

Як домовились сторони та передбачили в п.2.1 Договору, Позикодавець надає позику шляхом внесення грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Омега-фінанс» (код ЄДРПОУ 43289625) готівкою через касу з отриманням підтвердження на підставі прибутково-касового ордеру.

На підтвердження виконання зобов`язань за Договором позивач надала до суду копії наступних прибуткових касових ордерів:

№181 від 30.12.2021 року на суму 5 801 998,29 грн.,

№115 від 08.12.2021 року на суму 5 600 000,00 грн.

№112 від 07.12.2021 року на суму 8 200 000,00 грн.,

№107 від 06.12.2021 року на суму 6 000 000,00 грн.,

№100 від 03.12.2021 року на суму 10 000 000,00 грн.,

№119 від 09.12.2021 року на суму 9 400 000,00 грн.,

№124 від 10.12.2021 року на суму 9 800 000,00 грн.,

№131 від 13.12.2021 року на суму 5 300 000,00 грн.,

№138 від 14.12.2021 року на суму 7 600 000,00 грн.,

№139 від 15.12.2021 року на суму 6 300 000,00 грн.,

№143 від 16.12.2021 року на суму 9 100 000,00 грн.,

№147 від 17.12.2021 року на суму 10 000 000,00 грн.,

№152 від 20.12.2021 року на суму 8 700 000,00 грн.,

№155 від 21.12.2021 року на суму 9 600 000,00 грн.,

№159 від 22.12.2021 року на суму 7 900 000,00 грн.,

№165 від 23.12.2021 року на суму 8 500 000,00 грн.,

№167 від 24.12.2021 року на суму 8 500 000,00 грн.,

№171 від 28.12.2021 року на суму 6 900 000,00 грн.,

№178 від 29.12.2021 року на суму 9 400 000,00 грн.

В кожному із вказаних прибуткових касових ордерів зазначено, що грошові кошти прийнято від фізичної особи ОСОБА_8 , паспорт НОМЕР_1 , виданий 18.02.2016 року органом №8099, підстава сплати: «Сплата ціни згідно умов попереднього Договору про відступлення права вимоги №Ф/1-01/12-2021 від 01.12.2021 року, без ПДВ».

Представник відповідача звернула увагу, що в наданих до матеріалів справи прибуткових касових ордерів платником вказана відповідач та в призначенні платежу не той договір на який посилається позивач в позові.

В той же час позивач та її представники зазначили, що грошові кошти дійсно були внесені саме за договором, укладеним між сторонами, однак при прийнятті коштів помилково було вказано прізвище платника та підстава сплати коштів. На підтвердження власних слів позивач надала до суду лист ТОВ «Омега Фінанс» від 30.12.2021 року з якого вбачається, що під час оформлення прибуткових касових ордерів було допущено технічну помилку (описку) у заповненні окремих реквізитів, а тому вважають вірними наступні реквізити: підстава: «Оплата за договором про відступлення права вимоги «Ф/1-01/12-2021 від 01.12.2021 року», прийнято від «фізична особа ОСОБА_1 , паспорт серія НОМЕР_2 виданий Мінським РУ ГУ МВС України в м.Києві від 27.03.1997 року, яка діє на підставі Договору про надання правової допомоги №24/12-19/Н від 24.12.2019 року в інтересах ОСОБА_10 ».

Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, що затверджено Постановою Правління Національного банку України 29.12.2017 № 148 розроблено відповідно до Закону України "Про Національний банк України" і визначає порядок ведення касових операцій у національній валюті України юридичними особами (крім банків) та їх відокремленими підрозділами незалежно від організаційно-правової форми та форми власності (далі - підприємства), органами державної влади та органами місцевого самоврядування під час здійснення ними діяльності з виробництва, реалізації, придбання товарів чи іншої господарської діяльності (далі - установи), фізичними особами, які здійснюють підприємницьку діяльність (далі - фізичні особи - підприємці) (далі разом у тексті - суб`єкти господарювання), фізичними особами.

Згідно з підпунктом 10) пункту 3 Положення, касовий ордер - первинний документ (прибутковий або видатковий касовий ордер), що застосовується для оформлення надходжень (видачі) готівки з каси.

Згідно з п.25 Положення, приймання готівки в касу проводиться за прибутковим касовим ордером (додаток 2), підписаним головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником установи/підприємства. До прибуткових касових ордерів можуть додаватися документи, які є підставою для їх складання.

Про приймання установами/підприємствами готівки в касу за прибутковими касовими ордерами видається квитанція (що є відривною частиною прибуткового касового ордера), підписана головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником, підпис яких може бути засвідчений відбитком печатки цієї/цього установи/підприємства. Використання печатки установою/підприємством не є обов`язковим.

Як визначено п 32 Положення, прибуткові касові ордери і квитанції до них, а також видаткові касові ордери і видаткові відомості заповнюються бухгалтером (відповідальною особою установи/підприємства, на яку покладено обов`язок з оформлення цих документів) у будь-який спосіб, який забезпечив би належне збереження цих записів протягом установленого для зберігання документів терміну.

У касових ордерах зазначається підстава для їх складання і перелічуються додані до них документи. Видача касових ордерів і видаткових відомостей на руки особам, які вносять або одержують готівку, забороняється.

Приймання і видача готівки за касовими ордерами проводиться тільки в день їх складання.

Виправлення в касових ордерах та видаткових відомостях забороняються.

Реквізити у видатковому ордері "Одержав", "Дата", "Сума", "Підпис одержувача", дані документа, що засвідчує особу отримувача [які заповнюються отримувачем готівки (додаток 3 до цього Положення)] та в прибутковому ордері "Прийнято від" не заповнюються в касових ордерах, які оформляються на загальну суму проведених установою/підприємством касових операцій (видача готівки за видатковими відомостями, платіжними інструментами, здавання готівки до банку, отримання готівки з банку за чеком та оприбуткування її в касі). Інші реквізити в касових ордерах та видаткових відомостях є обов`язковими до заповнення.

Суд звертає увагу, що надані суду копії прибуткових касових ордерів містять і другу його частину, яка згідно з п.25 Положення повинна залишатись на підприємстві (так як видається лише відривна частина).

Сторони не надали суду для огляду оригінали касових ордерів на які посилається позивач.

Крім того, суд не може прийняти до уваги як належний доказ наданий позивачем лист від 30.12.2021 року про описки в касових ордерах, так як він суперечить п.32 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, що затверджено Постановою Правління Національного банку України 29.12.2017 № 148, яким заборонено вносити виправлення в касових ордерах.

Таким чином, надані до суду письмові докази - прибуткові касові ордери не є належними доказами виконання позивачем власних зобов`язань за договором від 02.12.2021 року.

В той же час, під час розгляду справи позивач, треті особи - ОСОБА_7 та ОСОБА_3 стверджували що грошові кошти надавались відповідачу для можливості придбання нерухомості в м.Відень, а оскільки придбання нерухомості в Австрійській республіці має свої особливості, саме через юридичну особу мали бути сплачені кошти, які в подальшому використані для придбання нерухомості.

Стаття 218 ЦК України визначає, що недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може грунтуватися на свідченнях свідків.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (стаття 1047 ЦК України).

Враховуючи що діюче законодавство не передбачає можливості використання пояснень сторін як належного доказу на виконання зобов`язань в той спосіб, який встановлений договором, суд вважає що пояснення сторін не є належними доказами підтвердження виконання позивачем зобов`язань за Договором від 02.12.2021 року.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Отже, так як в судовому засіданні не доведено належними та допустимими доказами що на виконання умов Договору про надання поворотної фінансової допомоги (позики) від 02.12.2021 року позивач надала позику в спосіб визначений умовами п.2.1 Договору, тому оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення грошових коштів та похідні вимоги про стягнення штрафних санкцій та відшкодування моральної шкоди, не підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 4, 77-81, 141, 263, 265 ЦПК України, суд -

вирішив:

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_6 , треті особи: ОСОБА_7 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором та відшкодування моральної шкоди - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: Н.Г. Притула