Рішення від 15 вересня 2026 р. у справі №758/7848/26 — Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/7848/26

Категорія 79

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2026 року м. Київ

Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Петрова Д.В.,

при секретарі судового засідання Сідько І.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Завод 410 ЦА» про стягнення заборгованості по заробітній платі,

У С Т А Н О В И В :

У квітні 2026 року позивач звернувся до Подільського районного суду м. Києва із вищевказаною позовною заявою.

В обґрунтування заявлених вимог представник позивача зазначає, що ОСОБА_1 у період з 15 лютого 2021 року по 28 грудня 2022 року перебував у трудових відносинах із Державним підприємством «ЗАВОД 410 ЦА» обіймаючи посаду начальника котельні.

28 грудня 2022 року позивача було звільнено з роботи. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 116 Кодексу законів про працю (КЗпП) України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Однак, усупереч нормам трудового законодавства, Відповідач у день звільнення остаточний розрахунок із позивачем не провів.

Факт наявності, нарахування та розмір заборгованості повністю підтверджується письмовими документами, виданими самим відповідачем, а саме: Довідкою щодо заборгованості по заробітній платі вих. № 1.4-1628 від 15.09.2023 р; Довідкою про нарахування заробітної плати ОСОБА_1 за період з 01.04.2022 по 28.12.2022; Довідкою про доходи №147 від 14.09.2023.

Відповідно до Довідки щодо заборгованості по заробітній платі від 15.09.2023 р., підписаної В.о. Генерального директора та Директором з економіки та фінансів ДП «ЗАВОД 410 ЦА», відповідач офіційно підтверджує, що на день звільнення Позивача нараховано, але не виплачено заробітну плату у сумі 227 540 грн 97 коп. (з яких утримання становлять 44 370 грн 50 коп.).

Сума заборгованості по заробітній платі до виплати складає 183 170 грн 47 коп.

Оскільки станом на день звернення до суду з цими позовними вимогами відповідачем не виконано свого обов`язку щодо оплати праці, позивач змушений звернутися до суду за захистом своїх порушених прав.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 15.05.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

08.06.2026 від представника відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву.

В обґрунтування своїх заперечень представник відповідача зазначає, що в затримці розрахунку позивача при звільненні не було факту вини відповідача, оскільки мали місце обставини, які не залежали від волі позивача та які унеможливлювали проведення розрахунку із позивачем та полягали в наступному.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Президентом України було підписано Указ «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24 лютого 2022 року. Так, через вказані обставини Наказом Підприємства № 45 від 24.02.2022 року було оголошено простій на Підприємстві.

Окрім того, у зв`язку з тим, що бойові дії відбувались на території, де знаходиться Підприємство, припиненням сполучення між містами, відсутності можливості дістатися до місця виконання посадових обов`язків та відсутності можливості виконувати свої посадові обов`язки у дистанційному режимі та керуючись ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» Наказом Підприємства №46 від 24.03.2022 року призупинено дію трудових договорів з 24 березня 2022 з переважною більшістю працівників ДП «ЗАВОД 410 ЦА» до відновлення можливості виконувати роботу, але не пізніше дня припинення або скасування воєнного стану.

Виходячи з вищенаведеного, зазначені обставини повністю виключають вину відповідача в затримці проведення розрахунку при звільненні позивача.

18.06.2026 від представника позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив.

В обґрунтування своїх заперечень на відзив представник позивача зазначає, що позивач вважає, що відповідач належним чином підтвердив свою заборгованість перед ним.

При цьому, простій на ДП «ЗАВОД 410 ЦА», запроваджений наказами керівників державного підприємства, не звільняє відповідача від обов`язку виплатити на користь позивача заробітну плату, яка підлягала йому до виплати при звільненні.

04.09.2026 від представника позивача на адресу суду надійшло клопотання про збільшення розміру позовних вимог.

Представник позивача зазначає, що первинно стороною позивача було заявлено вимогу про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати в розмірі 183 170 грн 47 коп.

Враховуючи, що станом на день подання цієї заяви остаточний розрахунок з позивачем не проведено, а період затримки перевищує пів року, розрахунок середнього заробітку заявлено строго в межах встановленого законом 6-місячного обмеження.

Згідно з доданим розрахунком (Додаток №1), розмір середнього заробітку за 6 місяців затримки становить 130 401 грн 49 коп.

Відповідно до ст. 34 КЗпП України та ст. 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам.

Згідно з розрахунком на основі індексів інфляції Держстату (Додаток №2), сума компенсації становить 94 589 грн 56 коп.

Таким чином, загальна сума позовних вимог (183 170,47 + середній заробіток за 6 місяців-130 401,49 + компенсація-94589.56) становить 408 161 грн 52 коп.

16.09.2026 від представника відповідача на адресу суду надійшли письмові заперечення щодо клопотання позивача про збільшення розміру позовних вимог.

В обґрунтування своїх заперечень представник відповідача зазначає, що у первісній позовній заяві позивачем було заявлено лише вимогу про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати.

Заявою від 04.09.2026 позивач фактично заявляє дві нові самостійні вимоги: про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку (ст. 117 КЗпП України); про стягнення компенсації втрати частини доходів (Закон України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати»).

Така заява за своїм змістом є зміною предмета позову, яка також обмежена строком, встановленим ч. 3 ст. 49 ЦПК України, і подана з його порушенням, а тому сторона відповідача просить суд відмовити у прийнятті клопотання позивача про збільшення розміру позовних вимог.

В судове засідання позивач не з`явився, в заяві на адресу суду просив розгляд справи проводити без його участі, заявлені позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, в заяві на адресу суду просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

ОСОБА_1 у період з 15 лютого 2021 року по 28 грудня 2022 року перебував у трудових відносинах із Державним підприємством «ЗАВОД 410 ЦА» обіймаючи посаду начальника котельні, що визнається та не заперечується сторонами у справі.

28 грудня 2022 року позивача було звільнено з роботи. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 116 Кодексу законів про працю (КЗпП) України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Однак, усупереч нормам трудового законодавства, Відповідач у день звільнення остаточний розрахунок із позивачем не провів.

Факт наявності, нарахування та розмір заборгованості повністю підтверджується письмовими документами, виданими самим відповідачем, а саме: Довідкою щодо заборгованості по заробітній платі вих. № 1.4-1628 від 15.09.2023 р; Довідкою про нарахування заробітної плати ОСОБА_1 за період з 01.04.2022 по 28.12.2022; Довідкою про доходи №147 від 14.09.2023.

Відповідно до Довідки щодо заборгованості по заробітній платі від 15.09.2023 р., підписаної В.о. Генерального директора та Директором з економіки та фінансів ДП «ЗАВОД 410 ЦА», відповідач офіційно підтверджує, що на день звільнення Позивача нараховано, але не виплачено заробітну плату у сумі 227 540 грн 97 коп. (з яких утримання становлять 44 370 грн 50 коп.).

Сума заборгованості по заробітній платі до виплати складає 183 170 грн 47 коп.

Відповідно до статті 94 КЗпП України та статті 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена як правило у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу.

Згідно зі статтею 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці своєчасно на підставі укладеного трудового договору.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про оплату праці» структура заробітної плати складається з основної заробітної плати, додаткової заробітної плати, а також інших заохочувальних та компенсаційних виплат. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Зміст поняття заробітної плати узгоджується з одним із принципів реалізації трудових правовідносин - відплатність праці, який відображено у пункті 4 частини I Європейської соціальної хартії (переглянутої) від 03 травня 1996 року, ратифікованої Законом України «Про ратифікацію Європейської соціальної хартії» від 14 вересня 2006 року № 137-V, за яким усі працівники мають право на справедливу винагороду, яка забезпечуватиме достатній життєвий рівень. Крім обов`язку оплатити результати праці робітника, існують також інші зобов`язання роботодавця матеріального змісту. Ці зобов`язання стосуються тих витрат, які переважно спрямовані на охорону праці чи здоров`я робітника (службовця) або на забезпечення мінімально належного рівня його життя. Такі зобов`язання відповідають мінімальним державним гарантіям, встановленим статтею 12 Закону України «Про оплату праці».

Таким чином, під заробітною платою, що належить працівникові, або, за визначенням, наведеним у частині другій статті 233 КЗпП України, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

Згідно з частиною першою статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього кодексу.

Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Наявність заборгованості із заробітної плати перед позивачем та її розмір підтверджуються довідками, виданими самим відповідачем, і відповідачем не спростовані. Доказів проведення з позивачем повного розрахунку при звільненні або на час розгляду справи відповідач не надав. Тому вимога позивача про стягнення заборгованості із заробітної плати є обґрунтованою і підлягає задоволенню.

Визначаючи суму, яка підлягає стягненню, суд враховує, що в постанові Верховного Суду від 07.10.2020 у справі № 523/14396/19 (провадження № 61-10657св20) зроблено висновок, що суд, стягуючи заробітну плату, визначає її суму без утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів, а утримання таких платежів здійснюється роботодавцем як податковим агентом під час фактичної виплати.

Отже, з Відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість із заробітної плати в розмірі 183 170 грн 47 коп., що відповідає ціні позову, без утримання податків та інших обов`язкових платежів, які підлягають утриманню під час виплати.

Щодо клопотання позивача про збільшення розміру позовних вимог та стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку (ст. 117 КЗпП України) та стягнення компенсації втрати частини доходів (Закон України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати»), суд дійшов до наступного висновку.

04.09.2026 позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог, у якій він просить додатково стягнути: середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 130 401 грн 49 коп. та компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати в розмірі 94 589 грн 56 коп.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 49 Цивільного процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 15.05.2026 у справі № 758/7848/26 було відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання призначено на 23 червня 2026 року.

Суд також зазначає, що на момент подання заяви про збільшення розміру позовних вимог (04.09.2026) у справі відбулися два судові засідання (23.06.2026 та 10.08.2026).

Отже, строк для подання заяви про збільшення розміру позовних вимог закінчився з урахуванням приписів п. 2 ч. 2 ст. 49 ЦПК України.

Враховуючи наведене, суд дійшов до висновку про відмову у прийнятті заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог.

Згідно вимог ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частин 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що позовна заява ОСОБА_1 в особі представника адвоката Маліченко Людмили Трифонівни до Державного підприємства «Завод 410 ЦА» про стягнення заборгованості по заробітній платі підлягає задоволенню, враховуючи те, що відповідач не виконав вимог чинного законодавства України під час звільнення позивача із займаної посади у виді затримки розрахунку під час звільнення останнього із займаної посади, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у загальному розмірі 183 170 грн 47 коп.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору у справах про стягнення заробітної плати.

Згідно з ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави.

Зважаючи на викладене, суд дійшов до висновку про стягнення з відповідача судового збору у розмірі 1831 грн 70 коп. в дохід держави.

На підставі викладеного та керуючись ст. 2, 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Завод 410 ЦА» про стягнення заборгованості по заробітній платі - задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства «Завод 410 ЦА» на користь ОСОБА_1 нараховану, але не виплачену заробітну плату у розмірі 183 170 (сто вісімдесят тисяч сто сімдесят) грн 47 коп.

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення заробітної плати за один місяць.

Стягнути з Державного підприємства «Завод 410 ЦА» судовий збір у розмірі 1831 (одна тисяча вісімсот тридцять одна) грн 70 коп. в дохід держави.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

- позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ;

- відповідач - Державне підприємство «Завод 410 ЦА», місцезнаходження: м. Київ, просп. Повітрофлотський, буд. 94, код ЄДРПОУ: 01128297.

Суддя Дмитро ПЕТРОВ