Рішення від 21 квітня 2026 р. у справі №201/5887/25-ц — Печерський районний суд міста Києва

Суд: Печерський районний суд міста Києва

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них

Дата: 21 квітня 2026 р.

Справа: №201/5887/25-ц

Суддя: Єрмічова В. В.

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

201/5887/25-ц

2-7699/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2026 року

Печерський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Єрмічової В. В.,

за участю секретаря судового засідання Косточки В. В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_3 (в режимі ВКЗ),

представника відповідача АТ КБ «ПриватБанк» Хитрової Л. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про визнання кредитного договору неукладеним та повернення неправомірно стягнутих коштів,

УСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до Жовтневого суду міста Дніпропетровська з позовом до АТ КБ «ПриватБанк» про визнання кредитного договору неукладеним та повернення неправомірно стягнутих коштів, який передано за підсудністю до Печерського районного суду м. Києва.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 01.10.2025 в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін відкрито провадження у справі № 201/5887/25-ц та призначено судове засідання, установлено відповідачам строк для подання відзиву та доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення проти позову, якщо такі докази не надані позивачем - протягом п`ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

09.12.2025 представник відповідача АТ КБ «ПриватБанк» Хитрова Л. В. подала відзив на позов, просить відмовити у задоволенні позову з підстав, означених у ньому. Зокрема у відзиві зазначено, що 07.12.2021 здійснено ідентифікацію як клієнта Банку ОСОБА_1 та підписано Анкету-опитувальник клієнта - фізичної особи. В даній Анкеті між сторонами погоджено використання ОТР пароля в якості підпису та інших видів простого електронного підпису, а саме при здійсненні будь-якої операцій та правочинів між сторонами за допомогою ОТР паролю як простого електронного підпису сторони домовилися вважати, що він однозначно ідентифікує особу клієнта та є логічно пов?язаний із електронними даними про будь-яку операцію або правочин виключно за умови, якщо підтвердження клієнтом здійснення операції або укладення правочину здійснено шляхом введення у відповідне поле інтерфейсу програмного комплексу або сайту банку цифрової послідовності, яка повністю ідентична надісланому Банком ОТП-паролю на фінансовий номер телефонук Клієнта.

У подальшому позивач, як клієнт Банку, отримала послугу «Кредит готівкою» шляхом підписання кредитного договору б/н від 28.07.2023 за допомогою ОТР пароля про надання строкового кредиту у розмірі 100 000 грн шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позивача на строк 36 міс. із встановленням річної відсоткової ставки у розмірі 18 %. Додатково із позивачем підписано паспорт споживчого кредиту «Кредит готівкою» та графік платежів за допомогою ОТР пароля.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов?язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах встановлених договором, а позичальник зобов?язується повернути кредит та сплатити відсотки, а саме згідно п. 4.1. кожного місяця, починаючи з наступного місяця після укладання цього Договору, здійснювати повернення Кредиту та сплачувати нараховані Банком проценти за користування Кредитом, рівними платежами в розмірі та строки, зазначені згідно Графіку.

Банк зі свого боку виконав умови кредитного договору та надав кредит позивачу ОСОБА_1 .

У подальшому в зв?язку із виникненням заборгованості за вказаним кредитним договором б/н від 28.07.2023 та невизнанням його укладення з боку ОСОБА_1 , Банк звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом про стягнення заборгованості.

30.10.2024 Шевченківським районним судом м. Києва у справі № 761/32020/24 ухвалено рішення, яким позов задоволено повністю, стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 28.07.2023 в розмірі 108 338 грн 42 коп. та судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 422 грн 40 коп.

Під час розгляду судової справи № 761/32020/21 було підтверджено укладення між сторонами кредитного договору № б/н від 28.07.2023 та наявність невиконаного грошового зобов`язання з боку ОСОБА_1 .

Тому, посилання позивача, що кредитний договір № б/н від 28.07.2023 є неукладеним є безпідставним, а кошти стягнуті приватним виконавцем на користь Банку з метою забезпечення виконання судового рішення є правомірно отриманими.

Щодо посилання позивача про перерахування кредитних кредитних коштів на рахунки шахраїв, представник відповідача зазначив наступне.

Під час подачі позову до Шевченківського районного суду м. Києва про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за кредитним договором № б/н від 28.07.2023 в розмірі 108338,42 грн. Банком була проведена перевірка обставин щодо укладення невизнаного клієнтом кредитного договору. В ході перевірки було встановлено, що оформлення кредиту було проведено 2023-07-28 в 10:55:15 за заявкою клієнта з особистого кабінету Приват24, та підписано за допомогою Простого електронного підпису. Кошти за кредитом були зараховані на карту для виплат № НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_2 . Далі з картки № НОМЕР_1 здійснені платежі через додаток Приват24 як Р2Р переказ на картки: НОМЕР_2 , НОМЕР_3 (емітовані PJSC ALFA-BANK), НОМЕР_4 , НОМЕР_5 (емітовані MONOBANK) та були підтверджені 3D-Secure. 3-Dsecure(3DS) - протокол розрахунків платіжними картками, який передбачає двофакторну аутентифікацію держателя картки, що дозволяє банку переконатися, що платіж ініціював саме держатель картки, аби захиститися від шахрайських операцій. Під час проведення перевірки здійснено аналіз вибірки, яка була отримана з Програмного комплексу FINNUM та відповідно встановлено, що номер фінансового телефону НОМЕР_6 клієнта ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_7 - не змінювався. Аналізом логів входів в Internet Banking Приват24 (Приват24) клієнта за номером НОМЕР_6 зафіксовано вхід 2023-07-28 09:03:25 з типового пристрою PHONE N20|DOOGEE ANDROID, 9 , та типової ІР-адреси НОМЕР_8 . При цьому, зміну логіну та паролю входу до Приват24 під акаунтом НОМЕР_6 клієнта ОСОБА_1 - не виявлено.

Крім того, в Програмному комплексі «Архів повідомлень» наявне інформування клієнту на його E-mail про оформлення кредиту від 28.07.2023. Разом з тим, під час здійснення перевірки опрацьовано діалоги клієнта ОСОБА_1 з операторами Банку за номером клієнтської підтримки 3700 та встановлено:

- діалог № 764799439 від 2023-07-28 10:04:59 - дзвінок здійснений працівником банку з метою підтвердження платежу клієнтом. ОСОБА_1 були задані досить вичерпні питання, зокрема, чи не телефонували працівники банку щодо списання коштів. Повідомлено, що платежі здійснюються на картку стороннього банку і повернути їх не буде можливості. ОСОБА_1 не повідомила про комунікацію із зловмисниками, натомість запевнила, що кошти перераховує знайомій.

- діалог № 764806041 2023-07-28 10:42:28 - додатковий дзвінок працівника відділу моніторингу, клієнт так само підтвердила платежі.

- діалог № 764803055 від 2023-07-28 10:26:59 - дзвінок здійснений також працівником Банку на підтвердження платежів.

В подальших діалогах № 765163315 від 2023-08-01 23:15:10 та № 765163419 від 2023-08-01 23:30:22 ОСОБА_1 вже повідомляє, що операції здійснила на вимогу шахраїв, які назвалися представниками Служби безпеки банку.

Ураховуючи, що входи в обліковий запис Приват24 клієнта ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_7 , відбувся з типового пристрою та типової ТР- адреси, без зміни логіна і пароля входу, можна зробити висновок, що клієнтом ОСОБА_1 самостійно проведено операції з оформлення кредиту та переказу коштів за вказівками сторонньої особи.

Вказана інформація також підтверджується і поясненнями отриманими від ОСОБА_1 під час проведення досудового розслідування, що вбачається з ухвали Фастівського міськрайонного суду Київської області від 30.08.2023 про надання тимчасового доступу до речей та документів, кримінальне провадження № 12023111310002283 (ухвала № 381/3783/23 від 30.08.2023).

Ураховуючи викладене, представник відповідача вважає, що втрата грошових коштів сталася через власну недбалість та власні дії позивача.

Тому, аналізуючи викладене в відзиві, представник відповідача просить позов ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк» про визнання кредитного договору неукладеним та повернення неправомірно стягнутих коштів залишити без задоволення.

Позивач та представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити.

Представник відповідача АТ КБ «ПриватБанк» у судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позову.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов такого висновку.

Частиною 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ст. 16 ЦК Україна кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статтей 81, 83 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Згідно з ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Установлено, що 30.10.2024 на підставі рішення Шевченківського районного суд м. Києва та виконавчого провадження з ОСОБА_1 примусово стягнуто заборгованість за кредитним договором № б/н від 28.07.2023 станом на 22.07.2024 в розмірі 108 338грн 42 ко. та судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 422 грн 40 коп. на користь АТ КП «ПриватБанк» за кредитним договором, який, як зазначає банк, був укладений шляхом підписання електронним підписом через мобільний додаток ОСОБА_1 зазначає, що жодного кредитного договору з АТ КП «ПриватБанк» не укладала, електронним підписом не підписувала, мобільний додаток для оформлення кредитів не використовувала, а самі грошові кошти, отримані внаслідок оформлення кредиту були перераховані на рахунки шахраїв без участі позивача.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України кредитний договір укладеним з моменту підписання сторонами, що передбачає наявність чіткого волевиявлення позивача.

Ураховуючи відсутність підпису позивача чи підтвердження підписання електронним підписом від імені позивача, позивач вважає, що кредитний договір не був укладений у належний спосіб, а отже не породжує для позивача жодних юридичних зобов?язань.

Відтак, ураховуючи те, що кошти були стягнуті без укладеного договору, позивач вважає, що зобов`язання по поверненню цих коштів відсутнє, а саме стягнення є безпідставним.

Тому позивач просить визнати кредитний договір між ОСОБА_1 та АТ КБ «ПриватБанк» неукладненим та стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» на користь позивача 108 338 грн 42 коп. та судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 422 грн 40 коп. безпідставно стягнутих на підставі виконавчого провадження.

Згідно з ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється порядку іншого судочинства.

Відповідно до положення частин 1, 3 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правам та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Принцип свободи договору як один із загальних засад цивільного законодавства декларується в ст. 3 ЦК України.

Згідно з ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. (ст. 627 Цивільного кодексу України)

Відповідно до ч. 3 ст. 6 ЦК України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їхнього змісту або із суті відносин між сторонами.

Перш за все необхідно зазначити, що свобода договору означає право громадян або юридичних осіб та інших суб`єктів цивільного права вступати чи утримуватися від вступу в будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості, наданій сторонам, визначати умови такого договору. Однак під час укладання договору, визначаючи його умови, сторони повинні дотримуватись нормативно-правових актів.

Свобода договору передбачає можливість укладати не лише ті договори, які передбачені нормами чинного цивільного законодавства, а й ті, які законом не передбачені, але в такому разі такий договір не повинен суперечити законодавству. Також принцип свободи договору полягає в можливості особи вільно обирати контрагента.

Згідно з ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є ті умови, без погодження яких договір взагалі не вважається укладеним. Істотні умови договору визначаються в законі, разом з тим ними можуть стати будь-які умови, на погодженні яких наполягає та чи інша сторона. Істотні умови договору відображають природу договору, відсутність будь-якої з них не дає змоги сторонам виконати їх обов`язки, які покладаються на них за договором.

Частини 3 та 5 ст. 203 ЦК України встановлюють, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Частиною 2 статті 639 ЦК України також визначено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно - комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про електронну комерцію» цей Закон регулює правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначений порядок укладення електронного договору.

За частиною 3 цієї статті електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті

Положення частини 6 даної статті Закону передбачають шляхи надання відповіді особи, якій адресова пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт), до яких відноситься: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчиненні дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначені форми підписання електронного правочину: електронним підписом або електронним цифровим підписом відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронним підписом одноразовим ідентифікатором, визначеним Законом; аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Пунктом 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що елекронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Спірний кредитний договір № б/н від 28.07.2023 було підписано ОСОБА_1 за допомогою ОТР пароля надісланого на фінансовий номер телефону клієнта банку, що підтверджує те, що вона погодилась на умови, викладені в договорі, вказані обставини перевірялись та були підтвердженні під час розгляду справи № 761/32020/21, яким задоволено позов АТ КБ «ПриватБАНК» та стягнуто з ОСОБА_1 на користь банку заборгованість за укладеним кредитним договором.

Відтак, суд не бере до уваги доводи позивача щодо не укладення нею кредитного договору № б/н від 28.07.2023. Факт укладення позивачем ОСОБА_1 кредитного договору підтверджується сукупністю досліджених судом доказів.

Щодо твердження позивача, що грошові кошти, отримані внаслідок оформлення кредиту були перераховані на рахунки шахраїв без участі позивача, то суд дійшов такого висновку..

З урахуванням даних, які містяться в матеріалах справи, 02.08.2023 позивач ОСОБА_1 звернулася до Фастівського РУП із письмовою заявою про вчинення кримінального правопорушення, відомості щодо якого було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023111310002283 від 03.08.2023 та кваліфіковано як кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 190 КК України.

Разом з тим, слід зазначити, що позивачем не повідомлено суд чи містять матеріали справи докази того, що грошові кошти, отримані внаслідок оформлення кредиту були перераховані на рахунки шахраїв без участі позивача.

Вирок у кримінальному провадженні чи ухвала суду, які набрали законної сили, та свідчили б про те, що треті особи, заволодівши паспортом позивача (іншими документами, що посвідчують його особу), отримали доступ до електронної пошти, облікових записів з незаконним використанням персональних даних позивача, оформили позику на ім`я позивача, відсутні. Обставини вчинення відносно позивача кримінального правопорушення та непричетності позивача до укладення Договору позики в силу ч. 2 ст. 78 ЦПК України не можуть бути підтверджені іншими, ніж вирок суду, засобами доказування.

Суд бере до уваги доводи представника відповідача про те, що Банком була проведена перевірка обставин щодо укладення невизнаного клієнтом кредитного договору. В ході перевірки було встановлено, що оформлення кредиту було проведено 2023-07-28 в 10:55:15 за заявкою клієнта з особистого кабінету Приват24, та підписано за допомогою Простого електронного підпису. Кошти за кредитом були зараховані на карту для виплат № НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_2 . Далі з картки № НОМЕР_1 здійснені платежі через додаток Приват24 як Р2Р переказ на картки: НОМЕР_2 , НОМЕР_3 (емітовані PJSC ALFA-BANK), НОМЕР_4 , НОМЕР_5 (емітовані MONOBANK) та були підтверджені 3D-Secure. 3-Dsecure(3DS) - протокол розрахунків платіжними картками, який передбачає двофакторну аутентифікацію держателя картки, що дозволяє банку переконатися, що платіж ініціював саме держатель картки, аби захиститися від шахрайських операцій. Під час проведення перевірки здійснено аналіз вибірки, яка була отримана з Програмного комплексу FINNUM та відповідно встановлено, що номер фінансового телефону НОМЕР_6 клієнта ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_7 , не змінювався. Аналізом логів входів в Internet Banking Приват24 (Приват24) клієнта за номером НОМЕР_6 зафіксовано вхід 2023-07-28 09:03:25 з типового пристрою PHONE N20|DOOGEE ANDROID, 9 , та типової ІР-адреси НОМЕР_8 . При цьому, зміну логіну та паролю входу до Приват24 під акаунтом НОМЕР_6 клієнта ОСОБА_1 не виявлено.

За відсутності належних та допустимих доказів на підтвердження відповідних обставин у даній справі відсутні й підстави стверджувати, що позивач не мав волевиявлення та внутрішньої волі на перахування кредитних коштів.

Згідно з частинами 1, 3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з вимогами пунктів 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

У відповідності до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 «Про судове рішення у цивільній справі» враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26.06.2008 зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суда відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010).

Позивачем не надано жодних належних, допустимих, достовірних та достатніх, в розумінні статтей 77-80 ЦПК України, доказів, які б вказували на наявність правових підстав для визнання кредитного договору неукладеним та повернення неправомірно стягнутих грошових коштів, що є похідною недоведеної вимоги про неукладення оспорюваного кредитного договору, тому підстав для задоволення позовних вимог відсутні.

Відтак, з огляду на встановлені судом обставини, а також докази, які містяться в матеріалах справи, враховуючи норми закону, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про необґрунтованість та недоведеність позовних вимог, тому у позові слід відмовити.

Керуючись статтями 263-265, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про визнання кредитного договору неукладеним та повернення неправомірно стягнутих коштів.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В. В. Єрмічова

Оригінал: reyestr.court.gov.ua