Постанова від 28 жовтня 2026 р. у справі №509/4582/26 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 33/813/1831/26

Номер справи місцевого суду: 509/4582/26

Головуючий у першій інстанції Панасенко Є.М.

Доповідач Сегеда С. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.10.2026 року м. Одеса

Суддя Одеського апеляційного суду Сегеда С.М.,

за участю:

секретаря Узун Н.Д.,

захисника ОСОБА_1 – адвоката Босої О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі ВКЗ, матеріали адміністративної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Овідіопольського районного суду Одеської області від 21 серпня 2026 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Овідіопольського районного суду Одеської області від 21 серпня 2026 року

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП) та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі 850,00 грн.

Крім того, ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 17 000,00 грн., з позбавленням його права керування транспортними засобами строком на 1 рік.

На підставі ст. 36 КУпАП, остаточно визначено адміністративне стягнення ОСОБА_1 в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених, тобто у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 грн. з позбавленням його права керування транспортними засобами на строк один рік.

Звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору на підставі п.9 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Відповідно до адміністративних матеріалів, 26 травня 2026 року о 17 год. 08 хв. водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Ford», д.н.з. НОМЕР_1 , в Одеській області, Одеському районі, с. Сухий Лиман, вул. Таїровська, кут вул. Шевченка, не дотримався безпечної швидкості руху, внаслідок чого не справився з керуванням та допустив зіткнення з вантажним автомобілем «Volvo», д.н.з. НОМЕР_2 , з причепом «Pacton», д.н.з. НОМЕР_3 , який рухався в зустрічній смузі. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі – ДТП) транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим водій ОСОБА_1 порушив вимоги п. 12.1 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР), за що передбачена відповідальність ст. 124 КУпАП.

Одночасно, згідно протоколу про адміністративне правопорушення, серії ЕПР1 №676272 від 26 травня 2026 року, водій ОСОБА_1 26 травня 2026 року о 17 год. 08 хв. в Одеській області, Одеському районі, с. Сухий Лиман, вул. Таїровська, кут вул. Шевченка, керував автомобілем «Ford», д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, що виразилося в різкому запаху алкоголю з порожнини рота, нечіткій мові, почервонінні очей.

Від проходження огляду у медичному закладі та від продуття алкотестеру «Драгер» ОСОБА_1 відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР, за що передбачена відповідальність ч.1 ст. 130 КУпАП.

Не погоджуючись із вказаною вище постановою, 31 серпня 2026 року, за допомогою послуг поштового зв`язку, ОСОБА_1 подав на неї апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову суду скасувати, провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130 КУпАП та ст. 124 КУпАП (а.с.49-54).

Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП України апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно з положеннями ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст. 280 КУпАП зазначається, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до ст. 124 КУпАП, порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року.

Визнаючи винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130 та ст.124 КУпАП, суд вважав доведеною його вину зібраними в справі доказами, а саме:

-протоколом про адміністративне правопорушення, серії ЕПР1, № 676265 від 26.05.2026 року (а.с. 22);

-протоколом про адміністративне правопорушення, серії ЕПР1 № 676272, від 26.05.2026 року (а.с. 4);

-схемою місця ДТП, яка сталася 26.05.2026 року (а.с. 23);

-письмовими поясненнями водія ОСОБА_2 (а.с. 6);

-письмовими поясненнями водія ОСОБА_1 (а.с. 7);

-рапортом (а.с. 5);

- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння (а.с. 8);

-актом огляду на стан сп`яніння з використанням спеціально технічних засобів, згідно яким ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння (а.с. 11);

-відеозаписом з місця події (а.с. 16).

Стосовно протоколу про адміністративне правопорушення, серії ЕПР1, № 676265 від 26.05.2026 року, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Стаття 124 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів чи іншого майна. Тобто, умовою відповідальності за вказаною нормою є сукупність наступних обставин: встановлення факту порушення особою ПДР, наслідки у вигляді пошкодження транспортного засобу (засобів) чи іншого майна, а також причинно-наслідковий зв`язок між порушенням ПДР і виявленими пошкодженнями.

Об`єктами правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Об`єктивна сторона правопорушення в даній ситуації виражається у порушенні учасниками дорожнього руху ПДР, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна (матеріальний склад).

Суб`єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу або необережності.

Тобто, умовою відповідальності за вказаною нормою є сукупність наступних обставин: встановлення факту порушення особою ПДР, наслідки у вигляді пошкодження транспортного засобу (засобів) чи іншого майна, а також причинно-наслідковий зв`язок між порушенням ПДР і виявленими пошкодженнями.

Апеляційний суд зазначає, що порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють ПДР , затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.

Пунктами 1.3 та 1.9 ПДР встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

У п. 1.4 ПДР передбачено, що кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила.

В свою чергу, вимоги п. 12.1 ПДР встановлюють, що під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.

На думку суду апеляційної інстанції, суд першої інстанції дослідивши докази, наявні в матеріалах справи та оцінивши їх належним чином, дійшов обґрунтованого висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

На думку суду, є безпідставними доводи апеляційної скарги про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення в зв`язку з не завданням збитків ні транспортному засобу ОСОБА_3 , ні іншим особам, оскільки, матеріалами справи доведено, що внаслідок порушення ОСОБА_1 вимог п. 12.1 ПДР України, було пошкоджено автомобіль «Ford» д.н.з. НОМЕР_1 , який зазнав таких ушкоджень: відірвано переднє ліве колесо, деформовано передній бампер, капот, ліве крило переднє. Автомобіль «Volvo», д.н.з. НОМЕР_2 , з причепом «Pacton», д.н.з. НОМЕР_3 , зазнав таких ушкоджень: деформовано ліве крило на передньому колесі. Схему місця ДТП підписано обома учасниками дорожнього руху без зауважень. Будь - яких доказів на спростування отриманих транспортними засобами пошкоджень, ОСОБА_1 не надав. А не надання працівниками поліції фото чи відео доказів на підтвердження існування наявних пошкоджень транспортних засобів, не свідчить про відсутність пошкоджень, зафіксованих на зворотній схемі місця ДТП.

Що стосується посилань скаржника на порушення працівниками поліції процедури оформлення протоколу про адміністративне правопорушення та додатку до протоколу - схеми місця ДТП, то такі доводи також є необґрунтованими, оскільки зі змісту протоколу вбачається, що він відповідає вимогам ст. 256 КУпАП та Наказу МВС України від 07.11.2015 р № 1395 про затвердження Інструкції оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, як і схема місця ДТП.

Сторона захисту також зауважувала про невідповідність схеми ДТП формі, затвердженій Інструкцією № 1395. Суд апеляційної інстанції вказує, що зазначена схема містить відомості щодо усіх обставин, які підлягають з`ясуванню в цій справі. Зазначена схема підписана ОСОБА_1 , як вже зазначалось вище, без будь-яких заперечень. Відтак зазначена схема є належним і допустимим доказом в цій справі, оскільки містить відомості, які входять до предмету доказування, добровільно підписана ОСОБА_1 , за відсутності порушень приписів діючого законодавства. ОСОБА_1 не оспорював фактичних відомостей, зазначених у цій Схемі, які мають значення для справи, відтак суддя вважає за можливе й необхідне взяти їх до уваги, зокрема й в частині підтвердження факту ДТП та наявності механічних пошкоджень транспортного засобу.

Порушення вимог п. 12.1 ПДР ОСОБА_1 свідчить про порушення правил, встановлених для забезпечення безпеки дорожнього руху, тобто свідчить про протиправну, винну дію ОСОБА_4 , яка посягала на встановлений порядок управління на транспорті, та спричинила пошкодження транспортного засобу. За наслідками такого порушення передбачено адміністративну відповідальність ст. 124 КУпАП, отже, в даному випадку є всі ознаки адміністративного правопорушення, передбачені у ст. 9 КУпАП.

Стосовно протоколу про адміністративне правопорушення серії, ЕПР1, № 676272 від 26.05.2026 року, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.130 КУпАП відповідальність за вказане адміністративне правопорушення настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачі керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Таким чином, зазначена норма передбачає дві форми об`єктивної сторони адміністративного правопорушення, а саме: керування особою транспортним засобом у стані сп`яніння та відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку, а також визначає спеціального суб`єкта - водія транспортного засобу.

За змістом п. 2.5 ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Виконання даного пункту ПДР є обов`язком водія, а не його правом, за відмову від виконання якого передбачена адміністративна відповідальність, незалежно від того водій перебував у стані сп`яніння чи ні.

Відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є самостійною підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.

Водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі (п. 1.10 ПДР).

Пунктом 27 Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспортні» визначено, що керування транспортним засобом - це виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора водія під час навчання учнів водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.

Розглядаючи апеляційну скаргу, апеляційний суд виходить із того, що під керуванням транспортним засобом розуміється умисне виконання особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу в рух та зворушення з місця, а під час руху - для зміни напрямку руху та/чи швидкості і транспортного засобу.

Обставина керування особою транспортним засобом обов`язково належить до предмету доказування під час розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Долучений до матеріалів справи відеозапис хоча і не містить фіксування керування транспортного засобу ОСОБА_1 , що сталося 26 травня 2026 року о 17 год. 08 хв. в Одеській області, Одеському районі, с. Сухий Лиман, вул. Таїровська, кут вул. Шевченка, проте містить інформацію про те, що під час розмови з інспектором поліції, ОСОБА_1 жодним чином не заперечував факт керування транспортним засобом «Ford» д.н.з. НОМЕР_1 , за обставин, викладених у протоколі ЕПР1 № 676272 (18:03:42-18:04:04).

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що у відповідності до ч. 3 ст. 256 КУпАП, у випадку незгоди із обставиною керування, ОСОБА_1 міг скористатися своїм правом та зазначити в протоколі про адміністративне правопорушення, що він не керував транспортним засобом, проте, протокол про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП підписаний ним без будь-яких зауважень (а.с.4).

Апеляційний суд звертає увагу на те, що вимога про необхідність проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння була чіткою і зрозумілою для сприйняття. Ознаки алкогольного сп`яніння, які стали підставою для вимоги про проходження огляду на стан сп`яніння, поліцейськими викладені у протоколі про адміністративне правопорушення. Суд при цьому зважає на те, що підставою для висунення вимоги про необхідність проходження огляду на стан сп`яніння є суб`єктивне припущення поліцейського про перебування особи у стані алкогольного сп`яніння, яке ґрунтується на наявності у особи ознак алкогольного сп`яніння, перелік яких визначений у п.3 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

З відеозапису вбачається, що від працівників поліції неодноразово слідує пропозиція ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння на місці за допомогою Драгер або проїхати в медичний заклад для проходження огляду. Між тим, ОСОБА_1 неодноразово відповідає на пропозиції пройти огляд на стан сп`яніння відмовою (урив.18:04:41-18:05:37).

Також не заслуговують на увагу посилання в апеляційній скарзі на небезперервність відеозаписів та неможливість встановити суть події, оскільки зафіксовані на портативний відеореєстратор обставини події, зокрема, відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в повному та достатньому обсязі дають можливість встановити наявність події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Небезперервність відеозаписів, не спростовує належності фіксації факту правопорушення, у вчиненні якого звинувачується ОСОБА_5 .

Отже, на переконання апеляційного суду, досліджені та покладені в основу рішення суду першої інстанції докази, які були перевірені під час апеляційного розгляду, є належними та допустимими доказами по справі у розумінні ст.251 КУпАП, оскільки складені уповноваженими особами, відповідно до процедури їх збирання та у своїй сукупності дають підстави зробити висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди та керуванні транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, чим було порушено вимоги п.п. 12.1, 2.5 ПДР України при обставинах, встановлених постановою судді Овідіопольського районного суду Одеської області 21.08.2026, тобто у вчиненні ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч.1 ст. 130 КУпАП.

Апеляційний суд враховує, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції про права людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Доводи ж апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди ОСОБА_1 зі складенням щодо нього протоколів та ухваленням постанови судом.

Таким чином, порушень норм матеріального та процесуального права, які б були підставою для скасування постанови суду при її перегляді, апеляційним судом не встановлено.

Керуючись ст.ст. 268, 283, 289, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Овідіопольського районного суду Одеської області від 21 серпня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Одеського апеляційного суду С.М. Сегеда