Вирок від 28 жовтня 2026 р. у справі №522/15797/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 11-кп/813/1858/26

Справа № 522/15797/25

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.10.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

секретар судового засідання ОСОБА_5 ,

за участі:

прокурора - ОСОБА_6 ,

потерпілого - ОСОБА_7 ,

представника потерпілої ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_9 ,

захисника - ОСОБА_10 ,

обвинуваченого - ОСОБА_11 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора Приморської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_12 на вирок Приморського районного суду м. Одеси від 23 лютого 2026 року у кримінальному провадженні за №12024168500000236 від 11.09.2024 року за обвинуваченням:

ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Херсон, громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимий:

- вироком Хаджибейського районного суду м. Одеси від 09.09.2025 року за ч. 1, 2 ст. 190 КК України,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1,2 ст. 190 КК України,

установив:

Зміст оскарженого судового рішення.

Оскарженим вироком суду ОСОБА_11 визнаний винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, 2 ст. 190 КК України, та йому призначене покарання за:

- ч. 1 ст. 190 КК України у виді пробаційного нагляду строком на 3 (три) роки;

- ч. 2 ст. 190 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.

У відповідності до ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначено ОСОБА_11 покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_11 звільнено від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, із встановленням іспитового строку терміном на 2 (два) роки 6 (шість) місяців.

На підставі п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України, покладено на ОСОБА_11 наступні обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за вироком Хаджибейського районного суду м. Одеси від 09.09.2025 року, більш суворим покарання за даним вироком, остаточно призначено ОСОБА_11 покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_11 звільнено від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, із встановленням іспитового строку терміном на 2 (два) роки 6 (шість) місяців.

На підставі п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України покладено на ОСОБА_11 наступні обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;

Запобіжний захід, обраний ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 24.06.2025 року стосовно ОСОБА_11 у вигляді особистого зобов`язання, вирішено вважати таким, що втратив свою чинність.

Цивільний позов, поданий ОСОБА_13 до ОСОБА_11 , про відшкодування шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням, - задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_11 на користь ОСОБА_13 відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 18000 (вісімнадцять тисяч) гривень 00 (нуль) копійок та моральної шкоди у розмірі 10000 (десять тисяч) гривень 00 (нуль) копійок.

Цивільний позов , поданий представником - адвокатом ОСОБА_14 в інтересах ОСОБА_8 , до ОСОБА_11 - задовольнено.

Стягнуто з ОСОБА_11 на користь ОСОБА_8 відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 7000 (сім тисяч) гривень 00 (нуль копійок) та моральної шкоди у розмірі 10000 (десять тисяч) гривень 00 (нуль) копійок.

Цивільний позов, поданий ОСОБА_15 до ОСОБА_11 , про відшкодування шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням, - задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_11 на користь ОСОБА_15 відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 21000 (двадцять одна тисяча) гривень 00 (нуль) копійок та моральної шкоди у розмірі 3000 (три) тисячі гривень 00 (нуль) копійок.

Цивільний позов, поданий ОСОБА_16 до ОСОБА_11 , про відшкодування шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням, - задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_11 на користь ОСОБА_16 відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 10000 (десять) тисяча гривень 00 (нуль копійок) та моральної шкоди у розмірі 10000 (десять тисяч) гривень 00 (нуль) копійок.

Цивільний позов, поданий ОСОБА_17 до ОСОБА_11 , про відшкодування шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням, - задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_11 на користь ОСОБА_17 відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 19000 (дев`ятнадцять тисяч) гривень 00 (нуль копійок) та моральної шкоди у розмірі 10000 (десять тисяч) гривень 00 (нуль копійок).

Цивільний позов, поданий ОСОБА_18 до ОСОБА_11 , про відшкодування шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням, - задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_11 на користь ОСОБА_18 відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 41844 (сорок одна тисяча вісімсот сорок чотири тисячі) гривень 00 (нуль) копійок та моральної шкоди у розмірі 10000 (десять) тисяч гривень 00 (нуль копійок).

Цивільний позов, поданий ОСОБА_19 до ОСОБА_11 , про відшкодування шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням, - задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_11 на користь ОСОБА_19 відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 8000 (вісім тисяч) гривень 00 (нуль) копійок та моральної шкоди у розмірі 10000 (десять тисяч) гривень 00 (нуль копійок).

Цивільний позов, поданий ОСОБА_20 до ОСОБА_11 про відшкодування шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням, - залишений без розгляду.

Також вказаним вироком вирішені питання щодо речових доказів у кримінальному провадженні.

Оскарженим вироком встановлено, що ОСОБА_11 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, маючи умисел на отримання незаконних прибутків, вирішив вчинити кримінальні правопорушення, направлені на заволодіння коштами шляхом обману.

Так, ОСОБА_11 в особі директора ТОВ «ВікнаДверіум», 10.05.2024, перебуваючи за місцем в офісі ТОВ «ВікнаДверіум», за адресою: АДРЕСА_3, діючи з прямим умислом, з корисливих мотивів, маючи на меті заволодіння коштами потерпілої ОСОБА_21 , шляхом обману, повідомив останній про можливість виготовлення та монтажу металопластикових вікон. З метою введення в оману потерпілої щодо дійсних незаконних намірів та задля складення позитивного враження, запропонував її укласти договір про виготовлення та монтаж металопластикових вікон, на що ОСОБА_21 , будучи введеною в оману відносно дійсних намірів ОСОБА_11 , погодилася.

В подальшому 10.05.2024, ОСОБА_11 уклав із ОСОБА_21 в офісі за адресою: АДРЕСА_3, договір від 10.05.2024 за № 2-01 про виготовлення та монтаж металопластикових вікон, загальною вартістю 21 300 гривень.

Надалі, ОСОБА_21 , будучи впевненою в порядності намірів ОСОБА_11 , та не підозрюючи дійсних злочинних намірів останнього, на виконання вищевказаних домовленостей та укладеного договору № 2-01 від 10.05.2024, та будучи введеною в оману відносно дійсних намірів ОСОБА_11 , добровільно передала йому грошові кошти у готівковій формі, у якості передоплати в розмірі 10 300 гривень.

Тим самим, ОСОБА_11 , шляхом обману потерпілої особи, заволодів належними ОСОБА_21 грошовими коштами в сумі 10 300 гривень, на зв`язок більше не виходив, будь-яких ремонтних робіт не виконував, а грошовими коштами розпорядився на власний розсуд, чим спричинив потерпілій особі матеріальну шкоду на вказану суму.

Крім того, ОСОБА_11 в особі директора ТОВ «ВікнаДверіум», 15.06.2024 перебуваючи за місцем офісі ТОВ «ВікнаДверіум», за адресою: АДРЕСА_3, діючи з прямим умислом, повторно, з корисливих мотивів, маючи на меті заволодіння коштами потерпілої ОСОБА_17 , шляхом обману, повідомив останній про можливість виготовлення та монтажу металопластикових вікон. З метою введення в оману потерпілої щодо дійсних незаконних намірів та задля складення позитивного враження, запропонував її укласти договір про виготовлення та монтаж металопластикових вікон, на що ОСОБА_17 , будучи введеною в оману відносно дійсних намірів ОСОБА_11 , погодилася.

В подальшому 15.06.2024, ОСОБА_11 уклав із ОСОБА_17 в своєму офісі за адресою: АДРЕСА_3, договір від 15.06.2024 за №11/02 про виготовлення та монтаж металопластикових вікон, загальною вартістю 44 000 гривень.

Надалі, ОСОБА_17 , будучи впевненою в порядності намірів ОСОБА_11 , та не підозрюючи дійсних злочинних намірів останнього, на виконання вище вказаних домовленостей та укладеного договору № 11/02 від 15.06.2024, та будучи введеною в оману відносно дійсних намірів ОСОБА_11 , добровільно передала йому грошові кошти у готівковій формі та добровільно зі свого рахунку НОМЕР_1 на банківську картку АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_2 на загальну суму 19 000 гривень.

Тим самим, ОСОБА_11 , шляхом обману потерпілої особи, заволодів належними ОСОБА_22 грошовими коштами в сумі 19 000 гривень, на зв`язок більше не виходив, будь-яких ремонтних робіт не виконував, а грошовими коштами розпорядився на власний розсуд, чим спричинив потерпілій особі матеріальну шкоду на вказану суму.

Крім того, ОСОБА_11 в особі директора ТОВ «ВікнаДверіум», 20.06.2024 в денний час доби, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_4, діючи з прямим умислом, з корисливих мотивів, маючи на меті заволодіння коштами потерпілої ОСОБА_23 , шляхом обману, повідомив останній про можливість виготовлення та монтажу металопластикових вікон. З метою введення в оману потерпілу щодо дійсних незаконних намірів та задля складення позитивного враження, запропонував їй укласти договір про виготовлення та монтаж металопластикових вікон, на що потерпіла, будучи введеною в оману відносно дійсних намірів ОСОБА_11 , погодилась.

Того ж дня, ОСОБА_11 , перебуваючи в своєму офісі за адресою: АДРЕСА_4, уклав із ОСОБА_23 договір від 22.06.2024 за № 28 про виготовлення та монтаж металопластикових вікон, загальною вартістю 34 094 гривень. При цьому, ОСОБА_11 , діючи з прямим умислом, повторно, з корисливих мотивів, маючи на меті заволодіння коштами потерпілої шляхом обману, повідомив останній, що потрібно здійснити завдаток у розмірі 17 000 гривень, на що остання надала свою згоду, та будучи введеною в оману відносно дійсних намірів ОСОБА_11 , добровільно передала йому грошові кошти у готівковій формі, у якості передоплати в розмірі 17 000 гривень.

Надалі, в період часу з 01.07.2024 по 18.07.2024, ОСОБА_11 , діючи умисно, з корисливих мотивів, реалізовуючи раніше виниклий злочинний умисел, направлений на незаконне заволодіння чужим майном, шляхом обману, під час особистої зустрічі у вказаному офісі повідомив потерпілій недостовірну інформацію, про те, що необхідні додаткові грошові кошти для виконання її замовлення для проведення монтажних робіт в сумі 7000 гривень на що ОСОБА_23 надала свою згоду. При цьому потерпіла будучи впевненою в порядності намірів ОСОБА_11 , та не підозрюючи дійсних злочинних намірів останнього, на виконання вищевказаних домовленостей, та укладеного договору № 28 від 22.06.2024, та будучи введеною в оману відносно дійсних намірів ОСОБА_11 , добровільно передала йому грошові кошти у готівковій формі, у якості передоплати в розмірі 7 000 гривень.

Тим самим, ОСОБА_11 , шляхом обману потерпілої, заволодів належними їй грошовими коштами в сумі 24 000 гривень, на зв`язок з потерпілою більше не виходив, будь-яких робіт не виконував, а грошовими коштами розпорядився на власний розсуд, чим спричинив потерпілій матеріальну шкоду на вказану суму.

Крім того, ОСОБА_11 в особі директора ТОВ «ВікнаДверіум», на початку 23.06.2024, перебуваючи за місцем офісі ТОВ «ВікнаДверіум», за адресою: АДРЕСА_3, діючи з прямим умислом, повторно, з корисливих мотивів, маючи на меті заволодіння коштами потерпілої ОСОБА_24 , шляхом обману, повідомив останній про можливість виготовлення та монтажу металопластикових вікон. З метою введення в оману потерпілого щодо дійсних незаконних намірів та задля складення позитивного враження, запропонував їй укласти договір про виготовлення та монтаж металопластикових вікон, на що ОСОБА_24 , будучи введеною в оману відносно дійсних намірів ОСОБА_11 , погодилася.

В подальшому 23.06.2024, ОСОБА_11 уклав із ОСОБА_24 в своєму офісі за адресою: АДРЕСА_5, договір від 23.06.2024 за № 16/1 про виготовлення та монтаж металопластикових вікон, загальною вартістю 7 000 гривень.

Надалі, ОСОБА_24 , будучи впевненим в порядності намірів ОСОБА_11 , та не підозрюючи дійсних злочинних намірів останнього, на виконання вищевказаних домовленостей та укладеного договору № 16/1 від 23.06.2024, та будучи введеним в оману відносно дійсних намірів ОСОБА_11 , добровільно передав йому грошові кошти у готівковій формі, у якості передоплати в розмірі 3 500 гривень.

Тим самим, ОСОБА_11 , шляхом обману потерпілої особи, заволодів належними ОСОБА_24 грошовими коштами в сумі 3 500 гривень, на зв`язок більше не виходив, будь-яких ремонтних робіт не виконував, а грошовими коштами розпорядився на власний розсуд, чим спричинив потерпілій особі матеріальну шкоду на вказану суму.

Крім того, ОСОБА_11 в особі директора ТОВ «ВікнаДверіум», 23.06.2024, перебуваючи за місцем офісі ТОВ «ВікнаДверіум», за адресою: АДРЕСА_3, діючи з прямим умислом, повторно, з корисливих мотивів, маючи на меті заволодіння коштами потерпілої ОСОБА_16 , шляхом обману, повідомив останню про можливість виготовлення та монтажу металопластикових вікон. З метою введення в оману потерпілого щодо дійсних незаконних намірів та задля складення позитивного враження, запропонував їй укласти договір про виготовлення та монтаж металопластикових вікон, на що ОСОБА_16 , будучи введеною в оману відносно дійсних намірів ОСОБА_11 , погодилася.

В подальшому 23.06.2024, ОСОБА_11 уклав із ОСОБА_16 в офісі за адресою: АДРЕСА_3, договір від 05.08.2024 за № 80 про виготовлення та монтаж металопластикових вікон, загальною вартістю 19 600 гривень.

Надалі, ОСОБА_16 будучи впевненою в порядності намірів ОСОБА_11 , та не підозрюючи дійсних злочинних намірів останнього, на виконання вище вказаних домовленостей та укладеного договору № 80 від 05.08.2024, та будучи введеною в оману відносно дійсних намірів ОСОБА_11 , добровільно передала йому грошові кошти у готівковій формі, у якості передоплати в розмірі 10 000 гривень.

Тим самим, ОСОБА_11 , шляхом обману потерпілої особи, заволодів належними ОСОБА_16 грошовими коштами в сумі 10 000 гривень, на зв`язок більше не виходив, будь-яких ремонтних робіт не виконував, а грошовими коштами розпорядився на власний розсуд, чим спричинив потерпілій особі матеріальну шкоду на вказану суму.

Крім того, ОСОБА_11 в особі директора ТОВ «ВікнаДверіум 25.07.2024 перебуваючи за місцем офісі ТОВ «ВікнаДверіум», за адресою: АДРЕСА_3, діючи з прямим умислом, повторно, з корисливих мотивів, маючи на меті заволодіння коштами потерпілого ОСОБА_25 , шляхом обману, повідомив останньому про можливість виготовлення та монтаж металопластикових вікон. З метою введення в оману потерпілого щодо дійсних незаконних намірів та задля складення позитивного враження, запропонував йому укласти договір про виготовлення та монтаж металопластикових вікон, на що ОСОБА_25 , будучи введеним в оману відносно дійсних намірів ОСОБА_11 , погодився.

В подальшому 25.07.2024, ОСОБА_11 уклав із ОСОБА_25 в своєму офісі за адресою: АДРЕСА_3, договір від 25.07.2024 за № 71 про виготовлення та монтаж металопластикових вікон, загальною вартістю 23 000 гривень.

Надалі, ОСОБА_25 , будучи впевненим в порядності намірів ОСОБА_11 , та не підозрюючи дійсних злочинних намірів останнього, на виконання вищевказаних домовленостей та укладеного договору № 71 від 25.07.2024, та будучи введеним в оману відносно дійсних намірів ОСОБА_11 , добровільно передав йому грошові кошти у готівковій формі, у якості передоплати в розмірі 13 000 гривень.

Тим самим, ОСОБА_11 , шляхом обману потерпілої особи, заволодів належними ОСОБА_25 грошовими коштами в сумі 13 000 гривень, на зв`язок більше не виходив, будь-яких ремонтних робіт не виконував, а грошовими коштами розпорядився на власний розсуд, чим спричинив потерпілій особі матеріальну шкоду на вказану суму.

Крім того, ОСОБА_11 в особі директора ТОВ «ВікнаДверіум», 29.08.2024, перебуваючи за місцем офісі ТОВ «ВікнаДверіум», за адресою: АДРЕСА_6, діючи з прямим умислом, повторно, з корисливих мотивів, маючи на меті заволодіння коштами потерпілої ОСОБА_13 , шляхом обману, повідомив останній про можливість виготовлення та монтажу металопластикових вікон. З метою введення в оману потерпілій щодо дійсних незаконних намірів та задля складення позитивного враження, запропонував їй укласти договір про виготовлення та монтаж металопластикових вікон, на що ОСОБА_13 , будучи введеною в оману відносно дійсних намірів ОСОБА_11 , погодилась.

В подальшому 29.08.2024, ОСОБА_11 уклав із ОСОБА_13 в своєму офісі за адресою: АДРЕСА_6, договір від 29.08.2024 за № 6 про виготовлення та монтаж металопластикових вікон, загальною вартістю 18 000 гривень.

Надалі, ОСОБА_13 будучи впевненою в порядності намірів ОСОБА_11 , та не підозрюючи дійсних злочинних намірів останнього, на виконання вищевказаних домовленостей та укладеного договору № 12 від 03.09.2024, та будучи введеною в оману відносно дійсних намірів ОСОБА_11 , добровільно передала йому грошові кошти у готівковій формі, у якості передоплати в розмірі 8 000 гривень, та в продовж декількох днів вона добровільно з свого рахунку НОМЕР_3 , здійснила оплату в розмірі 10 000 гривень на рахунок ТОВ «ВікнаДверіум» НОМЕР_4 АТ КБ «ПриватБанк».

Тим самим, ОСОБА_11 , шляхом обману потерпілої особи, заволодів належними ОСОБА_13 грошовими коштами в сумі 18 000 гривень, на зв`язок більше не виходив, будь-яких ремонтних робіт не виконував, а грошовими коштами розпорядився на власний розсуд, чим спричинив потерпілій особі матеріальну шкоду на вказану суму.

Крім того, ОСОБА_11 в особі директора ТОВ «ВікнаДверіум», 01.09.2024, перебуваючи за місцем офісі ТОВ «ВікнаДверіум», за адресою: АДРЕСА_6, діючи з прямим умислом, повторно, з корисливих мотивів, маючи на меті заволодіння коштами потерпілої ОСОБА_15 , шляхом обману, повідомив останній про можливість виготовлення та монтажу металопластикових вікон. З метою введення в оману потерпілої щодо дійсних незаконних намірів та задля складення позитивного враження, запропонував їй укласти договір про виготовлення та монтаж металопластикових вікон, на що ОСОБА_15 , будучи введеною в оману відносно дійсних намірів ОСОБА_11 , погодилась.

В подальшому 01.09.2024, ОСОБА_11 уклав із ОСОБА_15 в своєму офісі за адресою: АДРЕСА_6, договір від 01.09.2024 за № 9 про виготовлення та монтаж металопластикових вікон, загальною вартістю 31 100 гривень.

Надалі, ОСОБА_15 , будучи впевненою в порядності намірів ОСОБА_11 , та не підозрюючи дійсних злочинних намірів останнього, на виконання вищевказаних домовленостей та укладеного договору № 9 від 01.09.2024, та будучи введеною в оману відносно дійсних намірів ОСОБА_11 , добровільно передала йому грошові кошти у готівковій формі, у якості передоплати в розмірі 21 000 гривень.

Тим самим, ОСОБА_11 , шляхом обману потерпілої особи, заволодів належними ОСОБА_15 грошовими коштами в сумі 21 000 гривень, на зв`язок більше не виходив, будь-яких ремонтних робіт не виконував, а грошовими коштами розпорядився на власний розсуд, чим спричинив потерпілій особі матеріальну шкоду на вказану суму.

Крім того, ОСОБА_11 в особі директора ТОВ «ВікнаДверіум», на початку 02.09.2024 перебуваючи за місцем офісі ТОВ «ВікнаДверіум», за адресою: АДРЕСА_6, діючи з прямим умислом, повторно, з корисливих мотивів, маючи на меті заволодіння коштами потерпілого ОСОБА_26 , шляхом обману, повідомив останньому про можливість виготовлення та монтаж металопластикових вікон. З метою введення в оману потерпілого щодо дійсних незаконних намірів та задля складення позитивного враження, запропонував йому укласти договір про виготовлення та монтажу металопластикових вікон, на що ОСОБА_26 , будучи введеним в оману відносно дійсних намірів ОСОБА_11 , погодився.

В подальшому, 03.09.2024 ОСОБА_11 уклав із ОСОБА_26 в своєму офісі за адресою: АДРЕСА_6, договір від 03.09.2024 за № 12 про виготовлення та монтаж металопластикових вікон, загальною вартістю 15 000 гривень.

Надалі, ОСОБА_26 , будучи впевненим в порядності намірів ОСОБА_11 , та не підозрюючи дійсних злочинних намірів останнього, на виконання вищевказаних домовленостей та укладеного договору № 12 від 03.09.2024, та будучи введеною в оману відносно дійсних намірів ОСОБА_11 , добровільно з свого рахунку НОМЕР_5 , 03.09.2024 о 15:10 год. здійснив оплату в розмірі в повному розмірі 15000 гривень на рахунок ТОВ «ВікнаДверіум» НОМЕР_6 АТ КБ «ПриватБанк».

Тим самим, ОСОБА_11 , шляхом обману потерпілої особи, заволодів належними ОСОБА_26 грошовими коштами в сумі 15 000 гривень, на зв`язок більше не виходив, будь-яких ремонтних робіт не виконував, а грошовими коштами розпорядився на власний розсуд, чим спричинив потерпілій особі матеріальну шкоду на вказану суму.

ОСОБА_11 в особі директора ТОВ «ВікнаДверіум», на початку вересня 2024, перебуваючи в своєму офісі ТОВ «ВікнаДверіум» за адресою: АДРЕСА_6, діючи з прямим умислом, повторно, з корисливих мотивів, маючи на меті заволодіння коштами потерпілого ОСОБА_18 , шляхом обману, повідомив останньому про можливість виготовлення та монтаж металопластикових вікон. З метою введення в оману потерпілого щодо дійсних незаконних намірів та задля складення позитивного враження, запропонував йому укласти договір про виготовлення та монтажу металопластикових вікон, на що ОСОБА_18 , будучи введеною в оману відносно дійсних намірів ОСОБА_11 , погодився.

В подальшому, 12.09.2024 ОСОБА_11 уклав із ОСОБА_18 в своєму офісі за адресою: АДРЕСА_6, договір від 12.09.2024 за № 13 про виготовлення та монтаж металопластикових вікон, загальною вартістю 73 384 гривень.

Надалі, ОСОБА_18 , будучи впевненим в порядності намірів ОСОБА_11 , та не підозрюючи дійсних злочинних намірів останнього, на виконання вищевказаних домовленостей та укладеного договору № 13 від 12.09.2024, та будучи введеним в оману відносно дійсних намірів ОСОБА_11 , добровільно передав йому грошові кошти у готівковій формі, у якості передоплати в розмірі 41 000 гривень.

Тим самим, ОСОБА_11 , шляхом обману потерпілої особи, заволодів належними ОСОБА_18 грошовими коштами в сумі 41000 гривень, на зв`язок більше не виходив, будь-яких ремонтних робіт не виконував, а грошовими коштами розпорядився на власний розсуд, чим спричинив потерпілій особі матеріальну шкоду на вказану суму.

Крім того, ОСОБА_11 в особі директора ТОВ «ВікнаДверіум», 04.10.2024, перебуваючи за місцем офісі ТОВ «ВікнаДверіум», за адресою: АДРЕСА_7, діючи з прямим умислом, повторно, з корисливих мотивів, маючи на меті заволодіння коштами потерпілого ОСОБА_27 , шляхом обману, повідомив останньому про можливість виготовлення та монтажу металопластикових вікон. З метою введення в оману потерпілого щодо дійсних незаконних намірів та задля складення позитивного враження, запропонував йому укласти договір про виготовлення та монтаж металопластикових вікон, на що ОСОБА_27 , будучи введеним в оману відносно дійсних намірів ОСОБА_11 , погодився.

В подальшому 04.10.2024, ОСОБА_11 уклав із ОСОБА_27 в офісі за адресою: АДРЕСА_7, договір від 04.10.2024 за № 1 про виготовлення та монтаж металопластикових вікон, загальною вартістю 18 000 гривень.

Надалі, ОСОБА_27 будучи впевненим в порядності намірів ОСОБА_11 , та не підозрюючи дійсних злочинних намірів останнього, на виконання вищевказаних домовленостей та укладеного договору № 31 від 04.10.2024, та будучи введеним в оману відносно дійсних намірів ОСОБА_11 , добровільно передав йому грошові кошти у готівковій формі, у якості передоплати в розмірі 6 400 гривень.

Тим самим, ОСОБА_11 , шляхом обману потерпілої особи, заволодів належними ОСОБА_27 грошовими коштами в сумі 6 400 гривень, на зв`язок більше не виходив, будь-яких ремонтних робіт не виконував, а грошовими коштами розпорядився на власний розсуд, чим спричинив потерпілій особі матеріальну шкоду на вказану суму.

Крім того, ОСОБА_11 в особі директора ТОВ «ВікнаДверіум», на початку жовтня 2024 перебуваючи за місцем офісі ТОВ «ВікнаДверіум», за адресою: АДРЕСА_6, діючи з прямим умислом, повторно, з корисливих мотивів, маючи на меті заволодіння коштами потерпілої ОСОБА_8 , шляхом обману, повідомив останній про можливість виготовлення та монтажу металопластикових вікон. З метою введення в оману потерпілої щодо дійсних незаконних намірів та задля складення позитивного враження, запропонував їй укласти договір про виготовлення та монтаж металопластикових вікон, на що ОСОБА_8 будучи введеною в оману відносно дійсних намірів ОСОБА_11 , погодилась.

В подальшому 08.10.2024, ОСОБА_11 уклав із ОСОБА_8 в своєму офісі за адресою: АДРЕСА_6, договір від 08.10.2024 за № 33 про виготовлення та монтаж металопластикових вікон, загальною вартістю 8 200 гривень.

Надалі, ОСОБА_8 , будучи впевненою в порядності намірів ОСОБА_11 , та не підозрюючи дійсних злочинних намірів останнього, на виконання вищевказаних домовленостей та укладеного договору № 33 від 08.10.2024, та будучи введеною в оману відносно дійсних намірів ОСОБА_11 , добровільно передала йому грошові кошти у готівковій формі, у якості передоплати в розмірі 7 000 гривень

Тим самим, ОСОБА_11 , шляхом обману потерпілої особи, заволодів належними ОСОБА_8 грошовими коштами в сумі 7 000 гривень, на зв`язок більше не виходив, будь-яких ремонтних робіт не виконував, а грошовими коштами розпорядився на власний розсуд, чим спричинив потерпілій особі матеріальну шкоду на вказану суму.

Крім того, ОСОБА_11 в особі директора ТОВ «ВікнаДверіум», на початку вересня 2024, перебуваючи в офісі ТОВ «ВікнаДверіум» за адресою: АДРЕСА_6, діючи з прямим умислом, повторно, з корисливих мотивів, маючи на меті заволодіння коштами потерпілого ОСОБА_19 , шляхом обману, повідомив останньому про можливість виготовлення та монтаж металопластикових вікон. З метою введення в оману потерпілого щодо дійсних незаконних намірів та задля складення позитивного враження, запропонував йому укласти договір про виготовлення та монтажу металопластикових вікон, на що ОСОБА_19 , будучи введеним в оману відносно дійсних намірів ОСОБА_11 , погодився.

В подальшому 15.10.2024, ОСОБА_11 уклав із ОСОБА_19 в своєму офісі за адресою: АДРЕСА_6, договір від 15.10.2024 за № 38 про виготовлення та монтаж металопластикових вікон, загальною вартістю 10 000 гривень.

Надалі, ОСОБА_19 , будучи впевненим в порядності намірів ОСОБА_11 , та не підозрюючи дійсних злочинних намірів останнього, на виконання вищевказаних домовленостей та укладеного договору № 38 від 15.10.2024, та будучи введеним в оману відносно дійсних намірів ОСОБА_11 , добровільно передав йому грошові кошти у готівковій формі, у якості передоплати в розмірі 8 000 гривень.

Тим самим, ОСОБА_11 , шляхом обману потерпілої особи, заволодів належними ОСОБА_19 грошовими коштами в сумі 8 000 гривень, на зв`язок більше не виходив, будь-яких ремонтних робіт не виконував, а грошовими коштами розпорядився на власний розсуд, чим спричинив потерпілій особі матеріальну шкоду на вказану суму.

Крім того, ОСОБА_11 в особі директора ТОВ «ВікнаДверіум», 18.10.2024 перебуваючи за місцем офісі ТОВ «ВікнаДверіум», за адресою: АДРЕСА_6, діючи з прямим умислом, повторно, з корисливих мотивів, маючи на меті заволодіння коштами потерпілого ОСОБА_28 , шляхом обману, повідомив останньому про можливість виготовлення та монтаж металопластикових вікон. З метою введення в оману потерпілого щодо дійсних незаконних намірів та задля складення позитивного враження, запропонував йому укласти договір про виготовлення та монтаж металопластикових вікон, на що ОСОБА_28 , будучи введеним в оману відносно дійсних намірів ОСОБА_11 , погодився.

В подальшому 18.10.2024, ОСОБА_11 уклав із ОСОБА_28 в своєму офісі за адресою: АДРЕСА_6, договір від 18.10.2024 за № 41 про виготовлення та монтаж металопластикових вікон, загальною вартістю 6 500 гривень.

Надалі, ОСОБА_28 , будучи впевненим в порядності намірів ОСОБА_11 , та не підозрюючи дійсних злочинних намірів останнього, на виконання вищевказаних домовленостей та укладеного договору № 41 від 18.10.2024, та будучи введеним в оману відносно дійсних намірів ОСОБА_11 , добровільно передав йому грошові кошти у готівковій формі, у якості передоплати в розмірі 6 000 гривень

Тим самим, ОСОБА_11 , шляхом обману потерпілої особи, заволодів належними ОСОБА_28 грошовими коштами в сумі 6 000 гривень, на зв`язок більше не виходив, будь-яких ремонтних робіт не виконував, а грошовими коштами розпорядився на власний розсуд, чим спричинив потерпілій особі матеріальну шкоду на вказану суму.

Крім того, ОСОБА_11 в особі директора ТОВ «ВікнаДверіум», 22.10.2024 перебуваючи за місцем офісі ТОВ «ВікнаДверіум», за адресою: АДРЕСА_6, діючи з прямим умислом, повторно, з корисливих мотивів, маючи на меті заволодіння коштами потерпілої ОСОБА_20 , шляхом обману, повідомив останній про можливість виготовлення та монтажу металопластикових вікон. З метою введення в оману потерпілої щодо дійсних незаконних намірів та задля складення позитивного враження, запропонував їй укласти договір про виготовлення та монтаж металопластикових вікон, на що Ель ОСОБА_29 , будучи введеною в оману відносно дійсних намірів ОСОБА_11 , погодилась.

В подальшому 23.10.2024, ОСОБА_11 уклав із Ель ОСОБА_29 в своєму офісі за адресою: АДРЕСА_6, договір від 23.10.2024 за № 45 про виготовлення та монтаж металопластикових вікон, загальною вартістю 20 000 гривень.

Надалі ОСОБА_20 , будучи впевненою в порядності намірів ОСОБА_11 , та не підозрюючи дійсних злочинних намірів останнього, на виконання вищевказаних домовленостей та укладеного договору № 45 від 23.10.2024, та будучи введеною в оману відносно дійсних намірів ОСОБА_11 , добровільно шляхом переказу на банківську картку АТ КБ «ПриватБанк», № НОМЕР_7 грошові кошти, у якості передоплати в розмірі 16 000 гривень.

Тим самим, ОСОБА_11 , шляхом обману потерпілої особи, заволодів належними ОСОБА_20 грошовими коштами в сумі 16 000 гривень, на зв`язок більше не виходив, будь-яких ремонтних робіт не виконував, а грошовими коштами розпорядився на власний розсуд, чим спричинив потерпілій особі матеріальну шкоду на вказану суму.

Крім того, ОСОБА_11 в особі директора ТОВ «ВікнаДверіум», 07.11.2024 перебуваючи за місцем офісі ТОВ «ВікнаДверіум», за адресою: АДРЕСА_6, діючи з прямим умислом, повторно, з корисливих мотивів, маючи на меті заволодіння коштами потерпілого ОСОБА_7 , шляхом обману, повідомив останньому про можливість виготовлення та монтаж металопластикових вікон. З метою введення в оману потерпілого щодо дійсних незаконних намірів та задля складення позитивного враження, запропонував йому укласти договір про виготовлення та монтаж металопластикових вікон, на що ОСОБА_7 , будучи введеним в оману відносно дійсних намірів ОСОБА_11 , погодився.

В подальшому 07.11.2024, ОСОБА_11 уклав із ОСОБА_7 в своєму офісі за адресою: АДРЕСА_6, договір від 07.11.2024, № 59 про виготовлення та монтаж металопластикових вікон, загальною вартістю 10 500 гривень.

Надалі, ОСОБА_7 , будучи впевненим в порядності намірів ОСОБА_11 , та не підозрюючи дійсних злочинних намірів останнього, на виконання вищевказаних домовленостей та укладеного договору № 59 від 07.11.2024, та будучи введеним в оману відносно дійсних намірів ОСОБА_11 , добровільно передав йому грошові кошти у готівковій формі, у якості передоплати в розмірі 6500 гривень.

Тим самим, ОСОБА_11 , шляхом обману потерпілої особи, заволодів належними ОСОБА_7 грошовими коштами у сумі 6500 гривень, на зв`язок більше не виходив, будь-яких ремонтних робіт не виконував, а грошовими коштами розпорядився на власний розсуд, чим спричинив потерпілій особі матеріальну шкоду на вказану суму.

Таким чином, встановлені достатні підстави вважати винним ОСОБА_11 , у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України за ознаками: незаконне заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство); та у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190 КК України за ознаками: незаконне заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно.

Вимоги, наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала.

Не погодившись із зазначеним вироком суду першої інстанції, прокурор Приморської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_30 подав апеляційну скаргу, в якій, не оспорюючи фактичні обставини кримінального провадження та кваліфікацію дій обвинуваченого, вважає, що вирок підлягає скасуванню в частині призначення покарання з підстав істотного порушення вимог КПК та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Доводи апеляційної скарги прокурор обґрунтовує тим, що:

-суд першої інстанції при призначенні покарання ОСОБА_11 за ч. 1 ст. 190 КК України у виді пробаційного нагляду не врахував, що таке покарання не може існувати без встановлення відповідних обов`язків;

-звільняючи ОСОБА_11 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, надалі, застосувавши принцип поглинання іспитового строку згідно ч. 4 ст. 70 КК України, а потім вдруге звільняючи особу вже від відбування остаточного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, судом першої інстанції неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність, а саме застосовано закон, який не підлягає застосуванню, що призвело до порушення правил призначення покарання;

-вказані порушення мали своїм наслідком істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, що перешкодило суду першої інстанції ухвалити законне та обгрунтоване судове рішення.

На підставі викладеного прокурор просить скасувати вирок в частині призначення покарання та ухвалити в цій частині новий вирок, яким ОСОБА_11 вважати засудженим:

- за ч. 1 ст. 190 КК України до покарання у виді пробаційного нагляду строком на 3 роки, з покладенням обов`язків на підставі п.п. 1-3 ч. 2 ст. 59-1 КК України: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;

- за ч. 2 ст. 190 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки.

У відповідності до ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим покаранням, остаточно визначити ОСОБА_11 покарання у виді 3 років позбавлення волі.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за вироком Хаджибейського районного суду м. Одеси від 09.09.2025, більш суворим покаранням за даним вироком остаточно визначити ОСОБА_11 покарання у виді 3 років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_11 від відбування призначеного покарання з випробуванням строком на 2 роки 6 місяців та покласти обов`язки передбачені п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

В іншій частині вирок залишити без змін.

Позиції учасників апеляційного розгляду.

В судовому засіданні апеляційного суду прокурор ОСОБА_6 підтримала вимоги апеляційної скарги та просила її задовольнити.

Обвинувачений ОСОБА_11 та захисник ОСОБА_10 не заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора.

Потерпілий ОСОБА_7 та представник потерпілої ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_14 також підтримали вимоги апеляційної скарги прокурора.

Потерпілі ОСОБА_15 , ОСОБА_17 , ОСОБА_19 , ОСОБА_25 , ОСОБА_13 звернулись до апеляційного суду із заявою про розгляд справи без їх участі

Потерпілі ОСОБА_18 , ОСОБА_24 , ОСОБА_16 , ОСОБА_20 , ОСОБА_26 , ОСОБА_8 , ОСОБА_23 , ОСОБА_28 , ОСОБА_21 , ОСОБА_27 , будучи належним чином повідомленими про дату та час апеляційного розгляду, у судове засідання не з`явились, про причини своє неявки суд не повідомили, із заявами та клопотаннями не звертались.

Потерпіла ОСОБА_8 під час апеляційного розгляду була представлена адвокатом ОСОБА_14 .

З огляду на викладене та з урахуванням положень ч. 4 ст. 405 КПК України, якими визначено, що неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності потерпілих.

Заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження та доводи, наведені в апеляційній скарзі, апеляційний суд дійшов висновку про таке.

Мотиви апеляційного суду.

Відповідно до положень статей 7, 9 КПК України зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження. Під час кримінального провадження суд зобов`язаний неухильно додержуватися вимог Конституції України, КПК України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства, практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з вимогами ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Оскільки в апеляційній скарзі прокурором не оспорюються фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення, встановлені судом першої інстанції, доведеність вини та правильність кваліфікації дій обвинуваченого, апеляційний суд не переглядає оскаржений вирок в цій частині.

В ході судового розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції обвинувачений ОСОБА_11 повністю визнав свою вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, у зв`язку із чим, суд обґрунтовано, в порядку ч.3 ст.349 КПК України обмежився допитом обвинуваченого та дослідженням доказів, які характеризують його особу, визнавши недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються.

Порушень під час судового розгляду кримінального провадження в порядку ч.3 ст.349 КПК України судом апеляційної інстанції не встановлено.

Таким чином, апеляційний суд вважає доведеною вину ОСОБА_11 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, а його дії правильно кваліфіковані судом першої інстанції за ч. 1 ст. 190 КК України: незаконне заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство); та за ч. 2 ст. 190 КК України: незаконне заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно.

За вимогами п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 413 КПК України неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування вироку, вважається незастосування судом закону, який підлягає застосуванню, та застосування закону, який не підлягає застосуванню.

Апеляційний суд погоджується з доводами прокурора про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність виходячи з наступного.

Так, оскарженим вироком за ч. 1 ст. 190 КК України ОСОБА_11 призначене покарання у виді пробаційного нагляду строком на 3 (три) роки.

Відповідно до ч.1 ст.59-1 КК України покарання у виді пробаційного нагляду полягає в обмеженні прав і свобод засудженого, визначених законом і встановлених вироком суду, із застосуванням наглядових та соціально-виховних заходів без ізоляції від суспільства.

Згідно з ч.2 ст.59-1 КК України суд покладає на засудженого до пробаційного нагляду такі обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;

3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, а ч. 3 цієї ж статті визначено обов`язки, які можуть бути додатково покладені на засудженого, тобто законодавцем віднесені до дискреційних повноважень суду.

Аналіз указані норми закону, дозволяє дійти висновку, що структура покарання у виді пробаційного нагляду полягає в покладені певних обов`язків на засудженого з визначенням строку, упродовж якого він має їх виконувати, а тому, призначення покарання у виді пробаційного нагляду не може існувати без встановлення відповідних обов`язків.

Призначення покарання у виді пробаційного нагляду без зазначення обов`язків є помилковим, оскільки в такому разі, не виконуються загальні засади призначення покарання, передбачені ст. 65 КК України, та імперативні положення ч. 2 ст. 59-1 КК України.

Саме таке застосування ст. 59-1 КК України визнав правильним Верховний Суд в ухвалі від 03.03.2025 у справі № 182/5470/24.

Таким чином, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_11 покарання за ч. 1 ст. 190 КК України, місцевий суд вказаних вимог не дотримався, чим неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, а саме не застосував закон, який підлягає застосуванню.

Крім того, апеляційний суд погоджується із доводами апеляційної скарги прокурора щодо неправильного застосування місцевим судом положень ст.ст. 70, 75, 76 КК України, що призвело до неправильного застосовання закону України про кримінальну відповідальність, а саме застосовання закону, який не підлягає застосуванню.

Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у своїй постанові від 23.09.2019 року у справі №199/1496/17 визнала такою, що відповідає положенням закону про кримінальну відповідальність наступну правозастосовну позицію.

Кримінально-правові норми, передбачені статтями 70, 75 КК не передбачають окремого порядку призначення покарання за сукупністю злочинів в тих випадках, коли особа, щодо якої було застосоване звільнення від покарання з іспитовим строком, вчинила до ухвалення вироку в першій справі інший злочин, за який вона засуджується до покарання, від відбування якого вона також звільняється з іспитовим строком.

Оскільки самостійне виконання таких вироків не засноване на вимогах закону про кримінальну відповідальність, призначаючи остаточне покарання згідно з вимогами ч. 4 ст. 70 КК, суд має право вмотивовано вирішити питання про звільнення особи від відбування остаточного покарання з випробуванням, та визначити іспитовий строк в порядку та в межах, передбачених ст. 75 КК.

Так, якщо особа, щодо якої було застосоване звільнення від відбування покарання на підставі і в порядку ст. 75 КК, вчинила до ухвалення вироку в першій справі інший злочин, за який вона засуджується до покарання, від відбування якого також звільняється з випробуванням, суд визначає остаточне покарання згідно ч. 4 ст. 70 КК, а також звільняє особу від відбування остаточного покарання, встановивши іспитовий строк за правилами ст. 75 КК.

Системне тлумачення закону про кримінальну відповідальність дає підстави для висновку, що в основу рішення про те, чи може суд при призначенні покарання за сукупністю злочинів, якщо про один із них стало відомо після ухвалення вироку, яким особу засуджено до покарання від відбування якого її звільнено з іспитовим строком, призначити остаточне покарання та звільнити від його відбування з іспитовим строком мають бути покладені засади, визначені статтями 11, 50 КК, механізми реалізації яких закладені в нормах, передбачених статтями 65-87 КК, зокрема і ст. 75 цього Кодексу.

При цьому слід виходити з того, що статтями 70, 72, 75-78 КК не передбачено повне або часткове складання, поглинання іспитового строку. Зазначені в ст. 70 КК правила застосовуються лише до покарань. Дійшовши висновку про можливість виправлення особи без реального відбування покарання та призначивши іспитовий строк при звільненні від його відбування, суд має керуватися виключно положеннями ст. 75 КК, вмотивувавши своє рішення щодо цього.

При призначенні покарання за сукупністю злочинів на підставі ч. 4 ст. 70 КК, суд, виклавши відповідні мотиви, має встановити тривалість іспитового строку (в межах визначених ст. 75 КК), з урахуванням кількості вчинених злочинів, форми вини, виду умислу чи необережності, мотивів та мети, якими керувався винуватий, стадії вчинення злочину, конструкції складу злочину (формальний, матеріальний, усічений), характеру та ступеню суспільної небезпеки вчинених злочинів та особи обвинуваченого, форми та виду співучасті, обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання, тощо.

З огляду на вище викладене, місцевий суд при призначенні ОСОБА_11 покарання у вказаному кримінальному провадженні мав би застосувати наступний алгоритм:

1)на підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупності кримінальних правопорушень призначити покарання за кожне кримінальне правопорушення окремо та визначити остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим;

2)визначити остаточне покарання згідно ч. 4 ст. 70 КК України, з урахуванням вироку Хаджибейського районного суду м. Одеси від 09.09.2025 року;

3)звільнити ОСОБА_11 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк, та покласти на нього обов`язки, передбачені ст. 76 КК України.

Разом з тим, доводи апеляційної скарги прокурора стосовно того, що вирок суду ухвалений з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, апеляційний суд вважає не обґрунтованими з таких підстав.

Згідно з положеннями ст. 412 КПК України, істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення.

В апеляційній скарзі прокурора не зазначені обставини, які свідчать про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Під час апеляційного розгляду апеляційним судом також не встановлено обставин, які свідчать про істотне порушення судом першої інстанції вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили, або могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення.

За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку про те, що в цій частині апеляційна скарга прокурора є необґрунтованою.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 409 та ч.1 ст.413 КПК підставою для скасування судового рішення судом апеляційної інстанції є, зокрема, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Вирішуючи питання щодо процесуального порядку усунення встановлених під час апеляційного розгляду порушень місцевим судом закону України про кримінальну відповідальність, колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду, наведену у постанові від 19 січня 2026 року (справа № 947/27041/24, провадження № 51-2503 км 25), зокрема про таке.

Частиною 1 ст. 408 КПК передбачено, що апеляційний суд змінює вирок місцевого суду лише у передбачених цією нормою випадках, коли при цьому не погіршується становище обвинуваченого. Натомість ч. 1 ст. 420 цього Кодексу містить перелік випадків у яких суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок.

Положеннями ст. 421 КПК передбачено, що обвинувальний вирок, ухвалений судом першої інстанції, може бути скасовано у зв`язку, в тому числі, й з необхідністю застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення чи суворіше покарання, або в інших випадках, коли це погіршує становище обвинуваченого, лише у разі, якщо з цих підстав апеляційну скаргу подали прокурор, потерпілий чи його представник.

Таким чином, системний аналіз статей 408, 420 та 421 КПК вказує на те, що апеляційний суд ухвалює рішення, яким погіршується становище обвинуваченого, у формі вироку, а в решті випадків - у формі ухвали.

Отже, суд апеляційної інстанції, з урахуванням положень КК та правової позиції Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, викладеної, зокрема, в ухвалі від 03 березня 2025 року у справі № 182/5470/24, дійшов висновку про те, що апеляційна скарга прокурора є обґрунтованою, в зв`язку з чим оскаржений вирок суду першої інстанції відносно ОСОБА_11 підлягає скасуванню в частині призначення покарання, з ухваленням в цій частині нового вироку.

Керуючись ст.ст. 370, 404, 405, 407, 409, 413, 420,421,532, 615 КПК України, апеляційний суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу прокурора Приморської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_12 - задовольнити.

Вирок Приморського районного суду м. Одеси від 23 лютого 2026 року у кримінальному провадженні №12024168500000236 від 11.09.2024 року, яким ОСОБА_11 визнаний винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, 2 ст. 190 КК України, - скасувати в частині призначення покарання.

Ухвалити в цій частині новий вирок, яким ОСОБА_11 призначити покарання:

- за ч. 1 ст. 190 КК України у виді пробаційного нагляду строком на 3 роки, з покладенням обов`язків на підставі п.п. 1-3 ч. 2 ст. 59-1 КК України: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;

- за ч. 2 ст. 190 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 роки.

У відповідності до ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим покаранням, остаточно визначити ОСОБА_11 покарання у виді 3 років позбавлення волі.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за вироком Хаджибейського районного суду м. Одеси від 09.09.2025, більш суворим покаранням за даним вироком, остаточно визначити ОСОБА_11 покарання у виді 3 років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_11 від відбування призначеного покарання з випробуванням строком на 2 роки 6 місяців та покласти обов`язки, передбачені п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

В іншій частині оскаржений вирок залишити без змін.

Вирок апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржений в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити засудженому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учасникам судового провадження, які не були присутні в судовому засіданні.

Судді Одеського апеляційного суду

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4