Постанова від 04 жовтня 2026 р. у справі №491/541/26 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 33/813/1716/26

Номер справи місцевого суду: 491/541/26

Головуючий у першій інстанції Желясков О. О.

Доповідач Кравець Ю. І.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.10.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Кравця Ю.І.,

при секретарі судового засідання Гасанової Л.Я.к.,

за участю:

прокурора Щербіни Н.М.

особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ,

захисника Венгера Т.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника Венгера Т.Ю. в інтересах ОСОБА_1 на постанову Ананьївського районного суду Одеської області від 30.07.2026 року, відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; уродженця с. Гандрабури Ананьївського району Одеської області; паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий 20 серпня 2014 року Ананьївським РС ГУ ДМС України в Одеській області; місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ,

- про накладення стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП,

установив

Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлених обставин судом 1-ої інстанції

Зазначеною постановою суду 1-ої інстанції, ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 1 700 (одна тисяча сімсот) грн., а також судовий збір.

Відповідно до постанови суду 1-ої інстанції, ОСОБА_1 , припиняючи з 23 липня 2024 року діяльність на посаді пожежного-рятувальника 10 державної пожежно-рятувальної частини 4 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області, маючи спеціальне звання «сержант служби цивільного захисту», будучи суб`єктом відповідальності за правопорушення, пов`язані з корупцією, відповідно до підпункту «д» пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», в порушення вимог абзацу першого частини другої статті 45 Закону, несвоєчасно, без поважних причин подав 11 січня 2025 року, шляхом заповнення на офіційному вебсайті Національного агентства з питань запобігання корупції декларацію особи, яка припиняє діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями (при звільнені), чим вчинив адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, відповідальність за яке передбачено ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

Вимоги наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи яка її подала

Захисник Венгер Т.Ю. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду, а провадження по справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

В апеляційній скарзі захисник посилається на наступні порушення, допущені при розгляді справи.

Поза увагою суду залишилось те, що протокол складено з порушенням строку, встановленого ч. 2 ст. 254 КУпАП, тобто із запізненням на 69 днів.

Протокол одночасно містить дві різні адреси проживання ОСОБА_1 : «Місце реєстрації: АДРЕСА_2 » та «Місце проживання: АДРЕСА_3 ».

Суд розглянув справу за відсутності особи, присутність якої закон визнає обов`язковою, - всупереч власним, п`ять разів повтореним висновкам, в той час коли висновок суду про «умисне уникнення від явки» прямо спростовується медичними документами.

Суд не прийняв до уваги суперечливе визначення місця вчинення правопорушення (ст. 256 КУпАП) та питання територіальної підсудності.

Суд не встановив обов`язкової ознаки складу адміністративного правопорушення - відсутності поважних причин.

Суд вийшов за межі протоколу і змінив обставини обвинувачення на шкоду апелянту, оскільки вказав, що декларацію належало подати «до 00 годин 00 хвилин 21 серпня 2024 року», в той час коли в протоколі № 58/2026 було зазначено, що декларацію належало подати не пізніше 22.08.2024 року.

Суд зазначив, що «підпунктом «д» пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» до таких суб`єктів віднесені, зокрема, посадові особи начальницького складу служби цивільного захисту». Такої категорії Закон не знає: чинна редакція п.п. «д» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону оперує поняттям «особи начальницького складу служби цивільного захисту», без ознаки «посадові».

Суд наклав штраф у максимальному розмірі санкції ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, що не відповідає даним про особу ОСОБА_1 .

Також, захисник просить перевірити питання дотримання строків, установлених статтею 38 КУпАП, та у разі їх спливу закрити провадження у справі на підставі пункту 7 частини першої статті 247 КУпАП.

Основна позиція захисту: днем виявлення є 11.01.2025 року - день, коли апелянт власними діями вніс до публічного державного реєстру відомості, з яких факт несвоєчасного подання є очевидним, і з якого в силу ст. 51-1 Закону мав бути проведений контроль щодо своєчасності подання. Шестимісячний строк за ч. 4 ст. 38 КУпАП сплив 11.07.2025 року - тобто за десять місяців до складення протоколу. Провадження підлягало закриттю ще судом першої інстанції.

Запасна позиція захисту: днем виявлення є 04.03.2026 року - дата рапорту підполковника поліції Топчія А., у якому прямо зафіксовано, що «встановлено факт порушення вимог ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» … ОСОБА_1 », і дата запитів ДВБ до ГУ ДСНС № 17598-2026 та № 17599-2026. Шестимісячний строк спливає 04.09.2026 року.

На підставі викладеного, захисник просить скасувати постанову суду, а провадження по справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 та його захисник – адвокат Венгер Т.Ю. підтримали доводи апеляційної скарги, просили задовольнити.

Прокурор заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, вважаючи постанову суду законною та обґрунтованою, на підставах, викладених в письмових запереченнях на апеляційну скаргу.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вислухавши учасників процесу, апеляційний суд приходить до висновків про таке.

Мотиви суду апеляційної інстанції

Відповідно до приписів ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Мотивуючи свій висновок про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, суд першої інстанції послався на те, що докази у справі дають суду зробити висновок про наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП.

Згідно ст. 245 КУпАП, провадження по справам про адміністративні правопорушення повинно бути засновано на своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному з`ясуванню обставин справи та вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

За змістом ст. 252 КУпАП оцінка доказів здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Як вбачається з матеріалів справи, судом встановлено, що 25 березня 2021 року ОСОБА_1 ознайомився з антикорупційної пам`яткою співробітника служби цивільного захисту з обмеженнями пов`язаними зі службою в органах цивільного захисту та вимогами антикорупційного законодавства, а саме з вимогами Закону України «Про запобігання корупції» та Кодексу України про адміністративні правопорушення, про що свідчить його власноручний підпис, проставлений у відповідній графі. Так, ОСОБА_1 ознайомлений, зокрема, про адміністративну відповідальність за неподання, несвоєчасне подання декларації (а.с.34-35).

Також, 25 березня 2021 року ОСОБА_1 власноручно підписані попередження щодо ознайомлення з вимогами статті 52 Закону України «Про запобігання корупції» та про недопущення корупційних та пов`язаних з корупцією правопорушень, передбачених Законом України «Про запобігання корупції» (а.с.36).

Наказом начальника Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області від 01 квітня 2021 року № 124 ОСОБА_1 прийнято на службу цивільного захисту, зараховано у кадри Державної служби України з надзвичайних ситуацій, присвоєно спеціальне звання рядовий служби цивільного захисту та призначено з 05 квітня 2021 року пожежним-рятувальником 10 державної пожежно-рятувальної частини 4 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області (а.с.33).

В ході судового розгляду справи встановлено, що 05 квітня 2021 року ОСОБА_1 склав присягу особового складу служби цивільного захисту України (а.с.32).

Наказом т.в.о. начальника Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області від 24 липня 2023 року № 512 молодшому сержанту служби цивільного захисту ОСОБА_1 , пожежному-рятувальнику присвоєно спеціальне звання молодшого начальницького складу – сержант служби цивільного захисту (а.с.37).

Наказом начальника Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області від 23 липня 2024 року № 574 сержанта служби цивільного захисту ОСОБА_1 , пожежного-рятувальника 10 державної пожежно-рятувальної частини 4 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області звільнено із служби цивільного захисту за пунктом 176 підпунктом «9» (за угодою сторін) (а.с.39).

Відтак, ОСОБА_1 є особою, на яку поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції», та є суб`єктом декларування.

Разом з тим, ОСОБА_1 , будучи особою, на яку поширюється дія вказаного Закону України та є суб`єктом декларування, повинен був подати декларацію особи уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, яка припиняє таку діяльність (при звільненні) до 00 годин 00 хвилин 21 серпня 2024 року.

Однак, як вбачається з даних Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, ОСОБА_1 несвоєчасно, без поважних причин, подав декларацію особи уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, яка припиняє таку діяльність (при звільненні) 11 січня 2025 року о 17 годині 50 хвилин, тобто після кінцевої дати подачі такої декларації (а.с.17, 18-27).

Такими діями, ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення пов`язане з корупцією, передбачене ч.1 ст. 172-6 КУпАП, а саме несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функції держави або місцевого самоврядування.

Суд першої інстанції обґрунтовано, на підставі досліджених доказів дійшов висновку про те, що в діях ОСОБА_1 наявні ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 172-6 КУпАП.

Такий висновок суду підтверджується: відомостями зазначеними у протоколі № 58/2026 про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, від 12 травня 2026 року, присягою особового складу служби цивільного захисту України ОСОБА_1 від 05 квітня 2021 року; антикорупційною пам`яткою - ознайомленням з обмеженнями, пов`язаними зі службою в органах цивільного захисту, та вимогами антикорупційного законодавства, а саме з вимогами Закону України «Про запобігання корупції» та Кодексу України про адміністративні правопорушення; попередженнями щодо недопущення корупційних та пов`язаних з корупцією правопорушень, передбачених Законом України «Про запобігання корупції»; витягом з наказу начальника Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області від 01 квітня 2021 року № 124; витягом з наказу начальника Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області від 23 липня 2024 року № 574; скріншотами з офіційного вебсайту Національного агентства з питань запобігання корупції, з яких вбачається, що ОСОБА_1 подав декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави та місцевого самоврядування, яка припиняє таку діяльність (при звільненні) 11 січня 2025 року; письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 20 березня 2026 року (а.с.48-49).

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника на підтримання доводів апеляційної скарги, перевіривши вказані доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності складу адміністративного правопорушення за ч.1 ст. 172-6 КУпАП в діях ОСОБА_1 .

У статті 294 КУпАП України зазначено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Основні мотиви апеляційної скарги захисника Бовбалана О.О. зводяться до того, що судом було порушено його право на захист через розгляд справи за його відсутності, а також, про формальний підхід суду щодо розгляду справи.

Так, адміністративне правопорушення, передбачене ст. 172-6 КУпАП є правопорушенням, пов`язаним з корупцією.

Частиною 3 статті 38 КУпАП визначено, що адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією, може бути накладено протягом шести місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення.

Для встановлення дати виявлення адміністративного правопорушення необхідно дослідити обставини у справі.

Так, ККС ВС у постанові від 28.02.2019 року у справі №149/2498/17 вказав, що «початок перебігу строку накладення адміністративного стягнення слід пов`язувати з днем виявлення правопорушення саме органом, який уповноважений на складання відповідного протоколу про адміністративне правопорушення, як початкового етапу процедури притягнення особи до адміністративної відповідальності. Днем виявлення правопорушення слід також вважати і день, коли до уповноваженого органу надійшли будь-які відомості про можливе вчинення адміністративного правопорушення».

В даній справі уповноваженим органом, який склав протокол про адміністративне правопорушення № 58/2026 від 12.05.2026 року є Одеське управління Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України.

Згідно роздруківки із сайту НАЗК, дата подання ОСОБА_1 декларації вказана 11.01.2025 року (а.с. 17).

Згідно рапорту інспектора Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України Топчія А. від 04.03.2026 року, він просив надати дозвіл на проведення перевірки та здійснення збору інформації факту несвоєчасного подання ОСОБА_1 декларації особи, уповноваженої на виконання функції держави або місцевого самоврядування, при звільненні (а.с.16)

06.05.2026 року начальник Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України направив начальнику Одеського управління ДВБ Національної поліції України матеріали на підставі даних проведення перевірки факту несвоєчасного подання ОСОБА_1 декларації особи, уповноваженої на виконання функції держави або місцевого самоврядування, при звільненні (а.с. 15).

Протокол про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією № 58/2026 складений 12.05.2026 року (а.с. 5-14).

26.05.2026 року адміністративний матеріал відносно ОСОБА_1 було направлено до суду для розгляду (а.с.64).

Постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП судом ухвалено 30.07.2026 (а.с.124-129).

Апеляційний суд зазначає, що дата складення протоколу про адміністративне правопорушення не є тотожною строку виявлення цього правопорушення, передбаченого ст. 38 КУпАП, оскільки в контексті положень ст. 256 КУпАП складення протоколу є фактичним закінченням етапу здійснення перевірки, проте не виявленням ознак адміністративного правопорушення.

Доводи захисника щодо недотримання строку складення протоколу та порушення порядку відібрання пояснень у ОСОБА_1 є необґрунтованими, оскільки само по собі виявлення факту несвоєчасного подання ОСОБА_1 декларації на підставі рапорту підлягало перевірці та не зобов`язувало уповноважену особу скласти протокол у той же день.

В апеляційній скарзі захист висуває дві позиції щодо спливу строку, який передбачений ч.4 ст. 38 КУпАП:

- основна позиція захисту: днем виявлення є 11.01.2025 року — день, коли апелянт власними діями вніс до публічного державного реєстру відомості, з яких факт несвоєчасного подання є очевидним, і з якого в силу ст. 51-1 Закону мав бути проведений контроль щодо своєчасності подання. Шестимісячний строк за ч. 4 ст. 38 КУпАП сплив 11.07.2025 року — тобто за десять місяців до складення протоколу. Провадження підлягало закриттю ще судом першої інстанції.

- запасна позиція захисту: днем виявлення є 04.03.2026 року — дата рапорту підполковника поліції Топчія А., у якому прямо зафіксовано, що «встановлено факт порушення вимог ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» … ОСОБА_1 », і дата запитів ДВБ до ГУ ДСНС № 17598-2026 та № 17599-2026. Шестимісячний строк спливає 04.09.2026 року.

Разом з тим, слід зазначити, що згідно із висновками Верховного Суду (лист від 09.04.2021 № 1089/0/2-21, абз. 1, 2 сторінки 7) виявити адміністративне правопорушення означає установити наявність підстав адміністративної відповідальності за його вчинення, тобто всіх об`єктивних та суб`єктивних ознак відповідного складу правопорушення. Обов`язок установлення вказаного факту, а також його документування, має особа, уповноважена складати протоколи про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією. Окрім того, така особа у різні періоди часу може отримувати різну інформацію про події та факти, що мають відношення до вчинення адміністративного правопорушення (збір документів, інформації, відібрання пояснень тощо). Висновок про те, що виявлено правопорушення, пов`язане з корупцією як сукупність об`єктивних та суб`єктивних ознак, особа, уповноважена складати протокол про таке правопорушення, робить виключно шляхом оформлення та підписання протоколу про вчинення адміністративного правопорушення.

Окрім того, відповідно до роз`яснень НАЗК, зокрема, Листа за вих. №47-09/27771/21 від 26.04.2021, початком обчислення строку виявлення адміністративного правопорушення є момент, коли проаналізовано зібрані фактичні дані та зроблено висновок про наявність у діях особи складу адміністративного правопорушення. Процесуально такий висновок оформлюється у вигляді протоколу. Дії уповноваженої особи, що має право складати протоколи, до моменту його складання можуть свідчити лише про виявлені окремі ознаки правопорушення, проте факт, що виявлене діяння містить склад адміністративного правопорушення, зазначається при складенні протоколу.

З урахуванням викладеного, на переконання апеляційного суду, датою виявлення адміністративного правопорушення, пов`язаного із корупцією, є момент з`ясування всіх необхідних даних, оскільки лише після отримання таких даних можливо встановити всі необхідні ознаки складу адміністративного правопорушення.

Посилання захисника, що днем виявлення є 11.01.2025 року — день, коли апелянт власними діями вніс до публічного державного реєстру відомості, з яких факт несвоєчасного подання є очевидним, і з якого в силу ст. 51-1 Закону мав бути проведений контроль щодо своєчасності подання, апеляційним судом відхиляються як такі, що не ґрунтуються на положеннях законодавства.

На думку апеляційного суду, правоохоронним органом було виявлено адміністративне правопорушення не 04.03.2026 року, коли був складений рапорт інспектора Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України Топчія А., як про це зазначено у скарзі, а з моменту завершення збору доказів, встановлення особою, уповноваженою на складення протоколу про адміністративне правопорушення, фактичних даних для висновку про наявність в діях особи вини у вчиненні правопорушення, встановлення складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного, апеляційний суд дійшов висновку про те, що днем виявлення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, слід вважати 06.05.2026 року (а.с.15), коли уповноваженою особою було отримано всі необхідні дані для встановлення ознак адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, і саме з цієї дати необхідно відраховувати початок 6-ти місячного строку для накладення адміністративного стягнення, який спливає 06.11.2026 року.

Так, обґрунтовуючи запасну позицію, захисник посилається на те, що протокол про адміністративне правопорушення, пов`язаного з корупцією, відносно ОСОБА_1 був складений 12.05.2026 року, тобто лише через два місяці з дня виявлення вчинення правопорушення, а саме: 04.03.2026 року, коли уповноваженому органу був надісланий рапорт підполковника поліції Топчія А. щодо можливого вчинення правопорушення, а тому на момент розгляду справи апеляційним судом минуло більше шести місяців з дня виявлення правопорушення, що також виключає притягнення його до адміністративної відповідальності, у зв`язку із спливом строку, який передбачений ч.4 ст. 38 КУпАП.

Апеляційний суд, в цій частині зауважує, що початок перебігу строку накладення адміністративного стягнення слід пов`язувати з днем виявлення правопорушення саме органом, який уповноважений на складання відповідного протоколу про адміністративне правопорушення, як початкового етапу процедури притягнення особи до адміністративної відповідальності. Днем виявлення правопорушення слід також вважати і день, коли до уповноваженого органу надійшли будь-які відомості про можливе вчинення адміністративного правопорушення».

Враховуючи, що матеріали на підставі даних проведення перевірки факту несвоєчасного подання ОСОБА_1 декларації особи, уповноваженої на виконання функції держави або місцевого самоврядування, при звільненні, з Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України до Одеського управління ДВБ Національної поліції України надійшли 06.05.2026 року, то днем виявлення адміністративного правопорушення є саме 06.05.2026 року.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції зауважує на тому, що на час винесення постанови судом 1-ої інстанції від 30.07.2026 року строки накладення адміністративного стягнення, передбачені ст. 38 КУпАП не спливли, внаслідок чого відсутні передбачені п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП підстави для закриття провадження у справі.

Аналізуючи доводи апеляційної скарги захисника про те, що судовий розгляд проведено за відсутності ОСОБА_1 , чим порушено його право на захист, апеляційним судом встановлено наступне.

Відповідно до приписів ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ст.268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Також, положеннями ч.2 ст.268 КУпАП передбачено, що при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені частиною першою статті 44, статтями 51, 146, 160, 172-4 - 172-9, 173, частиною третьою статті 178, статтями 185, 185-1, статтями 185-7, 187 цього Кодексу, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є обов`язковою. У разі ухилення від явки на виклик органу внутрішніх справ або судді районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду цю особу може бути органом внутрішніх справ (Національною поліцією) піддано приводу.

За приписами ч.1 ст.277 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.

З матеріалів адміністративної справи вбачається, що судові засідання призначались на 16.06.2026 року, 25.06.2026 року, 01.07.2026 року, 08.07.2026 року, 21.07.2026 року, 30.07.2026 року.

Водночас, суд обґрунтовано врахував те, що ОСОБА_1 було відомо про складення відносно нього вищевказаного протоколу про адміністративне правопорушення, та він ознайомлений з місцем їх розгляду, оскільки відомості про це містяться у відповідній графі протоколу, з яким ОСОБА_1 ознайомлений під особистий підпис та копію якого отримав (а.с.14).

В протоколі про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією № 58/2026 від 12 травня 2026 року зазначені адреси проживання ОСОБА_1 : «місце реєстрації: АДРЕСА_1 » та «місце проживання: АДРЕСА_3 ».

Із вказаним протоколом ОСОБА_1 ознайомлений під підпис, що свідчить про те, що він на час складення відносно нього матеріалів не заперечував факт реєстрації за вказаною адресою.

В апеляційній скарзі захисник вказує на те, що згідно витягу з реєстру територіальної громади № 2026/013307593 від 06.08.2026 року, зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_1 з 09 січня 2026 року є: АДРЕСА_3 .

Водночас, апеляційний суд звертає увагу на те, що в матеріалах справи міститься копія паспорту ОСОБА_1 , в якому зареєстрованим місцем проживання є АДРЕСА_1 (а.с. 50 зворот).

Отже, зазначені відомості свідчать про те, що при складенні протоколу про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією № 58/2026 від 12 травня 2026 року ОСОБА_1 було відомо про зміну його місця реєстрації, проте він такі дані органу, уповноваженому на складення протоколу, а саме Одеському управлінню ДВБ Національної поліції України, не повідомив, у зв`язку з чим у суду апеляційної інстанції не має підстав стверджувати, що місцевий суд здійснював судові виклики за неналежними адресами.

При цьому, в матеріалах справи наявні повідомлення ДП «Укрпошта» про неможливість здійснення вручення судової повістки за адресою: АДРЕСА_3 , у зв`язку з відсутністю адресата (а.с. 76).

З огляду на викладені обставини, у зв`язку з неявкою ОСОБА_1 , враховуючи вимоги частини другої статті 268 КУпАП, місцевим судом були винесені постанови про привід останнього у судове засідання, а саме на 25 червня 2026 року (а.с.73), однак вказана постанова суду виконана не була, ОСОБА_1 у судове засідання не прибув. З боку Сектору поліцейської діяльності № 1 відділу поліції № 1 Подільського РУП ГУНП в Одеській області, якому було доручено виконання постанови про привід, пояснень щодо причин невиконання постанови суду не надано.

У зв`язку з цим, 25 червня 2026 року було винесено постанову про повторний привід та розгляд справи було перенесено на 01 липня 2026 року, однак, ОСОБА_1 до суду не прибув (а.с.83). Згідно рапорту співробітника Сектору поліцейської діяльності № 1 відділу поліції №1 Подільського РУП ГУНП в Одеській області здійснити привід ОСОБА_1 в судове засідання не представилось можливим у зв`язку з відсутністю його за місцем свого проживання (а.с.90).

01 липня 2026 року, у зв`язку з неявкою ОСОБА_1 , судом було винесено постанову про привід останнього у судове засідання на 08 липня 2026 року (а.с.93), однак вказана постанова суду виконана не була, ОСОБА_1 у судове засідання не прибув, постанова про його примусовий привід працівниками сектору поліцейської діяльності № 1 відділу поліції № 1 Подільського РУП ГУНП в Одеській області не виконана.

08 липня 2026 року було винесено постанову про привід ОСОБА_1 та розгляд справи було перенесено на 21 липня 2026 року (а.с.102), однак, ОСОБА_1 до суду не прибув, постанова про його примусовий привід працівниками сектору поліцейської діяльності № 1 відділу поліції № 1 Подільського РУП ГУНП в Одеській області не виконана.

Окрім цього, поряд із застосуванням до ОСОБА_1 примусового приводу, останнього додатково було повідомлено про дату, час та місце розгляду справи шляхом надсилання за зареєстрованим місцем його проживання повістки про виклик до суду. Поштове відправлення було отримано ОСОБА_1 18 липня 2026 року, про що свідчить трекінг «Укрпошта» та рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (зворотне), одержане судом 28 липня 2026 року (а.с.109, 120).

21 липня 2026 року, у зв`язку з неявкою ОСОБА_1 , судом було винесено постанову про привід останнього у судове засідання на 30 липня 2026 року (а.с.11-114), постанова про його примусовий привід працівниками сектору поліцейської діяльності № 1 відділу поліції № 1 Подільського РУП ГУНП в Одеській області не виконана, ОСОБА_1 у судове засідання не прибув.

На підставі вказаних обставин, вислухавши думку прокурора, суд 1-ої інстанції прийшов висновку про можливість продовження розгляду справи за відсутності ОСОБА_1 .

Щодо доводів апелянта про те, що судом не враховано, зо згідно з випискою з історії хвороби № 2069/305 (форма № 027/о), виданою КНП «Ананьївська БМЛ», ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у соматичному відділенні (неврологічні ліжка) з 01.07.2026 року по 10.07.2026 року з діагнозом: розповсюджений остеохондроз з переважним ураженням поперекового відділу хребта, дископатія L3–S1, вертеброгенна люмбоішіалгія, стадія загострення, апеляційний суд вважає, що за наявності підстав поважності причин неявки до суду, ОСОБА_1 мав можливість повідомити про це суд, проте таким правом не скористався.

При цьому, апеляційний суд враховує, що судові засідання призначались, як до госпіталізації ОСОБА_1 , так і після, що надавало йому можливість бути особисто присутнім в судових засіданнях при розгляді справи.

Апеляційний суд також враховує, що право на захист ОСОБА_1 дотримано шляхом перевірки постанови суду в апеляційному порядку та забезпечення його особистої участі в апеляційному суді за участю його захисника. Проте, під час розгляду апеляційної скарги, він не надав жодного доказу на спростування змісту протоколу про адміністративне правопорушення та висновків суду першої інстанції щодо фактичних обставин інкримінованого правопорушення.

Також, апеляційний суд враховує, що ОСОБА_1 було достеменно відомо про наявність в провадженні суду матеріалів справи про притягнення його до адміністративної відповідальності, та він свідомо не використав своє право на особисту участь при розгляді справи.

З метою недопущення затягування і відкладення судового розгляду на строк, який перевищує строк розгляду справи встановлений законом, враховуючи практику Європейського суду з прав людини стосовно критеріїв розумних строків є правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; характер процесу та його значення для заявника (рішення у справах «Федіна проти України» від 02.09.2010 року, «Смірнова проти України» від 08.11.2005 року, «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006 року, «Літоселітіс проти Греції» від 05.02.2004 року тощо), а також приймаючи до уваги рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 року у справі «Пономарьов проти України» яким наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження, враховуючи принцип судочинства, зазначений в практиці Європейського Суду з прав людини, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суд прийшов обґрунтованого висновку про розгляд справи на підставі наявних у ній даних чи доказів.

Окрім цього, як зазначив ЄСПЛ у справі "Каракуця проти України" (заява N 18986/06; п.57) Суд неодноразово визначав, що це є обов`язок зацікавленої сторони виявляти особливу уважність, дбаючи про свої інтереси, та вживати необхідних заходів для отримання інформації про рух своєї справи (Teuschler v. Germany, N 47636/99; Sukhorubchenko v. Russia, N 69315/01, § 48; Gurzhyy v. Ukraine, N 326/03.)

Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у п.35 рішення ЄСПЛ у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" визначено, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Подібна позиція цього суду викладена, також у рішеннях у справах "Олександр Шевченко проти України" (заява N 8371/02, п.27, та "Трух проти України" заява N 50966/99), де суд наголосив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Апеляційним судом при розгляді даної справи враховано позицію Верховного Суду відображену в п.34 постанови від 12.03.2019 року по справі №910/9836/18 де зазначено, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що суд, при проведенні судового розгляду в режимі відеоконференції, а також проголошенні вступної та резолютивної частини прийнятих рішень порушив приписи КУпАП (ст. 2 КУпАП), з посиланням на те, що ст. 268 та ст. 277-2, КУпАП не передбачають участі особи в розгляді справи про адміністративне правопорушення в режимі відеоконференції, є, вочевидь, суперечливими, оскільки у поданому 22.09.2026 року клопотання до апеляційного суду про забезпечення участі ОСОБА_1 в судовому засіданні апеляційного суду в режимі відеоконференції, захисник посилався, в тому числі на норми КПК України.

Водночас, апеляційний суд підкреслює, що, коли сторона вимагає скасування або зміни судового рішення, посилаючись на порушення, допущене під час судового провадження, вона має не тільки формально послатися на наявність такого порушення, а й обґрунтувати, що воно істотно позначилося на її можливостях відстоювати свою позицію у справі та/або реалізувати свої права або ж мало вплив на справедливість процесу в цілому.

Щодо доводів апеляційної скарги захисника про те, що суд вийшов за межі протоколу і змінив обставини обвинувачення на шкоду апелянту, оскільки вказав, що декларацію належало подати «до 00 годин 00 хвилин 21 серпня 2024 року», в той час коли в протоколі № 58/2026 було зазначено, що декларацію належало подати не пізніше 22.08.2024 року, апеляційний суд визнає їх формальними, оскільки вони не впливають на суть встановлених фактичних обставин та не спростовують висновку про те, що ОСОБА_1 несвоєчасно, без поважних причин подав саме 11 січня 2025 року, шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції декларацію особи, яка припиняє діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями (при звільнені).

ОСОБА_1 в судовому засіданні апеляційного суду була надана можливість надати особисті пояснення щодо встановлених обставин та спростувати їх, проте, основні доводи зводились до розгляд справи за його відсутності, однак доводів на спростування висновку суду про несвоєчасність, без поважних причин подання декларації 11 січня 2025 року, ним наведено не було.

Таким чином, доводи захисника про порушення права особи на участь у розгляді справи не спростовують встановленого судом факту вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, не ставлять під сумнів наявність його складу та не свідчать про необхідність скасування постанови лише з формальних підстав.

Такими формальними підставами, зокрема є доводи апеляційної скарги про те, що суд зазначив, що «підпунктом «д» пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» до таких суб`єктів віднесені, зокрема, посадові особи начальницького складу служби цивільного захисту» з посиланням на те, що чинна редакція п.п. «д» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону оперує поняттям «особи начальницького складу служби цивільного захисту», без ознаки «посадові».

Вказана описка суду не впливає на суть встановлених фактичних обставин.

Довід апеляційної скарги про відсутність суб`єктивної сторони правопорушення з посиланням на те, що замість встановлення вини, суд застосував презумпцію обізнаності («ознайомлений з антикорупційною пам`яткою», «незнання законів не звільняє від відповідальності», «з 2021 року подавав декларації»), є безпредметним, оскільки виконання обов`язку, передбаченого абз. 1 ч. 2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» не потребує певної мотивації і не залежить від наявності або відсутності будь-якого умислу.

Окрім того, згідно інформації, розміщеної у публічній частині Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, ОСОБА_1 з 2021 року подавав зазначені декларації, що свідчить про його обізнаність з вимогами та порядком декларування.

Таким чином, під час апеляційного розгляду ретельно досліджені доводи апеляційної скарги у співвідношенні із матеріалами справи, а також пояснення особи, що притягається до адміністративної відповідальності, які дають підстави зробити висновок про те, що фактичні обставини справи, встановлені судом 1-ої інстанції об`єктивно та повно та підтверджують наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 172-6 КУпАП.

При накладенні стягнення відповідно до частини другої статті 33 КУпАП судом було враховано характер вчиненого правопорушення, особу порушника (його поведінку), ступінь його вини, майновий стан, відсутність обставин, що обтяжують відповідальність, тому суд вважав за необхідне накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу в межах санкції ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

Так, вирішуючи питання про накладення адміністративного стягнення за вчинення правопорушення, суд в повній мірі дотримався вимог ст.ст. 23, 33 КУпАП, в силу яких стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, поваги до правил співжиття, в дусі додержання законів України, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим порушником, так і іншими особами. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Оскільки суд першої інстанції обґрунтовано застосував стягнення у вигляді штрафу в межах санкції ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, з урахуванням обставин справи, а також даних про особу ОСОБА_1 , апеляційним судом не встановлено порушень в цій частині, як на тому наполягає захисник.

Переглядаючи постанову суду першої інстанції в межах доводів поданої апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що при розгляді даної справи, суддя повно, всебічно і об`єктивно дослідив дані, що містяться в матеріалах справи, належним чином перевірив обставини викладені у протоколі про порушення, пов`язане з корупцією, дав цим обставинам належну оцінку, висновки суду першої інстанції є достатньо аргументованими, апеляційний суд доходить висновку про відсутність підстав повторно відповідати на ті самі аргументи особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, що зазначені і в апеляційній скарзі, при цьому враховуючи, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

Таким чином, під час апеляційного розгляду ретельно досліджені доводи апеляційної скарги у співвідношенні із матеріалами справи, а також пояснення особи, що притягається до адміністративної відповідальності, які дають підстави зробити висновок про те, що фактичні обставини справи, встановлені судом 1-ої інстанції об`єктивно та повно та підтверджують наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 172-6 КУпАП.

У відповідності до припису п. 1 ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін.

Отже, за результатами апеляційного розгляду апеляційний суд вважає, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, тому підстави для задоволення апеляційної скарги захисника Венгера Т.Ю. - відсутні.

Керуючись ст.ст. 7, 172-6, 251, 252, 266, 280, 294 КУпАП, апеляційний суд,

постановив

Апеляційну скаргу захисника Венгера Т.Ю. в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Ананьївського районного суду Одеської області від 30.07.2026 року відносно ОСОБА_1 про накладання стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 172-6 КУпАП – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя Одеського апеляційного суду Ю.І. Кравець