Постанова від 25 жовтня 2026 р. у справі №946/3944/26 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 33/813/1975/26

Номер справи місцевого суду: 946/3944/26

Головуючий у першій інстанції Бурнусус О. О.

Доповідач Копіца О. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.10.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі: головуючого судді Копіци О.В., за участю секретаря судового засідання Стоянової Л.І., захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Волкогонова О.К., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу захисника Волкогонова О.К. на постанову Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської обл. від 14.09.2026 стосовно:

ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

- про накладення стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП

установив:

Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлених судом 1-ої інстанції обставин.

Зазначеною постановою суду 1-ої інстанції ОСОБА_1 було визнано винуватим у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, а також стягнено з нього на користь держави судовий збір у розмірі 665, 60 грн.

Відповідно до постанови суду, 26.05.2026 о 05:33 год. в м. Ізмаїл, вул. Лісова кут вул. Східна, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «ВАЗ 21213», д.н.з. НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп`яніння; огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився у встановленому законодавством порядку на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатору Драгер, результат тесту склав 0,31 ‰ тим самим ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9 «а» ПДР України.

Вимоги, наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала.

В апеляційній скарзі захисник Волкогонов О.К., в інтересах ОСОБА_1 , не погодився із оскаржуваною постановою з огляду на наступні обставини:

- поза увагою суду 1-ої інстанції залишилось те, що працівниками поліції не було задокументовано та доведено належними та допустимими доказами факту порушення ОСОБА_1 таких приписів ПДР України, які б відповідно до ст. 35 Закону України «Про національну поліцію» давали право працівникам поліції здійснити законну зупинку транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , натомість, є сумнівним висновок суду про те, що рішення Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23.07.2021 у справі №136/651/21 не є релевантним, оскільки в даному рішенні, а також у рішенні Харківського апеляційного суду від 31.03.2026 у провадженні №33/818/279/26 зазначено, що поліцейський зобов`язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстав зупинки;

- судом не було надано жодної оцінки показанням допитаної в судовому засіданні свідка ОСОБА_2 , яка пояснила, що вони їхали на риболовлю, за кермо вона сіла за власним бажанням, оскільки ОСОБА_1 повідомив, що він вживав алкоголь напередодні ввечері, проте вона пішла з місця зупинки автомобіля після того, як через хв. 10-15 після зупинки транспортного засобу приїхав інший екіпаж патрульних, серед яких був її знайомий та вона, не бажаючи фігурувати в цій ситуації, залишила місце події після того, як ОСОБА_1 запевнив її, що він візьме керування автомобілем на себе; саме показання даного свідка ОСОБА_2 стосуються ключової обставини справи – встановлення особи, яка фактично керувала транспортним засобом на момент його зупинки;

- висновок суду про те, що відеозаписи підтверджують факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом не відповідає змісту таких відеозаписів, оскільки відеозаписи не є безперервними та містять часовий проміжок приблизно 15 хв., протягом якого відеозапис взагалі відсутній; поза межами відео фіксації залишився рух транспортного засобу безпосередньо перед зупинкою та встановлення особи, яка в цей момент перебувала за кермом; відтак, суд зробив висновок про доведеність факту керування не на підставі безпосередньо встановленого доказами факту, а шляхом припущення та вибіркового оцінювання доказів;

- не доведення факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом свідчить про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, що підтверджується також правовою позицією, викладеною в постанові КАС ВС від 19.02.2020 у справі №204/8036/16-а.

Посилаючись на викладені обставини, захисник Волкогонов О.К. просить постанову суду скасувати та провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 – закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку із відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В судове засідання апеляційного суду ОСОБА_1 не з`явився, не зважаючи на належне та своєчасне сповіщення про дату, час та місце апеляційного розгляду, натомість в судове засідання з`явився його захисник Волкогонов О.К., який не заперечував проти проведення апеляційного розгляду за відсутності ОСОБА_1 .

Враховуючи неяку ОСОБА_1 в судове засідання апеляційного суду, керуючись вимогами ч. 1 ст. 268, ч. 6 ст. 294 КУпАП та з`ясувавши думку захисника, апеляційний суд вважає за можливе апеляційний розгляд проводити за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 .

Заслухавши пояснення ОСОБА_3 , який підтримав вимоги своєї апеляційної скарги та просили її задовольнити, перевіривши її доводи, ретельно дослідивши матеріали справи, апеляційний суд доходить висновків про таке.

Мотиви суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно із ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Стаття 252 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Апеляційний суд критично відноситься до тверджень захисника щодо наявності підстав для закриття провадження стосовно ОСОБА_1 у зв`язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки вони є безпідставними та, навпаки, спростовуються доказами по справі.

Аналіз матеріалів провадження свідчить про те, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП України за кваліфікуючими ознаками: керування транспортним засобам у стані алкогольного сп`яніння повністю доведена та підтверджується наявними в матеріалах справи наступними доказами:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №675704 від 26.05.2026 (а.с. 1), відповідно до якого ОСОБА_1 26.05.2026 о 05:33 год. в м. Ізмаїл, вул. Лісова кут вул. Східна, керував транспортним засобом «ВАЗ 21213», д.н.з. НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп`яніння; огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився у встановленому законодавством порядку на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатору Драгер, результат тесту склав 0,31 ‰, чим порушив вимоги п. 2.9 «а» ПДР України;

- квитанцією приладу «Drager Alcotest 7510» від 26.05.2026 та актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 26.05.2026 (а.с. 2), відповідно до яких ОСОБА_1 пройшов огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, результат огляду склав 0,31 ‰; ОСОБА_1 підписав квитанцію приладу «Drager» та акт огляду;

- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 26.05.2026, відповідно до якого у ОСОБА_1 в результаті огляду, проведеного поліцейським, були виявлені наступні ознаки алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови; від проходження огляду на виявлення стану спяніння в закладі охорони здоров`я ОСОБА_1 відмовився (а.с. 5);

- відеозаписом з портативного відео-реєстратору співробітників патрульної поліції (а.с. 6), на якому зафіксовано огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки автомобіля та його згоду із результатами огляду, а також процес складання стосовно нього протоколу про адміністративне правопорушення.

Так, відповідно до наявного в матеріалах справи відеозапису, який ведеться з патрульної машини співробітників поліції, ОСОБА_1 проходить огляд на виявлення стану алкогольного сп`яніння за допомогою технічного пристрою «Драгер», зокрема, перший раз ОСОБА_1 продуває його неправильно, дує недостатньо довго, після чого поліцейські роз`яснюють йому, як правильно користуватись пристроєм; вдруге ОСОБА_1 продуває пристрій та результат огляду складає 0,31 ‰.

В подальшому, на вимогу ОСОБА_1 співробітники поліції надають йому технічні характеристики пристрою «Драгер», свідоцтво про повірку засобу вимірювальної техніки, яке чинне до 05.11.2026; поліцейський повідомляє ОСОБА_1 про те, що він перебуває у стані алкогольного сп`яніння, просить надати посвідчення водія, а також запитує, чи згоден ОСОБА_1 з результатом огляду, на що останній відповідає ствердно.

Після цього поліцейський повідомляє ОСОБА_1 про те, що стосовно нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а також зазначає, що у ОСОБА_1 виявлений різкий запах алкоголю із порожнини рота, на що останній повідомляє, що в нього з рота завжди такий запах, а також не заперечує того факту, що напередодні ввечері вживав алкогольні напої.

Згодом співробітники поліції роз`яснили ОСОБА_1 його права, передбачені ст.ст. 55, 56, 59, 63 Конституції України, а також ст. 268 КУпАП, а також запропонували йому надати свої пояснення, від чого він відмовився.

Водночас, ОСОБА_1 висловив свої зауваження стосовно неповного заповнення поліцейським акту огляду, після чого співробітник поліції усунув цей недолік, заповнив акт огляду у повному обсязі та ОСОБА_1 поставив свій підпис.

В подальшому співробітники поліції зачитали ОСОБА_1 зміст складеного стосовно нього протоколу про адміністративне правопорушення, повідомили його про тимчасове вилучення посвідчення на право керування транспортними засобами та надання тимчасового дозволу на керування транспортними засобами, після чого ОСОБА_1 проставив свої підписи про ознайомлення з його правами, про отримання тимчасового дозволу на керування транспортним засобом та про ознайомлення зі складеним протоколом, а також йому було вручено копію протоколу.

При цьому, в даному випадку суд апеляційної інстанції вважає слушними посилання захисника на те, що надані співробітниками поліції відеозаписи не містять фіксування самої зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , проте зазначена обставина не може беззастережно свідчити про відсутність в його діях складу інкримінованого йому правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Натомість, аналіз наявного відеозапису із портативного відео-реєстратора співробітників поліції дозволяє дійти висновку про те, що сам ОСОБА_1 на відеозаписі жодного разу не заперечував того, що саме він перебував за кермом транспортного засобу під час його зупинки співробітникам поліції, а також не заперечував того факту, що напередодні вживав алкогольні напої, огляд на виявлення стану алкогольного сп`яніння було проведено за його згодою, внаслідок чого суд апеляційної інстанції зауважує на тому, що сукупність наданих співробітниками поліції доказів достеменно свідчить про те, що саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом та був зупинений співробітниками поліції.

Із зазначених вище підстав апеляційний суд критично відноситься до показань допитаної в судовому засіданні свідка ОСОБА_2 , яка повідомила, що саме вона перебувала за кермом транспортного засобу «ВАЗ 21213», д.н.з. НОМЕР_1 , проте покинула місце події, не бажаючи фігурувати в цій ситуації, оскільки факт керування транспортного засобу даним свідком спростовується зміст наявних в матеріалах справи доказів, а також змістом вищезгаданого відеозапису, на якому ОСОБА_1 не заперечує того, що саме він перебував за кермом автомобіля.

Показання зазначеного свідка ОСОБА_2 суд апеляційної інстанції розцінює як позицію захисту ОСОБА_1 та намаганням уникнути відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Надаючи оцінку твердженням апелянта з приводу відсутності в матеріалах справи доказів допущення ОСОБА_1 порушень ПДР України, які б відповідно до ст. 35 Закону України «Про національну поліцію» надавали працівникам поліції право здійснити законну зупинку транспортного засобу, апеляційний суд зауважує на наступному.

В даному випадку суд апеляційної інстанції, погоджуючись в цій частині із висновком місцевого суду, наголошує на тому, що питання законності здійснення співробітниками поліції зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 та наявності передбачених вимогами ст. 35 Закону України «Про національну поліцію» підстав для зупинки не впливає на вирішення питання про наявність в діях особи складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а також не звільняє особу, яка керує транспортним засобом, від обов`язку виконання вимог п. 2.5 ПДР України та проходження огляду на виявлення стану алкогольного сп`яніння у разі встановлення поліцейськими ознак такого сп`яніння у водія.

Відтак, обставини законності зупинки транспортного засобу працівниками поліції жодним чином не впливають на доведеність факту наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Апеляційний суд критично оцінює посилання захисника на те, що, відповідно до постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23.07.2021 у справі №136/651/21, поліцейський зобов`язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинки ним транспортного засобу, натомість, зазначена захисником судова практика стосувалась адміністративного судочинства, предметом розгляду в даному випадку був адміністративний позов фізичної особи до органу державної влади – Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП (порушення правил розташування транспортних засобів на проїзній частині), тобто зазначене рішення не є релевантним та не стосується правовідносин, учасником яких став ОСОБА_1 під час складання на нього протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відтак, посилання апелянта на судову практику, наведену в апеляційній скарзі, не може бути застосовано до обставин даної справи.

Зазначені вище докази, на переконання апеляційного суду, спростовують доводи апелянта та підтверджують винуватість ОСОБА_1 «поза розумним сумнівом» у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП за кваліфікуючими ознаками: керування транспортним засобом особою у стані алкогольного сп`яніння.

Відповідно до п. 1 ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову – без змін.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга захисника Волкогонова О.К. підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду 1-ої інстанції як законна, обґрунтована та вмотивована – залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 7, 251, 252, 266, 280, 283, 294 КУпАП апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу захисника Волкогонова О.К. – залишити без задоволення.

Постанову Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської обл. від 14.09.2026 про накладення стягнення на ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя Одеського апеляційного суду О.В. Копіца