Постанова від 01 листопада 2026 р. у справі №485/1847/26 — Миколаївський апеляційний суд

Суд: Миколаївський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Категорія: Самовільне залишення військової частини або місця служби

Дата: 01 листопада 2026 р.

Справа: №485/1847/26

Суддя: Біоносенко В. В.

02.11.26

33/812/435/26

Провадження № 33/812/435/26

Категорія: ч. 3 ст. 172-11 КУпАП

Головуючий суду І інстанції суддя Соловйов О.В.

Суддя апеляційного суду Біоносенко В.В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2 листопада 2026 року м. Миколаїв

Суддя Миколаївського апеляційного суду Біоносенко В.В.,

за участю секретаря – Белорукової І.В.

розглянув апеляційну скаргу захисника Собяніної О.В. в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову судді Снігурівського районного суду Миколаївської області від 22 вересня 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є військовослужбовцем Збройних Сил України в/ч НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.172-11 КУпАП і накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500,00 гривень,

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії А3880 № 0072 від 11.09.2026 р.: 10 вересня 2026 року молодший сержант ОСОБА_1 старший оператор відділення управління взводу управління батареї управління 4 дивізіону перехоплювачів безпілотних літальних апаратів військової частини НОМЕР_1 , не повернувся с лікарняної відпустки до базового табору в населений пункт АДРЕСА_2 .

Таким чином, діючи умисно, протиправно, всупереч інтересам служби, в порушення вимог ст.ст.9, 11, 16, 17 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 2-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, п.п. 1,3 ч. 4 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», самовільно, без дозволу командирів, без повідомлення будь-яких поважних причин своєї відсутності, зазначений військовослужбовець не прибув у базовий табір в населеному пункті Новософіївка Баштанського району Миколаївської області.

11 вересня 2026 року близько 15 год. 30 хв. ОСОБА_1 самостійно повернувся до базового табору підрозділу розташованого в населеному пункті Новософіївка Баштанського району Миколаївської області. Після закінчення встановленого строку відпустки за станом здоров`я, військовослужбовець до місця служби у визначений строк не прибув та без поважних причин був відсутній за місцем служби менше трьох діб. У зв`язку, з чим в його діях наявні ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-11 КУпАП.

Постановою суду ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-11 КУпАП і накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500,00 гривень,

Не погодившись із зазначеним рішенням суду захисник Собяніна О.В. в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження, постанову суду першої інстанції скасувати, а провадження у справі закрити за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення та за наявністю рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності за той самий проступок.

Як на підставу для поновлення строку на апеляційне оскарження посилається на те, що справу розглянуто без участі особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, повідомлень про виклик до суду він не отримував, постанову суду було фактично отримано лише 30 вересня 2026 року членом сім`ї апелянта.

Вказує, що тривалість відпустки була неправомірно скорочена командуванням, оскільки відпустка за станом здоров`я була надана ОСОБА_1 на підставі довідки військово-лікарської комісії строком 30 днів. Натомість військовою частиною НОМЕР_1 протиправно було надано відпустку лише на 28 днів. Крім того, командування не ознайомило з наказом та не видало відпускний лист, що виключило можливість належного документального оформлення та фіксації термінів. Також, не було враховано час на проїзд до місця проведення відпустки.

Наголошує, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-11 КУпАП, оскільки 11 вересня 2026 року о 15:30 год. ОСОБА_1 самостійно прибув до базового табору підрозділу, його дії не мали жодного умислу на ухилення від служби.

Зауважує, що судом першої інстанції та командуванням військової частини було повністю проігноровано фундаментальний загально правовий принцип недопустимості подвійного притягнення до юридичної відповідальності за одне й те саме правопорушення. Так, за фактом нібито запізнення з відпустки (події, яка стала підставою для складання протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 172-11 КУпАП), командуванням військової частини НОМЕР_1 вже було проведено службове розслідування та прийнято рішення про притягнення молодшого сержанта ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності. Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) № 248 від 14 вересня 2026 року на апелянта було накладено офіційне дисциплінарне стягнення у виді «суворої догани». Крім того, у зв`язку з цим самим дисциплінарним порушенням та на підставі вищезгаданого наказу апелянта було фактично позбавлено матеріального забезпечення за вересень 2026 року.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, вивчивши матеріали справи апеляційний суд дійшов наступного.

Відповідно до положень ч.2 ст. 294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.

Постанова Снігурівського районного суду Миколаївської області, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-11 КУпАП, була постановлена судом 22 вересня 2026 року, апеляційну скаргу захисником до суду подано 12 жовтня 2026 року, тобто з пропуском, встановленого ст.294 КУпАП десятиденного строку на оскарження постанови.

Як вбачається з матеріалів провадження, особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 не був присутнім в судовому засіданні суду першої інстанції, його не було належним чином повідомлено про час, дату та місце судового розгляду, копію оскаржуваного рішення судом йому було направлено 22.09.2026 року, в матеріалах справи наявне зворотне поштове повідомлення про отримання 30.09.2026 р. копії постанови членом сім`ї.

Оскільки норми КУпАП не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку, то такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи. Враховуючи, що матеріали справи не містять даних, які б спростовували викладені в клопотанні доводи, з метою недопущення порушення права на доступ до правосуддя, суд вважає за можливим визнати причину пропуску строку поважною та поновити строк апеляційного оскарження постанови Снігурівського районного суду Миколаївської області від 22.09.2026 року.

Що стосується прийнятного судом першої інстанції рішення, апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог ст.ст.245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Згідно з положеннями ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожному гарантується право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття справедливого судового розгляду передбачає можливість для особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, бути присутнім на засіданні. Ця можливість випливає із об`єкта і цілі ст.6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, оскільки здійснення цих прав передбачає можливість вказаної особи бути вислуханою, а також необхідність перевірити точність її тверджень і зіставити їх з матеріалами судової справи.

Відповідно до вимог ст.268 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. У разі відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце та час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Однак, вказані вимоги закону судом першої інстанції належним чином виконані не були.

Так, як вбачається з матеріалів провадження, 21.09.2026 р. до суду надійшов протокол про адміністративне правопорушення складений відносно ОСОБА_1 , вказану справу було розподіллено між суддями, передано судді доповідачу та того ж дня справу було призначено до розгляду на 22.09.2026 р. При цьому в матеріалах провадження відсутні будь які відомості щодо належного сповіщення особи, відносно якої складено протокол про місце та час розгляду справи. В подальшому, наступного дня після надходження протоколу про адміністративне правопорушення до суду, справу було розглянуто судом без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за відсутності даних щодо його належного сповіщення.

Отже, на думку суду апеляційної інстанції, не повідомивши належним чином ОСОБА_1 про час та місце розгляду справи, суд першої інстанції, розглянувши справу за його відсутності, обмежив право особи, яка притягується до адміністративної відповідальності на доступ до правосуддя та реалізацію права на захист.

Таким чином, оскільки судом першої інстанції не виконано вимог, щодо належного інформування ОСОБА_1 про розгляд справи, при цьому були грубо порушені вимоги ч.1 ст.268 КУпАП, суд приходить до висновку про необхідність скасування постанови судді Снігурівського районного суду Миколаївської області від 22.09.2026 р. через істотне порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права.

Що стосується суті інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, то апеляційним судом встановлено наступне.

За змістом ст.7 КУпАП, провадження у справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися на основі суворого дотримання законності, а положеннями ст.245 цього ж Кодексу визначено, що завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності з законом.

Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами по справі про адміністративні правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, окрім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності. Тобто підставою для притягнення особи до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення є наявність об`єктивних і суб`єктивних ознак, тобто об`єкта, об`єктивної сторони, суб`єкта та суб`єктивної сторони.

Однак, визнаючи винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-11 КУпАП, суд першої інстанції всупереч вимог ст. ст. 7, 245, 252, 280 КУпАП, належним чином не з`ясував обставини справи, не навів доказів на обґрунтування такого висновку, не оцінив сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття рішення про його винуватість у вчиненні правопорушення, що потягло передчасний висновок про те, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 172-11 КУпАП.

Таке судове рішення апеляційний суд вважає як необґрунтованим, оскільки в ньому відсутня оцінка доказів, на підставі яких судом були встановлені ті чи інші обставини, так і невмотивованим, оскільки в ньому не наведені належні та достатні мотиви та підстави для його ухвалення.

Суть адміністративного правопорушення повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП або нормах інших нормативно-правових актів, якими передбачена відповідальність за вчинення чітко визначених протиправних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Відповідно до протоколу про військове адміністративне правопорушення серії А3880 № 0072 від 11.09.2026 р.: 10 вересня 2026 року молодший сержант ОСОБА_1 старший оператор відділення управління взводу управління батареї управління 4 дивізіону перехоплювачів безпілотних літальних апаратів військової частини НОМЕР_1 , не повернувся с лікарняної відпустки до базового табору в населений пункт АДРЕСА_2 .

Таким чином, діючи умисно, протиправно, всупереч інтересам служби, в порушення вимог ст. 9, 11, 16, 17 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 2-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, п.п. 1,3 ч. 4 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», самовільно, без дозволу командирів, без повідомлення будь-яких поважних причин своєї відсутності, зазначений військовослужбовець не прибув у базовий табір в населеному пункті Новософіївка Баштанського району Миколаївської області.

11 вересня 2026 року близько 15 год. 30 хв. ОСОБА_1 самостійно повернувся до базового табору підрозділу розташованого в населеному пункті Новософіївка Баштанського району Миколаївської області. Після закінчення встановленого строку відпустки за станом здоров`я, військовослужбовець до місця служби у визначений строк не прибув та без поважних причин був відсутній за місцем служби менше трьох діб. У зв`язку, з чим в його діях наявні ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-11 КУпАП.

Раз з цим, відповідальність за самовільне залишення військової служби, а також нез`явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю до трьох діб, передбачена ч.1 ст.172-11 КУпАП.

Натомість ч.3 ст. 172-11 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем (крім строкової військової служби), а також військовозобов`язаним та резервістом під час проходження зборів, а також нез`явлення його вчасно без поважних причин на військову службу у разі призначення або переведення, нез`явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю до десяти діб.

Тобто диспозицією ч.3 ст. 172-11 КУпАП встановлена відповідальність за нез`явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю більше трьох діб, але не більше десяти діб.

З протоколу про адміністративне правопорушення та фабулі викладеного правопорушення ОСОБА_1 інкримінується запізнення з відпустки на 1 добу, тобто нез`явлення з відпустки тривалістю до трьох діб, що не відповідає об`єктивній стороні правопорушення передбаченого за ч.3 ст. 172-11 КУпАП.

За такого, викладена в протоколі суть правопорушення містить суперечності та не підтверджена матеріалам справи.

З огляду на те, що протокол про військове адміністративне правопорушення є документом, який офіційно засвідчує факт вчинення особою неправомірних дій і є одним із джерел доказів та підставою подальшого провадження у справі, апеляційний суд вважає, що складений стосовно ОСОБА_1 протокол про військове адміністративне правопорушення серії А3880 № 0072 від 11.09.2026 р. не може бути визнаний належним та допустимим доказом наявності в його діях складу військового адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-11 КУпАП, оскільки зміст протоколу не відповідає вимогам ст. 256 КУпАП та Інструкції зі складання протоколів та оформлення матеріалів про військові адміністративні правопорушення, а викладена у протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-11 КУпАП, за вчинення яких його притягнуто до відповідальності судом.

Адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтуються на конституційному принципі: презумпції невинуватості (ст.62 Конституції України).

Тягар доведення складу адміністративного правопорушення покладається на адміністративний орган, разом з тим, особа, яка притягається до відповідальності, звільняється від обов`язку доводити свою причетність до скоєння правопорушення.

Враховуючи, що в силу принципу презумпції невинуватості всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачиться на її користь та те, що зміст протоколу про військове адміністративне правопорушення не відповідає вимогам ст.256 КУпАП, а інші надані докази, за відсутності у протоколі належної кваліфікації дій та формулювання суті вчиненого військового адміністративного правопорушення, за відсутності у суду повноважень самостійно змінювати фактичні обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, що інкримінуються особі, не є достатніми для доведення винуватості, апеляційний суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 , у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-11 КУпАП не доведена належними, допустимими та достовірними доказами.

Разом з тим, суд першої інстанції на вказані суперечності не звернув увагу, при цьому в постанові виклав суть правопорушення та відомості, які не відповідають фабулі викладеної в протоколі про адміністративне правопорушення.

Оскільки, навіть з протоколу про адміністративне правопорушення йде мова про не з`явлення з відпустки до трьох діб, дії особи, жодним чином неможливо було б кваліфікувати за ч.3 ст.172-11 КУпАП.

Зважаючи на те, що згідно ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, суд апеляційної інстанції, оцінивши наявні в даній адміністративній справі докази, приходить до висновку про недоведеність поза розумним сумнівом винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-11 КУпАП, у зв`язку з чим справа про адміністративне правопорушення відносно останнього підлягає закриттю на підставі п.1 ст.247 КУпАП - за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.284, 293, 294 КУпАП, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Поновити захиснику Собяніній О.В., яка діє в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - строк на апеляційне оскарження.

Апеляційну скаргу захисника Собяніної О.В. в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - задовольнити.

Постанову судді Снігурівського районного суду Миколаївської області від 22 вересня 2026 року, відносно ОСОБА_1 , - скасувати.

Провадження у справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 172-11 КУпАП.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя Миколаївського

апеляційного суду В.В. Біоносенко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua