Суд: Чернігівський районний суд Чернігівської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: визнання права власності
Дата: 01 листопада 2026 р.
Справа: №748/2014/26
Суддя: Костюкова Т. В.
Провадження №2/748/1724/26
Єдиний унікальний № 748/2014/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
02 листопада 2026 року м. Чернігів
Чернігівський районний суд Чернігівської області у складі:
головуючого судді Костюкової Т.В.
за участю секретаря судового засідання Охріменко К.Я
позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Новобілоуської сільської територіальної громади в особі Новобілоуської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області, третя особа на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог Приватний нотаріус Лисенко Наталія Борисівна, про визнання права власності за набувальною давністю,-
В С Т А Н О В И В:
26.06.2026 р. до Чернігівського районного суду Чернігівської області надійшла позовна заява від позивача до відповідача, в якій позивач просить визнати за нею, ОСОБА_1 за набувальною давністю, право власності на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями в технічному паспорті А-1, 1/2 веранди а-1, 1/2 сарая Б-1, 1/2 льоха б-1 що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1
Позов обґрунтовано тим, що чоловік позивачки ОСОБА_2 з яким вона перебуває у шлюбі з 2014 року загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 . Ії покійний чоловік мав дядька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 та який був рідним братом матері покійного чоловіка- ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 та спадщину після якої прийняв її чоловік ОСОБА_2 на частину домоволодіння що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , отримавши свідоцтво про право на спадщину 28.02.2024 року. В свою чергу ОСОБА_3 який був власником частини домоволодіння що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 будучи в ньому зареєстрованим не проживав, так як фактично мешкав у с. Малиніка Ріпкинського району. У ОСОБА_3 не було ні дружини, ні дітей. Позивачка з покійним чоловіком мешкали у спірному домоволодінні з 2001 року , користувались і на даний час позивачка продовжує користуватися усім будинком за адресою: АДРЕСА_1 та земельною ділянкою для обслуговування будинку. Ії покійним й чоловік ОСОБА_2 був єдиним спадкоємцем ОСОБА_3 , а вона в свою чергу є спадкоємицею померлого чоловіка. У черні 2022 року її чоловік дізнався, що його дядько ОСОБА_3 помер, однак вчасно вступити у спадщину її чоловік не зміг , так як був мобілізований. Лише в серпні 2025 року він звернувся до нотаріуса щоб оформити спадщину на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями в технічному за адресою: АДРЕСА_1 після смерті дядька ОСОБА_3 . Нотаріус зареєструвала заяву, одна 29 вересня 2025 року винесла постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії , в якій було вказано що її чоловік пропустив 6 місячний строк для вступу у спадщину, який сплив 15.02.2017 року . В жовтні 2025 року її покійний чоловік звернувся до Чернігівського районного суду Чернігівської області (справа №748/3469/25) у якій 20.10.2025року винесено ухвалу про відкриття провадження, однак 08 .11.2025 року її чоловік загинув , атому провадження 24.11.2025 року було закрито . Після смерті чоловіка позивачка вступила у спадщину та оформила на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями в технічному за адресою: АДРЕСА_1 , однак іншу частину у даному майні , що належала дядьку її чоловіка ОСОБА_3 вона оформити не може . Оскільки позивачка добросовісно заволоділа чужим майном , понад 20років проживає і добросовісно, відкрито володіє усім житловим будинком АДРЕСА_1 , несе тягар його утримання, дбає про нього, просить визнати за нею право власності на спірну частину будинку за набувальною давністю
Ухвалою судді від 03.07.2026 р. провадження у зазначеній справі відкрито та призначено підготовче засідання на 29.07.2026 р.
Ухвалою від 29 липня 2026 року закрито підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду по суті
Згідно розпорядження керівника апарату Чернігівського районного суду Чернігівської області № 01-12/187 від 01.09.2026 року щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи, встановлено, що враховуючи неможливість продовження розгляду судової справи у зв`язку з призначенням ОСОБА_2 на посаду судді Вищого антикорупційного суду відповідно до Указу Президента України «Про призначення суддів Вищого антикорупційного суду» від 21 серпня 2026 року, на підставі рішення зборів суддів Чернігівського районного суду Чернігівської області від 31.08.2026 року № 4, вказана справ підлягає повторному автоматизованому розподілу.
Згідно із протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Чернігівського районного суду Чернігівської області від 01.09.2026 р. дана справа розподілена судді Костюковій Т.В.
Ухвалою від 02 вересня 2026 року суддя Костюкова Т.В. прийняла справу до свого провадження та призначила судове засідання для розгляду справи по суті на 23 жовтня 2026 року
В судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала з підстав викладених у позові. Пояснила , що вони з покійним чоловіком ОСОБА_2 більше 10 років жили в будинку у АДРЕСА_1 , користувалися майном, несли поточні видатки на його утримання сплачували комунальні послуги. ОСОБА_3 дядько її покійного чоловіка не проживав у будинку, вони з ним не спілкувалися, про його смерть чоловік дізнався випадково, звернувся до нотаріуса оформити спадщину, однак не встиг, так як помер. Їй відомо, що ОСОБА_3 був один раз одружений, про наявність у нього дітей інформацією позивачка не володіє. Просить суд задовольнити позовні вимоги.
Новобілоуська сільська рада явку свого представника в судове засідання не забезпечила, в матеріалах справі міститься клопотання про розгляд справи за відсутності їх представника та розгляду справи за наявними матеріалами ( а.с 60-60 зворот)
Приватний нотаріус Чернігівського районного нотаріального округу Лисенко Наталія Борисівна подала до суду клопотання про розгляд справи а її відсутності ( а.с 83)
23 жовтня 2026 року суд, після оголошення про перехід до стадії ухвалення судового рішення, керуючись положеннями ч.1 ст.244 ЦПК України, відклав ухвалення та проголошення судового рішення до 13 год 50 хв 02 листопада 2026 року.
Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 28.01.1993 року , що видане нотаріусом Чернігівської районної державної нотаріальної контори Завалієвою В.В. та яке зареєстровано в Реєстрі за № 358 вбачається, що спадкоємцями ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 на спадкове майно . що складається з житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами в АДРЕСА_1 є її діти ОСОБА_3 та ОСОБА_6 ( а.с 20-20 зворот)
З дослідженого технічного паспорту на житловий будинок станом на 21.07.2008 року за адресою за адресою: АДРЕСА_1 , що виданий Чернігівським районним бюро технічної інвентаризації власниками майна значаться ОСОБА_3 та ОСОБА_6 ( а.с 11-14)
ІНФОРМАЦІЯ_5 у віці 53 років померла ОСОБА_6 , про що відділом державної реєстрації актів цивільного стану Чернігівського міського управління юстиції в Книзі реєстрації смертей 30.06.2011 року зроблено актовий запис №1636 та видане свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 ( а.с 26)
ОСОБА_6 була матір`ю ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_6 , підтвердженням чого є досліджене свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 ( а.с 10)
ОСОБА_7 прийняв спадщину після смерті матері ОСОБА_6 та отримав свідоцтво про право на спадщину за законом від 28.02.2024 року , яка складається з 1/2 частки житлового будинку з господарськими будівлями в технічному за адресою: АДРЕСА_1 , що належала спадкодавцю на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, що видане ОСОБА_8 державним нотаріусом Чернігівської районної нотаріальної контори 28.01.1993 року за реєстровим №358 право власності по яким зареєстровано Чернігівським районним бюро технічної інвентаризації у Реєстрі прав власності на нерухоме майно 03.11.2008 року за реєстраційним номером №25278711, номер запису 148 в книзі 1, про що видано витяг прл державну реєстрацію права власності на нерухоме майно №20792171 від 03.11.2008 року ( а.с 30,21)
28.02.2024 року була проведена державна реєстрація права власності на 1/2 частки житлового будинку з господарськими будівлями в технічному за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 , підтвердженням чого є Витяг з Державного реєстру речових прав №367775831 від 28.02.2024 року ( а.с 31)
01 лютого 2024 року ОСОБА_2 виготовлено технічний паспорт на житловий будинок у за адресою за адресою: АДРЕСА_1 , що виданий КП «Чернігівське РБТІ`ЧРР, Реєстраційний номер ТІ01:2431-2002-3634-0476, інвентаризаційна справа № 372 (а.с 15-19)
Згідно висновку Чернігівського обласного бюро технічної інвентаризації ринкова вартість будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 станом на 03.06.2026 складає 85746,00 грн ( а.с 45)
З дослідженого витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію смерті №00050789358 від 23.04.2025 року слідує, що ІНФОРМАЦІЯ_7 помер ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_8 , про що виконавчим комітетом Малинівської сільської ради Ріпкинського району Чернігівської області зроблений актовий запис №08 25.08.2016 року ( а.с 28)
Судом встановлено, що постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 29 вересня 2025 року № 195/02-31 відмовлено ОСОБА_2 у видачі після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 свідоцтва про право на спадщину за законом на вище вказану 1/2 частку у праві власності на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала померлому ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 з огляду на те, що строк для прийняття спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 тривав до 15.02.2017 року Постанова мотивована ти, якщо спадкоємець протягом строк, встановленого статтею 1270 ЦК України не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. У відповідно до частини 3 статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.Відповідно до п.п.3.21. п.3 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Мінюсту України №296/5 від 22.02.2012 Спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 Цивільного кодексу, він не заявив про відмову від неї. При цьому відповідно до п.п. 3.22. у разі відсутності у паспорті такого спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем може бути: довідка органу реєстрації місця проживання про те, що місце проживання спадкоємця на день смерті спадкодавця було зареєстровано за однією адресою зі спадкодавцем. Виходячи з наданої довідки ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 був зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_1 , один. Відповідно до підпункту 9 пункту 4 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України Свідоцтво про право на спадщину видається на підставі заяви спадкоємців, які прийняли спадщину. Зважаючи на викладене, керуючись статтями 49,50 Закону України «Про нотаріат » та главою 7 «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» від 22.02.2012 №282/20595 та у зв`язку з відсутністю документа, який би підтверджував прийняття спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 ОСОБА_2 , або документа щодо встановлення йому додаткового строку для прийняття спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 винесена постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії ( а.с.32-32 зворот)
З дослідженої в судовому засіданні ухвали про відкриття провадження від 20.10.2025 року у справі № 748/3469/25 вбачається, що ОСОБА_2 звертався до Чернігівського районного суду з позовом про визначення додаткового строку для прийняття спадщини ( а.с 35-36)
Ухвалою від 24 листопада 2025 року у даній справі провадження було закрито у зв`язку з тим, що ОСОБА_2 помер ( а.с 37-38)
Спадщину після смерті ОСОБА_2 , яка складається з на 1/2 частки житлового будинку з господарськими будівлями в технічному за адресою: АДРЕСА_1 згідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 26.05.2026 року прийняла дружина померлого ОСОБА_1 , право власності на яке було зареєстровано 26.05.2026 року у Державному реєстрі речових прав, підтвердженням чого є Витяг з Державного реєстру речових прав ( а.с 41,42,43)
З довідки Халявинського старостинського округу Новобілоуської сільської ради №105 від 29.05.2026 року слідує, що ОСОБА_9 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання якого було зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 за даною адресою з 2000 року не проживав ( а.с 7)
З довідки архівного відділу Чернігівської районної державної адміністрації №123717 від 17.06.2009 року в архівному фонді Халявинської сільської ради в протоколі засідання виконавчого комітету від 17 червня 1993 року в рішенні №21 «Про приватизацію земельних ділянок» виконком вирішив передати безоплатно у приватну власність для обслуговування житлового будинку земельну ділянку ОСОБА_3 площею, 0,25 га. ( а.с 9)
З довідки виконавчого комітету Халявинської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області №62 від 31.01.2012 року слідує, що згідно погосподарської книги №3 на 2011-2015 роки за адресою АДРЕСА_1 у користуванні ОСОБА_2 та ОСОБА_3 обліковується земельна ділянка площею 0,25 га ( а.с 8)
З довідки Халявинського старостинського округу Новобілоуської сільської ради №106 від 29.05.2026 року слідує, що померлий ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 з 2001 року постійно проживав з дружиною ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 та користувалися житловим будинком та земельною ділянкою ( а.с 44)
Також на а.с 47 долучені квитанції за 2024 рік , які частково накладені один на одного та з яких встановити об`єктивну інформацію не вбачається за можливе. В судовому засіданні позивачка надала пояснення, що дані квитанції підтверджують оплату за виготовлення технічного паспорту на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , що замовлений її чоловіком 01 лютого 2024 року
З відповіді №2963675 від 01.07.2026 року вбачається, що ОСОБА_1 з 24.06.2026 року зареєстрована за адресою АДРЕСА_2 ( а.с 50)
Позивач звертаючись до суду просить визнати за нею право власності на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 належну ОСОБА_3 .
З Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі №82255590 від 19.08.2025 року вбачається,що до майна померлого ОСОБА_3 була заведена спадкова справа №28/2025 ( а.с 33)
Під час судового розгляду судом роз`яснено право позивачки подавати перед судом клопотання на витребування матеріалів спадкової справи до майна померлого ОСОБА_3 28/2025 , однак позивачка зауважила, що не вбачає необхідності витребувати спадкову справу, з огляду на те, що всі докази містяться в матеріалах справи.
Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно з частиною першою статті 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК України.
Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 Цивільного кодексу України, а саме: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).
Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до статті 344 ЦК України, слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.
Отже, йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю.
Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об`єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий). Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю якщо воно має такий правовий режим, тобто є об`єктом нерухомості, який прийнято в експлуатацію.
Відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов`язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник.
Давнісне володіння є безперервним, якщо воно не втрачалося володільцем протягом усього строку, визначеного законом для набуття права власності на майно за набувальною давністю. Давнісне володіння має бути безперервним протягом певного строку, тобто бути тривалим. Тривалість володіння передбачає, що має спливти визначений у Цивільному кодексі України строк, що різниться залежно від речі (нерухомої чи рухомої), яка перебуває у володінні певної особи. Для нерухомого майна такий строк складає десять років.
Отже, набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності.
При вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, необхідним є встановлення, зокрема, добросовісності та безтитульності володіння. Наявність у володільця певного юридичного титулу унеможливлює застосування набувальної давності. При цьому безтитульність визначена як фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Отже, безтитульним є володіння чужим майном без будь-якої правової підстави. Натомість володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.
Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2019 року у справі №910/17274/17, а також у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 01 серпня 2018 року у справі №201/12550/16-ц, від 27 червня 2019 року у справі №175/2338/16-ц, від 22 лютого 2021 року у справі №607/21758/19.
У постанові від 01 серпня 2018 року у справі № 201/12550/16-ц, провадження № 61-19156св18 Верховний Суд зазначив, що при вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, необхідним є встановлення, зокрема, добросовісності та безтитульності володіння. Наявність у володільця певного юридичного титулу унеможливлює застосування набувальної давності. При цьому безтитульність визначена як фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Отже, безтитульним є володіння чужим майном без будь-якої правової підстави. Натомість володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 травня 2019 року у справі № 910/17274/17, провадження № 12-291гс18 не знайшла підстав для відступлення від наведених висновків Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, оскільки за змістом ч.1 ст.344 ЦК України добросовісність особи має існувати саме на момент заволодіння нею чужим майном, що є однією з умов набуття права власності на таке майно за набувальною давністю. Після заволодіння чужим майном на певних правових підставах, які в подальшому відпали, подальше володіння особою таким майном має бути безтитульним, тобто таким фактичним володінням, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Адже володіння майном на підставі певного юридичного титулу виключає застосування набувальної давності, оскільки у цьому разі володілець володіє майном не як власник.
Давність володіння є добросовісною, якщо особа при заволодінні майном не знала і не повинна була знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.
За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.
Позов про право власності за давністю володіння не може заявляти особа, яка володіє майном за волею власника і завжди знала, хто є власником.
До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 10 січня 2023 року у справі № 278/2443/18 (провадження № 61-19963св21), від 01 листопада 2023 року у справі № 369/2190/22 (провадження № 61-3246св23).
Встановивши, що ОСОБА_1 достовірно знала та зазначила у своїй позовній заяві про те, що власником 1/2 частини житлового будинку з господарськими будівлями що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 був ОСОБА_3 , після якого заведена спадкова справа , позивачка обізнана відносно того, хто є власником житлового будинку, яка є предметом спору та на яку вона просить визнати право власності за набувальною давністю, тому не можна вважати володіння позивачем будинком, яка залишилась після смерті ОСОБА_3 добросовісним.
В судовому засіданні ОСОБА_10 знаючи, що після смерті ОСОБА_3 була відкрита спадкова справа не заявила клопотання про її витребування для дослідження судом
Більше того, сторона позивача не заперечує і підтверджує факт того, що ОСОБА_1 з покійним чоловіком ОСОБА_2 увесь час володіння частиною будинку достовірно знали, що вказана частина нерухомого майна належить дядькові померлого чоловіка ОСОБА_3 , як спадкове майно після смерті матері ОСОБА_5 , що виключає ознаку добросовісності володіння, а тому і правові підстави для набуття права власності на майно за набувальною давністю.
Під час судового розгляду позивачка вказала, що ОСОБА_3 був одружений, про наявність дітей їй інформація невідома.
В позовні заяві позивачка стверджувала, що з 2001 року вони з чоловіком мешкали у домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1 сплачуючи комунальні послуги, однак до суду на підтвердження даних обставин надана лише одна квитанція ( а.с 46) , про сплату комунальних послуг на 2023 рік за адресою: АДРЕСА_1
Наявність довідки Халявинського старостинського округу Новобілоуської сільської ради №106 від 29.05.2026 року про, те, що померлий ОСОБА_2 разом з дружиною ОСОБА_1 постійно з 2001 року проживали без реєстрації за адресою АДРЕСА_1 не є самостійною підставою для задоволення позову.
Доводи позивачки про те, що вона добросовісно, відкрито та безперервно володіла частиною будинку належних дядькові покійного чоловіка ОСОБА_3 , підтримувала їх належний стан, а тому є всі підстави для визнання за ним права власності на спірну частину будинку є безпідставними, оскільки сам по собі факт користування нерухомістю та вчинення дій щодо її утримування, не є підставою для виникнення права власності за набувальною давністю за відсутності ознаки добросовісності.
За встановлених обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 не доведені належними та допустимими доказами та заявлені з невірно обраним способом захисту, оскільки застосування норм статті 344 ЦК України до спадкових відносин є підміною інституту спадкового правонаступництва інститутом набувальної давності, а тому задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 18, 76-82, 141, 263-265 ЦПК України, ст. 316, 344 ЦК України, суд
УХВАЛИВ:
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Новобілоуської сільської територіальної громади в особі Новобілоуської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області, третя особа на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог Приватний нотаріус Лисенко Наталія Борисівна, про визнання права власності за набувальною давністю - відмовити
Рішення може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , НОМЕР_3 , АДРЕСА_2
Відповідач: Новобілоуська сільська рада Чернігівського району Чернігівської області, ЄДРПОУ 04411898, місцезнаходження, Чернігівська область, Чернігівський район, с. Новий Білоус, вул. Свиридовського, 54
Третя особа на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог Приватний нотаріус Лисенко Наталія Борисівна, м. Чернігів, проспект Миру,12
Суддя Т.В.Костюкова
Оригінал: reyestr.court.gov.ua