Суд: Новозаводський районний суд м. Чернігова
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: споживчого кредиту
Дата: 29 жовтня 2026 р.
Справа: №751/8153/26
Суддя: Діденко А. О.
Справа №751/8153/26
Провадження №2/751/3161/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 жовтня 2026 року місто Чернігів
Новозаводський районний суд міста Чернігова
в складі: головуючого-судді Діденко А.О.,
секретаря судового засідання Рак Я.М.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості.
Заявлені вимоги обґрунтовує тим, що відповідач не виконує належним чином умови кредитного договору.
Новозаводський районний суд м. Чернігова ухвалою від 27 серпня 2026 року відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
10.08.2026 відповідач надав відзив, у якому вказав, що позовні вимоги щодо стягнення заборгованості по тілу отриманого кредиту визнаю в повному обсязі. Не погоджується з позовними вимогами позивача в частині стягнення процентів(пені,штрафів) за користування кредитом, оскільки вони нараховані всупереч вимогам чинного законодавства України. Кредитний договір був укладений у 2020 році. На момент його укладення він вже проходив військову службу за контрактом. Військову службу він розпочав у 2018 році, у 2019 році уклав контракт на проходження військової служби строком на три роки та проходив службу за контрактом до 17 серпня 2021 року. Після закінчення контракту був звільнений з військової служби, а у 2022 році був призваний за мобілізацією, яку проходить по теперішній час. Оскільки на момент укладення кредитного договору він був військовослужбовцем та проходив військову службу за контрактом, нарахування позивачем процентів, пені та штрафів є неправомірним, а вимоги про їх стягнення є безпідставними. Окрім цього, просить зменшити розмір судових витрат.
Представник позивача у судове засідання не з`явився, на адресу суду надіслав заяву у якій просив справу слухати у його відсутність, позов підтримує у повному обсязі, також зазначив, що у разі неявки у судове засідання відповідача, не заперечує проти розгляду справи з винесенням заочного рішення.
Відповідач у судове засідання не з`явився, про причини неявки суду не повідомив, про дату та час судового засідання був повідомлений шляхом направлення повістки на встановлену судом та зазначену у позові адресу зареєстрованого місця проживання. Надав до суду заяву про розгляд справи без його участі.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, суд дійшов до таких висновків.
12 червня 2020 року відповідач подав до ТОВ «Споживчий центр» погоджено заявку, яка є невід`ємною частиною пропозиції на укладення кредитного договору. Згідно заявки сума кредиту складає 8 000 грн 00 коп., строк кредитування за умовою «Короткий кредит» - 14 календарних дні, проценти у розмірі 2 240 грн 00 коп. сплачуються до 25.06.2020 року; строк кредитування за умовою «Довгий кредит» - 28 календарних дні, проценти у розмірі 5 600 грн 00 коп. сплачуються до 09.07.2020 року
Отже між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 12.06.2020-100001570, відповідно умов якого кредитодавцем надано позичальнику кредит у розмірі 8 000,00 грн., що підтверджується квитанцією про перерахунок коштів від 12.06.2020 № 233958694.
Відповідач підтвердив, що вів ознайомився та прийняв умови кредитного договору, а також, що він однозначно та безумовно прийняв пропозицію на укладення договору кредиту.
В свою чергу позичальник свої зобов`язання за договором належним чином не виконує, що підтверджується карточкою Субконто боржника (виписка) по Кредитному договору № 12.06.2020-100001570 від 12.06.2020, у зв`язку з чим станом на 05.08.2026 року утворилась заборгованість у розмірі 13 600,00 грн, з яких: прострочена заборгованість за тілом кредиту- 8 000,00 грн, прострочена заборгованість за відсотками 5 600,00 грн.
Між ТОВ «Споживчий Центр» та ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» укладено Договір факторингу № СЦ-060824-13 від 06.08.2024.
На виконання умов зазначеного договору факторингу укладено перелік № 1, згідно з яким відбулось відступлення права вимоги за кредитним договором № 12.06.2020-100001570 від 12.06.2020 на залишок основної суми кредиту, відсотків, нарахованих за користування кредитом, та інших, передбачених договором платежів, боржником за яким являється відповідач , що підтверджується переліком №1.
06.08..2024 року позивачем на адресу відповідача було направлено повідомлення № 385220 про відступлення права вимоги за Договором факторингу № СЦ-060824-13 від 06.08.2024, а також вимогу № 385220 про сплату заборгованості.
Отже, станом на дату подання даної позовної заяви Позивач є єдиним та належним кредитором за кредитним договором № 12.06.2020-100001570 від 12.06.2020, укладеним між ТОВ «Споживчий Центр» та ОСОБА_1 .
Згідно з довідкою про розмір простроченої заборгованості за кредитним договором №12.06.2020-100001570 від 12.06.2020, загальна сума заборгованості складає 13 600,00 грн, в тім числі: 8 000,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 5 600,00 грн заборгованість за відсотками.
Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
Згідно з положеннями частин 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором – це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з частинами 1, 3 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч. 1 ст. 1078 ЦК України).
Отже, ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР», як новий кредитор, набуло право вимоги до ОСОБА_1 за укладеним договором.
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли всіх істотних умов договору. За правилами ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Частиною першою ст. 634 ЦК України визначено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до статей 1048-1052, 1054 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцю позику та сплатити відсотки за користування коштами у строк та у порядку, що встановлені договором.
Із змісту статей 1054, 1055 ЦК України слідує, що за кредитним договором, укладеним у письмовій формі, банк зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором.
Положеннями ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Враховуючи те, що позичальник взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав, кредитні кошти разом з процентами вчасно не повернув, суд вважає, що з відповідача на користь ТОВ «ФК «НОВИЙ КРЕДИТОР» слід стягнути заборгованість за тілом кредиту в розмірі 8 000,00 грн.
Водночас, вирішуючи заявлену вимогу про стягнення відсотків суд зазначає таке.
Відповідно до підпункту 3 пункту 4 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» від 20 травня 2014 року статтю 14Закону України«Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» доповнено пунктом 15, згідно з яким військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.
Пунктом 1 Розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України«Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» дію підпункту 3 пункту 4 цього Закону поширено на військовослужбовців з початку і до закінчення особливого періоду, а на резервістів та військовозобов`язаних з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду, на час проходження військової служби.
Особливий період відповідно до абзацу п`ятого статті 1 Закону України від 21жовтня 1993року №3543-XII«Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Вирішуючи питання щодо меж дії особливого періоду в розумінні Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26 серпня 2020 року усправі №813/402/17(провадження № 11-609апп19) дійшла висновку, що за змістом наведених вище визначень, навіть за невведення у країні воєнного стану, особливий період, початок якого пов`язаний з моментом оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової чи прихованої), хоч і охоплює час мобілізації, однак не може вважатися закінченим лише зі спливом строку, протягом якого підлягали виконанню визначені у відповідному рішенні про мобілізацію заходи.
Особливий період закінчується з прийняттям Президентом України відповідного рішення про переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу.
На підставі Указу Президента України від 17 березня 2014 року № 303/2014 «Про часткову мобілізацію», затвердженого Законом України від 17 березня 2014 року № 1126-VII, з 18 березня 2014 року в Україні розпочався особливий період, який триває на час розгляду справи.
Пункт 15 статті 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» є самостійною нормою і будь-якого посилання про можливість застосування вказаного пункту лише при наявності у військовослужбовця відповідного статусу (учасника бойових дій) закон не передбачає. Крім цього, дія зазначеної норми поширюється на всіх військовослужбовців без виключення.
Вказані правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 26 грудня 2018 року у справі № 522/12270/15-ц, провадження № 61-21025св18.
Як убачається з копії військового квитка серії НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 , ОСОБА_2 з 18.08.2018 року перебував на військовій службі за контарктом та з 16.05.2022 року перебуває на військовій службі по мобілізації.
16.04.2021 року отримав посвідчення серія НОМЕР_2 ветерана війни учасника бойових дій.
Отже, відповідач, як військовослужбовець, який перебував на військовій службі, в силу положень п.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовці та членів їх сімей», який набрав чинності з 08 червня 2014 року, звільняється від нарахування процентів в сумі 5 600,00 грн. за невиконання зобов`язань за користування кредитом.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 137 ЦПК України врегульовано порядок розподілу витрат на професійну правничу допомогу.
Згідно із ч.ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження витрат на правничу допомогу позивачем надано копію договору про надання правової допомоги №07/24-НК від 02.07.2024 року, укладеного з адвокатським об`єднанням «Верітас центр», згідно якого вартість послуг узгоджується сторонами у формі заявок на надання юридичної допомоги; згідно звіту про виконану роботу від 04.08.2026 встановлено, що вартість послуг по супроводу примусового стягнення заборгованості з відповідача становить 6000 грн..
Суд з урахуванням складності справи, спрощеного порядку її розгляду, задоволення позовних вимог, обсягом виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання таких робіт, з урахуванням принципу розумності та справедливості, вважає вказані витрати є співмірними зі складністю справи та обсягом вищезазначених наданих адвокатом послуг, приходить до висновку про те, що з відповідача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн.
Окрім цього, позивачем понесені та документально підтверджені судові витрати, які відповідно до ст. 141 ЦПК України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача у розмірі задоволених позовних вимог.
Однак, у зв`язку з тим, що відповідач визнав позовні вимоги, то з відповідача підлягає стягненню 50 % судового збору, а саме у розмірі 783,01 грн та повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову в такому ж самому розмірі.
На підставі наведеного, керуючись статтями 525-527, 530, 610, 611, 629, 1048- 1050, 1054 ЦК України, статтями 13, 43, 76-81, 263, 265, 268, 354 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» заборгованість за договором №12.06.2020-100001570 від 12.06.2020 у розмірі 8 000,00 гривень.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» судовий збір у розмірі 783 грн 01 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 грн 00 коп., а разом 2 783 грн 01 коп.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» 50% судового збору, що складає 783 грн 01 коп., сплаченого ним при зверненні до суду з позовом, згідно з платіжною інструкцією №3720480125 від 04.08.2026.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» (місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Алмазова Генерала, буд. 13, офіс 601, ЄДРПОУ 43170298).
Відповідач - ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ).
Суддя А.О. Діденко
Оригінал: reyestr.court.gov.ua