Постанова від 26 жовтня 2026 р. у справі №751/9224/26 — Новозаводський районний суд м. Чернігова

Справа № 751/9224/26

Провадження №3/751/1910/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2026 року місто Чернігів

Новозаводський районний суд міста Чернігова

в складі: головуючого судді Маслюк Н.В.

секретаря судового засідання Стрижак В.П., Баштової М.В.

з участю захисника Батій Т.М., неповнолітньої потерпілої ОСОБА_1 та її законного представника ОСОБА_2 , представника Управління (Служба) у справах дітей Чернігівської міської ради – Ляшенка О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернігові справу про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 173-2 КУпАП ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 -

В с т а н о в и в :

Із протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №846211 вбачається, що 28.08.2026 о 12 год 50 хв ОСОБА_3 за адресою: м. Чернігів, вул. Пирогова, 16, а саме: Чернігівська обласна дитяча лікарня, опікове відділення, вчинив стосовно своєї доньки ОСОБА_1 домашнє насильство, тобто умисні дії психологічного характеру, які полягають у психологічному примусу до дій, які дитина категорично відмовлялась виконувати та здійснення словесного тиску, спрямованого на обмеження дитини, щодо спільного перебування або проживання. Такі дії спричинили постраждалій особі, побоювання за свою безпеку, емоційну невпевненість та завдали шкоду психічному здоров`ю потерпілій. Своїми діями ОСОБА_3 вчинив правопорушення, передбачене ч.2 ст.173-2 КУпАП.

У судове засідання ОСОБА_3 не прибув, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку, надав повноваження на представлення своїх інтересів у суді захиснику, яка у судовому засіданні просила закрити провадження у справі, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_3 складу адміністративного правопорушення. Зазначила, що викладені в протоколі обставини не повною мірою відображають фактичні події. 26.08.2026 внаслідок збройної агресії РФ загинули мати та молодша сестра доньки ОСОБА_3 , а сама дитина отримала тяжку психологічну травму. Після цих подій донька зателефонувала батькові, повідомила, що перебуває в лікарні, та попросила його приїхати. 27.08.2026 ОСОБА_3 , на прохання доньки, прибув до лікарні в м. Чернігові, однак дитини там не застав. Від медичних працівників він дізнався, що дівчинку забрала бабуся — мати вітчима, для участі у похованні матері та сестри. Наступного дня ОСОБА_3 у присутності працівників поліції зустрівся з донькою в лікарні. Під час спілкування дівчинка поводилася спокійно, розмовляла з батьком, обіймала його та плакала, що, на думку захисника, свідчило про збереження емоційного зв`язку між ними. Також зазначила, що ОСОБА_3 пропонував доньці поїхати разом із ним для відновлення документів, однак дівчинка відмовилася. Свою відмову вона пояснила тим, що раніше прочитала інформацію про значні руйнування їхнього села внаслідок обстрілів, зазначивши, що там «майже все розбомблено». При цьому під час розмови були присутні працівники поліції та психолог, які рекомендували ОСОБА_3 не наполягати на тому, щоб дитина поїхала з ним. Крім того, вони попередили його, що стосовно нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення.

Заслухавши захисника, потерпілу, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Згідно ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Адміністративна відповідальність за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП настає за діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи, а саме: домашнього насильства, тобто умисного вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП, полягає в умисному вчиненні будь-яких із зазначених у диспозиції дій та передбачає існування обов`язкової ознаки - можливість настання фізичної чи психологічної шкоди, яка була чи могла бути завдана потерпілому.

Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

При цьому важливо розрізняти поняття «сварка», «конфлікт», «насильство».

Системний аналіз існуючого національного та міжнародного законодавства свідчить про те, що домашнє насильство істотно відрізняється від звичайних конфліктних відносин, оскільки має певні ознаки та характеризується тим, що особа, яка застосовує домашнє насильство, маючи значну перевагу в своїх можливостях, діє умисно з наміром досягти бажаного результату, який полягає у заподіянні шкоди потерпілому шляхом порушення його прав і свобод.

Для того, щоб відрізнити насильство від конфлікту, необхідно звернути увагу на те, що насильство є результатом свідомих дій людини і характеризується такими основними ознаками: умисність; спричинення шкоди; порушення прав і свобод людини; значна перевага сил (фізичних, психологічних, економічних, чи пов`язаних з вищою посадою тощо) того, хто чинить насильство.

Насильство - це умисні дії однієї або кількох осіб, що спричиняють шкоду іншій особі, порушують права і свободи та відбуваються в умовах значної переваги сил тих, хто скоює ці дії, що унеможливлює самозахист особи, котра страждає від цих дій. Якщо у вказаних діях відсутня хоча б одна з наведених ознак, такі дії не є насильством.

У той же час, під конфліктом необхідно розуміти такий стан взаємовідносин, який характеризується наявністю зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що може призвести до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями; ситуація, в якій кожна зі сторін намагається зайняти позицію, несумісну з інтересами іншої сторони. Під час конфлікту часто відсутні одна чи кілька вищеперераховані ознаки.

За статтею 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, іншими документами.

У судовому засіданні потерпіла пояснила, що після трагедії самостійно зателефонувала своєму батькові — ОСОБА_3 ,та повідомила про своє перебування у лікарні. Після цього батько приїхав до неї з наміром забрати її з медичного закладу. При цьому батько голосно з нею спілкувався. Дівчинка зазначила, що не бажала їхати з ним, оскільки раніше прочитала інформацію про те, що їхнє село зазнало значних руйнувань внаслідок обстрілів. На теперішній час спілкуються з батьком шляхом обміну текстовими повідомленнями.

На підтвердження вини ОСОБА_3 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, до суду, крім самого протоколу, надані письмові пояснення ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , копія термінового заборонного припису стосовно кривдника серії ЕТ №114409 від 28.08.2026, електронний рапорт, рапорт інспектора відділу «Служби освітньої безпеки УПП в Чернігівській області Позняк К. та відеозапис.

Відповідно відеозапису, ОСОБА_3 прибув до лікарні, щоб відвідати та забрати доньку ОСОБА_1 . Між ним та лікарями відбувалася розмова, в якій лікар звернув увагу на те, що дівчинка стаціонарного лікування не потребує, проте їй потрібно перебувати під наглядом лікаря - хірурга. Працівник поліції запитував у дитини чи підтримувала вона спілкування з батьком протягом останніх років. Вона повідомила, що не бачилась з ним близько 5–6 років, однак він періодично телефонував їй та сплачував аліменти. Водночас дівчинка висловила небажання їхати з батьком, оскільки хоче залишитися проживати з бабусею та дідусем у м. Чернігові. ОСОБА_3 відверто спілкувався з донькою, намагаючись налагодити з нею емоційний контакт та пояснював, що дуже хвилюється за її здоров`я. Він наголошував, що є для неї найближчою людиною та прагне, щоб вона поїхала разом із ним з метою оформлення необхідних документів. Батько намагався розвіяти побоювання дівчинки щодо населеного пункту, у якому він проживає, пояснюючи, що інформація, яку вона прочитала про це селище, не відповідає дійсності.

Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому діянні, яке ставиться їй в вину, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey, п. 282).

Суд звертає увагу на те, що словесний тиск під час розмови за відсутності доказів на підтвердження завдання шкоди психічному здоров`ю потерпілої не охоплюються складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.173-2 КУпАП, оскільки завдання шкоди в даному випадку є обов`язковою ознакою об`єктивної сторони даного проступку.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Статтею 62 Конституції України передбачено, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

При цьому, суд враховує практику Європейського суду з прав людини, зокрема позицію суду у справах «Малофєєва проти Росії» («Malofeyevav. Russia», рішення від 30.05.2013 заява № 36673/04) та «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява № 926/08, рішення від 20.09.2016) ЄСПЛ, серед іншого, зазначив, що «…суд не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом)».

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Таким чином, враховуючи вищевикладене в сукупності, суд дійшов висновку про відсутність належних та допустимих доказів на підтвердження вчинення ОСОБА_3 стосовно своєї неповнолітньої дитини ОСОБА_1 домашнього насильства, в розумінні ст. 173-2 КУпАП та ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», а тому в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, що в силу ст. 247 КУпАП є підставою для закриття провадження у справі.

Керуючись ст.ст. 1,7, 9, 173-2, 245, 247, 284 п. 1, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд

постановив:

Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП – закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

На постанову протягом десяти днів з дня її винесення може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду через Новозаводський районний суд м. Чернігова.

Повний текст постанови суду складено 29.10.2026.

Суддя: Н.В. Маслюк