Вирок від 01 листопада 2026 р. у справі №728/2966/25 — Борзнянський районний суд Чернігівської області

БОРЗНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

16400, м. Борзна, Чернігівської обл., вул. Незалежності, буд. 4 тел.: 0 (4653)3-50-01

Справа №728/2966/25

Провадження № 1-кп/730/22/2026

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" листопада 2026 р. м.Борзна

Борзнянський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Борзнянського районного суду Чернігівської області в м. Борзні кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12025270390000235 від 11.08.2025 року, з обвинувальним актом від 14.11.2025 року, за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у м. Києві, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, але проживаючого у цивільному шлюбі, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше, в силу вимог ст. 89 КК України, не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Судом визнано доведеним, що ОСОБА_4 у невстановлений досудовим розслідуванням день та час без передбаченого законом дозволу придбав 13 предметів, схожих на бойові набої, та 2 предмети, схожі на корпуси від бойових гранат із запалами до них, які без передбаченого законом дозволу переніс до місця свого проживання за адресою АДРЕСА_2 , де зберігав їх без передбаченого законом дозволу. 12.08.2025 співробітниками ВП №1 (м. Бахмач) Ніжинського РУП ГУНП в Чернігівській області, під час проведення обшуку господарства за адресою АДРЕСА_2 , в якому проживає ОСОБА_4 , було виявлено та вилучено: 13 предметів, схожих на бойові набої, які згідно висновку експерта № СЕ-19/125-25/11173-БЛ від 13.08.2025 року є боєприпасами; предмет, схожий на корпус від гранати, який згідно висновку експерта №СЕ-19/125-25/11164-ВТХ від 13.08.2025 року є корпусом осколкової ручної гранати РДГ-5 та містить заряд вибухової речовини - тротил масою 110-115 г та предмет, схожий на запал УЗРГМ, який згідно висновку експерта №СЕ-19/125-25/11164-ВТХ від 13.08.2025 є підривником до ручних гранам типу УЗРГМ та відноситься до категорії вибухових пристроїв, які у конструктивному поєднанні є ручною осколковою наступальною гранатою дистанційного типу РДГ-5, яка є вибуховим пристроєм промислового виготовлення та відноситься до категорії боєприпасів; предмет, схожий на корпус від гранати, який згідно висновку експерта №СЕ-19/125-25/11165-ВТХ від 13.08.2025 року є корпусом оборонної осколкової гранати Ф-1, містить заряд вибухової речовини - тротил масою 110-115 г та предмет, схожий на запал УЗРГМ, який згідно висновку експерта №СЕ-19/125-25/11165-ВТХ від 13.08.2025 є підривником до ручних гранам типу УЗРГМ та відноситься до категорії вибухових пристроїв, які у конструктивному поєднанні є ручною оборонною осколковою гранатою дистанційного типу Ф-1, яка є вибуховим пристроєм промислового виготовлення та відноситься до категорії боєприпасів.

Вказаних висновків суд дійшов з урахуванням пояснень обвинуваченого, який, будучи допитаним в судовому засіданні, свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю, надав показання, підтвердив обставини його вчинення, викладені в установочній частині вироку, зокрема, в частині часу, місця та способу, щиро розкаявся у вчиненому.

Так, указав, що після 2022 року на території між селами Веселе та Дмитрівка Чернігівської області, на території лісосмуги, де перебували російські військові, куди він пішов збирати гриби, знайшов мішок з патронами. Також, він виявив дві розтяжки, які знешкодив. Усе знайдене поклав у мішок та переніс до себе додому у с. Веселе, де почав зберігати на горищі. Розуміє, що дозволу на зберігання вказаного він не мав. Загалом, хотів знайдене віднести до поліції, але не було часу. Вилучили знайдене працівники поліції під час обшуку. Кількість вилученого працівниками поліції не оспорює. Розуміє, що зробив неправильно, кається, більше такого робити не буде. Просить суд врахувати, що проживає у цивільному шлюбі з дружиною, яка хворіє та яка потребує допомоги, а тому просить призначити покарання, не пов`язане з позбавлення волі. Уважає, що часу, який він провів під вартою, вистачило, щоб він у повній мірі зрозумів, що вчинив неправильно та зробив відповідні висновки.

Крім повного визнання своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення, обвинувачений просив суд визнати недоцільним дослідження доказів в частині обставин вчинення цього кримінального правопорушення, оскільки повністю погоджується з встановленими обставинами.

Показання обвинуваченого в судовому засіданні послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів суду у правильності розуміння ним змісту обставин, добровільності та істинності його позиції.

Згідно з ч. 3 ст. 349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

У цьому випадку, повне визнання вини, не заперечення обвинуваченим фактичних обставин кримінального провадження та кваліфікації своїх дій, правильне розуміння та усвідомлення змісту обставин діяння, в якому він обвинувачується, правових наслідків розгляду за спрощеною процедурою, а також відсутність сумнівів у добровільності позиції щодо усвідомлення останнім цих обставин є передумовами для здійснення розгляду провадження в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України.

Відповідно, суд, у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням, зібраних досудовим слідством матеріалів, що характеризують його особу, а також інших доказів, в яких викладені та посвідчені відомості, що мають значення для встановлення фактів і обставин кримінального провадження та інших з метою правильної кваліфікації дій обвинуваченого, у відповідності до положень Кримінального Кодексу України, приходить до висновку про повну доведеність вини обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, за обставин, встановлених судом.

З огляду на наведене та у світлі формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, суд кваліфікує дії ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 263 КК України, оскільки він вчинив придбання, носіння та зберіганні бойових припасів без передбаченого законом дозволу.

У даному провадженні суд провів розгляд виключно в межах пред`явленого обвинувачення прокурором.

Підстав, у відповідності до ч. 3 ст. 337 КПК України, для виходу за межі висунутого обвинувачення чи його зміни суд не вбачає, оскільки в ході судового розгляду обставин, які б перешкоджали ухваленню справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод, не встановлено, а також це б порушувало б права обвинуваченого.

Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому, суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Те, що згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 66 КК України, є щире каяття, яке полягає у визнанні у суді обставин, регламентованих п. 1 ч. 2 ст. 91 КПК України, щодо події кримінального правопорушення, у т.ч. її час, місце, спосіб учинення та активне сприяння розкриттю злочину.

Щире розкаяння характеризує суб`єктивне ставлення винної особи до вчиненого злочину, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася (див. п. 3 ПП ВСУ від 23.12.2005 № 12 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності»).

Розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне, визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого (див. постанови ККС ВС від 22.03.2018 у справі № 759/7784/15-к; від 09.10.2018 року у справі № 756/4830/17-к).

Обвинувачений висловив щирий жаль з приводу учинених ним дій та осуд своєї поведінки.

Активне сприяння у встановленні обставин, регламентованих ст. 91 КПК України, яке виразилось у тому, що обвинувачений повно та всебічно розповів про обставини, які мали місце у той час, та тим самим активно та відкрито сприяв суду у встановленні обставин, регламентованих ст. 91 КПК, тобто розкриттю злочину.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Також, суд враховує, що обвинувачений на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває; має постійне місце проживання, невстановленість судом наявності зв`язків з антигромадськими елементами, спосіб життя, не працює, стан здоров`я, що свідчить про те, що оточуюча його обстановка у побуті виражає допустимі соціальні зв`язки; згідно наданої суду характеристики характеризується нейтрально, позицію сторони обвинувачення щодо необхідної міри покарання та яка не наполягає на реальному позбавлені волі, відношення обвинуваченого до вчиненого; ступінь тяжкості вчинених кримінального правопорушення, а саме: його класифікацію за ст. 12 КК України, особливості й обставини вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали; поведінку під час та після вчинення злочинних дій, та вважає за необхідне призначити покарання у виді позбавлення волі в межах санкції, передбаченої ч. 1 ст. 263 КК України, оскільки суд переконаний, що, відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, дана міра покарання є достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень.

Дотримання загальних засад призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу, яке би ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяло досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом інтересів держави й суспільства.

Крім того, у цій справі, покарання суд призначає, в тому числі, з урахуванням висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 01.02.2018 року в справі № 634/609/15-к, де останній роз`яснив, що при обранні форми реалізації кримінальної відповідальності суд у визначених законом межах наділений правом вибору не лише виду та розміру покарання, а й порядку його відбування. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в межах якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування ст. 75 КК України, відповідно до якої, якщо суд дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Системне тлумачення цих правових норм дозволяє дійти висновку, що питання призначення кримінального покарання та звільнення від його відбування повинні вирішуватися з урахуванням мети покарання, при цьому, з огляду на положення ст. 75 КК України, законодавець підкреслює важливість такої цілі покарання, як виправлення засудженого, передбачивши, що при призначенні низки покарань, у тому числі у виді позбавлення волі на строк не більше п`яти років, особу може бути звільнено від відбування покарання з іспитовим строком, якщо суд дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, при цьому суд має врахувати не тільки тяжкість злочину, особу винного, але й інші обставини справи.

Вирішуючи питання про можливість застосування до ОСОБА_4 положень статті 75 КК України, суд виходить із того, що звільнення від відбування покарання з випробуванням не є автоматичним наслідком призначення покарання у виді позбавлення волі на строк, який не перевищує встановленої законом межі. Таке рішення ґрунтується на конкретному висновку суду про можливість виправлення особи без реального відбування покарання з урахуванням тяжкості вчиненого, даних про особу винного, його поведінки після вчинення кримінального правопорушення та інших установлених обставин справи.

Суд ураховує, що кримінальне правопорушення, передбачене частиною першою статті 263 КК України, посягає на громадську безпеку. Предметами кримінального правопорушення в цьому провадженні були не лише 13 боєприпасів, а й два корпуси ручних гранат із запалами, які у конструктивному поєднанні становили бойові припаси та містили вибухову речовину. Їх властивості та можливі наслідки неконтрольованого зберігання створювали реальну небезпеку для життя і здоров`я людей. Суд не розцінює ці предмети як малозначні та не вважає саме лише їх вилучення під час обшуку достатньою підставою для пом`якшення відповідальності.

Водночас, під час оцінки конкретного ступеня суспільної небезпечності суд бере до уваги встановлений у межах пред`явленого обвинувачення спосіб дій обвинуваченого. Стороною обвинувачення й судом не встановлено, що ОСОБА_4 використовував гранати чи боєприпаси, погрожував ними будь-кому, готував їх до застосування або збував чи мав намір збути їх. Обвинувачення стосується їх незаконного придбання та зберігання. Ці обставини не усувають небезпечності незаконного поводження з такими предметами, однак відрізняють установлені в цій справі дії від випадків їх застосування, використання для залякування або передачі іншим особам.

Суд також бере до уваги пояснення ОСОБА_4 про те, що він знайшов зазначені предмети після початку повномасштабного вторгнення на території, де перебували російські військові, та переніс їх до місця свого проживання. Ці пояснення не виправдовують подальшого зберігання без передбаченого законом дозволу. Обвинувачений не повідомив про знахідку правоохоронні органи до її виявлення під час обшуку, а тому суд не ототожнює заявлений ним намір передати предмети поліції з добровільною здачею. Разом із тим походження предметів, спосіб їх виявлення та відсутність установленої мети використати їх для вчинення інших кримінальних правопорушень суд ураховує при індивідуальній оцінці діяння - у межах фактичних обставин, покладених в основу обвинувачення.

На користь можливості виправлення без ізоляції від суспільства суд ураховує, що ОСОБА_4 визнав вину, підтвердив обставини обвинувачення, висловив жаль з приводу вчиненого та засудив власну поведінку. Суд оцінює це не як формальне визнання вини саме по собі, а разом із поведінкою обвинуваченого під час судового розгляду та іншими відомостями про його особу. Обставин, що обтяжують покарання, суд не встановив. На час ухвалення вироку судимість у ОСОБА_4 відсутня відповідно до статті 89 КК України. За наявними матеріалами він має встановлене місце проживання, на обліку в лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, а характеристика за місцем проживання є нейтральною, потребу його цивільної дружини в сторонній допомозі.

Сукупність цих обставин дає суду підстави для висновку, що вчинене є серйозним порушенням правил поводження з бойовими припасами, однак матеріали саме цього провадження не свідчать про використання цих предметів, насильницьку поведінку, корисливу мету збуту чи спрямованість на вчинення інших кримінальних правопорушень. Суд бере до уваги й протилежні обставини: зберігання тривало до втручання правоохоронних органів, а заявлений намір передати предмети поліції фактично не був реалізований. Однак ці обставини оцінюються разом із повним визнанням обвинуваченим незаконності своєї поведінки, його ставленням до вчиненого та іншими встановленими даними про особу, а не ізольовано.

Суд також бере до уваги, що під час цього кримінального провадження ОСОБА_4 досить тривалий час перебував під вартою. Перебування під вартою становило для нього реальне й тривале обмеження свободи. У судовому засіданні обвинувачений зазначив, що проведений під вартою час дав йому змогу усвідомити неправомірність своєї поведінки та зробити відповідні висновки. Суд ураховує це пояснення разом із повним визнанням вини, висловленим жалем з приводу вчиненого та іншими даними про особу обвинуваченого. При цьому сам факт перебування під вартою не розцінюється судом як відбуття призначеного покарання або як самостійна підстава для застосування статті 75 КК України, однак у сукупності з іншими встановленими обставинами він має значення для оцінки можливості виправлення ОСОБА_4 без подальшої ізоляції від суспільства. Такий підхід узгоджується з постановою ККС ВС від 18 березня 2026 року у справі № 754/17761/24, де суд урахував період перебування особи під вартою як обставину, що вплинула на її виправлення.

Призначення ОСОБА_4 покарання у виді п`яти років позбавлення волі відображає оцінку судом тяжкості правопорушення та його небезпеки. Звільнення від відбування цього покарання з випробуванням не означає відсутності покарання чи схвалення такої поведінки: засуджений залишається під загрозою направлення для відбування призначеного покарання у разі невиконання покладених обов`язків або вчинення нового кримінального правопорушення у випадках, передбачених законом. Встановлення максимального трирічного іспитового строку та обов`язків, передбачених статтею 76 КК України, забезпечить контроль за його поведінкою і створить умови для перевірки висновку суду про можливість виправлення без ізоляції від суспільства.

Такий висновок суд робить не лише з огляду на позицію прокурора щодо виду покарання чи сімейні обставини обвинуваченого, а на підставі сукупної оцінки конкретного способу вчинення кримінального правопорушення, його посткримінальної поведінки, ставлення до вчиненого та відомостей про особу. За цих обставин суд доходить висновку, що призначене покарання із застосуванням статті 75 КК України є необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_4 та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

У даному випадку, звільнення від покарання з іспитовим строком перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню, в той час як покарання завжди призначається як відповідний захід примусу держави за вчинений злочин, виконує виправну функцію і водночас запобігає вчиненню нових злочинів як самим засудженим, так і іншими особами, зокрема, індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду, з урахуванням того, що оптимальним орієнтиром такої діяльності є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання - виправлення засудженого (див. постанову ВС від 10 червня 2020 року в справі № 161/7253/18), що, власне, і має місце в цій ситуації, при застосуванні наведеного судом інституту звільнення від покарання щодо особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення.

З урахуванням особи обвинуваченого та обставин вчинення кримінального правопорушення, суд вважає, що іспитовий строк має становити три роки, як про те й просить представник обвинувачення.

Питання про речові докази слід вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України. З урахуванням дії воєнного стану конфіскація майна у власність держави дає змогу надалі вирішити питання про його безоплатну передачу для потреб оборони у встановленому законодавством порядку, зокрема за процедурою, передбаченою пунктом 25 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 985 від 11 липня 2002 року.

Відповідно до частини 2 статті 124 Кримінального процесуального кодексу України з обвинуваченого належить стягнути на користь Державного бюджету України процесуальні витрати на залучення експерта.

Цивільний позов не заявлений.

Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України, суд, одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, не призначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови у цивільному позові.

А тому заходи забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту, накладеного ухвалою суду, - підлягають скасуванню.

Вирішуючи питання про запобіжний захід до набрання вироком законної сили, суд ураховує, що ОСОБА_4 звільнений від відбування призначеного покарання з випробуванням і підлягає негайному звільненню з-під варти. Разом із тим для забезпечення його належної процесуальної поведінки до набрання вироком законної сили суд вважає достатнім застосувати до нього запобіжний захід у виді особистого зобов`язання. Обираючи цей запобіжний захід, суд ураховує тяжкість кримінального правопорушення, нейтральну характеристику обвинуваченого, його постійне місце проживання, визнання вини. Покладення обов`язку прибувати до суду за кожною вимогою та повідомляти суд про зміну місця проживання або роботи є достатнім для забезпечення його явки до набрання вироком законної сили.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 368-371, 373-374, 376 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, та призначити йому покарання за ч. 1 ст. 263 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 років.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнити від відбування покарання, призначеного вироком суду, з випробуванням з іспитовим строком в 3 роки, поклавши на нього відповідно до ст. 76 КК України такі обов`язки:

? не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;

? повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

? періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.

Речові докази, які знаходяться у ВП № 1 (м. Бахмач) Ніжинського РУП ГУНП в Чернігівській області: металевий предмет, зовні схожий на пістолет з магазином до нього, два металевих предмети, зовні схожих на боєприпаси, два металевих предмети, схожих на запал УЗРГМ, два металевих предмети, схожих на корпуси гранат, дванадцять металевих предметів, зовні схожих на боєприпаси, п`ятдесят один металевий предмет, зовні схожий на боєприпаси, тринадцять металевих предметів, зовні схожих на боєприпаси, кобуру, тряпчаний мішок, сто двадцять п`ять металевих предметів, зовні схожих на капсулі, які були вилучені в ході проведення обшуку 12.08.2025 року за адресою: АДРЕСА_2 - конфіскувати у власність держави. Автомобіль MAZDA 6 VIN № НОМЕР_1 , який був вилучений в ході проведення обшуку 12.08.2025 року за адресою: АДРЕСА_2 - повернути ОСОБА_4 , як належному користувачеві.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Бахмацького районного суду Чернігівської області від 14.08.2026 року на майно: металевий предмет, зовні схожий на пістолет з магазином до нього, два металевих предмети, зовні схожих на боєприпаси, два металевих предмети, схожих на запал УЗРГМ, два металевих предмети, схожих на корпуси гранат, дванадцять металевих предметів, зовні схожих на боєприпаси, п`ятдесят один металевий предмет, зовні схожий на боєприпаси, тринадцять металевих предметів, зовні схожих на боєприпаси, кобуру, тряпчаний мішок, сто двадцять п`ять металевих предметів, зовні схожих на капсулі, автомобіль MAZDA 6 VIN № НОМЕР_1 .

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави судові витрати за проведення експертиз на загальну суму 4966 грн. 40 коп. (висновки судової вибухово-технічних експертиз та судової експертизи зброї №СЕ-19/125-25/11164-ВТХ від 13.08.2025, №СЕ-19/125-25/11165-ВТХ від 13.08.2025, № СЕ-19/125-25/11173-БЛ від 13.08.2025).

Запобіжний захід ОСОБА_4 у виді тримання під вартою скасувати та негайно звільнити його з-під варти.

До набрання вироком законної сили застосувати до ОСОБА_4 запобіжний захід у виді особистого зобов`язання, поклавши на нього обов`язки: прибувати до суду за кожною вимогою; повідомляти суд про зміну місця проживання або роботи.

Роз`яснити ОСОБА_4 , що в разі невиконання покладених на нього обов`язків до нього може бути застосовано більш жорсткий запобіжний захід та накладено грошове стягнення у випадках і розмірі, передбачених КПК України. Контроль за виконанням особистого зобов`язання здійснює прокурор.

Вирок може бути оскаржений до Чернігівського апеляційного суду через Борзнянський районний суд Чернігівської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Вирок суду першої інстанції не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку чи ухвали суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому, представнику юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, та прокурору. Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.

Сторони мають право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.

Учасники судового провадження протягом строку апеляційного оскарження мають право заявити клопотання про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження.

Суддя ОСОБА_1