Вирок від 01 листопада 2026 р. у справі №587/1504/26 — Сумський районний суд Сумської області

Справа № 587/1504/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2026 року Сумський районний суд Сумської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026200600000279 від 01 квітня 2026 року, за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки Сумської області, с-ща Ямпіль, українки, громадянки України, з середньою освітою, не заміжньої, працездатної, яка не працює та не навчається, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , інваліда 3-ї групи з дитинства, раніше не судимої, РНОКПП: НОМЕР_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Так, 07 лютого 2026 року близько 11:00 год. в умовах воєнного стану (який введено на території України Указом Президента України за №64/2022 від 24 лютого 2022 року та затверджено Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року за №2102-Х1, строк дії якого продовжено по теперішній час) 21 березня 2026 року ОСОБА_4 , перебуваючи за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , маючи вільний доступ до інформаційної (автоматизованої) системи «Raiffeisen Bank», призначеної для дистанційного керування банківським рахунком АТ «Райффайзен Банк», емітованим на ім`я її батька ОСОБА_5 , в ОСОБА_4 виник злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення грошових коштів з банківського рахунку останнього.

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_4 , перебуваючи за вищевказаною адресою, в період дії воєнного стану, діючи умисно, з корисливих мотивів, маючи вільний доступ до системи «Raiffeisen Bank», призначеної для дистанційного керування банківським рахунком AT «Райффайзен Банк», емітованим на ім`я її батька ОСОБА_5 , з метою незаконного збагачення, переконавшись, що за її діями ніхто не спостерігає, 21 березня 2026 року в інформаційній (автоматизованій) системі «Raiffeisen Bank» перерахувала із вищевказаної банківської картки потерпілого грошові кошти в сумі 40 000 гривень на власну банківську картку AT «Ощадбанк» № НОМЕР_2 , зокрема:

-21 березня 2026 року о 21 год. 02 хв. перерахувала грошові кошти в сумі 20000 грн. на власну банківську картку AT «Ощадбанк» № НОМЕР_2 ;

-21 березня 2026 року о 23 год. 23 хв. перерахувала грошові кошти в сумі 20000 грн. на власну банківську картку AT «Ощадбанк» № НОМЕР_2 , таким чином таємно викрала грошові кошти потерпілого ОСОБА_5 на загальну суму 40000 грн.

У подальшому викраденими грошовими коштами ОСОБА_4 розпорядилася на власний розсуд.

Крім того, 07 лютого 2026 року близько 11:00 год. в умовах воєнного стану 24 березня 2026 року в ОСОБА_4 , перебуваючи за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , маючи вільний доступ до інформаційної (автоматизованої) системи «Raiffeisen Bank», призначеної для дистанційного керування банківським рахунком AT «Райффайзен Банк», емітованим на ім`я її батька ОСОБА_5 , виник злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення грошових коштів з банківського рахунку останнього.

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_4 , перебуваючи за вищевказаною адресою, в період дії воєнного стану, діючи умисно, з корисливих мотивів, маючи вільний доступ до системи «Raiffeisen Bank», призначеної для дистанційного керування банківським рахунком AT «Райффайзен Банк», емітованим на ім`я її батька ОСОБА_5 , з метою незаконного збагачення, переконавшись, що за її діями ніхто не спостерігає, 24 березня 2026 року в інформаційній (автоматизованій) системі «Raiffeisen Bank» перерахувала із вищевказаної банківської картки потерпілого грошові кошти в сумі 15000 гривень на власну банківську картку AT «Ощадбанк» № НОМЕР_2 , зокрема:

-24 березня 2026 року о 22 год. 39 хв. перерахувала грошові кошти в сумі 5000 грн на власну банківську картку AТ «Ощадбанк» № НОМЕР_2 ;

-24 березня 2026 року о 22 год. 29 хв. перерахувала грошові кошти в сумі 10000 грн на власну банківську картку AT «Ощадбанк» № НОМЕР_2 , таким чином таємно викрала грошові кошти потерпілого ОСОБА_5 на загальну суму 15000 грн.

В подальшому викраденими грошовими коштами ОСОБА_4 розпорядилася на власний розсуд.

В судовому засіданні ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнала повністю та підтвердила обставини, викладені у обвинувальному акті. Пояснила, що близько 23 години 21 березня 2026 року, перебуваючи в себе вдома за адресою: АДРЕСА_1, знаючи пароль від банківської картки батька ОСОБА_5 , який є військовослужбовцем, в той час перебував вдома у відпустці і спав, через інформаційну систему АТ «Raiffeisen Bank» таємно від оточуючих перерахувала на свою картку з картки батька 40000,00 грн двома платежами по 20000 грн кожний. Потім 24 березня 2026 року ще перерахувала на свою картку 15000,00 грн двома платежами 5000 грн та 10000 грн. Згодом повернула батькові 5000 грн, переказавши йому вказані кошти на картковий рахунок. У вчиненому щиро розкаялась.

Зважаючи на визнання ОСОБА_4 своєї вини, її вина у вчиненому вказаного правопорушенні також доводиться дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами, які в сукупності з іншими доказами поза розумним сумнівом доводять вину обвинуваченої, а саме:

- протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 01 квітня 2026 року, з якого вбачається, що у період часу з 21 березня 2026 року по 24 березня 2026 року донька заявника ОСОБА_4 , 2005 року народження, перебуваючи за адресою АДРЕСА_1 , шляхом переведення коштів з картки заявника на свою картку, здійснила крадіжку грошових коштів на загальну суму 55 000,00 грн (а.с. 43);

- квитанцією АТ «Райффайзен банк Аваль» №2953849566 від 21 березня 2026 року щодо здійснення переказу 21 березня 2026 року о 21 год. 02 хв. з картки № НОМЕР_3 , яка належить ОСОБА_5 , на картку № НОМЕР_2 грошових коштів в сумі 20000,00 грн (а.с. 61);

- квитанцією АТ «Райффайзен банк Аваль» №2953908948 від 21 березня 2026 року щодо здійснення переказу 21 березня 2026 року о 23 год. 23 хв. з картки № НОМЕР_3 , яка належить ОСОБА_5 , на картку № НОМЕР_2 грошових коштів в сумі 20000,00 грн (а.с. 62);

- квитанцією АТ «Райффайзен банк Аваль» №2957589977 від 24 березня 2026 року щодо здійснення переказу 24 березня 2026 року о 22 год. 29 хв. з картки № НОМЕР_3 , яка належить ОСОБА_5 , на картку № НОМЕР_2 грошових коштів в сумі 10000,00 грн (а.с. 63);

- квитанцією АТ «Райффайзен банк Аваль» №2957595970 від 24 березня 2026 року щодо здійснення переказу 24 березня 2026 року о 22 год. 39 хв. з картки № НОМЕР_3 , яка належить ОСОБА_5 , на картку № НОМЕР_2 грошових коштів в сумі 5000,00 грн (а.с. 64);

- протоколом огляду речей та документів від 02 квітня 2026 року, згідно з яким оглянуто пристрій потерпілого та встановлено наступні ідентифікаційні ознаки пристрою: Redmi Note 1 PRO 5 G, корпус чорний, наявні сім-карти - мобільний оператор Водафон НОМЕР_4 та Київстар НОМЕР_5 . На головному екрані мобільного телефону після розблокування пристрою серед встановлених програм виявлено іконку мобільного додатку «MyRaif», додаток банку АТ «Раййфайзен банк Аваль». Після введення паролю користувача було здійснено вхід до акаунта ОСОБА_5 . В додатку відображено перелік банківських карток та рахунків користувача, а саме: НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , баланс на картках та доступ до розділів. Встановлено, що 21 березня 2026 року о 21 год. 02 хв. було здійснено фінансову операцію із переказу коштів на картку № НОМЕР_2 на суму 20000,00 грн (а.с. 69). Цього ж дня, 21 березня 2026 року, о 23 год. 23 хв. було здійснено фінансову операцію із переказу коштів на картку № НОМЕР_2 на суму 20000,00 грн (а.с. 70). Крім цього, 24 березня о 22 год 29 хв. здійснено фінансову операцію із переказу коштів на картку № НОМЕР_2 на суму 10000,00 грн та 24 березня 2026 року о 22 год. 39 хв. на суму 5000,00 грн (а.с. 71). Також відповідно до історії операцій банківської картки НОМЕР_8 встановлено, 25 березня 2026 року о 15 год. 58 хв. на вказану картку ОСОБА_5 надійшло зарахування від ОСОБА_6 в сумі 5000,00 грн. Під час огляду мобільного телефона потерпілого ОСОБА_5 при переході з головного екрану до віджету Контакти через пошук виявлено контакт «Света» з номером мобільного зв`язку НОМЕР_9 , а також виявлено контакт «Кищамотка» з номером мобільного зв`язку НОМЕР_10 . Зі слів потерпілого номерами користується його донька ОСОБА_4 , 2005 року народження (а.с. 66-72).

-випискою по картковому рахунку № НОМЕР_11 , яка належить ОСОБА_4 , з якої прослідковується рух коштів та те, що 21 березня 2026 року з картки ОСОБА_5 були зараховані кошти двома платежами в розмірі 20000,00 грн та 20000,00 грн, 24 березня 2024 року з картки ОСОБА_5 були зараховані кошти двома платежами в сумі 10 000,00 грн та в сумі 5000,00 грн (а.с. 73-80).

Враховуючи викладене, суд вважає доведеною винуватість обвинуваченої ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 4 ст. 185 КК України, а саме у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненому в умовах воєнного стану, повторно.

У зв`язку із зазначеним, обираючи обвинуваченій вид та міру покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого нею кримінального правопорушення, яке за кваліфікацією ст. 12 КК України є тяжким злочином, обставини його вчинення, характер діяння, форму й ступінь вини обвинуваченої, мотивацію такого кримінального правопорушення та дані про особу обвинуваченої, яка на обліку у лікарів нарколога або психіатра не перебуває, до кримінальної відповідальності раніше не притягувалась, за місцем проживання характеризується нейтрально, є інвалідом 3-ї групи з дитинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 66 КК України обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченої, судом визнається її щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченої, судом не встановлено.

З урахуванням наведеного, конкретних обставин скоєння кримінального правопорушення, характеризуючих даних про особу обвинуваченої, яка повністю визнала свою вину, своїми послідовними показаннями під час досудового розслідування та судового розгляду сприяла встановленню фактичних обставин, щиро розкаялася у вчиненому та критично оцінює свою протиправну поведінку, а також те, що тяжких наслідків від злочину не настало, суд вважає необхідним і достатнім для її виправлення й попередження вчинення нового злочину призначити покарання у мінімальних межах санкції статті кримінального закону, за яким визнати її винною.

У той же час суд, виходячи із фактичної тяжкості вчиненого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, зокрема, характеру її діяння, обстановки, способу, місця і часу його вчинення, з урахуванням форми, виду, ступеня вини, мотивів і мети злочину, обставин, що характеризують поведінку обвинуваченої до вчинення злочину, обставин, що безпосередньо пов`язані із вчиненням обвинуваченою кримінального правопорушення, і характеризують поведінку останньої після його вчинення, а саме розкаяння у вчиненому, відсутність обтяжуючих обставин, враховуючи обставини, що пом`якшують покарання, тощо, приходить до висновку, що вищенаведене істотно знижує фактичну ступінь тяжкості вчиненого злочину і вказує на незначний ступінь небезпечності винної особи для суспільства, що у своїй сукупності утворює підставу для висновку суду про можливість звільнення ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, тобто можливість її виправлення без реального відбування покарання, але в умовах належного контролю за її поведінкою та виконання покладених на неї судом відповідно до ст. 76 КК України обов`язків.

Саме таке покарання, на думку суду, є співмірним та пропорційним для обвинуваченої, виходячи із правових позицій, неодноразово висловлених Європейським Судом з прав людини у своїх рішеннях, де зазначається, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу законності і воно не було свавільним, а для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити особистий надмірний тягар для особи.

Цивільний позов у провадженні не заявлявся, судові витрати та речові докази відсутні, запобіжні заходи та заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались і підстави для застосування відсутні.

Керуючись ст. ст. 349, 369-371, 374, 395, 615 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, і призначити їй покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 (два) роки, якщо протягом указаного строку вона не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на неї обов`язки.

Відповідно до ст. 76 КК України покласти на засуджену такі обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Вирок може бути оскаржений до Сумського апеляційного суду через Сумський районний суд Сумської області шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору та обвинуваченій.

Суддя ОСОБА_1