Вирок від 01 листопада 2026 р. у справі №752/24921/26 — Голосіївський районний суд міста Києва

Суд: Голосіївський районний суд міста Києва

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Кримінальне

Категорія: Зловживання впливом

Дата: 01 листопада 2026 р.

Справа: №752/24921/26

Суддя: Котельва О. О.

Справа № 752/24921/26

Провадження №: 1-кп/752/2551/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2026 року м. Київ Голосіївський районний суд міста Києва в складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

провівши у відкритому судовому засіданні в залі суду судовий розгляд кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42026110000000380 від 30.06.2026, за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Хмельницький, українця, громадянина України, неодруженого, який має на утриманні малолітню дитину, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_4 - в режимі відеоконференції,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_5 ,

У С Т А Н О В И В:

1. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

Досудовим розслідуванням установлено, що вимогами ст. ст. 17, 65, 68 Конституції України визначено, що оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов`язком громадян України, кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України.

Положення ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. 17 Закону України «Про оборону України» визначають, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

В свою чергу, 24.02.2022 Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» через військову агресію РФ проти України, на підставі пропозицій Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Зазначений Указ затверджений прийнятим Верховною Радою України Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, продовжений та діє станом на даний час на всій території України, що пов`язано із розв`язанням рф військової агресії проти України та веденням повномасштабних бойових дій на території України.

Згідно з ч. 6 ст. 2, п. 6 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» одним з видів військової служби є військова служба за призовом під час мобілізації.

Так, у невстановлені в ході досудового розслідування час та дату, але не пізніше 30.06.2026 у ОСОБА_3 виник злочинний умисел спрямований на одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, а саме на вплив на невстановлених уповноважених осіб невстановленого медичного закладу охорони здоров`я з метою безпідставного отримання групи інвалідності ОСОБА_6 з подальшим ухиленням останнього від мобілізації до Збройних Сил України.

30.06.2026 о 12 год. 21 хв. ОСОБА_3 , реалізуючи свій злочинний умисел, перебуваючи за адресою: м. Київ, вул. Степана Бандери, 12А, зустрівся із ОСОБА_6 та, діючи умисно, протиправно, запропонував ОСОБА_6 , який діяв під контролем правоохоронного органу, за неправомірну вигоду в сумі 16000 доларів США здійснити вплив на невстановлених на теперішній час уповноважених осіб медичного закладу охорони здоров`я з метою безпідставного отримання групи інвалідності ОСОБА_6 для подальшого його ухилення від мобілізації до Збройних Сил України. ОСОБА_6 , діючи під контролем правоохоронного органу, на пропозицію ОСОБА_3 відповів згодою.

31.07.2026 приблизно об 11 год. 10 хв. ОСОБА_3 , продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, прибув до будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , де призначив зустріч ОСОБА_6 . Під час зустрічі ОСОБА_3 повідомив ОСОБА_6 про те, що вже домовився із невстановленими на теперішній час уповноваженими особами медичного закладу охорони здоров`я про безпідставне отримання групи інвалідності ОСОБА_6 для подальшого його ухилення від мобілізації до Збройних Сил України, внаслідок чого висунув вимогу ОСОБА_6 надати йому неправомірну вигоду в розмірі 16000 доларів США під приводом того, що вже передав вказаним особам власні грошові кошти. На вказану пропозицію ОСОБА_6 , який діяв під контролем правоохоронного органу, погодився.

31.07.2026 року об 11 год. 18 хв. ОСОБА_3 , продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, спрямований на отримання неправомірної вигоди, пройшов разом із ОСОБА_6 у приміщення пункту обміну валют, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 87, де діючи умисно, протиправно, отримав від ОСОБА_6 , який діяв під контролем правоохоронного органу, неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів у сумі 16000 доларів США (відповідно до курсу Національного банку України станом на 31.07.2026 1 долар США коштує 44,6916 грн.), що еквівалентно 715065,6 грн., за обіцянку здійснення ним впливу на прийняття рішень особами, уповноваженими на виконання функцій держави, а саме на посадових осіб невстановленого медичного закладу охорони здоров`я.

Таким чином, ОСОБА_3 обвинувачується в одержанні неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України.

2. Докази на підтвердження встановлених судом обставин.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у пред`явленому обвинуваченні визнав повністю, щиро розкаявся. В цілому підтвердив встановлені в обвинувальному акті обставини справи, пояснив, що зробив для себе висновки, в подальшому порушувати закон не буде.

Показання ОСОБА_3 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_3 у повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті та беручи до уваги, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутній сумнів щодо добровільності їхньої позиції, роз`яснивши положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

У зв`язку з викладеним суд обмежив дослідження фактичних обставин справи допитом обвинуваченого та дослідженням таких матеріалів кримінального провадження, що характеризують його особу.

Враховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.

Таким чином, суд вважає доведеною вину ОСОБА_3 в одержанні неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, та кваліфікує такі його дії за ч. 2 ст. 369-2 КК України.

3. Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання.

При призначенні покарання ОСОБА_3 суд бере до уваги і визнає обставиною, яка пом`якшує покарання, його щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.

4. Мотиви призначення покарання.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.

Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд відповідно до вимог ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно зі ст. 12 КК України є нетяжким злочином, ставлення обвинуваченого до вчиненого, яке полягає у визнанні винуватості та щирому каятті, наявність обставини, яка пом`якшує покарання, та відсутність обставин, які його обтяжують, а також дані про особу обвинуваченого, який вчинив кримінальне правопорушення вперше, раніше не судимий, має постійне зареєстроване місце проживання, на обліках у лікаря-психіатра та лікаря нарколога не перебуває.

Санкцією ч. 2 ст. 369-2 КК України передбачено покарання у виді штрафу від двох тисяч до п`яти тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк від двох до п`яти років.

З урахуванням наведених обставин у їх сукупності суд дійшов висновку, що виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства, а необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень буде основне покарання у виді штрафу.

Водночас відповідно до ч. 2 ст. 53 КК України за вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, розмір штрафу, що призначається судом, не може бути меншим за розмір майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, або отриманого внаслідок вчинення кримінального правопорушення доходу, незалежно від граничного розміру штрафу, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

Верховний Суд у постанові від 12.11.2024 у справі № 607/18731/23 (провадження № 51-2725км24) визнав таким, що суперечить ч. 2 ст. 53 КК України, призначення за ч. 2 ст. 369-2 КК України штрафу в розмірі, меншому за розмір фактично одержаної засудженим неправомірної вигоди.

Санкція ч. 2 ст. 369-2 КК України передбачає штраф понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а розмір одержаної ОСОБА_3 неправомірної вигоди становить 16 000 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України станом на 31.07.2026 еквівалентно 715 065,60 грн, тобто перевищує максимальний розмір штрафу, передбачений санкцією (5 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 93 500 грн). Та обставина, що під час документування ОСОБА_6 передав обвинуваченому імітаційні грошові купюри, на висновок суду не впливає, оскільки дії ОСОБА_3 кваліфіковано як закінчене одержання неправомірної вигоди саме в сумі 16 000 доларів США, а висновки суду щодо кваліфікації діяння та щодо розміру штрафу, визначеного відповідно до ч. 2 ст. 53 КК України, мають ґрунтуватися на єдиному підході до правової оцінки фактів справи (постанова Верховного Суду від 28.04.2026 у справі № 452/2618/24, провадження № 51-3775км25).

Отже, розмір штрафу, який підлягає призначенню обвинуваченому, не може бути меншим за 715 065,60 грн.

Оскільки розмір покарання у виді штрафу визначається в неоподатковуваних мінімумах доходів громадян, сума якого для цілей кримінального законодавства відповідно до п. 5 підрозділу 1 розділу ХХ Податкового кодексу України становить 17 грн, мінімальний розмір штрафу, який відповідає вимогам ч. 2 ст. 53 КК України, становить 42 063 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що дорівнює 715 071 грн. Саме в такому розмірі суд і вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання, що відповідає позиції сторони захисту, викладеній у клопотанні про призначення покарання у виді штрафу з розстроченням його виплати.

Вирішуючи питання про розстрочення виплати штрафу, суд ураховує, що відповідно до ч. 4 ст. 53 КК України з урахуванням майнового стану особи суд може призначити штраф із розстрочкою виплати певними частинами строком до одного року.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_3 офіційно не працевлаштований, з 31.07.2026 по 28.09.2026 перебував під вартою, а з 28.09.2026 - під цілодобовим домашнім арештом, що позбавляло його можливості працювати та отримувати дохід. Призначений розмір штрафу є значним і за таких обставин його одноразова сплата у строк, встановлений ст. 26 Кримінально-виконавчого кодексу України, є для обвинуваченого об`єктивно ускладненою. З огляду на зазначене суд вважає за можливе задовольнити клопотання сторони захисту та розстрочити виплату штрафу на строк один рік рівними щомісячними частинами по 59 589 грн 25 коп., що забезпечить реальне виконання призначеного покарання та відповідатиме його меті в розумінні ст. 50 КК України.

Вирішуючи питання про застосування ч. 5 ст. 72 КК України, суд ураховує, що ОСОБА_3 перебував під вартою з 31.07.2026 по 28.09.2026. Разом з тим, з огляду на те, що розмір штрафу визначено в мінімально можливому розмірі, встановленому імперативними положеннями ч. 2 ст. 53 КК України, а також ураховуючи розстрочення його виплати, суд не вбачає підстав для пом`якшення призначеного покарання чи звільнення обвинуваченого від його відбування.

Таке покарання, на переконання суду, є справедливим і достатнім для виправлення ОСОБА_3 , попередження вчинення ним кримінальних правопорушень та відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.

5. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку.

Щодо запобіжного заходу.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 28.09.2026 обвинуваченому ОСОБА_3 змінено запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт за місцем реєстрації із застосуванням електронного засобу контролю строком на 60 днів, до 26.11.2026 включно, з покладенням обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України.

Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_5 звернувся до суду з клопотанням про зміну запобіжного заходу з цілодобового домашнього арешту на особисте зобов`язання з покладенням обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Прокурор щодо клопотання не заперечував, в цілому поклався на розсуд суду.

Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК України суд, ухвалюючи вирок, вирішує питання щодо запобіжного заходу до набрання вироком законної сили. Згідно з ч. 1 ст. 200 КПК України суд змінює запобіжний захід, якщо раніше обраний захід не відповідає встановленим на цей час ризикам та обставинам.

Суд ураховує, що судовий розгляд кримінального провадження завершено, обвинувачений визнаний винуватим у вчиненні нетяжкого злочину та йому призначено основне покарання у виді штрафу, не пов`язане з ізоляцією від суспільства. Крім того, ОСОБА_3 раніше не судимий, має постійне місце проживання, за час дії запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту порушень покладених на нього обов`язків не допускав, своєчасно з`являвся в судові засідання. За таких обставин ризики, які існували на час обрання запобіжного заходу, істотно зменшилися, а застосування цілодобового домашнього арешту на цей час не відповідає принципу співмірності обмежень прав обвинуваченого.

З огляду на викладене суд вважає, що особисте зобов`язання з покладенням обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, є достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого до набрання вироком законної сили, а тому клопотання сторони захисту підлягає задоволенню.

Щодо арешту майна.

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 11.08.2026 у справі № 761/32273/26 (провадження № 1-кс/761/19626/2026) накладено арешт на майно ОСОБА_3 , а саме: з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання - на грошові кошти в сумі 2740 гривень та 100 доларів США, вилучені 31.07.2026 під час особистого обшуку затриманого; з метою збереження речових доказів - на мобільний телефон iPhone 17 Pro Max, вилучений 31.07.2026 під час особистого обшуку затриманого, та на ноутбук ASUS Vivobook 15 із зарядним пристроєм і документи, вилучені 31.07.2026 під час обшуку за місцем проживання.

Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_5 звернувся до суду з клопотанням про скасування арешту зазначеного майна та повернення його власнику.

Прокурор поклався на розсуд суду при вирішенні даного клопотання.

Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням вироку вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

Арешт на грошові кошти в сумі 2740 гривень та 100 доларів США накладено з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання у зв`язку з тим, що на той час ОСОБА_3 було повідомлено про підозру за ч. 3 ст. 369-2 КК України. Водночас обвинувачення пред`явлено та ОСОБА_3 визнано винуватим за ч. 2 ст. 369-2 КК України, санкція якої конфіскації майна не передбачає, а відповідно до ст. 59 КК України конфіскація майна може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині КК України. Покарання у виді конфіскації майна обвинуваченому не призначено, ці кошти речовими доказами не визнавалися, а підстав для застосування до них спеціальної конфіскації судом не встановлено. Таким чином, підстава, з якої було накладено арешт на грошові кошти, відпала.

Мобільний телефон, ноутбук та документи арештовано з метою збереження речових доказів. Досудове розслідування завершено, судовий розгляд кримінального провадження закінчено ухваленням цього вироку, а тому потреба в подальшому збереженні арешту цього майна як заходу забезпечення кримінального провадження відпала. Відомостей про те, що мобільний телефон і ноутбук були знаряддям чи засобом вчинення кримінального правопорушення, одержані внаслідок його вчинення або є предметом кримінального правопорушення, що могло б бути підставою для застосування спеціальної конфіскації, суду не надано.

За таких обставин клопотання сторони захисту підлягає задоволенню, а арешт, накладений на зазначене майно, - скасуванню. Грошові кошти, мобільний телефон і ноутбук підлягають поверненню власнику - ОСОБА_3 . Водночас документи, вилучені під час особистого обшуку та обшуку за місцем проживання, оформлені на ім`я третіх осіб і власністю обвинуваченого не є, а тому їх доля вирішується за правилами ст. 100 КПК України, як зазначено нижче.

Щодо речових доказів та процесуальних витрат.

Постановою старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Київській області від 31.07.2026 речовими доказами у кримінальному провадженні визнано: імітаційні грошові купюри номіналом 100 доларів США в кількості 160 штук з однаковою серією LF 94934593A, мобільний телефон iPhone 17 Pro Max та документи на ім`я третіх осіб, вилучені 31.07.2026 під час особистого обшуку затриманого ОСОБА_3 , а також документи на ім`я третіх осіб і ноутбук ASUS Vivobook 15 із зарядним пристроєм, вилучені 31.07.2026 під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_3 .

Відповідно до ч. 9 ст. 100 КПК України питання про долю речових доказів вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження.

Імітаційні грошові купюри використовувалися під час документування протиправної діяльності обвинуваченого, жодної цінності не мають і не можуть бути використані за призначенням, а тому на підставі п. 4 ч. 9 ст. 100 КПК України підлягають знищенню.

Мобільний телефон і ноутбук належать обвинуваченому; підстав для їх спеціальної конфіскації судом не встановлено, а тому відповідно до ст. 100 КПК України вони підлягають поверненню власнику.

Документи, вилучені під час особистого обшуку та обшуку за місцем проживання обвинуваченого, оформлені на ім`я третіх осіб. Відповідно до п. 7 ч. 9 ст. 100 КПК України документи, які є речовими доказами, зберігаються в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання. Оскільки зазначені документи не є власністю обвинуваченого, а їх повернення йому могло б порушити права осіб, на ім`я яких вони оформлені, у тому числі щодо відомостей про стан їхнього здоров`я, суд вважає за необхідне залишити їх у матеріалах кримінального провадження.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено. Процесуальні витрати на залучення експерта у справі відсутні.

Керуючись статтями 7, 100, 174, 194, 200, 349, 368-370, 373, 374, 376, 395 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України, і призначити йому покарання з урахуванням ч. 2 ст. 53 КК України у виді штрафу в розмірі 42 063 (сорока двох тисяч шістдесяти трьох) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 715 071 (сімсот п`ятнадцять тисяч сімдесят одну) гривню 00 копійок.

На підставі ч. 4 ст. 53 КК України розстрочити ОСОБА_3 виплату штрафу на строк 1 (один) рік рівними частинами по 59 589 (п`ятдесят дев`ять тисяч п`ятсот вісімдесят дев`ять) гривень 25 копійок щомісяця.

Клопотання захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу - задовольнити.

Змінити обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту із застосуванням електронного засобу контролю, обраний ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 28.09.2026, на особисте зобов`язання до набрання вироком законної сили.

Покласти на ОСОБА_3 строком на 2 (два) місяці, але не довше ніж до набрання вироком законної сили, обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:

1) прибувати до суду за кожною вимогою;

2) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

3) утримуватися від спілкування зі свідком ОСОБА_6 щодо обставин кримінального провадження;

4) зберігати здані на зберігання до відповідних органів державної влади паспорт (паспорти) для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Припинити застосування до ОСОБА_3 електронного засобу контролю.

Клопотання захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 про скасування арешту майна - задовольнити.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 11.08.2026 у справі № 761/32273/26 (провадження № 1-кс/761/19626/2026), на майно ОСОБА_3 , а саме на:

- грошові кошти в сумі 2740 (дві тисячі сімсот сорок) гривень та 100 (сто) доларів США, вилучені 31.07.2026 під час особистого обшуку затриманого ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2 , - які повернути ОСОБА_3 ;

- мобільний телефон iPhone 17 Pro Max, номер моделі MFYA4J/A, серійний номер НОМЕР_1 , IMEI: НОМЕР_2 , IMEI2: НОМЕР_3 (пакет № KIV1136745), вилучений 31.07.2026 під час особистого обшуку затриманого ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2 ;

- ноутбук ASUS Vivobook 15 model M1502Y s/n: T7NOCV18N11731G (в ухвалі слідчого судді зазначено як «ASUS Vovobook 15») із зарядним пристроєм (пакет № PSP8100274) та документи, перелічені в абзаці третьому резолютивної частини зазначеної ухвали, вилучені 31.07.2026 під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_3 .

Речові докази:

- імітаційні грошові купюри номіналом 100 доларів США в кількості 160 штук з однаковою серією LF 94934593A, вилучені 31.07.2026 під час особистого обшуку затриманого ОСОБА_3 , - знищити;

- мобільний телефон iPhone 17 Pro Max, номер моделі MFYA4J/A, серійний номер НОМЕР_1 , IMEI: НОМЕР_2 , IMEI2: НОМЕР_3 (пакет № KIV1136745), вилучений 31.07.2026 під час особистого обшуку затриманого ОСОБА_3 , - повернути ОСОБА_3 ;

- ноутбук ASUS Vivobook 15 model M1502Y s/n: T7NOCV18N11731G (у постанові про визнання речовими доказами зазначено як «ASUS Vovobook 15») із зарядним пристроєм (пакет № PSP8100274), вилучений 31.07.2026 під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_3 , - повернути ОСОБА_3 ;

- 3 пластикові посвідчення волонтера Департаменту військових волонтерів № В/О 240222 на ім`я ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , документи на ім`я ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 : копію паспорта № НОМЕР_4 , копію картки платника податків № НОМЕР_5 , копію консультативного висновку від 22.09.2023, копію консультації кардіолога від 19.12.2023, копію виписки з медичної картки № 3897, копію виписки з медичної картки № 2324, копію виписки з медичної картки № 14542, копію виписки з медичної картки № 2433, копію епікризу № 4709/790/335/730, копію виписки з медичної карти № 2031, виписку з медичної картки № 2324, епікриз № 4709/790/335/730, консультацію невролога № 1 від 20.10.2023, консультацію кардіолога від 19.12.2023, виписку з медичної картки № 2433, виписку з медичної карти № 2031, консультативний висновок від 22.09.2023, вилучені 31.07.2026 при проведенні особистого обшуку затриманого ОСОБА_3 , - зберігати в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання;

- медичну картку № 30.0130 на ім`я ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; документи на ім`я ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 : відпускний квиток, консультативний висновок спеціаліста № 377735-679604, виписку медичну № 4211, довідку ВЛК № 2025-0918-1138-3695-0, направлення на консультацію лікаря № 1248 від 07.10.2025, довідку-виписку з медичної картки № 627510, направлення на консультацію до лікаря-травматолога № 1396 від 15.11.2025, дві довідки ВЧ НОМЕР_6 № 2639 від 20.09.2022, дві довідки ВЧ НОМЕР_6 № 2396 від 24.03.2023, довідку ВЧ НОМЕР_6 № 5593 від 05.06.2023, довідку ВЧ НОМЕР_6 № 537 від 21.03.2023, довідку ВЧ НОМЕР_6 № 25836 від 13.11.2023, довідку ВЧ НОМЕР_6 № 10836 від 21.06.2023, довідку ВЧ НОМЕР_6 № 2123 від 18.02.2023, виписку з медичної картки № НОМЕР_7 з обстеженнями, виписку з медичної картки № 1532, виписку з медичної картки № НОМЕР_8 з результатами обстежень, перевідний епікриз № 1195/п, листи-обстеження на 4 аркушах, дві копії картки фізичної особи-платника податків, рапорт від 21.11.2025, довідку ВЛК від 29.10.2025, довідку ВЛК № 2025-1119-1320-1811-3; документи на ім`я ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_5 : копію паспорта громадянина України, копію паспорта громадянина України для виїзду закордон, військово-обліковий документ зі штрих-кодом, копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера, пакет документів «Консультативне заключення кардіолога» на 6 аркушах, пакет документів «Консультативне заключення кардіолога» на 3 аркушах, пакет документів «Висновок лікаря» на 12 аркушах, пакет документів «Консультативне заключення кардіолога» на 23 аркушах, пакет документів «Виписка з медичної картки стаціонарного хворого» на 7 аркушах і 1 оптичному носієві інформації, пакет документів «Консультативне заключення кардіолога» на 8 аркушах, пакет документів «Виписний епікриз відділення ендоваскулярної терапії» на 3 аркушах і 1 оптичному носієві інформації, пакет документів «Консультація терапевта ендоваскулярного відділення» на 4 аркушах; 3 медичні картки на ім`я ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , копію свідоцтва про народження, копію паспорта громадянина України, посвідчення дитини, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи, серії НОМЕР_9 на ім`я ОСОБА_13 ; рекомендаційний лист ВЧ НОМЕР_10 на ім`я ОСОБА_14 ; рекомендаційний лист ВЧ НОМЕР_11 на ім`я ОСОБА_15 ; копії довідки про місце реєстрації, довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру та ID-паспорта на ім`я ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , вилучені 31.07.2026 при проведенні обшуку за місцем проживання ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_3 , - зберігати в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.

Вирок може бути оскаржений шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду через Голосіївський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення з урахуванням особливостей, передбачених ч. 2 ст. 394 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору в порядку, визначеному статтями 376, 615 КПК України, а учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні, - направити не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя ОСОБА_1

Оригінал: reyestr.court.gov.ua