Суд: Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них
Дата: 01 листопада 2026 р.
Справа: №344/23249/25
Суддя: Мелещенко Л. В.
Справа № 344/23249/25
Провадження № 2/344/2548/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
02 листопада 2026 року місто Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області у складі:
головуючого - судді Мелещенко Л.В.
за участю секретаря судового засідання – Дутки Р.-І.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Івано-Франківськ за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
В С Т А Н О В И В:
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
Позивач ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 131 100,91 гривень.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 27 березня 2019 року між Акціонерним товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №Z06.00107.005080668.
17 листопада 2023 року між Акціонерним товариством «Ідея Банк» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ укладено Договір факторингу №1711/2023, у відповідності до умов якого право грошової вимоги перейшло до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ».
Відповідно до Реєстру боржників №2 до Договору факторингу № 17112023 від 17 листопада 2023 року, ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 132640,91 гривень, з яких сума заборгованості за основною сумою боргу у розмірі 48 813,02 гривень, сума заборгованості за відсотками у розмірі 37 529,00 гривень, сума заборгованості за комісією у розмірі 46 298,89 гривень.
Відповідач частково сплатила заборгованість: 29.06.2024 – 540,00 гривень, 02.12.2025 – 1000,00 гривень, усього 1540,00 гривень.
Таким чином, відповідач має непогашену заборгованість перед позивачем за кредитним договором у розмірі 131 100,91 гривень, з яких сума заборгованості за основною сумою боргу у розмірі 48 813,02 гривень, сума заборгованості за відсотками у розмірі 35989,00 гривень, сума заборгованості за комісією у розмірі 46 298,89 гривень.
За таких обставин позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № Z06.00107.005080668 від 27 березня 2019 року у розмірі 131 100,91 гривень та судові витрати по справі (а.с. 1-3).
24 вересня 2026 року відповідачем ОСОБА_1 подано до суду відзив на позовну заяву. Відповідач зазначає, що визнає отримання кредиту, але заперечує проти стягнення комісії в сумі 46298,89 гривень та процентів, нарахованих після спливу строку кредитування. Обґрунтовано до стягнення може бути лише 73 616,05 гривень.
Так, 27.03.2019 між Акціонерним товариством «Ідея Банк» і відповідачем укладено Кредитний договір № Z06.00107.005080668 на суму 49 900,00 гривень на поточні потреби. Це договір про споживчий кредит, укладений після набрання чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10.06.2017).
Ключові умови Договору: строк кредиту — 30 місяців (п. 1.2); останній платіж за Графіком — 27.09.2021; процентна ставка — 21,99 % річних (п. 1.3–1.4); щомісячна «плата за обслуговування кредитної заборгованості» (п. 1.11), база нарахування — початкова сума кредиту (п. 2.5); за Графіком загальна сума процентів — 17 757,45 гривень, плати за обслуговування — 33 407,10 гривень.
16.09.2021 банк і відповідач уклали Додаткову угоду № Z06.00107.005080668/1. У п. 1 банк зафіксував заборгованість станом на 16.09.2021: основна сума — 49 900,00 гривень, комісія — 33 289,37 гривень, проценти — 26 012,34 гривень.
17.11.2023 Акціонерне товариство «Ідея Банк» відступило право вимоги позивачу за Договором факторингу № 17112023. За Реєстром боржників № 2 передано 132 640,91 гривень: основний борг 48 813,02 гривень, проценти 37 529,00 гривень, комісії 46 298,89 гривень.
Позивач додатково нічого не нараховував і зарахував платежі відповідача 29.06.2024 (540,00 гривень) та 02.12.2025 (1 000,00 гривень) у погашення процентів. Отже, спірні суми повністю сформовані банком до 17.11.2023.
Комісія у розмірі 46 298,89 гривень стягненню не підлягає, бо умова про неї нікчемна
Зміст комісії. За п. 1.11 Договору «плата за обслуговування кредиту» стягується за: надання інформації по рахунках позичальника телефоном і в Контакт-центрі; СМС-повідомлення про зарахування платежів; інформацію про стан рахунку електронною поштою; опрацювання запитів позичальника. Тобто це виключно плата за інформування позичальника про стан його кредиту.
У Договорі комісія встановлена у фіксованому щомісячному розмірі, незалежно від того, чи звертався позичальник за інформацією і скільки разів. Позивач не надав жодного доказу, що відповідач вимагала інформацію частіше одного разу на місяць. Отже, умова п. 1.11, п. 2.1 та п. 2.5 Договору про щомісячну плату за обслуговування є нікчемною в повному обсязі.
Комісія нарахована і поза строком Договору. Навіть за Графіком загальна сума плати за обслуговування за весь строк кредиту становила 33 407,10 гривень. Позивач вимагає 46298,89 гривень, тобто на 12 891,79 гривень більше, ніж Договір узагалі передбачав. Ця різниця нарахована банком після закінчення строку кредитування і не має жодної договірної підстави.
Проценти після 27.09.2021 нараховані безпідставно
Строк кредитування сплив 27.09.2021. Кредит надано на 30 місяців (п. 1.2 Договору), останній платіж за Графіком — 27.09.2021.
Відповідач не оспорює ставку 21,99 % річних. Йдеться про межі самого зобов`язання: після 27.09.2021 обов`язку платити проценти за Договором не існувало.
Станом на 16.09.2021 банк сам зафіксував проценти 26 012,34 гривень (п. 1 Додаткової угоди). За 11 днів з 17.09.2021 по 27.09.2021 на залишок 49 900,00 гривень за ставкою 21,99 % могло бути нараховано не більше 330,69 гривень (49 900 ? 21,99 % / 365 ? 11). Отже, правомірні проценти не можуть перевищувати 26 343,03 гривень.
Банк передав позивачу 37 529,00 гривень процентів. Різниця 11 185,97 гривень нарахована після спливу строку кредитування і стягненню не підлягає.
Додаткова угода не легалізує комісію. Підписання відповідачем Додаткової угоди, де зазначено суму комісії, не робить нікчемну умову дійсною. Нікчемна умова не створює юридичних наслідків з моменту вчинення, і її «визнання» стороною цього не змінює. Крім того, за п. 3 Додаткової угоди у разі її невиконання вона припиняє чинність, не створюючи жодних юридичних наслідків для сторін. Позивач не може водночас посилатися на неї як на підставу боргу.
Водночас Додаткова угода є доказом, складеним самим банком, щодо стану заборгованості на 16.09.2021, зокрема щодо суми процентів 26 012,34 гривень.
Обґрунтованою є заборгованість не більше 73 616,05 гривень; у стягненні 57484,86 гривень слід відмовити.
СкладоваЗаявлено позивачем, гривеньЗа контррозрахунком, гривеньРізниця, гривень
Основний борг48 813,0248 813,020,00
Проценти35 989,0024 803,0311 185,97
Комісія46 298,890,0046 298,89
Разом131 100,9173 616,0557 484,86
Проценти: 26 012,34 (на 16.09.2021 за даними банку) + 330,69 (з 17.09 по 27.09.2021) ? 1 540,00 (сплачено позивачу) = 24 803,03 гривень.
Відповідач просить суд постановити рішення, яким відмовити у задоволенні позову в частині стягнення заборгованості за комісією в сумі 46 298,89 гривень, відмовити у задоволенні позову в частині стягнення заборгованості за процентами в сумі 11 185,97 гривень, судові витрати розподілити пропорційно розміру задоволених вимог відповідно до статті 141 Цивільного процесуального кодексу України (а.с. 92-95).
01 жовтня 2026 року позивачем ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» подано до суду через систему «Електронний суд» відповідь на відзив, в якому підтримує заявлені позовні вимоги та просить задовольнити. Вказує, що вся інформація та умови надання споживчого кредиту були доведені до відома Позичальника безоплатно, що підтверджується змістом підписаного ним кредитного договору, згідно з яким підписання свідчить про те, що відповідач з всіма Умовами ознайомлений та погоджується, перед підписанням повідомлено у встановленій законом формі про всі істотні умови договору. Зі змісту Кредитного договору вбачається, що жодної з перелічених умов, які законом визнаються несправедливими, до договору внесене не було. Не містить він і будь-яких інших несправедливих умов. Жодних заперечень з приводу того, що відповідач не погодився з Правилами надання коштів, відповідачем при укладенні Кредитного договору висловлено не було. Жодних застережень або зауважень з боку відповідача щодо неповного розуміння або незгоди з умовами договору або додаткової угоди під час його підписання, до суду належними доказами не подано. Позивач зазначає, що у випадку неповного розуміння умов Кредитного договору у відповідача була можливість відмовитися від підписання даного договору, якою він не скористалася. Інформація надана Первісним кредитором з дотриманням всіх вимог законодавства, викладена їх в чіткій, зрозумілій та доступній формі, при цьому саме відповідач ініціював укладення такого договору, оформивши заявку на сайті Первісного кредитора. Отже, підписавши договір, відповідач посвідчив свою обізнаність та згоду з його умовами, волевиявлення учасників було вільним та відповідало їх внутрішній волі, правочин вчинено в формі, встановленій законом, та він був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлений ним, а саме отримання кредитних коштів позичальником, що і було здійснено сторонами. Відповідач з власної ініціативи звернувся за отриманням кредиту до вільно обраної ним фінансової установи, отримавши від останньої всю передбачену законодавством інформацію перед укладанням договору. Позивач просить позов задовольнити у повному обсязі (а.с. 104-107).
Процесуальні дії у справі.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 грудня 2025 року, головуючим суддею визначено Мелещенко Л.В. (а.с. 38-39).
Ухвалою суду від 26 грудня 2025 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній цивільній справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження з викликом сторін (а.с. 40-41).
Ухвалою суду від 24 вересня 2026 року закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с. 98-99).
Пояснення учасників справи у судовому засіданні.
Представник позивача у судове засідання не з`явився, але у вимогах позовної заяви зазначено про розгляд справи за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
Відповідач у судове засідання не з`явилася, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялася належним чином, зокрема, відповідач викликалася через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України. Жодних заяв та клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надійшло.
Учасники справи у судове засідання, призначене на 27 жовтня 2026 року, не з`явилися, тому суд, з дотриманням положень статті 259 Цивільного процесуального кодексу України, відклав складення повного рішення суду на строк не більше десяти днів та зазначив датою ухвалення рішення дату його складання, підписав судове рішення без його проголошення.
Відповідно до частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Суд, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
27 березня 2019 року між Акціонерним товариством «Ідея Банк», Банком, та ОСОБА_1 , Позичальником, було укладено кредитний договір №Z06.00107.005080668 (а.с. 4-7, 9, 10-12, 16).
16 вересня 2021 року між Акціонерним товариством «Ідея Банк», Банком, та ОСОБА_1 , Позичальником, була укладена Додаткова угода №Z06.00107.005080668/1 до кредитного договору № Z06.00107.005080668 (а.с. 8, 17).
Згідно копії ордерів-розпорядження № 1 та № 2 від 27 березня 2019 року, відповідач отримала кредит у загальному розмірі 49 900,00 гривень (а.с. 13).
16.09.2021 відповідачем сплачено 7500,00 гривень на погашення заборгованості за кредитним договором (а.с.18).
ОСОБА_1 користувалася кредитними коштами, про що свідчить виписка по рахунку, та погашала заборгованість за укладеним договором (а.с.19).
Відповідно до довідки-розрахунку за кредитним договором №Z06.00107.005080668 від 27 березня 2019 року, станом на 17.11.2023 заборгованість становить 132640,91 гривень, з яких сума заборгованості за основною сумою боргу у розмірі 48 813,02 гривень, сума заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками у розмірі 37 529,00 гривень, сума заборгованості за нарахованими та несплаченими комісіями у розмірі 46 298,89 гривень (а.с.20).
Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором №Z06.00107.005080668 від 27 березня 2019 року заборгованість складає 131 100,91 гривень, з яких сума заборгованості за основною сумою боргу у розмірі 48 813,02 гривень, сума заборгованості за відсотками у розмірі 35989,00 гривень, сума заборгованості за комісією у розмірі 46 298,89 гривень (а.с. 21).
17 листопада 2023 року між Акціонерним товариством «Ідея Банк», Клієнтом, та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ, Фактором, укладено Договір факторингу № 17112023 (а.с.22-23).
ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» сплачено кошти Акціонерному товариству «Ідея Банк» згідно Договору факторингу № 17112023 від 17 листопада 2023 (а.с. 24).
Згідно Реєстру боржників №2 до Договору факторингу № 17112023 від 17 листопада 2023 року, ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 132640,91 гривень, з яких сума заборгованості за основною сумою боргу у розмірі 48 813,02 гривень, сума заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками у розмірі 37 529,00 гривень, сума заборгованості за нарахованими та несплаченими комісіями у розмірі 46298,89 гривень (а.с. 25).
ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» зареєстровано як юридична особа (а.с.26).
Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України видала ТОВАРИСТВУ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» свідоцтво про реєстрацію фінансової установи (а.с.27).
Розпорядженням № 691 від 23 березня 2017 року Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, видало ТОВАРИСТВУ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» ліцензію на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів) (а.с.28).
Акціонерне товариство «Ідея Банк» є юридичною особою (а.с.29).
Національним банком України видано Акціонерному товариству «Ідея Банк» банківську ліцензію на право надання банківських послуг, визначених частиною третьою статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (а.с. 30).
Статут ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» затверджено рішенням єдиного учасника 20 серпня 2025 року (а.с. 31-33).
Норми права, що підлягають застосуванню, та висновки суду
за результатами розгляду справи.
Відповідно до частини першої статті 5 Цивільного процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Частиною першою статті 13 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно частини першої-другої статті 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору (частина третя статті 628 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, як зазначено у частині першій статті 627 Цивільного кодексу України.
Згідно статті 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Частинами першою-другою статті 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 Цивільного кодексу України).
Судом встановлено, що 27 березня 2019 року між Акціонерним товариством «Ідея Банк» та відповідачем було укладено кредитний договір №Z06.00107.005080668, з запропонованими умовами якого ОСОБА_1 ознайомилася та погодилася, про що свідчить її власноручний підпис на договорі.
Відповідач не оспорювала даний кредитний договір у судовому порядку.
Відповідно до частини першої статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно частини першої статті 527 Цивільного кодексу України, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.
У частині першій статті 530 Цивільного кодексу України вказано, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) зобов`язання його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частина перша статті 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до частини першої статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Положеннями статті 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Судом встановлено факт надання відповідачу коштів за укладеним кредитним договором №Z06.00107.005080668 від 27 березня 2019 року та факт невиконання відповідачем належним чином зобов`язань по поверненню кредитних коштів.
Відповідач не виконувала належним чином взяті на себе зобов`язання, у зв`язку з чим у неї виникла заборгованість за кредитними договорами.
Докази, які б спростовували вказану обставину, в матеріалах справи відсутні.
Враховуючи те, що відповідачем на надано жодних доказів про сплату отриманої суми кредиту, тому суд приходить до переконання про стягнення заборгованості за основною сумою боргу за кредитним договором №Z06.00107.005080668 від 27 березня 2019 року у розмірі 48813,02 гривень, тому дана сума заборгованості підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, оскільки доказів погашення вказаної заборгованості по сумі кредиту відповідачем суду не надано.
Щодо стягнення заборгованості за відсотками за укладеним договором, то суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.
Частиною першої статті 1048 Цивільного кодексу України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 Цивільного кодексу України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.
Вказана правова позиція висловлена у постанові Великої палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження №14-10цс18.
Згідно з частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України, якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).
При цьому законодавство визначає різні поняття: як «строк договору», так і «строк (термін) виконання зобов`язання» (статті 530, 631 Цивільного кодексу України).
Частиною четвертої статті 263 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа №14-10цс18) та від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), постановах Верховного Суду від 10 серпня 2022 року у справі № 754/16771/17 (провадження № 61-12636св21), від 01 вересня 2022 року у справі № 225/3427/15-ц (провадження № 61-18053св21) зазначено: «право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Після спливу чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання».
З кредитного договору № Z06.00107.005080668 від 27 березня 2019 року вбачається, що сторонами було погоджено строк кредиту — 30 місяців (п. 1.2); процентна ставка — 21,99 % річних (п. 1.3–1.4).
Таким чином, строк кредитування сплив 27.09.2021, останній платіж за Графіком — 27.09.2021.
Позивачем не надано доказів пролонгації кредитного договору.
Станом на 16.09.2021 проценти складають 26 012,34 гривень (пункт 1 Додаткової угоди).
За період з 17.09.2021 по 27.09.2021 на залишок 49 900,00 гривень за ставкою 21,99 % розрахунок процентів здійснюється наступним чином: 49 900 ? 21,99 % / 365 ? 11 = 330,69 гривень.
Таким чином, проценти, які підлягають стягненню з відповідача розраховуються наступним чином: 26 012,34 гривень + 330,69 гривень ? 1 540,00 гривень = 24 803,03 гривень.
При цьому суд зазначає, що позивачем не заявлялися вимоги про нарахування процентів після закінчення строку кредитування в якості процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України.
Отже, суд приходить до переконання, що вимоги про стягнення нарахованих процентів за кредитним договором № Z06.00107.005080668 від 27 березня 2019 року підлягають частковому задоволенню у розмірі 24 803,03 гривень.
Щодо стягнення комісії, то суд виходить з наступного.
Згідно пункту 1.1. кредитного договору № Z06.00107.005080668 від 27 березня 2019 року встановлена плата за обслуговування кредитної заборгованості.
За пунктом 1.11 даного договору плата за обслуговування кредиту стягується за: надання інформації по рахунках позичальника телефоном і в Контакт-центрі; СМС-повідомлення про зарахування платежів; інформацію про стан рахунку електронною поштою; опрацювання запитів позичальника.
Відповідно до абзацу 3 частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.
10 червня 2017 року набрав чинності Закон України «Про споживче кредитування» від 15 листопада 2016 року №1734-VІІІ. Цей Закон визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері, у зв`язку з чим, у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Відповідно до частини першої та частини другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування», після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Правилами частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
На виконання вимог, у тому числі пункту 4 частини першої статті та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит. Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року №168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».
Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит, банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).
Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит, загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у пункті 31.29 постанови від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19 (провадження № 14-44цс21).
Положеннями кредитного договору № Z06.00107.005080668 від 27 березня 2019 року про сплату позичальником на користь банку комісії за обслуговування кредитної заборгованості суперечать положенням частини першої, другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» і є нікчемними з моменту укладення цього правочину.
За таких обставин позивачем без належних на те правових підстав нарахована комісія за обслуговування кредитної заборгованості на загальну суму 46298,89 гривень, а відтак позовні вимоги про стягнення заборгованості за комісією за обслуговування кредитної заборгованості є необґрунтованими з наведених вище підстав та задоволенню не підлягають.
Отже, враховуючи, що відповідач не виконала у повному обсязі зобов`язання за укладеним договором, суд вважає доведеними наявність підстав для часткового задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором № Z06.00107.005080668 від 27 березня 2019 року у розмірі 73616,05 гривень, що складається з заборгованості за основною сумою боргу у розмірі 48813,02 гривень, заборгованості за відсотками у розмірі 24803,03 гривень. У задоволенні іншої частини позовних вимог слід відмовити.
Усі інші пояснення учасників справи, їх докази і аргументи не спростовують висновків суду, зазначених у цьому судовому рішенні, їх дослідження та оцінка судом не надала можливості встановити обставини, які б були підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 516 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини першої статті 1077 Цивільного кодексу України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Статтею 1082 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.
Відповідно до частини першої статті 1078 Цивільного кодексу України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
При визначенні дійсності вимоги підлягають застосуванню норми статті 204 Цивільного кодексу України, за змістом якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права та обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Така правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 16 квітня 2019 року у справі №916/1171/18, від 14 листопада 2018 року у справі № 910/8682/18, від 30 серпня 2018 року у справі № 904/8978/17, від 04 березня 2019 року у справі № 5015/6070/11, від 10 вересня 2019 року у справі № 9017/317/19, від 09 липня 2019 року у справі № 903/849/17.
Враховуючи, що відповідач не надала суду належних, допустимих і достовірних доказів, які б свідчили про недійсність переданих вимог, в силу прямого припису статті 204 Цивільного кодексу України їх правомірність презюмується.
Договір факторингу № 17112023 від 17 листопада 2023 року, на підставі якого позивач набув право вимоги до відповідача, укладений відповідно до вимог закону, містить всі істотні умови. Доказів визнання вказаного договору недійсним, неукладеним чи його розірвання до матеріалів справи не надано.
Судом встановлено, що право вимоги за кредитним договором №Z06.00107.005080668 від 27 березня 2019 року, укладеним з відповідачем ОСОБА_1 , є ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ».
Згідно статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
Враховуючи наведене, сума заборгованості за кредитним договором №Z06.00107.005080668 від 27 березня 2019 року у розмірі 73616,05 гривень підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Відповідно до частини першої статті 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Виходячи із вищевикладеного, суд, оцінивши докази, надані сторонами у справі, їх належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, відповідно до статті 89 Цивільного процесуального кодексу України, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Розподіл судових витрат.
Відповідно до частини першої статті 133 Цивільного процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Частиною першою статті 141 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем про подачі позовної заяви сплачено судовий збір за позовом у розмірі 3028,00 гривень (а.с. 37).
Позовні вимоги задоволені частково на 56,15 %, тому з відповідача також слід стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати у вигляді судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, тобто у розмірі 1700,22 гривень.
На підставі вищевикладеного, відповідно до ст.ст. 511-512, 526, 610-612, 625, 1048, 1054, 1055, 1077-1082 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст. 5, 12, 13, 19, 81, 133, 141, 259, 263-265, 267, 273, 353-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
В И Р І Ш И В:
Позовні вимоги ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,- задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ», код ЄДРПОУ 35625014, заборгованість за кредитним договором № Z06.00107.005080668 від 27 березня 2019 року у розмірі 73616,05 гривень (сімдесят три тисячі шістсот шістнадцять гривень п`ять копійок), з яких сума заборгованості за основною сумою боргу у розмірі 48 813,02 гривень (сорок вісім тисяч вісімсот тринадцять гривень дві копійки), сума заборгованості за відсотками у розмірі 24803,03 гривень (двадцять чотири тисячі вісімсот три гривень три копійки).
У задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ», код ЄДРПОУ 35625014, судовий збір у розмірі 1700,22 гривень (одна тисяча сімсот гривень двадцять дві копійки).
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування учасників справи:
Позивач - ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ», код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження: 01032 м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення складено та підписано 02 листопада 2026 року.
Суддя Мелещенко Л.В.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua