Рішення від 20 жовтня 2026 р. у справі №927/679/26 — Господарський суд Чернігівської області

Іменем України

РІШЕННЯ

21 жовтня 2026 рокум. Чернігівсправа № 927/679/26

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Фесюри М.В., за участі секретаря судового засідання Ткачової А.Ю., розглянувши справу

за позовом: Корюківської окружної прокуратури в інтересах держави,

вул. Шевченка, 98, м. Корюківка, Чернігівська область,15300, код ЄДРПОУ 0291011422,

в особі позивача: Менської міської ради,

вул. Героїв АТО, 6, м. Мена, Чернігівська область, 15600, код ЄДРПОУ 04061777,

до відповідача: Приватного підприємства “Міжрайпаливо”,

вул. Комсомольська, 10, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 34452661,

про стягнення 765 312,84 грн.

Представники сторін:

прокурор: Князєв Д.В.,

відповідача: Матвійчук А.С.

10.07.2026 Корюківською окружною прокуратурою, в інтересах держави в особі позивача - Менської міської ради, поданий позов до Приватного підприємства “Міжрайпаливо” про стягнення 765 312,84 грн безпідставно збережених коштів, унаслідок використання, без правовстановлюючих документів, земельної ділянки площею 2,26 га, за адресою: вул. Шевченка, 93, м. Мена, Корюківського району, Чернігівської області, на якій розміщений об`єкт нерухомого майна, належний приватному підприємству. Позивач вважає, що відповідач відповідно до положень статей 1212, 1214 Цивільного кодексу України повинен відшкодувати власнику земельної ділянки (позивачу) всі доходи, які він одержав або міг одержати від цього майна за період з 01.01.2021 по 31.05.2024.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.07.2026 справу №927/679/26 передано на розгляд судді Фесюрі М.В.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 14.07.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

29.07.2026 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву з додатком та клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. У відзиві на позовну заяву відповідач проти позову заперечує та зазначає про те, що відповідно до рішення Менської районної ради (22 сесія 21 скликання) від 21.04.1994 року Менській паливній базі обласного державного комунального паливного підприємства «Облпаливо» м. Мена Менський район Чернігівська область надано у постійне користування 2,26 га землі в межах згідно з планом землекористування, що підтверджується державним актом серії ЧН №00018 від 20.05.1994. В результаті приватизації Державного комунального паливного підприємства «Облпаливо» було створено Відкрите акціонерне товариство «Чернігівоблпаливо» (код ЄДРПОУ 01880368). Земельна ділянка загальною площею 2,26 га, яка на праві постійного користування належала Менській паливній базі обласного державного комунального паливного підприємства «Облпаливо», в результаті приватизації перейшла до Відкритого акціонерного товариства «Чернігівоблпаливо». За Договором купівлі-продажу від 07.02.2007, укладеним між ВАТ «Чернігівоблпаливо» та Приватним підприємством «Міжрайпаливо», Продавець зобов`язується передати у власність Покупцю об`єкт нерухомості - комплекс нежитлових :будівель: адмінбудівля загальною площею 81,2 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Мена, Чернігівської області, вул. Шевченка, будинок 93, та розташований на земельній ділянці площею 2,26 га. 25.04.2024 року Менською міської радою прийнято рішення №221 «Про припинення права постійного користування земельною ділянкою та виготовлення технічної документації щодо інвентаризації земельної ділянки», відповідно до якого було припинено право постійного користування земельною ділянкою площею 2,26 га за Державним комунальним паливним підприємством «Облпаливо». 22.05.2024 року виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення комунальної власності загальною площею 2,2600 га Менської міської ради в межах м. Мена, Корюківського району Чернігівської області. Спірній земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 7423010100:01:002:1196 та визначено її цільове призначення, а саме 11.02 - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості. 22.05.2025 року між ПП «Міжрайпаливо» та Менською міською радою укладено Договір оренди землі, відповідно до пунктів 1, 2 якого Орендодавець, надає, а Орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку для розміщення та експлуатації основних, підсобних та допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (код КВЦПЗ 11.02) на території Менської міської територіальної громади за адресою: Чернігівська обл., Корюківський район, м. Мена, вул. Шевченка, 93. В оренду передається земельна ділянка загальною площею 2,2600 га, кадастровий номер 74230101100:01:002:1196. Договір від 22.05.2025 укладено на 20 років з моменту підписання та його державної реєстрації. Дата закінчення терміну дії договору 21.05.2045. Пунктом 8 Договору оренди землі від 22.05.2025 визначено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 8% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 379577,76 грн за 1 (один) рік. Право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 7423010100:01:002:1196 за ПП «Міжрайпаливо» зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 09.07.2025 (номер запису 60726271). Рішенням Менської міської ради №799 від 18.12.2025 затверджено ПП «МІЖРАЙПАЛИВО» проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки зі Зміною цільового призначення з земель «для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості» (код КВЦПЗ 11.02), на землі «для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства» (код КВЦПЗ 12.04), площею 2,2600 га, кадастровий номер 7423010100:01:002:1196 в м. Мена по вул. Шевченка, 93. Крім того, відповідач заперечує проти визначення прокурором розміру нормативної грошової оцінки землі (застосовано коефіцієнт індексації за 2016 рік, помилково визначено район економіко-планувальної зони, безпідставно віднесено спірну земельну ділянку до земель промисловості), а нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати, то спосіб та результати визначення розміру безпідставно збережених коштів внаслідок використання земельної ділянки за адресою: вул. Шевченка, 93, м. Мена, Корюківського району Чернігівської області, площею; 22 600 кв.м. без правовстановлюючих документів, суперечать нормативно-правовим актам. Відповідач зазначає, що орієнтовний розрахунок судових витрат, які ним понесено у зв`язку із розглядом даної справи становить 34500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, докази у підтвердження розміру та судових витрат будуть надані відповідно до вимог ч.8 ст. 129 ГПК України.

Ухвалою від 30.07.2026 судом клопотання від 29.07.2026 Приватного підприємства “Міжрайпаливо” про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін – задоволено. Суд постановив здійснювати розгляд справи №927/679/26 за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Розгляд справи по суті призначив на 07.09.2026 року, 11:30.

Від прокурора надійшла відповідь на відзив від 04.08.2026, в якій останній заперечує проти викладеного у відзиві на позовну заяву та зазначає про те, що ПП «Міжрайпаливо» згідно договору купівлі-продажу, укладеного з ВАТ «Чернігівоблпаливо» 07.02.2007, набуло право власності на нерухоме майно, а саме нежитлову будівлю за адресою: вул. Шевченка, 93, м. Мена, Корюківського (раніше - Менського) району, Чернігівської області. Дані відомості до зміну речових прав внесені 11.06.2007 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Саме з дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна за адресою: вул. Шевченка, 93, м. Мена, Корюківського району, Чернігівської області у ПП «Міжрайпаливо» виник обов`язок належно оформити право користування земельною ділянкою та сплачувати за неї орендну плату. Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 11.10.2024 у справі 927/654/24, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2025, за участю тих самих сторін встановлено: з дня набуття права власності на об`єкти нерухомого майна за адресою: вул. Шевченка, 93, м. Мена (07.02.2007 / 11.06.2007), ПП «Міжрайпаливо» є фактичним користувачем спірної земельної ділянки площею 2,26 га. Прокурор заперечує проти того, що до укладення договору оренди від 22.05.2025 та реєстрації права оренди 09.07.2025 земельна ділянка нібито не була об`єктом цивільних прав. Предметом позовних вимог є стягнення безпідставно збережених коштів за період з 01.01.2021 по 28.02.2022 та з 01.01.2023 по 31.05.2024. У зазначений період цільове призначення земельної ділянки відповідало землям промисловості (КВЦПЗ 11.02 - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості), що підтверджується Державним актом серії ЧН № 00018 від 20.05.1994, рішеннями міської ради, містобудівною документацією (зонінгом м. Мени), додатками та план- схемою до технічної документації 2016 року, а також витягом з ДЗК № НВ-6300405452024. Зміна цільового призначення земельної ділянки наприкінці 2025 року жодним чином не впливає на правовий режим земельної ділянки та розмір розрахованої плати за період 2021-2024 років. Розрахунок безпідставно збережених коштів у розмірі 765 312,84 грн. виконано згідно з рішеннями Менської міської ради від 10.07.2020 № 257 та від 30.06.2021 № 322, ставка орендної плати для даної категорії земель встановлена у розмірі 8% від НГО. Розрахунок здійснено на підставі затвердженої рішенням 10 сесії Менської міської ради 7 скликання від 06.07.2016 Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Мени, із застосуванням коефіцієнтів Км2 = 0,97, КмЗ = 1,50, Кф 1,2 та відповідних офіційних коефіцієнтів індексації Держгеокадастру.

Від відповідача надійшли заперечення (на відповідь на відзив) від 07.08.2026, в яких відповідач зазначає про те, що Державний акт серії ЧН №00018 від 20.05.1994 не містить інформації про цільове призначення спірної земельної ділянки, а з містобудівної документації (зонінгу м. Мена), додатків, та план-схеми до технічної документації 2016 року неможливо беззаперечно встановити цільове призначення спірної земельної ділянки. Стосовно витягу з ДЗК №НВ-6300405452024 - що його було видано 27.05.2024, водночас матеріалами справи цільове призначення земельної ділянки за період з 01.01.2021 по 31.05.2024 не підтверджено жодним належним та допустимим доказом. Зважаючи на те, що витяг ДЗК було видано 27.05.2024 і в ньому відсутня інформація про дату внесення інформації про цільове призначення спірної земельної ділянки, то такий доказ не може використовуватися ретроспективно, і доводити той факт, що з 2021 року земельна ділянка відносилась до земель промисловості. Вважає, що прокурором не доведено, що в період з 01.01.2021 по 22.05.2024 спірна земельна ділянка належала до земель промисловості (КВЦПЗ 11.02 – для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та спору підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості). Зазначає про те, що Відповідач у відзиві на позовну заяву не заперечував стосовно документів, на підставі яких здійснено розрахунок, проте ПП «Міжрайпаливо» наголошувало саме на необґрунтованості вказаного розрахунку. Так, зокрема, на думку Відповідача, прокурором: не доведено розташування спірної земельної ділянки у районі 13 2-ї економіко планувальної зони, що призвело до помилкового визначення та застосування розміру коефіцієнту Км3; безпідставно віднесено спірну земельну ділянку до земель промисловості, що призвело до помилкового визначення та застосування коефіцієнту Кф; хибно застосовано коефіцієнт індексації за 2016 рік, оскільки базова вартість 1 м. кв. землі, встановлена рішенням Менської міської ради від 06.07.2016 у розмірі 76,18 грн/м, вводилась в дію з 01.01.2017.

В судовому засіданні 07.09.2026 суд постановив із занесенням до протоколу судового засідання від 07.09.2026, про оголошення перерви з розгляду справи по суті на 28.09.2026, 09:00.

14.09.2026 від Менської міської рали надійшли додаткові пояснення від 14.09.2026, в яких позивач зазначає про те, що під час визначення розміру збитків, заподіяних Менській міській раді ПП “МІЖРАЙПАЛИВО” внаслідок використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів, комісією з визначення розміру збитків, заподіяних власникам землі та землекористувачам, використано Технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель м. Мена Менської міської ради Менського району Чернігівської області 2016 року. Район розташування земельної ділянки визначається відповідно до Схеми економіко-планувального зонування, яка є складовою зазначеної технічної документації. Під час підготовки Акта визначення розміру збитків, заподіяних ПП «МІЖРАЙПАЛИВО» внаслідок використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів, а також рішення виконавчого комітету від 28 травня 2026 року № 87 «Про затвердження Акту визначення розміру збитків, заподіяних Менській міській раді ПП «МІЖРАЙПАЛИВО» внаслідок використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів» допущено технічну помилку, яка полягає у неправильному зазначенні номера економіко-планувального району: замість правильного номера 9 зазначено номер 13. Водночас, відповідно до Схеми економіко-планувального зонування, що міститься у зазначеній технічній документації, земельна ділянка площею 2,2600 г, кадастровий номер 7423010100:01:002:1196, розташована у 2-ій економіко планувальній зоні, 9-му районі, що також підтверджується схемою накладення, яка додається до цих пояснень. Таким чином, під час проведення розрахунку розміру збитків фактично враховано саме місце розташування земельної ділянки у 2-й економіко-планувальній зоні, 9-му економіко-планувальному районі. Зокрема, сукупний коефіцієнт Км3 – локальний коефіцієнт, який враховує місце розташування земельної ділянки в межах економіко-планувальної зони, визначено відповідно до Додатка Ж5 «Розрахунок грошової оцінки 1 кв. м земель м. Мена» до Технічної документації (2-га економіко-планувальна зона, № оцінюваного району 9, сторінка 73) та застосовано його значення 1,50. При цьому значення сукупного коефіцієнта Км3 у розмірі 1,50 є однаковим для 9-го та 13-го економіко-планувальних районів.

У додаткових пояснення від 15.09.2026 Корюківська окружна прокуратура зазначає про те, що коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель, зазначеної в технічній документації з нормативної грошової оцінки земель та земельних ділянок. Це означає, що для розрахунку беруться до уваги всі роки, починаючи саме з року затвердження технічної документації з оцінки землі. Рішенням 10 сесії 7 скликання Менської міської ради від 06.07.2016 затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель м. Мена. Встановлено, що базова вартість 1 м.кв. землі становить 76,18грн/м.кв. Оскільки коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно (накопичувально) залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель, а у даному випадку нормативна грошова оцінка проведена та затверджена у 2016 році, відповідно до положень ч. 289.2 ст. 289 Податкового кодексу України коефіцієнт індексації за 2016 рік підлягає застосуванню. Вважає, що розмір заявлених відповідачем витрат на правничу допомогу не підтверджується належними та допустимими доказами та не відповідає складності справи та обсягу виконаних адвокатом робіт. Зазначає про те, що рішенням Господарського суду Чернігівської області від 11.10.2024 у справі № 927/654/24, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2025, відмовлено у задоволенні позовних вимог керівника Корюківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Менської міської ради до ПП «Міжрайпаливо» про стягнення безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за землю у сумі 1 016 728,81 грн. Предметом розгляду у вказаній справі було стягнення з ПП «Міжрайпаливо» грошових коштів у сумі 1 016 728,81 грн. внаслідок використання земельної ділянки площею 2,26 га за адресою: вул. Шевченка, 93, м. Мена, Корюківського району, Чернігівської області, без правовстановлюючих документів у період часу з 03.04.2021 до 02.04.2024. Наголошує, що у даній справі прокурором заявлено вимогу про стягнення безпідставно збережених коштів у сумі 765 312 грн. 84 коп. внаслідок використання земельної ділянки за період з 01.01.2021 до 31.05.2024, тобто сума та період нарахування відрізняються від суми та періоду, що були предметом спору в справі № 927/654/24, а тому вказані справи не є тотожними.

Ухвалою від 21.09.2026 суд клопотання представника відповідача задовольнив, постановив провести судове засідання, призначене на 28.09.2026 на 09:00, за участю - Приватного підприємства “Міжрайпаливо” адвоката Матвійчук Анастасії Сергіївни, у режимі відеоконференції, з використанням власних технічних засобів.

Враховуючи перебування судді Фесюри М.В 28.09.26 на лікарняному, призначене на 28.09.2026 на 09:00 судове засідання не проводилось, про що учасники були повідомлені шляхом направлення до електронних кабінетів останніх листа від 25.09.2026.

Ухвалою від 05.10.2026 судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 08.10.2026, 10:15.

У судовому засіданні 08.10.2026, суд постановив із занесенням до протоколу судового засідання від 08.10.2026, про оголошення перерви в судовому засіданні для оголошення вступної та резолютивної частини рішення до 21.10.2026, 09:30 год.

В судовому засіданні 21.10.2026 суд проголосив вступну та резолютивну частини рішення у справі на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд ВСТАНОВИВ:

За договором купівлі-продажу від 07.02.2007, відкрите акціонерне товариство «Чернігівоблпаливо» передало у власність приватному підприємству «Міжрайпаливо» об`єкт нерухомості – комплекс нежитлових будівель, що знаходяться за адресою: м. Мена, Чернігівської області, вул. Шевченка, 93, та розташовані на земельній ділянці площею 2,26 га.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за приватним підприємством «Міжрайпаливо» (далі – ПП «Міжрайпаливо») 11.06.2007 на підставі договору купівлі-продажу від 07.02.2007 зареєстровано право власності на нерухоме майно, а саме нежитлову будівлю за адресою: вул. Шевченка, 93, м. Мена, Корюківського (раніше – Менського) району, Чернігівської області.

Згідно з Державним актом на право постійного користування землею серії ЧН №00018 від 20.05.1994 земельна ділянка площею 2,26 га перебувала у постійному користуванні Менської паливної бази обласного державного комунального паливного підприємства «Облпаливо» м. Мена Менського району Чернігівської області для розміщення об`єктів Менської паливної бази «Облпаливо».

ПП «Міжрайпаливо» 17.07.2014 звернулося до Менської міської ради з клопотанням про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,26 га (землі промисловості), на якій розташована паливна база підприємства (вул. Шевченка, 93, м. Мена, Чернігівська область) та складання договору оренди даної земельної ділянки строком на 20 років. До вказаного клопотання ПП «Міжрайпаливо» долучило Державний акт на право постійного користування землею серії ЧН №00018 від 20.05.1994, а саме на земельну ділянку площею 2,26 га.

Рішенням 39 сесії 6 скликання Менської міської ради від 18.09.2014 ПП «Міжрайпаливо» надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для надання в оренду орієнтовною площею 2,26 га за адресою: вул. Шевченка, 93, м. Мена, для розміщення та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (комерційне використання).

Рішенням 8 сесії 7 скликання Менської міської ради від 29.03.2016 до вказаного рішення внесено зміни, а саме ПП «Міжрайпаливо» надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для надання в оренду орієнтовною площею 2,26 га за адресою: вул. Шевченка, 93, м. Мена, для розміщення та обслуговування будівель паливної бази (землі промисловості).

Згідно з інформацією ПП «Аксіома» від 22.03.2024 № 7 проект землеустрою на вказану земельну ділянку не розроблено у зв`язку з невиконання умов договору ПП «Міжрайпаливо».

Рішенням Менської міської ради «Про припинення права постійного користування земельною ділянкою та виготовлення технічної документації щодо інвентаризації земельної ділянки» №221 від 25.04.2024 року вирішено, зокрема, замовити виготовлення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки комунальної власності Менської міської територіальної громади орієнтовною площею 2,26 га в межах м. Мена з цільовим призначенням «для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (КВЦП-11.02).

У 2024 році розроблено Технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення комунальної власності загальною площею 2,2600 га Менської міської рали в межах м. Мена Корюківського району Чернігівської області за цільовим призначенням 11.02 - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості.

31.05.2024 за Менською міською радою зареєстровано право власності на земельну ділянку загальною площею 2,26 га та їй присвоєно кадастровий номер 7423010100:01:002:1196.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру № НВ-6300405452024 від 27.05.2024 земельна ділянка площею 2,26 га з кадастровим номером 7423010100:01:002:1196 належить до категорії земель промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення, вид цільового призначення: 11.02 – для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості.

У листі Корюківської районної державної адміністрації №821/01-10 від 18.06.2026 зазначено про те, що в архівному фонді Менської районної ради м. Мена Корюківського району (Менського району по жовтень 2020 року) Чернігівської області відомостей про цільове призначення земельної ділянки площею 2,26 га переданої у постійне користування Менській паливній базі обласного державного комунального паливного підприємства «Облпаливо» не знайдено.

У витягу з рішення Менської районної ради народних депутатів Чернігівської області від 21.04.1994 року «Про затвердження меж та площ земельних ділянок організацій, підприємств та установ району» затверджено межі та площі земельних ділянок, зокрема, Менській паливній базі обласного державного комунального паливного підприємства «Облпаливо» в м. Мена 2,26 га.

Рішенням Менської міської ради №3646 від 22.10.2025 року надано дозвіл ПП «Міжрайпаливо» на виготовлення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зі зміною цільового призначення з земель «для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель і споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, включаючи об`єкти оброблення відходів, зокрема, із енергогенеруючим блоком (КВЦПЗ -11.02) на землі «для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства (КВЦПЗ -11.04), площею 2,2600 га кадастровий номер 7423010100:01:002:1196, в м. Мена по вул. Шевченка.

Рішенням Менської міської ради №799 від 18.12.2025 року затверджено ПП «Міжрайпаливо» зазначений вище проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 7423010100:01:002:1196, площею 2,2600 га укладений між Менською міською радою та Приватним підприємством «Міжрайпаливо» 22.05.2026.

Право оренди Приватного підприємства «Міжрайпаливо» зареєстроване в Державному реєстрі речових прав 09.07.2025.

У провадження Господарського суду Чернігівської області перебувала справа №927/654/24 за позовом Корюківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Менської міської ради до ПП «Міжрайпаливо» про стягнення з відповідача 1 016 728,81 грн безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою площею 22600 кв.м. без правовстановлюючих документів за період з 03.04.2021 по 02.04.2024.

Рішенням від 11.10.2024 у справі № 927/654/24, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2025, суд відмовив у задоволенні позову у повному обсязі.

За твердженням прокурора, у цій справі ПП «Міжрайпаливо» у період часу з 01.01.2021 по 31.05.2024, зважаючи на належність на праві власності нерухомого майна, фактично користувалося земельною ділянкою площею 2,26 га без достатньої правової підстави, а тому відповідно до положень ст. 1212, 1214 ЦК України повинне відшкодувати позивачу всі доходи, які воно одержало або могло одержати від цього майна.

Розмір доходу ПП «Міжрайпаливо» у період з 01.01.2021 до 31.05.2024 розраховано позивачем як розмір плати за земельну ділянку комунальної власності у формі орендної плати, який нараховується та сплачується за регульованою ціною, встановленою уповноваженими органами державної влади та органами місцевого самоврядування.

Рішеннями 40 сесії 7 скликання від 10.07.2020, 7 сесії 8 скликання Менської міської ради від 30.06.2021 встановлено ставки орендної плати за землі промисловості (для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості) 8% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Рішенням виконавчого комітету Менської міської ради від 26.03.2021 № 82, зі змінами, внесеними рішенням 23.10.2025 № 205, створено комісію з визначення розміру збитків, заподіяних власникам землі та землекористувачам.

Згідно з протоколом № 3 засіданням комісії з визначення розміру збитків, заподіяних власникам землі та землекористувачам, від 08.05.2026 визначено, що розмір збитків, заподіяних Менській міській раді ПП «Міжрайпаливо» за використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів загальною площею 2,26 га (згідно з Державним актом на право постійного користування ЧН №00018 від 20.05.1994), на якій розміщені об`єкти нерухомості, що розташовані за адресою: вул. Шевченка, 93, м. Мена Корюківського району Чернігівської області, за період з 01.01.2021 по 31.05.2024 становить 765 312,84 грн. згідно з актом визначення розмірів збитків, заподіяних ПП «Міжрайпаливо» внаслідок використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів.

Менською міською радою листом від 01.05.2026 №04-20/814 повідомлено ПП «Міжрайпаливо» про засідання вказаної комісії, однак, представник ПП «Міжрайпаливо» на засідання не з`явився.

Рішенням виконавчого комітету Менської міської ради від 28.05.2026 № 87 затверджено акт визначення розміру збитків, заподіяних Менській міській раді ПП «Міжрайпаливо» внаслідок використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів.

Менською міською радою до ПП «Міжрайпаливо» 29.05.2026 направлено лист № 04-20/999 щодо необхідності сплати заподіяних використанням земельної ділянки без правовстановлюючих документів збитків, однак безпідставно збережені кошти у добровільному порядку не відшкодовано.

Рішенням 10 сесії 7 скликання Менської міської ради від 06.07.2016 затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель м. Мена.

Відповідно до технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Мена Менської міської ради Менського району Чернігівської області 2016 року середня (базова) вартість 1 кв.м. земель м. Мена становить 76,18 грн/кв.м., яка в подальшому підлягає індексації.

Згідно з Додатком Ж2 до технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Мена та Схемою економіко-планувального зонування вул. Шевченка відноситься до 2 економіко планувальної зони, коефіцієнт Км2 якої складає 0,97.

Згідно з Додатком Ж5 до технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Мена вул. Шевченка знаходиться в районі 13, до якого застосовується коефіцієнт Км3 1,50.

Згідно з Додатком Д до технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Мена до земель промисловості застосовується коефіцієнт Кф 1,2.

Відповідно до листа Головного управління Держгеокадастру в Чернігівській області від 01.12.2025 коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель несільськогосподарського призначення за 2021 рік становить 1,1, за 2023 рік – 1,051.

За твердженням прокурора, ПП «Міжрайпаливо», не оформивши право користування земельною ділянкою комунальної власності, на якій розташоване належне йому майно, як фактичний користувач земельної ділянки використовувало її у період з 01.01.2021 до 31.05.2024, без належних на те правових підстав, і без сплати орендної плати у загальній сумі 765 312,84 грн., що є безпідставно набутими та збереженими коштами за користування земельною ділянкою площею 22 600 кв.м., у зв`язку з чим прокуратурою в особі Менської міської ради подано позов.

Щодо представництва інтересів держави прокурором в даній справі.

Статтею 131-1 Конституції України визначено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Стаття 53 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до частини четвертої статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, що знаходяться на території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст відповідно до ст. 83 ЗК України, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності, а також земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

Відповідно до положень статті 80 ЗК України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Таким чином, належним позивачем у даній справі є Менська міська рада, у комунальній власності якої перебуває земельна ділянка, яку без належно оформленого та зареєстрованого права оренди використовує ПП «Міжрайпаливо», в результаті чого до місцевого бюджету не надійшли безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати в сумі 765 312,84 грн.

У рішенні Конституційного Суду України від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99 (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття «інтереси держави», визначив, що державні інтереси закріплюються, як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорони землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

З урахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі «Ф.В. проти Франції» (F.W. v. France), 31.03.2005 року, заява №61517/00, § 27).

Європейський суд з прав людини уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо суд вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

Враховуючи викладене, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України).

Наявність інтересів держави повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом.

Разом з тим, участь прокурора в судовому процесі можлива за умови, крім іншого, обґрунтування підстав для звернення до суду, а саме має бути доведено нездійснення або неналежне здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах суб`єктом влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або підтверджено відсутність такого органу (частини 3, 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України, частина 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру»).

Перший «виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

«Нездійснення захисту» виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

«Здійснення захисту неналежним чином» виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

При цьому прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень для захисту інтересів держави (постанова Верховного суду справа № 639/898/19 від 04.12.2019).

З аналогічних питань Верховний Суд України та Верховний Суд висловили свою позицію на користь прокурора та позивача (постанова від 14.09.2016 у справі № 6-2588цс15, від 08.02.2019 у справі № 915/20/18).

Відповідно до ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Предметом позовних вимог є стягнення недоотриманих Менською міською радою доходів у вигляді орендної плати, внаслідок використання ПП «Міжрайпаливо» земельної ділянки за адресою: вул. Шевченка, 93, м. Мена, Корюківського району, Чернігівської області, площею 2,26 га. Оскільки спірна земельна ділянка знаходиться на території м. Мена та перебуває у комунальній власності, її розпорядником є Менська міська рада.

Таким чином, уповноваженою особою, яка має право вимагати стягнення орендної плати, а також безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою за відсутності оформленого згідно з вимогами чинного законодавства такого права, є саме Менська міська рада.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 зроблено висновок, що незалежно від того, чи відповідають дійсності доводи органу, уповноваженого на здійснення захисту інтересів держави в суді, про неможливість самостійно звернутись до суду з позовом до суду через відсутність коштів для сплати судового збору, сам факт незвернення з позовом свідчить про те, що указаний орган неналежно виконує свої повноваження щодо захисту інтересів держави, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для вжиття заходів реагування та звернення до суду з таким позовом.

Вирішуючи питання наявності підстав для представництва інтересів держави, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі 912/2385/18 дійшла висновку, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

При цьому, розумність строку визначається з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо (п. 38 - 40, 80).

При цьому, господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності (п. 42).

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (п. 43).

З матеріалів справи вбачається, що Корюківська окружна прокуратура зверталася до Менської міської ради з листом від №51-77-4959вих-25 від 01.12.2025 та №51-72-1173 вих-26 від 31.03.2026, в останньому листі, зокрема просить повідомити чи вживалися заходи цивільно-правового характеру щодо стягнення недоотриманих коштів у вигляді орендної плати до місцевого бюджету з ПП «Міжрайпаливо».

У відповідь в листі № 04-20/814 від 22.05.2026 Менська міська рада повідомила, що не зверталась та не буде звертатися до суду з позовом про стягнення коштів, у зв`язку з відсутністю фінансування.

Підставою реалізації прокурором представницьких функцій стала усвідомлена пасивна поведінка позивача, який є компетентним органом у спірних правовідносинах, і у разі виявлення порушень щодо використання спірної земельної ділянки без правовстановлюючих документів та несплати коштів за її користування, має право звернутись до суду щодо захисту порушених інтересів, однак цього не зробив і не планує робити.

Зважаючи на викладене та виходячи із предмету і підстав позову, сформульованих прокурором, суд доходить висновку, що він правильно визначив міську раду позивачем, оскільки вона є компетентним органом, втім не звернулася до суду з позовом з метою захисту порушених інтересів держави.

У відповідності до ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор листом №51-72-2665вих26 від 09.07.2026 повідомив Менську міську раду про наявність підстав для представництва інтересів держави в особі Менської міської ради та про подання позовної заяви до господарського суду.

За таких обставин у їх сукупності, суд дійшов висновку про доведення з боку прокурора бездіяльності Менської міської ради, як підстави для звернення органу прокуратури до суду за захистом інтересів держави та про наявність підстав для звернення прокурора з цим позовом до суду.

Нормативно-правове обґрунтування, оцінка доказів та висновки суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) та ст. 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються законом (ч. 9 ст. 93 ЗК України).

Статтею 13 Закону України «Про оренду землі» визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст. 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Частиною 1 ст. 21 Закону України «Про оренду землі» визначено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

За змістом статей 122, 123, 124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

В провадження Господарського суду Чернігівської області перебувала справа №927/654/24 за позовом Корюківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Менської міської ради до ПП «Міжрайпаливо» про стягнення з відповідача 1 016 728,81 грн безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою площею 22600 кв.м. без правовстановлюючих документів за період з 03.04.2021 по 02.04.2024.

Рішенням від 11.10.2024 у справі № 927/654/24, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2025, суд відмовив у задоволенні позову у повному обсязі.

У рішенні від 11.10.2024 у справі № 927/654/24, суд встановив, що із дня набуття права власності на об`єкти нерухомого майна за адресою: вул. Шевченка, 93, м. Мена, ПП «Міжрайпаливо», як власник такого майна, стало фактичним користувачем земельної ділянки площею 2,26 га, на якій розташовані ці об`єкти, тому саме із цієї дати у відповідача виник обов`язок належно оформити правовідносини щодо користування земельною ділянкою (укласти відповідний договір та оформити речові права на земельну ділянку), а також обов`язок сплачувати за користування земельною ділянкою, на якій розташовано майно. Відповідач (ПП «Міжрайпаливо») як власник об`єкта нерухомого майна за вищевказаною адресою у спірний період (з 03.04.2021 по 02.04.2024) користувався спірною земельною ділянкою площею 2,26 га, на якій розташоване його нерухоме майно, за відсутності оформленого згідно з вимогами чинного законодавства права користування земельною ділянкою та не сплачуючи коштів за користування нею. При цьому податкові декларації з плати за землю до органів ДПС не подавало; за період з 03.04.2021 по 02.04.2024 платежі на рахунок, відкритий Державною казначейською службою України для зарахування надходжень по земельному податку з юридичних осіб, до бюджету Менської ТГ не перераховувало. Однак, суд дійшов висновку про те, що прокурором і позивачем не надано доказів у підтвердження відомостей щодо нормативної грошової оцінки одного квадратного метра земель із відповідним цільовим призначенням м. Мена на підставі яких здійснено розрахунок безпідставно збережених коштів, як й не надано доказів у підтвердження прийняття органом місцевого самоврядування відповідного рішення щодо ставок орендної плати, необхідних для розрахунку сум, заявленої прокурором до стягнення.

У відповідності до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як встановлено судом, відповідач є власником комплексу нежитлових будівель, які розташовані на земельній ділянці площею 2,26 га, яка на час набуття відповідачем права власності перебувала в постійному користуванні у ВАТ «Чернігівоблпаливо», створеного внаслідок приватизації ДКПП «Облпаливо».

Відповідно до ч. 1 ст. 120 ЗК України (у редакції, чинній на час укладення договору купівлі-продажу від 07.02.2007) при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди.

Частиною 2 ст. 377 ЦК України (у редакції, чинній на час укладення договору купівлі-продажу від 07.02.2007) якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.12.2018 у справі №910/18560/16 зазначила:

«Правові норми, які визначали долю земельної ділянки, наданої у власність чи користування, в разі відчуження розташованих на ній будівель чи споруд неодноразово змінювалися. Так, при відчуженні об`єктів нерухомого майна під час дії статті 30 ЗК України в редакції 1992 року закон передбачав автоматичний перехід права власності на земельну ділянку до набувача з необхідністю подальшого оформлення набувачем цього права. За приписами статті 120 ЗК України в редакції від 25 жовтня 2001 року (в період з 1 січня 2002 року до 20 червня 2007 року) при відчуженні об`єкта нерухомого майна, розташованого на відповідній ділянці, до набувача могло переходити право на цю земельну ділянку. Водночас автоматичний перехід права на земельну ділянку при відчуженні будівлі чи споруди передбачала стаття 377 ЦК України.

Стаття 120 ЗК України (в редакції Закону України № 997-V від 27 квітня 2007 року) знову закріпила автоматичний перехід права на земельну ділянку при відчуженні будівлі чи споруди. Поточна редакція статті 120 ЗК України (зі змінами, внесеними Законом України № 1702-VI від 5 листопада 2009 року) також передбачає автоматичний перехід права на земельну ділянку при відчуженні будівлі або споруди, і ці норми мають імперативний характер.

Отже, чинне земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у правилах статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України, інших положеннях законодавства.

Однак передбачений законодавцем принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди не знаходить належного втілення у нормах, які регулюють перехід прав на земельну ділянку при переході права власності на споруду, яка на ній розташована, коли такий об`єкт нерухомого майна знаходиться на земельній ділянці, що перебуває на праві постійного користування, зокрема, щодо об`єктів нерухомості, які мають режим військового майна.

Адже стаття 92 ЗК України обмежує коло осіб, які можуть бути постійними користувачами земельних ділянок, а статті 140, 141 та 142 ЗК України (в редакції на час укладення договору купівлі-продажу військового майна) не містили відповідних підстав та механізму переходу прав на земельну ділянку поза волевиявленням попереднього власника чи користувача земельної ділянки.

Якщо віддати перевагу приписам статей 92, 140, 141 142 ЗК України (в редакції на час укладення договору купівлі-продажу військового майна) перед загальними правилами про перехід права на земельну ділянку при відчуженні будівель і споруд, то при переході будівлі чи споруди до власника - юридичної особи приватного права чи фізичної особи, право на таку земельну ділянку до нового власника не перейде. Водночас уповноважений у відповідних правовідносинах орган буде позбавлений можливості оформити право на земельну ділянку новому власнику об`єкта нерухомості, якщо права на цю ділянку належать попередньому власнику чи постійному землекористувачу, без їх відмови від земельної ділянки, чим порушується принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та об`єктів нерухомості, які на ній розміщені.

Враховуючи, що перехід права на будівлю і споруду є однією із законних підстав виникнення прав на землю в набувача об`єкта нерухомості, то можливість реалізації ним таких прав не може залежати від того, чи додержав попередній землекористувач процедур й порядку припинення землекористування, подавши заяву про відмову від права постійного користування, позаяк юридичними підставами для такого переходу виступають закон, договір, рішення суду, інші обставини, що мають юридичне значення.

Таким чином, особа, яка набула право власності на об`єкт нерухомості, розташований у межах земельної ділянки, якою користувався попередній власник нерухомого майна, набуває право вимагати оформлення на своє ім`я документів на користування земельною ділянкою на умовах і в обсязі, які були встановлені для попереднього землекористувача - власника об`єкта нерухомості, або частиною земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування об`єкта нерухомості розташованого на ній».

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на важливість принципу superficies solo cedit (збудоване на поверхні слідує за землею). Принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у правилах статті 120 Земельного кодексу України, статті 377 Цивільного кодексу України, інших приписах законодавства.

При цьому, за висновками Верховного Суду (постанова від 13.09.2023 у справі № 918/1132/22 (пункт 6.20)), відсутність оформленого договору оренди земельної ділянки не припиняє права власника користуватися належними йому об`єктами нерухомого майна, а таке користування є неможливим без одночасного користування земельною ділянкою під цими об`єктами.

Отже, із набуттям права власності на об`єкт нерухомості (будівлю, споруду) особа набуває і прав на землю, до яких, у тому числі, належить право користування земельною ділянкою.

Судом встановлено, що із дня набуття права власності на об`єкти нерухомого майна ПП «Міжрайпаливо», як власник такого майна стало фактичним користувачем земельної ділянки площею 2,26 га, на якій розташовані ці об`єкти, тому саме із цієї дати у відповідача виник обов`язок належно оформити правовідносини щодо користування земельною ділянкою (укласти відповідний договір та оформити речові права на земельну ділянку), а також обов`язок сплачувати за користування земельною ділянкою, на якій розташовано майно.

Проте відповідач не оформив права користування спірною земельною ділянкою, зокрема, не уклав відповідного договору оренди з Менською міською радою у спірний період.

У Державному акті про право постійного користування серія ЧН №00018 від 20.05.1994 року зазначено про те, що Менській паливній базі обласного державного комунального паливного підприємства «Облпаливо» м. Мена Менського району Чернігівської області в постійне користування надано 2,26 га . Землю надано у постійне користування для розміщення об`єктів Менської паливної бази «Облпаливо». Відомості щодо виду та категорії земельної ділянки в акті - відсутні.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку з кадастровим номером 7423010100:01:002:1196, площею 2,2600 га, сформованому 27.05.2024, відноситься до земель промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення, вид цільового призначення: 11.02 Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з ч. 1 ст. 1214 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна. Особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, має право вимагати відшкодування зроблених нею необхідних витрат на майно від часу, з якого вона зобов`язана повернути доходи.

Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Для вирішення спору щодо стягнення з власника об`єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів на підставі положень статей 1212-1214 Цивільного кодексу України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об`єкт розташований, необхідно насамперед з`ясувати: 1) фактичного користувача земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цих ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування ділянками у відповідний період, або наявність правової підстави для використання земельної ділянки у такого фактичного користувача; 2) площу земельної ділянки; 3) суму, яку мав би отримати власник земельної ділянки за звичайних умов, яка безпосередньо залежить від вартості цієї ділянки (її нормативно-грошової оцінки); 4) період користування земельною ділянкою комунальної власності без належної правової підстави.

Відповідно до частини 1 статті 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Згідно із частинами першою-четвертою, дев`ятою статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах 6, 7 цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

Відповідно до абзаців 1-3 пункту 2 Розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Державний земельний кадастр» земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера.

На дату укладення договору купівлі-продажу від 07.02.2007 спірна земельна ділянка була сформована, а її площа вказана у цьому договору та надалі не змінювалась.

За наведених обставин, суд доходить висновку, що відповідач як власник об`єкта нерухомого майна у спірний період (з 01.01.2021 по 31.05.2024) користувався спірною земельною ділянкою площею 2,26 га, на якій розташоване його нерухоме майно, за відсутності оформленого згідно з вимогами чинного законодавства права користування земельною ділянкою та не сплачуючи коштів за користування нею.

Щодо розміру безпідставно збережених коштів та періоду їх нарахування.

Справляння плати за землю, в тому числі й орендної плати, здійснюється відповідно до положень розділу ХIII ПК України.

Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем, а підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (пункт 288.1 статті 288 ПК України). Подібне положення міститься й у статті 21 Закону України «Про оренду землі».

Підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України встановлено, що розмір орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку: для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки.

Згідно з п. 289.1 ст. 289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.

Отже, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який у будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України.

Відповідно до частини другої статті 20 та частини третьої статті 23 Закону України «Про оцінку земель» дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Таким чином, витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки - це роздруковані за допомогою програмного забезпечення актуальні дані про земельну ділянку, які є у Державному земельному кадастрі та технічній документації з нормативної грошової оцінки земель станом на певну дату. Витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути доказом щодо проведення такої оцінки та визначати дані про таку оцінку як на момент його видачі, так за попередній період за умови, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки була сталою та не зазнала змін у цей період (постанова ВП ВС від 09.11.2021 у справі 905/1680/20).

Видача витягу є адміністративною послугою, яка надається відповідним управлінням Держгеокадастру на виконання приписів Закону України від 06 вересня 2012 року № 5203-VI «Про адміністративні послуги» та постанови Кабінету Міністрів України від 01 серпня 2011 року № 835 «Деякі питання надання Державною службою геодезії, картографії та кадастру та її територіальними органами адміністративних послуг», що не позбавляє його надати власнику (органу місцевого самоврядування) більш повну інформацію про зміни в нормативній грошовій оцінці конкретної земельної ділянки за попередній період, виходячи з технічної документації на таку земельну ділянку, яка зберігається в даних Державного земельного кадастру, оформивши відповідну довідку.

Так, згідно з підпунктами 14, 15 пункту 24 Порядку № 1051 до Державного земельного кадастру вносяться, зокрема, відомості про нормативну грошову оцінку (значення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яке розраховується за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на підставі відомостей про земельну ділянку, зазначених у цьому пункті, та відомостей про нормативну грошову оцінку земель у межах території адміністративно-територіальної одиниці згідно з підпунктом 8 пункту 22 цього Порядку; дата проведення нормативної грошової оцінки земель), а також інформація про документацію із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку (назва та дата розроблення документації із землеустрою, відомості про її розробників; назва, дата та номер рішення про затвердження документації із землеустрою, найменування органу, що його прийняв, електронні копії відповідних документів), інформація про документи, на підставі яких встановлено нормативну грошову оцінку земель у межах території адміністративно-територіальної одиниці, до складу якої входить земельна ділянка, згідно з підпунктом 8 пункту 22 цього Порядку. Отже, за наявності збережених попередніх відомостей у системі Державного земельного кадастру про проведену нормативну грошову оцінку земельної ділянки, визначеної конкретним кадастровим номером, власник такої ділянки не може бути обмеженим у праві на отримання такої інформації, якщо вона необхідна йому для захисту своїх земельних прав.

Пунктом 162 Порядку № 1051 визначено відомості, які можуть надаватися державними кадастровими реєстраторами у такій формі: 1) витягу з Державного земельного кадастру про об`єкт Державного земельного кадастру; 2) довідки, що містить узагальнену інформацію про землі (території), за формою згідно з додатком 41; 3) викопіювання з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану); 4) копій документів, що створюються під час ведення Державного земельного кадастру. Витяги, довідки, викопіювання та копії документів, що створюються під час ведення Державного земельного кадастру, в паперовій та електронній формі відповідно до Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» мають однакову юридичну силу.

Згідно з додатком 41 передбачена форма довідки з Державного земельного кадастру, яка ідентифікує земельну ділянку за її кадастровим номером, місцем знаходження, площею, а також поряд з іншими даними містить відомості про економічну та нормативну грошову оцінку земель.

Відповідно до пункту 179 Порядку № 1051 довідки з Державного земельного кадастру, що містять узагальнену інформацію про землі (території), надаються органам державної влади, органам місцевого самоврядування для здійснення своїх повноважень, визначених законом, особам, які в установленому законом порядку включені до Державного реєстру сертифікованих інженерів-землевпорядників, Державного реєстру сертифікованих інженерів-геодезистів та Державного реєстру оцінювачів з експертної грошової оцінки земельних ділянок.

Отже, така довідка, поряд з витягом про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, може бути належним доказом в обґрунтування її нормативної грошової оцінки.

Технічна документація на конкретну земельну ділянку, яка виготовляється на замовлення землекористувача (власника), відповідно до статті 20 Закону України «Про оцінку земель», також є джерелом інформації про нормативну грошову оцінку певної земельної ділянки.

Отже, власник (землекористувач) може використати технічну документацію в обґрунтування нормативної грошової оцінки, надавши суду її оригінал або належно засвідчену копію. Відтак технічна документація, виготовлена на конкретну земельну ділянку уповноваженим органом, може бути належним доказом в обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка набула статусу об`єкта цивільних прав.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09.11.2021 у справі 905/1680/20 дійшла висновку, що оскільки земельним законодавством та ПК України не обмежується можливість подання доказів щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної (комунальної) власності для цілей сплати орендної плати виключно витягом з Державного земельного кадастру, належними доказами на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки можуть бути: технічна документація на спірну земельну ділянку, виготовлена компетентним органом для оформлення договору оренди, довідка з Державного земельного кадастру, витяг з Державного земельного кадастру, а також висновок судової експертизи про встановлення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, наданий відповідно до статей 98 - 103 ГПК України, які містять інформацію щодо предмета спору в цій справі.

Рішенням 10 сесії 7 скликання Менської міської ради від 06.07.2016 затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель м. Мена.

Відповідно до технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Мена Менської міської ради Менського району Чернігівської області 2016 року середня (базова) вартість 1 кв.м. земель м. Мена становить 76,18 грн/кв.м.

За твердженням прокурора, згідно з Додатком Ж2 до технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Мена та Схемою економіко-планувального зонування вул. Шевченка відноситься до 2 економіко планувальної зони, коефіцієнт Км2 якої складає 0,97.

Згідно з Додатком Ж5 до технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Мена вул. Шевченка знаходиться в районі 13, до якого застосовується коефіцієнт Км3 1,50.

Згідно з Додатком Д до технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Мена до земель промисловості застосовується коефіцієнт Кф 1,2.

Відповідно до листа Головного управління Держгеокадастру в Чернігівській області від 01.12.2025 коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель несільськогосподарського призначення за 2021 рік становить 1,1, за 2023 рік – 1,051.

Рішеннями Менської міської ради №257 від 10.07.2020 та №322 від 30.06.2021, встановлено ставки орендної плати за землі промисловості (11.02 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості) 8% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

За розрахунком прокурора, розмір доходу за використання ПП «Міжрайпаливо» у період з 01.01.2021 до 31.05.2024 земельної ділянки площею 22 600 кв.м., склав:

Безпідставно збережені кошти = НГО*В/100*Р,

де НГО – нормативно-грошова оцінка земельної ділянки (грн);

В – частка в % відповідно до цільового призначення земельних ділянок, визначена рішеннями Менської міської ради (визначено рішеннями 40 сесії 7 скликання Менської міської ради № 257 від 10 липня 2020 року та 7 сесії Менської міської ради 8 скликання №322 від 30 червня 2021 року);

В – 8 % - землі «для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості» (код КВЦПЗ-11.02);

Р – період нарахування безпідставно збережених коштів - 1 рік -1.

Відповідно до наданого розрахунку прокурор та позивач визначили розмір безпідставно збережених коштів у сумі 765 312,84 грн. за період з 01.01.2021 до 31.05.2024, за користування ПП «Міжрайпаливо» земельною ділянкою площею 2,26 га, виходячи з даних про середню (базову) вартість 1 кв.м. земель м. Мена, яка згідно з Технічною документацією м. Мена (2016 року) становить 76,18 грн/кв.м., застосувавши коефіцієнти:

за період 01.01.2021 31.12.2021 розмір безпідставно збережених коштів склав 254 909,92 грн (нормативна грошова оцінка - 3 186 374 грн., ставка річної орендної плати – 8%, де нормативна грошова оцінка з 01.01.2021 розрахована, як базова вартість 1 м.кв. землі м. Мена грн./м.кв. - 76,18 грн, з застосуванням коефіцієнту Км2 - 0,97 (зона економіко-планувальної зони – 2, додаток Ж2 та Схема економіко-планувального зонування до Технічної документації з нормативної грошової оцінки м. Мена), сукупний коефіцієнт Км3 - 1,50 (номер району 13, додаток Ж5 до Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Мена), Коефіцієнт Кф - 1,2 (землі промисловості, додаток Д до Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Мена) та Коефіцієнт індексації К(і) - 1,06 (2016 рік) х 1 (2017, 2018, 2019, 2020 роки) х (коефіцієнт індексації застосовується кумулятивно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель;

за період 01.01.2022 - 28.02.2022 в сумі 46 733,79 грн, де нормативна грошова оцінка - 3 505 034 грн, ставка річної орендної плати - 8%,

за період 01.01.2023 - 31.12.2023 в сумі 322 456,80 грн, де нормативна грошова оцінка - - 4 030 710 грн, ставка річної орендної плати - 8 %,

за період 01.01.2024 - 31.05.2024 в сумі 141 212,33 грн, де нормативна грошова оцінка - 4 236 370 грн, ставка річної орендної плати - 8 %.

Однак, дослідивши наданий прокурором та позивачем розрахунок суд встановив, що у Додатку Ж2 Технічної документації з нормативної грошової оцінки м. Мена, для 2 економіко-планувальної зони, де має бути застосований коефіцієнт Км2 – 0,97, грошова оцінка 1 кв.м. становить – 73,89 грн. А згідно з Додатком Ж5 до технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Мена вул. Шевченка знаходиться в районі 13, до якого застосовується коефіцієнт Км3 -1,50. Проте, відповідно до пояснень Менської міської ради від 14.09.2026, під час проведення розрахунку розміру збитків фактично враховано саме місце розташування земельної ділянки у 2-й економіко-планувальній зоні, 9-му економіко-планувальному районі. Зокрема, сукупний коефіцієнт Км3 – локальний коефіцієнт, який враховує місце розташування земельної ділянки в межах економіко-планувальної зони, визначено відповідно до Додатка Ж5 «Розрахунок грошової оцінки 1 кв. м земель м. Мена» до Технічної документації (2-га економіко-планувальна зона, № оцінюваного району 9) та застосовано його значення 1,50. При цьому значення сукупного коефіцієнта Км3 у розмірі 1,50 є однаковим для 9-го та 13-го економіко-планувальних районів. У підтвердження зазначеного Менською міською радою додано схему орієнтовного місця розташування спірної земельної ділянки площею 2,2600 га.

Будь-яких інших доказів, які підтверджують розмір нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки у спірний період з урахуванням категорії та цільового призначення, прокурор та позивач суду не надали.

Водночас листи Держгеокадастру від 01.12.2025 №10-25-0.5-353/2-25п та № від 13.01.2025 № 6-28-0.22-18/71-25 містять відомості щодо коефіцієнту індексації нормативної грошової оцінки земель, однак не містять відомостей щодо нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки з урахуванням категорії та цільового призначення.

Суд зазначає про те, що, рішення Виконавчого комітету Менської міської ради № 87 від 28.05.2026, яким затверджено Акт визначення розмірів збитків, заподіяних Менській міській раді ПП «Міжрайпаливо» внаслідок використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів загальною площею 2,26 га, згідно з яким розмір зазначених збитків за період з 01.01.2021 по 321.05.2024 становить 765 312 грн, не має для суду наперед встановленої сили і має оцінюватись на рівні з іншими доказами.

Оскільки спосіб та результати визначення таких збитків суперечать викладеним вище висновкам суду, такі докази судом відхиляються.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, про те, що прокурором та позивачем не надано належних і допустимих доказів у підтвердження відомостей щодо нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки з урахуванням категорії та цільового призначення, а також доказів в обґрунтування застосованих прокурором та позивачем коефіцієнтів, на підставі яких здійснено розрахунок безпідставно збережених коштів, заявлених прокурором до стягнення за спірний період.

Надана прокурором технічна документація з нормативної грошової оцінки земель м. Мена підтверджує нормативну грошову оцінку земель населеного пункту в цілому, проте, не підтверджує розмір нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки. Позивачем не надано витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку спірної земельної ділянки, технічної документації, виготовленої безпосередньо щодо такої ділянки у спірному періоді, або інших належних доказів, у підтвердження застосованих до неї економіко-планувальних, локальних коефіцієнтів та коефіцієнту функціонального використання.

Крім того, суд зазначає про те, що предметом спору у справі № 927/654/24 було стягнення з ПП «Міжрайпаливо» грошових коштів у сумі 1 016 728,81 грн внаслідок використання земельної ділянки площею 2,26 га за адресою: вул. Шевченка,93, м.Мена, Корюківського району, Чернігівської області без правовстановлюючих документів у період з 03.04.2021 по 02.04.2024.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 2 , 4, 5 частини першої статті 175 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною другою статті 175 цього Кодексу.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 175 ГПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

У цій справі прокурором заявлено вимогу про стягнення безпідставно збережених коштів в сумі 765 312 грн. 84 коп. внаслідок використання земельної ділянки площею 2,26 га за адресою: вул. Шевченка,93, м. Мена, Корюківського району, Чернігівської області за період з 01.01.2021 до 31.05.2024.

На думку прокурора, сума та період нарахування відрізняються від суми та періоду, що були предметом спору в справі № 927/654/24, а тому вказані справи не є тотожними.

У постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №927/977/23 від 25.04.2024 зазначив про те, що під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Слід зазначити, що правові підстави позову - це зазначена у позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Однак, дослідивши матеріали справи суд встановив, що у період розрахунку безпідставно збережених коштів у цій справі (01.01.2021 - 31.05.2024) увійшов і період, який був предметом спору у справі №927/954/24 (03.04.2021 - 02.04.2024), в якій позивачем та відповідачем є ті ж самі особи.

За змістом рішення у справі № 927/654/24 вбачається, що правовою підставою для стягнення з власника об`єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів позивач у зазначеній справі визначив ст. 1212-1214 Цивільного кодексу України.

Разом з тим, у цій справі позивач визначив правовою підставою, зокрема, для стягнення з власника об`єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів статтю 1212 Цивільного кодексу України.

Прокурором та позивачем були зазначені різні суми, які підлягають стягненню, а саме: у справі №927/654/24 та у цій справі №927/679/26.

Прокурор та позивач в обох справах посилається на одні і ті ж обставини, а саме: користування ПП «Міжрайпаливо» земельною ділянкою площею 2,26 га за адресою: вул. Шевченка,93, м. Мена, Корюківського району, Чернігівської області без правовстановлюючих документів.

Верховний Суд неодноразово викладав позиції стосовно того, що підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Чинні процесуальні норми ГПК України не позбавляють заявника права на розгляд спору про той же предмет, у разі зазначення ним інших підстав позову та надання інших доказів, якими він обґрунтовує ці підстави. Разом з тим не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна обсягу посилань на норми матеріального чи процесуального права (пункт 7.43. постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 9901/433/18 зазначено, що при зміні однієї альтернативної позовної вимоги іншою, або при виділенні з позову, який вже заявлено, частини позовних вимог в окремий позов, тотожність предмета позову зберігається.

Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення.

Враховуючи зазначене, суд доходить висновку про неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, а отже, необхідність закриття провадження у справі в частині стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів в сумі 598 585,98 грн, за період (03.04.2021 - 02.04.2024), що було предметом розгляду у справі №927/654/24, за яким ухвалено рішення, яке набрало законної сили, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України. Щодо решти позовних вимог - суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до приписів ст. 13, 74 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Водночас, згідно з ч. 4 ст. 13 названого Кодексу, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Передбачивши право учасникам спору на подання своїх доводів та підтверджуючих певні обставини доказів, законодавець встановлює й процесуальні обов`язки таких учасників шляхом визначення певного процесуального порядку реалізації відповідних прав, у разі недотримання яких без поважних причин настають відповідні негативні наслідки для такого учасника у вигляді неприйняття судом його аргументів, оскільки неподання відповідних доказів найчастіше пояснюється неналежною підготовкою сторони до розгляду справи.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 14 ГПК України). Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 ГПК України). Вичерпний перелік підстав звільнення від доказування закріплює ст. 75 ГПК України.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18(пункт 41)). Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (див. пункт 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18).

Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.

За наведених обставин, суд доходить висновку про закриття провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів в сумі 598 585,98 грн за період з 03.04.2021 – 02.04.2024, та про необґрунтованість позовних вимог прокурора та відсутність підстав для їх задоволення в решті позовних вимог.

Висновки суду.

Доказами у справі, відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків (ч. 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Інші докази та пояснення учасників справи судом до уваги не приймаються, оскільки не спростовують вищевикладені висновки суду.

За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з`ясовано усі питання, винесені на його розгляд.

За наведених у їх сукупності обставин, суд дійшов висновку, про закриття провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів в сумі 598 585,98 грн та про необґрунтованість позовних вимог прокурора про стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів в сумі 166 726,86 грн за період з 01.01.2021 по 03.04.2021 та з 02.04.2024 по 31.05.2024 та відсутність підстав для їх задоволення.

Щодо судових витрат.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 2 , 4, 5 частини першої статті 175 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною другою статті 175 цього Кодексу.

Частиною 4 статті 231 ГПК України встановлено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

У постанові Верховного Суду від 25.11.2025 у справі №910/7781/23 викладено позицію: «Верховний Суд у постанові від 10.07.2025 у справі №902/821/24 звертає увагу на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №903/181/19, зокрема: "...лише висновок суду першої інстанції про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково свідчить про вирішення спору по суті розглянутих вимог. Натомість, у тому випадку, коли в резолютивній частині судового рішення зазначається про закриття провадження у справі щодо частини із заявлених вимог у зв`язку з відсутністю предмету спору, спір по суті у відповідній частині не вирішується, навіть якщо розгляд справи по суті закінчується ухваленням рішення суду, без постановлення відповідної ухвали, як окремого процесуального документа.

Відповідно у випадку закриття провадження у справі щодо частини заявлених вимог у резолютивній частині рішення норма частини 9 статті 129 ГПК України, яка передбачає, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору, не застосовуються і не може бути підставою для стягнення з відповідача на користь позивача судового збору у повному обсязі, в тому числі і щодо частини із заявлених вимог, за якою провадження було закрито. У зазначеній нормі ГПК України йдеться про здійснення розподілу судових витрат між сторонами у справі у разі вирішення спору по суті.

Водночас, така норма не застосовується, якщо Закон України "Про судовий збір" у такому випадку передбачає повернення судового збору з Державного бюджету України.

Зокрема, у пункті 5 частини 1 статті 7 цього Закону прямо встановлено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях"».

Пунктом 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що сплачена сума судового збору в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях, повертається за ухвалою суду особі, яка його сплатила, за клопотанням цієї особи.

Оскільки закриття провадження у справі є формою закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення по суті, у зв`язку з чим і результат вирішення спору відсутній, то при вирішенні питання щодо розподілу/повернення судового збору в даному випадку підлягає застосуванню положення п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

Враховуючи, що провадження у цій справ закрито в частині стягнення з відповідача 598 585,98 грн, прокурору підлягає поверненню з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 7183,03 грн.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутнє клопотання прокурора про повернення сплаченого судового збору.

Оскільки суд дійшов висновку про відмову в решті позовних вимог, судовий збір понесений прокуратурою, стягненню з відповідача не підлягає.

Керуючись ст.73, 74, 76, 77, 79, 86, 129, 233, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Закрити провадження у справі в частині стягнення безпідставно збережених коштів в сумі 598 585,98 грн.

2. В решті позову - відмовити.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк та в порядку, встановлені ст.256, ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено та підписано 02.11.2026 - у перший робочий день після виходу судді з відпустки.

Суддя М.В. Фесюра

Вебадреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua