Рішення від 19 жовтня 2026 р. у справі №342/617/25 — Городенківський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 342/617/25

Провадження № 2/342/43/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2026 року м. Городенка

Городенківський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Федів Л.М.

за участю секретаря судового засідання Москалюк А.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Городенка справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування за заповітом та за зустрічним позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання права власності на 1/3 частки житлового будинку,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , звернувся в суд з позовом до: ОСОБА_2 , жителя АДРЕСА_2 ; ОСОБА_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , в якому просить визнати за ним право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_3 .

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_4 , був головою колгоспного двору, у приватній власності якого був жилий будинок за адресою: АДРЕСА_3 . За вказаним домогосподарством закріплено земельну ділянку для будівництва, обслуговування житлового будинку площею 0,2319 га. Відповідно до довідки Топорівського старостинського округу Городенківської міської ради згідно з погосподарської книги по господарству, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , станом на 15.04.1991 в господарстві проживали та були зареєстровані: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . На момент припинення колгоспного двору його членами були: ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 . Тобто, право власності на житловий будинок як майно колгоспного двору після припинення колгоспних дворів в Україні перетворилося на спільну часткову власність членів припиненого колгоспного двору в рівних частинах по 1/3 частці кожного. ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 . ОСОБА_4 , був власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_3 . Як наслідок, після його смерті залишилось спадкове майно, а саме, вказаний житловий будинок, що знаходиться за вищевказаною адресою. Інших правовстановлюючих документів на право власності на житловий будинок у позивача немає. Померлий ОСОБА_4 залишив заповіт, згідно якого, все належне йому майно, де б воно не було, та з чого б воно не складалося, заповів сину - ОСОБА_1 , тобто позивачу та синові - ОСОБА_2 . ОСОБА_2 відмовився від прийняття спадщини за заповітом та за законом після смерті батька ОСОБА_4 в користь ОСОБА_1 , тобто позивача. Вказане підтверджується відповідними заявами. ОСОБА_1 прийняв спадщину після смерті батька ОСОБА_4 . Таким чином, позивач - ОСОБА_1 , претендує на житловий будинок з господарськими будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , в цілому. Позивач звернувся до державного нотаріуса Городенківської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину на вищевказаний житловий будинок. Проте, згідно із постанови державного нотаріуса, позивачу було відмовлено у вчиненні нотаріальних дій у зв`язку з тим, що не визначені частки між членами бувшого колгоспного двору, головою якого був ОСОБА_4 та знаходився за адресою: АДРЕСА_3 .

01 липня 2025 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування. Справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання в справі призначено на 07 серпня 2025 р. о 10:00 год у приміщенні Городенківського районного суду Івано-Франківської області (зал судових засідань № 2, вул. Героїв Євромайдану, 7, м.Городенка, Івано-Франківської області). Витребувано від Городенківської державної нотаріальної контори Коломийського району Івано-Франківської області, у строк до 07 серпня 2025 р. належним чином завіреної копії спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , Витягу зі Спадкового реєстру щодо спадкової справи та заповітів даного спадкодавця. У разі відсутності спадкової справи, надати відомості про її відсутність.

Ухвалою суду від 07 липня 2025 року виправлено описку в ухвалі Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 01 липня 2025 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування, а саме: замість помилково зазначеної дати підготовчого засідання у справі – «07 серпня 2025 р. о 10.00 год», зазначено правильно – «22 липня 2025 р. о 10:30 год»; замість помилково зазначеного строку витребування від Городенківської державної нотаріальної контори Коломийського району Івано-Франківської області належним чином завіреної копії спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , Витягу зі Спадкового реєстру щодо спадкової справи та заповітів даного спадкодавця – «до 07 серпня 2025 р.», зазначено правильно – «до 22 липня 2025 р.».

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 скориставшись правом, передбаченим ч.1 ст.193 ЦПК України, подали до суду зустрічний позов до ОСОБА_1 та просять визнати за кожним з них право власності на 1/3 частку житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_3 .

Зустрічна позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_4 , був головою колгоспного двору, у приватній власності якого був жилий будинок за адресою: АДРЕСА_3 . Відповідно до довідки Топорівського старостинського округу Городенківської міської ради, згідно з погосподарської книги по господарству, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , станом на 15.04.1991 в господарстві проживали та були зареєстровані: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . На момент припинення колгоспного двору його членами були: ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 . Тобто, право власності на житловий будинок, як майно колгоспного двору після припинення колгоспних дворів в Україні перетворилося на спільну часткову власність членів припиненого колгоспного двору в рівних частинах по 1/3 частці кожного. Таким чином, виходячи із аналізу норм Цивільного кодексу України, ОСОБА_3 має право на 1/3 частку житлового будинку за адресою: АДРЕСА_3 . ОСОБА_2 має право на 1/3 частку житлового будинку за адресою: АДРЕСА_3 .

Ухвалою суду від 21 серпня 2025 року зустрічний позов ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання права власності на 1/3 частку житлового будинку (справа №342/617/25, провадження №2/342/631/2025) прийнято до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування (справа № 342/617/25, провадження №2/342/522/2025), присвоєно об`єднаній справі № 342/617/25, провадження №2/342/522/2025.

16 вересня 2025 року закрито підготовче провадження у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування та за зустрічним позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання права власності на 1/3 частку житлового будинку. Справу призначено до судового розгляду по суті.

Учасники справи в судове засідання не з`явилися.

Позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) ОСОБА_1 до суду подав заяву, в якій просив розгляд справи здійснювати без його участі. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить заявлені вимоги задовольнити в повному обсязі.

Від відповідачів за первісним позовом (позивачів за зустрічним позовом) ОСОБА_3 та ОСОБА_2 до суду надійшли заяви, згідно яких останні просили судовий розгляд справи проводити без їх участі, зустрічний позов підтримують. Просять задовольнити.

Дії учасників справи не суперечать вимогамст. 211 ЦПК України, відповідно до якої учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Передбачених ч. 2ст. 223 ЦПК Українипідстав для відкладення розгляду справи судом не встановлено, судом прийнято рішення про розгляд справи завідсутності учасників справи. Згідно з вимогами ч. 2ст. 247 ЦПК Українифіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, вважає необхідним зазначити таке.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 3 ст.5 Цивільного кодексу України (у редакції 2003 року) визначено, що якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювались актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав і обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди у період з 31.01.1966 по 19.01.1996 регулювалась підзаконними нормативними актами, зокрема Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, яка затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 р. і втратила чинність від 19.01.1996 на підставі наказу Держитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 р. № 56.

Зазначена інструкція передбачала державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання законної сили ЦК України та Законом України від 1 липня 2004 р. «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Із копії свідоцтва про право власності на будинковолодіння від 28 червня 1988 р., виданого виконкомом Городенківської районної Ради народних депутатів на підставі рішення цього ж виконкому № 110 від 28 червня 1988 р., вбачається, що в цілому жилий будинок з приналежними до нього будівлями та спорудами, який розташований в АДРЕСА_4 , дійсно належить колгоспному двору, головою якого є ОСОБА_4 .

Верховний Суд у постановах від 03 травня 2022 року в справі № 520/5386/15-ц, від 22 листопада 2023 року в справі № 689/1693/20 та ін. зазначив, що колгоспний двір – це сімейно-трудове об`єднання осіб, які використовували майно двору для ведення підсобного господарства і сімейних потреб.

15 квітня 1991 року набув чинності Закон України від 07 лютого 1991 року № 697-XII «Про власність», яким було передбачено право спільної власності громадян, гарантії захисту права власності, правомірності володіння майном.

Положення статей 17, 18 зазначеного Закону щодо спільної сумісної власності поширюються на правовідносини, які виникли після введення в дію цього Закону (з 15 квітня 1991 року). До правовідносин, що виникли раніше, застосовується діюче на той час законодавство.

Спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за правовими нормами, які регулювали питання права власності цього двору, а саме: а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, які втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в навчальному закладі, хвороба); б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося.

Відповідно до частини першої статті 120 ЦК Української РСР 1963 року майно колгоспного двору належить його членам на праві спільної сумісної власності.

Майно може належати на праві спільної власності двом або кільком колгоспам чи іншим кооперативним та іншим громадським організаціям, або державі і одному чи кільком колгоспам або іншим кооперативним та іншим громадським організаціям, або двом чи кільком громадянам (частина перша статті 112 ЦК Української РСР).

У частині другій статті 123 ЦК Української РСР передбачено, що розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.

Отже, кожен член колгоспного двору є учасником спільної сумісної власності на все майно двору незалежно від того, чи брав він участь в його придбанні. Нетривале перебування працездатного члена колгоспного двору в складі двору або незначна участь працею та коштами у веденні господарства можуть бути підставою для зменшення його частини (постанови Верховного Суду від 28 листопада 2018 року в справі № 688/21/17-ц, від 08 квітня 2020 року в справі № 454/1187/17-ц).

Порядок ведення погосподарського обліку в сільських радах визначався Вказівками по веденню книг погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими наказом Центрального статистичного управління СРСР від 13 квітня 1979 року № 112/5, а згодом – аналогічними Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР від 12 травня 1985 року № 5-24/26, та Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими постановою Державного комітету статистики СРСР від 25 травня 1990 року № 69.

За змістом Вказівок № 112/5 і № 69 суспільна група господарства визначалася залежно від роду занять голови господарства (сім`ї). Особи, які працювали в колгоспі, але не були членами колгоспу, належали до суспільної групи робітників або службовців залежно від займаної посади. Відповідно до абзацу 2 пункту 20 Вказівок № 112/5 виключенням із загального порядку були лише господарства, в яких проживали працюючі члени колгоспу. Такі господарства, незалежно від роду занять голови господарства, відносилися до господарств колгоспників. Члени колгоспу, які працювали у міжгосподарських організаціях, відносилися до суспільної групи колгоспників.

Копіями витягів з погосподарських книг Топорівської сільської ради за 1986-1990, 1991-1995, 1996-2000 роки, виданих Топорівським старостинським округом Городенківської міської ради Коломийського району Івано-Франківської області, підтверджується, що суспільна група господарства, розташованого по АДРЕСА_4 , у 1986-1990 роках - «робітничий двір», у 1991-1995 роках – «робітничий двір», у 1996-2000 – «колгоспний двір» членами двору були:

- у 1986-1990 роках: голова сім`ї ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; дружина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

- у 1991-1995 роках: голова сім`ї ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; дружина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

- у 1996-2000 роках: голова сім`ї ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; дружина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

Довідкою Топорівського старостинського округу Городенківської міської ради №22-214 від 17.06.2025 стверджується, що головою колгоспного двору по АДРЕСА_5 був ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Колгоспний двір був припинений 15.04.1991, коли введений в дію Закон України «Про власність», у зв`язку з чим правового значення буде мати належність членів до колгоспного двору саме на цю дату.

Всі члени колгоспного двору, які були такими станом на 15 квітня 1991 року, мали право спільної сумісної власності на майно колгоспного двору. Наведене узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 22 січня 2019 року у справі № 713/1310/17-ц.

Станом на 15.04.1991 в господарстві, яке належало до колгоспного двору по АДРЕСА_5 з особовим рахунком НОМЕР_1 проживали та були зареєстровані: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; дружина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується довідкою № 22-172, виданою 01.05.2025 Топорівським старостинським округом Городенківської міської ради.

Тобто на момент припинення колгоспного двору його членами були: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; дружина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

З наведеного слідує, що житловий будинок АДРЕСА_6 належав ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; дружина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на праві спільної сумісної власності в рівних частках по 1/3 кожному, як членам колишнього колгоспного двору, які не втратили права на частку в його майні.

За заповітом, посвідченим 08.11.2018 секретарем Топорівської сільської ради Городенківського району Івано-Франківської області, зареєстрованим в реєстрі за № 21, ОСОБА_4 , житель с. Топорівці Городенківського району Івано-Франківської області, все своє майно, де б воно не знаходилося і з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що буде йому належати і на що він за законом матиме право заповів в рівних частках ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Заповіт чинний, зареєстрований у спадковому реєстрі за № 63330741 (номер в реєстрі нотаріальних дій 21), що стверджується копією Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 7919988, виданої 19.11.2024 Городенківською державною нотаріальною конторою.

За заповітом, посвідченим 11.04.2024 старостою Топорівського старостинського округу Городенківської міської ради, зареєстрованим в реєстрі за № 22-11, ОСОБА_4 , житель с. Топорівці Городенківського району Івано-Франківської області, земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства: кадастровий номер 2621685701:01:001:0326 площею 0.2600 га та кадастровий номер 2621685701:01:002:0507 площею 0.2000 га заповів ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Заповіт чинний, зареєстрований у спадковому реєстрі за № 73224646 (номер в реєстрі нотаріальних дій 22-11), що стверджується копією Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 7919988, виданої 19.11.2024 Городенківською державною нотаріальною конторою.

Голова колгоспного двору ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , помер ІНФОРМАЦІЯ_7 у віці 90 років у с. Топорівці Коломийського району Івано-Франківської області, актовий запис №476 від 29 серпня 2024 року, що стверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого 29 серпня 2024 року Городенківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Коломийському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції. Внаслідок його смерті відкрилася спадщина.

Оскільки ОСОБА_4 помер після ІНФОРМАЦІЯ_8 , у вказаних правовідносинах суд застосовує норми Цивільного кодексу України 2003 року.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкоємцями можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини (ч. 1 ст. 1222 ЦК України). Згідно з ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до ст.1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Частиною 1 ст.1235 ЦК України визначено, що заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

За ст. ст. 1268-1269 Цивільного кодексу України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Прийняття спадщини це: постійне проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини або подання спадкоємцем, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, нотаріусу заяви про прийняття спадщини. Ч.1 ст.1270 згаданого кодексу визначено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Часом відкриття спадщини є день смерті особи, визначено ч.2 ст.1220 ЦК України.

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , на день смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_7 ) був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 і на день смерті біля нього проживала та була зареєстрована ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до довідки про останнє місце реєстрації громадянина на день смерті Центру надання адміністративних послуг Городенківської міської ради №2913832мвід 17.06.2025 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 був зареєстрований на день смерті за адресою: АДРЕСА_3 . На день його смерті за вказаною адресою зареєстрованих не було.

Копією свідоцтва про одруження серії НОМЕР_3 , виданого 17 листопада 1959 р. Торговицькю сільською радою Городенківського району Станіславської області, підтверджується, що ОСОБА_4 , 1934 р.н., та відповідачка -позивачка ОСОБА_5 , 1941 р.н., були подружжям, актовий запис № 37 від 17 листопада 1959 р.

Позивач-відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є сином ОСОБА_4 та відповідачки-позивачки ОСОБА_3 , що стверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , виданого 22 липня 1960 року Торговицькю сільською радою Городенківського району Станіславської області.

Відповідач-позивач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є сином ОСОБА_4 та відповідачки-позивачки ОСОБА_3 , що стверджується свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 , виданого 21 травня 1966 р.н. Торговицькю сільською радою Городенківського району Івано-Франківської області.

Із копії спадкової справи № 332/2024, наданої суду державним нотаріусом Городенківської державної нотаріальної контори, вбачається, що позивач-відповідач ОСОБА_1 , як спадкоємець за заповітом, прийняв спадщину після смерті батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_9 , оскільки у строк, визначений ч.1 ст.1270 ЦК України, подав нотаріусу заяву про прийняття спадщини за заповітом (19.11.2024). Копією Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 79199995, виданого 19.11.2024 Городенківською державною нотаріальною конторою, підтверджується, що до Спадкового реєстру внесено реєстраційний запис про реєстрацію спадкової справи № 73309726 (номер у нотаріуса 332/2024), спадкодавець – ОСОБА_4 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_10 , дата смерті: ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Згідно ч.1 ст. 1241 ЦК України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка).

Частиною 1 статті 1273 ЦК України визначено, що спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Дружині спадкодавця – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на день смерті чоловіка ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) виповнилося 83 роки. Відповідно до ст.75 СК України, ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення» вона вважається непрацездатною особою.

Як непрацездатна вдова спадкодавця, відповідачка-позивачка ОСОБА_3 , маючи відповідно до ч.1 ст.1241 ЦК України право на обов`язкову частку у спадщині, заповідану позивачу-відповідачу ОСОБА_1 , до спливу шести місяців з часу відкриття спадщини (23.08.2024) подала 22.11.2024 нотаріусу заяву про відмову від обов`язкової частки у спадщині після смерті чоловіка ОСОБА_4 .

Інших спадкоємців, які відповідно до ч.1 ст.1241 ЦК України мають обов`язкову частку в спадщині ОСОБА_4 , судом не встановлено.

Також судом встановлено, що відповідач-позивач ОСОБА_2 , як спадкоємець за заповітом після смерті батька ОСОБА_4 , до спливу шести місяців з часу відкриття спадщини ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) подав 04.02.2025 нотаріусу заяву про відмову від спадщини за заповітом посвідченого 08.11.2018 секретарем Топорівської сільської ради Городенківського району Івано-Франківської області, зареєстрованим в реєстрі за № 21, після смерті свого батька ОСОБА_4 .

Отже, право на спадкування за заповітом, посвідченого 08.11.2018 секретарем Топорівської сільської ради Городенківського району Івано-Франківської області, зареєстрованим в реєстрі за № 21, на належне спадкодавцю ОСОБА_4 , майно одержав позивач-відповіда ОСОБА_1 , як спадкоємець за заповітом, що посвідчений 08.11.2018 секретарем Топорівської сільської ради Городенківського району Івано-Франківської області, зареєстрований в реєстрі за № 21.

Відповідно до ч.1 ст.1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Згідно з вимогами ч.1 ст. 1297 згаданого Кодексу спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.

До складу спадщини спадкодавця ОСОБА_4 входить 1/3 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_3 (до набрання чинності постановою Верховної Ради України від 17.07.2020 № 807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів» - Городенківського) району Івано-Франківської області, що належала йому, як члену колишнього колгоспного двору.

Підставою звернення позивача-відповідача ОСОБА_1 до суду стало те, що державний нотаріус Городенківської державної нотаріальної контори Коломийського району Івано-Франківської області постановою № 694/02-31 від 13 червня 2025 р. про відмову у вчиненні нотаріальної дії, відмовив позивачу-відповідачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 , на житловий будинок АДРЕСА_3 з посиланням на те, що вищезгадане господарство, головою якого був ОСОБА_4 , відносилось до колгоспного двору, кожному з членів колгоспного двору, які проживали станом на 15 квітня 1991 року, належить відповідна частка житлового будинку, проте частки в цьому господарстві між членами бувшого колгоспного двору не визначені.

З копії технічного паспорта на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, що розташований по АДРЕСА_3 , виготовленого станом на 01.05.2025, вбачається, що житловий будинок споруджено в 1964/1977 роках, господарські будівлі та споруди – в 1970, 1974, 1985 роках.

Ринкова вартість житлового будинку літ. «А» загальною площею 79,1 кв, житловою площею 48,3 кв, господарських будівель та споруд, що розташований за вищевказаною адресою, станом на 09.05.2025 становить 276850 грн, що стверджується копією звіту про вартість майна, складеного ЕТ-ВО «Придністров`я».

Площа земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташований по АДРЕСА_3 , становить 0,2319 га, про що свідчить довідка Топорівського старостинського округу Городенківської міської ради №22-215 від 17.06.2025.

Згідно Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», який набув чинності 03.08.2004, державна реєстрація - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 466253276, сформованої 02.03.2026, вбачається, що відомості про право власності на житловий будинок АДРЕСА_3 , відсутні.

Статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

За правилами статті 392 ЦК України позов про визнання права власності може бути пред`явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності.

Таким чином, ураховуючи, що відповідно до статті 328 ЦК України набуття права власності – це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, чи в який передбачений законом спосіб позивач набув права власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту у порядку, передбаченому статтею 392 ЦК України.

Тобто, за вказаною нормою права вимога про визнання права власності може бути пред`явлена лише власником спірного майна, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Досліджені судом докази підтверджують, що житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_3 (до набрання чинності постановою Верховної Ради України від 17.07.2020 № 807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів» - Городенківського) району Івано-Франківської області станом на 15 квітня 1991 року належав до суспільної групи господарств – колгоспний двір, головою якого був ОСОБА_4 відповідно до свідоцтва про право особистої власності на будинковолодіння, виданого 08.06.1988. Враховуючи, що членами колгоспного двору станом на 15 квітня 1991 року були ОСОБА_4 , його дружина – відповідачка-позивачка ОСОБА_6 , їх син – відповідач-позивач ОСОБА_2 , тому даний житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами належав їм на праві спільної сумісної власності в рівних частках по 1/3 кожному.

Позивач-відповідач ОСОБА_1 , як спадкоємець за заповітом, посвідченого 08.11.2018 секретарем Топорівської сільської ради Городенківського району Івано-Франківської області, зареєстрованим в реєстрі за № 21, успадкував після смерті батька ОСОБА_4 1/3 частки житлового будинку з відповідною часткою господарських будівель та споруд по АДРЕСА_3 , та фактично став власником, однак через те, що спадковий житловий будинок відносився до колгоспного двору і частки членів бувшого колгоспного двору у ньому не визначені, немає можливості отримати свідоцтво про право на спадщину за заповітом на дану частку нерухомого майна.

Також судом встановлено, що відповідачі-позивачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 правомірно набули право власності кожен на 1/3 частки житлового будинку з відповідною часткою господарських будівель та споруд по АДРЕСА_3 , як члени колишнього колгоспного двору, оскільки не вчиняли дій, що можуть свідчити про їх відмову від права власності у порядку ст. 347 ЦК України.

Виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінивши зібрані у справі докази, суд не знаходить підстав для визнання за позивачем-відповідачем ОСОБА_1 права власності на житловий будинок в цілому та приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 за первісним позовом та повного задоволення позовних вимог ОСОБА_2 , ОСОБА_3 за зустрічним позовом з підстав та в обсязі, наведеному в мотивувальній частині рішення.

На підставі ст.ст. 112, 120, 123, 563 ЦК УРСР (1963 р.), ст.ст. 316, 317, 325, 328, 392, 1216, 1217, 1220, 1222, 1223, 1233, 1241, 1268-1270, 1273, 1296, 1297 ЦК України (2003 р.), керуючись ст. ст. 76, 81, 211, 223, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування за заповітом - задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , право власності на 1/3 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованими по АДРЕСА_3 .

В решті позову відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання права власності на частку житлового будинку - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності на 1/3 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованими по АДРЕСА_3 .

Визнати за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на 1/3 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованими по АДРЕСА_3 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Учасники справи:

- позивач-відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 ;

- відповідач-позивач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7 ;

- відповідач-позивач ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_8 .

Повний текст судового рішення складений 30.10.2026.

Суддя: Федів Л. М.