Рішення від 29 жовтня 2026 р. у справі №338/1460/26 — Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

Д О Д А Т К О В Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 338/1460/26

30.10.2026 Провадження № 2-др/338/24/26

селище Богородчани

Богородчанський районний суд Івано-Франківської області у складі головуючого судді Куценка О. О., розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Васютина Ярослава Володимировича про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Васютин Ярослав Володимирович, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчук Володимир Вікторович, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяна Леонідівна про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,

в с т а н о в и в:

Рішенням Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 13 жовтня 2026 року позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» задоволено.

Визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений 13 липня 2019 року приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчуком Володимиром Вікторовичем, зареєстрований у реєстрі за № 1879, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна», найменування якого змінено на Товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс», заборгованості за кредитним договором № 001-08049-200114 від 20 січня 2014 року в розмірі 22 349,32 грн та плати за вчинення виконавчого напису в розмірі 500 грн, усього 22 849,32 грн.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» на користь держави судовий збір у розмірі 1 331,20 грн.

У позовній заяві представник позивача навів попередній розрахунок витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн.

У клопотанні від 13 жовтня 2026 року представник позивача повідомив суд про намір подати докази остаточного розміру витрат на професійну правничу допомогу протягом п`яти днів після ухвалення рішення.

На час ухвалення рішення відповідні докази суду не були подані, тому питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу рішенням від 13 жовтня 2026 року не вирішувалося.

19 жовтня 2026 року через підсистему «Електронний суд» представник позивача - адвокат Васютин Я. В. подав заяву про ухвалення додаткового рішення, у якій просить стягнути з ТОВ «Свеа Фінанс» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000 грн.

На підтвердження заявлених витрат представник позивача долучив копію договору № 106/2026 про надання професійної правничої допомоги від 28 липня 2026 року, копію рахунку № 01/106/2026 від 14 жовтня 2026 року та копію акта № 01/106/2026 про надання послуг професійної правничої допомоги від 16 жовтня 2026 року.

У заяві представник позивача просив проводити її розгляд за відсутності позивача та його представника, заявлені вимоги підтримав повністю.

Відповідно до частини третьої статті 270 ЦПК України, якщо суд вирішує лише питання про судові витрати, додаткове судове рішення ухвалюється без повідомлення учасників справи.

Дослідивши заяву про ухвалення додаткового рішення, додані до неї документи та матеріали цивільної справи, суд доходить такого висновку.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасника справи або з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Частиною третьою статті 270 ЦПК України передбачено, що суд, який ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Згідно з частинами першою та другою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Розмір таких витрат установлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг, виконаних робіт і їх вартості, яку сторона сплатила або має сплатити.

Згідно з частиною четвертою статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг та виконаних робіт, ціною позову та значенням справи для сторони.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів. Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Оскільки представник позивача до ухвалення рішення повідомив про подальше подання доказів остаточного розміру витрат на професійну правничу допомогу, а відповідну заяву з доказами подав 19 жовтня 2026 року, установленого законом строку подання таких доказів дотримано.

При цьому суд ураховує, що п`ятий день після ухвалення рішення від 13 жовтня 2026 року припав на 18 жовтня 2026 року, який був вихідним днем — неділею. Відповідно до частини третьої статті 124 ЦПК України останнім днем строку є перший після нього робочий день, тобто 19 жовтня 2026 року.

Судом установлено, що 28 липня 2026 року між ОСОБА_1 та адвокатом Васютиним Ярославом Володимировичем укладено договір № 106/2026 про надання професійної правничої допомоги, предметом якого є надання правничої допомоги у справі про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до розділу четвертого договору клієнт сплачує адвокату гонорар, розмір якого визначається за погодженням сторін. При цьому обов`язок клієнта оплатити надані адвокатом послуги не поставлений у залежність від досягнення бажаного результату розгляду справи.

Згідно з рахунком № 01/106/2026 від 14 жовтня 2026 року та актом № 01/106/2026 від 16 жовтня 2026 року загальна вартість наданої адвокатом правничої допомоги становить 7 000 грн.

У зазначених документах наведено такий перелік послуг: первинна правова консультація, збір, аналіз та вивчення матеріалів, наданих позивачем, від 28 липня 2026 року - 1 000 грн.; складання та надсилання приватному виконавцю заяви про надання копії постанови про відкриття виконавчого провадження від 28 липня 2026 року - 1 000 грн.; складання та надсилання адвокатського запиту приватному виконавцю про надання копії виконавчого напису від 10 серпня 2026 року - 1 000 грн.; складання та подання до суду позовної заяви про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, від 24 серпня 2026 року - 3 000 грн.; складання та подання до суду клопотання про розгляд справи без участі позивача та його представника від 13 жовтня 2026 року - 1 000 грн.

Акт від 16 жовтня 2026 року підписаний адвокатом та клієнтом і містить підтвердження належного надання зазначених послуг.

Отже, подані документи підтверджують погоджену сторонами договору вартість правничої допомоги та наявність у позивача відповідного грошового зобов`язання перед адвокатом.

Відсутність окремого документа про фактичну оплату послуг не є самостійною підставою для відмови у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу, оскільки відповідно до пункту 1 частини другої статті 137 ЦПК України розподілу підлягають як витрати, які сторона фактично сплатила, так і ті, які вона має сплатити.

Водночас установлення договірного розміру гонорару не означає безумовного покладення всієї відповідної суми на іншу сторону судового процесу.

Згідно з частиною третьою статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд ураховує, зокрема, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є їх розмір обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням значення справи для сторін, а також поведінку сторін під час розгляду справи.

Вирішуючи питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд розмежовує зменшення їх розміру за критерієм співмірності, передбаченим частиною п`ятою статті 137 ЦПК України, та визначення витрат, які підлягають покладенню на іншу сторону, за правилами статті 141 ЦПК України.

Відсутність клопотання відповідача про зменшення витрат не є підставою для застосування частини п`ятої статті 137 ЦПК України з ініціативи суду. Водночас це не усуває необхідності оцінити зв`язок заявлених витрат із розглядом справи, їх обґрунтованість та пропорційність при вирішенні питання про їх розподіл відповідно до статті 141 ЦПК України.

Установлюючи розмір витрат, які належить покласти на відповідача, суд бере до уваги конкретний зміст кожної із зазначених в акті послуг, їх призначення, значення для судового захисту порушеного права та фактичний обсяг виконаної адвокатом роботи.

Суд ураховує, що спір виник у зв`язку з учиненням виконавчого напису нотаріуса про стягнення заборгованості за кредитним договором. Визнання такого напису таким, що не підлягає виконанню, мало для позивача істотне значення, оскільки усувало підставу для примусового стягнення з нього коштів у розмірі 22 849,32 грн.

Разом із тим справа належить до поширеної категорії цивільних спорів, щодо якої існує сформована судова практика. Її вирішення не вимагало дослідження складних правових питань, проведення експертиз чи аналізу значного обсягу спеціальної документації.

Оцінюючи заявлені витрати, суд виходить із того, що підготовка позовної заяви про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, становила основну частину правничої допомоги, безпосередньо спрямованої на судовий захист прав позивача.

Вартість цієї послуги визначена сторонами в розмірі 3 000 грн. Її надання підтверджується наявною в матеріалах справи позовною заявою, складеною та поданою представником позивача.

Водночас первинна консультація, аналіз документів, отримання відомостей щодо виконавчого провадження та виконавчого напису за своїм змістом становили підготовчий комплекс дій, спрямованих на з`ясування обставин спору і формування правової позиції позивача.

Такі дії пов`язані з наданням правничої допомоги та не виключаються судом із фактичного обсягу роботи адвоката. Однак їх окрема договірна оцінка сама по собі не свідчить про необхідність покладення повної вартості кожної підготовчої дії на відповідача.

За змістом поданих документів консультація та аналіз матеріалів слугували підготовці позовної заяви, тоді як звернення до приватного виконавця були спрямовані на отримання документів, необхідних для визначення предмета та підстав позову. Вказані роботи функціонально пов`язані з основною послугою з підготовки позову, а їх виконання не супроводжувалося необхідністю вирішення самостійних складних правових питань.

Окремо суд оцінює заявлені 1 000 грн за складання та подання клопотання про розгляд справи без участі позивача та його представника.

Зазначене клопотання за своїм змістом є нескладним процесуальним документом, який відображає волевиявлення сторони щодо порядку її участі в судовому розгляді та не потребує значного правового аналізу. Його подання не було пов`язане з необхідністю спростування доводів відповідача, дослідження нових доказів або вирішення складного процесуального питання.

Суд також ураховує, що представник позивача не здійснював безпосередньої участі в судових засіданнях, а обсяг правничої допомоги в межах судового провадження фактично обмежувався підготовкою та поданням письмових процесуальних документів.

Ураховуючи характер виконаних адвокатом робіт, суд доходить висновку, що заявлені до відшкодування 7 000 грн включають вартість окремих підготовчих і допоміжних дій, які за встановлених обставин не обґрунтовують покладення всієї погодженої сторонами суми гонорару на відповідача.

При цьому суд не заперечує факту виконання адвокатом відповідних робіт, не змінює умов договору про надання правничої допомоги та не визначає розмір гонорару, який позивач зобов`язаний сплатити своєму представнику.

Суд вирішує виключно питання про те, яка частина погоджених сторонами витрат з огляду на критерії, передбачені частиною третьою статті 141 ЦПК України, підлягає компенсації за рахунок відповідача.

Оцінивши характер спірних правовідносин, складність справи, обсяг фактично виконаної адвокатом роботи, зв`язок окремих послуг із судовим розглядом, їх значення для захисту прав позивача, а також необхідність дотримання обґрунтованості та пропорційності розподілу судових витрат, суд доходить висновку, що за рахунок відповідача належить компенсувати витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000 грн.

Такий розмір відповідає вартості основної процесуальної роботи адвоката - складання та подання позовної заяви, яка безпосередньо забезпечила звернення позивача за судовим захистом.

Щодо решти заявлених витрат на загальну суму 4 000 грн суд, з огляду на встановлений характер підготовчих та допоміжних послуг, не знаходить достатніх підстав для їх покладення на відповідача в повному погодженому сторонами розмірі.

Керуючись статтями 133, 137, 141, 247, 258-259, 263-265, 270, 352-355 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Заяву представника позивача ОСОБА_1 — адвоката Васютина Ярослава Володимировича про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» на користь ОСОБА_1 3 000 (три тисячі) гривень 00 копійок витрат на професійну правничу допомогу.

У задоволенні решти вимог заяви - відмовити.

Додаткове рішення може бути оскаржене безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів із дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне додаткове рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу подано протягом тридцяти днів із дня вручення йому повного додаткового рішення.

Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Повне найменування учасників справи

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс», код ЄДРПОУ 37616221, юридична адреса: вул. Іллінська, 8, м. Київ, 04070.

Повний текст додаткового рішення складено та підписано 30 жовтня 2026 року.

Суддя?