Рішення від 01 листопада 2026 р. у справі №489/6036/26 — Інгульський районний суд міста Миколаєва

Справа № 489/6036/26

Провадження № 2/489/3265/26

РІШЕННЯ

Іменем України

02 листопада 2026 року м. Миколаїв

Інгульський районний суд міста Миколаєва у складі головуючого судді Костюченко Г.С., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Південна" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

встановив

У червні 2026 року представник позивача звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за надані послуги з управління багатоквартирним будинком з 01.07.2019 року по 01.06.2026 рік у загальному розмірі 13 747,67 грн., судові витрати. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що позивач є управителем багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно з інформацією, що міститься в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності щодо об`єкта нерухомого майна зазначено, що нерухоме майно — квартира загальною площею 52,5 кв. м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , належить ОСОБА_1 .

Станом на дату звернення до суду жодних повідомлень позивач від відповідача на виконання загальних положень пункту 6 Договору про надання послуг не отримував щодо покладеного обов`язку інформувати управителя про зміну власника жита (іншого об`єкта нерухомості майна) та фактичну кількість осіб, які постійно проживають у житлі. Отже за таких обставин, з огляду на свідоме ігнорування відповідачем умов Договору та вимог закону, позивач змушений звернутися до суду за захистом своїх порушених прав та примусового стягнення суми боргу.

Ухвалою Інгульського районного суду міста Миколаєва від 20.07.2026 р. позовну заяву прийнято до розгляду суддею Костюченко Г.С. та відкрито провадження у справі.

Клопотань від учасників справи про проведення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін відповідно до частини 5 статті 279 ЦПК України не надходило.

Відповідач правом на подання відзиву на позов не скористався. Повідомлення відповідача про розгляд справи здійснювалось судом шляхом направлення ухвали про відкриття провадження у справі, позовної заяви та доданих до неї документів.

У відповідності до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно вимог статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Виходячи з вимог частини п`ятої статті 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його складання.

Постановою Верховного Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.09.2022 у справі № 1519/2-5034/11, провадження № 61-175сво21, роз`яснено, що при ухваленні рішення суду, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, зазначення судом датою ухвалення судового рішення дати складення повного судового рішення, внаслідок чого дата судового засідання та дата ухвалення судового рішення не співпадатимуть, це відповідає вимогам ЦПК України і не є порушенням прав сторін.

Дослідивши докази у справі, суд встановив такі обставини та відповідні правовідносини.

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 18.08.2025, двох кімната квартира загальною площею 52.5 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , — на правах спільної часткової власності належить - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (підстава виникнення права договір дарування 2300, 18.09.2003, Ніка Н.В – приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу, дата внесення записів 02.10.2003).

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 19.06.2026 двох кімната квартира загальною площею 52.5 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , відбувся перехід права власності на вказаний об`єкт нерухомого майна до ОСОБА_1 .

Таким чином, ОСОБА_1 є повноправним та одноосібним власником (100% часток) вищевказаного нерухомого майна, що отримав на підставі свідоцтва про спадщину.

За адресою: АДРЕСА_2 відкрито особистий рахунок № НОМЕР_1 .

Товариство з обмежено відповідальністю «Керуюча Компанія «Південна» в особі директора Бугайова Л.П., що діяла на підставі Статуту та співвласники багатоквартирного будинку, що діяли на підставі Протоколу від 09 листопада 2018 року уклали типовий Договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком від 01 лютого 2019 року.

Згідно пункту 10 Договору про надання послуг визначено, що ціна послуги з управління становить 2, 40 грн. на місяць за 1 (один) квадратний метр загальної площі житлового або нежитлового приміщення у будинку. Плата за послуги з управління нараховується щомісяця управителем та вноситися кожним співвласником не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунком (пункт 11 Договору про надання послуг).

Відповідно до наданого представником позивача розрахунку заборгованості слідує, що за період з 01.07.2019 року по 01.06.2026 за вказаною адресою за особовим рахунком № НОМЕР_1 рахується заборгованість за наданні послуги з управління багатоквартирним будинком у розмірі 10 119,36 грн. та за період з 01.01.2023 по 01.05.2026 інфляційні втрати у розмірі 2 841,59 грн., 3 % річних у розмірі 786,72 грн.

Особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, регулювання правових, організаційних та економічних відносин, пов`язаних з реалізацією прав та виконанням обов`язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління визначає Закон України від 14 травня 2015 року № 417-VIII «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» (далі - Закон № 417-VIII), предметом регулювання якого є відносини, що виникають у процесі реалізації прав та виконання обов`язків власників квартир та нежитлових приміщень як співвласників багатоквартирного будинку (частина перша статті 2 вказаного Закону).

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону № 417-VIII, управління багатоквартирним будинком - це вчинення співвласниками багатоквартирного будинку дій щодо реалізації прав та виконання обов`язків співвласників, пов`язаних з володінням, користуванням і розпорядженням спільним майном багатоквартирного будинку.

Управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками.

За рішенням співвласників усі або частина функцій з управління багатоквартирним будинком можуть передаватися управителю або всі функції - об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку (далі - ОСББ) (асоціації об`єднань співвласників багатоквартирного будинку) (частина перша статті 9 Закону № 417-VIII). За рішенням загальних зборів функції з управління багатоквартирним будинком можуть бути передані (всі або частково) управителю або асоціації.

Управитель багатоквартирного будинку (далі - управитель) - фізична особа-підприємець або юридична особа-суб`єкт підприємницької діяльності, яка за договором із співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб (пункт 7 частини першої статті 1 Закону № 417-VIII).

Управління багатоквартирним будинком управителем здійснюється на підставі договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, що укладається згідно з типовим договором. Вартість послуг з управління багатоквартирним будинком визначається за рішенням зборів співвласників (загальних зборів ОСББ) і згодою управителя та зазначається у договорі з управителем.

Частиною 2 статті 382 ЦК України встановлено, що усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Статтею 385 ЦК України визначено, що власники квартир та не житлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та не житловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків). Таке об`єднання є юридичною особою, що створюється та діє відповідно до закону та статуту.

Відносини, що виникають у процесі надання послуг з управління багатоквартирним будинком, регулюються Законом України від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги», згідно зі статтею 10 якого вартість послуг з управління багатоквартирним будинком визначається за домовленістю сторін, крім випадку обрання управителя органом місцевого самоврядування.

Згідно з ч.1 ст. 901 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України "Про житлово - комунальні послуги" надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

За змістом п.5 ч.2 ст. 7 Закону України "Про житлово - комунальні послуги", споживачі зобов`язані оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Структура плати виконавцю комунальної послуги визначається згідно з договором про надання відповідної комунальної послуги, укладеним за вимогами цього Закону. Споживач щомісяця (або з іншою періодичністю, визначеною договором) вносить однією сумою плату виконавцю комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу та електричної енергії), у тому числі якщо вона складається з окремих складових, передбачених відповідним договором, укладеним відповідно до цього Закону. При цьому виконавці комунальних послуг забезпечують деталізацію інформації щодо складових плати у рахунках споживачів (ч.ч. 1, 4 ст. 9 Закону України "Про житлово - комунальні послуги").

Відповідно до ст. 322 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

В ч.1 ст. 526 ЦК України зазначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Положеннями ст.610 та ст.611 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 401/710/15-ц від 15.03.2018 якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Зобов`язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов`язанням. Таким чином, правовідношення, у якому замовник зобов`язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто у якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов`язанням. З огляду на викладене правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов`язанням, у якому, серед інших прав і обов`язків сторін, на боржників покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (частина перша статті 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги.

Згідно пункту 10 Договору про надання послуг визначено, що ціна послуги з управління становить 2, 40 грн. на місяць за 1 (один) квадратний метр загальної площі житлового або нежитлового приміщення у будинку. Плата за послуги з управління нараховується щомісяця управителем та вноситися кожним співвласником не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунком (пункт 11 Договору про надання послуг).

Відповідно до положень ст.ст. 319, 322 ЦК України, власність зобов`язує. Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи, що відповідач ОСОБА_1 є одноособовим власником квартири АДРЕСА_3 , тому зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, зокрема сплачувати обов`язкові внески, незалежно від того проживала вона у вказаній квартирі чи ні та не залежно від наявності в неї статусу внутрішньо переміщеної особи

За такого, враховуючи, що відповідачем як співвласником квартири в багатоквартирному будинку не виконано зобов`язань по сплаті житлово-комунальних послуг з управління таким будинком, то суд приходить до висновку, що з нього на користь позивача підлягає стягненню заборгованості за надані послуги в розмірі 10 119,36 грн. за період з 01.11.2018 року по 01.06.2026 року.

З-поміж іншого, позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь інфляційні втрати та 3% річних за період з 01.07.2019 року по 01.06.2026, що підтверджується наданим розрахунком заборгованості.

Згідно п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан, який у подальшому був продовжений Указами Президента України з затвердженням відповідними Законами України.

За таких обставин, станом на період нарахування відповідачу заборгованості по процентам річних, нарахованим на підставі ст. 625 ЦК України, інфляційним втратам, на території України було введено воєнний стан, що виключає можливість стягнення з відповідача заборгованості за такими нарахуваннями.

Відповідно в задоволенні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат у розмірі 2 841,49 грн. та 3% річних у розмірі 786,72 грн. необхідно відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору, пропорційно до розміру задоволеної частини вимог (73,6%) у розмірі 2449,41 грн.

Згідно з положеннями ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Враховуючи викладене, з відповідача на користь позивача (з у рахуванням часткового задоволення позову) підлягають стягненню витрати, пов`язані з надісланням стороні відповідача позовної заяви в сумі 105,98 грн. та 81,73 грн. за отримання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єкта нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна .

Відповідно до ч.3, 4 ст. 137 ЦПК для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт ; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №362/3912/18 від 02.07.2020 зазначено, що суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат (додаткова постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 201/14495/16-ц від 30.09.2020).

Позивачем понесено витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн. (попередній орієнтовний розрахунок суми судових витрат, Договір 17/05/8 про надання правничої допомоги, Акт приймання наданих послуг №1 за Договором про надання правничої допомоги від 17.05.2026). Суд враховує категорію справи, фактичну участь представника позивача у розгляді справи, розгляд справи в письмовому провадженні та приходить до висновку, що необхідно стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1 500,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 2-13, 89, 259, 263-265 ЦПК України суд

вирішив

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Південна" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Південна" заборгованість за надані послуги з управління багатоквартирним будинком за адресою: АДРЕСА_2 за період з 01.07.2019 по 01.06.2026 у розмірі 10 119,36 грн. (десять тисяч сто дев`ятнадцять гривень 36 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Південна" витрати зі сплати судового збору у розмірі 2449,41 грн. (дві тисячі чотириста сорок дев`ять гривень 41 коп.), витрати за послуги АТ "Укр пошта" у розмірі 105,98 грн. (сто п`ять гривень 98 коп.), витрати на отримання інформаційної довідки у розмірі 81,73 грн. (вісімдесят одна гривня 73 коп.) та витрати на правову допомогу у розмірі 1 500,00 грн. (одна тисяча п`ятсот гривень 00 коп.).

В задоволені іншої частини вимог – відмовити.

Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено скорочене судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи в порядку статті 355 ЦПК України безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua або за веб-адресою Судової влади України: https://court.gov.ua/fair/.

Інформація про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Південна", код ЄДРПОУ - 42070908, адреса:54007, м. Миколаїв, пров. Парусний, 11-а/3.

Відповідач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_4 .

Повний текст судового рішення складено 02.11.2026 р.

Суддя Г.С. Костюченко