Рішення від 29 жовтня 2026 р. у справі №214/9938/26 — Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/9938/26

2/214/7106/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

30 жовтня 2026 року м Кривий Ріг

Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Чернової Н.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Нестеренко К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу № 214/9938/26 за позовною заявою ОСОБА_1 інтереси якої представляє ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог : Виконавчий комітет Саксаганської районної у місті ради , про визначення осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся до суду із позовною заявою, в якій просить суд визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким , що втратив право користування жилим приміщенням- квартирою АДРЕСА_1 . Визнати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , таким , що втратив право користування жилим приміщенням- квартирою АДРЕСА_1 . .

В обґрунтування вимог зазначено. 16 жовтня 1991 року Виконавчим комітетом Саксаганської районної Ради народних депутатів м. Кривого Рогу ОСОБА_1 видано ордер на жиле приміщення № 735 на право зайняття разом із сім`єю в трьох осіб трикімнатної квартири житловою площею 32,87 кв. м за адресою: АДРЕСА_2 . Підставою видачі ордера було рішення виконавчого комітету № 349 від 11 жовтня 1991 року. До складу сім`ї, зазначеного в ордері, включено сина – ОСОБА_3 . Отже, ОСОБА_3 набув право користування спірною квартирою безпосередньо на підставі ордера та вселення як член сім`ї особи, якій було надано житло. В подальшому, з дозволу позивача, за вказаною адресою зареєстровано місце проживання ОСОБА_4 . Місце проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до теперішнього часу зареєстроване за вказаною адресою. Квартира до цього часу не приватизована та належить до житлового фонду територіальної громади. ОСОБА_1 постійно проживає у спірній квартирі, користується нею за призначенням та фактично несе витрати на її утримання. Починаючи з 2020 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 фактично не проживають у спірній квартирі, не користуються нею, а їхні особисті речі у квартирі відсутні. Таким чином, станом на дату звернення до суду фактична відсутність кожного з відповідачів триває понад шість років. Вона розпочалася до 24 лютого 2022 року і значно перевищує шестимісячний строк, протягом якого за тимчасово відсутньою особою зберігається жиле приміщення. Відповідачі не беруть участі в утриманні квартири, не оплачують житлово-комунальні послуги та не відшкодовують позивачці відповідні витрати. Натомість історії платежів підтверджують внесення ОСОБА_1 платежів за спірною адресою, зокрема у грудні 2025 року, лютому, квітні, травні, червні та липні 2026 року.Відповідачі вибули з квартири добровільно; позивачка не чинила їм перешкод у доступі або користуванні житлом; вимог про вселення, передачу ключів, усунення перешкод, продовження строку збереження житла чи повідомлень про намір повернутися відповідачі не заявляли. Формальне збереження за відповідачами права користування квартирою, з якою вони протягом багатьох років не мають фактичного та господарського зв`язку, порушує житлові інтереси ОСОБА_1 . Позивачка самостійно несе тягар утримання житла; кількість зареєстрованих осіб впливає на окремі житлово-комунальні нарахування, а також створює правову невизначеність щодо складу користувачів і перешкоди для належного вирішення питання про приватизацію квартири.

Ухвалою суду від 24.09.2026 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі. Розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явилась, від представника позивача ОСОБА_2 до суду надійшла заява про розгляд справи за відсутності позивача, позовні вимоги підтримує, просить задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, від представника відповідача ОСОБА_5 до суду надійшла заява про розгляд справи за відсутності відповідача, позовні вимоги визнає та просить їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_4 , в судове засідання не з`явився, від представника відповідача ОСОБА_5 до суду надійшла заява про розгляд справи за відсутності відповідача, позовні вимоги визнає та просить їх задовольнити.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог : Виконавчий комітет Саксаганської районної у місті ради у судове засідання не з`явився, письмових пояснень до суду не надійшло.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази щодо їх належності, допустимості, достовірності та достатності, надавши їм оцінку в сукупності, дійшов до такого висновку.

Як встановлено судом та підтверджується письмовими доказами, 16 жовтня 1991 року Виконавчим комітетом Саксаганської районної Ради народних депутатів м. Кривого Рогу ОСОБА_1 видано ордер на жиле приміщення № 735 на право зайняття разом із сім`єю в трьох осіб трикімнатної квартири житловою площею 32,87 кв. м за адресою: АДРЕСА_2 . Підставою видачі ордера було рішення виконавчого комітету № 349 від 11 жовтня 1991 року.

До складу сім`ї, зазначеного в ордері, включено сина – ОСОБА_3 .

Отже, ОСОБА_3 набув право користування спірною квартирою безпосередньо на підставі ордера та вселення як член сім`ї особи, якій було надано житло.

В подальшому, з дозволу позивача, за вказаною адресою зареєстровано місце проживання ОСОБА_4 .

У вказаному помешканні, за відомостями Департаменту адміністративних послуг виконкому Криворізької міської ради, зареєстровані відповідачі ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які за даними акту, складеного 06 серпня 2026 року мешканцями квартир АДРЕСА_3 , не проживають з 2020 року по теперішній час у квартирі АДРЕСА_1 .

Відповідно до статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше, як на підставі закону за рішенням суду.

Стаття 71 ЖК України встановлює загальні правила збереження жилого приміщення за тимчасово відсутніми громадянами.

За змістом цієї статті при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім`ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.

Вичерпного переліку таких поважних причин житлове законодавство не встановлює, у зв`язку з чим указане питання вирішується судом у кожному конкретному випадку, з урахуванням фактичних обставин справи та правил щодо оцінки доказів.

Збереження жилого приміщення за тимчасово відсутнім наймачем або членом його сім`ї є одним із способів захисту житлових прав фізичних осіб.

Відповідно до статті 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Аналіз статей 71, 72 ЖК України дає підстави для висновку, що особа може бути визнана такою, що втратила право користування жилим приміщенням за двох умов: непроживання особи в жилому приміщенні більше шести місяців та відсутність поважних причин.

У справах про визнання наймача або члена його сім`ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (стаття 71 ЖК України), необхідно з`ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. У разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім`ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.

У пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року №2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» судам роз`яснено, що суд може у справах про визнання наймача або члена його сім`ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст. 71 ЖК), необхідно з`ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, в наслідок неправомірної поведінки інших членів сім`ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.

Верховний Суд (постанова від 17 квітня 2019 року у справі № 135/165/17-ц) в оцінці обставин виходить з того, що у справах про визнання наймача або члена його сім`ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (стаття 71 ЖК Української РСР), необхідно з`ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. Наймачеві або членові його сім`ї, який був відсутнім понад встановлений законом строк без поважних причин, суд вправі з цих мотивів відмовити в позові про захист порушеного права (вселення, обмін, поділ жилого приміщення тощо). Наймач або член його сім`ї, який вибув на інше постійне місце проживання, втрачає право користування жилим приміщенням з дня вибуття, незалежно від пред`явлення позову про це. На підтвердження вибуття суд може брати до уваги будь-які фактичні дані, які свідчать про обрання стороною іншого постійного місця проживання (повідомлення про це в листах, розписка, переадресація кореспонденції, утворення сім`ї в іншому місці, перевезення майна в інше жиле приміщення, виїзд в інший населений пункт, укладення трудового договору на невизначений строк тощо).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України, при цьому саме на позивача процесуальний закон покладає обов`язок довести факт відсутності відповідача понад встановлені статтею 71 ЖК України строки у жилому приміщенні без поважних причин.

Отже, сторона, яка посилається на певні обставини на обґрунтування своїх вимог, зобов`язана навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому разі, за умови недоведеності таких обставин, суд ухвалює рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Крім того, саме на позивача процесуальний закон покладає обов`язок довести факт відсутності відповідача понад встановлені статтею 71 ЖК України строки у жилому приміщенні без поважних причин (постанова Верховного Суду від 28 березня 2019 року по справі № 520/14828/16-ц).

Статтею 89 ЦПК України встановлено, що виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з вимогами пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Оскільки належним чином повідомлені про дату слухання справи відповідачі позовні вимоги визнали в повному обсязі, відзиву на позов та доказів на його підтвердження, суду не надали, враховуючи, що цивільне судочинство згідно частин 1-3 статті 12 ЦПК України здійснюється на засадах змагальності сторін та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, так як відповідно до частини 6 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, беручи до уваги те, що відповідачі ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 станом на дату розгляду справи, не проживають у житловому приміщенні по АДРЕСА_2 без поважних причин понад строки, визначені статтею 71 ЖК України, суд вважає можливим визнати їх такими, що втратили право користування цим житловим приміщенням, що є підставою для зняття їх з реєстраційного обліку за вказаною адресою.

Згідно частини першої статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з відсутністю вимоги, судові витрати залишаються за позивачем.

Керуючись статями 10, 12, 13, 81, 141, 263, 265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог : Виконавчий комітет Саксаганської районної у місті ради , про визначення осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням– задовольнити повністю.

Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_2 .

Визнати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_2 .

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дати його складання шляхом подання апеляційної скарги. Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження, або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про сторін:

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідач ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідач ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 .

Третя особа Виконавчий комітет Саксаганської районної у місті ради, код ЄДРПОУ 34339916, місце знаходження за адресою: Дніпропетровська область, Криворізький район, м. Кривий Ріг, вул. Володимира Великого, буд. 32.

Суддя Н.В. Чернова