Рішення від 01 листопада 2026 р. у справі №127/22758/26 — Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/22758/26

Провадження № 2/127/6225/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 листопада 2026 рокум. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області у складі судді Воробйова В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами, мотивуючи позовну заяву тим, що 02.03.2025 року між ТОВ «Мілоан» та відповідачем було укладено в електронній формі договір №101731506 про отримання кредиту в розмірі 5000,00 грн. зі сплатою процентів за користування в розмірі 220,00% річних. Позикодавець належним чином виконав свої зобов`язання за договором, надавши позичальнику кредитні кошти, в порядку передбаченому умовами договору.

29.12.2025 було укладено договір № 29-12/2025/Т, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №101731506.

Таким чином, позивача наділено правом вимоги до відповідача за договором №101731506. Оскільки відповідач не виконував належним чином умови договору, тому станом на день формування позовної заяви у нього виник борг в розмірі 19814,71 грн., з яких: заборгованість за основним зобов`язанням – 4000,00 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги – 2966,71 грн.; заборгованість за нарахованими процентами з моменту відступлення права вимоги – 1011,66 грн.; заборгованість за пенею/штрафами – 8336,34 грн.; заборгованість за комісіями – 3500,00 грн. Оскільки у добровільному порядку вказана заборгованість відповідачем не погашена, тому позивач звернувся до суду з цим позовом та просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» заборгованість за вказаним вище договором у розмірі 19814,71 грн., понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 2662,40 грн. та понесені витрати на правову допомогу у розмірі 9000,00 грн.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 09.07.2026 року відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін з роз`ясненням процесуальних прав учасників справи, зокрема, щодо надання у визначені строки відповідачем відзиву на позов, а позивачем письмової відповіді на такий відзив.

Справа розглядається (сформована та зберігається) в змішаній формі.

У визначені судом строки, відзиву на позовну заяву відповідачем подано не було, судову кореспонденцію надіслано судом за адресою зареєстрованого місця проживання відповідача: АДРЕСА_1 . Судова кореспонденція повернулась на адресу суду, не врученою.

Враховуючи викладене вище та положення ст. 178, 279 ЦПК України, суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Судом встановлено наступні фактичні обставини справи, яким відповідають правовідносини, врегульовані нормами ст. 207, 526, 527, 530, 536, 546, 549, 610-611, 625, 628, 629, 639, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір ). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 7, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 зазначеного Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису ( факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису ) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Норми статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором. Електронний цифровий підпис, як вид електронного підпису, накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа і не може визнаватися недійсним лише через його електронну форму.

Відповідно до ст. 1054-1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі.

Статтями 526, 530 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

За змістом ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Такими обставинами (предметом доказування) у даній справі є наявність між сторонами договірних правовідносин, що випливають з кредитних договорів, та належне (неналежне) виконання сторонами своїх зобов`язань відповідно до їх умов та вимог ЦК України.

Судом встановлено, що між 02.03.2025 року ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 у формі електронного документа з використанням електронного підпису було укладено договір №101731506 про споживчий кредит, за умовами якого позичальнику видано кредит у сумі 5000,00 грн., строком на 345 днів тобто до 10.02.2026 року, зі сплатою: процентної ставки – 0,99% в день, комісії за надання кредиту – 1000,00 грн. (яка нараховується за ставкою 20.00 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту); комісії за обслуговування кредиту - 7700.00 грн. (що нараховується за ставкою 7.00 відсотків від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період).

Згідно з п.п. 1.6. договору, Тип процентної ставки за цим договором: фіксована. Особливості нарахування та сплати комісій та процентів, а також тіла кредиту встановлені п.п.2.2.2, 2.2.3 цього договору.

Відповідно до п.п. 1.1. п. 1 договору, кредитодавець зобов`язується на умовах визначених цим договором, на строк визначений п.1.3.договору надати позичальнику грошові кошти у сумі визначеній у п.1.2. договору у кредит, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісії та проценти за користування кредитом (далі – плата) відповідно до Графіку платежів та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором. Кредит надається з метою задоволення потреб позичальника не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов`язків найманого працівника. Типом кредиту є кредит.

Відповідно до п.п. 2.1. п. 2 договору, кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_1 .

Пунктом 2.3. договору визначено, що пролонгація та право позичальника продовжувати строк кредитування або строк виплати кредиту за цим договором не передбачені, якщо інше не буде встановлено додатковою домовленістю (угодою) сторін.

Згідно з п. 5.1. договору, позичальник підтверджує, щодо укладення договору ознайомився з наявними схемами кредитування, отримав у письмовій формі (у вигляді електронного документа розміщеного в особистому кабінеті) паспорт споживчого кредиту, який є невід`ємною частиною цього Договору, з інформацією передбаченою ч. 2, 3 ст.9 Закону України «Про споживче кредитування».

Отже, з матеріалів справи вбачається, що відповідач вчинив ряд дій, спрямованих на укладення договору №101731506 і підписав його 02.03.2025 року електронним підписом одноразовим ідентифікатором 668549. В свою чергу позикодавцем було проведено ідентифікацію клієнта – відповідача, що підтверджується довідками ТОВ «Мілоан».

Таким чином, підписавши вказані договори, відповідач добровільно погодився на визначені у них умови кредитування, взяв на себе відповідні зобов`язання.

Матеріали справи містять Паспорти споживчого кредиту, які містять відомості про кредитодавця, основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, інформацію щодо орієнтованої реальної річної процентної ставки та орієнтованої загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту та інше.

ТОВ «Мілоан» умови вказаного вище кредитного договору виконало в повному обсязі, надавши відповідачу кредити, про що свідчать довідка платіжного провайдера ТОВ «ФК «Контрактовий Дім».

Проте, відповідач ОСОБА_1 не виконав умови договору, заборгованість за тілом кредиту та відсотками у встановлений строк не погасив, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість за договором №101731506, що підтверджується розрахунком заборгованості ТОВ «Мілоан».

Щодо відступлення права вимога за цими двома договора, то слід зазначити наступне.

29.12.2025 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Факторинг Партнерс» було укладено договір факторингу №29-12/2025/Т, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» відступило за плату своє право вимоги до боржників, а фактор здійснив фінансування в порядку, передбаченим цим договором, прийняло право вимоги до боржників, що належить клієнту, і стає новик кредитором за договорами про споживчий кредит, раніше укладеними між клієнтом і борником.

Згідно з п. 6.1.3. договору факторингу, перехід до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прйому-передачі реєстру боржників для друку згідно додатку №4, після чого фактор стає новим кредитором по відношеню до боржників стосовно їх заборгованості та набуває відповідні права вимоги.

29.12.2025 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Факторинг Партнерс» було підписано акт прйому-передачі реєстру боржників.

Згідно з Pеєстром боржників для друку до договору факторингу, до позивача перейшло право вимоги за кредитним договором №101731506 на суму 18803,05 грн., з якої: заборгованість за кредитом – 4000,00 грн.; заборгованість по процентам за користування крекдитом – 2966,71 грн., заборгованість за комісією за користування кредитом – 3500,00 грн., заборгованість за неустойкою (штрафом/пенею) -8336,34 грн.

Разом з тим, позивачем було продовжено нарахування суми боргу, тому заборгованість станом на 17.06.2026 року становить 19814,71 грн. та складається з: заборгованість за основним зобов`язанням – 4000,00 грн.; заборгованість за нарахованими процентами – 3978,37 грн.; заборгованість за пенею/штрафами – 8336,34 грн.; заборгованість за комісіями – 3500,00 грн.

Договір факторингу є правомірним, тобто таким, що породжує, змінює, припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Доказів про неправомірність цих договорів матеріали справи не містять. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно з ч. 1 ст. 1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Матеріали справи не містять доказів повідомлення боржника про заміну кредитора. Разом з тим, неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою відмову у позові новому кредитору, а може впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому або ж свідчити про прострочення кредитора. Тобто факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов`язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язань. Такого висновку дійшов Верховний Суд в своїй постанові від 6 лютого 2019 року в справі №361/2105/16-ц.

Отже, до позивача перейшло право кредитора за вказаним вище договором, що підтверджується дослідженими доказами.

З приводу стягнення неустойки за кредитним договором у розмірі 8336,34 грн., то суд вважає необхідним зазначити наступне.

Згідно з частиною 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Частиною 1 статті 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до частини 1 статті 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Разом з тим, положеням пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Враховуючи ту обставину, що неустойка, яка передбачена кредитним договором, нарахована у період дії в Україні воєнного стану, тобто після 24 лютого 2022 року, вона підлягає списанню кредитодавцем та підстави для її стягнення за рішенням суду відсутні.

Таким чином, даючи юридичну оцінку доказам, суд вважає, що знайшов підтвердження той факт, що відповідач отримав кредитні кошти, але свої зобов`язання за кредитним договором щодо його повернення та сплати відсотків належним чином не виконував, а отже зобов`язаний повернути позивачу борг в загальному розмірі 11478,37 грн. (тіло, відсотки, комісія), у зв`язку з чим позов слід задовольнити у вказаній частині.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог (57,93%) в розмірі 1542,10 грн.

Щодо витрат на правову допомогу в розмірі 9000,00 грн., то вона підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до положень ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Положенням п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України визначено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову – на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Слід зазначити, що витрати на професійну правничу допомогу є видом судових витрат і всі норми процесуального кодексу, які стосуються судових витрат відносяться також до витрат на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмету доказування у справі. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Витрати повинні бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволені таких вимог.

До суду на підтвердження витрат на правову допомогу позивачем надано: договір про надання правової допомоги №02-07/2024 від 02.07.2024 року, заявку на надання юридичної допомоги №1738 від 01.05.2026 року по супроводу примусового стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на суму 9000,00 грн., витяг з акту №36 про надання юридичної допомоги від 29.05.2026 року.

Згідно з п. 4.1. договору про надання правової допомоги, вартість послуг узгоджується сторонами у заявці на надання юридичної допомоги, які є невід`ємними додатками до цього договору.

Сума, визначена в акті про надання юридичної допомоги, є гонораром адвокатського об`єднання за надання юридичної допомоги та поверненню не підлягає (п. 4.5 договору).

Відповідно до Витягу з акту №36 про надання юридичної допомоги від 29.05.2026 року, адвокатським об`єднанням було надано наступну юридичну допомогу: надання усної консультації вартістю 3000,00 грн. (витрачено 2 години) та складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду – 6000,00 грн. (витрачено 2 години).

Вирішуючи питання обґрунтованості щодо стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 9000,00 грн., слід приймати до уваги викладене нижче.

Як зазначено ВС в постанові від 17.01.2022 року № 756/8241/20, зустріч із клієнтом та погодження заперечень на касаційну скаргу мають організаційний характер, є складовими підготовки відзиву на касаційну скаргу та за своєю суттю не можуть бути віднесені до правової допомоги як окрема послуга, немає підтвердження, що клієнту разом із тим здійснювалося надання консультацій правового характеру, а тому такі витрати не підлягають компенсації.

З огляду на викладене, надання представником позивача такої правничої послуги як надання усної консультації, не можуть включатися до витрат на правову допомогу, оскільки вона не підтвердженна належними доказами. Отже сума в розмірі 3000,00 грн. не підлягає врахуванні судом.

Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 24.01.2022 року у справі № 911/2737/17, метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 04.10.2021 року № 640/8316/20, від 21.10.2021 року у справі № 420/4820/19 тощо).

Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

З урахуванням критеріїв співмірності складності справи та обсягу і складності виконаної адвокатом роботи, виходячи з конкретних обставин даної справи, розгляду справи за правилами спрощеного провадження, суд вважає, що зазначені представником позивача витрати на правничу допомогу в розмірі 9000,00 грн. є завищеними та недостатньо обґрунтованими.

З урахуванням предмета спору, ціни позову, складністю справи, обсягу виконаної роботи, необхідності та розумності відповідних витрат, враховуючи, що витрати у визначеному позивачем розмірі не є пропорційними до ціни позову, суд визначає вартість наданих юридичних послуг в розмірі 6000,00 грн., що відповідає критеріям розумності та співмірності.

Враховуючи, що позов підлягає задоволенню частково, відповідно до ст. 141 ЦПК України, необхідно стягнути з відповідача на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» понесені позивачем витрати зі сплати правової допомоги у розмірі 3475,80 грн. (пропорційно розміру задоволених позовних вимог).

На підставі викладеного та керуючись Законом України «Про електронну комерцію», ст.ст. 512, 514, 526, 527, 530, 536, 610-611, 628, 629, 634, 638, 639, 1046, 1048, 1049, 1054, 1055, 1077, 1082 ЦК України, ст.ст. 10, 12, 13, 19, 76-81, 89, 133, 141, 259, 263-265, 268, 279, 352, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Задовольнити частково позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» заборгованість за договором №101731506 від 02 березня 2025 року у розмірі 11478,37 грн. (одинадцять тисяч чотириста сімдесят вісім гривень 37 коп.).

В решті позовних вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» у відшкодування витрат зі сплати судового збору у розмірі 1542,10 грн. (одна тисяча п`ятсот сорок дві гривні 10 коп.) та понесені витрати на правову допомогу у розмірі 3475,80 грн. (три тисячі чотириста сімдесят п`ять гривень 80 коп.).

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс», код ЄДРПОУ 42640371, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Гедройця Єжи, буд. 6, офіс 521.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення суду складений 02.11.2026 року.

Суддя: