Суд: Вінницький міський суд Вінницької області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них
Дата: 01 листопада 2026 р.
Справа: №127/14088/26
Суддя: Сичук М. М.
Справа № 127/14088/26
Провадження № 2/127/4006/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 листопада 2026 рокумісто Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області у складі судді Сичука М.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ВСТАНОВИВ:
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 04.01.2022-100004432 від 04 січня 2022 року в розмірі 7 677,48 грн, а також судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 04 січня 2022 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 04.01.2022-100004432, відповідно до умов якого позивач надав відповідачці кредит у розмірі 14 000,00 грн строком на 70 днів зі сплатою процентів за користування кредитом за ставкою 1 % на день. Умовами договору також передбачалася комісія за надання кредиту в розмірі 2 100,00 грн та погашення заборгованості відповідно до встановленого договором порядку.
Позивач зазначає, що кредитний договір укладено в електронній формі, а волевиявлення відповідачки на його укладення підтверджується електронними документами та підписанням договору одноразовим ідентифікатором, надісланим на номер мобільного телефону НОМЕР_1 .
На виконання умов договору позивач перерахував відповідачці кредитні кошти, що, за твердженням позивача, підтверджується квитанцією про перерахунок коштів від 04 січня 2022 року.
Відповідачка здійснювала часткові платежі за кредитним договором, зокрема 17 січня 2022 року — 4 614,54 грн, 31 січня 2022 року — 1 882,36 грн, 13 лютого 2022 року — 4 614,54 грн, 20 травня 2022 року — 1 000,00 грн, 08 червня 2022 року — 2 000,00 грн та 06 липня 2022 року — 1 000,00 грн.
Як зазначає позивач, вказані платежі враховано під час розрахунку заборгованості, однак зобов`язання за кредитним договором у повному обсязі відповідачка не виконала, унаслідок чого утворилася заборгованість за основною сумою кредиту в розмірі 7 677,48 грн.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором № 04.01.2022-100004432 від 04 січня 2022 року заборгованість ОСОБА_1 становить 7 677,48 грн основного боргу. Проценти окремою сумою в межах заявлених позовних вимог до стягнення не заявлені.
Посилаючись на неналежне виконання відповідачкою взятих на себе договірних зобов`язань, позивач просить стягнути з неї заборгованість за кредитним договором у розмірі 7 677,48 грн, а також судовий збір у розмірі 2 662,40 грн і витрати на поштове відправлення в розмірі 141,98 грн.
Ухвалою судді Вінницького міського суду Вінницької області від 30 квітня 2026 року відкрито провадження у справі та постановлено розглядати її в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідачці запропоновано подати відзив на позовну заяву у встановлений судом строк.
Відзив на позовну заяву до суду не надійшов.
Відповідно до частини восьмої статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з частиною п`ятою статті 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, повно та всебічно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд дійшов такого висновку.
Відповідно до статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, а суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених законом випадках.
Відповідно до частин першої, третьої статті 12 та частин першої, п`ятої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За змістом статей 76–80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги й заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, допустимими — одержані в порядку, встановленому законом, а достатніми — докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу й інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог — відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
За змістом статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.
Відповідно до частини першої статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, установлений договором або законом.
Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти.
Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Частиною першою статті 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається в письмовій формі. Недодержання письмової форми кредитного договору має наслідком його нікчемність
Водночас письмова форма правочину може бути дотримана шляхом складання електронного документа відповідно до вимог законодавства.
Згідно зі статтями 205, 207 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або якщо воля сторін виражена за допомогою електронних чи інших технічних засобів зв`язку.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір — домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків і оформлена в електронній формі.
Згідно з частинами третьою, четвертою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідно до статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису відповідно до вимог законодавства або іншого аналога власноручного підпису за письмовою згодою сторін, у якій містяться зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Судом установлено, що позивач обґрунтовує свої вимоги укладенням між сторонами кредитного договору № 04.01.2022-100004432 від 04 січня 2022 року в електронній формі, наданням відповідачці кредитних коштів і невиконанням нею зобов`язань щодо повернення кредиту в повному обсязі.
Надані позивачем документи щодо укладення електронного кредитного договору та перерахування коштів підлягають оцінці в сукупності з умовами договору, відомостями про здійснені відповідачкою платежі та розрахунком заборгованості.
Сам по собі факт укладення кредитного договору не звільняє кредитодавця від обов`язку довести фактичне надання коштів, а також розмір заборгованості, яка залишилася непогашеною. Разом із тим у цій справі позивач посилається на договір від 04 січня 2022 року, документ про перерахування кредитних коштів та розрахунок заборгованості, у якому враховано платежі відповідачки.
З наданого розрахунку вбачається, що після врахування здійснених платежів позивач визначив залишок основної суми кредиту в розмірі 7 677,48 грн.
Суд враховує, що відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона несе тягар доказування обставин, на які посилається. Відповідачці було надано можливість подати відзив, заперечення щодо факту отримання кредиту, порядку зарахування платежів та розміру залишку заборгованості, однак таких заперечень до суду не подано.
За відсутності належних і допустимих доказів, які спростовували б наведений позивачем розрахунок, суд оцінює подані матеріали в їх сукупності та виходить із того, що зобов`язання з повернення кредитних коштів у повному обсязі відповідачкою не виконано.
При цьому предметом судового розгляду є стягнення 7 677,48 грн основного боргу. Позивач не заявляє окремої вимоги про стягнення процентів за користування кредитом, тому суд не вирішує питання про їх самостійне стягнення та не виходить за межі позовних вимог, визначені статтею 13 ЦПК України.
Щодо застосування позовної давності суд зазначає, що відповідно до частини третьої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення.
Відповідачка такої заяви до суду не подала. Отже, підстав для застосування позовної давності з ініціативи суду немає.
Таким чином, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «Споживчий центр» про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором у розмірі 7 677,48 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання про судові витрати, суд виходить із такого.
Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позовні вимоги задоволено повністю, з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню понесені ним витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 662,40 грн.
Крім того, позивач просить стягнути витрати, пов`язані з направленням поштової кореспонденції, у розмірі 141,98 грн. На підтвердження таких витрат надано квитанцію № 2033005 від 23 квітня 2026 року, відповідно до якої загальна вартість відправлення, друку документів та відповідної послуги становить 141,98 грн. Зазначені витрати підтверджені документально та підлягають розподілу відповідно до статті 141 ЦПК України з урахуванням результату вирішення спору.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу, позивач зазначив про намір надати докази їх розміру після ухвалення рішення. Питання про такі витрати вирішується відповідно до статей 137 та 141 ЦПК України з урахуванням належних доказів фактичного понесення, розміру та співмірності витрат, а також дотримання встановленого процесуальним законом порядку їх подання.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 76–81, 89, 133, 137, 141, 178, 258–259, 263–265, 268, 273, 279, 354 ЦПК України, статтями 205, 207, 525, 526, 530, 610, 612, 1049, 1054, 1055 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», суд,
ВИРІШИВ:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити повністю.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 04.01.2022-100004432 від 04 січня 2022 року в розмірі 7 677 (сім тисяч шістсот сімдесят сім) гривень 48 копійок.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» витрати на поштове відправлення в розмірі 141 (сто сорок одна) гривня 98 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або справу розглянуто без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи:
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код ЄДРПОУ 37356833.
Відповідачка ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Повний текст рішення складено 02 листопада 2026 року.
Суддя:
Оригінал: reyestr.court.gov.ua